20.74M

Category:

medicine

Основні завдання і організація педіатричної служби в Україні. АФО органів і систем. Лекція 1

1.

ОКУ
«ПОДІЛЬСЬКИЙ
МЕДИЧНИЙ
ФАХОВИЙ
КОЛЕДЖ ІМЕНІ
В.О.
ЖУКОВСЬКОГО»
• ТІТОВА Т.В.
викладач педіатрії вищої категорії, викладач
методист
• МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ДО КУРСУ ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ
“Медсестринство в педіатрії”
• Спеціальність “ Сестринська справа”
III – IV курси

2.

ОКУ
«ПОДІЛЬСЬКИЙ
МЕДИЧНИЙ
ФАХОВИЙ
КОЛЕДЖ ІМЕНІ
В.О.
ЖУКОВСЬКОГО»
• ТІТОВА Т.В.
викладач педіатрії вищої категорії, викладач
методист
ЛЕКЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ КОМПОНЕНТИ
МЕДСЕСТРИНСТВО В ПЕДІАТРІЇ
АФО ДИТЯЧОГО ВІКУ

3.

ЛЕКЦІЯ № 1.
ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ І
ОРГАНІЗАЦІЯ ПЕДІАТРИЧНОЇ
СЛУЖБИ В УКРАЇНІ.
АФО ОРГАНІВ І СИСТЕМ

4.

План лекції:
• Основні завдання педіатрії.
• Фізичний та НПР дитини.
• АФО органів і систем.

5.

ПЕДІАТРІЯ
- наука про здорову і хвору
дитину, про закономірності,
розвиток,
причини
і
механізми
захворювань,
методику їх діагностики й
лікування

6.

• Являючись наукою про організм людини,
що росте і розвивається, педіатрія, на
основі
поглибленого
вивчення
особливостей дитячого організму в різні
вікові періоди, ставить головною метою
створення
найкращих
умов
для
всебічного його розвитку і найбільшої
стійкості по відношенню до шкідливих
факторів. Тому основний напрямок
педіатрії – профілактичний
(М.С. Маслов, 1961 р.)

7.

Видатні українські педіатри
Амбодик – Максимович
Нестор Максимович (1744
– 1812 р.) – доктор
медицини, засновник
вітчизняного акушерства,
педіатрії, фармакогнозії.
Бунгер Християн (1774 –
1857 р.) – один з перших
відомих педіатрів Києва
початку XIX ст. , доктор
медицини, написав “Про
епідемічні захворювання”.

8.

Липський Олександр Лукич (18361889)– український педіатр, доктор
медицини. Вивчив клініку дитячих
хвороб. Докторська дисертація
присвячена мікроскопічній будові
кишкового каналу, написав
монографію “Про фіброзне (крупозне)
запалення зіву у дітей”.
Кисель Олександр Андрійович (1859–
1938р.) – народився у Києві, працював
у ІІ Московському медінституті.
Опублікував більше 600 праць,
присвячених ревматизму, інфекційним
захворюванням у дітей, вперше описав
хронічну інтоксикацію при
туберкульозі, критерії ревматизму.

9.

• Аркавін Яків Сергійович (1865 – 1930 р.)
Працював у місті Харкові, опублікував
більше 30 праць з проблем штучного
вигодовування дітей, боротьби з дитячою
смертністю на тлі розладів харчування.
Засновник неонатології на Україні.

10.

• Член – кореспондент АМН СРСР, Олена
Миколаївна Хохол;
• Академік Олена Михайлівна Лук’янова;
• Член – кореспондент НАН, АМН України,
РАМН, проф. В.М. Сідельников;
• Член – кореспондент АМН України,
заслужений працівник Вищої школи Іван
Семенович Сміян;
• Професори:
У.М. Руднєв, С.І. Ігнатова, А.А.Андрущук, Б.Я.
Резник, П.А. Єренков.

11.

• Охорона здоров'я матері та
дитини
це
комплекс
державних
і
громадських
заходів,
спрямованих
на
зміцнення здоров'я жінок і
дітей
та
покращання
демографічної ситуації, на
забезпечення
здорового
всебічного розвитку молоді та
дітей.

12.

Система лікувально –профілактичних заходів поза
вагітністю
Антенатальна охорона плоду
Етапи
лікувально –
профілактичної
допомоги
дітям
Інтранатальна охорона плоду
Охорона здоров’я новонароджених
Охорона здоров’я дітей дошкільного віку
Охорона здоров’я дітей в шкільному віці

13.

Наказ МОЗ України № 152 від 04.04.2005 «Протокол медичного
догляду за здоровою новонародженою дитиною».
Основні
закони,
спрямовані на
поліпшення
охорони
здоров’я
матері та
дитини.
Наказ МОЗ України № 149 від 20.03.2008 «КЛІНІЧНИЙ
ПРОТОКОЛ МЕДИЧНОГО ДОГЛЯДУ ЗА ЗДОРОВОЮ ДИТИНОЮ
ВІКОМ ДО 3 РОКІВ».
Наказ МОЗ України № 584 від 29.08.2006 «Про затвердження
Протоколу медичного догляду за новонародженою дитиною з
малою масою тіла при народженні».

14.

Наказ МОЗ України
№ 434 від
29.11.2002
Про удосконалення
амбулаторнополіклінічної
допомоги дітям в
Україні

15.

2. Медична сестра
педіатричного відділення
зобов'язана:
2.1. Проводити під
керівництвом лікаря медичні
огляди дітей.
2.2. Надавати долікарську
медичну допомогу дітям.
2.3. Вести затверджену
Міністерством охорони
здоров'я медичну
документацію.
2.6. Здійснювати контроль
за:
2.6.1. Організацією
харчування, санітарногігієнічними умовами
навчання і виховання дітей,
трудового та фізичного
виховання.
2.9. Організовувати та
проводити просвітницьку
роботу серед дітей щодо
здорового способу життя,
планування сім'ї, тощо.
Залучати до цієї роботи
педагогічний персонал.
2.4. Доводити до відома
педагогічного персоналу та
батьків інформацію про
лікувально-профілактичні
заходи які передбачається
здійснити та їх результати.
2.5. Організовувати спільно з
лікарем профілактичні
огляди дітей, брати участь у
їх проведенні.
2.6.2. Своєчасним
проходженням персоналом
навчального закладу
обов'язкових медоглядів.
2.7. Передавати
інформацію про
результати обов'язкових
медичних профілактичних
оглядів у дитячу поліклініку
за місцем проживання
дитини.
2.8. Здійснювати медичне
спостереження за дітьми
у навчальному закладі, які
були у контакті із
інфекційними хворими.
2.10. Вести роботу по
залученню до
просвітницької роботи
санітарного активу з числа
батьків та дітей, проводити
їх підготовку.
2.11. Вести облік медичного
інвентарю, лікарських
засобів, слідкувати за
своєчасним їх поповненням.

16.

Основні
обов’язки
медсестри
Профілактична
робота
Лікувальна
робота
Робота з
громадськістю

17.

Наказ МОЗ
України
№ 434 від
29.11.2002
• 3. До обов'язків медичної сестри дільничної
входять такі розділи роботи:
3.1. Профілактична робота, спрямована на
розвиток і виховання здорової дитини.
3.2. Надання медичної допомоги хворим
дітям вдома за призначенням лікаря.
3.3. Просвітницька робота з
населенням
щодо
підтримки грудного
вигодовування,
виховання здорової дитини,
профілактики
захворювань тощо.
3.4. Ведення звітно-облікової документації,
затвердженої МОЗ.
3.5. Підвищення професійної кваліфікації.
3.6. Протиепідемічна робота на дільниці.

18.

Проведення
патронажів
неорганізованих
дітей на дому в
визначені
строки
• 1-5 міс – 2 рази на місяць
• 5 міс - 1 рік - 1раз на місяць
• 1-2 років – 1 раз в 3 місяці
• 2-3 роки – 1 раз в 6 місяців
• 3-7 років- 1 раз на рік

19.

