Органи і установи виконання покарань. Правове положення засуджених

1.

МВС УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Кафедра кримінального права та кримінології
ЛЕКЦІЯ № 3 «ОРГАНИ І УСТАНОВИ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ.
ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ ЗАСУДЖЕНИХ»
Дніпро 2022

2. ПЛАН

1. Завдання та види органів і установ
виконання покарань
2. Основи правового статусу осіб, які
відбувають кримінальне покарання
Мета лекції: надати характеристику кримінально-виконавчій системі України,
розглянути органи і установи виконання покарань, їх функції і завдання;
розкрити призначення і спрямованість діяльності Державної кримінальновиконавчої служби; з’ясувати поняття правового статусу засуджених осіб,
визначити його елементи

3. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Кримінально-виконавчий кодекс України від 11 липня 2003 р. Голос України. №
161. 2003. 29 серпня. З наступними змінами і доповненнями.
2. Закон України “Про державну кримінально-виконавчу службу” від 23.06.2005
р. Відомості Верховної Ради України. №30. С.409.
3. Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади
системи юстиції: постанова Кабінету Міністрів України №343 від 18.05.2016.
URL: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/cardnpd?docid=249066305 (Дата звернення
24.07.2019 р.).
4. Про ліквідацію територіальних органів управління Державної пенітенціарної
служби та утворення територіальних органів Міністерства юстиції: постанова
Кабінету Міністрів України №348 від 18.05.2016. URL:
http://www.kmu.gov.ua/control/uk/cardnpd?docid=249086737 (Дата звернення
14.08.2018 р.).
5. Перелік найменувань органів, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів
і навчальних закладів, що належать до сфери управління Державної
кримінально-виконавчої служби України: затв. наказ. Мін. юст. України 15 лютого
2017 р. № 406/5. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0406323-17

4. ЗАВДАННЯ ТА ВИДИ ОРГАНІВ І УСТАНОВ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ

Державним органом, на який покладається
завдання щодо здійснення єдиної державної
політики у сфері виконання кримінальних
покарань, є Державна кримінально-виконавча
служба України, правові основи діяльності
якої, завдання і повноваження визначаються
Законом України «Про Державну
кримінально-виконавчу службу України» від
23 червня 2005 р.

5. Основними завданнями Державної кримінально-виконавчої служби України є: 1) реалізація державної політики у сфері виконання

Основними завданнями Державної кримінальновиконавчої
служби
України
є:
1) реалізація державної політики у сфері виконання
кримінальних покарань та пробації, за допомогою
визначення
основних
напрямів
діяльності
міжрегіональних територіальних органів з питань
виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції
України,
установ
виконання
покарань,
слідчих
ізоляторів, воєнізованих формувань,
навчальних
закладів, підприємств установ виконання покарань,
інших підприємств, установ та організацій, утворених
для забезпечення виконання завдань Державної
кримінально-виконавчої
служби
України;

6. 2) внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації;

2)
внесення
пропозицій
щодо
забезпечення
формування державної політики у сфері виконання
кримінальних
покарань
та
пробації;
3) забезпечення формування системи наглядових,
соціальних, виховних та профілактичних заходів, які
застосовуються до засуджених та осіб, узятих під варту;
4) контроль за дотриманням прав людини і
громадянина, вимог законодавства щодо виконання і
відбування
кримінальних
покарань,
реалізацією
законних прав та інтересів засуджених та осіб, узятих
під
варту.

7.

Органами виконання покарань є: Державна
кримінально-виконавча служба у складі
Міністерства юстиції України, її територіальні
органи управління, уповноважені органи з
питань пробації
Установами виконання покарань є:
арештні доми, кримінально-виконавчі
установи, спеціальні виховні установи (далі –
виховні колонії) , слідчі ізолятори
Кримінально-виконавчі установи
поділяються на кримінально-виконавчі
установи відкритого типу (далі виправні
центри) і кримінально-виконавчі установи
закритого типу (далі – виправні колонії)

8.

9.

10. Установами виконання покарань є: - арештні доми, - кримінально-виконавчі установи, - спеціальні виховні установи (виховні

колонії),
- слідчі ізолятори

11. Арештні доми

виконують покарання у виді арешту. В
арештних домах тримаються повнолітні
особи, а також неповнолітні, яким на
момент постановлення вироку
виповнилося шістнадцять років

12. Кримінально-виконавчі установи поділяються на: - кримінально-виконавчі установи відкритого типу (виправні центри) -

кримінально-виконавчі
установи закритого типу
(виправні колонії).

