І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм…

7.10M

Category:

literature

Тарас Григорович Шевченко (1814–1861)

4. ПОДРАЖАНІЄ 11 ПСАЛМУ

Автограф, з якого вірш переписаний до «Більшої книжки», не відомий.
Переписавши текст до «Більшої книжки», Шевченко згодом вніс
виправлення у рядок 8: «З гостей на цвинтар понесуть?» (замість
«повезуть»). Ще до виправлення цього рядка рукописний список з автографа
зробив П. О. Куліш (ІЛ, ф. 1, № 87, арк. 21 — 21 звор.), після виправлення —
І. М. Лазаревський, з неправильним прочитанням окремих слів і /707/
зміною в рядку 30: «Розлий же їх, твої святії» замість «Розкинь же їх, твої
святії» (ІЛ, ф. 1, № 56). Вперше надруковано в журналі «Основа» (1861. —
№ 10. — С. 1) за «Більшою книжкою», під редакційною назвою «Прочитавши
11 псалом» та з різночитаннями в рядках 8: «З гостей на цвинтар повезуть»
та 21: «Малих отих рабов похилих». За першодруком зроблено списки:
невідомою рукою в рукописній збірці «Сочинения Т. Г. Шевченка» 1862
(ЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 1, № 4, с 407 — 408) та в рукописній збірці «Кобзар»
1865, переписаній Д. Демченком (ІЛ, ф. 1, № 81, с. 96 — 97). До збірки творів
уперше введено у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е.
Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 625 — 626, де подано за першодруком.
Вірш є вільним переспівом 11-го псалма із церковнослов’янського тексту.
Шевченко використовує лише окремі слова й фразеологізми, вмонтовуючи їх
у поетичну тканину власного твору, в якому, на відміну від біблійного
оригіналу, акцентується мотив громадянського покликання поета —
захисника народних інтересів, а також передрікається неминуча перемога
над визискувачами.

5.

6.

Журнал
«Отечественные
записки»

7.

Йосип Абрам
словенський поет,
літературознавець і
перекладач.
Літературні
псевдоніми: Байда
Козак, Трентар,
Мостар

8.

Акакій Ростомович
Церетелі
грузинський поет, письменник,
ідейний лідер національновизвольного руху Грузії,
мислитель-просвітитель і
національна громадська фігура

9.

Альфрeд Антoн Є́нсен—
шведський історик,
слов'янознавець,
перекладач, симпатик
українського національного
відродження, дійсний член
Наукового Товариства ім.
Шевченка у Львові і
Українського Наукового
Товариства в Києві

10.

Свєнціцький Павлин
псевдонім — Данило Лозовський,
Сєльський, Павло Свій, Павлин
Стахурський, Sorjan —
український і польський
письменник, громадсько-освітній
діяч, актор, видавець, редактор,
мовознавець, педагог

11.

Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
Як широка сокорина
Віти розпустила...
А над самою водою
Верба похилилась;
Аж по воді розіслала
Зеленії віти,
А на вітах гойдаються
Нехрещені діти.

12.

13.

14.

Віктор Умляуф фон
Франквель - перекладач

15. 16. Думи мої, думи

мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв
В степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало,
Як свою дитину?..
Бо вас лихо на світ на сміх породило,
Поливали сльози... чом не затопили,
Не винесли в море, не розмили в полі?.
Не питали б люде, що в мене болить,
Не питали б, за що проклинаю долю,
Чого нуджу світом? «Нічого робить»,—
Не сказали б на сміх...
Думи мої, думи

17. Думи мої, думи

Квіти мої, діти!
Нащо ж вас кохав я, нащо
доглядав?
Чи заплаче серце одно на всім
світі,
Як я з вами плакав?.. Може, і
вгадав...
Може, найдеться дівоче
Серце, карі очі,
Що заплачуть на сі думи,—
Я більше не хочу.
Одну сльозу з очей карих —
І пан над панами!
Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Думи мої, думи

18. Думи мої, думи

мої,
Квіти мої, діти!
Виростав вас, доглядав вас,—
Де ж мені вас діти?
В Україну ідіть, діти!
В нашу Україну,
Попідтинню, сиротами,
А я — тут загину.
Там найдете щире серце
І слово ласкаве,
Там найдете щиру правду,
А ще, може, й славу...
Привітай же, моя ненько,
Моя Україно,
Моїх діток нерозумних,
Як свою дитину.
[1839, С.-Петербург]
Думи мої, думи

19.

Францоз (Franzos) КарлЕміль —
австрійський письменник і
літературознавець,
родом із Чорткова (Галичина)

20.

Юлія Віргінія
німецька поетеса і
перекладачка,
написала вступну
статтю до видання
повісті Шевченка
«Художник»

21. І золотої, й дорогої…

22.

Еміль Дюран
французький художник, представник академічної школи

23.

24.

Совінський Леонард
польський письменник
родом з Східного
Поділля

25.

Якубєць Мар'ян
польський
літературознавець

26. “Ой маю я оченята”

27.

Ада́ м Міцке́ вич
один із
найвидатніших польських поетів,
засновник польського
романтизму, діяч національновизвольного руху. Засновник
польської романтичної драми і
вдома, і в Західній
Європі порівнюється
з Байроном та Ґете

28.

29.

“Тополя”

30. “ТОПОЛЯ”

31.

Вересаєв Іван
Вікентійович
російський
письменник
Вікентій Вікентійович Вересаєв (Смідович), російський письменник.
1911 р. у Москві за редакцією Вересаєва вийшла збірка перекладів "Пісні Тараса
Шевченка".
1939 р. приїздив на відкриття пам’ятника Т. Шевченку в Києві, написав статті
"Любити Україну – любити Шевченка" та "Оригінали й переклади" (про
переклади творів Т. Шевченка російською мовою).

