Similar presentations:
Дифтерія. Лекція 8
1.
Лекція 8. «Дифтерія.»План лекції:
1.Загальна характеристика інфекції.
2.Етіологія, епідеміологія, патогенез захворювання.
3.Класифікація дифтерії.
4.Клініка дифтерії.
5.Ускладнення дифтерії.
6.Діагностика, диференційна діагностика.
7.Принципи лікування, догляду при дифтерії.
8.Профілактичні і протиепідемічні заходи при дифтерії.
2.
3.
*Дифтерія (лат.: diphtheria) – гостра антропонознабактеріальна інфекційна хвороба, яка викликається
дифтерійною паличкою, передається повітряно –
краплинним механізмом передачі, характеризується
фібринозним запаленням у місті вхідних воріт,
симптомами загальної інтоксикації, токсичним ураженням
серцево – судинної, нервової систем і нирок.
* Дифтерія згадується у рукописах Гомера і Гіпократа.
* 19 сторіч тому Аритей Кападонійський описав цю
хворобу, як єгипетську язву.
* Сучасне дослідження хвороби належить Бретоніо, який
ввів термін дифтеріт, від грецького терміну дрифтера –
плівка. Учень Бретоніо - Труссо розробив вчення про
інфекційну природу дифтеріта і запропонував термін
дифтерія замість анатомічного терміну дифтеріт.
4.
5.
*Етіологія.
* Збудник дифтерії відкритий у 1883 – 1884 роках вченими Леффлером
і Клепсом. У 1888 році вчені Ру і Ієрсен отримали дифтерійний
токсин.
* У 1894 році Берінг Ру отримав сироватку проти дифтерії. Ідея про
активне щеплення проти дифтерії належить Берінгу Ру, який у 1914
році отримав суміш токсина і антитоксина. Дифтерійна паличка –
бацила Леффлера – Corynebacterium diphtheria, це зігнуті палички,
які мають булавоподібні утовщення на кінцях, Грам +. Розташування
мікробів один щодо іншого під кутом у вигляді римської цифри V.
Мікроби виділяють екзотоксин, які є основним фактором
патогенності. Дифтерійна паличка аероб, має тропізм до клітин
нервової системи і до провідної системи серця. За культуральними,
морфологічними, ферментативними, токсигенними властивостями
розрізняють три біотипа збудника дифтерії: гравіс, місіс,
інтермедіус. Збудник стійкий у зовнішньому середовищі, витримує
висушування – на поверхні сухих предметів, у пилу зберігається
понад два місяці, в краплинах слюни – 12 днів .Збудник росте на
спеціальних середовищах – середовище Леффлера, середовище Ру,
середовище Клаубера. Збудник гине при нагріванні до температури
60 градусів на протязі 10 хвилин, під впливом 10 % перекису водню
гине через три хвилини, 50% спирту через 1 хвилину.
6.
7.
*Епідеміологія.
* Джерело інфекції – людина хвора, перехворіла,
бактеріоносій. Бактеріонсійство може бути короткочасне – до
2 тижнів, середньої тривалості від 15 днів до місяця, затяжне
до 6 місяців, хронічне більше 6 місяців.
* Механізм передачі – повітряно – краплинний, контактно –
побутовий, дуже рідко аліментарний (через інфіковані
продукти).
* Фактори передачі – повітря, предмети побуту, іграшки,
білизна.
* Сприйнятливість людей до дифтерії невисока, індекс
контагіозності складає 15% – 25%. Рівень захворюваності
обернено пропорційний відсотку щеплених проти цієї
інфекції.
* Сезонність – осінь, зима.
* Імунітет – після перенесеного захворювання – стійкий,
повторні випадки майже не реєструють
8.
9.
*Патогенез.
