РЕГУЛЯЦІЯ КРОВООБІГУ, ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ
Базальний тонус судин
Вираженість базального тонусу і різних судинних областях
Характеристика аферентної ланки
Значення механо- і хеморецепторів в регуляції тонусу судин
Зміни просвіту судин при рефлекторних впливах з хеморецепторів
Центральна ланка в регуляції судинного тонусу
Роль кори головного мозку і гіпоталамуса в регуляції кровообігу
Нервова еферентна ланка регуляції судинного тонусу
Нервова еферентна ланка регуляції судинного тонусу
Дослід Клода Бернара
Ендокринна еферентна ланка
Ренін–ангіотензин-альдостеронова система
Зміни кровообігу при фізичному навантаженні
Нормотонічний тип реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження
Гіпотонічний тип реакції на фізичне навантаження.
Гіпертонічний тип реакції на фізичне навантаження.
Дистонічний тип реакції на фізичне навантаження
Місця змішування артеріальної крові з венозною в організмі плода
Особливості кровообігу дитини після народження
Особливості серцево-судинної системи у дітей
Величина артеріального тиску у дітей
Особливості серцево-судинної системи у дітей
Особливості реакцій серцево-судинної системи у дітей на фізичне навантаження
Особливості кровотоку у людей похилого і старечого віку
8.55M
Category: medicinemedicine

Регуляція кровообігу, вікові особливості

1. РЕГУЛЯЦІЯ КРОВООБІГУ, ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ

2.

Вплив продуктів метаболізму
на просвіт судин
Накопичення іонів водню, піровиноградної
і молочної кислот, зниження напруження
кисню і підвищення напруження
вуглекислого газу в тканинах
Зниження тонусу
прекапілярних сфінктерів
Розширення артеріол
Збільшення кровотоку в органах

3. Базальний тонус судин

Гладкі м'язи стінок судин ніколи не бувають повністю
розслаблені. У них постійно зберігається деяке напруження –
м'язовий тонус. Тонус гладких м'язів забезпечується двома
механізмами: міогенним і нейро-гуморальним. Міогенна
регуляція відіграє головну роль у підтриманні судинного тонусу.
Навіть при повній відсутності зовнішніх нервових і гуморальних
впливів продовжує зберігатися залишковий тонус судин, який
отримав назву базального.
В основі базального тонусу лежить здатність деяких
гладком'язових клітин судин до автоматії і поширенню збудження
по клітинах, що створює ритмічні коливання тонусу. Вона добре
виражена в артеріолах та прекапілярних сфінктерах.

4. Вираженість базального тонусу і різних судинних областях

Базальний тонус не однаковий в різних областях судинного
русла. Він найбільше виражений в судинах органів з високим
рівнем метаболізму. Завдяки наявності базального тонусу і
здатності його до місцевої саморегуляції, судини цих ділянок
можуть підтримувати об'ємну швидкість кровотоку на
постійному рівні; незалежно від коливань системного
артеріального тиску. Ця особливість найбільш чітко виражена в
судинах нирок, серця, мозку.
Місцеві механізми є необхідною ланкою регуляції кровообігу,
хоча і недостатньою для того, щоб забезпечити швидкі і значні
зміни кровообігу, виникаючі в процесі пристосування організму
до зміни середовища. Останнє досягається завдяки координації
місцевих саморегуляторних механізмів і центральної
нейрогуморальної регуляції.

5. Характеристика аферентної ланки

Чутлива інервація серця і судин представлена нервовими
закінченнями. Рецептори за своєю функцією поділяють на
механорецептори, реагуючі на зміну артеріального тиску і
хеморецептори, чутливі до зміни хімічного складу крові.
Подразником механорецепторів є власне не тиск, а швидкість і
ступінь розтягнення тканин, наростаючими або пульсовими
коливаннями кров'яного тиску.
Ангіорецептори розміщені у всій судинній системі і складають
єдине рецепторне поле, їх набільше скупчення знаходиться в основних
рефлексогенних зонах: аортальній, синокаротидній, в судинах
легеневого кола кровообігу. У відповідь на кожне систолічне
підвищення артеріального тиску механорецептори цих зон генерують
залп імпульсів, які зникають при діастолічному зниженні тиску.
Мінімальний поріг збудження механорецепторів – 40 мм рт.ст.,
максимальний – 200 мм рт.ст. Підвищення тиску вище цього рівня не
веде до додаткового почащення імпульсації.

