Психологічні особливості педагогічного спілкування. (Лекція 7)

1. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ

2. ОСНОВНІ ПИТАННЯ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

1. Педагогічне спілкування, його
особливості, функції.
2. Суб'єкт-суб'єктний характер
педагогічного спілкування, його головні
ознаки.
3. Складові спілкування, характеристика
основних компонентів.
4. Структура педагогічного спілкування.
5. Стилі ставлення педагога до вихованців
та стилі педагогічного спілкування.

3. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Основна:
1.
2.
3.
4.
Лисянська Т.М. Педагогічна психологія: навч.
посіб. для студ. вищ. навч. закл. – 2-ге вид. випр.
і доп. / Т.М. Лисянська. – Київ: Каравела, 2012. –
264 с. – С. 246-252.
Педагогічна майстерність: Підручник /
[І.А. Зязюн, Л.В. Крамущенко, І.Ф. Кривонос та
ін.]; За ред. І.А. Зязюна. – 2-ге вид., допов. і
переробл. – К.: Вища шк., 2004. – 422 с. – С.
112-127.
Степанов О. М. Педагогічна психологія:
Навчальний посібник / О.М. Степанов. – К.:
Академвидав, 2011. – 416 с. – С. 368-380.

4. Додаткова література:

1.
2.
3.
4.
5.
6.
Бодалев А.А. Психология общения / А.А. Бодалев. – М.:
Издательство «Институт практической психологи», Воронеж:
НПО «МОДЭК», 1996. – 256 с.
Брунер Дж. Психология познания: За пределами
непосредственной информации [Перевод с англ.
К.И.
Бабицкого; Предисл. и общая ред. действ. члена АПН СССР
А.Р. Лурия] / Джером Брунер. – М.: Прогресс, 1977. – 413 с.
Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении /
В.А. Кан-Калик. – М.: Просвещение, 1987. – 190 с.
Леви В.Л. Искусство быть другим / В.Л. Леви. – М.: Знание,
1980. – 208 с.
Тест описания поведения К. Томаса (адаптация
Н.В. Гришиной) // Психологические тесты / Под ред.
А.А. Карелина: В 2т. – М., 2001. – Т. 2. С. 69-77.
Філоненко М. Психологія спілкування: Навчальний посібник /
М. Філоненко. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 224 c.

5. ЕФЕКТ САМОЗДІЙСНЮВАНИХ ПРОРОЦТВ або ЕФЕКТ ПІГМАЛІОНА (Pygmalion effect)

Книга американських психологів
Роберта Розенталя і Ленора
Джекобсона (Robert Rosenthal &
Lenore Jacobson, 1968)
«Пігмаліон в шкільному класі»

6. ПЕДАГОГІЧНЕ СПІЛКУВАННЯ

– це професійне спілкування викладача з
учнями на уроці і поза ним, спрямоване на
створення сприятливого психологічного клімату
(О.О. Леонтьєв).
– це система органічної соціально-психологічної
взаємодії педагога і вихованців, змістом якої є
обмін інформацією, здійснення виховного
впливу, організація взаємовідносин з
допомогою комунікативних засобів. Причому,
педагог виступає як активатор цього процесу,
організовуючи його і керуючи ним
(В.А. Кан-Калик).

7. В.А. КАН-КАЛИК (1946-1991)

професор, доктор
педагогічних наук, ректор
Чечено-Інгушського
державного університету
(1990-1991 рр.)
Один із дослідників
педагогічного
спілкування.
Найвідоміші праці:
– «Грамматика
общения»,
– «Педагогическое
творчество»,
– «Учителю о
педагогическом
общении»,
– «Педагогическая
деятельность как
творческий процесс».

8. В.Л. ЛЕВІ ПРО МИСТЕЦТВО СПІЛКУВАННЯ

«…верхня межа ролі «Учитель» проходить по
ролях: «просвітитель, лікар, учений,
проповідник». Нижня – «довідковий агент,
дресирувальник, блазень, екзекутор»…
Вихід – тільки в переході в протилежні ролі:
Того, Хто Досліджує, Оцінює, Лікує, Того, Хто Діє.
У ролі, де значення враження про свою персону
тьмяніє перед значущістю самої справи. До уваги
невпевнених! Забудьте про слово «я». Будьте
Режисерами для Інших, будьте Дослідниками і
Лікарями! (Але знати про це повинні тільки ви).
Тоді ваша сором’язливість перейде в прекрасну
Стриманість, непевність зміниться шляхетним
Сумнівом…» («Мистецтво бути іншим». Лист 7.
«Роль і душа»).

