Державна санітарно-епідеміологічна експертиза товарів народного споживання

1. «Державна санітарно-епідеміологічна експертиза товарів народного споживання»

Міністерство охорони здоров'я України
Запорізький державний медичний університет
Кафедра загальної гігієни та екології
к.мед.н., доцент Кірсанова О.В.

2. План

1.Держа́вна санітарно-гігієнічна експертиза.
2. Будівельні матеріали та вимоги до будівництва споруд.
3. Загальні положення, гігієнічні вимоги до полімерних і
полімервміщуючих матеріалів, які застосовуються у
виробництві меблів :
А) Гігієнічні вимоги до виробництва та маркування
полімерних і полімервміщуючих матеріалів;
Б) Основні типи полімерних будівельних матеріалів та перелік
хімічних речовин, що виділяються з них у повітря.
4. Гігієнічні вимоги до застосування
полімерних і
полімервміщуючих матеріалів у виробництві меблів:
А) Контроль за виконанням санітарних правил;
Б) Відповідальність за дотриманням санітарних правил;
В) Основні типи полімерних матеріалів для виробництва
меблів та перелік хімічних речовин, що виділяються з них.

3. 1. Державна санітарно-гігієнічна експертиза

Державна
санітарно-гігієнічна
експертиза полягає у комплексному
вивченні
документів
(проектів,
технологічних
регламентів,
інвестиційних програм тощо), а також
діючих об'єктів та пов'язаних з ними
небезпечних факторів на відповідність
вимогам санітарних норм.

4. Державна санітарно-гігієнічна експертиза передбачає:

визначення безпеки господарської та
іншої
діяльності,
умов
праці,
навчання, виховання, побуту, що
прямо
чи
побічно
негативно
впливають або можуть вплинути на
здоров'я населення;
встановлення відповідності об'єктів
експертизи вимогам санітарних норм;

5.

оцінку повноти та обґрунтованості
санітарних
і
протиепідемічних
заходів;
оцінку
можливого
негативного
впливу
небезпечних
факторів,
пов'язаних з діяльністю об'єктів
експертизи, визначення ступеня
створюваного ними ризику для
здоров'я населення.

6. 2. Будівельні матеріали та вимоги до будівництва споруд

Екологічність людського житла сьогодні, на
початку XXI століття, стала актуальна, як
ніколи раніше. З розвитком нових технологій,
появі нових видів транспорту, нарощуванням
темпів виробництва людство все далі
відходить від тих початкових умов, в яких
колись зародилася цивілізація. Сьогодні
людина, що живе в досить великому місті, все
більше піддається стресовим навантаженням
і негативній дії штучно створеного ним місця
існування.

7.

Нові
будівельні
матеріали.
Увесь
асортимент
будівельних
матеріалів,
які
вживаються
в
сучасному
будівництві,
можна
розділити
на:
–
відносно
безпечні;
– такі, які потребують суворого
контролю.

8.

До
безпечних
матеріалів
можна
віднести найбільш
традиційні,
вироблювані
на
природній основі:
цегла,
камінь,
бетон,
обробні
матеріали на основі
гіпсу, дерево, скло.

9.

Найнебезпечнішими
будівельними
матеріалами з точки
зору
екології
є
матеріали з високою
кількістю полімерів в
своєму складі: різного
роду
пластики,
лінолеум, покрівельні
матеріали,

10.

Чемпіони
по
шкідливості
лаки, фарби і
матеріали
на
основі фенолів і
формальдегідів.
Останні
дуже
несприятливо
діють на здоров'я
людини.

11.

Лінолеум
або
ламінат
при
нагріванні навіть
сонячним світлом
виділяють
цілу
гамму органічних і
токсичних
речовин.

12.

Неякісні фарби та
лаки і зовсім
можуть з часом
викликати
алергію
або
астму.

13.

Статистика ринку будівельних матеріалів
досить тривожна. Більше 50% усіх
будівельних матеріалів на внутрішньому
ринку не можна назвати безпечними для
здоров'я. Багатьом не під силу пройти
навіть
найпростішу
екологічну
експертизу.

14.

Несприятлива дія на
людину
виявляється
штучними
електромагнітними
полями. Їх джерелами
є працюючі побутові
пристрої, електрична
проводка,
зовнішні
електромагнітні
випромінювання.

15.

На Заході ця проблема актуальна
через надмірно велику кількість
побутової техніки, у нас – через
низьку її якість.

