Історія педагогічної думки

1.

ТЕМА 3.
ІСТОРІЯ СВІТОВОЇ І УКРАЇНСЬКОЇ
ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ.
Коменський • Песталоцці • Дістервеґ • Гербарт
Сковорода • Ушинський • Фребель • Дьюї • Монтессорі
Штайнер • Макаренко • Ващенко • Сухомлинський

2.

Ян Амос Коменський
1592 – 1670
«Велика Дидактика»
«Материнська школа»
«Світ чуттєвих речей в малюнках»
Вперше систематизував знання людства про
навчання і виховання через що вважається
«батьком педагогіки».
Детально описав і обґрунтував використання
класно-урочної системи навчання.
Закликав навчати всіх, усьому і будь яким чином.
Усе що можна показати слід показувати, а не
лише словесно описувати.
«Немає потреби щось привносити людині
ззовні, треба тільки розвивати, з'ясовувати
те, що вона має закладеним у собі самій»

3.

Йоганн Генріх Песталоцці
1746 – 1827
«Лінгард і Гертруда»
«Як Гертруда вчить своїх дітей»
Створив у своєму маєтку школу для селян.
Був прихильником єдності морального,
розумового, фізичного і трудового розвитку.
Запропонував теорію елементарної освіти, в
основі якої лежать число, форма і звук.
Головною метою навчання вважав розвиток
здібностей дитини.
Розробив мету, зміст і методику виховання та
навчання у сім'ї, яке повинне продовжуватися
і вдосконалюватися у школі.
Звернув увагу на принцип
природовідповідності в освіті: навчання і
виховання має відштовхуватися від природних
потреб, можливостей та інтересів дитини.

4.

Адольф Дістервеґ
1790 – 1866
«Посібник для освіти німецьких вчителів»
Навчання ґрунтував на трьох принципах:
природовідповідності, культуровідповідності
і самодіяльності – узгодження з природою
дитини, узгодження з національним і
культурним середовищем народу, і активність
учня в процесі навчання.
Учитель є головною особистістю в
навчальному процесі. Він повинен любити
професію і дітей, бути бадьорим і
енергійним. Бути прикладом для своїх учнів.
Самоосвіта має лежати в основі роботи як
вчителя, так і учня.
«Вчитель лише до тих пір здатний
насправді виховувати й творити, поки сам
працює над своїм власним вихованням і
освітою».

5.

Йоганн Фрідріх Гербарт
1776 – 1841
«Загальна педагогіка,
виведена з мети виховання»
«Нариси лекцій з педагогіки»
Прихильник асоціативної психології.
Процес виховання ділив на три складові:
керування дітьми, виховуюче навчання і
моральне виховання.
Висунув ідею виховуючого навчання.
Розробив теорію видів навчання: описового,
аналітичного і синтетичного.
Виділив чотири ступені навчання: виразність,
асоціація, система і метод.
Сприяв виокремленню наукової педагогіки зі
складу філософії.

6.

Григорій Сковорода
1722 – 1794
«Вступні двері до
християнського доброчестя»
«Наркіс. Розмова про те: пізнай себе»
Сенс людського життя – самопізнання.
Сенс навчання і виховання – стремління до
сродної (природної) праці.
Свій особистий розвиток слід узгоджувати з
потребами суспільства.
Тіло і душа людини єдині, а отже єдиним має
бути й тілесний та духовний розвиток людини.
Гармонія тіла і духу.
«Всяка праця благословенна Богом»

7.

Костянтин Ушинський
1824 – 1870
«Рідне слово»
«Людина як предмет виховання»
«Дитячий світ і Хрестоматія»
«Педагогічна антропологія»
Найпершим обов’язком сім’ї є виховання
людини, корисної суспільству.
Освіта має бути народною, тобто близькою і
зрозумілою народу, базуватися на його мові,
традиціях і культурі.
Не можна обмежувати школу тІльки до
навчання або тільки до виховання.
Нерозривність і взаємопереплетіння навчання
і виховання – головний принцип освіти.
«Мистецтво виховання — це мистецтво
розвитку свідомості і волі»

8.

