Збудники анаеробних інфекцій
Група патогенних анаеробів
Правець (Tetanus)
Збудник - СІ. tetani
Морфологія
Культуральні властивості
Біохімічні властивості
Резистентність
Патогенність
ЧУТЛИВІСТЬ ДО ТОКСИНУ
Лабораторна діагностика
Біологічна проба
Імунітет
Ботулізм
Збудник — СІ. botulinum
Морфологія
Культуральні властивості
Біохімічні властивості
Антигенна структура
Резистентність
Патогенність
Лабораторна діагностика
Біопроба
Імунітет
Емфізематозний карбункул
Морфологія СІ. chauvoei
Культуральні властивості
Біохімічні властивості
Антигенна структура
Резистентність
Патогенність
Лабораторна діагностика
Імунітет
Злоякісний набряк (рановий газовий набряк, газова гангрена, газова інфекція)
Збудники:
Морфологія Cl. septicum
Культуральні властивості
Біохімічні властивості
Резистентність
Патогенність
Антигенна структура
Cl. perfringens
Морфологія
Культуральні властивості
Біохімічні властивості
Антигенна структура
Резистентність. Патогенність.
СІ. novyi
Морфологія
Культуральні властивості
Біохімічні властивості
Антигенна структура
Резистентність. Патогенність.
СІ. histolyticum
Морфологія
Культуральні властивості
Біохімічні властивості
СІ. sordellii (СІ. oеdematies)
Морфологія
Культуральні властивості
Біохімічні властивості
Патогенність
Лабораторна діагностика злоякісного набряку
Імунітет
Збудник брадзоту
652.50K
Categories: medicinemedicine biologybiology

Збудники анаеробних інфекцій

1. Збудники анаеробних інфекцій

Загальна характеристика патогенних
анаеробів, лабораторна діагностика,
специфічна профілактика.

2. Група патогенних анаеробів

• Представники роду клостридій — Сlosrtidium,
родина Bacillacea
Належать до Групи 18 «Грампозитивні
палички і коки, утворюючі спори».
Включає 61 вид, 12 -патогенні.
• Представники роду фузобактерій —
Fusobacterium.
Належать до Групи 6 «Грамнегативні,
анаеробні, прямі, зігнуті і спіральні бактерії»
(Берджи, 1997).

3.

4. Правець (Tetanus)

• Гостра ранова
неконтагіозна інфекція
людини та тварин.
• Характеризується
підвищеною
рефлекторною
збудливістю, клонічними
й тонічними
скороченнями
мускулатури тіла або
окремих груп м'язів,
високою смертністю.

5. Збудник - СІ. tetani

• Стовбняк у людини вперше описав
Гіппократ (IV століття до н. е.),
• Збудник відкритий Н. Д. Монастирським
(1883) та А. Ніколайєрем (1884).
• Чисту культуру одержав Кітазато,
(1889).

6. Морфологія


СІ. tetani — тоненька
паличка, довжиною від 0,3—
0,8х3 - 12 мкм.
• Рухлива (перитрих).
• Капсул не синтезує, утворює
спори.
• В молодих культурах завжди
грампозитивний, у старих —
грамнегативний.
спори

7. Культуральні властивості


СІ. tetani — облігатний анаероб. Опт.
температура 36—38 °С, рН — 7,4—
7,6.
На сер. Кітта—Тароцці зумовлює
значну каламуть і незначне
газоутворення. Через кілька днів
середовище просвітлюється і
утворюється пухкий осад. Культура
має характерний запах паленого рогу.
На глюкозо-кров'яному агарі - колонії
світло-сірого кольору з помітно
випуклим центром. Краї колоній з
відростками.
При посіві на МПЖ уколом, на 5—12ту добу інкубації - ялинкоподібний
ріст та повільне розрідження
желатини.

8. Біохімічні властивості

• Збудник не змінює ні моносахариди, ні
багатоатомні спирти.
• Окремі штами здатні ферментувати
глюкозу.
• СІ. tetani має незначно виражені
протеолітичні властивості.
• Ферменти пероксидаза та оксидаза
відсутні, що пояснює надзвичайну
чутливість збудника стовбняка до
атмосферного кисню.