16.

Так деякі старі телевізори є
джерелом рентгенівського
випромінювання
до
40мКи/ч, що вище за
допустимий
рівень.
Кольорові телевізори на
відстані до 50см створюють
електричне поле 20-30кВ/м
(норма – 15 кВ/м). Тому
треба дивитися їх на
відстані 1,5-2м від екрану.

17.

Серед
побутових
приладів
достатньо
таких, змінне магнітне
поле яких більше, ніж
міжнародні норми – 0,2
мікротесел.
При
тривалій
дії
це
підвищує
ризик
виникнення лейкемії у
дітей, у дорослих –
лейкемії, раки мозку,
негативних
змін
в
репродуктивній
та
імунній системі.

18.

Уникнути дії на організм
електромагнітних полів
можна
тільки
віддаленням
місць
постійного
перебування
на
безпечну
відстань.
Гранично допустимий
рівень радіації складає
для
України
10-20
мкР/ч. В природі цей
рівень рідко перевищує
вказану величину

19.

Але
якщо
приплюсувати
сюди
випромінювання
від
будівельнооздоблювальних матеріалів і конструкцій
(бетону, граніту, цегли, штукатурки,
шпаклювання,
кераміки,
керамзиту,
облицювальної плитки і так далі), що
містять природні радіонукліди, цей
показник може підскочити у декілька
разів.

20.

Загальновідомо,
що
дія
радіації
характеризується довгим інкубаційним
періодом. Отже, постійне і довгострокове
перебування в зоні дії, якою би мізерною
не була іонізуюча доза, може привести до
ракових пухлин, променевої хвороби,
порушень в генетичних структурах.

21.

Самими несприятливими
компонентами в
екологічному забрудненні житлових приміщень
можна назвати формальдегід і фенол. . Ці
високотоксичні гази обумовлюють головні болі,
алергії, подразнення слизових оболонок. Зараз
фенол і формальдегід присутні майже в усіх
полімерних матеріалах, в деревостружкових
плитах, які використовують при виробництві
меблів, в декоративних деталях, деяких
тканинах, килимових покриттях і клеях.

22.

Виділення цих компонентів відбувається
протягом тривалого терміну – від одного
місяця до декількох років. Залежить це
від характеру матеріалу, температури,
вологості,
вентиляції.
Активність
виділення токсинів з часом або
скорочується, або, навпаки, зростає. Нові
вироби з ДСП можуть спочатку виділяти
запах, який, незабаром зникне.

23.

Чим старішими стають
фарбовані стіни, тим
більше
ймовірність
попадання фенолу і
формальдегіду
в
повітря,
оскільки
досить
швидко
відбувається
розтріскування
захисного
шару.

24.

Дуже
небезпечним
матеріалом є азбест,
який, на щастя, все
рідше застосовується в
будівництві.
Проте,
його джерелом можуть
бути пошкоджені або
використані неналежно
оздоблювальні,
ізоляційні,
протипожежні
матеріали.

25.

Отруєння азбестом не дає негайних
симптомів. Однак довготривале
перебування в зараженій азбестом
квартирі призводить до різних
онкологічних
і
легеневих
захворювань.

26.

Бетон, в порівнянні з
іншими
будівельними
матеріалами, є досить
чистим і екологічним
будівельним матеріалом,
але тільки за винятком
випадків, коли в нього
додають
добавки
у
вигляді форміату або
нітриту
натрію,
що
впливають на швидкість
твердіння суміші.

27.

Нітрит натрію є сіллю азотистої кислоти, усі солі якої
отруйні. Попадання їх в організм людини,
наприклад, при проведенні будівельних робіт,
викликає
важкі
ураження
(розширення
кровоносних
судин,
утворення
в
крові
метгемоглобіна), небезпечні для життя. Для
надання бетону більшої пластичності нерідко
застосовується пластифікатор С-3, де міститься 610% сульфату натрію NaSO4. Такі склади мають
чималу екологічну небезпеку, хоча і не взаємодіють
з людським житлом безпосередньо.

28.

Що ж до радону –
безбарвного,
але
радіоактивного
газу
частого
супутника
природних мінералів,
то і він може уявити
небезпеку для здоров'я
і життя. При кімнатній
температурі радон є
одним з найважчих
газів.

29.