20.

Зміст первинного допологового
патронажу:
• збір повної і загальної інформації про дану вагітність;
• збір інформації про склад сім’ї, взаємини у родині, бажання
чи небажання мати дитину, відповідність житлових умов та
матеріального добробуту до поповнення сім’ї, готовність
родини допомагати вагітній до і після пологів;
• рекомендації щодо необхідності повноцінного харчування та
можливого алергійного впливу на плід деяких продуктів
харчування, значення психоемоційного стану вагітної,
позитивних емоцій, підготовка до лактації;

21.

Зміст первинного допологового
патронажу:
• проведення антенатальної профілактики патології
плоду;
• сприяння
становленню
відповідальності
майбутньої матері і батька за нормальний перебіг
вагітності і здоров’я майбутньої дитини,
підкреслюючи роль сім’ї;
• орієнтація сім’ї на необхідність злагоди і
взаєморозуміння, сприятливої атмосфери сім’ї,
заборона алкоголю і паління, в т.ч. і пасивного,
застерігання від самолікування медикаментами;
• пропозиції щодо здорового способу життя сім’ї,
сприяння поважному відношенню усієї родини і
близьких до вагітної, майбутньої дитини і матері;

22.

Зміст вторинного патронажу у термін 32-36
тижнів вагітності
• Патронаж проводиться лікарем, акушеркою , медсестрою
вдома.
• Медичний персонал пояснює майбутній матері особливе
значення 3-го триместру вагітності для забезпечення
нормальних
пологів
і
фізіологічного
завершення
внутрішньоутробного розвитку плоду та народження здорової
дитини

23.

Профілактичний огляд: Другий день після
виписки

24.

Для оцінки
стану здоров’я
дитини
встановлюють
критерії:
• Функціональний стан основних
систем
• Ступінь
резистентності
і
реактивності організму
• Стан фізичного і нервово психічного розвитку
• Наявність
або
відсутність
хронічної патології

25.

ГРУПИ
ЗДОРОВ’Я
• 1.Здорові діти
• 2.Діти, у яких немає хронічних захворювань, проте є
незначні порушення фізичного розвитку, функціонального
стану окремих систем організму. Діти, що перенесли
інфекційні захворювання, що часто хворіють (4-5 разів на
рік), що мають патологію, яку неважко вилікувати, малюки
з несприятливим сімейним анамнезом.
• 3.Діти з хронічною патологією в стані компенсації, а
також з вродженою аномалією.
• 4.Діти з хронічною патологією в стані субкомпенсації, а
також діти з вродженими дефектами розвитку.
• 5.Діти з хронічною патологією в стані декомпенсації, а
також зі значними вродженими вадами.

26.

27.

28.

Дитяча
поліклініка
забезпечує
• Організацію
та
проведення
комплексу
профілактичних заходів:
- проведення профілактичних оглядів та
диспансеризації;
- проведення профілактичних щеплень;
- забезпечення роботи молочних кухонь;
- проведення занять з молодими батьками.
• Лікувально-консультативна допомога дітям в
поліклініці та на дому.
- направлення на лікування в стаціонар;
- направлення на відновлювальне лікування;
- відбір у спеціалізовані дитячі заклади.
• Лікувально-профілактичну роботу в дитячих
дошкільних закладах, школах.
• Протиепідемічні заходи.
• Правовий захист дітей

29.

ОСНОВНІ ДОКУМЕНТИ В ДИТЯЧІЙ ПОЛІКЛІНІЦІ
Історія розвитку дитини (ф.112/о)
Індивідуальна карта (ф.26/о)
Карта обліку диспансеризації (ф. 131/о – 86)
Контрольна картка диспансерного нагляду ( ф. 063/о)
Карта профілактичних щеплень (ф. 063/о)
- Термінове повідомлення про інфекційне захворювання
харчове отруєння незвичайну реакцію на щеплення (ф.058/о)
-
Журнал обліку інфекційних захворювань (ф. 060/о)

30.

Медична документація
дитячого відділення
• Історія хвороби
• Журнал здавання чергувань
(журнал руху хворих)
• Медсестринський
журнал
(медсестринський
лист
=
медсестринський зошит)
• Стаціонарний
журнал
(реєструються
дані
про
госпіталізацію хворих і їх
виписку)
• Журнал обліку інфекційних
хворих
• Журнал екстрених повідомлень

31.

ПЕРІОДИ ДИТЯЧОГО ВІКУ
ВНУТРІШНЬО
УТРОБНИЙ
ІН
ТРА
НА
ЕТАП
ТА
Фаза Фаза
ЛЬ
Ембр плацентарно
го розвитку НИ
роз
Й
витк Ран. Пізн.
у
Фета Фета
льн. льн. ЕТ
АП
ЗОВНІШНЬОУТРОБНИЙ ЕТАП
НЕОНАТА
ЛЬНИЙ
Гру Пе До
дни ред шкі
дош льн
й
Ран Пізн
кіль ий
ній ій
ПЕРІНАТАЛЬ
НИЙ ЕТАП
АНТЕНАТАЛЬ
НИЙ ЕТАП
пол
оги
ний
Мо
лод
ши
й
шкі
льн
ий
Ста
рш
ий
шкі
льн
ий
ПОСТНАТАЛЬНИЙ ЕТАП

32.

33.

Період внутрішньоутробного розвитку
З моменту запліднення до моменту народження;
Тривалість 270 – 280 днів.
Фази: а) ембріонального розвитку (перші 1,5 – 2 міс.); б) плацентарного розвитку
(з 3 –го по 10 –й міс.)
Характеризується:
швидким ростом плода (довжина плоду збільшується в 5 000 разів);
збільшенням маси тіла (в 6 • 10¹² разів)
Харчування за рахунок материнського організму (гемотрофне): розвиток ембріона
і плода залежить від характеру харчування матері, стану її здоров’я.

34.

35.

36.

37.

Період новонародженості
Триває 28 днів після народження;
Проходить адаптація до нових умов існування;
Наявність граничних (транзиторних станів).

38.

Грудний період
• Інтенсивний ріст та наростання маси дитини, поступове згасання
(ослаблення) енергії росту. До 4 – 5 місяців життя спостерігається
подвоєння маси, яка була при народженні, а до року маса дитини
потроюється. Зріст дитини упродовж першого року життя збільшується
на 50% порівняно з вихідним при народженні;

39.

Період молочних зубів
переддошкільний
підперіод (від 1 до 3
років)
дошкільний підперіод
(від 3 до 6-7 років)
зберігається
підвищена
подразливість;
Характеризується:
надзвичайна
пластичність;
поступовим
удосконаленням
функціональних
можливостей
організму;
емоційна лабільність;

40.

Переддошкільний
період
• Дитина дуже рухлива, допитлива;
• Основною формою розвитку є гра;
• Через гру дитина здобуває перші
трудові навики, швидко росте
словарний запас;
• До 2 – 3-х років речення стають
багатослівними;
• Дитина
в
усьому
наслідує
дорослого;

41.

Зростає потреба у спілкуванні з іншими дітьми;
За рівнем інтелектуального розвитку дитина
готова до вступу в школу;
Дошкільний
період
Дещо сповільнюється процес росту;
Активно удосконалюються функціональні
можливості органів і систем;
В 5 – 6 років починається заміна молочних
зубів на постійні;

42.

Молодший
шкільний вік
Закінчується морфологічне
диференціювання клітин кори головного
мозку, особливо рухової ділянки, а також
закінчується формування периферичного
іннерваційного апарата;
Характерною є стійка рівновага процесів
збудження та гальмування з деяким
переважанням збудження та домінування
кори головного мозку над підкірковою
ділянкою, її вегетативними функціями;

43.

