ТЕМА 7.
План
1. Українські землі напередодні Першої світової війни: економічна та суспільно-політична ситуація
1. Українські землі напередодні Першої світової війни: економічна та суспільно-політична ситуація
1. Українські землі напередодні Першої світової війни: економічна та суспільно-політична ситуація
1. Українські землі напередодні Першої світової війни: економічна та суспільно-політична ситуація
1. В роки війни (1915-1916 pp.) заводи, розташовані на Україні, давали:
1. Українські землі напередодні Першої світової війни: економічна та суспільно-політична ситуація
2. Перша світова війна і Україна. Ставлення до війни соціальних і національних прошарків та політичних організацій українського суспільст
Драматизм обставин І Світової війни для України
українські території – зона бойових дій:
українські території – зона бойових дій:
● репресивні дії щодо українців з боку урядів, військового командування Росії:
репресивні дії щодо українців з боку урядів, військового командування Австро-Угорщини
Плани ворогуючих сторін щодо завоювання українських земель
Перша світова війна розпочалася як протистояння двох військово-політичних блоків європейських держав
Україна в планах іноземних держав на початку Першої світової війни
Україна в планах іноземних держав на початку Першої світової війни
Україна у І світовій війні (1914-1918 рр.)
Складність ситуації на українських територіях
Розкол українства:
РОСІЯ
Політичні позиції загальноросійських партій в умовах війни
Суспільні групи на підтримку уряду
РСДРП(б) – відверто антивоєнні, антиурядові (революційні) позиції
Українські національні партії і організації ▼ українство – три напрями політичних позицій
В.Винниченко:
ІІ.Орієнтація на перемогу Німеччини та Австро-Угорщини у війні.
4 серпня 1914 р. - у Львові «Союз визволення України» (СВУ) - позаблокове об’єднання за перемогу у війні кайзеровської Німеччини
Діяльність СВУ
Протиріччя в діяльності СВУ:
ІІІ. Орієнтація українських діячів на пошук власних позицій в умовах війни
Ситуація воєнного періоду
Ситуація воєнного періоду визначила
Ставлення до війни політичних сил
Ставлення до війни політичних сил “Союз визволення України” (Д. Донцов, В. Дорошенко, О. Скоропис-Йолтуховський, М. Меленевський)
Ставлення до війни політичних сил
Ставлення до війни політичних сил
Ставлення до війни політичних сил На початку Першої світової війни в УСДРП відбувся розкол:
Ставлення до війни політичних сил
Ставлення до війни політичних сил
НАСЛІДКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Наслідки І світової війни (негативні)
Наслідки І світової війни (негативні)
Позитивні наслідки
3. Політична ситуація в Україні після Лютневої (1917 р.) буржуазно-демократичної революції.
Причини і передумови Української революції:
Українська революція 1917 р.
Основні події початку революції
Українські політичні партії в 1917 році
Українська Центральна Рада
Основні напрями політичної програми УЦР:
Однак в УЦР не було єдиної думки щодо майбутнього статусу України
Структура вищих органів влади в Україні (І пол. 1917 р.)
Універсали ЦР
Українсько- російська війна
Причини поразки військ УЦР
9 лютого (27 січня) 1918 р. у Бресті між Центральною Радою і країнами німецько-австрійського блоку був підписаний Брестський мир
Брестський мир
Гетьманат
Загальна характеристика доби Гетьманату
Восени 1918 p. – зміна зовнішньополітичної орієнтації П. Скоропадського
Директорія
Внутрішня політика Директорії
Внутрішня політика Директорії
Директорія
У зовнішній політиці уряд Директорії орієнтувався на країни Антанти (Великобританія, Франція).
Зовнішня політика уряду Директорії
Причини поразки Директорії УНР
Причини поразки Директорії УНР
Етапи та особливості громадянської війни в Україні та іноземної воєнної інтервенції
ІІ етап (квітень 1919-лютий 1920)
ІІІ етап (березень-листопад 1920 р.)
Особливості громадянської війни
Особливості громадянської війни
280.00K
Category: historyhistory

Українське суспільство в умовах першої світової війни, революційних подій та державотворчих процесів 1914-1922 рр

1. ТЕМА 7.

УКРАЇНСЬКЕ
СУСПІЛЬСТВО В УМОВАХ
ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ,
РЕВОЛЮЦІЙНИХ ПОДІЙ
ТА ДЕРЖАВОТВОРЧИХ
ПРОЦЕСІВ 1914-1922 РР.

2. План

1. Українські землі напередодні Першої
світової війни: економічна та суспільнополітична ситуація.
2. Перша світова війна і Україна. Ставлення
до війни соціальних і національних
прошарків та політичних організацій
українського суспільства.
3. Політична ситуація в Україні після
Лютневої (1917 р.) буржуазнодемократичної революції. Суспільнополітичні сили та інститути влади в Україні
на етапі 1917 – початку 1918 рр.