32. “На панщині пшеницю жала”

33.

Анто́ н Па́ влович
Че́хов
російський драматург і
прозаїк

34.

Мико́ ла Васи́ льович
Ге́рбель
російський поет, перекладач,
редактор та видавець

35.

ІВАН ПІДКОВА
Було колись — в Україні
Ревіли гармати;
Було колись — запорожці
Вміли пановати.
Пановали, добували
І славу, і волю;
Минулося — осталися
Могили на полі.
Високії ті могили,
Де лягло спочити
Козацькеє біле тіло,
В китайку повите.
Високії ті могили
Чорніють, як гори,
Та про волю нишком в полі
З вітрами говорять.
Свідок слави дідівщини
З вітром розмовляє,
А внук косу несе в росу,
За ними співає.
Було колись — в Україні
Лихо танцьовало,
Журба в шинку мед-горілку
Поставцем кружала.
Було колись добре жити
На тій Україні...
А згадаймо! Може, серце
Хоч трохи спочине.
Було колись…

36.

37.

38.

39.

По́ лін Бе́ нтлі
англійська журналістка.
Авторка розвідки «Тарас
Шевченко — український поет
свободи» в журналі «The
UNESCO Courier»

40.

Вільям
Морфіл (Morfill),
(1834 — 1909),
англійський славіст,
професор
Оксфордського
університету

41.

Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сем'я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.

42.

Етель Ліліан Войнич
англійська письменниця
У 1895 р. Войнич приїздила у Львів.
Опанувавши українську мову, на поч. 90х pp. почала перекладати українські
народні пісні («Ой горе тій чайці» та ін.),
твори Т. Шевченка.
У 1911 р. у Лондоні в її перекладі
вийшла збірка поезій Кобзаря «Шість
ліричних віршів» з написаними Войнич
передмовою та нарисом життя і
творчості Т. Шевченка.

43.

Ві́ра Річ
англійська письменниця й
перекладачка української і білоруської
літератури англійською мовою;
секретар Англо-Українського
Товариства в Лондоні

44.

45.

Гончаренко Агапій
Онуфрійович
відомий український священик,
правозахисник та громадський
діяч, один із перших
українських політичних
емігрантів

46.

Ліндон Б. Джонсон
36-й президент США, представник
демократичної партії США, ініціатор
створення «Великого суспільства»,
в якому не буде бідності

47.

Джон
Фі́тцджеральд
Ке́ннеді
35-й президент
Сполучених Штатів
Америки від
демократичної партії,
громадський та
політичний діяч

48. І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм…

В УКРАЇНІ І НЕ В УКРАЇНІ МОЄ ДРУЖНЄ ПОСЛАНІЄ
І смеркає, і світає,
День Божий минає,
І знову люд потомлений,
І все спочиває.
Тільки я, мов окаянний,
І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає —
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
І господа зневажають,—
Людей запрягають
В тяжкі ярма. Орють лихо,
Лихом засівають...
А що вродить? Побачите,
Які будуть жнива!
Схаменіться, недолюди,
Діти юродиві!
Подивіться на рай тихий,
На свою країну!
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну!

49.

Розкуйтеся, братайтеся!
У чужому краю
Не Шукайте, не питайте
ТОГО, ЩО немає
І на небі, а не тільки
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого.
Волі! волі!
Братерства братнього!
Найшли,
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли Великих слов велику силу,
Та й більш нічого.
Кричите,
Що бог создав вас не на те,
Щоб ви неправді поклонились!..
І хилитесь, як і хилились!
І знову шкуру дерете
З братів незрящих, гречкосіїв,
І сонця-правди дозрівать
В німецькі землі, не чужії,
Претеся знову!..
Якби взять І всю мізерію з собою,
Дідами крадене добро,
Тоді оставсь би сиротою
З святими горами Дніпро!
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата,—
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотна
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечірній
Тихо засіяє...
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!

50.

Дуайт Девід «Айк»
Ейзенхауер -
державний діяч,
34-й Президент США,
американський військовий і
державний діяч, кавалер
багатьох нагород, зокрема
радянського ордена
«Перемога»(1945)

51. Ой три шляхи широкії

52. “Гайдамаки”

Все йде, все минає — і краю немає,
Куди ж воно ділось? Відкіля взялось?
І дурень, і мудрий нічого не знає.
Живе... умирає... Одно зацвіло,
А друге зав’яло, навіки зав’яло...
І листя пожовкле вітри рознесли.
А сонечко встане, як перше вставало,
І зорі червоні, як перше плили,
Попливуть і потім, і ти, білолиций,
По синьому небу вийдеш погулять,
Вийдеш подивиться в жолобок, криницю
І в море безкрає і будеш сіять,
Як над Вавилоном, над його садами,
І над тим, що буде з нашими синами;
Ти вічний без краю!.. Люблю розмовлять,
Як з братом, з сестрою, розмовлять з тобою,
Співать тобі думу, що ти ж нашептав.
Порай мені ще раз, де дітись з журбою?
Я не одинокий, я не сирота —
“Гайдамаки”

53. “Гайдамаки”

Єсть у мене діти, та де їх подіти?
Заховать з собою? Гріх, душа жива!
А може, їй легше буде на тім світі,
Як хто прочитає ті сльози-слова,
Що так вона щиро колись виливала,
Що так вона нишком над ними ридала.
Ні, не заховаю, бо душа жива.
Як небо блакитне — нема йому краю,
Так душі почину і краю немає.
А де вона буде? Химерні слова!
Згадай же хто-небудь її на сім світі
— Безславному тяжко сей світ покидать
“Гайдамаки”