Але його дії швидше
можуть піддатися жителі
садибних будинків, чим
мешканці
багатоповерхівок.
Надходження радону від
ґрунту на порядок вище,
ніж від конструкцій. До
того
ж
потрібно
розуміти, що застосовані
в будівництві матеріали
впливають на екологію
житла не кожен окремо, а
по сукупності.

30. Вимоги до будівництва споруд

Існує три категорії споруд.
Перша – це житлові
будівлі,
дитячі
сади,
лікарні і тому подібне.
Друга – це службові та
адміністративні будівлі. І,
нарешті,
третя
категорія – це різного
роду
виробництва,
складські комплекси і
тому подібне.

31.

Найжорсткіші вимоги звичайно пред'являються до
першої категорії. Відповідно підбираються і
матеріали. До речі, на думку спеціалістів наші
нормативи є дуже жорсткими, набагато жорсткіше
багатьох європейських. І зараз норми ГДК
залишилися ті ж. Дослідження будівельних
матеріалів відбуваються в лабораторних умовах.
Робиться це по перевірених методиках і досить
успішно, хоча не можна заперечувати, що технічне
і лабораторне обладнання давно вже вимагає
оновлення.

32. 3. Загальні положення гігієнічних вимог до полімерних і полімервміщуючих матеріалів, які застосовуються у виробництві меблів :

Санітарні правила встановлюють гігієнічні вимоги,
що забезпечують безпеку для здоров’я людини всіх
видів ПВМ, які застосовуються у виробництві
меблів:
матеріали
для
корпусних меблів:
деревостружкові та деревоволокнисті плити,
фанера,
натуральна деревина з різноманітною
оздоблювальною поверхнею, матеріали на основі
різноманітних зв'язуючи (полістирол, поліетилен,
поліпропілен);
оздоблювальні
матеріали
та
покриття:

33.

плівки,
ламінат,
паперовослоїстий пластик,
декоративні
паперові
покриття, лаки,
фарби;
матеріали для м‘яких
меблів (пінопласти,
піногума, оббивочні
тканини:
штучна
шкіра,
натуральна
шкіра,
синтетичні
обтяжні матеріали).

34.

Санітарні правила мають бути дотримані
у виробництві меблів при розробці НТД
та застосуванні всіх видів полімерних
матеріалів.

35. А) Гігієнічні вимоги до виробництва та маркування до полімерних і полімервміщуючих матеріалів

Виробництво полімерних та полімервміщуючих
матеріалів повинно здійснюватись в відповідності
до
нормативно-технічної
документації,
рецептури і технологічних регламентів, на основі
яких були виготовлені зразки продукції,
які
отримали позитивну гігієнічну оцінку і які
узгоджені з органами та установами санітарноепідеміологічної
служби.
Технологічні
регламенти і рецептури розроблюються для
кожного підприємства та виду ПМ і меблів з їх
використанням.

36.

Сировина
та
хімічні
компоненти,
які
використовуються
на
виробництві полімерних
та
полімервміщуючих
матеріалів, повинні бути
з числа узгоджених для
цих цілей органами та
установами санітарноепідеміологічної
служби.

37.

Зміна
складу
та
технологічних
регламентів
виробництва
полімерних
та
полімервміщуючих
матеріалів і меблів без
узгодження з органами
та установами санітарно
епідеміологічної
служби не допускається.

38.

Полімерні та полімервміщуючі матеріали
та меблеві вироби з них повинні мати
маркування з зазначенням нормативнотехнічної
документації,
заводувиробника
та
дати
виробництва
матеріалу.

39. Б Основні типи полімерних будівельних матеріалів та перелік хімічних речовин, що виділяються з них у повітря.

Полімерні
і полімервміщуючі матеріали не
повинні
створювати
в
приміщенні
специфічний запах, що перевищує допустиму
норму(2 бали).
Полімерні і полімервміщуючі матеріали не
повинні виділяти в повітря приміщень
шкідливі речовини в концентраціях,
які
можуть здійснювати несприятливий вплив на
організм людини (з урахуванням всього
комплексу речовин, що виділяються).

40.

З полімерних і полімервміщуючих матеріалів в повітря
приміщень протягом експлуатації меблів не повинні
виділятися хімічні речовини, які відносяться до 1 класу
небезпечності, встановлені для атмосферного повітря.
Вміст інших речовин, які виділяються з матеріалів, не
повинен перевищувати гранично допустимі концентрації
(середньодобові) для атмосферного повітря, затверджені
Міністерством охорони здоров’я України . При виділенні
з матеріалів декількох хімічних речовин, які мають
сумаційну дію,
сумарний показник не повинен
перебільшувати
одиницю
(сума співвідношень
фактичних концентрацій хімічних речовин до їх ГДК ) .

