Загальні відомості про РЛС 19Ж6

1.

Тема 1.
Загальні відомості про РЛС 19Ж6.
Заняття №1. Загальні відомості про РЛС 19Ж6.

2.

Питання заняття
1. Роль і місце РЛС 19Ж6 серед РЕТ РТВ.
2. Призначення, склад і розміщення РЛС 19Ж6 на позиції.

3.

Роль і місце РЛС 19Ж6 серед РЕТ РТВ
За призначенням засоби радіолокації (ЗРЛ) РТВ
розподіляють на:
1. РЛС дальнього виявлення та попередження.
Ці РЛС мають велику дальність та висоту виявлення цілей,
працюють, як правило, в черговому режимі тому мають назву
“РЛС чергового режиму”. Діапазоні хвиль метровий. До них
відносяться такі типи РЛС, як: П-14, 5Н84А, 44Ж6
(стаціонарний варіант 5Н84А), 55Ж6, 55Ж6МЕ.

4.

РЛС П-14, 5Н84

5.

6.

РЛС 55Ж6

7.

РЛК 55Ж6МЕ

8.

РЛК 55Ж6МЕ

9.

РЛК 55Ж6МЕ (КУ РЛК)

10.

РЛК 55Ж6МЕ (РЛМ-МЕ)

11.

РЛК 55Ж6МЕ (РЛМ-ДЕ)

12.

2. РЛС виявлення, наведення та цілевказівки.
Ці РЛС називають “РЛС бойового режиму”. Вони
призначені для ведення радіолокаційної розвідки та
радіолокаційного забезпечення бойових дій зенітноракетних військ (ЗРВ) та винищувальної авіації (ВА).
Вони мають достатньо високу дальність дії, роздільні
здатності та перешкодозахищеність. Діапазоні хвиль
дециметровий та сантиметровий. До них відносяться такі
РЛС, як: 5Н87, 64Ж6 (модифікація 5Н87, в апаратурі
захисту використали цифрові лінії затримки), П-37, 5Н69,
22Ж6, та інші.

13.

РЛК 5Н87
РЛС П-37

14.

РЛС 5Н69 (СТ-67)

15.

РЛС 22Ж6

16.

РЛС 22Ж6

17.

3. РЛС виявлення маловисотних цілей.
Ці РЛС призначені для зниження нижньої межі
радіолокаційного поля шляхом створення достатньо
щільної їх угрупованості. Вони мають достатньо високі
точнісні характеристики та перешкодозахищеність,
невелику дальність дії та висоту виявлення. Ці РЛС
достатньо дешеві та мобільні. Діапазон хвиль
дециметровий та сантиметровий. До них відносяться такі
РЛС, як: П-15, П-19, 35Н6, 19Ж6, 35Д6, 39Н6Е, 80К6М та
інші.

18.

РЛС П-15
РЛС П-19

19.

РЛС 35Н6

20.

РЛС 19Ж6
РЛС 35Д6

21.

РЛС 39Н6Е

22.

РЛС 39Н6Е

23.

РЛС 80К6М

24.

РЛС 80К6М

25.

4. РЛС оперативного нарощування радіолокаційного поля.
Вони призначені для оперативного відновлення РЛП, що
було порушене внаслідок вогневої дії противника по
підрозділах РТВ. До цієї групи відносяться РЛС, що
розташовані на літаках радіолокаційного дозору (ЛРЛД) –
“ЛІАНА”, кораблях радіолокаційного дозору (КРЛД) –
“КАКТУС” та наземних РЛС (П-40), що змонтовані на шасі
танку.

26.

РЛС П-40

27.

КРЛД “Чукотка” с РЛС “Ангара”

28.

ЛРЛД ТУ-126 с РЛС “Ліана”

29.

Літак Дальнього РЛД А-50 (ИЛ-76МД) РЛС “Шмель”

30.

5. РЛС силової боротьби та аналізу складу цілей.
Вони призначені для виявлення та визначення
координат перешкодоносіїв та цілей, які вони
прикривають. Ці РЛС мають велику енергію
зондувального сигналу, вузький промінь, можливість
зондувати азимутальні та кутомісцеві напрямки довгий
час та широкосмуговий сигнал. Завдяки цьому вони
можуть
вести
ефективну
силову
боротьбу
з
перешкодоносіями та мають велику роздільну здатність,
яка дозволяє визначити склад групової цілі. Прикладом
такої РЛС є РЛС 5Н56 – “ШПАГА”.

31.

РЛС 5Н56М

32.