6. Значення механо- і хеморецепторів в регуляції тонусу судин

Від хемо-і механорецепторів дуги
аорти чутлива інформація
передається лівим депресорним
(аортальним) нервом, гілкою
блукаючого нерва до довгастого
мозку.
В місці розгалуження загальної
сонної артерії на внутрішню і
зовнішню знаходиться
каротидний синус. Збудження від
хемо-і механорецепторів зони
каротидного синуса йде
синокаротидним нервом (гілкою
язикоглоткового нерва) до
довгастого мозку.

7. Зміни просвіту судин при рефлекторних впливах з хеморецепторів

Рефлекси з хеморецепторів аортальних і синокаротидних
тілець на серцевосудинну систему не можна віднести подібно
рефлексам з механорецепторів, до істинної ауторегуляції
кровообігу, вони викликають незначні зрушення в системі
кровообігу. Адекватними подразниками для хеморецепторів
є зниження напруження О2, підвищення напруження СО2 і
збільшення концентрації іонів Н+ в крові. У забезпеченні
хеморецепторних рефлексів приймають участь ті ж
структури, що і відповідних механорецепторів. Внаслідок
цього виникає рефлекторне підвищення частоти серцевих
скорочень і звуження судин. І навпаки, при насиченні крові
киснем, зниженні напруження СО2 і зменшенні концентрації
іонів Н+ виникає зменшення частоти серцевих скорочень і
розширення судин.

8.

Серцево-легеневі механорецептори (барорецептори)
Вони містяться в стінці серця (всі 4 камери), великих
порожнистих венах і легеневій артерії.
• Аферентна інформація передається в довгастий мозок
через блукаючий нерв.
Зменшення об’єму крові в серці та /або судинах, які ідуть до
серця викликає рефлекторне збільшення активності СНС
та зменшення активності ПНС.
• Збільшення об’єму крові в серці та /або судинах, які ідуть
до серця викликає зменшення активності СНС та
збільшення активності ПНС.
• Це є проявом негативного зворотного зв'язку в регуляції
артеріального тиску. Активація цих рецепторів інгібує
вивільнення АДГ і стимулює виділення натрійуретичного
гормону передсердь, який є антагоністом альдостерону.

9. Центральна ланка в регуляції судинного тонусу


Центральні механізми, що регулюють
взаємодію між величиною серцевого викиду і
тонусом судин, здійснюються за рахунок
сукупності нервових структур, які прийнято
називати вазомоторним центром. Це поняття
має об'єднуюче функціональне значення, що
включає різні рівні центральної регуляції
кровообігу з їх ієрархічною підпорядкованістю.
Спинальний рівень регуляції знаходиться
в бокових рогах грудних і перших поперекових
сегментах і представлений нервовими
клітинами, аксони яких утворюють
судиннозвужуючі волокна. Ці нейрони
підтримують свій рівень збудливості в
основному за рахунок імпульсів від
вищерозміщених структур нервової системи.

10.

• Судинноруховий центр довгастого мозку є основним центром
регуляції кровообігу. Розміщений він на дні четвертого шлуночка
в його верхній частині. Судинноруховий центр поділяється на
пресорну і депресорну зони.
• Пресорна зона забезпечує підвищення АТ. Це пов'язано із
збільшенням тонусу резистивних судин. Паралельно зростають
частота і сила серцевих скорочень і відповідно хвилинний об'єм
кровотоку. Регуляторний вплив нейронів пресорної зони,
здійснюється шляхом підвищення тонусу симпатичної нервової
системи на судини та серце.
• Депресорна зона сприяє зниженню АТ, зменшенню діяльності
серця. Вона є місцем перемикання імпульсів, які поступають
сюди з механорецепторів рефлексогенних зон і викликають
центральне гальмування тонічних розрядів вазоконстрикторів.
Паралельно інформація із цієї зони парасимпатичними нервами
надходить до серця, що супроводжується зменшенням його
діяльності та зниженням серцевого викиду крові. Крім цього,
депресорна зона викликає рефлекторне пригнічення пресорної
зони.

