Патогенні та умовнопатогенні коки. Стафілококи. Стрептококи. Нейсерії

1.

Патогенні та умовнопатогенні коки. Стафілококи.
Стрептококи. Нейсерії.
ВНМУ ім. М.І.Пирогова
Кафедра мікробіології

2. Стафілококи

• Таксономія
Родина Micrococcacea
Рід Staphylococcus (біля 20 видів)
Види: S.aureus - патогенний
S. epidermidis
S. saprophyticus
умовнопатогенні
S. hominis
S. saccharolyticus

3. Морфологія

• Грам ( +) коки
• d- 0,5-1,5 мкм
• не утворюють спор, капсул
• нерухомі
• в мазках-препаратах
розташовуються поодиноко, або
у вигляді скупчень, що
нагадують грона винограду

4.

5. Стафілококи в мазках, виготовлених із чистої культури і гною

6. Культуральні властивості

• факультативні анаероби, невибагливі до
поживних середовищ і умов культивування
(рН 6,2-8,4; t=25-45 C)
Для культивування
використовують:
а) універсальні поживні
середовища:
МПА – через 16-24 год – S- форми колоній,
середніх розмірів, забарвлені у колір пігменту
МПБ - через 24 год утворюють дифузне
помутніння, пізніше можливе утворення осаду

7. Культуральні властивості

б) диференційно-діагностичні
середовища (5-10% NaCl)
• жовточно - сольовий агар (середовище
Чистовича) – лецитиназна активність
• молочно-сольовий агар – пігментоутворення
• жовточно – молочно - сольовий агар
• кров’яний агар – гемолітична активність
• середовище Коростильова – ферментація
маніту в анаеробних умовах

8.

9. Антигенна будова

• видові антигени (білок А S.aureus)
• типоспецифічні антигени
(виявляють в РА, 30 сероварів)
• перехресно-реагуючі антигени –
подібні до ізоантигенів
еритроцитів, клітин нирок та
шкіри людини – обумовлюють
розвиток аутоімунних
захворювань

10. Резистентність

• стійкі до нагрівання (800С – 30 хв,
1500С – 10 хв)
• стійкі до етанолів
• чутливі до детергентів, фенолів,
альдегідів

11. Фактори патогенності

• Адгезини (поверхневі білки – білок А,
полісахариди)
• Капсула
• Ферменти патогенності
плазмокоагулаза
лецитиназа
гіалуронідаза
фібринолізин
каталаза
ДНК-аза

12. Фактори патогенності

• Екзотоксини
За механізмом дії діляться:
а) мембранотоксини (стафілолізини)
– мають дермонекротичну, летальну
та деструктивну дію на еритроцити,
лейкоцити, макрофаги
б) ексфоліатини А і В
в) токсин синдрому токсичного шоку
г) ентеротоксини А, В, С, D, E

13. Фактори патогенності

• Алергени
• Перехресно-реагуючі антигени
• Антифагоцитарні фактори
(мікрокапсула, білок А,
пептидоглікан, тейхоєві кислоти
• Суперантигени – мітогенна дія на
• Т- і В-лімфоцити

14. Епідеміологія і патогенез

• Джерело інфекції – хвора
людина або бактеріоносій.
• Шляхи зараження – усі можливі.
Інфекції можуть носити
ендогенний та екзогенний
характер.
Стафілококи спричиняють більш
як 100 захворювань різної
локалізації

15. Імунітет

• антибактеріальний
• антитоксичний
• типоспецифічний

16. Лабораторна діагностика

• Матеріал для дослідження: рановий
вміст, виділення, кров, сеча, ліквор,
синовіальна рідини, випорожнення,
блювотні маси та ін.
• Мікроскопічний метод – орієнтовна
діагностика
• Бактеріологічний метод – основне
діагностичне значення (з обов’язковим
визначенням антибіотикочутливості)
• Серологічний метод – використовують
рідко (РНГА, ІФА)

17. Тести для диференціації стафілококів

• Визначення факторів патогенності
(гемолізин, ДНКаза, лецитиназа,
плазмокоагулаза) – ідентифікаційні
ознаки S.aureus
• Біохімічні тести (розщеплення
манітолу)
• Визначення чутливості до
новобіоцину (диференціація
S.epidermidis і S.saprophyticus)

18.

Визначення
плазмокоагулази
Визначення
ДНКази

19. Визначення чутливості до новобіоцину для диференціації S.epidermidis (зліва) і S.saprophyticus (зправа)

20. Профілактика та лікування

Профілактика
• неспецифічна
• специфічна (екстренна) –
стафілококовий анатоксин
Лікування
• етіотропна – антибіотики
• специфічне
антистафілококова плазма
антистафілококовий Ig
аутовакцини
стафілококовий бактеріофаг

21. Стрептококи

Таксономія
• Родина Streptococcaceae
• Рід Streptococcus
• Види:
• S.pyogenes
• S.pneumoniae
• S.mitis
• S.agalactiae
S.salivarius

22.