6. Системи активного запиту-відповіді.
Вони призначені для отримання інформації про свої
повітряні об’єкти. Засоби цієї групи розподіляються на
два класи:
• Оглядові РЛС. Призначені для визначення за
параметрами сигналів відповіді місцезнаходження своїх
об’єктів, а також отримання з борту літака додаткової
інформації (боєкомплекту, запасу пального та інше). До
таких РЛС відноситься станція активного запиту та
відповіді (САЗВ) - 5У73П.
• Системи пізнавання. Вони призначені для виявлення
державної приналежності повітряних об’єктів.

33.

За рухомістю РЛС розподіляються на:
стаціонарні (розташовані в спеціальних спорудах);
рухомі (на автомобілях, літаках, кораблях, в причепах).
За кількістю координат, що визначаються:
двохкоординатні;
трьохкоординатні.
За діапазоном хвиль:
сантиметрового діапазону;
дециметрового діапазону;
метрового діапазону.
За методом дальнометрії:
імпульсні;
частотні;
фазові;
комбіновані.

34.

РЛС 19Ж6 можна характеризувати як рухому, імпульсну,
трьохкоординатну РЛС виявлення маловисотних цілей
дециметрового діапазону.
Висновок: таким чином РЛС 19Ж6 грає роль РЛС виявлення
маловисотних цілей і займає місце РЛС ротної ланки серед
радіоелектронної техніки радіотехнічних військ.

35.

Призначення, склад і розміщення РЛС 19Ж6 на
позиції
Призначення РЛС 19Ж6
Пересувна трьохкоординатна РЛС 19Ж6 (СТ-68У)
призначена для виявлення, пізнавання, визначення
координат маловисотних цілей (в тому числі і
малорозмірних) в умовах активних та пасивних завад на
фоні інтенсивних відбитків від земної поверхні, а також для
пеленгації постановників активних завад.

36.

РЛС може використовуватись:
В автоматизованих підрозділах РТВ:
в АСУ “ПІРАМІДА” у складі апаратури автоматизації
(КЗА 86Ж6);
в АСУ “ЛУЧ-2” у складі маловисотних постів МВП-1Н,
МВП-1У;
в АСУ “Воздух-1М” у складі апаратури автоматизації ВП01М, ВП-02М.
В неавтоматизованих підрозділах РТВ (при цьому виносний
індикатор кругового огляду (ВІКО) встановлюється на
КП підрозділу).

37.

В залежності від повітряної обстановки та характеру
використання РЛС 19Ж6 забезпечує:
визначення трьох координат цілей (азимуту, похилої
дальності та висоти або кута місця цілей);
визначення кутових пеленгів на постановників активних
перешкод;
визначення державної приналежності цілей;
автоматичне або полуавтоматичне супроводження цілей;
нанесення на екрани індикаторів додаткової службової
інформації (сітки ППО, лінії держкордону, повітряних трас
та коридорів прольоту авіації);

38.

відображення скорочених та повних формулярів цілей, що
несуть у собі інформацію про координати цілей, які
необхідні для оцінки повітряної обстановки та зчитування
інформації споживачам в режимі ручної роботи;
дистанційне управління режимами роботи РЛС за
командами, що надходять з апаратури АСУ або ВІКО;
видачу первинної та вторинної інформації на спряжені
елементи у вигляді, зручному для споживачів;
ведення
об’єктивного
контролю
інформації,
що
видається.

39.

Склад РЛС 19Ж6
Вся апаратура РЛС 19Ж6 розміщена та перевозиться на
двох транспортних одиницях:
напівпричеп 6УФ (шасі МАЗ-938Б на якому змонтована
апаратна кабіна та антенна система );
причеп 6БП (шасі МАЗ-5224Б на якому змонтована
кабіна з електростанцією 99Х6);
контейнер з тренажером-імітатором УЦ-10;
контейнер з виносним індикатором кругового огляду
(ВІКО);
п’ять контейнерів з кабельним господарством для
підключення РЛС;
контейнер з кілочками для укладки кабельного
господарства над поверхнею землі.

40.

Розташування на позиції РЛС 19Ж6
При обладнанні позиції на рівнинній місцевості площадка
для розміщення напівпричепа 6УФ повинна мати розміри не
менш 20м в діаметрі та її кути нахилу до горизонту не
повинні перебільшувати . В місці установки напівпричепа
6УФ припускаються окремі нерівності глибиною не більше
70мм.
При розташуванні апаратного причепу на пагорбі або
штучному насипу розмір площадки повинен бути не менше
8м завширшки та 20м у довжину, а її кути нахилу до
горизонту не повинні перебільшувати . Ширина апарелі
для в’їзду та з’їзду повинна бути не менше 4м завширшки, а
нахил – не більше 15 .

