Поняття та джерела міжнародного гуманітарного права

1.

ОСНОВИ ВІЙСЬКОВОГО ЗКОНОДВСТВА
Тема № 10: “Міжнародне гуманітарне право. Міжнародний
рух Червоного Хреста та Червоного Півмісяця. ”
Заняття № 1“ Поняття та джерела міжнародного
гуманітарного права. ”
НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:
1. Передумови виникнення міжнародного гуманітарного
права.
2. Зміст та загальна характеристика Женевського та
Гаазького права.
3. Порядок застосування сили в неміжнародних (внутрішніх)
конфліктах. Женевські Конвенції про внутрішні збройні
конфлікти певного масштабу.

2.

Міжнародне гуманітарне право - система договірних
і звичаєвих міжнародно-правових норм, що
застосовуються як у міжнародних, так і у
внутрішніх збройних конфліктах, визначають
взаємні права та обов'язки суб'єктів міжнародного
права щодо заборони або обмеження застосування
певних засобів і методів ведення збройної боротьби
та забезпечують захист жертв збройного конфлікту.

3.

До основних принципів ведення воєнних
дій відносять:
1. Принцип відмінності між комбатантами і
некомбатантами.
2. Заборона на застосування зброї, що завдає
надмірних ушкоджень або страждань.
3. Принцип захисту жертв війни.
4. Зобов'язання дотримуватись гуманітарного
права та забезпечувати його дотримання.
5. Надання гуманітарної допомоги.

4.

Основні міжнародні угоди щодо Права збройних конфліктів,
які ратифіковані в Україні
І-ІV Женевські Конвенції від 12 серпня 1949 року ратифіковані Постановою
Президії Верховної Ради УРСР 3 липня 1954 року
І,ІІ Додаткові протоколи від 8 червня 1977 року до Женевських
конвенцій від 12 серпня 1949 року ратифіковані Постановою Президії
Верховної Ради УРСР 18 серпня 1989 року
Гаазька Конвенція про захист культурних цінностей під час збройного
конфлікту від 14 травня 1954 року ратифікована Постановою Президії
Верховної Ради УРСР 18 серпня 1989 року
Женевська Конвенція про заборону і обмеження застосування
конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатися такими, що
спричиняють надзвичайні пошкодження або діють невибірково
від 10 жовтня 1980 року ратифікована Постановою Президії Верховної Ради
УРСР 4 червня 1982 року
Протокол про заборону або обмеження застосування мін, мін-пасток та
інших пристроїв з поправками, внесеними 3 травня 1996 року (протокол ІІ
з поправками, внесеними 3 травня 1996 року), що додається до Конвенції
про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної
зброї, які можуть вважатися такими, що завдають ушкоджень або мають
невибіркову дію ратифіковано Законом України від 21.09.99

5.

Три основні пакети договорів, які складають
міжнародне гуманітарне право
міжнародне гуманітарне право
ГААЗЬКЕ
ПРАВО
Трактує методи
воєнних операцій та
обмеження
застосування зброї
ЖЕНЕВСЬКЕ
ПРАВО
Направлене на
надання захисту або
допомоги жертвам
збройних конфліктів
Між країною і громадянами країни противника
НЬЮ-ЙОРКСЬКЕ
ПРАВО
Гарантує основні права
людини, особливо в
мирний період
Між державою і її
власними
громадянами

6.

Законодавчі акти, що сприяють поширенню знань
про міжнародне гуманітарне право в України
Стаття
Чинні
9:
міжнародні
договори, згода на обов'язковість
яких
надана
Верховною
Радою
України, є частиною національного
законодавства України.
Укладення міжнародних договорів,
які суперечать Конституції України,
можливе
лише
відповідних
України.
змін
після
до
внесення
Конституції

7.

Законодавчі акти, що сприяють поширенню знань
про міжнародне гуманітарне право в України
Від 5.10.2000 року
Стаття
2
підготовки
У
процесі
держави
до
ЗАКОН УКРАЇНИ
оборони та під час воєнних
про оборону
дій
України
Україна
дотримується
принципів і норм міжнародного права.

8.

