І мертвим, і живим…

1.

Летим. Дивлюся, аж світає,Край неба палає,
Соловейко в темнім гаї Сонце зустрічає.
Уривок
Тихесенько вітер віє,Степи, лани мріють,
напам’ять
Меж ярами над ставами Верби зеленіють.
Сади рясні похилились,Тополі по волі
з поеми
Стоять собі, мов сторожа,Розмовляють з полем.
’’Сон’’
І все то те, вся країна,
(’’У всякого
Повита красою,
Зеленіє, вмивається
своя
Дрібною росою,
доля’’)!!!
Споконвіку вмивається,
Сонце зустрічає…
І нема тому почину,
І краю немає!
Ніхто його не додбає
І не розруйнує…
І все то те… Душе моя,
Чого ти сумуєшДуше моя убогая,
Чого марне плачеш,
Чого тобі шкода— хіба ти не бачиш,
Хіба ти не чуєш людського плачуТо глянь, подивися; а я полечу

2.

Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває,
Того бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому.
Я ридаю, як згадаю
Діла незабуті
Дідів наших. Тяжкі діла!
Якби їх забути,
Я оддав би веселого
Віку половину.
Отака-то наша слава,
Слава України.
Уривок напам’ять з твору
’’І мертвим,і живим…’’(№1)

3.

Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата, —
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотна
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє. ....
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!
Уривок напам’ять з
твору
’’І мертвим,і
живим…’’(№2)