11.

12. Роль кори головного мозку і гіпоталамуса в регуляції кровообігу

Центри гіпоталамуса чинять низхідні впливи на
судинноруховий центр довгастого мозку. У гіпоталамусі
розрізняють депресорну і пресорну зони. Тому це дає
підстави розглядати гіпоталамічний рівень як дублера
основного бульбарного центру.
Зараз відомо, що певні зони кори головного мозку
проявляють низхідні впливи на основний судинноруховий центр довгастого мозку. Ці впливи формуються
в результаті співставлення інформації, яка надійшла у
вищі відділи нервової системи від різних рецепторних
зон. Вони забезпечують реалізацію серцево-судинного
компоненту емоцій, поведінкових реакцій.

13. Нервова еферентна ланка регуляції судинного тонусу

Нервовий механізм еферентної
регуляції кровообігу
здійснюється, по-перше, за
участю прегангліонарних
симпатичних нейронів, тіла
яких розміщені в передніх
рогах грудного і поперекового
відділів спинного мозку, а
також постгангліонарних
нейронів, що лежать в пара- і
превертебральних
симпатичних гангліях.

14. Нервова еферентна ланка регуляції судинного тонусу

• Другим компонентом є прегангліонарні парасимпатичні
нейрони ядра блукаючого нерва, розміщеного в довгастому
мозку, і ядра тазового нерва, яке розташоване в крижовому
відділі спинного мозку, і їх постгангліонарні нейрони.
• Третю частину для порожнистих вісцеральних органів
складають еферентні нейрони метасимпатичної нервової
системи, що локалізуються в інтрамуральних гангліях їх
стінок.
• Названі нейрони являють собою загальний кінцевий
шлях від еферентних і центральних впливів, які через
адренергічні, холінергічні та інші механізми регуляції діють
на серце і судини.

15. Дослід Клода Бернара

При перерізуванні
симпатичних нервів,
або видаленні
шийного
симпатичного
ганглія, наступає
розширення судин
вуха кроля (праве
вухо).
Після стимуляції
симпатичних нервів,
судини знову
звужуються.

16.

17. Ендокринна еферентна ланка

Ендокринна еферентна ланка регуляції
кровообігу в основному забезпечується
мозковим і кірковим шарами
надниркових залоз, задньою часткою
гіпофіза і юкстагломерулярним
апаратом нирок.

18.

Особливості впливу катехоламінів на просвіт судин
Мозковий шар надниркових залоз
Адреналін
Взаємодія з
β-адренорецепторами
судинної стінки
Розширення
судин
Норадреналін
Взаємодія з
α-адренорецепторами
судинної стінки
Розширення
судин м’язів,
мозку, серця
Взаємодія з
α-адренорецепторами
судинної стінки
Звуження судин
шкіри, органів
травлення,
нирок і легень

19.

Характер впливу вазопресину (АДГ) на судинний
тонус і об’ єм циркулюючої крові
Підвищення
осмолярності крові
Утворення вазопресину
Нейрогіпофіз
Осморецептори гіпоталамуса
Супраоптичне ядро гіпоталамуса
Виділення вазопресину в кров
Взаємодія з V2-рецепторами клітин
дистальних канальців нирок
Взаємодія з V1рецепторами
судиної стінки
Підвищення активності гіалуронідази
Посилення реабсорбції води в нирках
Збільшення об’єму циркулюючої крові
Звуження артеріол
Підвищення артеріального тиску

20. Ренін–ангіотензин-альдостеронова система

Ренін–ангіотензинальдостеронова система
Клітини печінки
ЮГ-клітина
нирки
Ангіотензиноген
Ренін
Ангіотензин І
Ангіотензинконвертуючий фермент
Ангіотензин ІІ
Вазоконстрикція
Ангіотензин ІІІ
Підвищення АТ
Надниркові залози
Альдостерон
Реабсорбція
води в нирках
Затримка води

21.

