Спадкове право. Тема 12

1.

ТЕМА 12
СПАДКОВЕ ПРАВО

2.

ПЛАН
1. Загальні положення спадкового
права.
2. Спадкування за заповітом.
3. Спадкування за законом.
4. Прийняття та відмова від
спадщини.

3.

ЛІТЕРАТУРА ТА НПА:
1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003р. //
Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №
40-44. – Ст. 356.
2. Сімейний кодекс України від 10.01.2002р. //
Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №
21-22. – Ст. 135.
3. Порядок вчинення нотаріальних дій
нотаріусами України: Затв. наказом
Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №
296/5 // Офіційний сайт ВРУ (www.rada.gov.ua)

4.

ЛІТЕРАТУРА ТА НПА:
4. Постанова Пленуму Верховного Суду України
"Про судову практику у справах про
спадкування" від 30.05.2008р. № 7 // Офіційний
сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua)
5. Постанова Пленуму Верховного Суду України
від 22.12.1995 р. № 20 "Про судову практику у
справах за позовами про захист права приватної
власності" // Офіційний сайт ВРУ (www.rada.gov.ua)
6. Кухарєв О.Є. Спадкове право України: Навч.практич. посібник. – К.: Правова єдність, 2011. –
222 с.

5.

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
СПАДКОВОГО ПРАВА

6.

Спадкуванням є перехід прав та
обов’язків (спадщини) від фізичної
особи, яка померла (спадкодавця), до
інших осіб (спадкоємців).
Спадкове право – це сукупність
цивільно-правових норм, які
регулюють відносини, що виникають
внаслідок переходу майна, а також
майнових прав та обов’язків
померлого до інших осіб.

7.

Спадщина – це сукупність прав та
обов'язків, що належали спадкодавцеві на момент відкриття
спадщини і не припинилися внаслідок
його смерті

8.

СКЛАД СПАДКОВОГО МАЙНА:
Спадковий
актив
(сукупність
прав)
Спадковий
пасив
(сукупність
обов'язків)

9.

Особливості спадкового майна:
1) до спадщини входять лише ті права та
обов'язки, носієм яких за життя був сам
спадкодавець;
2) не всі права та обов'язки, які належали
спадкодавцеві за життя, здатні за своєю
природою переходити до інших осіб;
3) перехід у спадщину окремих прав та
обов'язків, які належали спадкодавцеві за життя
та спроможні переходити у спадщину, можуть
бути виключені або обмежені на підставі
прямої вказівки закону;

10.

Особливості спадкового майна:
4) у спадщину можуть переходити права та
обов'язки не тільки з майновим, але і з
немайновим змістом;
5) у випадках, прямо передбачених законом, у
спадщину можуть переходити охоронювані
законом інтереси.

11.

Права та обов’язки, які не входять до
складу спадщини:
1) особисті немайнові права;
2) право на участь у товариствах та
право членства в об’єднаннях
громадян, якщо інше не
встановлено законом або їх
установчими документами;
3) право на відшкодування шкоди,
завданої каліцтвом або іншим
ушкодженням здоров’я;

12.

Права та обов’язки, які не входять до
складу спадщини:
4) права на аліменти, пенсію,
допомогу або інші виплати,
встановлені законом;
5) права та обов’язки як кредитора
або боржника, якщо вони нерозривно
пов’язані з особою спадкодавця.

13.

До прийняття спадщини
спадкоємцями її називають
лежачою.

14.

Спадкодавцями є фізичні особи, незалежно
від віку, статі тощо, майно яких після
смерті переходить у спадщину до інших осіб.
При спадкуванні
за законом
При спадкуванні
за заповітом
дієздатність
спадкодавця
значення немає
заповідач повинен
бути дієздатним у
повному обсязі

15.

СПАДКОЄМЦІ
Спадкоємцями можуть бути як суб'єкти
приватного, так і публічного права.
Спадкоємцями (якщо це фізичні особи)
можуть бути лише ті, які є живими на
момент смерті спадкодавця.
Також закон допускає закликання до
спадкування і тих, хто був зачатий за
життя спадкодавця, але народився живим
після відкриття спадщини, тобто вже після
смерті спадкодавця.

16.

Усунення від права на спадкування
"Негідними" спадкоємцями є ті спадкоємці,
які усуваються від права на спадкування як
за заповітом, так і за законом.
До "негідних" спадкоємців відносяться:
1) особи, які умисно позбавили життя спадкодавця
чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили
замах на їхнє життя;
2) особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві
скласти заповіт, внести до нього зміни або
скасувати його і цим сприяли виникненню права
на спадкування у них самих чи в інших осіб або ж
сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині;

17.

До "негідних" спадкоємців відносяться:
3) спадкоємцями за законом не можуть стати:
- батьки після дитини, щодо якої вони
позбавлені батьківських прав і не були
поновлені у цих правах на момент відкриття
спадщини;
- батьки (усиновлювачі) та повнолітні
діти (усиновлені), інші особи, які ухилялися
від виконання обов'язків щодо утримання
спадкодавця, якщо ці обставини встановлені в
судовому порядку;

18.