3. 1. Українські землі напередодні Першої світової війни: економічна та суспільно-політична ситуація

Напередодні Першої світової війни
українські землі продовжували залишатися
у складі двох імперій — Російської та
Австро-Угорської.
Вони різнились за рівнем економічного і
соціального розвитку, освіти та культури,
адміністративним устроєм.
Обидві імперії проводили імперську
політику, спрямовану на знищення
національної самобутності населення і
колоніальну експлуатацію цих земель.

4. 1. Українські землі напередодні Першої світової війни: економічна та суспільно-політична ситуація

Загальна площа українських земель становила
понад 700 тис. кв. км. Україна була найбільшою за
площею серед залежних країн Європи і четвертою
серед незалежних — після Росії, Австро-Угорщини і
Німеччини.
Населення України напередодні 1917 р.
перевищувало 48 млн. осіб.
Більше жителів в Європі мали лише Росія, АвстроУгорщина і Німеччина.
2/3 жителів України, або 33 млн. осіб, були
українцями, а решта — 1/3 складали національні
меншини — росіяни (10%), євреї (понад 4%),
поляки, угорці, болгари тощо.

5. 1. Українські землі напередодні Першої світової війни: економічна та суспільно-політична ситуація

У сільській місцевості проживало близько 80%
жителів України, в місті — до 20%.
За національним складом село було переважно
українським, землеробським, місто —
багатонаціональним, здебільшого російським і
єврейським, а на західноукраїнських землях —
польським та єврейським.
Українців у містах України було близько 1/3
населення.
Між містом і селом існували глибокі мовні
відмінності. Село говорило українською мовою,
місто — здебільшого російською, а на заході —
польською, німецькою та угорською.

6. 1. Українські землі напередодні Першої світової війни: економічна та суспільно-політична ситуація

Економічно більш розвинутими були
українські землі в складі Російської імперії,
особливо Південь і Схід України.
Донбас був вугледобувною і металургійною
базою Російської імперії.
На той час добування вугілля і виплавка
металу були основними показниками
могутності країни.

7. 1. В роки війни (1915-1916 pp.) заводи, розташовані на Україні, давали:

70% - вугілля, що видобувалось у Російській
імперії
96,7% - прокату,
68% — сортового металу,
99% — двотаврових балок і швелерів,
53% - солі,
81% - олова,
90% - срібла,
75% - чавуну.
Крім того, сільське господарство давало 16 млн.
тонн товарного зерна.

8. 1. Українські землі напередодні Першої світової війни: економічна та суспільно-політична ситуація

У той же час на українських землях в складі
Австро-Угорської імперії промисловість була
майже відсутньою.
Єдині галузі, що розвивалися, були
лісообробна, нафтодобувна, харчова.
Селянство потерпало від малоземелля, і
значна частка населення змушена була
емігрувати або відправлятися на заробітки
за океан.

9. 2. Перша світова війна і Україна. Ставлення до війни соціальних і національних прошарків та політичних організацій українського суспільст

2. Перша світова війна і Україна. Ставлення до
війни соціальних і національних прошарків та
політичних організацій українського суспільства.
Перша світова війна, на порозі якої
стояв світ, носила загарбницький
характер з боку обох ворогуючих
блоків.
Українські землі були об'єктом їх
експансії.
На них претендували Росія, АвстроУгорщина, Німеччина і Румунія.

10.

Передумови війни – загострення
міжімперіалістичних суперечностей
великих держав (буржуазних урядів) щодо
колоніальних володінь
Мета участі імперіалістичних урядів у війні
– перерозподіл колоній задля отримання
ринків збуту, джерел сировини (прибутки
від розвитку капіталістичного виробництва)

11. Драматизм обставин І Світової війни для України

українські території – між
державами, що воювали (Росія,
Австро-Угорщина)
Війна – братовбивчий характер для
українців
В російській армії – 3.5 млн українців
В австро-угорській армії – 250 тис
українців

12. українські території – зона бойових дій:

руйнації, матеріальні збитки, людські
жертви
серпень-вересень 1914 р. – Галицька битва
вересень -1914 – березень 1915 рр –
Східна Галичина, Північна Буковина – під
юрисдикцією російського уряду
квітень 1915 р. – контрнаступ австрійських
та німецьких військ. Повернуто контроль
над Галичиною, значною частиною Волині.

