Філософія Середньовіччя

1. Лекція 4. Філософія Середньовіччя

План
1. Філософія середньовіччя (апологетика,
патристика, схоластика, містика).
2. Філософія Августина Аврелія.
3.Філософія Ф.Аквинського.

2. 15.Філософія середньовіччя (апологетика, патристика, схоластика, містика)

• Загальна характеристика філософії
Середньовіччя: етапи розвитку, коло проблем,
представники.
• У своєму розвитку філософія Середньовіччя
пройшла такі етапи:
• 1) апологетика (1-II ст. н.е.);
• 2.патристика (II-VIII ст. н.е.);
• 3) схоластика (VIII-XV ст.).
• 4) містика ( ХY-XV1 ст. н.е.);

3.

• Проблематика філософії Середньовіччя:
• 1) пізнання Бога та доведення його
існування;
• 2) проблема теодіцеї (виправдовування
Бога);
• 3) проблема істини (відображення об’єкта у
свідомості; істину дає Бог і природа);
• 4) проблема сенсу життя;
• 5) проблема держави.

4. Середньовічна філософія формувалася за умов кастово-ієрархічної структури феодального суспільства. Ця обставина визначила зміст і форму

Середньовічна філософія формувалася за умов кастово-ієрархічної
структури феодального суспільства. Ця обставина визначила зміст і
форму середньовічної філософії
1.Вона існувала переважно як теоцентричний
світогляд, тобто теоретична проблематика
концентрувалася навколо поняття міфологеми Бога, а любов до мудрості
реалізувалася як течія богословської думки.
2.Питання про походження світу вирішується у
дусі біблейського креаціонізму (від лат.
creare - творити): світ створено з нічого, за
одним лише вільним волевиявленням Бога.

5. У філософії Середньовіччя виділяються два напрямки:

1) реалізм (Августин, Ф. Аквінський);
2) номіналізм (Абеляр, Росцеллін).
Реалізм продовжує «лінію Платона» і, як
правило, зливається з церковною ортодоксією.
Номіналізм (від лат. nomina - ім'я) проводить у
середньовічній схоластиці «лінію
Демокріта»,відроджує орієнтацію на світ
одиничних об'єктів Аристотеля.
Започатковує номіналістичну традицію в Середні
віки французький богослов Росцеллін (XI ст.).

6.

• За його твердженням, справжніми є лише
речі, що чуттєво сприймаються і не мають
реального (незалежного від речей)
існування; загальні поняття - лише химери,
«струси повітря». Отже, універсали - не
більш як імена речей, їхні назви, а тому
будь-яка ідея є словесною, а не
онтологічною реальністю. Тим самим
номіналізм зводить ідеальне буття
загального до фізичної стихії слова або
терміна. Звідси інша назва номіналізму термінізм.

7.

Поміркований номіналізм, або концептуалізм,
представлений схоластами П'єром Абеляром
(1079-1142), Дунсом Скотом (1265/66-1308) та
Уільямом Оккамом (1285-1349).
Цей різновид номіналізму заперечує самостійне,
поза природою і людиною існування загальності,
але й не зводить його до емпіричної даності
терміна; він визнає реальність загального як
певне цілісне розумове узагальнення
індивідуальних речей.
Отже, загальне похідне від одиничних речей існує
після них як знання про їх спільні або повторювані
ознаки.

8. Патристика.

• Патристика (від лат. - батько) - це християнське
богослов’я I-VIII ст., апологетика “батьків
церкви”, які спочатку відстоювали догмати
християнської релігії проти язичництва,
вказували на несумісність релігійної віри з
античною філософією.
• Починаючи з III ст. патристика намагалася
пристосувати філософію еллінізму
(неоплатонізму) до обґрунтування
християнства.

9. Перший період патристики - апологетика (II-III ст.):

• 1) оформлення і обґрунтування християнського
світогляду, теоретичний захист християнства від
його численних ворогів;
• 2) головна проблема - ставлення до язичницької
філософії та культури.
• Представниками цього періоду патристики були
Тертуліан, Климент та Ориген. Ориген створив
першу філософсько-теологічну систему
християнства.

10. Другий період патристики - класичний (IV-V ст.):

• 1) формування світоглядного і теологодогматичного стандарту середньовічної
християнської думки.
• Проблеми класичного періоду патристики:
• 1) тринітарна проблема, тобто єдності та
триєдності Бога;
• 2) христологічна проблема (поєднання у Христі
двох природ - божественної та людської);
• 3) антропологічна проблема (питання про
божественну благодать і гріховну природу
людини у плані її порятунку та спокути).

11.

• У класичній патристиці вирізняють два
потоки:
• 1) грецький потік (Олександрійський,
Кесарійський, Ніський);
• 2) латинський потік (Медіаланський,
Стриданський, Августин).

12. Заключний період патристики (VI-VIII ст.):

1) стабілізація догматики;
2) енциклопедична кодифікація наук на
чолі з теологією.

13. Августин „Блажений” Аврелій (354-430 рр. н.е.),- єпископ, християнський богослов, філософ-містик.

• 1. У праці „Про град божий” Августин
обґрунтовує і розвиває християнську
концепцію всесвітньої історії, яку він
розуміє фаталістично, як результат
божественного передвістя. „Земному
граду” він протиставляє „град Божий”,
всесвітнє панування церкви.
• 2. Систематизував християнське
віровчення.

