Стилістик. Написання хорошого тексту

1.

Використано матеріали з книг Вільяма Зінссера «Текстпекс-шмекс. Магія переконливих текстів» та Стівена
Кінга «Про письменство»

2.

В еру електронного чаклунства все досі залежить
від письма
Мало людей усвідомлюють, наскільки погано вони
пишуть
Вільям Зінссер

3.

Це той, хто здатен на чомусь сконцентруватися приблизно
на 30 секунд. Це той, за чию увагу бореться багато сторін.
Колись цих сторін було відносно мало: газети, журнали,
радіо, чоловік чи дружина, діти та домашні улюбленці.
Сьогодні додалася ціла галактика розважальних та
інформаційних електронних ресурсів.
Чоловік чи жінка, що дрімає в кріслі з журналом або
книжкою в руці, - це людина, якій письменник завдав
забагато зайвого клопоту.

4.

Письменство – це важка праця. Дуже
рідко речення з першої чи навіть із
третьої спроби виходять такими, як ви
хочете. Пам’ятайте це у хвилини відчаю.
Якщо вам здається, що писати складно,
то це тому, що так і є.

5.

6.

Секрет правильного письма в тому, щоб спростити
кожне речення до найнеобхідніших елементів.
Кожне слово, яке не виконує жодної функції, кожне
довге слово, яке можна було б замінити коротким,
кожен прислівник, який має те саме значення, що й
уже
використане
дієслово,
кожна
пасивна
конструкція, через яку читач не розуміє, хто що
робить, - це тисяча й одна домішка, які послаблюють
речення. І використовують ці домішки пропорційно
до рівня освіти й посади автора.

7.

Остерігайтеся
підступних
модних
слів:
парадигма і параметр, пріоритизувати і
потенціалізувати. Це бур’ян, який зіпсує все,
що ви напишете. Не треба вести діалог із
кимось, якщо можна «говорити». Не треба ні з
ким координуватися, краще «узгодити».

8.

Ви повинні володіти основними мовними інструментами та
знати, яку роботу вони виконують. Якщо використати
метафору з теслярством, спершу треба вчитись
розпилювати деревину та забивати цвяхи. Не можна
забувати, що ви займаєтеся ремеслом, яке спирається на
певні принципи. Якщо взяти погані цвяхи, ваш будинок
упаде. Якщо ваші дієслова надто слабкі, а синтаксичні
конструкції хитаються, ваші речення розпадуться на
частини.
Ніхто не може стати Томом Вульфом за один день, навіть Том Вульф.

9.

СТИЛЬ
Ви, звісно ж, нетерпляче прагнете знайти свій стиль – прикрасити прості
слова так, щоб здаватися читачеві особливим.
Стиль – це природна особливість людини, яка щось пише, як і волосся чи
лисина. Намагатися додати стилю – це ніби одягати перуку. Якщо це
зробити, на перший погляд лисий чоловік здасться молодим і навіть
привабливим. Але якщо поглянути на нього знову, здаватиметься, що з
ним щось не так. Проблема в тому, що людина вже не схожа на саму себе.
У цьому й полягає недолік письменників, які навмисно намагаються
прикрашати свої роботи. Вони втрачають те, що робить їх унікальними.
Читачі помітять, якщо ви вдаватимете із себе казна-що. Ось вам і
фундаментальний закон письменства: будьте
собою.

10.

Найприродніше письменники поводяться, коли пишуть від першої
особи. Письмо – це зв’язок між двома людьми, який здійснюється
через аркуш паперу. Він триватиме доти, доки в тексті можна буде
розгледіти людину.
Однак, як правило, складно вмовити письменників використовувати
«я». Вони вважають, що повинні заслужити право ділитися своїми
емоціями і думками. Або що писати «я» – це егоїзм і принизливо. Такі
страхи поширені в академічних колах. Тому люди починають
використовувати безособові речення.
Я розумію, що є безліч випадків, коли не можна використовувати
першу особу. Часто ця заборона обґрунтована. Проте ми все ж
перетворилися на суспільство, у якому люди бояться показувати, хто
вони насправді.

11.

