Шизофренія. Маячні розлади. Пізні парафренії. Шизотиповий розлад

1. ПАТОЛОГІЯ, СИНДРОМОЛОГІЯ І НОЗОЛОГІЯ ЕНДОГЕННО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО РЕГІСТРУ. ШИЗОФРЕНІЯ. МАЯЧНІ РОЗЛАДИ. ПІЗНІ ПАРАФРЕНІЇ. ШИЗОТИПОВИЙ РОЗЛАД.

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра психіатрії, психотерапії, загальної та медичної психології,
наркології та сексології
ПАТОЛОГІЯ, СИНДРОМОЛОГІЯ І НОЗОЛОГІЯ
ЕНДОГЕННО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО РЕГІСТРУ.
ШИЗОФРЕНІЯ.
МАЯЧНІ РОЗЛАДИ.
ПІЗНІ ПАРАФРЕНІЇ.
ШИЗОТИПОВИЙ РОЗЛАД.
Завідувач кафедри психіатрії, психотерапії, загальної та медичної психології,
наркології та сексології
д.м.н., проф. В. В. Чугунов

2. ДЕФІНІЦІЯ

Шизофренія – ендогенне проградіеєнтне поліморфне
психічне
захворювання,
характеризується
дисоціацією
психічних процесів, довготривалим безперервним або
нападоподібним перебігом і різною вираженістю продуктивних
(позитивних) і негативних розладів, що приводить до
психічного дефекту у вигляді зміни особистості, емоційновольовому збідненню, зниженню енергетичного потенціалу.
др греч.
–
σχίζω
розколюю
–
φρήν
розум

3. ІСТОРІЯ ШИЗОФРЕНІЇ Чотири «А» E.BIeuler

АУТИЗМ
АМБІВАЛЕНТНІСТЬ
АПАТІЯ
АБУЛІЯ

4. ІСТОРІЯ ШИЗОФРЕНІЇ

Еміль Крепелін:
• "Раннее слабоумие"
(Dementia
praecox,1896)
• Початок в
пубертатному віці
• Прогредієнтний
перебіг

5. ІСТОРІЯ ШИЗОФРЕНІЇ

Еуген Блейлер
«шизофренія» (1911)
«основні симптоми»
Чотири «А»:
Аутизм
розлади Асоціативного
синтеза
Емоційно-вольові розлади
(Апатія і Амбівалентність)

6. ЕПІДЕМОЛОГІЯ ШИЗОФРЕНІЇ

Розповсюдженість шизофренії в світі
оцінюється в межах 0.8 - 1%
Захворюваність складає 15 на 100 000
населення
Найбільша захворюваність в віці 20-29 років
Чоловіки : Жінки = 1 : 1

7. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ ШИЗОФРЕНІЇ

Найбільш інвалідизуюче із всіх психічних захворювань
Зниження якості життя самих хворих та їх близьких
Соціальний «дрейф» – зниження соціального рівня життя
хворих
Рідше вступають в шлюб і мають дітей
Зменшення тривалості життя в середньому на 10 років
30% хворих здійснюють суїцидні спроби, 10% здійснюють
завершений суїцид
75% палять, 40% алкоголізуються, до 30% вживають ПАВ
40% всіх госпіталізацій
Високі затрати на лікування (США – 50 млн.)

8. ЕТІОЛОГІЯ ШИЗОФРЕНІЇ

ГІПОТЕЗИ
Генетична
«Стрес-діатез»
Несприятливий
вплив
середовища
Аутоімунна
Психодинамічна
Інфекційна
Нейромедіаторна

9. ПАТОГЕНЕЗ ШИЗОФРЕНІЇ

ПАТОГЕНЕТИЧНІ МЕХАНІЗМИ
Нейротрасмітерні
порушення
•Дофамінова
теорія
підвищення
дофамінергічної
активності в
мезолімбічному
шляху
зниження
дофамінергічної
активності в
мезокортикальному
шляху
Серотонінова
теорія
Морфологічні
зміни
• атрофія префронтальної кори