Це період бурхливого статевого
дозрівання;
Старший
шкільний вік
Характеризується вираженою
перебудовою ендокринної
системи, посиленим ростом;
У дівчаток вторинні статеві
ознаки розвиваються швидше,
ніж у хлопчиків на 1 – 1,5 роки

44.

Фізичний розвиток дитини
це комплекс морфофункціональних характеристик для забезпечення
фізичної дієздатності, виконання фізичних, навчальних і трудових
навантажень відповідно до морфофункціональних можливостей
школярів різного віку і статі. Оскільки дитина перебуває у стані
постійного росту тотальних розмірів тіла та розвитку його функцій,
фізичний розвиток відображає динаміку процесу. Тому фізичний
розвиток слід розглядати як процес обумовлених вікових змін тотальних
розмірів тіла, його пропорцій, зовнішнього статусу та функцій.

45.

Показники фізичного розвитку
дитини
• Використовують 5 показників для оцінки фізичного
розвитку дитини:
• Маса тіла/вік
• Довжина тіла/зріст/вік
• Співвідношення маса тіла/довжина/зріст
• Індекс маси тіла/вік
• Обвід голови
• Результати вимірів повинні бути регулярно
відкладені на графіках в залежності від статі дитини

46.

Графік маса тіла /вік
• Маса тіла/вік показує, якої маси тіла
набрала дитина даного віку на момент
огляду
• Використовується для оцінки:
• Завжди коли дитина має недостатню
або надто недостатню вагу
• Ніколи не використовується для
визначення надмірної ваги або
ожиріння

47.

Індекс маси тіла/вік (ІМТ)
Індекс маси тіла (ІМТ) використовується для
проведення скринінгу:
на надмірну вагу та ожиріння
При інтерпретації ризику надмірної ваги необхідно
прийняти до уваги вагу батьків дитини
- Якщо у дитини один з батьків страждає на
ожиріння, має 40% ризику розвитку надмірної ваги
Якщо у дитини обоє батьків, якої страждають на
ожиріння, ризик надмірної ваги зростає до 70%.
• ІМТ
визначається
за
формулою: значення маси
тіла в кілограмах розділити
на зріст в квадраті (кг/м²).
Показник зросту необхідно
перевести
в
метри.
Результат
обчислень
округлити до десятих.

48.

ЩОМІСЯЧНЕ ЗБІЛЬШЕННЯ МАСИ , ДОВЖИНИ ТІЛА
ВІК
ЗБІЛЬШЕННЯ
МАСИ
ТІЛА (Г)
ЗБІЛЬШЕННЯ
ДОВЖИНИ ТІЛА
(СМ)
Щомісячно
Щомісячно
1
600
3
2
800
3
3
800
3
4
750
2,5
5
700
2,5
6
650
2,5
7
600
2
8
550
2
9
500
2
10
450
1 – 1,5
11
400
1 – 1,5
12
350
1 – 1,5
(МІС)

49.

Розрахунок маси тіла і зросту за щомісячними
прибавками
- Дитина віком 3 міс. Мнар=3000г,
Зрнар=50 см
НМ= 3000 + 600+800+800=5200 г
НЗ= 50 + 3+3+3 = 59 см
-Дитина віком 6 міс. Мнар=2500г,
Зрнар=45 см
НМ=2500 +
600+800+800+750+700+650=6800г
НЗ=45+3+3+3+2,5+2,5+2,5=61,5 см

50.

Фізичний розвиток до 1 року
• Визначення маси тіла дитини до 6 міс:
• НМ= Мнар + 800 х п
• Визначення маси тіла дитини після 6 міс :
• НМ= Мнар + 800 х 6 + 400 х (п – 6 )

51.

Дитині 4 міс. Мнар – 2800 г, Зрнар48 см
Розрахунок
маси тіла за
формулами
НМ=2800 + 800х4=6000 г
-Дитині 11 міс. Мнар – 3200 г,
Зрнар- 54 см
НМ=3200 + 800х6+400х(11-6)=10000
г

52.

Визначення маси тіла
• До 10 років:
• НМ = 10 + 2 х п
• Після 10 років:
• НМ = 30 + 4 х ( п – 10)

53.

Визначення маси тіла
• Дитині 3 роки.
• НМ=10 + 2х3= 16 кг
• Дитині 12 років.
• НМ= 30 + 4х(12-10)=38 кг

54.

Визначення зросту дитини
Старше 1
року :
НЗ = 75 + 5 х п
До 4
років:
НЗ = 100 – 8 х ( 4 – п)
Після 4
років:
НЗ = 100 + 6 х ( п – 4 )

55.

-Дитині 2 роки
НЗр=75 + 5х2=85 см
Визначення
зросту
дитини
-Дитині 3 роки
НЗр=100-8х(4-3)=92 см
-Дитині 6 років
НЗр=100+6х(6-4)=112 см

56.

Центильний метод
Принцип центильних таблиць полягає в тому,
що центилі ділять значення показників
фізичного розвитку на 100 рівнозначних
інтервалів. Найчастіше використовують 3-, 10-,
25-, 50-, 75-, 90-, 97-й центилі.

57.

Оцінка :
• 3-10-й центилі – явне зниження
• 10-25-й центилі - тенденція до
зниження
• 25-75-й центилі середні
показники
• 75-90-й центилі – тенденція до
зростання
• 90-97-й
центилі
–
явне
зростання

58.

59.

60.

Психомоторний розвиток дитини
• Психомоторний розвиток дитини відображає становлення різних відділів нервової
системи дитини у певні періоди життя
• Основні критерії розвитку
• Розвиток моторики: спектр маніпулятивної діяльності дитини, від крупної моторики
до дрібної моторики
• Розвиток статики: вміння сидіти, стояти
• Сенсорної реакції: реагування на світло, звук, дотик
• Розвиток мови: експресивне мовлення та розуміння мови
• Емоціональний та соціальний розвиток

61.

62.

63.

64.

65.

Показники нервово – психічного розвитку
Посмішка
Утримання
голівки
Перегортання
Сидіння
Повзання
Стоїть
Ходить
1 міс
2 міс
3 міс
4 міс
5 міс
6 міс
7 міс
8 міс
9 міс 10 міс 11 міс 12 міс
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+_
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+
+

66.

Розвиток
мовлення
• 1.Підготовчий етап
2-4 міс - агукає
4-5 міс – свірель (співуче, з великою кількістю звуків)
7-8,5 міс – лепет (вимовлення окремих складів)
2.Етап виникнення „сенсорного мовлення”здатність дитини зв’язувати слово з конкретним
предметом.
8,5-9,5 міс – модульований лепет, повторює склади з
різною інтонацією, звуконаслідування
3.Етап виникнення „ моторного мовлення”
10-18 міс – перші слова, до 1 року- 10-12 слів,
звуконаслідування
18-20 міс – зв’язує фрази
20-24 міс – словник доходе до 300 слів

67.

Оцінка функції зорового аналізатора
• У новонародженого зорова функція визначається
загальною реакцією на світловий подразник
• Якщо до очей новонародженого, що спить, піднести
ліхтарик, у нього посилюється змикання повік
• При відкритих очах дитина жмуриться і намагається
повернутися до світла
• На 2-му місяці життя – провести яскравим
предметом з однієї сторони в іншу на висоті 30 см
над очима малюка, який лежить – при
розвинутому зорі дитини слідкує за рухомим
предметом

68.

Оцінка функції слухового аналізатора
• Слухова функція у новонародженого визначається реакцією на звук
• У відповідь на голос, звук іграшки, удар по металічному предмету він
закриває очі, морщить лоб, появляється гримаса плачу, дитина
намагається повернути голову на звук
• Методика оцінки: провести легкий плескіт долонями на відстані 30 – 40 см
від вух дитини
• При цьому дитина, яка чує, кліпає або закриває очі
• На 2-3 місяцях життя слухові реакції починають набувати домінантний
характер, дитина повертає голову в сторону звукового подразника, який вона
не бачить (на звукову іграшку)

69.