9. ВОЛОДИМИР ЛЬВОВИЧ ЛЕВІ (нар. 1938)

російський психолог,
письменник і
психотерапевт, лікар,
художник і музикант,
доктор медичних
наук, доктор
психологічних наук,
автор наукових праць
і популярних книг з
психології і
медицини,
психотерапевт з
багатолітнім стажем.

10. «ГЕНІЙ, МОЦАРТ СПІЛКУВАННЯ» (за В.Л. Леві)

+ ІНТЕРЕС
- ТРИВОЖНІСТЬ
+ ЗВОРОТНІЙ ЗВ’ЯЗОК
+/- ЕГОЇЗМ
+ АРТИСТИЗМ
+/- АГРЕСИВНІСТЬ
+ ОПТИМІЗМ
- УПЕРЕДЖЕНІСТЬ
+ ПЕРЕДБАЧЕННЯ
+ СИМПАТІЯ
(«Мистецтво бути іншим». Лист 8. «Геній
спілкування»).

11. ВИЩИЙ СЕНС СПІЛКУВАННЯ

– це самовизначення,
самореалізація,
самоствердження і
взаємозбагачення однієї
особи через іншу.

12.

ФУНКЦІЇ ПЕДАГОГІЧНОГО
СПІЛКУВАННЯ
ІНФОРМАЦІЙНА
ПІЗНАВАЛЬНА
ОБМІН РОЛЯМИ
СПІВПЕРЕЖИВАННЯ
САМОСТВЕРДЖЕННЯ
ІНТЕГРАТИВНО-КОМПЕНСАТОРНА

13. ХАРАКТЕР ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ

СУБ’ЄКТ-СУБ’ЄКТНІ
СТОСУНКИ
СУБ’ЄКТ-ОБ’ЄКТНІ
СТОСУНКИ

14. ГОЛОВНІ ОЗНАКИ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ НА СУБ'ЄКТ-СУБ'ЄКТНОМУ ГРУНТІ:

– особистісна орієнтація
співрозмовників;
– рівність психологічних позицій
співрозмовників;
– проникнення у світ почуттів і
переживань, готовність стати на
позицію співрозмовника;
– нестандартні прийоми спілкування.

15. СУБ'ЄКТ-СУБ'ЄКТНИЙ ХАРАКТЕР ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ

– це принцип його
ефективної
організації, що
полягає у рівності
психологічних
позицій, взаємній
гуманістичній
установці, активності
педагога та дітей,
взаємопроникненні їх
у світ почуттів і
переживань,
готовності прийняти
співрозмовника,
взаємодіяти з ним.

16. ФУНКЦІОНАЛЬНО-РОЛЬОВЕ ЧИ ОСОБИСТІСНО ЗОРІЄНТОВАНЕ СПІЛКУВАННЯ?

ФУНКЦІОНАЛЬНОРОЛЬОВЕ
СПІЛКУВАННЯ
?
ОСОБИСТІСНО
ЗОРІЄНТОВАНЕ
СПІЛКУВАННЯ

17. ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПОРТРЕТ ОСОБИСТІСНО ЗОРІЄНТОВАНОГО ПЕДАГОГА

він відкритий і доступний для кожної дитини,
не викликає в неї страху, дає їй можливість
висловлювати свої думки і почуття;
демонструє дітям цілковиту довіру до них, не
принижує їхньої гідності;
щиро цікавиться життям вихованців, не
байдужий до їхніх проблем, справедливий;
виявляє емпатійне розуміння – бачення
поведінки дитини її ж очима, вміє «постояти в
чужих черевиках», відчуваючи внутрішній світ
дитини;
надає дітям реальну допомогу.

18. СКЛАДОВІ СПІЛКУВАННЯ

1
КОМУНІКАТИВНА
2
ПЕРЦЕПТИВНА
3
ІНТЕРАКТИВНА

19. КОМУНІКАТИВНІСТЬ

– професійноособистісна якість
педагога, що
характеризується
потребою у
спілкуванні,
здатністю легко
вступати в контакт,
викликати
позитивні емоції у
співрозмовників,
відчувати
задоволення від
спілкування
(І.А. Зязюн).

20.

ОСНОВНІ КОМПОНЕНТИ
КОМУНІКАТИВНОСТІ
(за В.А. Кан-Каликом)
КОМУНІКАБЕЛЬНІСТЬ
ВІДЧУТТЯ СОЦІАЛЬНОЇ
СПОРІДНЕНОСТІ
АЛЬТРУЇЗМ

21. ВІДЧУТТЯ СОЦІАЛЬНОЇ СПОРІДНЕНОСТІ. АЛЬТРУЇЗМ

Відчуття соціальної
спорідненості з
оточенням
(вихованцями,
колегами) – це
об’єднання із
співрозмовником, що
забезпечує суб’єктсуб’єктні стосунки у
взаємодії, а не
протиставлення себе,
свого досвіду.
Альтруїзм – це
домінанта на
інтересах
співрозмовника,
що є ознакою
професійної
діалогічної
взаємодії.