13. Виправні центри

виконують покарання у виді обмеження
волі стосовно осіб, засуджених за
кримінальні проступки та нетяжкі
злочини, а також засуджених, яким
даний вид покарання призначено
відповідно до статей 82, 389
Кримінального кодексу України

14. Виправні колонії

виконують покарання у виді позбавлення
волі на певний строк, довічного
позбавлення волі

15. Виправні колонії поділяються на:

мінімального рівня безпеки. Які в свою
чергу поділяються на колонії
мінімального рівня безпеки з
полегшеними умовами тримання і
колонії мінімального рівня безпеки із
загальними умовами тримання
середнього рівня безпеки
максимального рівня безпеки

16. Засуджені до позбавлення волі відбувають покарання у виправних колоніях:

мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами
тримання - засуджені вперше до позбавлення волі за
злочини, вчинені з необережності, та нетяжкі злочини, а
також особи, переведені з колоній мінімального рівня
безпеки із загальними умовами тримання і колоній
середнього рівня безпеки в порядку, передбаченому КВК
України
мінімального рівня безпеки із загальними умовами
тримання - чоловіки, вперше засуджені до позбавлення
волі за нетяжкі злочини; жінки, засуджені за нетяжкі, тяжкі
та особливо тяжкі злочини. У виправній колонії цього виду
можуть відбувати покарання також засуджені, переведені з
виховних колоній у порядку, встановленому ст. 147 КВК. У
секторі середнього рівня безпеки виправної колонії цього
виду можуть відбувати покарання також жінки, засуджені
до довічного позбавлення волі

17. Засуджені до позбавлення волі відбувають покарання у виправних колоніях:

середнього рівня безпеки – жінки, засуджені до покарання у виді довічного
позбавлення волі; жінки, яким покарання у виді смертної кари або довічного
позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк в порядку
помилування або амністії; чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі
за тяжкі та особливо тяжкі злочини; чоловіки, які раніше відбували
покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, засуджені за вчинення
умисного нетяжкого злочину в період відбування покарання у виді
позбавлення волі; засуджені, переведені з колоній максимального рівня
безпеки в порядку, передбаченому цим Кодексом. У секторі максимального
рівня безпеки виправної колонії цього виду можуть відбувати покарання
також чоловіки, засуджені до довічного позбавлення волі
максимального рівня безпеки – чоловіки, засуджені до покарання у виді
довічного позбавлення волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари
замінено довічним позбавленням волі; чоловіки, яким покарання у виді
смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі
на певний строк у порядку помилування або амністії; чоловіки, засуджені за
умисні особливо тяжкі злочини; чоловіки, засуджені за вчинення умисного
тяжкого або особливо тяжкого злочину в період відбування покарання у виді
позбавлення волі; чоловіки, засуджені за вчинення злочину,
передбаченого ч. 5 ст. 255, статтями 255-1, 255-2 КК; чоловіки, переведені з
колоній середнього рівня безпеки в порядку, передбаченому КВК України

18. Виховні колонії

виконують покарання у виді позбавлення
волі на певний строк стосовно
засуджених неповнолітніх

19. Слідчі ізолятори

виконують функції виправних колоній
мінімального рівня безпеки із
загальними умовами тримання і
виправних колоній середнього рівня
безпеки стосовно засуджених, які
залишені для роботи з господарського
обслуговування

20. Під час дії воєнного стану в Україні у зв’язку з неможливістю доставлення військовополонених безпосередньо до табору для

тримання
військовополонених, з метою забезпечення їхнього життя
та здоров’я такі особи можуть тимчасово перебувати в
дільницях для тримання військовополонених, утворених у
виправних колоніях мінімального рівня безпеки із
загальними
умовами
тримання,
середнього
та
максимального
рівнів
безпеки.
Військовополонені, які перебувають у дільницях
для тримання військовополонених, переміщуються до
табору для тримання військовополонених, як тільки таке
безпечне переміщення стане практично можливим.

21. Державна виконавча служба

виконує покарання у виді конфіскації
майна у випадках та в порядку,
передбачених КВК України та законами
України

22. Уповноважений орган з питань пробації

виконує покарання у виді позбавлення права обіймати певні
посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт,
виправних робіт. Уповноважений орган з питань пробації
здійснює контроль за поведінкою осіб, звільнених від
відбування покарання з випробуванням, а також звільнених від
відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей
віком до трьох років. Уповноважений орган з питань пробації
встановлює періодичність та дні проведення реєстрації
засуджених до покарань у виді громадських і виправних робіт, а
також осіб, звільнених від відбування покарання з
випробуванням

23. Військові частини, гауптвахти

виконують покарання у виді позбавлення
військового, спеціального звання, рангу, чину
або кваліфікаційного класу, службового
обмеження для військовослужбовців,
засуджених за злочини невеликої тяжкості,
арешту з утриманням засуджених на
гауптвахтах, а також здійснюють контроль за
поведінкою засуджених військовослужбовців,
звільнених від відбування покарання з
випробуванням

24. Дисциплінарний батальйон

виконує покарання у виді тримання в
дисциплінарному батальйоні
засуджених військовослужбовців
строкової служби

25. Перед установами і органами виконання покарань поставлені конкретні завдання

виконання вироку суду відповідно до
правил, встановлених кримінальновиконавчим та іншим законодавством

26. Висновки з питання:

Перед установами і органами виконання покарань
стоїть чотири основні завдання: виконання вироку
суду, забезпечення процесу виправлення засуджених,
спеціальне і загальне попередження (превенція)
Кожне з указаних завдань має самостійне значення, а
всі разом вони розкривають зміст процесу виконання
кримінального покарання
Поряд з основними завданнями, установи і органи
виконання покарань здійснюють різного роду
допоміжні чи забезпечувальні функції

27. ОСНОВИ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ОСІБ, ЯКІ ВІДБУВАЮТЬ КРИМІНАЛЬНЕ ПОАКАРАННЯ

Існує правовий статус:
правовий статус засудженого
правовий статус персоналу установ і
органів виконання покарань
правовий статус близьких родичів
засудженого

28.

