Синдром набутого імунодефіциту у дітей

1.

Синдром набутого
імунодефіциту у дітей

2.

ВІЛ-інфекція – це захворювання, викликане вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ),
остання стадія цього захворювання називається синдромом набутого імунодефіциту
(СНІД).
Близько 600 тис. дітей щорічно інфікуються шляхом
передачі вірусу від матері до дитини і кожен п’ятий
померлий від цієї хвороби – дитина.
ВІЛ-інфекцією може хворіти тільки людина і заразитись
ВІЛ-інфекцією можна лише від людини. Потрапляючи в
організм ВІЛ дуже швидко проникає в CD4 + Тлімфоцити, вбудовується в ДНК клітини, розмножується
і уражає що разу нові Т-лімфоцити
Шляхи передачі ВІЛ-інфекції.
Статевий: гомо-, гетеросексуальний (сперма, слиз з піхви).
Парентеральний: через кров та інші біологічні рідини, через
пошкоджену шкіру і слизові оболонки при контакті з кров’ю
або іншими секретами ВІЛ-інфікованих (грудне молоко,
виділення з ран, спинномозкова рідина). При використанні
забруднених шприців, пересадка інфікованих органів,
кісткового мозку.
Від матері до дитини (перинатальний).
▹ Вертикальний: внутрішньоутробно, при пологах.
▹ Горизонтальний. Інфікування дитини при вигодовуванні
грудьми або грудним молоком ВІЛ-інфікованої матері.
▹
▹
▹
ВІЛ-інфкція не передається побутовим шляхом: при дотику, обіймах, рукостисканні; через
«сухі» поцілунки; при спільному проживанні в одній квартирі; через посуд, через їжу;
через постільну білизну, предмети побуту, іграшки; через повітря; при купанні у водоймах;
через гроші; при укусах комах, тварин.
2

3.

Перебіг ВІЛ-інфекції у дітей.
“
У ВІЛ-інфікованих жінок діти частіше народжуються недоношеними і/або з затримкою внутрішноутробного
розвитку, з порушенням процесів адаптації в періоді новонародженості чи з іншими інфекційними
захворюваннями, які передаються статевим шляхом (сифіліс, гепатити В, С, цитомегаловірусна, герпетична інфекція
та ін.). Найчастіше зараження плоду ВІЛ відбувається, коли під час вагітності жінка перебуває в періоді гострої ВІЛінфекції або в клінічних стадіях ІІІ і ІV. Недоношені діти і діти з низькою вагою при народженні частіше
виявляються інфікованими ВІЛ. Проте клінічно виявити ВІЛ у дітей перших місяців життя неможливо
3

4.

Симптоми ВІЛ-інфекції
Можуть бути дуже різноманітні і у кожної дитини в окремо взятий проміжок часу можуть бути різними.
Крім того, прояви, характерні для ВІЛ-інфекції і СНІДу, можуть також спостерігатись і у не інфікованих
дітей, тобто вони неспецифічні. Тому дитині, народженій ВІЛ-інфікованою жінкою, не можна
встановити діагноз лише на підставі клінічнихпроявів, обов’язково потрібно підтвердити діагноз
лабораторними тестами
▹
Персистуюча генералізована лімфаденопатія – збільшення одного або більше
лімфовузлів (ЛВ) до 0,5-1 см і більше у двох групах або в одній групі з обох сторін, що
утримується довше 3 міс (90-100% ВІЛ-інфікованих дітей). Найчастіше спостерігається
збільшення потиличних, передньо- і задньошийних, підщелепових, пахвинних і
пахових ЛВ. У неінфікованих дітей збільшення цих груп лімфовузлів теж
спостерігається доволі часто.
4

5.