9. Резистентність

• У вегетативній формі збудник термолабільний — гине
протягом 20—ЗО хв при 60—70 °С, швидко
інактивується під дією дезінфікуючих речовин у
загальноприйнятих концентраціях.
• Спори надзвичайно резистентні. Більше 10 років
залишаються життєздатними на різних об'єктах
зовнішнього середовища. У запаяних ампулах в
умовах кімнатної температури, спори не гинуть до 30
років.
• Прямі сонячні промені вбивають спори за 3-5 діб,
кип'ятіння — протягом 30—50 хв,
10 %-вий розчин хлорного вапна — за 10 хв, 5 %-вий
розчин фенолу — за 8—10 год, 5 %-вий розчин
креоліну — за 5 год, 1 %-вий розчин азотнокислого
срібла — за 1 хв.

10. Патогенність

11. ЧУТЛИВІСТЬ ДО ТОКСИНУ

• До токсину СІ. tetani чутливі ссавці усіх видів.
• Найбільш чутливими є коні, потім вівці, кози,
велика рогата худоба, свині, собаки, коти, а
також люди.
• Більш чутливими є молоді тварини.
• Серед лабораторних тварин надзвичайно
чутливі білі миші, морські свинки, кролі.

12. Лабораторна діагностика

• У лабораторію надсилають шматочки
тканини, взятої з глибини рани, гній,
тампони, бинти та інші матеріали, які
торкалися до рани.
• Від трупів — шматочки печінки,
селезінки, кров.
• Якщо стовбняк виник після родів або
аборту, направляють виділення з піхви
та матки, абортований плід.

13.


Мікроскопія (за Грамом, за
Муромцевим);
Культивування на МППБ та цукровому
кров'яному МПА.
Біопроба – на білих мишах, або
морських свинках.

14. Біологічна проба

15. Імунітет

• Людина, мавпи, свині, морські свинки не
набувають природного активного імунітету
проти стовбняка.
• Жуйні тварини на це здатні. В організмі
останніх постійно виявляють антитоксини.
• Концентрований стовбнячний токсин
використовують для профілактичної імунізації
у неблагополучних стадах тварин.
• З метою пасивної імунізації застосовують
протистовбнячну гіперімунну сироватку

16. Ботулізм

• гострий кормовий токсикоз із ознаками
ураження центральної нервової
системи. Характеризується розвитком
парезів і паралічів, високою смертністю.

17. Збудник — СІ. botulinum

• Відкритий у 1896 p. Ван Ерменгемом.

18. Морфологія

• СІ. botulinum - поліморфна
паличка довжиною 0,30,8х4-9 мкм.
• Перитрих.
• Капсул не утворює.
• Спори овальні, розміщені
термінально або
субтермінально.
• Грампозитивний у молодих
культурах. В старих –
грамнегативний.

19. Культуральні властивості

• СІ. botulinum —
облігатний анаероб.
• Термін культивування
48-72 год.
• На глюкозо-кров'яному
агарі – круглі колонії з
зоною β-гемолізу.
• На МППБ – помутніння
середовища з
газоутворенням,
характерний запах
згірклої олії.

20. Біохімічні властивості

• СІ. botulinum ферментує з утворенням
кислоти та газу глюкозу, левульозу, мальтозу,
гліцерин, декстрин, саліцин, інозит.
• Деякі сероваріанти (А, В) характеризуються
високою протеолітичною активністю.
• Збудник викликає маслянокисле бродіння, що
супроводжується запахом, який нагадує запах
згірклого масла.
• Ферментативні властивості у збудника
ботулізму нестабільні й залежать від його
штаму, що потрібно враховувати в процесі
ідентифікації.

21. Антигенна структура

• Збудник має 7 серологічних варіантів:
А, В, С (Сі, Cg), D, Е, F та G.
• Кожний серологічний варіант
характеризується специфічною
імуногенністю, продукує відповідний
екзотоксин.
• Збудник ботулізму має соматичний (О)
та джгутиковий (Н) антигени.

22. Резистентність

• При Т 80 °С — гине за З0 хв, при кип'ятінні протягом 2
—3 хв.
• Спори витримують кип'ятіння протягом кількох годин,
автоклавування - протягом ЗО хв.
• Спори СІ. botulinum надзвичайно резистентні проти
хімічних речовин. У 5 %-му розчині фенолу гинуть
через добу, в етиловому спирті - через 2 міс .
• Ботуліновий токсин при кип'ятінні руйнується протягом
15—20 хв.
• Ботуліновий токсин кілька місяців не руйнується у
зерні.
• Ботуліновий токсин руйнується під дією іонізуючої
радіації, прямих сонячних променів, у лужному
середовищі (8,5 і вище).

