Західноукраїнські землі у складі Польщі у 1921-1938 рр

1.

2.

1. До складу яких країн увійшли західноукраїнські
землі після Першої світової війни? Покажіть ці
території на карті.
2. Назвіть дату проголошення Західноукраїнської
Народної Республіки. Хто очолив її уряд? Кого
було обрано президентом ЗУНР?
3. Коли було прийнято універсал Директорії УНР
про
возз'єднання
Української
Народної
Республіки
і
Західноукраїнської
Народної
Республіки? В чому полягає його історичне
значення?
4. Як, на вашу думку, позначилося на долі
українського народу насильне приєднання
західноукраїнських земель до Польщі, Румунії
та Чехословаччини?

3.

Польща
132,2 тис.км2
8,200 тис.
Східна Галичина, Західна
Волинь, Західне Полісся,
Холмщина, Підляшшя
Румунія
17,6 тис.км2
1,240 тис.
Північна Буковина,
частина Бесарабії
Чехословаччина
14,9 тис.км2
735 тис.
Закарпаття

4. Обставини входження українських земель до складу Польщі

Рішення країн Антанти щодо
Східної Галичини
Варшавська
угода
Ризький
договір
25 червня
1919 р.
20 листопада
1919 р.
14 березня
1923 р.
21 квітня
1920 р.
18 березня
1921 р.
Рада
міністрів
закордонних
справ Англії,
Франції,
Італії, США
уповноважил
а Польщу
окупувати
Східну
Галичину по
річку Збруч.
Найвища Рада
Антанти
надала Польщі
мандат на
Східну
Галичину
строком на 25
років, після
чого долю
краю мав
вирішувати
всенародний
плебісцит.
Найвища
Рада
Антанти
передала
Східну
Галичину в
управління
Польщі.
Директорія УНР
передавала до
складу Польщі
Східну
Галичину,
Західну Волинь,
Холмщину,
Підляшшя та
Полісся в обмін
на визнання
Польщею
незалежності
УНР.
До Польщі
відійшли:
Східна
Галичина,
Західну
Волинь,
Холмщина,
Підляшшя та
Західне
Полісся в
обмін на
визнання
Польщею
УСРР.

5. Статус українських земель у складі Польщі

Територія східної Галичини поділялася на три
воєводства: Львівське, Тернопільське,
Станіславське.
На основі даних діаграм зробіть висновки про роль
українських земель в складі Польщі

6. Українське питання та ставлення до нього польських правлячих кіл

Національний склад населення Польщі.
У Польщі, де проживало
найбільше з усіх
західних українців, до
того ж із високою
національною
свідомістю, українське
питання стояло
найгостріше.
Польський уряд,
переслідуючи
стратегічну мету –
повне ополячення
загарбаних українських
земель, залежно від
внутрішніх та
зовнішніх обставин
коригував свій курс.

7.

Політика польської влади щодо
українських земель
Перший період
1919 – 1923 рр.
Намагання влади довести свої
права на українські землі та
забезпечення усіх прав
національних меншин
польська конституція 1921 р.
Учні та вчителі однієї з
українських шкіл. 1923 р.
гарантувала права українців на
рідну мову на побутовому рівні
і у навчанні в початкових
школах;
закон від 26 березня 1922 р.
надав самоврядування Східній
Галичині (Львівському,
Станіславському та
Тернопільському воєводствам).

8.

Політика польської влади щодо
українських земель
Другий період
Наполеглива політика
асиміляції поневолених народів
1923 – 1926 рр.
польський уряд поділив країну на
Значок Спілки осадників.
дві господарські території: корінні
польські
землі
(Польща
“А”),
західноукраїнські
та
західнобілоруські
землі
(Польща
“Б”);
стосовно
Польщі
“Б”
застосовувалася політика штучного
стримування
соціальноекономічного розвитку та повного
скасування поступок національним
меншинам.

9.

Становище українських земель і українського
населення:
керівниками
органів
місцевого
самоврядування
призначалися лише поляки;
українцям заборонялося займати адміністративні посади в
державних установах, офіцерські посади в армії, поліції,
таємних службах;
для Східної Галичини було офіційно запропоновано назву
«Східна Малопольща»;
польська мова витісняла українську з усіх державних і
муніципальних установ, освітніх закладів. Українські імена
та прізвища замінювались польськими;
переслідування православних українців, масове примусове
навертання їх до католицької віри,знищення православних
храмів;
українські землі перетворювались на аграрно-сировинні
придатки, ринки збуту й джерела сировини та дешевої
робочої сили;
матеріальна скрута, нестерпні житлові умови, непосильна
експлуатація українського населення;
активний еміграційний рух українців

10.