10. ПАТОГЕНЕЗ ШИЗОФРЕНІЇ в залежності від 2 типів шизофренії по Crow Т. (1985)

ПОЗИТИВНА
гіпердофамінергічна активність
переважання продуктивної
симптоматики
мінімальні структурні порушення
відносно задовільна адаптація
хороша відповідь на класичні
нейролептики (блокатори Dрецепторів)
НЕГАТИВНА
гіподофамінергічна
активність
атрофія сірої речовини
в префронтальній корі
переважання негативної
симптоматики
прихований початок
хронічний або злоякісний
перебіг
ефективні атипові
антипсихотики (більше блокують
серотонінові, ніж дофамінові
рецептори)

11. КЛІНІКА ШИЗОФРЕНІЇ

КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ
НЕГАТИВНІ
СИМПТОМИ
(дефіцитарні)
– визначають нозологічну
діагностику шизофренії
Порушення волі та потягів
ПОЗИТИВНІ
СИМПТОМИ
(продуктивні)
– визначають форму
захворювання
Маячні ідеї
Галюцинації
Емоційні розлади
Формальні
порушення мислення
Психічні автоматизми
Маніоформні,
депресивні прояви
Рухово-вольові порушення

12. «СХІЗИС»

–
«розщеплення», порушення цілісності функціонування
окремих сфер психічної діяльності і всієї психіки хворого як
цілого
Розумові
процеси
–
розірвані, не маючі зв’язку
між собою асоціації
Емоційні
процеси
–
емоційна суперечливість,
неадекватність,
амбівалентність
Аутизм – розрив між
внутрішнім світом хворого і
зовнішнім
Втрата кордону свого «Я»:
відчуття, що власні психічні
процеси
нав’язані,
«зроблені» кимось ззовні
(психічні автоматизми при
синдромі
КандинськогоКлерамбо)
Вольові процеси - втрата
єдиного вольового стрижня
особистості,
направляючого діяльність
людини, визначаючого його
поведінку.

13. Класифікація

Клінічні форми
Типи перебігу
F20.0 Параноїдна шизофренія
F20.1 Гебефренічна шизофренія
F20.3 Недиференційована
шизофренія
F20.4 Постшизофренічна
депресія
F20.5/ Залишкова шизофренія
F20.6/ Простий тип шизофренії
F20.8/ Інший тип шизофренії
F20.9/ Шизофренія неуточнена
F20.x0 безперервний;
F20.x1 епізодичний з
наростаючим дефектом;
F20.x2 епізодичний з
стабільним дефектом;
F20.x3 епізодичний
ремітуючий (рекурентний);
F20.x7 інший;
F20.x9 період нагляду менше
року.

14. ТИПИ ПЕРЕБІГУ

БЕЗПЕРЕРВНИЙ
ЕПІЗОДИЧНИЙ

15. Проста форма шизофренії

Позитивні симптоми відсутні
негативні симптоми швидко наростають, досягаючи ступеня
шизофренічного дефекту
Перебіг преривно-прогредієнтне

16. Проста форма шизофренії (анорексія через апато-абулічний дефект)

17. Гебефренічна шизофренія

Починається в підлітковому віці
Домінує гебефренний синдром (емоційно-вольові і грубі
поведінкові розлади: дурашливість, розгальмованість потягів,
стрибають, кривляються, танцюють, недоречно жартують,
нецензурно сваряться, можуть проявити немотивовану агресію).
Кататонічні включення
Иноді - епізодичні галюцинації і окремі маячні переживання
Перебіг злоякісний, безперервний
зуинка психічного розвитку на віці маніфестування захворювання

18. Гебефренічна шизофренія (гебефренічне збудження)

19. Параноїдна шизофренія

Домінує галюцинаторно-параноїдний синдром.
Можлива трансформація синдрома: паранояльний –>
параноїдний -> парафреннй
Перебіг безперервний або нападоподібний
безперервно-прогредієнтний і нападоподібно-прогредієнтний