13. українські території – зона бойових дій:

осінь 1915 р. – контрнаступ російських
військ в районі Двінськ та Ровно
Фронт стабілізовано по лінії Рига – Двінськ
– Барановичи – Пінськ – Дубно
травень - червень 1916 р. – контрнаступ на
південно-західному фронті (Брусилівський
прорив)

14. ● репресивні дії щодо українців з боку урядів, військового командування Росії:

на території Галичини – військове (Галицько-Буковинське)
генерал-губернаторство на чолі з графом О.Бобринським
• уніфікація українських земель (чотири губернії – Львівська,
Перемишльська, Тернопільська, Чернівецька)
• русифікаторська політика
• депортація українців вглиб Росії (12 тис. українців тільки
протягом перших декількох тижнів)
• репресії проти українства
особливі привілеї – москвофілам: обійняли посади у в
російській адміністрації. Товариства:«Ставропигийский
інститут», «Общество им. Качковского»; друковані органи.

15. репресивні дії щодо українців з боку урядів, військового командування Австро-Угорщини

репресивні дії щодо українців з боку
урядів, військового командування АвстроУгорщини
• терор, страта без суду тисяч
українців (30 тис. русофілів) в період
відступу австрійської армії
• депортація вглиб Австрії до
концентраційних таборів (Телергоф)

16. Плани ворогуючих сторін щодо завоювання українських земель

Німеччина: Придніпров'я, Донбас, Крим
Австро-Угорщина: Волинь, Поділля
Туреччина: Південь України, Крим
Росія: західноукраїнські землі (Закарпаття,
Східна Галичина , Буковина)
Румунія: Північна Буковина, Бессарабія

17. Перша світова війна розпочалася як протистояння двох військово-політичних блоків європейських держав

Перша світова війна розпочалася як
протистояння двох військовополітичних блоків європейських держав
— Антанти (Англія, Росія, Франція) і
Четверного союзу (Австро-Угорщина,
Італія, Німеччина, Румунія).
1 серпня 1914 р. вважається днем
початку війни.
Напередодні війни окреслилися основні
цілі ворогуючих сторін щодо
завоювання українських земель.

18. Україна в планах іноземних держав на початку Першої світової війни

Антанта
Росія: приєднати землі Галичини і
Прикарпатської України
Англія і Франція: зобов'язувались не
перешкоджати планам Росії в обмін на
згоду розділити колонії Німеччини і
азіатські володіння Туреччини між Англією,
Францією і Росією.

19. Україна в планах іноземних держав на початку Першої світової війни

Четверний Союз
Австро-Угорщина: приєднати землі Волині і
Поділля
Німеччина – включення укр. земель до сфери
життєвих інтересів Пангерманського Союзу
Італія: підтримувала плани Німеччини і
Австро-Угорщини в обмін на дозвіл захопити
французькі колонії в Алжирі
Румунія: приєднання земель Бессарабії і
частини Буковини

20. Україна у І світовій війні (1914-1918 рр.)

Масштаби конфлікту:
Втягнуто в війну: 38 країн (1,5 млрд. чол.)
Мобілізовано: 74 млн. осіб
Загинуло: 10 млн. осіб
Поранено: 20 млн. осіб
В російській армії : 3,5млн. українців
В австро-угорській: 250 тис. українців
Втрати Російської імперії: убитих 1,5 млн. осіб,
поранених – 4 млн. осіб, полонених – 2 млн. осіб.

21. Складність ситуації на українських територіях

шовіністична, репресивна політика
урядів Росії і Австро-Угорщини,
неоднозначність позицій політичних
сил ► глибокий розкол українства по
державним і політичним (класовим)
чинникам
Політичний чинник: вплив на
українство державних і національних
політичних партій і організацій,
міжнародних політичних інституцій

22. Розкол українства:

• суспільні групи на підтримку уряду
(Росія, Австро-Угорщина)
• суспільні групи антиурядового
антивоєнного спрямування (Росія)
• суспільні групи нейтральної
орієнтації (переважно Росія, АвстроУгорщина)

23. РОСІЯ

Розмежованість українства –
найбільш характерне явище
суспільно-політичного життя
підросійської України
Українці – в середовищі впливів
загальноросійських і
національних політичних партій

24. Політичні позиції загальноросійських партій в умовах війни

Специфіка: більшість партій – за беззастережну
підтримку урядових кіл, політику війни
Консервативно-монархічні (чорносотенні) партії
: переможна війна – кращій засіб для зміцнення
позицій самодержавства, що похитнулось в період
революції 1905-07 рр.
Головні партії російської буржуазії –
октябристи та конституційні демократи (кадети):
війна – передумова територіальних загарбань,
збільшення прибутків; шлях щодо приборкання
революційних сил.
Гасла: «Захист Вітчизни!» «Війна до переможного
кінця!»