22.

Зміни кровообігу при змінах положення тіла
Перехід з горизонтального положення тіла у вертикальне
Депонування крові у венах нижньої половини тіла
Зменшення притоку крові до серця
Зменшення ударного об’єму
Зменшення імпульсації від механорецепторів дуги аорти
Активація пресорного відділу судиннорухового центру
Збільшення частоти і сили серцевих скорочень, звуження судин

23.

Зміни кровообігу при змінах положення тіла
Перехід з вертикального положення тіла у горнизонтальне
Збільшення притоку крові до серця
Збільшення ударного об’єму
Збільшення імпульсації від механорецепторів дуги аорти
Активація депресорного відділу судиннорухового центру
Пригнічення пресорного відділу судиннорухового центру
Зменшення частоти і сили серцевих скорочень, розширення судин

24.

Відновлення кровотоку при крововтраті
Крововтрата
Зменшення імпульсації від механорецепторів
і збільшення від хеморецепторів дуги аорти і
каротидного синуса
Зменшення фільтрації
в ниркових клубочках
Посилення впливу
симпатичних
нервів на серце
Активація пресорного
відділу судиннорухового центру
Активація ренінангіотензинальдостеронової системи
Збільшення частоти
і сили серцевих
скорочень
Збільшення
Звуження судин і
реабсорбції
зменшення ємкості Ангіотензин ІІ Na+ і води
судинного русла
Збільшення ОЦК

25. Зміни кровообігу при фізичному навантаженні

Активування серцево-судинної системи під час фізичної праці відбувається
під впливом імпульсів, що йдуть пірамідними шляхами. Опускаючись до м'язів,
вони збуджують також вазомоторні центри довгастого мозку. Звідси через
симпато-адреналову систему посилюється діяльність серця та звужуються
судини органів черевної порожнини, шкіри. У функціонуючих м'язах судини –
різко розширюються. Це обумовлено посиленням симпатичного впливу, що йде
до м'язових судин через холінергічні волокна та в основному за рахунок
місцевих метаболічних факторів. При цьому ці судини стають не чутливими до
катехоламінів.
М'язи, які скорочуються, витискають кров із венозного відділу, що
супроводжується збільшенням венозного повернення до серця. Цьому сприяє і
скорочення вен внаслідок посилення симпатичного впливу. У зв’язку із
збільшенням венозного приплину крові до серця спрацьовує механізм ФранкаСтарлінга. При фізичному навантаженні шкірний кровотік спочатку
знижується, а потім зростає для збільшення тепловіддачі. Коронарний кровотік
зростає у відповідності з роботою серця, кровопостачання головного мозку
залишається практично постійним при будь-якому навантаженні.

26.

Зміни кровообігу при змінах положення тіла
Перехід з горизонтального положення тіла у вертикальне
Депонування крові у венах нижньої половини тіла
Зменшення притоку крові до серця
Зменшення ударного об’єму
Зменшення імпульсації від механорецепторів дуги аорти
Активація пресорного відділу судиннорухового центру
Збільшення частоти і сили серцевих скорочень, звуження судин

27.

Зміни кровообігу при змінах положення тіла
Перехід з вертикального положення тіла у горнизонтальне
Збільшення притоку крові до серця
Збільшення ударного об’єму
Збільшення імпульсації від механорецепторів дуги аорти
Активація депресорного відділу судиннорухового центру
Пригнічення пресорного відділу судиннорухового центру
Зменшення частоти і сили серцевих скорочень, розширення судин

28. Нормотонічний тип реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження

Нормотонічний тип реакції серцевосудинної системи на фізичне навантаження
%
Цей тип встановлюється тоді,
90
коли зростання ЧСС знаходиться в
80
межах 60-80 %, а збільшення
70
систолічного артеріального тиску
60
не перевищує 30 % при зниженні
50
діастолічного артеріального тиску
40
до 20 % від вихідного стану. При
цьому відсоток зростання пульсово- 30
го тиску повинен відповідати відсот20
ку збільшення ЧСС. Тривалість від10
новного періоду не повинна переви0
щувати 3 хв. Допустимо вважати за-10 ВС
довільною нормотонічною реакцією
-20
тоді, коли рівень змін АТ і ЧСС пе-30
ревищує нормативні значення, але
відновний період завершується до 3хв.
1 хв
ЧСС
2 хв
3 хв
САТ
4 хв
5 хв
ДАТ

29. Гіпотонічний тип реакції на фізичне навантаження.