41.

Позиція РЛС 19Ж6 вибирається за умов найкращого
огляду простору у відповідальному оперативному секторі за
азимутом та кутом місця.
На позиції РЛС 19Ж6 в межах ближньої зони на дальності
до 400м не повинно бути таких перешкод, як ліс, башти ліній
електромережі та інших споруд. Кути закриття не повинні
перевищувати 4 . З метою зменшення кутів закриття та
збільшення дальності прямої видимості РЛС може
встановлюватись на башту “УМВ-30” або на опору “Башня100”.

42.

43.

Тема 1.
Загальні відомості про РЛС 19Ж6.
Заняття №2. Бойові можливості РЛС 19Ж6.

44.

Питання заняття
1. Бойові можливості РЛС 19Ж6.
2. Основні технічні характеристики РЛС 19Ж6.

45.

Бойові можливості РЛС 19Ж6
Під бойовими можливостями РЛС розуміють систему
кількісних та якісних показників, що характеризують
здатність РЛС та бойової обслуги виконувати поставлені
тактичні завдання з заданою якістю.
Систему
показників,
що
характеризують
тільки
можливості апаратури без урахування кваліфікації та
підготовки
обслуги,
називають
тактико-технічними
характеристиками (ТТХ) РЛС.

46.

Зоною виявлення РЛС
називається область простору, в межах якої цілі
виявляються з заданою імовірністю та здійснюється їх
проводка з необхідною точністю.
В загальному випадку форма та розміри зони огляду
залежать від:
встановленого режиму огляду;
режиму роботи та параметрів апаратури;
позиції, на якій розташована РЛС та характреру місцевості;
ефективної відбивної поверхні цілі.

47.

Режим огляду простору №1
Цей режим є основним при роботі по
маловисотним цілям у нескладній повітряній
обстановці.

48.

Режим огляду простору №2
Режим використовується в умовах активних перешкод і як
один з режимів захисту від снарядів, що самонаводяться по
випроміненню РЛС (ПРЛС).

49.

Режим огляду простору №3
Цей режим використовується в якості чергового режиму
для ведення радіолокаційної розвідки в усьому діапазоні
висот.

50.

Режим огляду простору №4
Цей режим використовується в якості режиму силової
боротьби в умовах АШП та для збільшення дальності
виявлення малорозмірних цілей.

51.

Максимальна дальність виявлення літака типу МИГ-21 з
=1м2 при відсутності організованих перешкод та обмежень
дальності прямої видимості на фоні відбитків від земної
поверхні та метеоутворень з імовірністю правильного
виявлення РВИЯВ=0,5 при імовірності хибних тривог
РХТ=10-4…10-5 та при темпі огляду 5с (12об/хв) складає:
НЦ (м)
50
100
1000
8000
20000
ДВ (км)
30
45
120
145
100

52.

Якість радіолокаційної інформації
характеризується похибками визначення поточних
координат цілей та роздільними здатностями РЛС по
кожній з координат.
Усереднені по всій зоні огляду середньоквадратичні значення
похибок визначення координат літака типу МИГ-21 в умовах
відсутності перешкод на дальностях до 70км не перевищують:
по дальності Д 250 м;
по азимуту 20 ;
по висоті Н 400 м (в нижній зоні).

53.

Похибки визначення пеленгів на постановників АШП не
перевищують:
по азимуту 40 ;
по куту місця 1 (в нижній зоні).
Роздільна здатність для цілей типу МИГ-21 при тих же
граничних умовах не гірше:
по дальності Д 300 м (нижня зона) або 600 м (верхня зона);
по азимуту 4 ;
по куту місця 3 (нижня зона) або 11 (верхня зона).

54.

Інформаційна здатність
оцінюється максимальною кількістю цілей, що реально
видаються в одиницю часу (як правило за 1хв) з заданою
дискретністю.
При автономній роботі (без АСУ) та ручному зйомі
інформації з ІКО, кількість цілей, що видаються за одну
хвилину буде залежати від:
кількості індикаторів (один, два чи три);
встановленої дискретності видачі інформації;
рівня підготовки операторів.
Згідно з нормативами бойової роботи підготовлений
оператор повинен видавати не менше 10 цілей за хвилину з
одного робочого місця.
При спряженні з АСУ інформаційна здатність РЛС
визначається можливостями апаратури АСУ по обробці та
видачі інформації .

55.