22. ДЖЕРОМ СЕЙМУР БРУНЕР (1915-1998)

американський
психолог і
педагог, який в
1947 році для
позначення
факту соціальної
обумовленості
сприймання
запропонував
термін
«соціальна
перцепція».

23. ОЛЕКСІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ БОДАЛЬОВ (1923-2014)

– видатний російський
психолог, який ще у 60-ті
роки ХХ ст. почав
розробляти проблему
міжособистісного пізнання,
поклавши цим початок
великому колу досліджень
у галузі сприймання й
розуміння людьми один
одного. Серед його праць:
«Сприйняття людини
людиною» (1965),
«Психологія спілкування»
(1996), «Особистість і
спілкування» (1983),
«Сприйняття і розуміння
людини людиною» (1982).

24. СОЦІАЛЬНА ПЕРЦЕПЦІЯ

– ЦЕ СПРИЙНЯТТЯ ІНШОЇ ЛЮДИНИ,
ЇЇ ЗОВНІШНІХ ОЗНАК,
СПІВВІДНЕСЕННЯ ЇХ З ЇЇ
ОСОБИСТІСНИМИ ХАРАКТЕРИСТИКАМИ
ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ І ПРОГНОЗУВАННЯ
НА ЦІЙ ОСНОВІ ЇЇ ВЧИНКІВ.
ПЕРШИЙ РІВЕНЬ –
УСВІДОМЛЕННЯ ЦІЛЕЙ,
МОТИВІВ,
УСТАНОВОК
ІНШОЇ ЛЮДИНИ.
ДРУГИЙ РІВЕНЬ –
ЗДАТНІСТЬ ПРИЙНЯТИ
ЦІЛІ, МОТИВИ,
УСТАНОВКИ, ІНШОЇ
ЛЮДИНИ ЯК СВОЇ ВЛАСНІ.

25. В.О. СУХОМЛИНСЬКИЙ ПРО ПЕРЦЕПТИВНУ СТОРОНУ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ

«У сфері уваги
педагога на уроці
мають бути не тільки
думки про предмет
викладу, а й учні, їх
сприймання,
мислення, увага,
активність розумової
праці. А якщо увага
вчителя спрямована
тільки на власні думки,
учні важко
сприймають виклад і
навіть погано
розуміють учителя»
В.О. Сухомлинський

26. БАЗОВА ОСНОВА ПЕРЦЕПТИВНОЇ СТОРОНИ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ

СПОСТЕРЕЖЛИВІСТЬ
УЯВА
УВАГА

27.

МЕХАНІЗМИ
ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ
ІДЕНТИФІКАЦІЯ
ЕМПАТІЯ
РЕФЛЕКСІЯ

28.

СТРАТЕГІЯ,
тобто
ДОМІНАНТНА ТЕНДЕНЦІЯ В ПОВЕДІНЦІ
ДО ЧОГО ПЕДАГОГ СХИЛЬНИЙ У ВЗАЄМОДІЇ
З УЧНЯМИ, ЇХНІМИ БАТЬКАМИ

29. МЕТОД ТОМАСА-КІЛМЕНА

У 1973 році американські
дослідники і психологи Кеннет
Н. Томас та Ральф Х. Кілмен
розробили першу
класифікацію стилів вирішення
конфліктів, яка згодом стала
носити назву «метод ТомасаКілмена».
Автори даного методу
стверджують, що в основі
кожного стилю поведінки
лежить основне джерело
створення будь-якого
конфлікту, тобто розбіжність
інтересів двох чи більше сторін
(Психологическая діагностика:
учебник для вузов / под ред. М.К.
Акимовой, К.М. Гуревича. – СПб.:
Питер, 2007. – С. 329-343).
У вітчизняній психології
вперше методика ТомасаКілмена була
запропонована
Н.В. Гришиною у 1978 р.
(Гришина Н.В. К вопросу о
предрасположении к
конфликтному поведению
/ Н.В. Гришина //
Психическое состояние. –
Л., 1981.– С. 91).
В основу визначення
стратегій покладено
співвідношення між
увагою людини до
інтересів інших людей
(кооперацію з ними) і
захистом особистих
інтересів
(наполегливістю).