Вік 1 місяць
• Моторика - кілька секунд утримує голову у
вертикальному положенні, тягне руку до рота,
смокче її;
• Координація - недовго фіксує погляд на яскравому
предметі;
• Слух/мова – прислухається до звуків (різкі звуки
викликають вздригування), видає короткі звуки;
• Особистість – заспокоюється при взятті на руки,
радо купається, коротко усміхається

70.

Вік 2 місяці
• Моторика- тримає голову у положенні на животі ;
• Координація-слідкує за рухомим предметом, спершу
при горизонтальному, далі – при вертикальному русі;
• Слух/мова – шукає джерело звуку очима,
прислухається до музики;
• Особистість – усміхається тривало, агукає у відповідь
на звернення

71.

Вік 3 місяці
• Моторика – у вертикальному положенні добре
утримує голівку, розглядає свої руки, у положенні
на животі припіднімає груди, тримає у руці
іграшку, розглядає свої руки;
• Координація - тягнеться рукою до запропонованої
іграшки, слідкує за предметом, що рухається по
колу;
• Слух/мова – шукає джерело звуку з рухами
голови, в агуканні з’являються 2 різні звуки ;
• Особистість – слідкує за рухами присутнього,
виникає емоційна “буря”, пожвавлення на
звернення

72.

Вік 4 місяці
• Моторика – утримує голівку при підніманні за руки
у сидяче положення, постійно утримує голівку у
вертикальному положенні;
• Координація - бере рукою запропоновану іграшку;
• Слух/мова – повертає голову у напрямку звуку,
перестає плакати, коли чує музику;
• Особистість – фіксує увагу на особі, подовгу гулить,
радіє, коли з ним граються

73.

Вік 5 місяців
• Моторика – утримує голівку та плечі при
підніманні за руки у сидяче положення,
повертається з одного боку на інший;
• Координація - може взяти іграшку зі столу, може
утримати в руках ложечку, тягне іграшки до рота;
• Слух/мова – з”являється лепет при ніжному
звертанні, насторожується при незвичних звуках;
• Особистість – тягнеться при намаганні взяти його
на руки, кидає одну іграшку, щоб взяти іншу

74.

Вік 6 місяців
• Моторика – може перевертатись зі спини на живіт,
тягнеться до власних ніг, грається ними, сидить сам
або при підтримці;
• Координація - маніпулює іграшками, розмахує
ними, маніпулює ложечкою і кружкою;
• Слух/мова – подовгу лепече, реагує на своє ім я;
• Особистість – сам тягнеться до матері, коли хоче,
щоб його взяли на руки

75.

Вік 7 місяців
• Моторика – самостійно сидить, пробує повзти
вперед рухами тулуба;
• Координація - слідкує за іграшкою, що падає,
вдаряє одним предметом об інший, перекладає
предмет з однієї руки в іншу;
• Слух/мова – прислухається до розмови, пробує
“приймати” участь;
• Особистість – може пити з кружки, якщо її йому
тримати, розрізняє близьких і чужих, кидає одну з
двох іграшок, щоб отримати третю

76.

Вік 8 місяців
• Моторика – стоїть при підтримці, переставляє одну
ногу перед другою, маніпулює одночасно двома
предметами;
• Координація - при захопленні предметів
протиставляє перший палець іншим, ізольовано
маніпулює великим і вказівним пальцями;
• Слух/мова
–
тривало
повторює
склади,
прислухається до тихих звуків;
• Особистість – реагує на своє відображення у
дзеркалі, помагає тримати кружку при питті

77.

Вік 9 місяців
• Моторика – може повзати вперед і назад,
піднімається на ноги і стоїть, якщо може за щось
утримуватись;
• Координація- кидає предмети, намагається брати
дрібні предмети вказівним і першим пальцями
(часткове пінцетне захоплення);
• Слух/мова – виразно говорить одне або два слова
(мама, тато, баба);
• Особистість – виражає свою симпатію

78.

Вік 10 місяців
• Моторика – добре повзає, опираючись на руки і
коліна, робить переставні кроки вбік, тримаючись
за щось;
• Координація - може взяти дрібні предмети з
гладкої поверхні (повне пінцетне захоплення),
може щось показати вказівним пальцем;
• Слух/мова – розмовляє з собою, коли залишається
сам;
• Особистість – підтримує гру, плескає у долоні

79.

Вік 11 місяців
• Моторика – при підтримці пробує ходити;
• Координація – пробує самостійно їсти з кружки
ложечкою, приглядається до картинок;
• Слух/мова – виразно вимовляє 2 слова;
• Особистість – знаходить захований при ньому
предмет, сам ховає іграшку (в коробку)

80.

Вік 12 місяців
• Моторика – вилазить на низьку сходинку, пробує
ходити самостійно;
• Координація – може тримати олівець, пробує
щось ним малювати;
• Слух/мова – впізнає своє ім’я, виразно говорить 38-10 слів;
• Особистість – виконує прості дії на прохання,
розуміє заборону

81.

ТРАНЗИТОРНІ РЕФЛЕКСИ
• Оральні: смоктальний, пошуковий, хоботків,
долонно – рото – головний (Бабкіна).
• Спинальні: захисний, рефлекс опори, рефлекс
автоматичної ходи, хапальний рефлекс Робінзона,
рефлекс Моро, рефлекс повзання Бауера, рефлекс
Бабінського

82.

83.

Методика перевірки безумовних рефлексів
• Пошуковий рефлекс
• При погладжуванні кутика роту дитина
повертає голову в бік подразника,
привідкриває рот і намагається язиком
доторкнутись до місця подразнення
• Добре виражений перед годуванням і
спостерігається у дітей до 3-4 міс
• Хоботковий
• Легкий удар пальцями по нижній губі,
викликає скорочення кругового м’язу
роту, губи витягуються в хоботок
• Фізіологічний до 2-3 міс

84.

• Хапальний рефлекс
• При надавлюванні на долонну
поверхню кисті, пальці дитини
рефлекторно стискаються
• Фізіологічний до 3-4 місяців
• Рефлекс повзання (Бауера)
• положення на животі, голова по
середній лінії
• Якщо до підошви приставити
долоню, то дитина рефлекторно
відштовхується від неї ногами
• Рефлекс фізіологічний до 4 міс,
потім згасає

85.

• Рефлекс Моро положення на спині
• Рефлекс викликається ударом
по поверхні, на якій лежить
дитина або вібраційним
подразником
• Відповідною реакцією дитини є
відведення рук в сторони,
випрямлення ніжок, попередньо
зігнутих і притиснутих до
живота - 1 фаза рефлексу Моро
• Зведення рук з тенденцією до
обхвату тулуба - 2 фаза
рефлексу Моро
• Рефлекс виражений до 4
місяців, потім починає згасати

86.

87.

Шкіра новонародженого
Шкіра новонародженого в п'ять разів тонша, за шкіру дорослої людини, тому більш
вразлива.
Роговий шар, який відповідає за бар'єрну функцію шкіри, у дітей містить більше води і
менше жирових речовин, ніж у дорослих, а зчеплення між клітинами слабкіше. Таким
чином, дія рогового шару в якості перешкоди для шкідливих речовин обмежена, і шкіра
реагує на вплив навколишнього середовища більш чутливо. Тому через шкіру дитини значно
легше проникають будь-які речовини.
Сальні і потові залози ще не повністю сформувались. Внаслідок цього дитяча шкіра покрита
лише дуже тонкою водно-жировою плівкою і легко стає сухою.
У дитячої шкіри менш розвинений захист від холоду і пошкоджень.

88.