Фрідріх Фребель
1782 – 1852
«Про виховання людини»
Творець суспільних дошкільних навчальновиховних закладів – дитячих садочків.
Організатор перших «дитячих садівниць».
Засновник дошкільної педагогіки як окремої
галузі педагогічної науки.
Основою діяльності дитини є гра як найбільш
природний для неї процес.
Наполягав на єдності мислення і дії у процесі
вихованнята знань і умінь у процесі навчання.
Вважав, що дитина від природи наділена
чотирма інстинктами: діяльнісним,
гностичним, художнім і релігійним.
Розробив систему навчальних іграшок (дарів)

9.

Джон Дьюї
1859 – 1952
«Моє педагогічне кредо»
«Школа і суспільство»
Засновник функціональної психології.
Представник педагогічного прагматизму.
Проголошував перевагу корисності перед
науковим пізнанням та істиною.
Людина найбільш ефективно пізнає світ за
допомогою експерименту.
Функція вчителя має змінитися – з диктатора
на друга-порадника.
Сформулював етапи мислення: відчуття
проблеми, її виявлення, уявлення можливого
вирішення і з’ясування наслідків.
«Людина мисляча черпає пізнання зі своїх
помилок не менше, ніж зі своїх успіхів».

10.

Марія Монтессорі
1870 – 1952
«Розум дитини»
«Саморовиток і самоосвіта
у початковій школі»
Ідея вільного розвитку дитини в процесі гри.
Методика використовується у роботі з дітьми
дошкільного і раннього шкільного віку.
Дитина повинна пройти шлях людини в
цивілізацію у дошкільному віці.
Головним завданням освіти є підтримка
спонтанної творчості дітей і забезпечення їх
всебічного розвитку – фізичного, духовного,
культурного і соціального.
Дитині для становлення її особистості
необхідне спеціальне розвиваюче
середовище, в якому будуть зосереджені всі
знання про навколишній світ.

11.

Рудольф Штайнер
1861 – 1925
«Істина і наука»
«Філософія свободи»
«Про загадки душі»
Заклав основи Вальдорфської педагогіки.
Вважав, що людське пізнання не має меж.
Підтримував повну незалежність закладів
освіти від державного контролю.
Головною метою вальдорфської педагогіки є
створення умов для розкриття учнем власних
талантів в гармонії із собою і світом.
Важливе місце надається вихованню дитини
як соціальної особи, готової до співпраці з
іншими людьми, яка вміє знайти своє місце в
суспільстві і відчуває взаємозв'язок з
природним життєвим середовищем.

12.

Антон Макаренко
1888 – 1939
«Педагогічна поема»
«Книга для батьків»
Керував колоніями для неповнолітніх
злочинців.
Розробив теорію і методику навчання та
виховання в колективі.
Колектив формується як внутрішньо
організована спільнота з єдиною суспільно
значущою метою.
У процесі розвитку колектив спочатку отримує
вимоги від педагога, а на стадії розвитку вже
актив спільноти висуває вимоги до її
учасників.
У сфері сімейного виховання закликав батьків
допомагати дитині навчитися жити в
дорослому суспільстві.

13.

Григорій Ващенко
1878 – 1967
«Виховний ідеал»
«Загальні методи навчання»
«Виховання волі і храктеру»
Узагальнив і систематизував методику
навчання у середній школі.
Сформулював головні принципи виховного
ідеалу українців на засадах християнства,
національних і загальноєвропейських
цінностях.
В основі національного ідеалу – любов до
Бога і Батьківщини. Результат виховання –
людина, що служить Богові і Україні.
«Основне завдання виховання — виробити в
учнів струнку систему високовартісних
знань і виховати в них повноцінні,
многогранні інтереси»

14.

15.

Василь Сухомлинський
1918 – 1970
«Серце віддаю дітям»
«Вірте в людину»
«Шлях до серця дитини»
«Розмова з молодим директором школи»
Творець гуманістичної моделі навчання і
виховання в умовах тоталітарної системи.
Відстоював важливість інтересів особистості
в учнівському колективі.
Все у педагогіці відбувається лише заради
дитини, тому любов вчителя до дитини
завжди має бути в основі будь якої освіти.
Не змушувати, а створити умови і
атмосферу для розвитку ініціативи.
«Гідність — це мудрість тримати себе в
руках»