23. Патогенність

• СІ. botulinum виявляють у ґрунті, гною, воді,
на поверхні рослин, в шлунково-кишковому
тракті клінічно здорових людей і тварин.
• До ботулінового токсину чутливі люди, коні,
велика та дрібна рогата худоба, норки, птиця,
незалежно від віку та породи.
• Досить стійкі проти ботулінового токсину
свині, собаки, коти.
• Із лабораторних тварин найбільш чутливі білі
миші, морські свинки та кролі. Щури порівняно
резистентні.

24. Лабораторна діагностика

• ґрунтується на виявленні токсину і в
меншій мірі на виділенні збудника.
• В лабораторію надсилають проби
корму, підозрюваного в
токсиноутворенні, кров та
паренхіматозні органи від трупів.

25. Біопроба

• Ботуліновий
токсин виявляють
біологічним
методом.
• За допомогою
реакції
нейтралізації.

26. Імунітет

• Для штучної імунізації норок
застосовують ботуліновий анатоксин.
• Специфічну терапію не застосовують.

27. Емфізематозний карбункул

• Гостре неконтагіозне захворювання
переважно великої рогатої худоби.
• Характеризується утворенням крепітуючих
набряків у місцях, багатих на м'язову тканину,
високою летальністю.
• Захворювання реєструють на території усіх
країн.
• Збудник — СІ. chauvoei відкритий Фезером
у 1876 р. У чистій культурі вперше одержаний
Ру (1887), Кітазато (1889).

28. Морфологія СІ. chauvoei

• СІ. chauvoei - пряма або
злегка зігнута паличка,
0,6-1х 2-8 мкм, поліморфна
(веретено-, грушо- та
лимоноподібні, кулясті
форми).
• Рухлива.
• Капсули не утворює.
• Спори розміщені центрально
або субтермінально.
• В молодих культурах —
грампозитивні, в старих —
грамнегативні.
СІ. chauvoei

29. Культуральні властивості


СІ. сhauvoei — суровий анаероб.
Орt Т 36—38 °С, рН середовища — 7,2—7,4.
На простих живильних середовищах не
росте.
Культивують на глюкозо-кров'яному агарі
Цейслера, мозковому середовищі
На середовищі Кітта—Тароцці
спочатку спостерігається помутніння
бульйону, який через 20—24 год.
просвітлюється і через 2—3 доби стає
повністю прозорим. На дні пробірки - пухкий
білуватий осад. Спостерігається незначне
газоутворення.

30. Біохімічні властивості

• СІ. chauvoei розріджує желатину,
яєчний білок та сироватку крові, що
зсілася.
• Більшість штамів утворюють
сірководень, індол не виявляється.
• Нітрати не редукує, ферментує з
утворенням кислоти і газу глюкозу,
галактозу, цукрозу, лактозу, мальтозу.
• Гліцерин, маніт, саліцин та інулін не
змінює.

31. Антигенна структура

• Термостабільний соматичний (О)
антиген.
• Термолабільний джгутиковий (Н)
антиген.
• Споровий S-антиген.
Має антигенну спорідненість з СІ. septicum.

32. Резистентність

• Вегетативні форми збудника нестійкі.
• Спори в ґрунті зберігаються десятки років.
• У трупах - до 3 міс., у гною - до 6 міс., у
солонині більше 2 років.
• Під дією прямих сонячних променів гине
протягом 24 годин, при кип'ятінні — за 2 год.
• Під дією 3 %-го розчину формальдегіду
збудник гине за 10—15 хв.
• Під дією 6 %-го р-ну гідроксиду натрію гине
через 6—7 діб.

33. Патогенність

• У природних умовах хворіє переважно велика
рогата худоба, рідше — вівці.
• Поодинокі випадки захворювання серед кіз,
буйволів, оленів, лосів.
• Верблюдів і свиней вдається заразити в
експериментальних умовах.
• Люди не хворіють.
• Серед лабораторних тварин найбільш чутливі
морські свинки. Щурі й білі миші
малосприйнятливі. Кролі досить резистентні.
• Факторами патогенності СІ. chauvoei є його
токсини та ферменти.