20. Параноїдна шизофренія (вичурна поза, галюцинаторно-параноїдний синдром)

21. Параноїдна шизофренія (парафренний синдром)

22. Кататонічна шизофренія

Починається з епізоду психомоторного збудження.
Ведучий синдром – кататонічний
Варіанти:
- люцидна (світла) кататонія (без порушення свідомості, має
злоякісний перебіг)
-онейроїдна кататонія (з поліморфною продуктивною
симптоматикою, відносно доброякісним перебігом)
-Іноді – онейроїдне, параноїдне включення
-Перебіг – нападоподібний
-Дефект: мінливість афективних проявів з раптовими переходами від
афективної тупості до немотивованої вибуховості

23. Кататонічна шизофренія (воскова гнучкість)

24. Кататонічна шизофренія (воскова гнучкість, симптом хоботка)

25. Кататонічна шизофренія (воскова гнучкість)

26. Фебрильна шизофренія

Напади онейроїдної кататонії при
рекурентному і нападоподібнопрогредієнтному перебігу шизофренії, які
супроводжуються підйомом
температури і появою ряду соматичних
розладів
- при значному підйомі температури
(більше 40) і розвитку трофічних
порушень представляє загрозу для
життя хворих (!)
- потребує диференціальної
діагностики з ЗНС (злоякісним
нейролептичним синдромом)
- показано застосування високих доз
аміназину і/або ЭСТ

27. ШИЗОФРЕНІЧНИЙ «ДЕФЕКТ»

– незворотні зміни особистості, що
з’явилися в процесі перебігу
захворювання і об’єднують негативну
симптоматику, залишкові симптоми
активного процесу, компенсаторні
утворення і збережені якості особистості

28. ТИПИ ШИЗОФРЕНІЧНОГО «ДЕФЕКТУ»

Апато-абулічний – максимально виражений дефект емоціональновольової сфери (пасивність, бездіяльність, безініціативність,
байдужість до свого виду, здоров’я, умов життя, неохайні, відсутність
спілкування, інтересів, втрата соціального статусу і т. д.).
Астенічний – негативна симптоматика невелика, інтелект, старі
знання і навики збережені, але знижений рівень психічної активності
особистості, виражена психічна астенія (вразливість, чутливість), и
виснаженість, залежність, невпевненість в собі, прагнення бути з
рідними
Неврозоподібний – на фоні емоційного притуплення, нерізких
розладів мислення переважання картини і скарг, що відповідають
неврозу.
Психопатоподібний – різкі негативні зміни в емоційній і
інтелектуальній сферах, збудливість, істериформність, нестійкість.
Псевдоорганічний
–
психопатоподібний
в
поєднанні
з
брадипсихією, інстинктивною розгальмованістю.

29. ТИПИ ШИЗОФРЕНІЧНОГО «ДЕФЕКТУ»

Тимопатичний – «набута циклотимія».
Гіперстенічний – поява раніше невластивих рис:
пунктуальності,
суворої
регламентованості
режиму,
харчування, «правильності» і гіперсоціальності та інші.
Параноїдний – наибільш виражені розлади в сфері
мислення, інтелект збережений, негативна симптоматика
виражена середнє. В структурі дефекту – резидуальні маячні
та галюцинаторні переживання, з’являєтья схильність до
утворення паранояльних ідей, при цьому немає їх емоційного
забарвлення і схильності до їх розширення і систематизації.
Гіпоманіакальний – своєрідна дисоціація психічних функцій
без адекватного емоційного змісту.
Змішаний – комбінація різних типів.

