864.56K

Category:

medicine

Туляремія

В Україні є природні осередки туляремії(
степові та лісостепові області півдня).
Трапляються спорадичні випадки і групові
спалахи, які завдають значних збитків.
Відсутність ефективних заходів щодо
ліквідації природних осередків не дозволяє
розрахувати на повне викорінення цієї
інфекції в найближчому майбутньому.

3.

визначення захворювання;
етіологію та епідеміологію туляремії;
патогенез туляремії;
клінічну картина туляремії;
діагностику туляремії;
диференційну діагностику туляремії;
принципи лікування хворих з туляремією;
особливості догляду;
диспансеризацію;
профілактику та заходи в осередку туляремії;

4.

Виховати:
дисциплінованість фельдшерів при обслуговуванні
пацієнтів з туляремією;
тактовність до пацієнтів;
почуття відповідальності за свої професійні дії при
роботі з хворими на туляремію.

5.

Туляремія – гостра природно – осередкова
інфекційна хвороба з різними шляхами передачі збудника,
яка перебігає з інтоксикацією, ураженням лімфатичних
вузлів, піднебінних мигдаликів, шкіри, очей, легень.

6.

Збудник туляремії дрібні коко - та
паличкоподібні бактерії, які зрідка
набувають форму ниток. Мікроб не
рухомий, грамнегативний , аероб, не
утворює спор, може мати тонку капсулу.
Збудник досить стійкий до низької
температури: при 4 С зберігається у воді і
вологому грунті понад 4 місяці, а при
температурі 1 С – 9 місяців. При нагріванні
до 60 С гине через 5 – 10 хв., під впливом
сонячних променів – через 30 хв..
Дезінфекційні розчини – крезол, мильно –
крезоловий розчин, сулема – спричиняють
загибель мікроба протягом декількох
хвилин.

7.

Джерело інфекції:
Основним джерелом є гризуни: водяні щури, миші,
полівки, піщанки, зайці, ондатри.
Заражатися можуть: вівці, кози, корови, коні.
Серед гризунів збудник поширюється іксодовими
кліщами, комарами, сліпнями, через корм і воду.
Передача у кліщів трансоваріальна.

8.

Механізми і шляхи передачі:
Трансмісивний - через тих же екзопаразитів, що й серед тварин.
Захворювання виникають переважно в осіб, зайнятих роботою
поблизу водойм, у болотистій місцевості чи лісі.
Аліментарний – факторами передачі збудника є вода і харчові
продукти, забруднені хворими гризунами та їх виділеннями
Контактним – при контакті з хворою твариною або її трупом,
забої, зняття шкурки. Частіше хворіють особи, зайняті
промислом ондатр водяних щурів, полюванням на зайців,
дератизацією, на покосі.
Аспіраційним - можливий завдяки високій стійкості
туляремійних бактерій до висушування і потраплянню їх з
пилом у повітря. Здебільшого хворіють працівники які
займаються обмолотом зерна, що довго лежало в полі.
Сезонність:
Літньо - осіння

9.

Механізми і шляхи передачі туляремії

10.

Передача збудника туляремії серед тварин

11.

Мікроб потрапляє в організм через подряпини, садна, а
також через слизову оболонку очей, дихальних шляхів і
травного каналу.
Туляремійні бактерії по лімфатичним капілярам
заносяться в найближчі лімфовузли, де інтенсивно
розмножуються, спричиняючи запальну реакцію тканини й
утворення первинних бубонів.
При загибелі мікроба звільняється ендотоксин,
проникнення його в кров спричиняє загальну інтоксикацію
організму.
Якщо бар’єрна функція лімфовузлів недостатня,
розвивається бактеріємія. З током крові мікроби
потрапляють у паренхіматозні органи, спричиняючи їх
вогнищеве ураження.
Паралельно відбувається алергізація організму, яка
впливає на перебіг хвороби.

12.