* Дифтерійна паличка проходить через вхідні ворота – слизові
оболонки очей, носа, зіву, дихальних шляхів, ушкодженої
шкіри, пупкової рани у новонароджених. Паличка
розмножується у місті вхідних воріт, виділяє екзотоксин, який
викликає некроз тканини, розширює капіляри, збільшує
проникнення стінок капілярів, в результаті чого виділяється
ексудат багатий на фібриноген, під дією тромбокінази
фібриноген перетворюється в фібрін, таким чином
відтворюється фібриний нальот – плівка, яка є характерною
ознакою дифтерії. Уражується також нервова система,
серцеві м`язи, нирки. Уражується провідна система серця –
волокна Пуркін`є і пучки Гіса.
10.
** I.
Класифікація.
За локалізацією процесу – очей, носа,зіва, рото глотки, шкіри,
пупкової рани, статевих органів.
* II. За перебігом – гостра, блискавична.
* III. За тяжкістю – легка, середньої важкості, важка.
* IV. За ускладненнями – ускладнена, не ускладнена.
* V.
За характером видимих змін у місті ураження – катаральна,
острівчата, плівчаста.
* VI. По формі – локалізована, розповсюджена, токсична і
гіпертоксична, комбінована.
* Найбільш поширеною є дифтерія рото глотки, мигдаликів.
Інкубаційний період 2 – 10 діб. Початок хвороби гострий. Основний
симптом - дифтерійна плівка – плюс ткань, яка глибоко проникає у
мигдалики, має біло – сірий колір: білий колір фібрина, а сірий –
колір некроза. Біль у горлі слабкий під час ковтання, набряк
слизових оболонок, гіперемія з ціанотичним відтінком, наліт
формується протягом 2 - 3 днів хвороби, він міцно спаяний з
прилеглими тканинами, його тяжко зняти, після його зняття
спостерігається кровоточивість, температура збільшується,
слабкість, головний біль, збільшуються регіональні лімфатичні
вузли.
11.
Катаральна формаОстрівчаста
Плівчаста
Локалізована дифтерія ротоглотки.
1.Температура субферильна
1.Температура 38 – 38,5
1.Температура 39 – 40.
2.Помірні явища інтоксикації –
слабкість, головний біль, нездужання,
блідність шкіри.
2. Явища інтоксикації більш виражені.
2. Явища інтоксикації дуже сильні.
3.Мигдалики збільшені, набряк,
гіперемія з ціанотичним відтінком,
плівки немає.
3.Мигдалики мають наліт у вигляді
острівців до 5 мм. у діаметрі.
3.Мигдалики мають наліт, який
вкриває всю мигдалину, але не
виходить за її межі, не знімається,
кровоточе.
4.Лімфатичні вузли збільшені.
4.Лімфатичні вузли збільшені.
4.Лімфатичні вузли збільшені, болючі.
5.На протязі 3 – 5 днів симптоми
зникають або прогресують
5.На протязі 5 – 8 днів симптоми
поступово зникають або прогресують.
5. Ця форма може перейти у поширену
форму дифтерії рото глотки.
12.
* Поширена форма дифтерії ротоглотки.* Поширена форма може виникнути первинно, або розвинутись
із локалізованої форми. Нальот поширюється за межі
мигдаликів, на піднебінні дужки, язичок, стінки глотки.
Температура підвищується до 39 – 40, виражена слабкість,
анорексія, головний біль, блідість шкіри, збільшені
лімфатичні вузли, тахікардія, гіпотонія, блювання. У разі
своєчасного початку лікування,при введені сироватки,
прояви хвороби можуть зберігатись 8 – 10 днів, поступово
зменшуватись.При відсутності лікування можливий розвиток
токсичної форми дифтерії, або дифтерії гортані.
13.
14.