Законодавчі акти, що сприяють поширенню знань
про міжнародне гуманітарне право в України
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про символіку Червоного
Хреста і Червоного
Півмісяця в Україні
Цей Закон визначає порядок та
умови використання і захисту
символіки
Червоного
Хреста
і
Червоного Півмісяця на території
України
з
урахуванням
вимог
Женевських Конвенцій від 12 серпня
1949 року та Додаткових протоколів
до них від 8 червня 1977 року, а також
Правил по використанню емблем
Червоного Хреста або Червоного
Півмісяця національними Товариствами, ухвалених ХХ Віденською
Міжнародною конференцією Червоного хреста 1965 року та переглянутих
Радою делегатів у Будапешті у 1991
році.

9.

Законодавчі акти, що сприяють поширенню знань
про міжнародне гуманітарне право в України
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
“Про створення
Міжнародної комісії з
імплементації в Україні
міжнародного
гуманітарного права”
Комісія з імплементації міжнародного
гуманітарного
права
є
постійно
діючим міжвідомчим консультативним
органом при Кабінеті Міністрів України,
яка створена з метою розгляду питань,
пов'язаних з реалізацією міжнародно правових зобов'язань України, що
випливають з Женевських конвенцій
від 12 серпня 1949 р. та Додаткових
протоколів до них, які були прийняті 10
червня 1977 року.
Комісія
створюється
з
метою
координації дій міністерств та інших
органів виконавчої влади в області
імплементації МГП до законодавства
України, співпраці з Національними
комісіями з МГП інших держав, а також
з Міжнародним Комітетом Червоного
Хреста
та
іншими
міжнародними
організаціями, які надають допомогу
жертвам збройних конфліктів

10.

Нормативні документи, що сприяють поширенню знань про
міжнародне гуманітарне право в Збройних Силах України
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про Збройні Сили
України
Стаття
1
...Органи
військового
управління забезпечують неухильне
додержання
вимог
Конституції
України стосовно того, що Збройні
Сили України не можуть бути
використані для обмеження прав і
свобод громадян ...Ніякі надзвичайні
обставини, накази чи розпорядження
командирів і начальників не можуть
бути
підставою
для
будь-яких
незаконних дій по відношенню до
цивільного населення, його майна та
навколишнього середовища.
За віддання і виконання явно
злочинного розпорядження чи наказу
військовослужбовці несуть відповідальність згідно з законом.

11.

Нормативні документи, що сприяють поширенню знань про
міжнародне гуманітарне право в Збройних Силах України
Стаття 15: Військовослужбовець
зобов'язаний
знати
і
неухильно
додержуватися прийнятих Україною
норм міжнародного гуманітарного
права.
Стаття 59:
Командир (начальник)
зобов'язаний:
постійно виховувати підлеглих у
дусі
гуманізму
та
людяності,
спираючись при цьому на загальні
принципи міжнародного права

12.

Основні цілі міжнародного гуманітарного права
(ПЗК)
Дві основні цілі Права збройних
конфліктів (МГП)
Обмежити воюючі
сторони у виборі засобів і
методів ведення
військових дій
Захистити осіб, які не
беруть участі у
військових діях
(ЖЕНЕВСЬКЕ ПРАВО)
(ГААЗЬКЕ
ПРАВО)
Трактує методи воєнних
операцій та обмеження
застосування зброї
Направлене на надання
захисту або допомоги
жертвам збройних
конфліктів

13.

Основні принципи міжнародного гуманітарного права
Міжнародне гуманітарне право
Принцип військової необхідності - бойові дії повинні бути
виправдані з військової точки зору, дії, які не визначені
військовою необхідністю – заборонені.
Принцип гуманності - забороняється чинити страждання, наносити ураження та створювати руйнування, які не
сприяють виконанню бойових завдань.
Принцип розмірності - забороняє чинити страждання та
створювати руйнування, які перевищують міркування
військової необхідності.
Принцип відмінності - за будь-яких умов проводити
відмінність між тими, хто воює, та тими, хто не воює,
між цивільними і військовими об’єктами.

14.