25. Суспільні групи на підтримку уряду

• монархічні сили (поміщики – соціальна
опора урядових кіл)
• національна буржуазія
• промонархічні сили: політично незрілі
прошарки робітництва, селянства◄ під
впливом шовіністичної пропаганди уряду;
консервативних (монархічних),
буржуазних, (окремих) дрібнобуржуазних
партій.

26.

Загальноросійські революційно-демократичні
(дрібнобуржуазні партії) – партія СР, РСДРП(м) –
період розброду та хаосу
Більшість організацій – на позиціях «оборонництва»,
підтримку урядових кіл: Плеханов Г.В. – лідер РСДРП(м)
Меншість:
• центристські позиції (нечіткість орієнтації, балансування
між радикальними і консервативними силами)
• інтернаціоналістичні позиції (проти політики уряду на
розв’язання війни ≠ революційність більшовиків)

27. РСДРП(б) – відверто антивоєнні, антиурядові (революційні) позиції

Тактична і стратегічна позиція більшовиків ─
Маніфест ЦК РСДРП «Війна і російська соціалдемократія» (жовтень 1914 р.)
• використання політичної кризи, викликаної
війною, для повалення існуючого ладу;
перетворення війни імперіалістичної на війну
громадянську;
• боротьба соціалістів усіх країн за поразку «своїх
урядів» у війні;
• розрив з ІІ Інтернаціоналом (шовіністичні позиції
на початку війни); утворення ІІІ Комуністичного
Інтернаціоналу.

28.

Суспільні групи ◄ впливи
революційно-демократичних
партій:
• інтелігенція (молодь)
• політизована частина робітництва,
селянські маси

29. Українські національні партії і організації ▼ українство – три напрями політичних позицій

І. Російська орієнтація:
більшість діячів українських партій і організацій ─
позиція «оборонництва»
Лідери ТУП. УСДРП, «Спілки»

відділеня Всеросійського союзу земств і міст
(1914р. з метою допомоги російській армії)
З 1916 р. С.Петлюра - уповноважений Союзу на
Західному фронті.
УСДРП - газета «Украинская жизнь» в Москві,

30. В.Винниченко:

«Ці люди орієнтувались на добре, широке
серце руської демократії, на грім перемоги,
який зм’ягчить круте серце царизму аж до
народоправства, до парламентаризму й до
волі націй, що благоденственно мовчали
тоді по всіх її неосяжних просторах... Це
були ті українці, які корінням свого
особистого життя занадто глибоко
зрослися з життям руським».

31. ІІ.Орієнтація на перемогу Німеччини та Австро-Угорщини у війні.

ІІ.Орієнтація на перемогу
Німеччини та АвстроУгорщини у війні.
Блок окремих діячів Східної України
УСДРП: А.Жук, В.Дорошенко
«Спілка»: М.Меленевський (Баск) та
О. Скоропис-Йолтуховський
Українська партія СР (М.Залізняк)
Д.Донцов (дго 1913 р. – УСДРП)
.

32. 4 серпня 1914 р. - у Львові «Союз визволення України» (СВУ) - позаблокове об’єднання за перемогу у війні кайзеровської Німеччини

Ідеологічні позиції Союзу: розгром Росії
самостійність України у формі конституційної
монархії з демократичним політичним
внутрішнім устроєм, однопалатною законодавчою
системою, громадянськими мовними і релігійними
свободами, самостійною українською церквою.
Союз ─ можливість залишення частини етнічних
українських територій у складі Австро-Угорщини
як автономного (коронного) краю.

33.

3 серпня 1914 р. - Головна Українська
Рада (політичні партії Галичини)
Орієнтація на підтримку уряду АвстроУгорщини у військовому конфлікті
Ідеологічні позиції ГУР = ідеологічні позиції
СВУ
Маніфест ГУР від 3 серпня: «Побіда австроугорської монархії буде нашою побідою. І
чим більше буде поражение Росії, тим
швидше виб’є година визволення України».

34. Діяльність СВУ

• репрезентація інтересів Великої України перед
зарубіжним світом, дипломатичні зв’язки з
країнами Четверного союзу
• видання та розповсюдження серед українського
населення країн Четверного Союзу літератури та
періодики на українську тематику
• діяльність на покращення умов перебування
українців в таборах Німеччини і Австро-Угорщини,
робота серед військовополонених: церкви,
бібліотеки, читальні, каси взаємодопомоги, курси
української історії та літератури, німецької мови,
політичної економії тощо.