Симптоми ВІЛ-інфекції
▹ Бактеріальні інфекції часто діагностуються у дітей
Бактеріальні інфекції у дітей проявляються
гіпертермією, задишкою, кашлем, діареєю, нудотою
та/або блювотою,плямистими висипанням, піодермією
(гнійничкові висипання), артритами, судомами,
порушенням свідомості, болем, неспокоєм, плачем,
зниженням апетиту і відмовою від їжі.
раннього віку. Характеризуються важким перебігом,
вимагають госпіталізації дитини. Важкі хронічні та
рецидивуючі бактеріальні інфекції віднесені до СНІДіндикаторних захворювань.
Однак у неінфікованих дітей також бувають бактеріальні
інфекції. Найчастіше у ВІЛ-інфікованих дітей
спостерігаються:
хронічний гнійний отит;
пневмонія;
гастроентероколіти;
гнійні ураження шкіри на тлі дерматиту або екземи;
остеомієліт;
менінгіт;
бактеріальний сепсис.
5

6.

▹ Опортуністичні інфекції
зумовлені умовно патогенною
флорою, яка здатна викликати
захворювання у людей зі
зниженим імунітетом.
Опортуністичні інфекції у дітей
раннього віку зустрічаються
рідше, ніж у дорослих,
спостерігаються на стадії СНІДу.
▹ Пневмоцистна пневмонія
найчастіше зустрічається у ВІЛінфікованих дітей першого року
життя (пік 3 – 6 міс.), а також на
стадії СНІДу при важкому
імунодефіциті. Ризик смерті 4070%.
Симптоми ВІЛ-інфекції
▹ Лімфоїдна інтерстиціальна
пневмонія і легенева лімфоїдна
гіперплазія (ЛІП/ЛЛГ) вважаються
специфічними для ВІЛ-інфекції у дітей.
Найчастіше діагностуються після року
(2,5 – 3р.). Розвиток ЛІП/ЛЛГ
поступовий: з’являється кашель,
задишка. Часто супроводжується
лімфаденопатією, збільшенням
привушних слинних залоз. Клінічний
перебіг дуже різноманітний. Можливе
спонтанне зникнення симптомів або ж
хронічна гіпоксія. Симптоми ЛІП/ЛЛГ
можуть раптово загострюватись при
будь-яких респіраторних
захворюваннях.
6
▹ Кандидозна інфекція займає
друге місце серед опортуністичних
інфекцій. Найчастіше
спостерігаються грибкові ураження
шкіри, слизових порожнини рота,
глотки, стравоходу, генералізовані
форми.

7.

Симптоми ВІЛ-інфекції
▹ Порушення фізичного розвитку – сповільнення приросту ваги і зросту. До цього приводять інфекційні
захворювання, підвищені енергетичні затрати організму, синдром порушеного кишкового всмоктування,
психосоціальні проблеми в сім’ї (поганий догляд, низький матеріальний рівень). Синдром виснаження
поєднує наступні симптоми: стійка втрата маси тіла більше 10% від належної; хронічна діарея (не
менше як 2 рідкі випорожнення щодня впродовж 30 днів); задокументована лихоманка (> 30 днів) з
великими коливаннями температури або з постійною гіпертермією.
▹ Синдром виснаження поєднує наступні симптоми:
• стійка втрата маси тіла більше 10% від належної;
• хронічна діарея (не менше як 2 рідкі випорожнення щодня впродовж 30 днів);
• задокументована лихоманка (> 30 днів) з великими коливаннями температури або з постійною
гіпертермією.
▹ Пухлини у ВІЛ-інфікованих дітей виникають рідко. У дітей старшого віку можуть спостерігатись Влімфоми (типу Беркіта), саркома Капоші.
7

8.