Функції шкіри:
Захисна - від зовнішнього
середовища (недосконала, будь яка тріщина або подряпина є
воротами для інфекції).
Теплорегуляція - недостатня
(швидке охолодження і
перегрівання)
Видільна – розвинута добре
( виділяються продукти обміну, піт)
Дихальна – розвинута добре
(виділення вуглекислоти і рідини)
Синтетична – синтез вітаміну Д з
провітаміну під дією УФО.

89.

90.

Череп новонародженого

91.

92.

93.

94.

95.

96.

97.

98.

99.

100.

Порядок прорізування зубів

101.

102.

ФОРМУЛА ВИЗНАЧЕННЯ КІЛЬКОСТІ ЗУБІВ
Кількість
зубів =
число
місяців
життя – 4

103.

Морфологічні
особливості
органів
дихання

104.

Морфологічні
особливості
органів
дихання у
дітей
раннього віку
• Вузькі носові ходи
• Нижній носовий хід відсутній у дітей грудного
віку; завершення його формування припадає
на 4-й рік життя;
• Слизова оболонка носа покрита миготливим
епітелієм; вона тонка; ніжна; має густу сітку
кровоносних судин;
• Підслизовий шар містить мало кавернозної
тканини, збільшення маси кавернозної
тканини спостерігається у 8-9 років життя та у
період статевого дозрівання;

105.

Лімфоїдне
кільце горла
(ПироговаВальдейєра)
утворене 6
мигдаликами

106.

АДЕНОЇДИ

107.

Фактори, які сприяють до більш частого виникнення
захворювань органів дихання у дітей
1). Надгортанник
не повністю
прикриває вхід в
гортань.
2). Голосова
щілина
закривається
не щільно.
Надгортанник
Щитоподібдний
хрящ
Круглий
хрящ
Трахея
Сполучна
тканина
Сегментарные
бронхи
Півкруглі
хрящі
Дольові
бронхи
Лівий
Правий
головний головний
бронх
бронх
3).Евакуаційна
здатність
епітелію
слизової
оболонки
слабка.
4). Механізм
кашльового
рефлексу
недосконалий.
Анатомічні особливості

108.

Фактори, які сприяють до більш частого виникнення
захворювань органів дихання у дітей
Надгортанник
6). Дрібні бронхи
5). Трахея і великі
Щитоподібний
хрящ
мають вузький
бронхи відносно
Круглий
просвіт,
хрящ
ширші і коротші, ніж
компоненти їх
у дорослих, тому
Трахея
стінок
інфекційні та
Сполучна
тканина
недостатньо
неінфекційні
Півкруглі
хрящі
Сегментарні
диференційовані,
чинники
Дольові
бронхи
бронхи
вони легко
легше досягають
обтуруються.
легеневої паренхіми
Лівий
Правий
головний головний
бронх
бронх
Анатомічні особливості

109.

Фактори, які сприяють
частішому виникненню
БРОНХООБСТРУКТИВНОГО СИНДРОМУ в дітей
Надгортанник
7). Вузькість
бронхів і всього
дихального
апарату в дітей
раннього віку
значно
збільшують
аеродинамічний
опір.
Щитоподібний
хрящ
Круглий
хрящ
Трахея
Сполучна
тканина
Сегментарні
бронхи
Півкруглі
хрящі
Дольові
бронхи
Лівий
Правий
головний головний
бронх
бронх
8). Податливість
хрящів бронхіального
тракту,
9). Недостатня
ригідність кісткового
каркасу грудної клітки,
вільно реагуючого
втягненням
податливих місць на
підвищення опору в
повітрянопровідних
шляхах,
10). Особливості
положення і будови
діафрагми.
Анатомічні особливості

110.

111.

112.

113.

Грудна клітина
• У доношеного
новонародженого обвід
грудей на 1-3 см менше
обводу голови.
• Форма грудної клітки у
здорового
новонародженого
бочкоподібна, ребра
розташовуються майже
горизонтально

114.

115.

116.

117.

АФО органів
кровообігу
• Серце має відносно велику масу, важить в
середньому 20 – 25 г. Збільшення об’єму
серця відстає від росту дитини. Відділи серця
ростуть нерівномірно . Лівий шлуночок росте
швидше від правого. До 6 років серце має
круглу форму, пізніше – овальну. Діяльність
серця регулюється симпатичною частиною
вегетативної нервової системи ( з цим
частково пов’язана фізіологічна тахікардія).
Пульс лабільний.

118.

119.

120.

121.

122.

123.

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ПОКАЗНИКІВ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ
Вік дитини Частота
дихання
Частота
серц. скор.
Новонародж
ений
40 - 60
140 - 160
1 – 2 роки
30 - 35
100 - 120
5 - 6 років
25
80 - 100
10 – 12 років
18 - 20
75 - 85
Старше 12
років
16 - 18
65 - 70

124.

125.

Визначення АТ
• ДО 1 РОКУ
Систолічний тиск = 70 + п
• ПІСЛЯ 1 РОКУ
Систолічний тиск = 80 + 2 х п
• ПІСЛЯ 5 РОКІВ
Систолічний тиск = 90 + 2 х п

126.

Визначення АТ
• Діастолічний тиск складає
звичайно 2/3 або 1/2 від
систолічного.
• Діастолічний тиск =60+n,
• де n-вік дитини(до 15
років).

127.

АФО кровотворення
Кровотворними органами в ембріональний період життя є печінка,
селезінка, кістковий мозок і лімфатична система. Кістковий мозок починає
функціонувати тільки з другої половини ембріонального періоду життя і
розвивається до моменту народження . У дитини раннього віку
кровотворення відбувається у всіх кістках, але з 4 років червоний
кістковий мозок починає перетворюватись в жовтий жировий. До 12 – 15
років в процесі кровотворення приймають участь червоний кістковий
мозок, що залишився тільки в плоских кістках – ребра, грудина, в тільцях
хребців і в епіфізах трубчатих кісток.

128.

129.

ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ КРОВІ У ДІТЕЙ РІЗНОГО ВІКУ
Вік дитини
Гемо
глобін
Ерітро
цити
ШОЕ
Лейко
цити
Новонародже
ний
230 – 250 4,5 – 7,5х
10*12 /л
г/л
2–3
мм / год
10 – 30 х
Грудного віку
110 – 120 3,5 – 4 х
10*12 /л
г/л
3 - 5 мм /
год
10 – 11 х
10*9/л
5 - 10 мм /
год
6– 8х 10*9/л
Старшого віку 120 – 150 4 – 5 х 10*12
г/л
/л
10*9/л

130.

СХЕМА КРОВОТВОРЕННЯ
РОДОПОЧАТКОВА СТОВБУРОВА КРОВОТВОРНА КЛІТИНА
лімфопоезу
КЛІТИНИ – ПОПЕРЕДНИКИ МІЄЛОПОЕЗУ
Еритро
бласт
Пронорм
оцит
мегакаріоб
ласт
Клітини – попередники гранулоцитів і макрофагів
промегака
ріоцит
Мієлобласт
Монобласт
Промієлоцити
Базо- , еозино- і нейтрофільні
промоноцит
Нормо
цит
Мієлоцити
Базо - , еозино - і нейтрофільні
ретикуло
цит
Метамієлоцити
Базо- , еозино - і нейтрофільні
Еритро
цит
Тромбо
цит
Базо
філи
Еозино
філи
Нейтрофіли
Моно
цит
Лімфо
бласт
Про
лімфо
цит
Лімфо
цит

131.

Еритроцити та тромбоцити

132.

«Перехрест»
між
нейтрофілами і
лімфоцитами
• На 5 – 6 день життя проходить “перший
перехрест” між нейтрофілами і лімфоцитами,
в 5 – 6 років – “другий перехрест”.

133.

134.

Кислотно-основний стан крові
• Невід'ємною складовою частиною гомеостазу внутрішнього
середовища організму є кислотно-основний стан (КОС),що забезпечує
оптимальні умови перебігу обмінних процесів і спрямований на
підтримання сталої концентрації іонів Гідрогену. За нормальних умов
рН крові коливається у межах 7,25 – 7,44. Слаболужне середовище є
оптимальним для роботи численних ферментних систем, перебігу
реакцій гідролізу.