35. Протиріччя в діяльності СВУ:

• недовірливе сприйняття діяльності СВУ з
боку українства Великої України
• розходження у поглядах представників
українства Сходу і Заходу щодо шляхів
досягнення незалежності України тенденція періоду війни та революційних
подій 1917-1918 рр.
• відмежування насамкінець від СВУ урядів
Австро-Угорщини і Німеччини за умов
переважно пропольської орієнтації останніх

36. ІІІ. Орієнтація українських діячів на пошук власних позицій в умовах війни

Невелика група діячів УСДРП на чолі з
Л.Юркевичем (певний час серед діячів –
В.Вінниченко)
Орган: газета «Боротьба» в Женеві
Ідеологічні позиції: відстоювання українського
питання з позицій «інтернаціонального
соціалізму».
• засудження воєнної політики урядів країн, що
воювали ! ≠ революційні гасла більшовиків
• визначення боротьби за демократію як шляху
розв’язання національного питання ! ≠
більшовицькій стратегії боротьби за соціалізм

37.

Л.Юркевич: засудження насильницьких
(революційних) методів переходу до
соціалізму; відокремлення боротьби за
демократію (національне питання) і
боротьби за соціалізм

затяжна полеміка Юркевича з Леніним ◄
розходження українських соціалістів і
більшовиків по стратегічним і тактичним
питанням.

38. Ситуація воєнного періоду

визначила значний розкол українства за
ідеологічними, класовими,
державницькими орієнтирами
протиріччя стратегічного і тактичного
характеру між національно (помірковано)
орієнтованими соціалістами і соціалістами
радикального (марксистського),
загальноросійського спрямування –
РСДРП(б)

39. Ситуація воєнного періоду визначила

активне протистояння і, більше того,
збройну боротьбу українських політичних
сил і більшовицького руху за владу в
період революції 1917-1920 рр.
послаблення національних сил, їх поразку
в період національної революції у
протистоянні з більш згуртованою,
цілеспрямованою і
радикальноорієнтованою силою, якою
виступали більшовики.

40. Ставлення до війни політичних сил

Головна Українська Рада (міжпартійний блок:
радикальна, соціал-демократична, націоналдемократична партії, Кость Левицький ):
проавстрійські позиції, ініціатор створення
Легіону УСС.
У травні 1915 р. Головна Українська
Рада реорганізовується у Відні в
Загальну Українську Раду, яка була
єдиним і найвищим представницьким
органом українського народу Східної
Галичини, В листопаді 1916 р. ГУР
самоліквідувалася.

41. Ставлення до війни політичних сил “Союз визволення України” (Д. Донцов, В. Дорошенко, О. Скоропис-Йолтуховський, М. Меленевський)

Ставлення до війни політичних сил
“Союз визволення України”
(Д. Донцов, В. Дорошенко, О. СкорописЙолтуховський,
М. Меленевський)
проавстрійські і пронімецькі позиції
Політична програма СВУ, яку було опубліковано 1
вересня 1914 p., передбачала створення незалежної
України, яка мала бути конституційною монархією та
мати демократичний устрій, забезпечувати вільний
розвиток усіх національностей, незалежну українську
церкву.
Діячі СВУ розгорнули активну роботу в таборах для
військовополонених, із яких згодом були утворені дві
українські дивізії — Сірожупанників та
Синьожупанників).

42. Ставлення до війни політичних сил

Проавстрійські та пронімецькі настрої
СВУ не знайшли відгуку в Східній
Україні.
Представники всіх національних
меншин у Думі висловили
лояльність до російського уряду

43. Ставлення до війни політичних сил

У роки Першої світової війни в
Наддніпрянській Україні діяли
такі політичні партії та блоки:
РУП, УСДРП, ТУП, «Спілка».

44. Ставлення до війни політичних сил На початку Першої світової війни в УСДРП відбувся розкол:

На початку Першої світової війни
в УСДРП відбувся розкол:
1. Представники УСДРП на чолі із Симоном
Петлюрою підтримали у війні царську
Росію.
2. Члени УСДРП на чолі з В. Винниченком
засуджували війну, обстоювали автономію
України.
3. В. Дорошенко очолив крило УСДРП, що
закликало до боротьби з царською Росією і
стояло на позиціях незалежності України.

45. Ставлення до війни політичних сил

Товариство українських поступовців (ТУП)
зайняло очікувальну позицію, не ставши на
платформу С. Петлюри чи СВУ.
Лояльність українських діячів до російського
самодержавства (діячі ТУП закликали
українців до захисту Російської держави у
війні, сподіваючись, що в майбутньому Україні
буде надано автономію).

46. Ставлення до війни політичних сил

Карпаторуський визвольний комітет (заснували в
Києві вихідці з Галичини ): проросійські позиції –
закликав своїх земляків урочисто зустріти російську
армію.
Комітет Південно-Західного фронту Всеросійського
союзу земств і міст було створено з метою підтримки
російської армії (П. Ніковський та інші).
Помічником уповноваженого Союзу на Західному
фронті був призначений С. Петлюра.

47. НАСЛІДКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Негативні:
Розорення західноукраїнських земель (зруйновано 40
% житлових і господарських будівель, близько 2 тис.
підприємств, скорочено на третину видобуток нафти).
Значні людські втрати (понад 500 тис. загиблих).
Падіння виробництва, кризовий стан економіки (на
початок 1917 р. у Наддніпрянщині скоротився
видобуток залізної руди на 46 %, марганцевої — на
29%, виплавка чавуну — на 32 %, сталі — на 33 %
порівняно з 1913 p.; зростання залежності
промисловості від іноземного капіталу.

48. Наслідки І світової війни (негативні)

Диспропорція у розвитку промисловості (швидке
зростання галузей воєнного виробництва, занепад
цивільного виробництва).
Скорочення посівних площ (на 1,88 млн десятин),
зменшення збору зернових на 200 млн пудів,
скорочення виробництва цукру (із 85 млн пудів у 1913
до 50 млн пудів у 1917 p.);
загострення продовольчої проблеми в містах, поява
черг.

49. Наслідки І світової війни (негативні)

Скорочення працездатного населення
на селі (у 1917 р. залишилось 38,7%
працездатного чоловічого населення).
Загострення соціальних проблем,
перебої в роботі транспорту.
Посилення страйкової боротьби
робітників (загальна кількість
страйкуючих склала у 1914 р.— 30 тис.
осіб, 1915 р.— 50 тис. осіб, 1916 p.— 200
тис. осіб) і виступів селян (протягом 1914—
1916 pp.— 160 виступів).

50. Позитивні наслідки

Зростання національної свідомості
населення.
Створення українських збройних
формувань, набуття воєнного
досвіду.
Підняття «українського питання»
на міжнародний рівень.

51. 3. Політична ситуація в Україні після Лютневої (1917 р.) буржуазно-демократичної революції.

Причини і передумови Української революції:
1. Залежне і пригноблене становище України,
великодержавницька політика щодо неї
панівних кіл як Росії, так і Австро-Угорщини.
2. Важке соціальне становище переважної
частини населення.
3. Невирішеність аграрного питання і
соціального захисту робітництва.

52. Причини і передумови Української революції:

4. Піднесення українського національновизвольного руху, організаційне та
ідеологічне його оформлення.
5. Порушення стабільності Російської та
Австро- Угорської імперій, загострення
їхніх внутрішніх проблем унаслідок
Першої світової війни

53. Українська революція 1917 р.

Привід:
Революція в Росії (початок 8 березня (23
лютого) 1917 року. Повалення монархії.
Зречення Миколою ІІ престолу (15 (2)
березня 1917 р.).
Мета:
Здобуття автономії як першого кроку до
незалежності.
Рушійні сили:
Українська національна інтелігенція,
селянство, військові, робітництво.

54. Основні події початку революції

17(4) березня 1917 року – Створення УЦР
20 (7) березня 1917 р. – обрання керівного складу
УЦР
25 (12) березня 1917 р. – українська демонстрація в
Петрограді
1 квітня (19 березня) 1917 р. – стотисячна
маніфестація в Києві
березень-квітень 1917 р. – відновлення і створення
українських політичних партій
19(6) -21 (8 квітня) 1917 р. – Український
національний конгрес

55. Українські політичні партії в 1917 році

УПСФ
(Українська партія соціалістів-федералістів):
Д. Дорошенко, С. Єфремов, А. Ніковський, О. Лотоцький
УСДРП (Українська соц.-дем. роб. партія): С. Петлюра,
В.Винниченко, І. Мазепа, М. Порш
УПСР (Укр. Партія соціалістів-революціонерів): М. Грушевський, В.
Голубович, М. Ковалевський, П. Христюк
УПСС (Укр. Партія соціалістів-самостійників): І.Луценко,
І.Липа, О.Макаренко
УДХП (Укр. демократично - хліборобська партія): С. Шемет, В. Шемет,
В. Липинський

56. Українська Центральна Рада

створена 3—4 березня 1917 р. в Києві на зборах
представників Товариства українських поступовців
(ТУП) і українських соціал-демократів.
Стала представницьким органом українських
демократичних сил і очолила національнодемократичну революцію в Україні.
Керівником УЦР став Михайло Грушевський —
відомий український історик і політик.
Видатними діячами УЦР стали також Д.Антонович,
С. Веселовський, Д. Дорошенко, В. Коваль,
Ф.Крижанівський

57. Основні напрями політичної програми УЦР:

Боротьба за національно-територіальну
автономію у складі дев'яти українських
губерній та етнічних земель.
Підготовка до виборів в Установчі збори з
метою розв'язання питання про автономію
України в складі Російської республіки.
Співпраця з Тимчасовим урядом.
Надання національним меншинам рівних
політичних прав.