Денаціоналізація:
штучний поділ (бойки, гуцули, поліщуки)
насильницька асиміляція
заборона української мови
назва «Східна Малопольща»
зміна імен та прізвищ
закриття українських шкіл
обов’язкове вивчення польської мови
велика плата за навчання у вузах
процентний прийом - Львівський
університет – 50%
чиновники
“східні креси” (землі)
“Сокальський кордон” (Східна і Західна
Галиччина)
«осадництво».

11.

Було зменшено кількість українських навчальних закладів: в 19111912рр. їх було 2240, а в 30-х роках – лише кілька сотень. У гіршому
стані була середня і фахова освіта. Із 138 загальноосвітніх середніх
шкіл Галичини у 1939р. Працювало лише 5 українських державних
шкіл. На галицьких землях діяло просвітянське товариство “Рідна
школа”. Під час перепису 1931 року близько 700 тис. чол., що
проживали на Західноукраїнських землях не назвали українську мову
своєю. Для них мова, якою вони розмовляли, була "місцевою",
"хлопською", а російська і польська—"панською".

12.

На основі діаграми «Полонізація народної освіти в
Галичині»:
1. Яку
політику
проводила
Польща
на
українських землях в галузі освіти?
2. До яких наслідків це могло привести?

13. Економічний розвиток українських земель

Польща «А»
Польща «Б»
Корінні польські землі
Західноукраїнські та
західнобілоруські землі
Підтримка розвитку
економіки
Гальмування розвитку
економіки
85% підприємств були
дрібними
Засилля іноземного
капіталу
Високі залізничні тарифи
Розвиток
кооперативного
руху

14.

На основі даних карти:
1. Визначте, яка кількість українців емігрувала із Східної Галичини?
2. Визначте, яка кількість українців емігрувала із Західної Волині та
Західного Полісся?
3. Скільки поляків осіло на українських землях за міжвоєнний період?
4. Зробіть висновки.

15.

Питома вага поляків на
західноукраїнських землях
На основі даних
діаграм зробіть
висновок про
еміграційні та
колонізаційні процеси
на західноукраїнських
землях у міжвоєнний
період.

16. Осадництво як засіб полонізації краю

Основним завданням колоністів-осадників було забезпечення
проведення колоніальної політики Польщі на західноукраїнських
землях.
Акт про право власності на землю. 1922 р.
Осадництво – заселення українських
земель польськими колоністами.

17. Осадництво як засіб полонізації краю

Осадництво як засіб колонізації краю
1921 р.
8 тис. осіб
1922 р.
12 тис. осіб
1923 р.
20 тис. осіб
виділено землі
Волинь
Марш польських військових
колоністів вулицями Рівного.
Середина 30-х рр.
Полісся
Сх. Галичина
112 тис. га
113 тис. га
200 тис. га

18.

Політика польської влади щодо
українських земель
Третій період
1926 – 1937 рр.
Деякі поступки і компроміси у
стосунках з національними
меншинами у період “санації”
деякі поступки і компроміси у стосунках
з національними меншинами;
державна
асиміляція
національних
меншин;
спроба перетворення Волині на “колиску
польсько-українського порозуміння”, що
фактично мало бути розколом серед
українців;
будь-який прояв національного життя
трактувався владою як сепаратизм.
Юзеф Пілсудський.

19.

Політика польської влади щодо
українських земель
Соціальне становище
населення
жорстка експлуатація при низькій
Селянка-українка обробляє
наділ землі.
Середина 30-х рр.
Кириченко В.А.
заробітній платі та відсутності
безпеки праці;
низький життєвий рівень;
високий рівень безробіття;
майже повна відсутність медичного
обслуговування, через це висока
захворюваність та смертність
населення;
витіснення українців та збільшення
питомої ваги іноземців у всіх сферах
виробництва.

20.

Українська кооперація як засіб
економічного виживання
Українська кооперація
Галицькі українці
намагалися протистояти
іноземному економічному
впливу.
Сформувалася розгалужена
мережа кооперативів:
заготівельних, торгівельних
та інших.
Польська влада штучно
стримувала розвиток
української кооперативів,
обмежуючи їх діяльність.
Газета кооперативного руху.
Львів, січень 1928 р.

21.