34. Лабораторна діагностика


В лабораторію надсилають шматочки уражених м'язів, ексудат з
набряків, кров.
Бактеріологічне дослідження:
Мазки-відбитки фарбують за Грамом, методом Муромцева і
мікроскопують.
Виділення чистої культури .
Для остаточної ідентифікації вивчають біохімічні властивості,
патогенність (на морських свинках).
Для експрес-діагностики захворювання запропонована РІФ.

35. Імунітет

• Тварини, які перехворіли, набувають стійкого
тривалого імунітету.
• Українська Формолвакцина проти
емфізематозного карбункула великої рогатої
худоби і овець.
• Жива вакцина на основі високоімуногенного
штаму 2/14.
• З профілактичною та лікувальною метою
зрідка застосовують специфічну сироватку,
одержану шляхом гіперімунізації телят або
лошат.

36. Злоякісний набряк (рановий газовий набряк, газова гангрена, газова інфекція)

• Гостра неконтагіозна ранова інфекція
тварин усіх видів і людини.
• Захворювання характеризується
появою набряків у м'яких тканинах,
некротичними явищами, інтоксикацією
організму.

37. Збудники:

• СІ. septicum, Cl. novyi, Cl. perfringens, Cl.
histolyticum, Cl. sordelii.
• У тварин - Cl. seрticum переважно в
асоціації з іншими клостридіями.
• Cl. septicum (vibrio septique) виділений у
1877 p. з трупа корови Пастером і
Жубером.

38. Морфологія Cl. septicum

• Cl. septicum — поліморфна
паличка довжиною 0,8-2х 2-10
мкм.
• Збудник рухливий у молодій
культурі, перитрих.
• Утворює овальні
субтермінально або
центральне розміщені спори.
• Грампозитивний лише у
препаратах з молодих культур.

39. Культуральні властивості

• Облігатний анаероб. Орt. t 37
°С, рН серед. — 7,6.
• На кров'яному агарі - ніжні
блискучі колонії з нерівними
бахромчастими краями,
інколи спостерігається
вуалеподібний ріст, навколо
колоній — зона гемолізу.
• В середовищі Кітта -Тароцці
— ріст інтенсивний,
зумовлює значне його
помутніння та помірне
газоутворення. Потім
середовище стає прозорим,
утворюється осад.

40. Біохімічні властивості

• Cl. septicum ферментує з утворенням
кислоти і газу глюкозу, галактозу,
левульозу, мальтозу і саліцин, зрідка
сахарозу.
• Розріджує желатину. Лакмусове молоко
зсідається з утворенням кислоти й газу.
• У невеликій кількості утворює H2S,
індол не утворює.

41. Резистентність

• Спори Cl. septicum витримують
кип'ятіння протягом 2—15 хв.
• Роками зберігаються у ґрунті.
• Вегетативна форма збудника нестійка.

42. Патогенність

• Cl. septicum патогенна для тварин усіх видів і
людини.
• Збудник синтезує екзотоксин, до складу якого
входять кілька компонентів: α, β,γ.
• α-токсин характеризується гемолітичною та
некротизуючою властивостями, зумовлює
летальність.
• Cl. septicum може викликати злоякісний набряк
у тварин та людини, а також брадзот у овець.
• Заражаються коні, велика рогата худоба, вівці,
свині.
• Чутливі усі види лабораторних тварин.

43. Антигенна структура

• У Cl. septicum виявляють соматичний
(О) та джгутиковий (Н) антигени.
• Н- антиген зумовлює шість серологічних
варіантів збудника.

44. Cl. perfringens

• Cl. perfringens (Cl. welchii) виділений у
1892 p. Уелчем та Неттолом.
• Надзвичайно поширений у зовнішньому
середовищі.
• Входить до складу мікрофлори
шлунково-кишкового тракту.

45. Морфологія

• Cl. perfringens — поліморфна
паличка довжиною 4— 8 мкм
діаметром 0,6—1,5 мкм.
• Кокоподібні та ниткоподібні
форми.
• Утворює капсулу.
• Утворює овальні
субтермінально розміщені
спори.
• В препаратах з молодої
культури — грампозитивний, з
старої грамнегативний.

