Джерела МП. Тема 4

1.

Доцент кафедри міжнародного права
Сіваш Олена Михайлівна
Кафедра:
ауд. 28 (вул. Пушкінська 77).

2.

Тема 4. Джерела МП.
План:
1. Поняття і види джерел у міжнародному праві.
2. Міжнародний договір.
3. Міжнародно-правовий звичай.
4. Загальні принципи права, що визнаються цивілізованими націями.
5. Рішення міжнародних і національних судів. Доктрина.
6. «М’яке» міжнародне право.
7. Акти міжнародних міжурядових організацій.
8. Односторонні акти держав.
9. Поняття, структура і класифікація норм міжнародного права.
10. Поняття і юридичний зміст основних принципів міжнародного
права, їх місце в системі норм.
11. Юридична сила норм міжнародного права та їх ієрархія.
12. Кодифікація міжнародного права. Роль Комісії міжнародного права
ООН у кодифікації міжнародно-правових норм.

3.

Джерела МП – це кінцевий результат процесу створення норм МП, тобто
процесу узгодження воль суб’єктів МП.
Проблема джерел МП має велике практичне значення. Згода всіх держав з
цього питання є надзвичайно важливою, і вона в загальній формі виражена у ст.
38 Статуту Міжнародного Суду ООН:
1. Суд, который обязан решать переданные ему споры на
основании международного права, применяет:
а) международные конвенции как общие, так и специальные,
устанавливающие правила, определенно признанные спорящими
государствами;
b) международный обычай как доказательство всеобщей практики,
признанной в качестве правовой нормы;
с) общие принципы права, признанные цивилизованными нациями;
d) с оговоркой, указанной в статье 59, судебные решения и
доктрины наиболее квалифицированных специалистов по публичному
праву различных наций в качестве вспомогательного средства для
определения правовых норм.
Тлумачення змісту цієї статті викликає багато розбіжностей в науці.

4.

Основними джерелами сучасного МП є
міжнародний договір і звичай.
Міжнародний договір – це угода між
державами і/чи іншими суб’єктами МП.
Право договорів складає окрему галузь МП.
Ця галузь кодифікована трьома конвенціями:
Віденська конвенція про право міжнародних
договорів 1969 р.
Віденська конвенція про право міжнародних
договорів між державами і міжнародними
організаціями і між міжнародними організаціями
1986 р.
Віденська конвенція про правонаступництво
держав щодо міжнародних договорів 1978 р.

5.

Звичаєва норма МП – загальнообовязкове правило
поведінки, що виражається в однорідних діях, за якими
суб’єкти МП визнають юридичну обов’язковість
міжнародно-правової норми.
Прийняття тієї чи іншої норми в якості звичаєвої
норми залежить від суб’єктів МП і може виражатися в різних
формах: офіційні заяви, листування, рішення законодавчих і
судових органів і т. д. Визнання правила поведінки звичаєвою
нормою може відбуватися як шляхом активних дій, так і
шляхом утримання від дій. Відсутність заперечень держав
проти певних дій суб’єктів МП також може свідчити про
визнання їх правомірності.
Від звичаю потрібно відрізняти звичаєвість (узвичаєння).

6.

Міжнародний
звичай
загальновизна
на практика
opinio juris

7.

Загальні принципи права – це загальні
юридичні правила, які використовуються
при застосуванні конкретних правових
норм, що визначають права і обов’язки
суб’єктів права (рівний над рівним не має
юрисдикції, неможна передати більше прав ніж
маєш, ніхто не може бути суддею у власній
справі, пріоритет спеціальної норми над
загальною і т. д.).

8.

Судові рішення і доктрина є допоміжними
засобами для встановлення правових норм.
Судові рішення – це допоміжне джерело для
встановлення:
– існування міжнародно-правового звичаю;
– існування загального принципу права;
– встановлення змісту міжнародно-правової
норми при її тлумаченні.
Щодо доктрини, разом з тим, як практика
держав стає все більш доступною в результаті
опублікування різного роду дипломатичних і інших
державних
документів,
а
також
рішень
міжнародних організацій і міжнародних судів, роль
доктрини як засобу встановлення наявності норм
МП і їх тлумачення має тенденцію до зменшення.

9.

Аналіз доктрини показує, що термін «м’яке право»
використовується для позначення двох різних явищ:
– До особливого виду міжнародно-правових норм.
Це норми, які не породжують чітких прав і обов’язків, а
дають лише загальну установку, якої, тим не менш,
суб’єкти повинні дотримуватися.
– До неправових міжнародних норм. Це норми, що
містяться в резолюціях ММО, спільних заявах,
комюніке.

10.

Статус актів ММО визначається статутом відповідної
організації. Право прийняття обов’язкових актів є доволі
широким, коли мова йде про забезпечення нормального
внутрішнього функціонування ММО.
Щодо рішень, які регулюють «зовнішню» діяльність
ММО, можливість їх прийняття також регулюється установчим
актом ММО. В межах своєї компетенції органи організацій
приймають, як правило, акти рекомендації або акти
правозастосовного характеру (так згідно зі ст. 10, 11, 13
Статуту ООН Генеральна Асамблея ООН уповноважена
«робити рекомендації», а згідно зі ст. 5 Статуту ООН члени
ООН підкорюються рішенням РБ ООН).

