Розлади харчової поведінки

1.

Розлади харчової
поведінки
Доцент кафедри психіатрії, психотерапії та медичної
психології НУОЗ України ім. П.Л.Шупика, к. м. н.
Зубатюк О.В.

2.

Етіологія: генетика
Існують вагомі докази, що складні генетичні фактори сприяють розвитку різноманітних розладів
харчової поведінки. Родинні дослідження продемонстрували накопичення випадків у родинах, в
той же час близнюкові дослідження вказують на більш виражену конкордантність серед
монозиготних, ніж серед дизиготних близнюків.
У випадках, коли у родині хтось страждає на анорексію, інші родичі часто мають такі риси
характеру, як перфекціонізм та схильність до нав’язливостей. Відповідно схоже, що індивіди
успадковують не розлад, а риси характеру у вигляді перфекціонізму, підвищеної тривожності та
когнітивної тенденції сприймати дрібні деталі, а не «загальну картину».
У випадку, коли має місце булімія, інші родичі більш схильні до депресії та зловживання
психоактивними речовинами.
Розлади харчової поведінки часто поєднуються з межовим розладом особистості.

3.

Етіологія: фактори зовнішнього
середовища
У тих родинах, в яких як мінімум, одна людина страждає на розлад харчової
поведінки, його виникненню сприяють не лише генетичні фактори, сама родина може
також були фактором середовища. Оскільки розлади харчової поведінки виникають у
родинному середовищі з підвищенним генетичним ризиком, складно відділити
генетичний вплив на розвиток захворювання від впливу середовища.
В дослідженні, що виявила високу частоту перинатальних втрат у родинах підлітків,
що страждають на анорексію, було висловлено припущення про роль патологічної
скорботи, як причини, однак у цьому дослідженні не бралась до уваги можливість, що
в цих родинах у матерів була низька вага тіла, і це могло підвищувати високу
вирогідність викиднів.

4.

Етіологія: пускові механізми
(тригери)
Головними пусковими механізмами є статеве дозрівання та підлітковий вік.
Підлітки одночасно стикаються з життєвими проблемами та переживають зміни і
ріст тіла; нові, обумовлені гормональними змінами, потяги; нові культуральні
очікування, сексуальні, інтелектуальні та соціальні вимоги, і всі ці процеси
оброболяються головним мозком, який сам по собі анатомічно та хімічно знаходится
у стані постійного змін.
• Однак, ці пускові механізми неспецифічні. У підлітків з різною схильністю ці
механізми можуть запускати різні розлади, такі як депресивні стани, обсесивнокомпульсивний розлад або зловживання психоактивними речовинами.

5.

Нервова анорексія: клініка
Розлад, який характеризується навмисним зниженням ваги, що викликається та/або
підтримується самим пацієнтом. Найчастіше розлад виникає у дівчаток підліткового віку і молодих
жінок, але хлопці підліткового віку та молоді чоловіки також можуть страждати від цього розладу,
так само як і діти під час статевого дозрівання та жінки старшого віку в період менопаузи.
• Розлад пов'язаний з особливою психопатологією, коли страх перед товстим та кволим тілом
перетворюється на нав’язливу ідею (дисморфофобія), та пацієнти самостійно визначають для
себе поріг мінімальної ваги.
• Хвороба супроводжується недоїданням різного ступеня тяжкості з вторинними ендокринними та
метаболічними змінами та розладами функцій організму.
• Симптоматика включає дотримання вкрай суворої дієти, надмірне фізичне навантаження, штучне
викликання блювоти та очищення кишечника, а також вживання препаратів для пригнічення
апетиту та сечогінних препаратів.

6.

Дисморфофобія
• Вісьовий симптом нервової
анорексії

7.