30. СХЕМА-СІТКА ОСНОВНИХ СТИЛІВ ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТУ

АКТИВНІ ДІЇ
ІНДИВІДУАЛЬНІ
ДІЇ
СПІЛЬНІ ДІЇ
КОНКУРЕНЦІЯ
СПІВПРАЦЯ
КОМПРОМІС
ПАСИВНІ ДІЇ
УХИЛЕННЯ
ПРИСТОСУВАННЯ

31.

«ЯКОМОГА БІЛЬШЕ ВИМОГЛИВОСТІ ДО ОСОБИСТОСТІ
І ВОДНОЧАС ЯКОМОГА БІЛЬШЕ ПОВАГИ ДО НЕЇ».
А.С. МАКАРЕНКО
СТРАТЕГІЯ
СПІВРОБІТНИЦТВА
=
СТРАТЕГІЯ УСПІХУ
=
«ВИГРАТИ/ВИГРАТИ»
ФОРМУЛА ПЕДАГОГІКИ
НЕНАСИЛЛЯ:
«ТИ МОЖЕШ І НЕ РОБИТИ
ТОГО, ЩО Я ХОЧУ,
ТИ ВІЛЬНИЙ У СВОЄМУ
РІШЕННІ, Я НЕ МАЮ
КАРАТИ ТЕБЕ ЗА
НЕВИКОНАННЯ, АЛЕ ТИ
МАТИМЕШ
НАГОРОДУ ЗА
ВИКОНАННЯ».

32.

СТРУКТУРА
ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ
(за В.А. Кан-Каликом)
ПРОГНОСТИЧНИЙ ЕТАП
«КОМУНІКАТИВНА АТАКА»
УПРАВЛІННЯ СПІЛКУВАННЯМ
АНАЛІЗ І МОДЕЛЮВАННЯ

33. ПРАВИЛА СПІЛКУВАННЯ:

– формування почуття «ми», демонстрація
спільності поглядів;
– встановлення особистісного контакту;
– демонстрація власного ставлення;
– показ яскравих цілей спільної діяльності –
накреслення спільного «ми» у майбутньому;
– передача педагогом розуміння внутрішнього
стану дитини – «зчитування» настрою
співрозмовника;
– постійний вияв інтересу до дітей;
– створення ситуації успіху.

34.

СТИЛЬ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ
– ЦЕ УСТАЛЕНА СИСТЕМА
СПОСОБІВ І ПРИЙОМІВ,
ЯКІ ЗАСТОСОВУЄ
ПЕДАГОГ ПІД ЧАС ВЗАЄМОДІЇ

35.

АСПЕКТИ
СПІЛКУВАННЯ
СТАВЛЕННЯ
ДО ДІТЕЙ
ВЗАЄМОДІЯ
З ДІТЬМИ

36.

СТИЛІ СТАВЛЕННЯ ВИХОВАТЕЛЯ
ДО ДІТЕЙ (за Я. Коломинським, Є. Панько)
ПОЗИТИВНО-АКТИВНЕ СТІЙКЕ
ПОЗИТИВНО-ПАСИВНЕ
НЕСТІЙКЕ
ВІДКРИТО-НЕГАТИВНЕ
ПАСИВНО-НЕГАТИВНЕ

37.

СТИЛІ
КЕРІВНИЦТВА
ВІДПОВІДНО
ДО СТРАТЕГІЇ
ВЗАЄМОДІЇ
АВТОРИТАРНИЙ
ДЕМОКРАТИЧНИЙ
ЛІБЕРАЛЬНИЙ

38. СТИЛІ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ ставлення до вихованців + способи керівництва колективом (за В.А. Кан-Каликом)

ПАРТНЕРСЬКЕ СПІЛКУВАННЯ
(за А. П. Завгородньою, С. А. Тітаренко)
СПІЛКУВАННЯ НА ПІДСТАВІ ЗАХОПЛЕННЯ
СПІЛЬНОЮ ТВОРЧОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
СПІЛКУВАННЯ НА ОСНОВІ
ДРУЖНЬОГО СТАВЛЕННЯ
СПІЛКУВАННЯ-ДИСТАНЦІЯ
СПІЛКУВАННЯ-ЗАЛЯКУВАННЯ
СПІЛКУВАННЯ-ЗАГРАВАННЯ

39. БАР’ЄРИ СПІЛКУВАННЯ

ФІЗИЧНИЙ
СОЦІАЛЬНИЙ
ГНОСТИЧНИЙ
ПСИХОЛОГІЧНИЙ

40.

НЕПРОДУКТИВНІ СТИЛІ
ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ
МОНБЛАН
КИТАЙСЬКА СТІНА
ЛОКАТОР
РОБОТ
Я САМ
ГАМЛЕТ
ДРУГ
ТЕТЕРІВ

41.

?