135.

Кислотно-основний стан крові
• Підвищення pH крові (тобто зміщення
реакції в сторону лужної) відносно
норми
називають
алкалозом,
зниження (зміщення в сторону більш
кислої реакції) — ацидозом.

136.

Хімічні буферні системи — це розчини хімічних
сполук, які протидіють зміні водневого
показника, завдяки наявності донорів іонів H+,
що спрацьовують в разі підвищення pH, та їх
акцепторів, які приєднують зайві протони в
разі зниження pH. У рідинах організму
працюють три основні буферні системи:
білкова.
бікарбонатна;
фосфатна;

137.

Травна система
У новонародженого слини виробляється мало, оскільки
засвоєння грудного молока слина немає істотного значення.
М'язи щік і губ розвинені дуже добре, до того ж наявність у
щоках щільних жирових грудочок (жирових грудочок Біша)
надає їм вигляду пухких або навіть товстих.
Стравохід у новонародженого починається лише на рівні III—IV
шийних хребців. Стравохід дуже добре кровопостачається,
проте його м'язовий шар погано розвинений.

138.

139.

Шлунок у дітей
У новонародженого круглий, ємкість його 30-35 мл, у
віці 7-11 р. шлунок схожий за формою на шлунок
дорослого, ємкість його зростає до 1000 мл;
Кислотність і ферментативна активність залоз шлунка
низька, але 1/3 жиру (емульгованого молочною ліпазою)
гідролізується в шлунку під дією шлункової ліпази ;
У шлунку частково гідролізується білок переважно за
рахунок протеолітичних ферментів , всмоктується
незначна кількість солі, води, глюкози;

140.

141.

142.

Підшлункова
залоза
головна залоза травного тракту; секреція
особливо швидко зростає після введення
підгодовування (прикорму) і досягає рівня
дорослої людини у віці 5 років;
головні ферменти підшлункового соку:
• трипсин; хімотрипсин;
• діастаза;
• амілаза;
• ліпаза;
• фосфоліпаза;
• інкреторний інсулін.

143.

144.

Печінка
у новонародженого має
відносно більші розміри,
становить 4–4,4 % маси
тіла;
добре васкуляризована,
має не досить розвинену
сполучну тканину і
погано розмежовані
часточки;
функціонально незріла;
добре проявляється
функція
глікогенутворення і
недостатньо –
дезінтоксикаційна;
бере участь у процесах:
травлення;
кровотворення;
кровообігу; обміну
речовин;

145.

146.

147.

148.

Жовч
• у перші місяці життя дитини утворюється в невеликій кількості, містить
небагато жовчних кислот (що інколи призводить у новонароджених до
стеатореї), багато води, муцину, пігментів; у новонароджених також
багато сечовини, містить більше таурохолевої кислоти, ніж
глікохолевої, що посилює її бактерицидні властивості, стимулює
секрецію підшлункової залози, посилює перистальтику товстої кишки.

149.

150.

151.

• у дитини грудного віку відносно довший, ніж
дорослого (в 6 разів більші за довжину її
тіла);
Кишківник
• слизова оболонка кишок ніжна, багата на
ворсинки, кровоносні судини, клітинні
елементи;
• лімфатичні вузли очеревини добре розвинені;
• сліпа кишка
рухомі;
і
червоподібний
відросток
• пряма кишка відносно довга, має слабко
фіксовані слизову і підслизову оболонки

152.

153.

Функції
• травна:
рухова;
всмоктувальна:
• кишковий сік менш активний,
лужну;
він має слабкокислу або нейтральну реакцію, згодом –
• кишковий сік містить : ентерокіназу, лужну фосфатазу, амілазу, лактазу, мальтазу, інвертазу,
згодом – ліпазу;
• продукти гідролізу, які утворюються внаслідок порожнинного та мембранного травлення;
• внутрішньоклітинне травлення з легким переходом лактоглобулінів молока в незміненому
стані в кров;
• гідролізовані продукти всмоктуються всіма відділами тонкої кишки, на відміну від
дорослих;
• у товстій кишці всмоктується вода, формуються калові маси, відбувається секреція слизу;
Особливістю є відносно слабка, але довга брижа, що створює сприятливі умови для розвитку
інвагінації.

154.

Мікрофлора кишечника
• мікроорганізми, що звичайно живуть у травній системі та
виконують ряд корисних функцій, частина нормальної
флори. Кількість і різноманітність мікроорганізмів у різних
відділах травного тракту залежить від багатьох факторів,
зокрема pH, активності перистальтики, а також дієти і
взаємодії з іншими мікроорганізмами.

155.

156.

157.

158.

• Кількість мікробів у кишківнику людини
сягає близько 1014, тобто приблизно у
десять разів перевищує кількість власних
клітин організму. Більшу частину кишкової
флори становлять бактерії, з них також на
60% (сухої маси) складаються фекалії. Ці
бактерії за найпоширенішими оцінками
належать до 500 різних видів, до флори
кишківника також входять дріжджі.

159.

Lactobacillus

160.

• На склад і видову різноманітність
кишкової флори крім інших факторів
впливає дієта. Наприклад, йогурти та інші
кисломолочні продукти містять бактерії
роду Lactobacillus, що вважаються
пробіотиками, оскільки вони позитивно
впливають на здоров'я травної системи і
організму в цілому. Інші компоненти їжі,
такі як харчові волокна і складні білки,
відносять до пребіотиків, тому що вони
сприяють росту і розмноженню бактерій.

161.

захисна;
імунна;
метаболічна;
сприяє остаточному перетравленню рештків їжі;
синтез вітамінів і ферментів;
Функції
мікрофлори:
Склад залежить від віку дитини та виду вигодовування:
• у новонародженого кишки стерильні;
• на 1-шу добу життя вони заселяються кишковою паличкою, ентерококом,
дріжджовою флорою;
При природному вигодовуванні в кишках переважають В. bifidus,
В. Metis aerogenes;
При штучному – В. colli;

162.

Біфідобактерії

163.

Флора кишечнику не завжди винятково корисна, деякі мікроорганізми в
певних випадках можуть спричиняти хвороби.
В нормі надмірному росту бактерій у тонкій кишці перешкоджають:
• нормальна секреція соляної кислоти (попереджує розмноження
бактерій у верхніх відділах ШКТ);
• плеоцекальний клапан (попереджує надходження бактерій з товстої
кишки в тонку);
• нормальна моторика тонкої кишки (попереджує застій кишкового
вмісту).

164.

Ентеробактерії

165.

Біфідо- та лактобактерії мають
виражену антагоністичну активність
у відношенні патогенних бактерій,
регулюють кількісний та якісний
склад кишкової мікрофлори у
нормі, затримують зростання та
розмноження у ньому патогенних та
умовно-патогенних мікробів.
Кишкові сапрофіти містять велику
кількість ферментів,
розмножуються більш активно,
тому легше утилізують поживні
речовини та кисень. Вони
виробляють бактерицидні та
бактеріостатичні речовини, у тому
числі антибіотикоподібні

166.

Види
бактерій у
кишечнику

167.

Водний обмін
• Водний обмін - сукупність
процесів
всмоктування
води,
введеної в організм при питті і з
харчовими продуктами, її розподілу
в організмі, утворення води при
окисленні жирів, вуглеводів і білків
у тканинах і виділення води
нирками, легенями, шкірою і
кишечником.
• Водний обмін - складова частина
загального
обміну
речовин
організму.

168.