30. ПРОГНОЗ

Невиліковна
Можливі тривалі ремісії
Прогноз в більшості залежить від типу перебігу захворювання
Чим раніше дебют, тим гірше прогноз
Прогноз краще при наявності афективно симптоматики в
клінічній картині
Прогноз гірше при поганій адаптації в преморбіді
Прогноз гірше при негативній шизофренії, ніж при позитивній
(по Crow T.)
Прогноз гірше при відсутності критики до захворювання і
поганому комплайнсі (готовності слідкувати призначнням
лікаря)
При адекватно підібраній терапії та хороших соціальних
умовах можлива хороша соціальна адаптація хворих

31. ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

Шизофренія, параноїдна форма, безперервний
вираженим апато-абулічним дефектом
Н
перебіг
з

32. Шизотиповий розлад

У вітчизняній психіатрії ближче всього до уповільненої
шизофренії.
Діагностика важка.
Характерно повільний, тривалий,
частіше безперервний перебіг.
Виділяють 2 основних форми:
- псевдоневротичну
- псевдопсихопатичну

33. Гострий шизофреноподібний психотичний розлад

Гострий психотичний розлад, при якому психотичні
симптоми відносно стабільні і відповідають критеріям
шизофренії, але кі тривають менше одного місяця.

34. Індукований маячний розлад

Мячний розлад,
який розділяється
двома або більше
особами з тісними
емоціональними
контактами.
лише один із цієї групи страждає істинним
психотичним розладом;
маячення індукується у інших членів групи
і зазвичай проходить при розлученні;
психотичне захворювання у домінантної
особи частіше шизофренічне, але не
завжди;
Першочергове маячення у домінантної
особи і індуковане маячення зазвичай
носить хронічний характер і являється за
змістом маяченням переслідування або
величі;
маячні переконання передаються таким
чином лише в особливих обставинах…

35. Питання терапії

Методи загальнобіологічного впливу
Психофармакотерапія
Соціально-реабілітаційні заходи
- психотерапевтичний вплив
- трудотерапія
- підтримуюча фармакотерапія
- амбулаторний нагляд

36. Психотропні препарати

Антипсихотики (нейролептики)
Антидепресанти
Транквілізатори
Нормотиміки
Психостимулятори
Ноотропи

37. Маячні розлади

Щорічно реєструється від 1 до 3 нових випадків маячних
розладів на 100 тис. населення. Це число складає приблизно 4%
від всіх первинних госпіталізацій в психіатричні лікарні з
приводу неорганічних психозів.
Середній вік початку захворювання приходиться приблизно на
40 років. Є невелика перевага жінок серед хвоих цим
захворюванням.

38. Маячні розлади

Ситуацій, які сприяють розвтку маячних розладів :
1) Перебільшене очікування суб’єктом того, що він зустріне
садиське відношення;
2) ситуації, які сприяють посиленню недовіри і підозрілості;
3) соціальна ізоляція;
4) ситуації, в яких посилюється відчуття заздрісті і ревнощів;
5) ситуації, в яких спостерігається зниження рівня самооцінки;
6) ситуації, які змушують суб’єкта бачити свої власні недоліки в
інших;
7) ситуації, в яких посилюється ймовірність того, що суб’єкт буде
занадто багато думати над можливим значенням подій і мотивацій.

39. Класифікація маячення

Первинний
(Інтерпретативний,
Примордіальний,
Словесний)
Первинним є ураження
мислення — уражається
раціональне, логічне пізнання,
спотворене судження
послідовно підкріплене рядом
суб’єктивних доказів, маючих
свою систему. При цьому
сприйняття не порушене
Вториннй (чутливий і
образний)
Порушення мислення наступає
вторинно, має місце маячна
інтерпритація галюцинацій,
відсутність висновків, які
здійснюються в формі інсайтів
— яскравих і емоціонально
насиченних осяянь.

40. Маячні синдроми:

Паранояльний синдром — систематизоване
інтерпретативне маячення. Частіше монотематичний.
Не спостерігається інтелектуально-мнестичного
ослаблення.
Параноїдний синдром — несистематизований,
зазвичай в поєднанні з галюцинаціями і іншими
порушеннями.
Парафренний синдром — систематизований,
фантастичний, в поєднанні з галюцинаціями і
психічними автоматизмами.