* Токсична дифтерія.* Токсична дифтерія розпочинається як локалізована форма, але
потім поширюється, але часто з самого початку розпочинається
як токсична, і завжди має дуже тяжкий перебіг. Температура
тіла досягає 39 – 40 градусів, виражений головний біль, біль у
горлі при ковтанні, сонливість, адинамія, блювання, блідість
шкіри. У ротоглотці гіперемія з ціанотичним відтінком, різко
виражений набряк мигдаликів, які можуть змикатися таким
чином, що задньої стінки глотки не видно, набряк може
поширюватися на м`яке і тверде піднебіння, на тканини
носоглотки. Утруднюється носове дихання, хворі змушені дихати
через рот, а голос набуває гугнявого відтінку. Мигдалики вкриті
плівчастим нальотом, який щільно зрощений з підлеглою
тканиною. Регіонарні лімфатичні вузли збільшені і болючі.
Типовим симптомом токсичної дифтерії рото глотки є набряк
підшкірної клітковини, який може бути трьох ступенів:
* 1. Ступінь – набряк двобічний поширюється до середини шиї.
* 2. Ступінь – поширюється до ключиці, зникає надключична
ямка.
* 3. Ступінь – нижче ключиць, і зникаю підключична ямка.
* Набряк підшкірної клітковини з`являється наприкінці першої
доби хвороби.
15.
* Гіпертоксична форма дифтерії рото глотки.* Ця форма є найбільш важкою, супроводжується температурою 40 –
41 градус, тяжкою інтоксикацією, багаторазовим блюванням,
маренням, судомами. У хворих акроціаноз, ниткоподібний пульс,
різке зниження артеріального тиску. Хворі гинуть у перші дні
хвороби від інфекційно – токсичного шоку.
* Дифтерія гортані.
* Дифтерія гортані спостерігається у дітей від 1 до 6 років,
розвивається гострий ларингіт або ларинготрахеїт, що
супроводжується стенозом гортані.
* Дифтерія носа.
* Дифтерія носа – дифтерійний риніт, запальний процес
локалізується на слизових оболонках носа, з`являються незначні
серозно – кров`янисті виділення,з`являється типова дифтерійна
плівка. Частіше ураження вібуваються на одній стороні носа, через
деякий час у процес приєднується друга частина носу. Нежить має
затяжний характер без тенденції само одужання. Дифтерія носа
може бути локалізована, розповсюджена і токсична.
16.
Дифтерія очей.* Дифтерія очей буває катаральна, плівчаста і токсична.
Характеризується гіперемією, набряком, виділеннями
серозно – гнійного характеру з кон`юнктиви, помірною
інтоксикацією, плівкою на слизових оболонках ока,
підвищення температури, погіршується зір аж до повної його
втрати.
* До рідкісних локалізацій дифтерії належить дифтерія шкіри,
вуха, пупкової ранки у новонароджених, зовнішніх статевих
органів.
17.
Ускладнення дифтерії.* І. Ранні ускладнення – інфекційно – токсичний шок, круп,
інфекційно – токсичний міокардит, інфекційно – токсичний
поліневрит, нефрозонефрит, гостра дихальна недостатність,
ускладнення, що виникають до 9- го дня хвороби називаються
ранніми.
* ІІ. Пізні ускладнення – виникають після 9-го дня хвороби –
міокардит, неврологічні ураження ІІІ, VІ, VІІ, ІX, X пари
черепно – мозкових нервів. На 4 – 6 тижні патологічний процес
виникає у нервових провідниках, що спричиняє виникненню
в`ялих парезів і паралічів м`язів тулуба і кінцівок, які через 3
– 12 місяців піддаються зворотному розвитку. Найбільша
небезпека для хворих – парези і паралічі дихальних м`язів і
діафрагми.
18.
Стадії розвитку дифтерійного крупа.* Круп виникає постадійно, поступово.
* І. Початкова, катаральна, дисфонічна – продовжується від одної доби
до 2 – 3 діб. У хворого загальна інтоксикація, температура, кашель,
який поступово втрачає звучність.
* ІІ. Стенотична стадія:
* a. Компенсований стеноз продовжується одну добу, хворий
неспокійний, дихання часте, втягнення поступливих місць грудної
клітини під час плачу.