• Рід Enterococcus
• Види: E.faecalis
E.faecium
E.durans

23. Морфологія

• Грам (+) коки, сферичної, овоїдної
або ланцетоподібної форми
(S.pneumoniae)
• розміри 0,5-2 мкм
• Нерухомі, не утворюють спор
• патогенні представники утворюють
капсулу (S.pneumoniae, S.pyogenes)в
організмі людини і тварин
• в мазках-препаратах
розташовуються попарно, у вигляді
коротких або довгих ланцюжків

24.

S.pyogenes
E.faecalis

25. Пневмококи в мазках препаратах з мокротиння та чистої культури

26. Культуральні властивості

• факультативні анаероби , t – +370C, рН=7,2-7,6
• вибагливі до поживних середовищ
а) цукровий бульйон – утворюють придоннопристінковий ріст
б) кров'яний агар
- альфа-гемолітичні – неповний гемоліз
- бета-гемолітичні – повний гемоліз
- гама-негемолітичні – відсутність гемолізу
в) жовчний бульйон – диференціація
S.pneumoniae та Enterococcus
• на щільних поживних середовищах утворюють
S форми колоній (в несприятливих умовах – R)

27. Типи гемолізу

Альфа –гемоліз (неповний,
зеленіючі стрептококи,
пневмокок)
Бета гемоліз (повний S.pyogenes)
Гама- гемоліз
(відсутність зони –
оральні стрептококи,
ентерокок)

28. Ріст S.pyogenes на кров’яному агарі

29. Антигенна будова

• Групоспецифічний антиген – Сполісахарид (виявляють в РП)
• Типоспецифічні антигени - білкові
(M, T,R,P): виявляють в РА
• перехреснореагуючі антигени –
подібні до тканин щитовидної
залози, шкіри, нирок, сполучної
тканини серцевих клапанів
• суперантигени

30. Серологічна класифікація стрептококів (Ленсфілд)

- за полісахаридним антигеном –
серогрупи (А-V)
- за білковими антигенами –
серотипи
• ідентифікацію за антигенними
властивостями проводять в РП або
РА

31. Резистентність

• малочутливі до низьких температур,
висушування
• Помірно чутливі до високих
температур
• чутливі до більшості дезінфектантів
у робочих концентраціях

32. Фактори патогенності

• Білок М
• Капсула
• Ферменти патогенності
- С5а-пептидаза
- гіалуронідаза
- стрептокіназа (фібринолізин)
- ДНК-аза (стрептодорназа)
- амінопептидаза

33. Фактори патогенності

• Екзотоксини
- 0 - стрептолізин –чутливий до кисню,
має гемолітичну, цитотоксичну,
кардіотоксичну дії
- S - стрептолізин –нечутливий до
кисню, має гемолітичну і цитотоксичну дії
- еритрогенін (скарлатинозний токсин)
– пірогенна, алергенна, імуносупресивна
дія
- кардіогепатотоксин
• перехреснореагуючі антигени
• суперантигени
• алергени

34. Епідеміологія і патогенез

• Джерело інфекції – хвора людина або
бактеріоносій
• Шляхи зараження – контактний і
аерогенний
• Викликають гнійно-запальні
захворювання різної локалізації,
скарлатину, рожисте запалення
(бешиха), ревматизм

35. Імунітет

• нестійкий, типоспецифічний –
для більшості стептококових
інфекцій
• стійкий, типоспецифічний після перенесеної скарлатини

36. Лабораторна діагностика

• Матеріал для дослідження: гній,
рановий вміст, ексудат, слиз із носоглотки,
наліт із мигдаликів, кров, ліквор, харкотиння.
• Бактеріоскопічний метод – орієнтовне
значення
• Бактеріологічний метод – основне
діагностичне значення
• Серологічний метод – використовують
для діагностики хронічних та аутоімунних
інфекцій

37. Тести для диференціації стрептококів

• Тип гемолізу
• Резистентність до дії жовчних кислот
(ентерокок)
• САМР тест (виявлення стрептококів групи
В)
• Чутливість до оптохіну (пневмокок)
• Чутливість до бацитрацину (S.pyogenes)
• Серологічна ідентифікація за Ленсфілд і
Гріффітс