41. Стадії развитку маячення

1. Маячний настрій — впевненість в тому, що навколо відбулисть
якість зміни, звідкись (але поки невідомо конкретно)
насувається лихо;
2. Маячне сприйняття — в зв’язук з наростанням тривоги
з’являються маячні пояснення значення окремих явищ;
3. Маячні тлумачення—маячні тлумачення всіх сприйнятих явищ;
4. Кристалізація маячення — утворення струнких, закінчених
маячних ідей;
5. Затухання маячення — поява критики до маячних ідей;
6. Резидуальне маячення — залишкові маячні явища.
Спостерігається при галюцинаторно-параноїдних станах, після
делірія, і при виході із епілептичного сутінкового стану.

42. Парафренія

Парафренія інволюційна – позначає маячний психоз пізнього віку,
що проявляється маячними ідеями переслідування і впливу (нерідко
еротичного змісту), коливаннями настрою, конфабуляціями і
порушеням мови.
др греч.
Phren – розум

43. Шизотиповий розлад

Шизотиповий розлад - розлад, не підходящечий по
діагностичним критеріям МКБ-10 для діагнозу шизофренія: немає
всіх необхідних симптомів або вони слабо виражені, зтерті.

44. Критері згідно МКБ-10

А. На протязі мінімум двох років постійно або періодично повинні виявлятися по що
найменше 4 ознаки із числа наступних:
1) неадекватний або звужений афект, хворий виглядає холодним і відчуженим;
2) дивність, ексцентричність або особливості в поведінці або зовнішньому вигляді;
3) збідніння контактів і тенденція до соціальної аутизації;
4) Дивні погляди(вірування) або магічне мислення, що має вплив на поведінку і не
узгоджується з субкультуральними нормами;
5) підозрілість або параноїдні ідеї;
6) обсесивна жуйка без внутрішнього опору, часто з дисморфофобічним, сексуальним
або агресивним змістом;
7) незвичайні феномени сприйняття, включаючи сомато-сенсорні (тілесні) або інші
ілюзії, деперсоналізацію або дереалізацію;
8) аморфне, грунтовне, метафоричнее, гіпердеталізоване і часто стереотипне
мислення, що проявляється дивною мовою або іншим чином без вираженої
розірваності;
9) рідкі транзиторні квазі-психотичні епізоди з інтенсивними ілюзіями, слуховими або
іншими галюцинаціями і маячноподібними ідеями, зазвичай виникаючими без
зовнішньої провокації.
Б. Випадок ніколи не повинен відповідати критеріям бідь-якого розладу в шизофренії
в F20- (шизофренія).

45. Перебіг і прогноз

Невиліковно
Можлива тривала компенсація
• Під впливом стресу може виникати декомпенсація
• В 30 % випадків хвооба повільно прогресує і через багато років
поступово набуває схожість з параноїдною шизофренією
• 10 % хворих здійснюють суїцидальні спроби

46. КЛІНІКО-ДІАГНОСТИЧНА ПРОГРАМА

1. КЛІНІКО-АНАМНЕСТИЧНИЙ МЕТОД
2. КЛІНІКО-ПСИХОПАТОЛОГІЧНИЙ МЕТОД
3. КЛІНІКО-ПАТОПСИХОЛОГІЧНИЙ
(ПСИХОДІАГНОСТИЧНИЙ) МЕТОД
4. МЕТОДИ ІНСТРУМЕНТАЛЬНОЇ ДІАГНОСТИКИ
5. ЛАБОРАТОРНІ МЕТОДИ
6. КОНСУЛЬТАЦІЇ ІНШИХ СПЕЦІАЛІСТІВ (при необхІдності)

47.

48.

49.

50.

51.

52.

