Західно-Українські землі. Польща

1. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ

1920-1930-ті роки

2.

ПОЛЬЩА
загарбання Східної
Галичини;
Рішенням ради Антанти
(14.03.1923р.) Сх. Галичина
включена у склад
Польщі
Поглинання
території
ЗУНР різними
країнами
Закарпаття за умовами Сен–
Жерменського договору
10.09.1919 р. включене до
складу
ЧЕХО- СЛОВАЧЧИНИ
Північна Буковина за умовами Сен–
Жерменського договору 10.09.1919 р.
Включене до складу
РУМУНІЇ

3.

4. Опорні поняття

Пацифікація
Полонізація
Асиміляція
Полоніза́ція (ополячення,
спольщення; пол.
polonizacja) - процес
насаджування польської
мови та культури
населенню, що належить до
іншої етнокультури, з
метою асиміляції
Пацифіка́ція (пол. Pacyfikacja Małopolski
Wschodniej) - репресивна акція, проведена
польською владою у вересні-листопаді 1930 року за
наказом Юзефа Пілсудського, із застосуванням
поліції та армії проти українського цивільного
населення Галичини. Пацифікація була проведена у
відповідь на «саботажну акцію» ОУН і
супроводжувалась масовими арештами, побиттям
людей, закриттям і руйнуванням українських
установ в Галичині. Наслідком акції стала
подальша значна радикалізація українського руху
опору на західно-українських землях
Асиміляція - втрата власної мови, культури
і самосвідомості представниками народу, які
знаходяться в середовищі іншого народу

5. Статус українських земель у складі Польщі.

Територія східної Галичини поділялася на
три воєводства: Львівське, Тернопільське,
Станіславське

6.

7. Статус українських земель у складі Польщі

І
За рішенням Ради
послів від
14.03.1923р. Східна
Галичина
визнавалася
частиною Польщі з
наданням їй статусу
автономії
ІІ
Польща стосовно
українських земель
здійснювала політику
полонізації та
асиміляції, нехтування
прав і свобод, заборони
культури і мови.

8.

ІV
ІІІ
Українцям
заборонялося
займати керівні
посади в органах
управління, в
армії, поліції,
судах
Польський уряд
штучно поділяв
українців на
лемків, бойків,
поліщуків,
волинян, гуцулів,
русинів,
старорусинів
1920 р. Східна Галичина офіційно називалася «Східна
Малопольща».
Прийняття «кресового» закону 1924 р. та поширення
«утраквістичних» шкіл
V

9.

Політика Польщі щодо українських земель
(1921—1939 рр.)
1921—1923 Намагання показати світовій громадськості, що уряд дотримується прав
рр
національних меншин. Конституційно було закріплено право українців на
власну бмову й отримання початкової освіти українською мовою. Східній
Галичині було надано автономних прав
1923—1926 Після визнання країнами Антанти належності Східної Галичини Польщі
рр.
польський уряд узяв курс на асиміляцію українського населення. Було
заборонено вживання термінів «Україна» і «українці». Українці зазнавали
відкритої дискримінації в усіх областях. Роздача українських земель польським
осадникам. Переслідування українських політичних партій і діячів
1926—1937 Спроби пошуку порозуміння з українством. Регіоном для цього мала б стати
рр.
Волинь. Створення двомовних (утраквестичних) шкіл, призначення українців на
високі державні посади тощо. У той же час проводилися акції пацифікації 1930 р.
(умиротворення). Створення табору для політв’язнів у Березі-Картузькій (1934
р.)
1937—1939 Повернення до жорсткої антиукраїнської політики
рр.

10.

Між української стороною та польською
адміністрацією протягом 1919 -1933 років
стосунки залишались напруженими, деякі
історики характеризують цей період як
«взаємне невизнання»

11. Економічний розвиток українських земель

Польща «А»
Корінні польські землі
Підтримка розвитку економіки
Польща «Б»
Західноукраїнські та
західнобілоруські землі
Гальмування розвитку економіки
85% підприємств були дрібними
Засилля іноземного капіталу
Розвиток кооперативного руху
Високі залізничні тарифи

12. Політична ситуація. «Пацифікація»

Закриття українських
громад
Домашній арешт
українських
депутатів
Переслідування
лідерів українського
руху
Посилення «взаємного невизнання»;
Посилення українського націоналістичного руху

13.

14.

15. Розгортання українського націоналістичного руху

Партії
Лідери
Провідна ідея
УНДО (Українське національно –
демократичне об'єднання, 1925
Д. Левицький
Самостійність України
Радикальна партія
Л. Бачинський
І. Марчук
Незалежність, самостійність
України
КПЗУ ( Компартія Західної
України), 1919 - 1938
Від ідеї возз’єднання з УРСР
до самостійності
ОУН ( Організація українських
націоналістів), 1929
Є. Коновалець
«інтегральний» націоналізм»
- досягнення незалежності
будь-якими методами
Український союз хліборобів державників
В. Липинський
Незалежна монархічна
українська держава

16.

17.

18.

19.