Не намагайтеся уявляти величезну аудиторію.
Її не існує, адже кожен читач – це окрема
людина. Не намагайтеся вгадати, що хочуть
публікувати видавці та що прагне читати
країна. Великою мірою ви пишете, щоб
догодити собі.
Ніколи не пишіть нічого, що не сказали б під
час звичайної розмови.

12.

Ви вчитеся писати, коли пишете.
Єдиний спосіб навчитися писати
– змусити себе регулярно
продукувати певну кількість
слів.

13.

Прив’язки не дають читачам відволікатися і задовольняють їхню підсвідому
потребу порядку, дають відчути, що все гаразд. Зробіть свій вибір і дотримуйтесь
його.
1. Займенник. Оберіть оповідь від першої, другої або третьої особи.
2. Час. Ви повинні обрати час, у якому переважно звертатиметеся до читача.
3. Тон. Висловлюватися максимально формалізовано, щоб підкреслити важливість
події, або дещо недбало, або іронічно, але не змішуйте тони.

14.

Не слід мислити надто масштабно. Визначтесь, який
шматок теми ви «відкусите», як слід опишіть його і
зупиніться. Неосяжні плани знищать весь ваш ентузіазм.
Коли ваш запал зникне, читач першим це помітить.
Кожна успішна книжка повинна наштовхнути читача на
одну цікаву думку, якої в нього раніше не було. Отже,
оберіть одну тезу, яку хочете довести. Це допоже
вибрати тон оповіді та підхід. Деякі речі легше довести
щирістю, деякі – стриманістю, а деякі – за допомогою
гумору.

15.

Найголовніше в будь-якій статті – це перше
речення. Якщо воно не заохочує читача
перейти до другого, вашій статті каюк. Якщо
друге речення не спонукає перейти до
третього, їй теж каюк. З такої послідовності
речень, які ведуть читача далі й далі, доки він
не опиниться на гачку, письменник складає
фундаментальний
розділ,
що
зветься
«зачином».

16.

Знати, коли закінчити статтю, набагато важливіше, ніж вважає більшість
письменників. Останньому реченню слід приділити майже стільки ж уваги,
скільки й першому. Хороше останнє речення чи останній розділ – це істинна
насолода. Це приємний присмак, який людина відчуватиме ще довго після того,
як дочитає вашу розповідь.
Ідеальна кінцівка повинна трохи дивувати, але все ж здаватись абсолютно
логічною.
Коли ви готові закінчити, закінчуйте. Якщо виклали всі факти й зробили
висновки – шукайте вихід.
В ідеалі останні речення повинні містити ідею оповіді та закінчуватися влучно
чи несподівано. Часто я відправляю оповідь на додаткове коло, щоб наприкінці
прозвучало відлуння ідеї, описаної на початку. Як правило найкращий ефект
мають цитати.

17.

Використовуйте активну форму дієслів, якщо є можливість
уникнути пасивної. Для письменника різниця між
активною і пасивною формою – це різниця між життям і
смертю.
Це зробив Джо звучить сильно. Це було зроблено Джо
звучить слабко.
Дієслова – це найважливіший інструмент. Вони додають
реченню драйву. Активні дієслова рішуче штовхають
речення вперед, а пасивні ледве смикають.

18.

Більшість
прислівників
не
потрібна.
Ви
захаращуватимете свої речення і дратуватимете
читачів, якщо спершу використаєте певне дієслово, а
потім ще й прислівник з ідентичним значенням Не
треба казати, що радіо голосно кричало. Дієслово
«кричало» вже передбачає певний рівень гучності.
Не треба писати, що хтось щільно стиснув зуби.
Немає іншого способу їх стиснути. Знову й знову
зайві прислівники послаблюють потужні дієслова.

19.

Більшість прикметників теж не потрібна. Їх пхають у
речення письменники, яким невтямки, що вся необхідна
інформація вже закладена в іменнику. У такій прозі
повно прикметників, що позначають колір предмета,
який і так усім відомий: жовті нарциси та коричневе
багно. Речення стають усе довшими, наповнюючись
величними в‘язами, грайливими кошенятами, упертими
детективами та сонними лагунами. Прикметник, який
лише виконує роль прикраси – це іграшка для
письменника і тягар для читача.

20.