58. Однак в УЦР не було єдиної думки щодо майбутнього статусу України

Самостійники на чолі з
М.Міхновським виступали за негайне
проголошення незалежності.
Автономісти (М. Грушевський,
В.Винниченко) бачили Україну
автономною республікою у
федеративному союзі з Росією.

59. Структура вищих органів влади в Україні (І пол. 1917 р.)

Центральна Рада – вищий орган влади
Мала Рада (з 30 осіб) – законодавчий
орган влади, з правами, обмеженими
рішенням ЦР
Генеральний секретаріат (з 8 секретарів
на чолі з В. Винниченком) – уряд,
виконавчий орган влади
Губернські, міські, повітові ради,
підпорядковані ЦР

60. Універсали ЦР

І Універсал - 23 (10) червня 1917 р.
II Універсал - 16 (3) липня 1917 р.
III Універсал - 20 (7) листопада
1917р.
IV Універсал -22 (9) січня 1918 р.
(проголошено в ніч на 12 (25) січня)

61.

Але прийняття Четвертого універсалу
відбулося в кризовий момент революції і не
врятувало УНР.
Сили під Києвом були занадто нерівними:
радянські війська мали перевагу в живій
силі в 20 разів, а в озброєнні — у 40 разів.
Керівництво УНР не змогло організувати
боєздатні збройні сили.

62. Українсько- російська війна

Наступ більшовицьких військ
продовжувався.
25 січня члени Малої Ради й Ради Народних
Міністрів (таку назву дістав Генеральний
Секретаріат після проголошення III
Універсалу) залишили Київ, перебравшись
спочатку до Житомира, а потім — до Сарн.
Тепер врятувати УЦР від остаточного
більшовицького розгрому могла лише
допомога країн Четверного союзу.

63. Причини поразки військ УЦР

1. ослаблення соціальної бази УЦР (повільність,
нерішучість у здійсненні соціально-економічних
перетворень відштовхнули селянство, в той час як
більшість робітників підтримувала більшовиків);
2. відсутність належної уваги до воєнної політики,
збройного захисту державності, що виявилося у
відсутності регулярної і централізованої армії;
3. високий ступінь організованості та боєздатності
більшовицьких військ, успішна тактика боротьби
за владу; уміла соціальна демагогія рад.

64. 9 лютого (27 січня) 1918 р. у Бресті між Центральною Радою і країнами німецько-австрійського блоку був підписаний Брестський мир

За його умовами Україна вийшла зі стану
війни з країнами німецько-австрійського
блоку, Німеччина та Австро-Угорщина
зобов'язалися допомогти Центральній Раді
відновити контроль над усією територією
УНР (Центральна Рада погодилася на
введення німецько-австрійських
військ в Україну).

65. Брестський мир

В свою чергу, Центральна Рада взяла на себе
обов'язок поставити союзникам велику
кількість хліба, м'яса, яєць та інших
продуктів і сировини.
В Україну передбачалися поставки
сільськогосподарської техніки, машин.
Українська дипломатія, укладаючи таку
домовленість, прагнула запобігти
продовженню війни з Німеччиною та
Австро-Угорщиною і розчленування ними
України.

66.

Протягом лютого—квітня 1918 р.
німецько-австрійські війська
(450 тис. осіб) окупували всю
Україну.
7 березня до Києва повернулася
Центральна Рада.

67.

29 квітня 1918 р. Центральна Рада
схвалила текст Основного Закону —
Конституції Української Народної
Республіки («Статут про державний
устрій, права і вільності УНР»).
Цей документ фактично був першою
Конституцією в сучасному розумінні
цього слова в історії України

68. Гетьманат

29 квітня 1918 р. у Києві відбувся з'їзд
Союзу землевласників, який проголосив
гетьманом усієї України Павла
Скоропадського.
У цей же день окупаційна влада
розігнала Центральну Раду і визнала
владу гетьмана. В Україні відбувся
державний переворот.

69. Загальна характеристика доби Гетьманату

Назва держави: Українська держава
Політичний режим: авторитарний
Форма правління: монархія (гетьманат)
Уряд: складався з поміркованоконсервативних політичних діячів,
основа - представники партії кадетів,
голова Ф. Лизогуб.

70. Восени 1918 p. – зміна зовнішньополітичної орієнтації П. Скоропадського

У результаті поразки Четверного союзу
Гетьман починає шукати підтримки у країн
Антанти.
14 листопада 1918 р. П. Скоропадський
оголосив грамоту про федеративні зв'язки з
не-більшовицькою Росією. Це остаточно
скомпрометувало його уряд і не врятувало
режим Гетьмана.
13 грудня 1918 р. він змушений був
зректися влади.