46. Культуральні властивості

• Cl. perfringens — анаероб, але
лабораторні штами можуть рости в
мікроаерофільних і навіть в
аеробних умовах.
• На кров'яному агарі - дрібні (2—4
мм), спочатку мутні або сіруватобілі, пізніше зеленкуваті колонії,
навколо зона гемолізу.
• Колонії неоднотипні: гладенькі (Sформа), шорсткі (R-форма) та
слизисті (М-форма).
• В середовищі Кітта—Тароцці помутніння та газоутворення. Через
3—5 діб середовище стає прозорим,
а на дні пробірки білуватий осад.
Запах масляної кислоти.

47. Біохімічні властивості

• Cl. perfringens ферментує з утворенням
кислоти та газу глюкозу, лактозу,
галактозу, сахарозу та мальтозу.
• Характеризується незначними
протеолітичними властивостями: повільно
розріджує желатину, коагульовану
сироватку крові, білок курячого яйця.
Індол, за деяким винятком, не утворює.
Молоко не пептонізує.

48. Антигенна структура

• СІ. perfringens має шість антигенних
сероваріантів: А, В, С, D, Е та F.
• Диференціація на сероваріанти пов'язана
з антигенною характеристикою токсинів
збудника і здійснюють її за допомогою
реакції нейтралізації.
• Кожний сероваріант продукує
специфічний екзотоксин, який
нейтралізується лише гомологічною
сироваткою.

49. Резистентність. Патогенність.

• Вегетативні клітини нестійкі. Спори можуть
витримувати кип'ятіння до 3 год.
• СІ. perfringens може викликати захворювання
у різних видів тварин, людини.
• До експериментального зараження чутливі
голуби, морські свинки, більш резистентні
кролі, білі миші, щурі.
• Фактори патогенності: екзотоксини,
протеолітичні, цукролітичні, гемолітичні
ферменти.

50. СІ. novyi

• Виділений Нові в 1883 p. з трупа
морської свинки.

51. Морфологія

• СІ. novyi — довжиною 4—8
мкм, діаметром 1—1,5 мкм
поліморфна паличка.
• Капсул не синтезує.
• Утворює спори круглої чи
овальної форми, розміщені
субтермінально.
• Перитрих, рухлива у молодих
культурах.
• Грампозитивна у молодих та
грамнегативна у старих
культурах.

52. Культуральні властивості

• СІ. novyi — облігатний анаероб. Оптимальна
температура 37 °С, рН — 7,8.
• На кров'яному агарі - сірого відтінку шорсткі з
випуклим центром колонії діаметром 3—8 мм.
Краї колоній нерівні, порізані. Навколо них
зона β-гемолізу.
• В середовищі Кітта—Тароцці - інтенсивне
помутніння, незначне газоутворення. Через
кілька днів середовище світлішає, на
шматочках печінки з'являється осад.

53. Біохімічні властивості

• Серовари А, В, С ферментують глюкозу,
фруктозу та мальтозу, сероваріант D —
лише глюкозу. Всі серологічні варіанти
збудника ферментують гліцерин.
• Протеолітична активність незначна.

54. Антигенна структура

• За характеристикою розчинних
антигенів розрізняють чотири
серологічні варіанти СІ. novyi: А, В, С та
D.

55. Резистентність. Патогенність.

• Вегетативна форма СІ. novyi нестійка. Спори
витримують кип'ятіння протягом 2 год, можуть
виживати в ґрунті до 10 років.
• СІ. novyi патогенна для коней та інших
непарнокопитних тварин, великої рогатої
худоби, овець, кіз; свиней, диких ссавців,
птахів, китів, черепах.
• Із лабораторних тварин надзвичайно чутливі
морські свинки.

56. СІ. histolyticum

• СІ. histolyticum — виділений у 1916
p. Вейнбергом і Сегеном з вмісту
рани при газовій гангрені у людини.
• СІ. histolyticum є представником
нормальної мікрофлори тваринного
організму.
• Зрідка входить до складу
мікроорганізмів, що зумовлюють
злоякісний набряк.

57. Морфологія

• СІ. histolyticum досить маленька паличка,
довжиною 3—5 мкм та діаметром в межах
0,2—0,5 мкм.
• Капсулу не утворює.
• Спори овальні, розміщені центрально або
субтермінально, рухлива.
• Перитрих.
• Грампозитивна лише у молодій культурі.