Стівен Кінг

21.

Прості інструменти кладіть нагору. Найпростіший із них, хліб
письменства, - лексикон. Тут можете пакувати все, що є, без
найменшого почуття провини та меншовартості.
Прикрашати лексику в пошуках довгих слів, бо вам трохи
соромно за свої короткі, - це дуже погано. Це наче наряджати
хатнього улюбленця.
Використовуйте базове правило словника: використовуйте
перше слово, яке спаде на думку, якщо воно доречне та
колоритне.
На Бога вам погіршувати ситуацію, вибираючи слово, яке є
лише кузеном того, котре ви хотіли використати?

22.

Пам’ятайте, що спочатку
ви пишете для себе, а лише
потім цей текст читатиме
аудиторія

23.

Знайдіть для себе затишне тихе
місце
Де б ви не були, головне залишатися за робочим
столом та не відволікатися. Пишіть за закритими
дверима і переписуйте із відчиненими.
У вашій кімнаті для письма не повинно бути
телефона, телевізора, тим паче відеоігор, які
відволікатимуть. Якщо там є вікно, в яке
ви постійно дивитесь і думаєте про щось, окрім
тексту, закрийте його шторами, або сядьте до нього
спиною.

24.

Спробуйте не так часто вживати
прислівники
Прислівник — це не ваш друг. Наприклад: «Він рішуче
закрив двері». Це не таке вже й погане речення, але
чи дійсно «рішуче» потрібне? А як щодо контексту, який
був перед цим реченням. Хіба він не повинен сказати
нам, чому герой зачиняє двері саме «рішуче»? І якщо
вищезазначений текст дає відповідь на це запитання,
то чи не буде прислівник тут зайвим?

25.

Ще раз,
уникайте прислівників
Прислівники — це друга найгірша річ після
фраз: «він сказав» і «вона сказала».

26.

Забудьте про ідеальну граматику
Мова не завжди має носити краватки
та зашнуровані черевики. Метою художньої
літератури є не граматика, а відчуття того,
що читач в тебе на гачку і готовий слухати
історію… змусьте його забути, що він тримає
в руках книгу.

27.

Ви повинні читати. Ні, серйозно. ЧИТАТИ
Ваш читацький кругозір має бути досить широким, постійно
вдосконалюватися, розширюватися, переосмислюватися
та оновлюватися. Якщо у вас немає часу читати, у вас немає часу (або
інструментів) писати якісно.
Реальна важливість читання полягає в тому, що вона вдосконалює процес
писання, робить його легким та рідним для кожного письменника.
Постійне читання затягує вас у світ, де ви можете писати жадібно,
відключивши свою свідомість. Воно також дає розуміння того, що було
зроблено, а що ще в процесі; що банальне, а що свіже; що дійсно працює,
а що лежить мертвим текстом на сторінках.

28.

Розробіть власний стиль і будьте йому вірні
Не варто копіювати особливості письма будь-якого письменника,
незалежно від того, наскільки простими та загальноприйнятими
вони здаються. Люди, які вирішили писати як Джон Грішем
чи Том Кленсі, не виробляють нічого якісного, оскільки мають
не такий словниковий запас, як автори. Почуття і сюжет, створені
за допомогою імітації, не можуть передати всі відчуття
та переживання через невластиву вам манеру вираження тексту,
який ви намагаєтесь скопіювати і писати невластивою для вас
мовою.

29.

Не забувайте про абзаци та розділи
Абзаци майже завжди важливі, вони структурують
текст і роблять його кращим для сприйняття.
У художці абзаци менш структуровані — вони
повинні гарно виглядати та звучати.
Що більше літератури ви читаєте та пишете, то
швидше ви почнете створювати їх швидко та якісно.
І це дійсно те, від чого текст стане кращим.

30.

Символізм
Символізм існує для того, щоб покращувати
й збагачувати текст, а не створювати відчуття
штучної глибини.

31.

Коли ви закінчите, вичитайте свій твір,
а ще краще попросіть когось іншого
зробити це
Вихід книги на ринок без вичитки, це наче гра в дартс
у темній кімнаті — ви можете влучити в ціль, але
ви не заслуговуєте на це, бо не попрацювали як слід.