53. ЕТАПИ ЛІКУВАННЯ

№
Етап
I
Активної терапії
II
III
Ціль
– нормалізація поведінки,
усунення психомоторного
збудження
– зменшення вираженості
(редукція) психотичної
симптоматики
– часткове поновдення
критики
Стабілізуючої терапії – зворотній розвиток
залишкової продуктивної
симптоматики і редукція
негативної, афективної,
когнітивної симптоматики
– підвищення рівня
соціальної адаптації
Профілактичної
(підтримуючої)
антипсихотичної
терапії
– підтримання оптимального
рівня соціального
функціонування
Вид лікування
Тривалість
стаціонарно
8 – 12 тиж.
амбулаторно,
полустаціонарно
не менше
6 міс.
амбулаторно
не менше
3 років

54. ТЕРАПІЯ

БІОЛОГІЧНА
ФАРМАКОТЕРАПІЯ
ДЕЗІНТОКСИКАЦІЙНА
НЕЙРОМЕТАБОЛІЧНА
(B3, B6, Zn, Mg, жирные к-ты)
НЕЙРОЛЕПТИКИ (аміназин,
галоперидол, рисперон та ін.)
СИМПТОМАТИЧНА
• транквілізатори
(сібазон, феназепам та ін.)
• тимостабілізатори
• (вальпроком, карбамазепін)
• антидепресанти
(амітриптилін, мелітор та ін.)
ПСИХОСОЦІАЛЬНА
ПСИХОТЕРАПІЯ
З ХВОРИМ
ПСИХО-ПРОСВІТИТНИЦЬКА
РОБОТА З РОДИЧАМИ
ХВОРОГО
«ШОКОВА» (ЕСТ, атропіно-,
інсулінокоматозна, )
ПІРОГЕННА
(маляро-, сульфазинотерапія)
КОРЕКЦІЯ ПОБІЧНИХ ЕФЕКТІВ НЕЙРОЛЕПТИЧНОЇ ТЕРАПІЇ (екстрапірамідних
розладів)
• антихолінергічні (циклодол, неомідантан)
• неселективні β-адреноблокатори

55. КРИТЕРІЇ ЯКОСТІ ЛІКУВАННЯ

КЛІНІЧНИЙ
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧИЙ
редукція психопатологічної
симптоматики на протязі не
менше 6 місяців
здатність до автономного
соціального функціонування
+
стабільність психічного стану
на протязі 6 місяців

56. Лікування

При субпсихотичних станах призначають невеликі дози
нейролептиків (наприклад, галоперидол по 2–5 мг/добу),
транквілізаторів (наприклад, діазепам по 2–10 мг/добу). При
депресивних станах призначають антидепресанти (наприклад,
амітриптилін). Соціальній адаптації сприяє індивідуальна і групова
психотерапія.
• Для лікування гострих станів при шизофренії необхідна доза нейролептика, що
відповідає 300 – 800 хлорпромазиновим еквівалентам (т. е. 300—800 мг аміназина) на
добу.
• Лікування первинного психотичного епізоду починають з атипових нейролептиків.
• Типові нейролептики не прибирають негативну симптоматику, навпаки, можуть
погіршити її.
• Атипові нейролептики коректують негативну симптоматику.

57. ЛІКУВАННЯ Антипсихотичні препарати: еквівалентні дози і профілі побічних ефектів

Препарати
Група препарата
Хлорпромазин (Аміназин)
Фенотіазини
аліфатичні
Фенотіазини
піперидини
Мезорідазин (Серентил)
Тіоридазин (Сонапакс,
Меллерил)
Флуфеназин (Модітен)
Перфеназин (Етаперазин)
Трифлюоперазин
(Стелазин, Трифтазин)
Тіотіксен (Наван)
Локсапін (Локситан)
Рісперидон
(Рісполепт, Ріспердал)
Дроперидол (Дролептан)
100
Високий
Високий
Середній
Низький
50
Середній
Середній
Середній
Середній
95
Високий
Високий
Високий
Низький
2
Середній
Низький
Низький
Високий
8
Низький
Низький
Низький
Високий
5
Середній
Низький
Низький
Високий
ТІоксантени
5
Низький
Низький
Низький
Високий
Дібензодіазепіни
10
Середній
Середній
Середній
Високий
Бензисоксазоли
1-2
Низький
Середній
Низький
Низький
Бутирофенони
1
Низький
Низький
Низький
Високий
2
Низький
Низький
Низький
Високий
Індолони
10
Середній
Низький
Середній
Високий
Дифенілбутилпіпер
1
Низький
Низький
Низький
Високий
Фенотіазини
Піперазини
Галоперидол (Галдол)
Моліндон (Мобан)
Пімозид (Орап)
Відносні Седативн Гіпотензив Антихолінерг Екстрапіра
еквівалентн ий ефект ний ефект ічний ефект
мидні
і дози (мг)
розлади