Для
гіпотонічної
реакції
характерним є значне зростання
ЧСС
(на
120-150
%)
при
помірному збільшенні САТ і
незмінності,
або
невеликому
підвищенні
ДАТ
відносно
вихідного стану, що зумовлює мало
виражене зростання пульсового
тиску (на 12-15 %). При цьому
відсоток
зростання
ПТ
не
відповідає відсотку зростання
ЧСС.
Тривалість
відновного
періоду при цьому типі реакції
перевищує 3 хв.
%
140
120
100
80
60
40
20
0
ВС
1 хв
ЧСС
2 хв
3 хв
САТ
4 хв
5 хв
ДАТ

30. Гіпертонічний тип реакції на фізичне навантаження.

Ця реакція характеризується значним
зростанням ЧСС (<120 %) відносно
вихідного стану. Систолічний
артеріальний тиск збільшується до
180-190 мм рт. ст. (більше 50 %).
Діастолічний тиск збільшується і
утримується вищим від вихідного стану
впродовж всього часу відновного
періоду. Повернення показників до
початкових значень триває більше 3-х
хвилин. Допустимо вважати реакцію
гіпертонічною і в тому випадку, коли
зростання САТ знаходиться в межах 3040 %, при зростанні ДАТ на 10-15 %
відносно вихідного стану. Відновлення
показників артеріального тиску і ЧСС
також триває більше 3 хвилини.
140
%
120
100
80
60
40
20
0
ВС
1 хв
ЧСС
2 хв
3 хв
САТ
4 хв
5 хв
ДАТ

31. Дистонічний тип реакції на фізичне навантаження

Ця реакція встановлюється в
тому випадку, коли ЧСС
зростає до 100% від вихідного
стану при різкому падінні ДАТ,
аж до появи феномену безкінечного тону .
Пульсовий
тиск внаслідок цього зростає
неадекватно відсотку зростання
ЧСС. Систолічний артеріальний тиск зростає помірно (до
40-60% від вихідного стану).
Відновлення показників при
цьому типі реакції триває
більше 3 хвилини.
160
%
140
120
100
80
60
40
20
0
-20ВС
1 хв
2 хв
3 хв
4 хв
-40
-60
-80
-100
-120
ЧСС
САТ
ДАТ
5 хв

32.

Сходинчастий тип реакції на
фізичне навантаження
Реакція із сходинчастим
зростанням САТ
характеризується тим, що на
2-й і 3-й хвилинах відновного
періоду САТ зростає вище,
чим він був на 1-й хвилині.
Тривалість відновлення всіх
показників перевищує 3
хвилини. Вважається, що цей
тип вказує на функціональну
неповноцінність механізмів
регуляції серцево-судинної
системи.
100
%
80
60
40
20
0
ВС
1 хв
2 хв
3 хв
4 хв
5 хв
-20
-40
ЧСС
САТ
ДАТ

33.

Основні особливості
внутрішньоутробного
кровообігу:
1. Наявність додаткового
кровоносного русла в
плаценті і пупковому
канатику;
2. Великий опір у системі
легеневої артерії;
3. З'єднання обох половин
серця, внаслідок існування
овального отвору (між
передсердями) і
артеріальної (боталової)
протоки (між легеневою
артерією і аортою).

