Міжнародне гуманітарне право(МГП). Сутність міжнародного гуманітарного права

1. ТЕМА 2. Міжнародне гуманітарне право(МГП). Заняття № 1. Сутність міжнародного гуманітарного права.

МЕТА: Вивчити зміст та основні джерела
Міжнародного гуманітарного права і
категорії осіб, які знаходяться під захистом
норм Міжнародного гуманітарного права.

2. Навчальні питання:

1.
Поняття та джерела
міжнародного гуманітарного права.
2. Категорії осіб які знаходяться під
захистом норм міжнародного
гуманітарного права.

3.

ЛІТЕРАТУРА:
- Женевські конвенції від 12 серпня 1949 року. І Додаткові
протоколи до них МКЧХ. М.: Либідь, 1997-320 С.
- Збірник Гаазьких конвенцій та інших угод Міжнародного комітету
Червоного Хреста. М: Либідь, 1995 -300с.
- Фредерик де Мулинен. Право войни. Руководство для
вооружённых сил.-М.: МККХ, 2003. -352с.
- Право війни. Порадник для командного складу Збройних
Сил України. Київ, 1997 - 300с.
- Міжнародне право про правила поведінки учасників військових
дій (комбатантів). Київ. Либідь, 1997,-ЗООс.
- Міжнародне гуманітарне право . Київ. Либідь, 1997. 300с.
- Закон України "Про символіку Червоного Хреста та
Червоного Півмісяця в Україні "від 8 липня 1999 року.
- Статут внутрішньої служби Збройних Сил України.
- Основи законодавства України: підручник за загальною
редакцією. Кириленка В.І (Вінниця: нова книга. 2003. - 617с.)
- Калугин В.Ю.Пресечение нарушений в механизме
имплементации международного гуманитарного права.-Мн.:
Тесей,2004.-400с.
- Досліджуючи гуманітарне право: Підручник./За ред. Шинкаренко
Л.Г., Євтушенко Р.І.-Вид.2-ге.-К.: Основа-Принт, 2008.- 152с.: іл.

4.

МІЖНАРОДНЕ ГУМАНІТАРНЕ ПРАВО - це цілісна система
внутрішньо взаємопов'язаних міжнародно-правових норм і
принципів (договірних і звичаєво-правових), які спрямовані
на захист жертв збройних конфліктів і встановлюють
заборону або обмеження методів і засобів ведення цих
конфліктів, а також відповідальність за порушення ціх норм
і принципів.
Головною вирішальною силою за допомогою якої виникло
та розвинуте сучасне міжнародне гуманітарне право є
Міжнародний рух Червоного Хреста та Червоного Півмісяця.
Він включає:
1. Міжнародний комітет Червоного Хреста;
2. Міжнародну Федерацію товариств Червоного Хреста і
Червоного Півмісяця.( штаб-квартири яких знаходяться в
Женеві );
3. 170 національних товариств Червоного Хреста і
Червоного Півмісяця по всьому світу. Виникнення нових
товариств продовжується.

5.

Битва при СОЛЬФЕРИНО – 24.06.1859Р.
ВТРАТИ:
АВСТРИЯ – 22тис.
ФРАНЦІЯ – 12тис; ІТАЛІЯ - 4тис.

6. Принципи Червоного Хреста:

гуманність;
безсторонність;
незалежність;
добровільність;
єдність;
універсальність.

7. Основні джерела “Женевського права”(конвенції від 12.08.1949 р.):

Про поліпшення долі поранених та хворих у діючій
армії;
Про поліпшення долі поранених, хворих та осіб,
що зазнали корабельної аварії зі складу збройних
сил на морі;
Про поводження з військовополоненими;
Про захист цивільного населення під час війни;
Додатковий протокол № 1 (від 8.06.1977 р.), стосується
захисту жертв збройних конфліктів міжнародного
характеру;
Додатковий протокол № 2 (від 8.06.1977 р.) .),
стосується захисту жертв збройних конфліктів не
міжнародного характеру.

8. Основні джерела “Гаазького права”(конвенції):

Петербурзька декларація про скасування використання
вибухових та запальних куль 1868 року;
Гаазькі конвенції 1899 та 1907 рр. Про закони та звичаї
сухопутної війни, про бомбардування морськими силами
під час війни, про права та обов'язки нейтральних
держав та осіб у випадку сухопутної війни, про права та
обов'язки нейтральних країн у випадку морської війни
та деяких інших. Усього в Гаазі було прийнято 13
конвенцій і Декларацію про заборону метання снарядів
та вибухових речовин з повітряних куль.
Женевський протокол 1925 року про заборону
застосування на війні задушливих, отруйних або будьяких інших газів;
Гаазька конвенція 1954 року про захист культурних
цінностей у випадку збройного конфлікту;
Конвенція про заборону бактеріологічної (біологічної)
зброї 1972 року;
Конвенція 1977 року про заборону військового або будь
якого іншого ворожого використання засобів, що діють
на природне середовище;