• Загальний вміст води в дитячому організмі становить 70 - 80% (у ембріонів
досягає 97%), при цьому вода знаходиться у вільному і зв'язаному стані.
Вільна вода легко переходить з клітин в позаклітинний простір, плазму
крові, лімфу і назад; міцно зв'язана вода утримується головним чином
білками. У здоровому організмі зберігається стан водного рівноваги
(баланс), тобто кількість води, що споживається, і утворюється в організмі,
дорівнює кількості виділеної води.

169.

Водно - електролітний обмін
• Водно-електролітний обмін – це сукупність процесів, які забезпечують
поступлення води і електролітів (солей) в організм, розподіл їх у
внутрішньому середовищі і виведення з організму. Порушення водноелектролітного обміну нерідко є причиною розладів життєвоважливих
функцій людського організму.
• Для нормальної діяльності має значення не тільки кількість рідини, але її
склад: вміст мінеральних речовин в певному співвідношенні. Основним
катіоном
позаклітинної
рідини
є
натрій,
аніоном-хлор;
внутрішньоклітинної - катіоном калій, аніонами фосфати, сульфати,
гідрокарбонати.

170.

171.

Обмін речовин
Енергетичний обмін –
це обмін, що забезпечує
клітини енергією.
Пластичний обмін – це
обмін, внаслідок якого
утворюються нуклеїнові
кислоти, білки, клітинні
структури.

172.

Важливішими умовами
нормальної життєдіяльності
організму є забезпечення
його необхідною кількістю
засвоюємого азоту. Його
джерелом є білки.
Для сбалансованого
харчування необхідно не
тільки достатнє вживання
білку , але й необхідна
кількість незамінних
амінокислот.
Переварювання білків
здійснюється за допомогою
ферментів шлунку , соку
підшлункової залози і
ферментами кишок .

173.

Наказ Міністерства
охорони здоров’я України
03.09.2017 № 1073
НОРМИ
фізіологічних потреб
населення України в
основних харчових
речовинах і енергії

174.

Вікова група
Стать
Енергія
Білки, г
ккал
загальна кількість
тваринні
Жири, г
Вуглеводи, г
0-3 місяці*
хлопчики та дівчатка
120
2,2
2,2
6,5
13
4-6 місяців*
хлопчики та дівчатка
115
2,6
2,5
6,0
13
7-12 місяців*
хлопчики та дівчатка
110
2,9
2,3
5,5
13
1-3 роки
хлопчики та дівчатка
1385
53
37
44
194
4-6 років
хлопчики та дівчатка
1700
58
41
56
240
6 років
(учні)
хлопчики та дівчатка
1800
60
43
58
260
7-10 років
хлопчики та дівчатка
2100
72
51
70
295
11-13 років
хлопчики
2400
84
62
84
327
11-13 років
дівчатка
2300
78
55
76
326
14-17 років
юнаки
2700
93
68
92
375
14-17 років
дівчата
2400
83
59
81
334

175.

Білковий обмін
Білки належать до життєво необхідних речовин, без яких неможливе життя,
ріст і розвиток організму. Це пластичний матеріал для формування клітин і
міжклітинної речовини. Всі складові частини людського організму
складаються з білків . Білки входять до складу гормонів, ферментів, антитіл,
які забезпечують імунітет. Вони беруть участь в обміні вітамінів, мінеральних
речовин, в доставці кров'ю кисню, жирів, вуглеводів, вітамінів, гормонів.
Значення білків визначається не тільки різноманітністю їх функцій, але й незамінністю їх іншими речовинами. Якщо жири і вуглеводи тією чи іншою мірою
взаємозамінні, то білки будь-чим компенсувати неможливо. Тому білки
вважаються найбільш цінними компонентами їжі.

176.

177.

Білки - це органічні речовини, що складаються з амінокислот, які, поєднуючись
між собою в різних композиціях, надають білкам різноманітних властивостей.
Харчова і біологічна цінність білків визначається збалансованістю
амінокислот, що входять до їх складу. Певна частина амінокислот
розщеплюється до органічних кислот, з яких в організмі знову синтезуються
нові амінокислоти, а потім білки. Ці амінокислоти називаються замінними.
Однак вісім амінокислот, а саме: ізолейцин, лейцин, лізин, метіонін,
фенілаланін, триптофан, треонін і валін - не можуть утворюватися в організмі
людини з інших амінокислот і повинні потрапляти з їжею. Ці амінокислоти
називаються незамінними.

178.

Співвідношення між білками, жирами,
вуглеводами
На першому році
життя має становити
1:3:6 (вигодовування
грудьми)
або 1 : 1,5 : 3— 4
(штучне
вигодовування),
у старших дітей —
1:1:4.

179.

Види азотистого балансу
Азотиста рівновага – це стан, при якому кількість виведеного азоту дорівнює
кількості азоту, що надійшов. Азотиста рівновага спостерігається у дорослої людини.
Позитивний азотистий баланс – це стан, при якому кількість азоту, що надходить,
переважає над кількістю виведеного азоту. Позитивний азотистий баланс – це
нормальний стан для організму, що росте. Діти потребують більшої кількості білка для
процесів росту, нормального фізичного і розумового розвитку.
Негативний азотистий баланс – це стан, при якому кількість виведеного азоту
переважає над кількістю азоту, що надходить в організм. Він розвивається при
білковому голодуванні, коли кількість білка на добу становить нижче 30 г. Для цього
може призводити надходження в організм неповноцінних, в основному рослинних
білків, а також розпад власних тканин, який спостерігається у виснажених людей.

180.

Жировий
обмін
Жировий обмін є складовою частиною
загального обміну речовин. Він включає обмін
нейтральних жирів, фосфатидів, гліколіпідів,
холестерину і стероїдів. Така велика кількість
компонентів, що складають поняття жирів,
надто ускладнює викладення особливостей їх
обміну. Однак спільна їх фізико-хімічна
властивість — низька розчинність у воді і добра
розчинність в органічних розчинниках —
дозволяє відразу підкреслити, що транспорт
цих речовин у водних розчинах можливий лише
у вигляді комплексів з білком або солей з
жовчними кислотами чи у вигляді мила.

181.

• Вуглеводний обмін включає розщеплення
вуглеводів
в
травному
каналі
до
моносахарів, синтез і розпад глікогену в
тканинах, анаеробне і аеробне розщеплення
глюкози та глюконеогенез.
• Вуглеводний обмін у дітей характеризується
значно більшою інтенсивністю, ніж у
дорослих. Для них також властива висока
лабільність обміну вуглеводів, виражена тим
більше, чим менша дитина. Діти, особливо
раннього віку, не переносять безвуглеводної
їжі.
Вуглеводний
обмін

182.

Вітамінний обмін
• Вітаміни разом із білками, жирами, вуглеводами ї солями відіграють
важливу роль у рості й розвитку дитини, виконуючи функцію
регулятора життєвих процесів. їх поділяють на жиророзчинні (ретинол,
кальциферол, вікасол, токоферолу ацетат) і водорозчинні (аскорбінова
і нікотинова кислоти, піридоксин, рибофлавін, цитрин, ціанокобаламін
тощо).

183.

Добова потреба дитячого населення у вітамінах
Вікова група
А
Біотин
Пантотенова кислота
Д
Е
К
С
В1
В2
(мкг РЕ)
(мкг)
(мг)
(мкг)
(мг ТЕ)
(мкг)
(мг)
0-3 місяці
400
5
1,7
8
3
5
30
0,3
0,4
4-6 місяців
400
5
1,7
10
4
8
35
0,4
7-12 місяців
500
6
1,8
10
5
10
40
1-3 роки
500
8
2
10
6
15
4-6 років
500
15
3
10
7
6 років
500
15
3
10
7-10 років
500
20
3
11-13 років
600
25
600
РР
В6
В12
Фолат
(мг)
(мкг)
(мкг)
5
0,4
0,5
25
0,5
6
0,5
0,5
40
0,5
0,6
7
0,6
0,6
60
45
0,8
0,9
10
0,9
0,7
100
20
50
0,8
1,0
12
1,0
1,0
150
8
25
55
0,9
1,1
13
1,1
1,2
200
5
10
30
60
1,0
1,2
15
1,2
1,4
200
4
5
13
45
75
1,3
1,5
17
1,5
2,0
300
25
4
5
10
45
70
1,1
1,3
15
1,3
2,0
300
600
40
4
5
15
65
80
1,5
1,8
20
1,8
2,0
400
600
40
4
5
13
55
75
1,2
1,5
17
1,5
2,0
400
(тіамін, мг) (рибо-флавін, мг) (мг НЕ)
(школярі)
(хлопчики)
11-13 років
(дівчатка)
14-17 років
юнаки
14-17 років
дівчата

184.