34. Місця змішування артеріальної крові з венозною в організмі плода

Перше змішування артеріальної крові з
венозною відбувається у нижній
порожнистій вені. Змішана кров по нижній
порожнистій вені надходить у праве
передсердя, де біля 60 % всієї крові з
нижньої порожнистої вени через овальний
отвір направляється в ліве передсердя, далі
в лівий шлуночок і аорту. Кров, яка
залишається з нижньої порожнистої вени,
змішується (друге змішування) з венозною
кров’ю, що надійшла по верхній
порожнистій вені і поступає в правий
шлуночок і легеневу артерію. Кров з
легеневої артерії через широку артеріальну
(боталову) протоку поступає в низхідну дугу
аорти, де має місце третє змішування крові,
нижче місця відходження судин, які несуть
кров до голови і верхніх кінцівок.

35.

36. Особливості кровообігу дитини після народження

Після народження дитини
відбувається різка перебудова системи
кровообігу. З початком легеневого
дихання розширюються кровоносні
судини легенів, їх кровонаповнення
збільшується в 4–10 разів, починає
функціонувати мале коло кровообігу.
Кров по легеневій артерії йде в легені,
минаючи артеріальну (ботадову)
протоку. Протока ця втрачає своє
значення і незабаром перетворюється
на сполучнотканинний тяж. Протока
заростає до 6–8-го, інколи до 9–10-го
тижня життя, а овальний отвір між
передсердями до кінця першого
півріччя життя.

37. Особливості серцево-судинної системи у дітей

Особливості серцевосудинної системи у дітей
У дітей серце відносно більше, ніж у дорослих. Найбільш інтенсивно
серце росте на першому році життя: до 8-го місяця маса серця
збільшується вдвоє, до 3 років потроюється, до 5 років збільшується в
4 рази, а в 16 років – в 11 разів. Маса серця в хлопчиків в перші роки
життя більша, ніж у дівчаток. У 12–13 років наступає період
посиленого росту серця в дівчаток і його маса стає більшою, ніж в
хлопчиків. До 16 років серце дівчат знову починає відставати в масі
від серця хлопчиків.
Ріст передсердь протягом першого року життя випереджає ріст
шлуночків, потім вони ростуть майже однаково, і тільки після 10 років
ріст шлуночків починає обганяти ріст передсердь.
На відміну від дорослих, у дітей раннього віку артерії мають більшу
ширину просвіту по відношенню до об'єму серця. Це визначає
величину артеріального тиску у дітей порівняно з дорослими.

38. Величина артеріального тиску у дітей

Вік, роки
Систолічний тиск,
мм. рт.ст.
Діастолічний тиск,
мм рт.ст.
Новонароджені
65–80
30–46
7–9
80–100
41–59
10–ІЗ
82–120
40–65
14–15
90–120
50–70
16–17
100–125
50–75
Дорослі
не вище 139
не вище 89

39.

Венозні судини, навпаки, дещо звужені. Співвідношення їх
діаметром відповідних артерій і вен 1:1, у той час як у дорослих
–1:2. Це обумовлює більш високий венозний тиск у дітей
порівняно з дорослими. З віком об'єм серця зростає швидше,
ніж просвіт артерій. Так до 15 років об'єм серця звільнюється в
7, а окружність аорти – в 3 рази.
Частота серцевих скорочень у дітей більша, ніж у дорослих.
Інтенсивно знижуючись протягом перших років життя, вона до
12–15 років досягає рівня дорослих.
У період статевого дозрівання, ріст серця випереджає ріст
кровоносних судин. Це може відбитися на величині
артеріального тиску, і тоді спостерігається так звана “юнацька
гіпертензія”, оскільки нагнітальна сила серця зустрічає опір з
боку відносно вузьких кровоносних судин. Таке підвищення
тиску, як правило, носить тимчасовий характер. Проте “юнацька
гіпертензія” вимагає обережності при дозуванні фізичного
навантаження.