* b. Субкомпенсований стеноз продовжується 5 – 6 годин,
інспіраторна ядуха, кашель гавкаючий, шкіра бліда, утягнення
поступливих місць грудної клітини навіть у покої,наростають
симптоми дихальної недостатності.
* c. Субкомпенсований стеноз продовжується 2 – 3 години
акроцианоз, дистанційні хрипи, неспокій, наростають симптоми
дихальної недостатності.
* ІІІ. Асфіктична стадія триває до 30 хвилин дихання часте,
поверхневе, ціаноз, порушення свідомості, судоми, афонія,
гавкаючий, безвучний кашель.
19.
Діагноз.* Епідеміологічні дані
* Клінічні дані
* Лабораторні дані: бактеріологічне дослідження матеріалу з
мигдаликів носа, очей.
* Бактеріоскопічні дослідження матеріалу з мигдаликів носа,
очей.
* Серологічні дослідження.
* Внутрішньо – шкірна проба Шика.
Диференційна діагностика.
* Герпетична ангіна, туляремійна ангіна, аденовірусна ангіна,
ангіна при інфекційному мононуклеозі, грибкова ангіна, ангіна
Симановського, ангіна при лейкозі, сифілітична ангіна.
20.
Лікування.* Обов`язкова госпіталізація хворих, суворий ліжковий режим – від 1
тижня до 6 – 7 тижнів при токсичній формі дифтерії.
* Дієта: №2, їжа рідка або напіврідка.
* Етіотропне лікування – протидифтерійна антитоксична сироватка,
яка нейтралізує токсин, доза сироватки залежить від форми, віку і
початку лікування. Разова доза сироватки може бути 20000 МО, при
локалізованій формі до 100000 МО при токсичній формі.
Призначають антибіотики.
* Патогенетична терапія – гормони, дезінтоксикацій ні препарати,
антигістамінні препарати, серцеві глікозиди.
* Симптоматичне лікування – седативні, жарознижуючі.
* При ускладненнях – синдромна терапія.
* При синдромі крупа – трахеотомія.
Умови виписки хворих.
* Після повного клінічного одужання і негативних лабораторних
аналізів.
21.
Специфічна профілактика.* Планова масова активна імунізація дітей АКДП вакциною
згідно з календарем щеплень.
Заходи в осередку.
* Госпіталізація хворого.
* Виявлення контактних з хворим. Медичний нагляд за
контактними на протязі 7 – днів щоденно. Виписка хворого
після одужання і негативних лабораторних аналізів.
* Вогнищева дезінфекція – поточна, заключна.
* Обстеження усіх хворих на ангіну.
22.
*Питання для самоперевірки.
1. Загальна характеристика дифтерії.
2. Чому дифтерія є актуальною проблемою в сучасному світі?
3. Які властивості збудника дифтерії?
4. Особливості епідпроцесу при дифтерії.
5. Які клітини уражує збудник і токсин дифтерійної палочки?
6. Тривалість інкубаційного періоду при дифтерії.
7. Класифікація дифтерії (за локалізацією ураження, за характером ураження, ускладнену, бактеріоносійство).
8. Типові клінічні ознаки при дифтерії ротоглотки.
9.
Ускладнення при дифтерії..
10. Методи лабораторної діагностики: бактеріологічні, серологічні, додаткові.
11. Особливості лікування і догляду при різних формах дифтерії.
12. Специфічне лікування при дифтерії (серотерапія).
13. Календар щеплень при дифтерії.
14. Диференційна діагностика дифтерії.
15. Умови виписування хворих з лікарні.
Література: Підручник А. В. Чорновіл, Р. Ю. Грицко “Клінічне медсестринство в інфектології з елементами епідеміології” Київ
2002 р. стор. 284 – 297,
Підручник “Інфекційні хвороби” за редакцією В. М. Козька Київ 2019 р. стор. 172 – 179.