41.

Полімерні і полімервміщуючі матеріали не
повинні стимулювати розвиток бактеріальної
та грибкової мікрофлори та повинні бути
стійкими до впливу дезінфікуючих засобів при
використанні їх у виробництві меблів для
лікувально-профілактичних,
санаторнокурортних, дитячих дошкільних, підприємств
харчової промисловості і інших будівель, в яких
передбачається режим вологої дезінфекції.

42.

Питома
ефективна активність природних
радіонуклідів в матеріалах не повинна
перевищувати 370 Бк/кг.
Пофарбування та фактура полімерних і
полімервміщуючих
матеріалів
повинна
відповідати естетичним і фізіолого гігієнічним вимогам.
ПВМ за показником токсичності продуктів
горіння не повинні перевищувати класів
та “помірнонебезпечні” згідно
ГОСТ
12.1.044-89

43.

44.

45.

46. 4. Гігієнічні вимоги до застосування полімерних і полімервміщуючих матеріалів у виробництві меблів

Гігієнічні
вимоги
до
матеріалів,
що
застосовуються
в
виробництві меблів повинні
бути
обґрунтовані
з
урахуванням
функціонального
призначення
меблів
і
експлуатаційнофункціонального
призначення приміщень, у
меблюванні
яких
застосується
меблева
продукція.

47.

Матеріали, що застосовуються для виробництва
меблів,
які будуть використовуватись для
меблювання
приміщень
лікувальнопрофілактичних закладів, дитячих дошкільних,
шкільних установ,
підприємств харчової
промисловості, об‘єктів громадського харчування і
інших будівель,
в яких необхідно здійснювати
режим
прибирання
вологим
способом
і
дезінфекцію,
повинні бути стійкими до
дезінфікуючих засобів і вологого прибирання і не
повинні
стимулювати
ріст
бактеріальної
мікрофлори.

48.

Для виробництва меблів не допускається
використання
деревостружкових
і
деревоволокнистих плит, фанери класу Е2 за
емісією формальдегіду.
Для виготовлення меблів не
допускається
використання
деталей
не
ламінованих
деревостружкових плит, що не облицьовані і не
мають
захисних
і
захисно-декоративних
поверхонь.

49.

Для
виготовлення дитячих матраців
повинні
застосовувати
матеріали
(пінополіуретан еластичний,
тік
матрацний,
тканини льняні та інші)
дозволені МОЗ України
Ввезення та застосування на території
України імпортних ПМ здійснюється
тільки при наявності висновку санітарноепідеміологічної експертизи МОЗ України.

50. А) Контроль за виконанням санітарних правил

Державний санітарний контроль за виконанням
санітарних норм та правил державними
органами,
підприємствами, установами,
посадовими
особами,
приватними
підприємцями покладається на органи і
установи санітарно - епідеміологічної служби
України.

51.

Систематичний
виробничий
лабораторний
контроль за відповідністю полімерних матеріалів,
призначених для виробництва меблів, гігієнічним
вимогам
та виконання санітарних правил
здійснюється підприємствами, установами та
іншими закладами, які здійснюють випуск та
застосування полімерних матеріалів.

52.

Органи
державного
санітарно-епідеміологічного
нагляду України щорічно здійснюють вибіркову
перевірку підприємств на дотримання санітарногігієнічних вимог при виробництві ПМ. В разі
необхідності
вибіркова
перевірка
може
здійснюватись і в інші строки та при порушенні
вимог в виробництві ПМ випуск продукції може бути
припинено чи заборонено.
Порушення санітарно-гігієнічних норм призводить до
дисциплінарної, адміністративної та кримінальної
відповідальності у відповідності до чинного
законодавства.

53. Б) Відповідальність за дотриманням санітарних правил

Відповідальність за дотримання санітарних правил
несуть керівники та посадові особи підприємств,
установ, об’єднань, закладів, міністерств та
відомств, які здійснюють розробку, виробництво
та застосування
полімерних матеріалів
у
виробництві меблів та необхідний контроль згідно
з законодавством.
Контроль за виконанням цих правил покладається на
органи
та
заклади
державної
санітарноепідеміологічної служби України