58. Культуральні властивості

• Анаероб, але може рости в мікроаерофільних і
навіть в аеробних умовах.
• На кров'яному агарі утворює дрібні, 0,5—1 мм
діаметром, прозорі S-форми колонії. Навколо
зона гемолізу. Згодом колонії можуть втрачати
прозорість, стають сірувато-білими або матовобілими з нерівними краями.
• В середовищі Кітта — Тароцці рівномірне
помутніння середовища, газоутворення не
спостерігається. Пізніше воно стає прозорим, а
на дні пробірки виявляється осад.

59. Біохімічні властивості

• Цукри не ферментує.
• Має виражені протеолітичні
властивості: розріджує желатину,
коагульовану сироватку крові, білок
яйця, пептонізує молоко. Сірководень
утворює, індол не виявляється.

60.

• Резистентність. Вегетативні клітини
малостійкі. Спори можуть витримувати
кип'ятіння до 1 год.
• Патогенність. СІ. histolyticum утворює
складний токсин, що включає п'ять
компонентів: альфа-токсин — летальний,
уражує центральну нервову систему,
бета-токсин—фермент колагеназа,
гамма-токсин — фермент протеїназа,
дельта-токсин — фермент еластаза,
епсилон-токсин — гемолізин.

61. СІ. sordellii (СІ. oеdematies)

• СІ. sordellii (СІ. oеdematies) виділена
Сорделі, в 1922 p. від хворої на газову
гангрену людини.

62. Морфологія

• СІ. sordellii — поліморфна паличка
довжиною 3— 8 мкм і діаметром 1,2
—1,5 мкм.
• Капсули не утворює.
• Спори овальної форми, розміщені
центральне або субтермінально.
• Рухлива в молодих культурах.
Перитрих.
• За Грамом фарбується позитивно.

63. Культуральні властивості

• СІ. sordelii — облігатний анаероб.
• На кров'яному агарі утворює сіроватобілого кольору неправильної форми з
шорсткою поверхнею колонії. Навколо
них вузька зона гемолізу.
• В середовищі Кітта-Тароцці - значне його
помутніння та газоутворення. У старих
культурах виявляють ниткоподібний слиз.
Відчувається неприємний гнильний запах.

64. Біохімічні властивості

• СІ. sordelii ферментує глюкозу,
мальтозу, фруктозу; лактозу та
цукрозу не змінює.
• Розріджує желатину та коагульовану
кров'яну сироватку, пептон гідролізує
молоко, утворює сірководень. Індол
не виявляють.

65. Патогенність

• СІ. sordelii спричиняє захворювання у
сільськогосподарських та інших видів
тварин.
• Виділяють ЇЇ від великої рогатої худоби
при анаеробній гемоглобінурії,
ентеротоксемії, а також брадзоті і
ентеротоксемії овець.
• Факторами вірулентності СІ. sordelii є
екзотоксин, який характеризується
летальною та некротичною дією,
лецитиназа С, здатна гемолізувати
еритроцити крові і в меншій мірі кроля, а
також гіалуронідаза, фібринолізин та
уреаза.

66. Лабораторна діагностика злоякісного набряку

• У лабораторію надсилають шматочки
уражених м'язів, внутрішніх органів,
ексудат.
• Від трупів овець додатково надсилають
частину сичуга та тонкого відділу
кишечника з вмістом для диференціації
брадзоту й ентеротоксемії.

67.

• Мазки фарбують за Грамом і Муромцевим.
• Виділення збудника здійснюють на
середовищах Кіта—Тароці, кров'яному агарі
з глюкозою.
• Досліджують біохімічні властивості.
• Біопробу ставлять на морських свинках.
• Ідентифікацію збудників здійснюють
вивченням культуральних, морфологічних,
тинкторіальних, біохімічних та антигенних
властивостей ізольованих мікроорганізмів.
• Ставлять реакцію нейтралізації із
стандартними діагностичними сироватками.

68. Імунітет

• Імунітет при злоякісному набряку
антитоксичний.
• Використовують полівалентну
антитоксичну сироватку у поєднанні
з антибіотиками широкого спектру
дії.

69. Збудник брадзоту

English     Русский Rules