38. Диференціація стрептококів

Чутливість до
бацитрацину
САМР тест
Чутливість до
оптохіну

39. Профілактика та лікування

Профілактика
• неспецифічна
• специфічна – використовують для
профілактики пневмококових
інфекцій – пневмококова вакцина
(містить капсульний полісахарид)
• Лікування
• етіотропне – антибіотики (беталактамні та ін.). Обов’язкове
визначення антибіотикочутливості

40. Нейсерії

Таксономія
• Родина Neisseriaceae
• Рід Neisseria (14 видів)
• Види: N. meningitidis – збудник
менінгококової інфекції
N. gonorrhoeae – збудник
гонореї та бленореї новонароджених

41. Морфологія

• Грам( -) бобовидні диплококи,
• не утворюють спор,
• нерухомі,
• в організмі людини утворюють
мікрокапсулу.
• В мазках-препаратах
розташовуються внутрішньоабо позаклітинно

42.

43. Мазки-препарати, виготовлені з чистих культур

44. Культуральні властивості

• Облігатні аероби, вибагливі до умов
культивування і складу поживних
середовищ
• Для культивування
використовують:
а) сироватковий агар
б) сироватковий бульйон
в) кров’яний агар
г) асцитний агар (середовище Бейлі)

45. Ріст менінгококів на кров’яному агарі

46. Резистентність

• нестійкі у зовнішньому середовищі
• чутливі до:
висушування
високих та низьких температур
дезінфектантів у робочих
концентраціях

47. N.meningitidis

• Морфологія – типова для роду
• Культуральні властивості:
на щільних середовищах – S форми
колоній (ніжні, прозорі)
на рідких середовищах –
утворюють помутніння, осад

48. Антигенна будова

• групоспецифічні – капсульні
полісахариди
• типоспецифічні –
ліпополісахариди та білки

49. Патогенність

• Фактори патогенності
а) адгезини – пілі, фімбрії
б) капсула
в) ферменти патогенності
гіалуронідаза
нейрамінідаза
протеаза
г) ендотоксин

50. Епідеміологія та патогенез

• Джерело інфекції – хвора людина або
бактеріоносій
• Шлях інфікування – повітрянокрапельний.
• Менінгококова інфекція може
протікати як:
• Назофарингіт
• Менінгококцемія
• Епідемічний цереброспінальний
менінгіт

51. Імунітет

• Напружений
• Довготривалий
• Антибактеріальний
• Групоспецифічний

52.

Профілактика
• неспецифічна
• специфічна – менінгококова
вакцина (полісахаридна) –
проводять в колективах з
розповсюдженим носійством
Лікування
• етіотропне – антибіотики
(пеніциліни)

53. N.gonorrhoeae

• Морфологія – типова для роду
• Культуральні властивості
• а) на щільних середовищах утворюють
колонії в залежності від вірулентності:
- Т1-Т2 – утворюють вірулентні гонококи (мілкі,
прозорі)
- Т3-Т4 – утворюють авірулентні гонококи
(середніх розмірів, мутні)
б) на рідких середовищах – плівка та дифузне
помутніння

54. Патогенність

• Фактори патогенності
а) адгезини – пілі
б) мікрокапсула
в) ендотоксин
г) білки клітинної стінки – фактори
інвазії
д) Ig A-протеази – пригнічення
місцевого імунітету

55. Епідеміологія та патогенез

• Джерело інфекції – хвора людина
• Шлях інфікування – контактний
• При інфікуванні розвивається
гонорейний уретрит, гонорейний
кон'юнктивіт і бленорея
новонароджених. При гематогенному
розповсюдженні можливий розвиток
септицемії, менінгіту, артриту,
пельвіоперитоніту

56. Імунітет

• нестійкий, ненапружений за рахунок
антигенної варіабельності
Профілактика
• Неспецифічна
Лікування
• етіотропне – антибіотики (після
визначення антибіотикочутливості)
• Вакцинотерапія - аутовакцини або
інактивовована гонококова вакцина для
загострення хронічних форм

57. Лабораторна діагностика інфекцій, спричинених нейсеріями

• Матеріал для дослідження: гній з уретри,
носоглотковий слиз, ліквор, кров
• Експрес діагностика – РІФ, ІФА та ін.
а) Мікроскопічний метод (попередня
діагностика)
б) Бактеріологічний метод (основний
метод)
в) Серологічний метод
- РНГА – діагностика менінгококового носійства
- РЗК на холоді – діагностика хронічної гонореї

58. Біохімічна ідентифікація нейсерій на середовищах Гіса

Короткий ряд включає
середовища з глюкозою,
мальтозою, сахарозою і
фруктозою
Гонокок розщеплює тільки
глюкозу
Менінгокок розщеплює
глюкозу і мальтозу