Бубонна.
Виразково – бубонна.
Очно – бубонна.
Ангінозно – бубонна.
Абдомінальна.
Легенева.
Генералізована.

13.

Інкубаційний період триває від декількох
годин до 2 -3 тижнів, частіше 3 – 7 діб.
Характерно:
o
o
o
o
гострий початок хвороби;
симптоми інтоксикації ( озноб, швидке підвищення
температури тіла 38 – 40 С, інтенсивний біль голови,
запаморочення, м’язовий біль, виражене
нездужання);
можливі блювання, носові кровотечі;
хворі часто збуджені;

14.

o
o
o
o
o
o
o
обличчя і кон’юктиви, почервонілі, судини склер
розширені;
на шкірі різноманіттні висипання, на слизовій
ротової порожнини – точкові крововиливи;
язик вкривається брудно – сірим нальотом.
периферичні лімфовузли збільшуються : мають
розміри від горошини до волоського горіха;
з 2 – го дна пальпується збільшена печінка, з 5 – 8
го дня –селезінка;
пульс частий , артеріальний тиск знижений;
постійна лихоманка до 5 тижнів, знижується
поступово. У період одужання часом зберігається
субфебрилітет;

15.

Збудник проникає до організму через шкіру.
Запалюються і збільшуються регіонарні лімфатичні
вузли: пахові, ліктьові, пахвинні, стегнові. При
аліментарному зараженні – підщелепні і шийні.
Бубони утворюються на 2 – 3 – й день хвороби,
добре контуруються, не злучені зі шкірою,
малоболючі.
Шкіра над ними не змінна.
У процесі видужання вони розсмоктуються, рідко
нагноюються.
При септичному перебігу туляремії далеко від місця
проникнення збудника виникають вторинні бубони.

16.

Бубонна форма туляремії

17.

Виникає внаслідок укусу інфікованими
кровосисними комахами або гризунами;
На місці проникнення збудника іноді можна
відмітити послідовну появу плями, папули
,везикули, пустули та виразки;
Діаметр виразки не перевищує 1 см, вона має
кратероподібну форму, малоболюча, вкривається
темною кірочкою;
Приєднується місцевий лімфаденіт

18.

Виразково-бубонна форма туляремії

19.

Збудник розвивається при проникненні крізь
слизову оболонку очей;
виникає фолікулярний кон’юктивіт;
Папули з некротичними виразками;
Повіки дуже набряклі;
З очної щілини виділяється жовтий гній;
Процес здебільшого однобічний;
Пальпаторно визначаються щільні, болючі
підщелепні, передньошийні й навколовушні
лімфатичні вузли;

20.

Очно-бубонна
форма туляремії

21.

Хворіють діти при харчових й водних спалахах
інфекції;
Уражаються піднебінні мигдалики
Біль у горлі, який посилюється під час ковтання;
Слизова оболонка ротоглотки гіперемійована;
Мигдалики збільшені, набряклі;
Нальоти на мигдаликах брудно-сірого кольору, зняти
їх важко;
При відпаданні некротизованої тканини
утворюються глибокі виразки,які довго загоюються;
Процес однобічний;
Запалюються шийні, навколовушні і підщелепні
лімфатичні вузли, які можуть нагноюватися

22.

Ангінозно-бубонна форма туляремії

23.

Зараження відбувається з їжею або водою;
Клінічні прояви виникають з розвитком
туляремійного мезаденіту
Скарги хворого:
Перймоподібний біль у животі;
Нудота;
Блювання;
Високу температуру тіла;
Пальпаторно: печінка та селезінка збільшені;
Можливе виникнення перитоніту.

24.

Виникає після аспіраційного зараження;
Розвивається гострий трахеобронхіт;
Інтоксикація;
Субфебрильна температура;
Виникає пневмонія:
початок гострий,
перебіг тяжкий,
триває до двох місяців і більше,
Схильна до рецидивів та ускладнень( бронхоектази,
абсцеси, гангрена легень, плеврит, каверни);
Харкотиння- слизово-гнійне і криваве.