14. Висловлювання Августина

• - Злом називається і те, що людина коїть, і те, що
вона терпить. Перше - це гріх, друге - покарання..
Людина коїть зло, яке хоче, і терпить зло, якого не
хоче.
• - Явна істина, що залишає людину холодною,
полонить її, коли вона розкриє її під алегорією.
• - Ніхто не здатен знайти Бога, якщо раніше не
повірить у те, що потім узнає.
• - Найсправедливіше покарання за гріх полягає у
тому, що людина втрачає те, чим вона не захотіла
добре користуватися... той, хто не схотів
поводитися правильно, коли міг, втрачає цю
можливість, коли захоче поводитися правильно.

15.

• Любов до тимчасового можна
вигнати, лише відчувши солодкість
вічного.
• - Не у владі людини те, що
приходить їй у голову.
• - Смерть - зло лише через те, що за
нею слідує.

16. 17. Ф.Аквінський.Схоластика

• Схоластика (від гр. - шкільний) - це середньовічна
„шкільна” філософія, представники якої - схоласти прагнули раціонально обґрунтувати та систематизувати
християнське віровчення.
• Схоластика поділяється на такі періоди:
• 1) рання схоластика (XI-XII ст.), для якої характерним є
вплив неоплатонізму (Еріугена, Кентерберійський);
• 2) класична схоластика (XII-XIII ст.), яка характеризується
пануванням „християнського аристотелізму”
(Аквінський та ін.);
• 3) пізня схоластика (XIII-XIV ст.), представники якої
виступали проти томізму (Скот), протиставляючи йому
теорію двоякої істини

17. Висловлювання Ф. Аквінського:

• Загальні поняття, роди існують усюди і завжди.
Колір взагалі вище окремого кольору. Людство
вище людини. Властивість вище того, хто нею
володіє, святість вище окремого святого, Бог
вище всякої окремої істоти.
• - Як може справжнє щастя витікати з багатства,
якщо для придбання багатства доводиться
зазнавати страждання? Якщо втрата багатства
викликає потрясіння, то його надлишок
призводить до божевілля.

18.

• - Блаженство і Бог - одне і теж.
• - Недосконалість проявляється раніше від того, що
досконале.
• - Справедливість є властивість душі, керуючись
якою люди неодмінно і постійно прагнуть
відплатити кожному по заслугах його.
• - Ми повинні щиро любити інших заради їх
власного блага. А не заради нашого.
• - Спілкування друзів не є необхідністю для
людського щастя, оскільки людина має вже всю
повноту своєї досконалості в Богу.

19. Ф.Аквінський (1225-1274) - італійський богослов, філософ, представник схоластики. Основні праці: „Сума проти язичників”, „Сума теології” .

Ф.Аквінський (1225-1274) - італійський богослов, філософ,
представник схоластики. Основні праці: „Сума проти
язичників”, „Сума теології”
.
Основні ідеї Ф. Аквінського:
1) гармонія віри та знання при
підпорядкуванні знання вірі;
2) виправдовував соціальну нерівність;
3) сенс життя людини у пізнанні Бога та
дотриманні його заповідей;
4) навів п’ять доказів існування Бога.

20.

За Ф. Аквінським Бог існує, тому що він:
а) першопричина;
б) взірець;
в) необхідність;
г) мета;
д) першодвигун.

21.

• Ф. Аквінський визнавав існування
трьох видів універсалій (загальних
ідей):
• 1) універсалії до одиничних речей;
• 2) універсалії в самих речах;
• 3) універсалії після речей.

22. Ф. Аквінський вважав

• що розум здатний раціонально довести буття Бога
та спростувати заперечення проти істин віри.
• За Ф. Аквінським, порядок відносин панування і
підпорядкування, при якому воля осіб у вищій
людській ієрархії рухає нижчими верствами
населення, встановлений Богом.
• - Загальні поняття, роди існують усюди і завжди.
Колір взагалі вище окремого кольору. Людство
вище людини. Властивість вище того, хто нею
володіє, святість вище окремого святого, Бог вище
всякої окремої істоти.

23.

• Як може справжнє щастя витікати з багатства,
якщо для придбання багатства доводиться
зазнавати страждання? Якщо втрата багатства
викликає потрясіння, то його надлишок
призводить до божевілля.
• - Блаженство і Бог - одне і теж.
• - Недосконалість проявляється раніше від того, що
досконале.
• - Справедливість є властивість душі, керуючись
якою люди неодмінно і постійно прагнуть
відплатити кожному по заслугах його.

24.

• - Ми повинні щиро любити інших
заради їх власного блага. А не
заради нашого.
• - Спілкування друзів не є
необхідністю для людського щастя,
оскільки людина має вже всю
повноту своєї досконалості в Богу.

25. Світоглядні ідеї Еклезіаста та об'явлення Іоанна Богослова (Біблія)

Світоглядні ідеї Еклезіаста такі:
1) усе в світі суєта суєт і томління духу;
2) всьому свій час;
3) хто приумножує пізнання, той приумножує
смуток;
• 4) засуджує накопичення та бажання наживи;
• 5) жінка розглядається як джерело зла;
• 6) радить боятися Бога

26. Світоглядні ідеї Одкровення Іоанна Богослова такі:

• 1) ідея катастрофічного кінця світу
(есхатологія);
• 2) ідея знамення наближення кінця світу;
• 3) ідея Страшного Суду для всіх нехристиян;
• 4) друге пришестя Ісуса Христа;
• 5) ідея царства Божого.