Україна як правонаступниця СРСР є
учасником численних міжнародних
договорів, вона визнає низку
резолюцій і рішень міжнародних
організацій, насамперед ООН, з
питань дотримання прав засуджених

29. До числа таких документів належать:

Європейська конвенція про запобігання тортурам і
нелюдському або такому, що принижує гідність,
поводженню чи покаранню;
Мінімальні стандартні правила поводження з
в'язнями (1955);
Кодекс поведінки посадових осіб щодо підтримки
правопорядку (1979);
Звід принципів захисту всіх осіб, яких піддають
затриманню або ув'язненню в будь-якій формі (1989);
Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються
здійснення правосуддя стосовно неповнолітніх
(Пекінські правила, 1965)
та інші

30. Загальноприйняте виділення трьох видів правових статусів особи (людини)

правовий статус громадян
спеціальний правовий статус будь-якої
категорії громадян
індивідуальний правовий статус
громадянина

31. Правовий статус засуджених

різновид спеціального правового статусу,
у свою чергу, він поділяється на правові
статуси осіб, які відбувають різні види
покарань (позбавлення волі, виправні
роботи і т. ін.)

32. Засуджені

суб'єкти як загальних, цивільних, так і
спеціальних, властивих лише умовам
відбування покарання, відносин

33. В умовах виконання покарання відбувається не тільки обмежен­ня загальних прав громадян, а й їх конкретизація і доповнення:

В умовах виконання покарання відбувається
не тільки обмеження загальних прав
громадян, а й їх конкретизація і доповнення:
Конкретизація являє собою деталізацію прав,
свобод, обов'язків громадян в умовах
відбування покарання. При цьому
конкретизація може проявлятися як в
уточненні суб'єкта прав, свобод і обов'язків,
так і в деталізації їх змісту. Прикладом можуть
бути права і обов'язки засуджених до
позбавлення волі, що виникають у зв'язку з
отриманням загальної та професійної освіти

34. Суб'єктивне право засудженого

закріплена законом і гарантована
державою можливість певної поведінки
засудженого або користування ним
соціальними благами, що
забезпечується юридичним обов'язком
посадових осіб органів виконання
покарання, інших суб'єктів
правовідносин, які виникають при цьому

35. Законні інтереси засудженого

закріплені в правових нормах конкретні дії і
прагнення засудженого до володіння тими чи
іншими благами, які задовольняються, як
правило, за результатом оцінки
адміністрацією УВП, посадовими особами
органів виконання покарання, прокуратурою,
судом поведінки засудженого під час
відбування покарання

36. Соціально-правове значення обов'язків виявляється в тому, що вони є:

засобом формування моральної і
правової свідомості засуджених
засобом зміцнення законності та
правопорядку
засобом дисципліни й організованості
під час відбування покарання

37. Юридичний обов'язок засуджених

встановлений в зобов'язуючих і забороняючих
нормах права міру необхідної поведінки
засудженого під час відбування покарання,
яка забезпечує досягнення цілей покарання,
підтримання правопорядку під час його
відбування, дотримання прав і законних
інтересів як самого засудженого, так і інших
осіб

38. Висновки з питання:

Правовий статус осіб, які відбувають покарання,
можна визначити як закріплене нормами різних
галузей права і виражене через сукупність прав,
законних інтересів і обов'язків становище засуджених
під час відбування кримінального покарання того чи
іншого виду
Сутність прав засудженого полягає в наданні
повноважній особі можливості певної поведінки чи
користування соціальними благами
Сутність юридичних обов'язків засуджених полягає у
вимозі необхідної з точки зору держави, влади і
закону поведінки

39. Висновки за лекцією:

Установи і органи виконання покарань утворюють у своїй сукупності
кримінально-виконавчу систему, яка складається з органів виконання
покарань є (Державна кримінально-виконавча служба, її територіальні
органи управління) і установ виконання покарань (арештні доми,
кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи (виховні
колонії)
Правовий статус осіб, які відбувають покарання, у найзагальнішому
вигляді можна сформулювати як засноване на загальному статусі
громадян України і визначене за допомогою правових норм становище
засуджених під час відбування кримінального покарання.
Юридичний обов'язок засуджених можна визначити як встановлену в
зобов'язуючих і забороняючих нормах права міру необхідної поведінки
засудженого під час відбування покарання, яка забезпечує досягнення
цілей покарання, підтримання правопорядку під час його відбування,
дотримання прав і законних інтересів як самого засудженого, так і інших
осіб