25.

Виражений токсикоз без місцевих проявів;
Скарги на головний біль, біль у м’язах, загальне
нездужання;
Втрата свідомості і марення;
Гарячка тримається на високих цифрах 3 тижні і більше;
Може з’явитися розеольозна висипка на верхніх і нижніх
кінцівках, обличчі, шиї, грудях на другому тижні
захворювання;
Висипка поступово набуває багряно-мідного або синього
відтінку;
Через 1-2 тижні на місці висипки виникає висівкоподібне
або крупнопластинчасте лущення;
Хворі одужують повільно.

26.

Вторинна пневмонія;
Абсцес легені;
Гнійний плеврит;
Перитоніт;
Міокардит4
Менінгоенцефаліт;
Інфекційний психоз.

27.

Матеріал для дослідження:
Кров ( генералізована форма).
Пунктат з бубону ( бубонна форма).
Виділення з виразки на шкірі (виразково-бубонна
форма).
Виділення з кон’юнктиви ( очно-бубонна форма).
Наліт з мигдаликів ( ангінозно-бубонна форма).
Харкотиння ( легенева форма ).

28.

Серологічний;
Алергологічний;
Бактеріологічний;
Біологічний.

29.

30.

Бактеріологічний
метод
дослідження
Визначення
чутливості збудника
до антибіотиків

31.

Госпіталізація в окремі бокси;
Дієта в залежності від клінічної форми і
тяжкості перебігу;
Антибіотикотерапія (стрептоміцин та ін.);
Курс лікування триває на протязі гарячкового
періоду і 5-ти днів нормальної температури;
У тяжких випадках антибіотики поєднують із
преднізолоном;
При затяжному перебігу і рецидивах здійснюють
комбіноване лікування антибіотиками і вбитою
вакциною

32.

Дезінтоксикаційна терапія ( 5% розчин глюкози,
сольові розчини);
Антигістамінні препарати;
Вітамінотерапія;
На бубони накладають мазеві пов’язки,
застосовують теплові процедури (солюкс
діатермія);
Інгаляції хлорофіліпту,полоскання рота розчином
фурациліну при ангінозно-бубонній формі;
Мазь сульфацил-натрію при очно-бубоннійформі;
Прогноз лікування сприятливий.

33.

Неспецифічна:
Дератизація й дезінсекція полів, складських
приміщень, населених пунктів з використанням
отрутохімікатів (приманки з фосфідом цинку);
Своєчасне збирання врожаю;
Переорювання полів восени;
Знищення бур’янів;
Гідромеліоративні роботи;
Використання репілентів та інших засобів
ідивідуального захисту;
Заборона використання сирої води з відкритих
водойм;

34.

Специфічна:
Планові щеплення живою протитуляремійною
вакциною Ельберта-Гайського населення на
території виявлення туляремії тварин
Імунізація групи ризику – мисливців,
сільськогосподарських працівників;
Ревакцинація через 5 років;
При появі випадків туляремії - екстрена
вакцинація;
Епідеміологічний нагляд.

35.

Вакцинація

36.

1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
Назвіть збудника туляремії, його властивості.
Як розповсюджується ця хвороба?
Основні клінічні форми туляремії, їх
характеристика?
Як підтвердити діагноз туляремії?
Особливості догляду за хворими.
Принципи лікування хворих.
Основи профілактики туляремії.

37.

Фермер П. госпіталізований на 10 день хвороби
зі субфебрильною температурою тіла. Зліва на
шиї пальпується лімфатичний вузол розміром з
куряче яйце, помірно болючий, не злучений з
оточуючими тканинами. На задній поверхні шиї
суха кірочка темно-коричневого кольору після
укусу комахи. Яке захворювання можна
запідозрити?