9. (конвенції):

Конвенція про заборону або обмеження застосування
конкретних видів звичайної зброї, яка може спричиняти
надмірне пошкодження або, що має не вибірковий
характер, 1980 року та п'ять протоколів до неї.(
Протокол про невиявлені осколки від 10.10.1980 р,
Протокол про заборону або обмеження використання
мін, мін-пасток або інших пристосувань від 10.10.1980 р,
Протокол про заборону або обмеження застосування
запальної зброї від 10.10.1980 р, Протокол про лазерну
зброю, що осліплює від 13.10.1995 р., Протокол про
вибухонебезпечні пережитки війни від 2003р).
Конвенція про заборону хімічної зброї 1993 року;
Конвенція про заборону застосування, накопичення
запасів, виробництва і передавання протипіхотних мін та
про їх знищення від 3.12.1997р..

10. Категорії осіб, які знаходяться під захистом норм міжнародного гуманітарного права.

Поранені, хворі та особи, потерпілі від корабельної аварії, як із
складу збройних сил, так і цивільні особи;
Військовополонені;
Цивільні особи на території противника;
Цивільні особи на окупованих територіях;
Інтерновані цивільні особи.
Під спеціальним захистом Конвенцій знаходяться біженці та
апатриди (стаття 73 ДП І)., жінки (стаття 76 ДП І)., діти (статті
77 - 78 ДП І)., журналісти (стаття 79 ДПІ).
Духовний персонал (інших держав) священики, капелани
тощо, зайнятті виключно виконанням своїх духовних функцій,
медичні формування або санітарно-транспортні засоби
організації цивільної оборони сторони (іншої держави), що
перебуває у конфлікті.
організацій цивільної оборони сторони (іншої держави), що
перебуває у конфлікті.

11.

У відповідності до права збройних конфліктів усі військовослужбовці повинні
керувати Наступними правилами:
- забороняється піддавати нападу військові та цивільні медичні заклади
противника;
- необхідно підбирати поранених, хворих осіб, що зазнали корабельної аварії,
та надавати медичну допомогу, незалежно від їх приналежності;
- перевага в наданні допомоги може здійснюватися тільки за медичними
ознаками;
- взяті в полон поранені та хворі військовослужбовці повинні утримуватись як
військовополонені і при перший нагоді повинні бути евакуйовані в тил;
- медичною персоналу повинно бути дозволено виконувати свій обов'язок по
наданню медичної допомоги за будь-яких обставин;
- слід захищати поранених, хворих, та осіб які зазнали корабельної аварії,
незалежно від їх приналежності;
- слід дозволяти цивільному населенню та товариствам надати допомогу
пораненим, хворим та особам, що корабельної аварії, незалежно від їх
приналежності;
ніхто не може бути покараний за надання допомоги пораненим та хворим;
захистом користуються особи статусу медичного персоналу, військовий та
цивільний духовний персонал, особовий склад національних товариств
Червоного Хреста та інших добровільних товариств допомоги, належним чином
визнаних та уповноважених своїм урядом, а також цивільне населення, яке
надає допомогу пораненим, хворим особам яки зазнали корабельної аварії.

12.

Військовослужбовець повинен дотримуватись наступних норм по відношенню до
військовополонених:
- забороняється наруга над людською гідністю, принизливе та образливе
ставлення до військовополонених;
- забороняється вбивати військовополонених або застосовувати до них тортури
усіх видів будь-то фізичні або психічні;
- військовослужбовець, що здається у полон або покинув на парашуті літальний
апарат, що зазнав аварії, не повинен піддаватися нападу, якщо він немає ворожих
дій;
- взятого в полон супротивника слід роззброїти та забрати в нього предмети й
документи, що мають військове звання, противнику, що потрапив у полон, слід
залишати документі, що посвідчують його особу, предмети верхнього одягу та
особистого користувача, продукти харчування та медикаменті, а також засоби
індивідуального захисту (шолом, протигаз);
- військовополонений для встановлення своєї особи має право подати такі
відомості про себе: а) прізвище, ім'я, по батькові; б) військове звання; в) дату
народження; г) особистий номер;
- військовополонені повинні, як тільки це дозволяє обстановка, бути евакуйовані в
тил. В разі, якщо це неможливо зробити, вони повинні бути відпущенні;
- не слід направляти військовополонених у райони бойових дій, де вони можуть
стати об'єктами нападу. Забороняється використовувати військовополонених для
прикриття бойових дій;
- за будь-яких обставин військовополоненим повинна бути надана медична
допомога;
- відомості про військовополоненого повинні бути надані відповідній владі його
держави для інформування його родини.