Ураження органів і систем.
o Ураження ЦНС спостерігається більш як в половини дітей з ВІЛ-інфекцією. Внаслідок безпосереднього впливу ВІЛ на
нервові клітини виникає ВІЛ-енцефалопатія. Характеризується затримкою росту і розвитку мозку, сповільненням
нервовопсихічного розвитку дитини, втратою вже набутих навичок. Ураження ЦНС може також спостерігатись при вище
згаданих інфекціях.
o Зміни на шкірі і слизових оболонках. При ВІЛ-інфекції у дітей часто спостерігаються грибкові, бактеріальні і вірусні
ураження шкіри, дерматити, екземи. Дуже часто у дітей діагностують афтозний стоматит.
o Хронічний паротит. Дуже рідко зустрічається у дітей. В 20% поєднується з ЛІП/ЛЛГ.
o Ураження органів дихання часто пов’язані з опортуністичними й бактеріальними інфекціями, ЛІП/ЛЛГ.
o Ураження серця і нирок при ВІЛ-інфекції проявляється аритміями, СН, набряками, змінами в аналізах сечі, НН і, як
правило, розвивається в пізній стадії хвороби.
o Ураження ШКТ зустрічається дуже часто. Характеризується зниженням апетиту, нудотою, блювотою, проносами,
синдромом мальабсорбції. У дітей раннього віку внаслідок здуття кишківника, гепато- чи спленомегалії відзначається
збільшення розмірів живота. Проявом ВІЛ-інфекціїї є гепато- чи спленомегалія яка спостерігається > 3 міс.
8

9.

Перебіг ВІЛ-інфекції у дітей
При зараженні дитини ВІЛ від матері швидкий розвиток СНІДУ протягом перших двох років життя спостерігається у
20% дітей. Перші ознаки хвороби в таких дітей виявляють в 3 - 9 міс. На ранній стадії хвороби характерні повільні темпи
фізичного розвитку, лімфаденопатія, збільшення розмірів живота. Без лікування такі діти помирають в перші 2 р. життя.
У 80% дітей розвиток СНІДу більш повільний. В середньому до 4 р у 40% ВІЛ-інфікованих дітей діагностують СНІД, а 25%
ВІЛ-інфікованих дітей помирає. У деяких дітей прогресування хвороби не відбувається впродовж 8-10р.
Методи діагностики ВІЛ-інфекції
Серологічні методи (ІФА, імунний блот). ІФА дозволяє
виявити сумарні антитіла (Ат) до ВІЛ у сироватці крові. Тест
дуже чутливий, але може давати помилково позитивні
результати. На підставі одного результату ІФА не можна
встановлювати діагноз ВІЛ-інфекції – з 10 (+) ІФА 2 є
помилково (+). Позитивні ІФА зразки крові повинні бути
підтверджені дослідженням, яке називається імунний блот
9
Імунний блот дозволяє визначити Ат до окремих
білків ВІЛ. Позитивними вважаються проби, у
яких виявляють Ат до 2-3 білків ВІЛ. Негативними
вважаються сироватки, в яких не виявляють Ат до
жодного з антигенів. Виявлення Ат лише до
одного з антигенів ВІЛ розцінюється як
сумнівний результат і така дитина потребує
подальшого спостереження з періодичним
виконанням ПЛР або імунного блоту

10.

CREDITS
Визначення в крові вірусу або його генетичного матеріалу. Антиген р24- білок серцевини ВІЛ. У стадії СНІДу
виявляється лише в ранній і заключній стадії хвороби. Метод виявлення Аг р24 характеризується низькою чутливістю у
дітей перших місяців життя. Якщо в дитини при народженні виявлено Аг р24, то це свідчить про внутрішноутробне
інфікування і розвиток СНІДу є в 4 рази ймовірнішим.
ПЛР – полімеразна ланцюгова реакція визначає ДНК вірусу, вбудованого в клітини крові. У перші 2 доби чутливість методу
низька. При внутрішньоутробному інфікуванні реакція буде позитивною вже в перші 48 год. Якщо ж дитина інфікована при
пологах, то ПЛР після народження буде негативною і лише через тиждень стане позитивною. У віці 1-2 міс. чутливість цього
методу складає 98%. У віці 2-3 міс. чутливість ПЛР ДНК сягає 100%. Методом ПЛР також можна визначати РНК ВІЛ (вільні
віруси в плазмі крові). Число копій РНК ВІЛ в 1 мл крові називається «вірусним навантаженням». Вірусне навантаження в
дітей старше одного місяця має дуже велике значення для прогнозу і перебігу хвороби, вибору тактики лікування та
оцінки результатів цього лікування.
10

11.

Кінець.
11