40. Особливості серцево-судинної системи у дітей

Особливості серцевосудинної системи у дітей
Існують деякі особливості регуляції кровообігу в дітей. Так, у
ранньому дитинстві (2–3 роки) переважають тонічні впливи
симпатичних нервів на серце, про що свідчить висока частота
серцевих скорочень. Тонус центру блукаючого нерва в цьому
віці низький.
Перші ознаки впливу блукаючого нерва на серцеву діяльність
виявляються в 3–4 місячному віці. У цьому віці можна вже
викликати рефлекторне сповільнення серцевого ритму. У перші
роки життя дитини формуються і закріпляються тонічні впливи
блукаючого нерва на серце. У молодшому шкільному віці роль
блукаючого нерва значно посилюється, що проявляється в
зниженні частоти серцевих скорочень.

41. Особливості реакцій серцево-судинної системи у дітей на фізичне навантаження

У процесі росту і розвитку серцево-судинної системи змінюється і її реакція у
дітей і підлітків на фізичне навантаження. Вікові особливості цих реакцій чітко
проявляються як при проведенні спеціальних функціональних проб,
направлених на виявлення стану серцево-судинної системи, так і в процесі
виконання фізичних вправ, виробничої праці.
На динамічне фізичне навантаження діти і підлітки реагують підвищенням
частоти сирцевих скорочень, систолічного артеріального тиску.
Статичне навантаження (наприклад, позне напруження) супроводжується дещо
іншими реакціями серцево-судинної системи. Сидіння – активний стан, при
якому сильне напруження виникає в близько 250 м'язах. Максимальне
навантаження припадає на потиличні м'язи, м'язи-розгиначі спини, м'язи тазу.
Статичне навантаження на відміну від динамічного підвищує як максимальний,
так і мінімальний артеріальний тиск.
Тривале позне напруження супроводжується спазмом артеріол, що може
привести до підвищення артеріального тиску. Збільшення рухової активності –
один із заходів профілактики в учнів серцево-судинних розладів, зокрема
розвитку гіпертензій.

42.

Чим молодша дитина, тим у більшій мірі, навіть на незначне фізичне
навантаження, вони реагують підвищенням частоти пульсу, менше
збільшенням систолічного тиску. Діти і підлітки, що систематично
займаються фізичною культурою, фізичною працею при строгому
нормуванні навантажень, тренують серцево-судинну систему.
Тренованість обумовлює економність у роботі серця, збільшує його резервні
можливості, підвищує працездатність. Це чітко проявляється в реакціях
тренованих дітей і підлітків порівняно з нетренованими однолітками.
Хвилинний об'єм серця треновані діти і підлітки порівняно з своїми
нетренованими однолітками забезпечують за рахунок частоти серцевих
скорочень. Проявляється і інша особливість: чає відношення
гемодинамічних показників у тренованих осіб менший, ніж у нетренованих.
Несприятливою реакцією серцево-судинної системи в дітей на фізичне
навантаження є зменшення систолічного артеріального тиску, підвищення
діастолічного і різке затягування відновлювального періоду. Подібна реакція
сигналізує про те, що серцево-судинна система не справляється з
навантаженням і воно повинно бути обмеженим. Така ж реакція в юних
спортсменів може свідчити на перетренованість їх організму, що вимагає
зменшення тренувальних навантажень.

43. Особливості кровотоку у людей похилого і старечого віку

Загальною закономірністю старіючого організму є зниження інтенсивності
кровообігу в різних тканинах, органах і системах. Відбувається перерозподіл
об'єму циркулюючої крові, направлений на досягнення оптимального
кровообігу життєво важливих органів, у першу чергу, головного мозку і серця.
Периферичний судинний опір підвищується внаслідок втрати еластичності
судинної стінки і збільшення опору в дрібних артеріях.
З віком відбувається зниження серцевого викиду та зменшення швидкості
кровотоку в усіх судинних областях.
Також сповільнюється капілярний кровотік, що є біологічно доцільним,
оскільки сприяє більш повному насиченню крові киснем в легенях і віддачі
його в тканинах в умовах зниженої проникливості капілярів і зменшеної
васкуляризації.
У похилому і старечому віці змінюється характер регуляції кровообігу, легше
порушується функція нервово-рефлекторних механізмів і підвищується
недосконалість регуляторних механізмів у підтримуванні оптимального рівня
кровообігу, наприклад, при стресових ситуаціях.
English     Русский Rules