До "негідних" спадкоємців відносяться:
4) при спадкуванні за законом одна після
одної особи, шлюб між якими є недійсним
або визнаний недійсним за рішенням суду.
5) за рішенням суду особа може бути
усунена від права на спадкування за
законом, якщо буде встановлено, що вона
ухилялася від надання допомоги
спадкодавцеві, який через похилий вік,
тяжку хворобу або каліцтво був у
безпорадному стані.

19.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи
або день, з якого вона оголошується померлою.
Якщо протягом однієї календарної доби померли
особи, які могли б спадкувати одна після одної,
спадщина відкривається одночасно і окремо щодо
кожної з них.
Такі особи називаються комморієнтами.
Якщо кілька осіб, які могли б спадкувати одна
після одної, померли під час спільної для них
небезпеки (стихійного лиха, аварії, катастрофи
тощо), припускається, що вони померли одночасно.
У цьому випадку спадщина відкривається
одночасно і окремо щодо кожної з них.

20.

Правове значення визначення часу
відкриття спадщини:
1)
• з цього дня починається перебіг строку
на прийняття спадщини
2)
• на цей день визначається склад
спадкового майна
3)
• на цей день визначається коло
спадкоємців
4)
• з цього дня починається перебіг строку
на пред'явлення вимог кредиторів
спадкодавця

21.

Місцем відкриття спадщини є останнє
місце проживання спадкодавця.
Коли місце проживання спадкодавця
невідоме, місцем відкриття спадщини
вважається місцезнаходження
нерухомого майна або основної його
частини, а за відсутності нерухомого
майна – місцезнаходження основної
частини рухомого майна.

22.

Визначення місця відкриття спадщини має
важливе практичне значення, оскільки згідно з ним:
1)
2)
3)
4)
• встановлюється коло осіб, які закликаються
до спадкування
• нотаріус за місцем відкриття спадщини
вживає заходів щодо охорони спадкового
майна
• спадкоємці подають заяву про прийняття
спадщини або про відмову від неї до
нотаріальної контори, яка видає їм свідоцтво
про право на спадщину
• кредитори спадкодавця за місцем відкриття
спадщини пред'являють вимоги до
спадкоємців

23.

2. СПАДКУВАННЯ ЗА
ЗАПОВІТОМ

24.

Заповіт — це особисте розпорядження
фізичної особи на випадок її смерті.
Ознаки заповіту:
1) заповіт — це односторонній правочин, він
вважається дійсним після того, як заповідач в
установленому порядку і в належній формі
виявить свою волю;
2) заповіт не може бути складений за допомогою
представника;
3) заповіт являє собою розпорядження на
випадок смерті заповідача.

25.

Невід'ємне право заповідача – у будьякий момент скасувати або змінити
раніше складений заповіт.
Пізніше складений заповіт скасовує
раніше складений повністю або у
частці, у якій вона суперечить
заповіту, складеному пізніше.

26.

ВИДИ ЗАПОВІТІВ:
заповіт подружжя
заповіт з умовою
секретний заповіт

27.

ЗАПОВІТ МАЄ БУТИ:
1) складений письмово, із зазначенням
місця та часу його складання
2) особисто підписаний заповідачем
3) посвідчений нотаріусом або іншими
посадовими, службовими особами

28.

3. СПАДКУВАННЯ ЗА
ЗАКОНОМ

29.

Підстави спадкування за законом
1) у разі відсутності заповіту
2) у разі визнання заповіту недійсним повністю або
частково
3)у разі неохоплення заповітом усієї спадщини
4) якщо спадкоємці за заповітом померли раніше
спадкодавця, а інших спадкоємців заповідач не
підпризначив
5) якщо спадкоємці за заповітом усунуті від
спадщини як "негідні", не прийняли спадщину,
відмовилися від неї або не виконали умов заповіту

30.

В першу чергу
право на спадкування мають:
1) діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя
спадкодавця та народжені після його смерті
2) той з подружжя, який його пережив
3) батьки спадкодавця

31.

В другу чергу
право на спадкування мають:
1) рідні брати та сестри спадкодавця
2) баба та дід спадкодавця як з боку батька,
так і з боку матері.

32.

В третю чергу право на спадкування
мають рідні дядько та тітка спадкодавця.
До четвертої черги спадкоємців належать
особи, які проживали зі спадкодавцем
однією сім’єю не менш як п'ять років до
часу відкриття спадщини.

33.

В п'яту чергу
право на спадкування мають:
1) інші родичі спадкодавця до
шостого ступеня споріднення
включно
2) утриманці спадкодавця, які
не були членами його сім'ї

34.

4. Прийняття та відмова
від спадщини

35.

Прийняття спадщини з умовою чи із
застереженням не допускається.
Спадкоємці розмежовуються на тих, які
проживали, і тих, які не проживали із
спадкодавцем.
Перші вважаються такими, що прийняли
спадщину, якщо не заявили відмови від неї,
для других передбачається подання заяви
до нотаріуса про згоду прийняти спадщину

36.

Для прийняття спадщини у законі
встановлено шестимісячний строк, який
рахується з моменту її відкриття.
Спадкоємець за заповітом або за законом
може відмовитися від спадщини шляхом
подання про і це заяви до нотаріальної
контори за місцем відкриття спадщини.
Таку заяву спадкоємець може подати
протягом шестимісячного строку з дня
відкриття спадщини.