58. Луіс Уейн (1860—1939) Малював котів. По мірі розвитку шизофренії тема котів в його картинах постійно витіснялась фракталоподібними узорами

ТВОРЧІСТЬ ХВОРИХ ШИЗОФРЕНІЄЮ
Луіс Уейн (1860—1939)
Малював котів. По мірі розвитку шизофренії тема котів в його картинах
постійно витіснялась фракталоподібними узорами

59. Марк Гудвольт (1980)

ТВОРЧІСТЬ ХВОРИХ ШИЗОФРЕНІЄЮ
Марк Гудвольт
(1980)

60. Марк Гудвольт (1980)

ТВОРЧІСТЬ ХВОРИХ ШИЗОФРЕНІЄЮ
Марк Гудвольт
(1980)

61. Сальвадор Доме́нек Феліп Жасинт Далі і Доме́нек, маркиз де Пуболь (1904 – 1989) Іспанський живописець-сюрреаліст, графік, скульптор, режисер, пи

Сальвадор Доме́нек Феліп Жасинт Далі і Доме́нек, маркиз де Пуболь
(1904 – 1989)
Іспанський живописець-сюрреаліст, графік, скульптор, режисер, письменник

62.

Сальвадор Далі. Без назви. Ласточкин хвіст і виолончель (серія катастрофи), 1983 р.
Остання картина, написана художником.

63. Франси́ско Хосе́ де Го́йя-і-Лусье́нтес (1746 – 1828) Автопортрет. Придворний художник короля Іспанії, віце-директор Королівської Акадеії витон

Франси́ско Хосе́ де Го́йя-і-Лусье́нтес
(1746 – 1828)
Автопортрет. Придворний художник короля Іспанії, віце-директор Королівської
Акадеії витончених мистецтв Сан Фернандо

64. Франси́ско Хосе́ де Го́йя-и-Лусье́нтес Серія «Бедствия войны», лист 71: «Против общего блага», 1810 – 1820 гг.

65. Фрідріх Вільгельм Ніцше (1844 – 1900) Німецький філософ

66. Джон Форбс Неш-молодший (1928 –) Американський математик, лауреат Нобелівської премії 1994 р. з економіки

67. Михайло Олександрович Врубель (1856 – 1910) Автопортрет. Російський живописець-модерніст

68. Франц Кафка (1883 – 1924) Австрійський письменник

69. Винсент Ван Гог (1853 – 1890) Автопортрет. Голландський живописець постімпресіоніст

70. Еммануіл Сведенборг (1688 – 1772) Шведський вчений-натураліст, теософ, винахідник. В 2004 році колекція рукописів вченого була внесена ЮНЕСКО в р

Еммануіл Сведенборг
(1688 – 1772)
Шведський вчений-натураліст, теософ, винахідник.
В 2004 році колекція рукописів вченого була внесена ЮНЕСКО
в реєстр Пам’яті світу

71. Людвіг II (1845 – 1886) Король Баварії

72. Віктор Хрисанфович Кандинский (1849 – 1889) Російський лікар-психіатр, автор книги «О псевдогаллюцинациях»

73. Іосиф Виссаріонович Сталін (Джугашвілі) (1878 – 1953) 1-й Генеральний секретар ЦК ВКП(б), 1-й Председатель Ради Міністрів СРСР

74.

Дякую за увагу!