71. Директорія

Директорія, що стала надзвичайним
органом влади в Україні, була
створена в ніч з 13 на 14 листопада
1918 р. блоком партій із соціалістичною
орієнтацією — Українським Національним
союзом.
Директорія складалася з п'яти осіб:
А.Андрієвський, В. Винниченко,
А.Макаренко, С. Петлюра, Ф. Швець.
Пізніше її склад змінювався.

72. Внутрішня політика Директорії

поновлення УНР, але без влади Української
Центральної Ради;
прагнення утвердити в Україні національний
варіант радянської влади без крайнощів
більшовицького максималізму;
законодавча влада передавалася Трудовому
Конгресу, який населення обирало без участі
"поміщиків і капіталістів";
обіцянка скасувати закони гетьманщини,
відновити 8-годинний робочий день, робітничий
контроль.

73. Внутрішня політика Директорії

проведення аграрної реформи, ліквідацію
приватної власності на землю;
запровадження державного контролю над
виробництвом і розподілом продукції;
поновлення 8-годинного робочого дня;
право на діяльність профспілок і проведення
страйків;
поновлення чинності закону УНР про
національно-персональну автономію.
проголошення Акту злуки УНР і ЗУНР 22
січня 1919 p.

74. Директорія

В УНР почалося формування органів влади
і було створено новий уряд — Раду
Міністрів. Передбачалося, що влада на
місцях перейде до трудових Рад селян,
робітників та інтелігенції.
23 січня 1919 р. у Києві відбулося засідання
Трудового Конгресу — законодавчого
органу влади в УНР. Однак ніяких
життєво важливих рішень прийнято не
було, і Конгрес припинив свою роботу.

75. У зовнішній політиці уряд Директорії орієнтувався на країни Антанти (Великобританія, Франція).

Але Антанта відмовилася визнати
Директорію й розпочала військову
інтервенцію на півдні України.
Представники Антанти вимагали
реорганізувати Директорію, вивести з
її складу С. Петлюру, а натомість
обіцяли надати допомогу в боротьбі з
більшовиками.

76. Зовнішня політика уряду Директорії

Директорія зуміла за короткий час
розширити міжнародні зв'язки України.
Дипломатичні відносини було встановлено
з Угорщиною, Чехословаччиною,
Нідерландами, Італією, Ватиканом.
Однак їй не вдалося налагодити необхідний
рівень зв'язків з тими країнами, від яких у
значній мірі залежала доля України, тобто
країнами Антанти, Польщею та радянською
Росією.

77. Причини поразки Директорії УНР

1. Внутрішні суперечки серед членів Директорії,
відсутність єдності національно-демократичних
сил; особисті антипатії керівників Директорії,
різна внутрішньо- та зовнішньополітична орієнтація.
2. Слабке розуміння лідерами Директорії
нагальних потреб населення, неспроможність
вирішити соціально-економічні питання, зокрема
аграрне; захоплення лівою демагогією.
3. недооцінка Директорією більшовицької агітації та
пропаганди на населення

78. Причини поразки Директорії УНР

4. неусвідомлення широкими масами
українського населення (особливо
селянством) загальнонаціональних
інтересів, необхідності створення й
зміцнення власної держави.
5. Розвал української армії
6. Невдала зовнішня політика; вкрай несприятливі
зовнішньополітичні обставини
7. Відсутність міжнародної підтримки.
8. Нездатність Директорії створити
життєздатний і стабільний політичний
режим

79. Етапи та особливості громадянської війни в Україні та іноземної воєнної інтервенції

І етап ( жовтень 1918 –квітень
1919) – інтервенція військ
Антанти на Півдні України з
метою недопущення поширення
більшовизму і відновлення
неподільної Росії

80. ІІ етап (квітень 1919-лютий 1920)

Наступ денікінських
військ (Добровольча та
Донська армії) з метою
відновити Російську
імперію

81. ІІІ етап (березень-листопад 1920 р.)

Радянсько-польська війна
4 етап
(квітень 1920-березень 1921 р)
Війна з Врангелем

82. Особливості громадянської війни

Значна кількість претендентів на владу в укр.
землях (більшовики, білогвардійці, поляки,
Директорія. Місцевий повстанський рух);
Різновекторність політичних, економічних,
національних орієнтацій воюючих сторін;
Відсутність військово-політичної сили, яка б
домінувала протягом тривалого часу на території
України
Хронічна нестача зброї, боєприпасів, ресурсів доля
ведення війни

83. Особливості громадянської війни

Укладання численних нетривалих тактичних
компромісів між ворогуючими сторонами
Пасивність основної маси населення України, яке в
свої більшості стало жертвою експансії та об'єктом
насилля;
Політичний вплив на події зовнішніх факторів
(дипломатичний тиск, моральна і матеріальна
підтримка західними державами тієї чи іншої з
воюючих сторін тощо)
English     Русский Rules