Політика польської влади щодо
українських земель
Четвертий період
Повернення до жорсткої
антиукраїнської політики
1937 – 1939 рр.
польська
влада відкинула будь-які
поступки українцям;
країною прокотилася потужна хвиля
репресій щодо українців;
у 1938 -1939 рр. у прикордонній смузі
з СРСР проведені акції з виселення
українців.
Малюнок з англійського
гумористичного журналу “Punch”.
1939 р.
Перед загрозою Другої світової війни
польська влада боялася, що
українське питання стане розмінною
картою у великій грі.

22.

23.

1. Оберіть країни, до складу яких входили західноукраїнські землі.
а) Польща;
б) Австро-Угорщина;
в) Румунія; г) Росія; д) СРСР;
ж)
Чехословаччина.
2. Входження західноукраїнських земель до складу Польщі зафіксували міжнародні
угоди:
а) Постанова Ради послів від 14 березня 1921р; б)Варшавська угода 24 квітня
1920 р.; в) Ризький мирний договір від 18 березня 1921 р.
3. Польські власті поділили територію Східної Галичини на три воєводства:
а) Львівське, Тернопільське, Станіславське; б) Львівське, Волинське,
Тернопільське; в) Львівське, Тернопільське, Івано-Франківське.
4. На західноукраїнських землях почали діяти школи:
а) українські; б) польські; в) утраквістичні.
5. У складі Польщі проживало:
а) близько 15 млн. чол.; б) близько. 10 млн. чол.; в) близько 8 млн. чол.
6. Українці заселили частину Польщі:
а) 1/12; б) 1/3; в) 1/6.

24. Політична діяльність на українських землях

Польща не була тоталітарною державою, політичні партії не
заборонялися, якщо їхня діяльність не суперечила
законодавству.

25.

Політична діяльність на
західноукраїнських землях
УВО
Українська
військова
організація
Євген
Коновалець
Рік створення:
1920.
Рік створення:
1899.
Програмні засади:
здобуття
незалежності
шляхом збройної
боротьби, побудова
демократичної
України.
Програмні засади:
здобуття
незалежності
України та
побудова держави
на демократичних
засадах.
Засоби досягнення мети:
терористичні акти проти
польських урядовців, акції
саботажу, експропріаційні заходи.
Соціальна база:
переважно колишні вояки армії УНР та
УГА, студентська та шкільна молодь.
УСДП
Українська
соціалдемократична
партія
Засоби досягнення мети:
мирні легальні методи боротьби,
співпраця з польською владою.
Лев
Ганкевич
Соціальна база:
промислові та сільськогосподарські
робітники.

26.

Політична діяльність на
західноукраїнських землях
УНДО
Українське
національнодемократичне
об’єднання
Дмитро
Левицький
Рік створення:
1925.
Рік створення:
1919 - 1923.
Програмні засади:
здобуття
незалежності
правовим
шляхом,
побудова соборної
демократичної
України.
Програмні засади:
об'єднання з
Радянською
Україною,
соціалістичні
реформи.
Засоби досягнення мети:
мирні легальні методи боротьби,
співпраця з польською владою.
Соціальна база:
старше покоління діячів національного руху,
заможне селянство.
КПЗУ
Комуністична
партія
Західної
України
Засоби досягнення мети:
соціалістична революція.
Партія стала слухняним
знаряддям сталінської
політики у Західній
Україні.
У 1938 р. розпущена.
Йосип
Крілик
Соціальна база:
робітники і селяни усіх національностей.

27. Розгортання українського націоналістичного руху

Партії
Лідери
Провідна ідея
УНДО (Українське
національно – демократичне
об’єднання, 1925
Д.Левицький
Самостійність України
Радикальна партія
Л.Бачинський
І.Марчук
Незалежність,
самостійність України
КПЗУ (Компартія Західної
України), 1919 - 1938
Від ідеї возз'єднання з
УРСР до самостійності
ОУН (Організація
українських націоналістів),
1929
Є. Коновалець
«інтегральний»
націоналізм» досягнення
незалежності будь –
якими методами
Український союз хліборобів
- державників
В. Липинський
Незалежна монархічна
українська держава

28.

Організація українських
націоналістів (ОУН)
Відень
28 січня – 3 лютого
1929 р.
Установчий конгрес ОУН
прийняв статут організації;
розробив основні засади політичної
лінії організації.
Група української національної
молоді
Союз української
націоналістичної молоді
Ліга українських націоналістів
ОУН
УВО

29.