Нервова анорексія: клініка
• У відповідності до МКХ-10 для того, щоб відповідати діагностичним критеріям, втрата ваги
має складати як мінімум 15% від нормальної, або ІМТ (індекс маси тіла) у дорослого не має
бути менше 17,5.
• Менструальний цикл, як правило, відсутній (хоча у жінок, що приймають протизаплідні,
можуть спостерігатися кровотечі відміни).
• У чоловіків низький рівень тестостерону призводить до зникнення ранкових ерекцій.
• При обмежувальному типі низька вага досягається лише за допомогою голодування або
підвищенної активності.
• Тип з переїданням/очищенням включає подразумевает очищення шлунка та кишківника за
допомогою блювоти, вживання проносних медикаментів, діуретиків або таблеток для
схуднення, для того, щоб позбавитися калорій.

8.

Нервова булімія
• Характеризується повторюваними нападами переїдання і надмірною занепокоєністю щодо
контролю маси тіла.
• Це приводить хворого до викликання блювоти та прийому проносного для нейтралізації
негативних наслідків від спожитої їжі.
• Цей розлад має багато спільних психологічних ознак з нейрогенною анорексією, у тому
числі пильну увагу до статури та маси тіла.
• При повторному блюванні можливі порушення електролітного балансу та соматичні
ускладнення.
• Часто, але не завжди, в анамнезі відзначається епізод нейрогенної анорексії з інтервалом від
декількох місяців до декількох років.

9.

Лікування
• Организація безперервного лікування протягом 1-2 років
• Консультація психіатра
• Стаціонар (2 тижні-2 місяці)
• Денний стаціонар (6 тижнів)
• Підтримуюча терапія (3-6 місяців)
• Групи самодопомоги
• Індивідуальна психотерапія (1-2 роки)

10.

Лікування (2)
• Мотивація лікуванням (позитивна)
• Медикаментозне (хвороби та ускладнень)
• Психотерапія (когнітивна, інтерперсональна, діалектна, психодинамічна, сімейна,
менталізація)
• Після програми моніторинг стану – сімейний лікар

11.

Лікування (3)
• Лечение непрерывное 1-2 года до 6 лет
• Акцент на общее здоровье : физическое, восстановление веса, психическое и социальное
• Индивидуальный подход: нет одного подходящего лечения для всех НП
• Чем раньше интервенция тем лучше результаты
• Коморбидность ожидаемая, а не исключение
• Семья должна быть включена в лечение
• Пациент активный в своем лечении, обсуждает и принимает вместе решения
• Континуум лечения на разных уровнях по индивидуальным потребностям пациента

12.

Поширеність нервової анорексії

13.

Після 30-ти років

14.

15.

Компульсивне переїдання
Це порушення харчової поведінки полягає в переїданні, яке супроводжується відчуттям втрати людиною контролю над своїми діями.
При цьому після епізоду надмірного поглинання їжі людина не намагається це якимось чином компенсувати (не очищує шлунок або
кишечник, не вживає сечогінних або проносних засобів, не займається фізичними вправами і не голодує в якості самопокарання).
Спостерігаються такі характерні симптоми компульсивного переїдання:
• людина поглинає їжу значно швидше, ніж робить це зазвичай;
• з’їдена за один раз кількість їжі настільки велика, що викликає відчуття дискомфорту;
• епізод обжерливості відбувається, як реакція на дію будь-якого психотравмуючого фактора і не пов’язаний з відчуттям голоду;
• хворий соромиться своєї поведінки і приймає їжу на самоті;
• по закінченню прийому їжі відчувається почуття провини, сум, жаль, каяття

16.

Компульсивне переїдання (2)
• Діагностика компульсивного переїдання базується на наявності не менше трьох з можливих проявів:
• – з’їдається настільки велика кількість продуктів, що це викликає відчуття переповнення, фізичний дискомфорт;
• – прискорений прийом їжі;
• – людина після епізоду переїдання відчуває провину, відразу до себе, вона пригнічена і засмучена;
• – переїдання не обумовлене наявністю відчуття голоду;
• – збентеження через кількість з’їденого, харчування на самоті.
• Для діагностики компульсивного переїдання необхідно, щоб епізоди неконтрольованого прийому їжі спостерігалися, як
мінімум, один раз на тиждень протягом трьох місяців.