Імунна
система
• сукупність органів, тканин, клітин, які
забезпечують захист організму від чужорідних
агентів; система організму, яка контролює
сталість клітинного і гуморального складу
організму.

185.

Імунна система

186.

Система
мононуклеарних
фагоцитів
• Макрофа́ги (грец. makros — «великий»,
phagein — «їсти») (моноцити крові та
гістіоцити тканин) — клітини в межах
тканин, які походять від специфічних
білих кров'яних тілець, моноцитів.
Діаметр макрофагів людини становить
близько 21 мкм.

187.

Система комплементу
• (лат. complementum — доповнення) — це група білків сироватки крові,
що складається з протеаз та їхніх активаторів, є важливою частиною
гуморального імунітету хребетних тварин.
• активується, якщо в організм потрапляють бактерії, віруси, деякі
токсини або утворюються модифіковані клітини, при цьому клітинимішені руйнуються, а віруси та токсини знешкоджуються.

188.

189.

Інтерферони
• клас
низькомолекулярних
глікопротеїнів,
що
виділяються
клітинами
організмів
більшості
хребетних тварин у відповідь на вторгнення
чужорідних агентів, таких як віруси, деякі інші
паразити та ракові білки. Завдяки інтерферонам
клітини стають несприйнятливими по відношенню
до
цих
агентів.
Інтерферони
володіють
противірусною, антибластомною, протипухлинною,
імуностимулюючою та ін. видами активності.

190.

191.

Специфічні імунологічні реакції клітинного (Тлімфоцити) і гуморального (В-лімфоцити) імунітету
Клітини імунної системи, на які покладені ключові функції щодо здійснення
набутого імунітету, відносяться до лімфоцитів, які є підтипом лейкоцитів.
Велика частина лімфоцитів відповідає за специфічний набутий імунітет,
оскільки можуть розпізнавати збудників інфекції всередині або поза клітинами,
в тканинах або в крові.
Основними типами лімфоцитів є B-лімфоцити та T-лімфоцити, які формуються
з стовбурових клітин; у дорослої людини вони утворюються в кістковому
мозку, а T-лімфоцити додатково проходять частину етапів диференціювання в
тимусі. B-клітини відповідають за гуморальну ланку набутого імунітету, тобто
виробляють антитіло, в той час як T-клітини є основою клітинної ланки
специфічної імунної відповіді.

192.

193.

Імунодефіцити
• це порушення імунологічної реактивності, які
зумовлені випаданням одного або декількох
компонентів
імунного
апарату
або
тісно
взаємодіючих з ним неспецифічних факторів.

194.

Лімфатична система
мережа судин, тканин і органів , яка
служить джерелом клітин, що
забезпечують імунітет,
фільтрувальним комплексом,
переносником жирів і інших
речовин, а також дренажною
системою, що сприяє поверненню
надлишку тканинної рідини в кров.
Прозора безбарвна рідина, що
заповнює лімфатичну систему і що
протікає через неї, називається
лімфою. Лімфа, що відтікає від
кишечника, містить крапельки
жиру, які додають їй молочно-білий
колір.

195.

196.

• Найдрібніші судини лімфатичної системи — лімфатичні капіляри —
розташовуються майже у всіх органах тіла.
• Капіляри об'єднуються в лімфатичні судини, які зазвичай прямують по
ходу вен, прямуючи до серця. Лімфатичні судини впадають у два
головні лімфатичні стовбури, розташовані в області грудної клітки, —
права лімфатична протока і грудна протока. Останні впадають у вени
поблизу ключиці, об'єднуючи, таким чином, лімфатичну і кровоносну
системи.

197.

Лімфовузли
• це орган імунної системи, що формується в місцях
злиття декількох лімфатичних судин в різних
областях організму (на шиї, потилиці, в паховій
області (всього налічується 15 груп лімфовузлів).
Лімфатичні вузли містять лімфоцити та інші клітини
імунної системи. Лімфатичні вузли є бар'єром
інфекції та метастазів злоякісних утворень.
Зовнішнім проявом цих процесів є збільшення
лімфовузлів.

198.

199.

Функції лімфовузлів
• знешкоджують
отруйні
речовини,
затримують
мікроорганізми, тобто
служать біологічним
фільтром.

200.

201.

202.

203.

204.

205.

АФО ендокринної системи
Назва
Місце синтезу
мелатонін (N-ацетіл-5-метокситриптамін)
епіфіз
тироксин
щитоподібна залоза
трийодтиронін
щитоподібна залоза
адреналін (епінефрин)
надниркові залози
норадреналін (норепінефрин)
надниркові залози
дофамін
гіпоталамус
адренокортикотропний гормон (кортикотропін)
передня частка гіпофізу
ангіотензин, ангіотензиноген
печінка
антидіуретичний гормон (Вазопресин)
задня частка гіпофізу
кальцитонін
щитоподібна залоза (C-клітини)
еритропоетин
нирки
глюкагон
підшлункова залоза (альфа-клітки)
гонадотропін-вивільняючий гормон (люліберин)
гіпоталамус
соматотропін-вивільняючий гормон ("гормон росту"-вивільняючий гормон,
соматокринін)
гіпоталамус
соматотропний гормон (гормон росту)
передня частка гіпофізу
інсулін
підшлункова залоза (бета-клітини)
тромбопоетин
печінка, нирки
Тиреотропний гормон
передня частка гіпофізу
Тиротропін-вивільняючий гормон
гіпоталамус
кортизол
Кіркова речовина надниркової залози
Альдостерон
Кіркова речовина надниркової залози
тестостерон
яєчка

206.

207.

АФО сечової системи
Відносно великі розміри нирок та коротша довжина
поперекового відділу хребта зумовлюють низьке
топографічне розміщення нирок у дітей перших років життя.
Верхній полюс нирок розташований на рівні XI-XII грудного
хребця, а нижній – на рівні IV поперекового, тобто нижче
гребеня клубової кістки.
У дітей раннього віку нирки більш рухливі, що зумовлено
слабким розвитком навколониркової жирової клітковини.

208.

АФО сечової
системи
Миски нирок відносно ширші, сечоводи
відходять від них під прямим кутом.
Сечоводи більш звивисті, дещо гіпотонічні
та мають відносно великий діаметр.
Сечовий міхур у дітей грудного віку
розташований над симфізом, пізніше він
опускається в малий таз. Сечівник у дівчат у
всі вікові періоди коротший та ширший, ніж
у хлопчиків.

209.

Сечовий міхур розташований відносно вище, ніж у дорослих, і ближче до
передньої черевної стінки. М'язовий шар розвинений слабо. Зазначається
мимовільне сечовипускання через недорозвинення функція ЦНС.
Кількість сечовипускань на добу 20-25 разів.
Місткість сечового міхура становить 30 мл.

210.

Міхурово –
сечовідний
рефлюкс
• Вроджене або набуте захворювання, що
характеризується зворотним рухом сечі із
сечового міхура в сечовід і в порожнинну
систему нирки. Ця патологія зустрічається
частіше в дитячому віці. Міхурово-сечовідний
рефлюкс розвивається в тих випадках, коли
довжина сечоводу занадто коротка.