Східна Галичина у міжвоєнний період перебувала у складі
Польщі
Східна Галичина була аграрно-сировинним придатком
Польщі
Суспільно – політичне життя характеризувалось
наростанням конфронтації між українцями та польською
владою

20.

21. Головні риси румунського правління

Денаціоналізація, “румунізація”
У північній Буковині проживають “аж ніяк не українці, а
слов'янізовані румуни ”
Колоніальна економічна політика
“Не буде перебільшенням, якщо скажемо: гуцули в даний
момент – у стадії вимирання”
“Царський батіг був поганий, та в порівнянні з
румунським гнітом, він був іграшкою”
Вайда-Воде, прем'єр Румунії

22. Політика Румунії щодо українських земель (1921 -1939 рр.)

І період
(1918-1928 р.)
Запровадження воєнного стану
на українських землях
Заборона легальної політичної діяльності
Ліквідація українських установ, жорстка румунізація

23.

Причини:
активізація
селянського
руху
Причини:
антиукраїнська
політика
Придушено силами
румунської армії
Причини:
злидні і бідність
українського
населення
Масштаби: 6 тис. учасників,
переважно українці
Широкий резонанс в Румунії
та за її межами
1925 р – “Процес
500”,
судові
переслідування
до 1929 р.

24.

Учасники Татарбунарського повстання

25. Політика Румунії щодо українських земель (1921 -1939 рр.)

ІІ період
(1928 -1938 р.)
Лібералізація режиму
Відновлення українського громадського,
культурного, політичного життя
Продовження політики асиміляції

26.

Мета:
захист інтересів
українського
населення;
захист від
румунізації;
Лідер: В. Залозецький
Тактика: “органічна
робота”, компроміс з
існуючим режимом
створення
Соборної України;
легальна діяльність
Соціальна база: інтелігенція,
селянство

27.

Мета:
світова революція;
радикальні соціальні
перетворення;
Лідери: С. Канюк,
В.Гаврилюк, Ф.Стасюк
Соціальна база:
робітники, найбідніше селянство,
інтелігенція
побудова комунізму;
приєднання до УСРР
Методи боротьби: нелегальні, збройні
повстання

28.

Мета:
одержавлення економіки;
аграрні перетворення;
Соціальна база:
робітники, селянство, інтелігенція,
молодь
приєднання до радянської
України;
побудова комунізму
Методи боротьби: легальні,
захист соціальних прав
робітників

29.

Мета:
Лідери:
О. Зибачинський,
І. Григорович,
Д. Квітковський
Об'єднання українських земель у
Соборну Українську Державу
Ідейне підґрунтя:
Інтегральний націоналізм
Соціальна база: радикальна
молодь
Відомі організації:
“Мазепа”, “Залізняк”

30. Політика Румунії щодо українських земель (1921-1939 рр.)

ІІІ період
(1938 -1940 р.)
Повне знищення українського національного
життя в умовах диктатури
Ліквідація політичних партій і
громадських організацій

31. Закарпаття у складі Чехо-Словаччини

32.

Підкарпатська
Русь, Карпатська
Україна, народовці,
русини, русинський
рух
1919 р. - Сен-Жерменський
договір. Міжнародне
визнання входження
Закарпаття до складу ЧСР;
11 жовтня 1938 р. - надання
автономії Закарпаттю.
Створення першого
автономного уряду на чолі з
А. Бродієм;
28 жовтня 1938 р. створення автономного
уряду на чолі з
А. Волошиним

33. Об’єднання Закарпаття з Чехо-Словаччиною

Після розпаду Австро-Угорської імперії,
наприкінці 1918 р. стала актуальною проблема
про об`єднання Закарпаття з українською
державою.
21 січня 1919 р. в Хусті було проголошено
возз`єднання Закарпаття з Україною, проте,
умови зовнішньої політики не сприяли цьому.
Представницький орган влади 8 травня 1919 р.
проголосив про злуку Закарпаття з ЧехоСловаччиною. Це було необхідно для одержання
автономії. (Але ЧСР недотримала свого слова)

34.

35. Економічне становище

У ЧСР Закарпаття вважали
занедбаним аграрним краєм ,
який забезпечував ЧехоСловаччину дешевою робочою
силою та сировиною.
Промисловість практично не
розвивалась. Був незначний
розвиток у лісовій та
лісохімічній галузях.
Робітники у неналежних умовах
праці, отримували низьку
заробітну плату.
Загалом ЧСР не була
зацікавлена в економічному
розвитку Закарпаття, але
певну підтримку таки надавала

36. Освіта

Становище української школи після років мадяризації дещо
поліпшилось, збільшилась кількість шкіл. Але влада Чехо-Словаччини
від 28 червня 1925 р. визнала українську мову «чужою» для населення
Закарпаття
Процес деградації української освіти посилився
після окупації 1939 р. краю Угорщиною. Згодом
не залишилося жодної української школи
Як наслідок, вводилась
заборона викладання
українською мовою у
школах, натомість
викладали чеською

37. Неповага до мови

«Неповага до руського
народу та руської мови
були помітні повсюди.
Всюди були чеські написи,
але руських - майже
ніде…»
На Закарпатті не було ні
свободи слова, ні свободи
друку

38. Політичне становище

Закарпаття не мало власних партій, а якщо
партії і були, то лише під керівництвом
Чехо-Словацьких.
Найвпливовіші:
1. Аграрна
2. Комуністична
3. Людова
4. Соціал-демократинчна
Політика місцевих партій поширювалась на
різні течії: москвофіли, русини,
українці.