Впровадження Міжнародного гуманітарного права (Права
збройних конфліктів) в практику підготовки військ (сил)
Принципи навчання Міжнародному гуманітарному праву:
а) створення мотивації: тобто, кожний військовослужбовець,
починаючи з сержанта, має бути переконаний в необхідності
дотримання норм цього права, що досягається активною
роботою з підлеглими;
б) бути обов’язком начальників - базується на відповідаль-ності
командування за польовий (морський, льотний) вишкіл підлеглих
підрозділів і частин; при цьому навчання офіцерів має
здійснюватись юридичними радниками або спеціально
підготовленими офіцерами;
в) стати частиною бойової підготовки: оскільки дотримання
гуманітарних норм не тільки показує рівень знання і засвоєння
матеріалу, але і рівень дисципліни в підрозділі, навчання праву
збройних конфліктів повинно стати часткою військової освіти;
ні при яких обставинах у тих, хто навчається, не повинно
скластись враження, що МГП – це щось існуюче окремо;

15.

Впровадження Міжнародного гуманітарного права (Права
збройних конфліктів) в практику підготовки військ (сил)
Навчання Міжнародному гуманітарному праву повинно:
г) співвідноситись тому обсягу матеріалу, який необхідно знати:
неможливо
навчити
всьому
кожного;
навчання
має
обмежуватись тим, що знати необхідно (тобто що треба
знати, а
не
добре
було
б знати); пріоритети
мають
встановлюватись в залежності від звання та займаної посади;
очевидно, що чим більш є у військового командира (начальника)
влади та засобів ураження, тим більша його відповідальність і
ширше коло знань;
д) бути простим: тобто навчання має вести комбатанта від
придбання знання простих правил до їх виконання;

16.

Впровадження Міжнародного гуманітарного права (Права
збройних конфліктів) в практику підготовки військ (сил)
Навчання Міжнародному гуманітарному праву повинно:
е) бути практичним та інтегрованим - навчання не повинне
обмежуватись теоретичними викладками; воно має бути
практичним і конкретним та поєднувати теоретичні заняття із
практичним навчанням з використанням різноманітних ситуацій; на
більш високому рівні, на стадії, попередній навчанням, коли
розробляються оперативні плани, ситуації, які мають відношення до
права збройних конфліктів і гуманітарному праву, мають бути
проаналізовані і включені до навчання;
ж) бути планомірним і здійснюватись систематично: навчання не
повинне обмежуватись декількома заняттями перед іспитом;
систематичне навчання всіх категорій військовослужбовців повинно
надавати можливість для поповнення знань і удосконалюватися під
час навчань; зрозуміло, що сформувати автоматичні гуманітарні
рефлекси в підрозділі можна тільки планомірним повторенням;

17.

Впровадження Міжнародного гуманітарного права (Права
збройних конфліктів) в практику підготовки військ (сил)
Навчання Міжнародному гуманітарному праву повинно:
з) користуватись довірою та бути реалістичним: дотримання
гуманітарного права і військова необхідність можуть
показатися несумісними; ті, хто навчаються, і командири
постійно мають справу з цією дилемою; нажаль, неможливо
відмежувати їх від труднощів, з якими прийдеться мати справу,
тому навчання має бути реалістичним та викликати довіру;
і) бути спеціалізованим: тобто, якщо кожний повинен мати
деякий основний обсяг знань, то визначені категорії офіцерів
повинні мати більш глибокі знання ряду аспектів права збройних
конфліктів, до цих категорій відносяться: медичний персонал;
екіпажі літаків та вертольотів; екіпажі кораблів ВМС; особи,
які несуть відповідальність за цивільне населення; особовий
склад підрозділу спеціального призначення та розвідки; військова
поліція; особи із складу сил, виконуючих різні завдання за
кордоном (експедиційні частини, сили ООН, тощо);

18.

Впровадження Міжнародного гуманітарного права (Права
збройних конфліктів) в практику підготовки військ (сил)
Навчання Міжнародному гуманітарному праву повинно:
к) навчання повинно контролюватись: контроль знань норм
міжнародного гуманітарного права має стати важливою
частиною процесу оцінки здатності офіцера і сержантів
виконувати свої функціональні обов’язки;
- контроль має бути організований в рамках перевірок, які
проводяться командуванням на різних рівнях;
- такі перевірки на рівні з оцінкою придбаних знань, є частиною
обов’язків командирів (начальників) усіх ступенів щодо
поширення права збройних конфліктів;
- перевірка знань може проводитись з допомогою тестів, як на
проміжних етапах так і в кінці навчання; ці тести повинні
складатися одночасно з розробкою програми навчання для
кожної категорії тих, хто навчається.