Організація українських
націоналістів (ОУН)
ОУН
Організація
українських
націоналістів
Визнавши себе як рух,
а не як партія, ОУН
засуджувала всі
легальні партії
Галичини як
колабораціоналістські.
Програмні засади:
побудова незалежної соборної
національної держави на усій
етнічній українській території
шляхом національної революції та
встановлення диктатури.
Ідейне підгрунтя:
“інтегральний націоналізм”.
Засоби досягнення мети:
насильство як політичне
знаряддя проти зовнішніх та
внутрішніх ворогів,
революційний вибух.
Соціальна база:
колишні вояки армій УНР та ЗУНР,
студенти, учнівська молодь,
інтелігенція.
Євген
Коновалець

30.

Інтегральний націоналізм –
тоталітарна форма націоналізму
(фр. nationalisme) - ідеології і напрямку
політики, базовим принципом яких була теза
про цінність нації як найвищої форми
суспільної єдності та її первинності у
державотворчому процесі.

31.

Інтегральний націоналізм як
ідеологія ОУН
Засади інтегрального націоналізму
Дмитра Донцова
нація – абсолютна цінність
політичні партії, класи повинні об'єднатися заради
Вищої мети
Вища мета – незалежність держави
мета оправдовує усі засоби
майбутню державу повинен очолити вождь – керманич
з необмеженою владою
соціально-економічні питання другорядні

32.

Інтегральний націоналізм як
ідеологія ОУН
Причини виникнення
інтегрального націоналізму на
західноукраїнських землях
жорстка антиукраїнська політика
польської влади
зневіра української національної еліти в
демократичні ідеали
загальноєвропейська тоталітарна тенденція
у національно-визвольних рухах
неможливість легальної боротьби за
відновлення української державності

33.

34. Політична ситуація. «Пацифікація»

• Пацифікація - умиротворення
ПАЦИФІКАЦІЯ
Закриття українських
громад
Переслідування лідерів
українського руху
Домашній арешт українських
депутатів
Посилення «взаємного невизнання»;
Посилення українського націоналістичного руху

35.

Освіченість населення,
рівень його грамотності
завжди визначали рівень
національно-культурного
розвитку нації.
Серед українців у складі
Польщі 70 % були
неписьменними або
малописьменними.
В 1924-1925 навчальному
році існувало 2558
українських початкових
шкіл, то в 1937-1938 – їх
залишилося тільки 461.

36.

Погромлена поляками під
час Пацифікації читальня
Просвіти. с. Княгиничі,
Рогатинського повіту,
1930 рік.

37.

Пацифікація
Прояв пацифікації в одному з сіл Східної
Галичини. 1930 р.
Замиренням
українців з 16
вересня по 30
листопада 1930 р.
було охоплено 450
населених пунктів
у 16 регіонах
Східної Галичини.
Особлива увага
каральних загонів
була приділена не
тільки місцевим
активістам,
вчителям,
священикам, але й
усім українським
установам –
школам, осередкам
Просвіти,
кооперативам.

38.

Національно-визвольна боротьба
на українських землях
Причини розгортання
національновизвольного руху
колонізація та полонізація;
денаціоналізація;
обмеження демократичних прав і
Розправа над учасниками
повстання.
Художник невідомий.
свобод;
мало- та безземелля як наслідок
обмеженості земельної реформи;
тяжкі умови праці;
безробіття;
низький рівень життя;
низький
рівень
медичного
обслуговування
та
висока
смертність.

39.

Заспокоєння національних
меншин у Польщі
Карикатура з
львівського
журналу
“ЗИЗ”.
Середина 30-х
рр.
У 1935 р. Польща офіційно відмовилася від своїх зобов'язань
перед Лігою Націй щодо забезпечення прав національних
меншин.

40.

Береза Картузька як символ незламності
українського національного духу
Влітку 1934 р. в
Березі Картузькій
було створено
концентраційний
табір для
ув'язнення
переважно
українців, які
чинили опір
польській
колоніальній владі
та діячів
українського
національного руху.
Керівництво концтабору. 1935 р.

41.

Береза Картузька як символ незламності
українського національного духу
Ув'язненим у
таборі було
важче, ніж у
найсуворіших
тюрмах. Хоч
потрапити сюди
можна було
значно легше –
без жодного
суду, лише на
підставі припису
відділення
поліції.
З сучасного малюнка невідомого художника

42.

Береза Картузька як символ незламності
українського національного духу
Тяжка фізична
праця, нерідко
беззмістовна, була
лише одним з
методів знущання
над людьми.
З експозиції музею концентраційного табору
у Березі Картузькій.