39. Москвофільство (русофільство)

Основна ідея
Карпатські
українці –
частина
російського
народу;
право автономії
у складі
Чехословаччини
або Угорщини
Соціальна база
Окремі представники
греко-католицького
духовенства,
інтелігенції
Підтримувалися
чехословацькими
аграрною, народносоціалістичною, народнодемократичною партіями
Просвітницьке
“Общество им.
Духновича”

40. Русинство

Ідейні засади
Русини – самобутня
європейська нація
Мета
Соціальна база:
мадяризовані священики.
Автономія
Закарпаття,
у перспективі незалежність
Народної підтримки
не було

41. Українофільство (народовство)

Провідна
ідея
Єдність
українців по
обидва боки
Карпат
Соціальна база більшість населення
краю.
Провідна сила Християнсько-народна
партія
Августин
Волошин
Мета: пробудження національної
самосвідомості населення,
автономія в ЧСР, приєднання до
Соборної України

42. Карпатська Україна

8 жовтня 1938 р. було утворено
перший автономний уряд на чолі з
А. Бродієм (затверджений
центральною владою 11
жовтня 1938 р.).
22 листопада 1938 р. празький
парламент ухвалив
конституційний закон про
автономію Карпатської України,
після чого Чехо-Словаччина
перетворилася на федеративну
державу чехів, словаків і
карпатських українців

43. Карпатська Україна

Герб Карпатської
України
А. Бродія було усунуто з
посади голови уряду.
Прем'єр-міністром
Карпатської України
обрано Августина
Волошина.
2 листопада 1938 р. значна
частина Карпатської
України були приєднані
до Угорщини.
10 листопада столицю
Карпатської України
перенесено до Хусту

44. Українське національне об'єднання

У січні 1939 року була
заснована політична
організація
закарпатських
українців, що
відстоювала інтереси
українського
населення-Українське
національне об'єднання
(УНО).
15 березня 1939 р. на
засіданні Сейму було
оголошено про
самостійність
Карпатської України

45.

Було ухвалено закон, що містив такі пункти:
Карпатська Україна - незалежна держава;
Назва держави - Карпатська Україна;
Карпатська Україна - це республіка з
президентом, вибраним Соймом Карпатської
України;
Державна мова - українська;
Барва державного прапора Карпатської
України є синя і жовта

46. Августин Волошин

Український політичний, культурний,
релігійний діяч Закарпаття, грекокатолицький священик.
1917-1938 - директор вчительської
семінарії в Ужгороді; автор ряду
підручників.
26 жовтня 1938 р.Волошин був
призначений новим прем'єр-міністром
автономного уряду Карпатської України.
15 березня 1939 р. став президентом
Карпатської України
У травні 1945 р. заарештований
радянськими спецслужбами. Помер у
московській Бутирській в'язниці 19
липня 1945 року.
15 березня 2002 р. Надано посмертне
звання» Герой України» з удостоєнням
ордена Держави

47.

Політика Августина Волошина:
Допомого найбіднішому
населенню, скасування
деяких податків;
Налагодження зовнішньоекономічних стосунків з
іншими державами;
Надання можливості
закарпатцям виїжджати за
кордон на заробітки;
Повна Українізація
суспільства;
Існування єдиної
політичної партії – УНО

48. Карпатська Січ

У листопаді 1939 р. як напівмілітарна
структура із добровольців була створена
Карпатська Січ, голова якої був Степан Росоха.
На чолі організації стояла Головна команда:
командант Дмитро Климпуш, заступник Іван
Роман і штаб з осідком у Хусті. Бойовики
Карпатської Січі підтримували тісні зв`язки з
німецькою службою безпеки, групи січовиків
готувалися до війни з Польщею на боці Гітлера.
Частина січовиків виконувала допоміжну службу
в поліції чи прикордонній сторожі. Проводилася
також культурно-освітня праця серед населення
(артистична група «Летюча естрада», видавався
тижневик «Наступ» під редакцією С. Росохи)

49.

Старши́на Карпатської Січі. Зліва
направо: Іван Рогач,
Іван Роман і Тацинець Федір

50. Висновок

Загалом були переваги і недоліки перебування
Закарпаття у складі Чехо-Словаччини.
Перевагою була певна економічна підтримка населення а
саме надання безземельним селянам частинку власної
землі, будувалися дороги, мости. Відбулося розширення
мережі шкіл.
Недоліком був, перш за все, колоніальний характер
політики.
80 % урядовців були вихідцями з Чехії, звужено
викладання українською мовою, великий вплив
здійснювали чеські політичні партії, самостійної
української партії не було. У той час на Закарпатті
панували три течії: москвофільство, русинство і
безперечно українська течія, найпослідовніше якої
дотримувалася Християнсько-народна партія на чолі з
Августином Волошином