11.

Деякі ММО згідно з їх статутами можуть
приймати
адміністративно-регламентаційні
акти, які при позитивному ставленні держав
сприймаються
як
нормативні
положення
(стандарти Міжнародної організації цивільної
авіації; санітарні правила ВООЗ; правила
МАГАТЕ
з
безпечного
радіоактивними речовинами).
поводження
з

12.

Односторонні акти держав – заяви, що
мають зовнішній характер (тобто адресовані
іншим
державам
чи
міжнародному
співтовариству в цілому) та породжують
міжнародні зобов’язання.
Односторонні акти породжують правові
зобов’язання в силу міжнародно-правового
принципу добросовісності.
Види односторонніх актів:
– Обіцянка;
– Відмова;
– Визнання;
– Протест.

13.

Поняття та класифікація норм МП
Норма МП – це створене угодою суб’єктів
МП
формально
визначене
правило,
що
встановлює для них права, обов’язки та
забезпечене юридичним механізмом.
Норма представляє собою загальне правило,
яке розраховано на невизначене коло випадків.
Специфіка міжнародно-правових норм та їх
системи впливає на конструкцію міжнародноправових норм.
Більшість норм МП мають лише диспозицію.
Санкції у міжнародно-правових норм визначаються
їх системою в цілому.

14.

Класифікація норм МП:
1) За містом і за значенням в системі:
– Цілі
– Принципи
– Норми
2) За сферою дії:
– Універсальні
– Регіональні
– Партикулярні
3) За юридичною силою:
– Імперативні
– Диспозитивні
4) За функціями в системі:
– Матеріальні
– Процесуальні
5) За джерелом (тобто за способом створення і формою існування):
– Звичаєві
– Договірні
– Норми рішень ММО.

15.

Поняття і юридичний зміст основних принципів
міжнародного права, їх місце в системі норм
Ядро сучасного МП, його «конституцію» складають основні
принципи МП.
Основні принципи – це основоположні міжнародно-правові
норми, що носять універсальний характер і мають вищу юридичну
силу. Вони пронизують всю міжнародно-правову систему і є
критеріями законності всіх інших міжнародно-правових норм. Дії і
договори, що порушують ці принципи є недійсними і тягнуть
міжнародно-правову відповідальність.
Оскільки основні принципи МП представляють собою
міжнародно-правові норми, вони існують у формі певних джерел МП.
Спочатку вони були виражені у формі міжнародно-правових звичаїв,
однак з прийняттям Статуту ООН отримали договірну правову форму.
7 із них зазначені в Статуті ООН. При цьому ст. 103 Статуту ООН
передбачає, що зобов’язання за Статутом мають переважну силу перед
зобов’язаннями за будь-яким міжнародним договором при їх
протиріччі.
Зміст основних принципів визначений в Декларації про
принципи МП 1970 р.;
Закріплені в Заключному акті НБСЄ (10 принципів), у
Підсумковому документі Віденської зустрічі 1989 р. та ін.

16.

Функції принципів:
Сприяють
стабілізації
міжнародних
відносин,
обмежуючи їх
певними
нормативними
рамками
Забезпечують
пріоритет
загальновизнаних
принципів та
інтересів
Сприяють
розвитку
міжнародних
відносин,
закріплюючи
нові аспекти, що
з’являються у
спільній
практиці

17.

Класифікація
основних принципів:
Принципи, що стосуються
підтримання міжнародного
миру і безпеки (принцип
незастосування сили чи
погрози силою; мирного
вирішення міжнародних
спорів; територіальної
цілісності; непорушності
кордонів).
Принципи, пов’язані з
міжнародним
співробітництвом держав
(принцип невтручання у
внутрішні справи; принцип
рівноправності і
самовизначення народів;
мирного співробітництва;
сумлінного виконання взятих
зобов’язань).

18.

Юридична сила норм міжнародного права
та їх ієрархія
Ієрархія міжнародно-правових норм – це
встановлення їх співвідношення і супідрядності.
Ієрархія дає можливість визначити їх місце і роль в
системі МП, спростити процес узгодження і подолання
колізій, що є необхідною умовою функціонування
системи.
Ієрархія визначається передусім наявністю в
сучасному МП норм jus cogens. Допоміжну роль у
визначені ієрархії відіграють загальні принципи права
(спеціальній нормі надається перевага над загальною;
наступна норма скасовує попередню).

19.

Кодифікація міжнародного права.
Роль Комісії міжнародного права ООН
у кодифікації міжнародно-правових норм
Кодифікація – це процес систематизації діючих
норм, що ліквідує протиріччя, заповнює прогалини,
замінює застарілі норми новими.
Види кодифікації:
– Офіційна – здійснюється державами і ММО
– Неофіційна – здійснюється без участі держав
(МНО, доктринальна).