Перешкодозахищеність
це властивість РЛС виконувати свої завдання
припустимим зниженням якості в умовах перешкод.
з
В РЛС передбачений захист від наступних перешкод:
1. активно – шумових перешкод (АШП);
2. відповідних імпульсних перешкод (ВІП), що були прийняті з
напрямку бокових пелюстків ДН;
3. несинхронних імпульсних перешкод (НІП);
4. нестаціонарних активних перешкод (НАП);
5. пасивних перешкод різного походження (перешкод, що
створюються за рахунок відбиття енергії зондувального
сигналу РЛС предметами, що не є об’єктами спостереження:
водна та земна поверхня, гідрометеори, місцеві предмети,
північні сяйва та навмисно створені у просторі і зосереджені
відбивачі).

56.

Захист від АШП досягається:
використанням
автокомпенсатор
перешкод
(АКП).
Коефіцієнт придушення АКП активної перешкоди від
поодиночного постановника складає КАКП 23дБ;
великим динамічним діапазоном приймача;
використанням режимів силової боротьби (Режими 2 та 4);
багатоканальністю РЛС з рознесенням частот по каналах;
когерентним накопиченням сигналів відлуння;
пеленгацією постановників АШП.

57.

Захист від пасивних перешкод досягається:
високою когерентністю послідовності зондувальних
сигналів;
високою роздільною здатністю;
когерентним накопиченням пачки відбитих сигналів;
використанням цифрової апаратури селекції рухомих
цілей.
Коефіцієнт придушення апаратурою місцевих предметів
ККМП 48дБ, дипольних перешкод та метеоутворень
КПП 30дБ.

58.

Мобільність
визначається можливостями перебазування на нову
позицію, умовами транспортування, часом розгортання
(згортання) та готовності до бойової роботи.
Транспортування РЛС 19Ж6 може здійснюватися:
автомобільним транспортом – сідельний тягач типу КРАЗ
– 255В та бортовий автомобіль типу КРАЗ – 255Б;
залізничним транспортом – дві чотиривісні платформи;
повітряним транспортом – літак типу АН – 12.
Час згортання та розгортання РЛС підготовленою
обслугою у кількості 5 чоловік не повинен перевищувати
60хв.

59.

Готовність до бойової роботи визначається:
часом вмикання засобів електроживлення;
часом вмикання РЛС;
часом проведення контролю функціонування (КФ).
Час вмикання засобів електроживлення від електромережі
(перетворювач мережної частоти) та автономних засобів
живлення (дизель-генератор) складає 20с.
Час вмикання РЛС складає:
в нормальному режимі 2хв 45с;
в форсованому режимі 2хв;
час переходу з чергового режиму в режим повного
вмикання – 45с.
Час проведення КФ складає 4хв.

60.

Надійність та живучість РЛС
Апаратура працює зі збереженням параметрів при:
навколишній температурі від –50 С до +50 С;
відносній вологості повітря до 98% при температурі +35 С;
швидкості вітру до 25м/с без обледеніння, та 20м/с при
обледенінні до 8мм льоду;
висоті над рівнем моря до 2500м;
впливі факторів ядерного вибуху:
• ударній хвилі з надлишковим тиском до 0,15 кг/см2;
• максимальній потужності дози гама-випромінювання
5 108 р/г;
• електромагнітному імпульсі до 80В.
В РЛС передбачений захист від протирадіолокаційних
снарядів з робочого місця оператора.
Середній час напрацювання на відмову – 100 год.

61.

Основні технічні характеристики РЛС 19Ж6
• Імпульсна потужність передавача: Рімп 350 кВт.
• Середня потужність передавача: Рсер 3 кВт.
• Потужність, що споживає РЛС: Рспож 46 кВт.
• Коефіцієнт шуму основних та додаткових каналів приймача:
Кш.осн 5;
Кш.дод 6,5.
• Середня частота повторення імпульсів запуску РЛС:
в Рідкому запуску Fп.сер= 750 Гц;
в Частому запуску Fп.сер = 1500 Гц.
• Масштаб індикатора:
в Рідкому запуску – 150 км;
в Частому запуску – 75 км.
• РЛС може виявити та визначити координати 512 цілей,
обробити в режимі напівавтоматичного супроводження – 127
цілей, в режимі автоматичного супроводження – 32 цілі.

62.

Тема 1.
Загальні відомості про РЛС 19Ж6.
Заняття №3. Структурна схема РЛС 19Ж6.

63.

Питання заняття
1. Склад апаратури РЛС 19Ж6.
2. Загальні принципи роботи РЛС 19Ж6 за структурною
схемою.

64.

Склад апаратури РЛС 19Ж6
Антенно-хвилевідна система.
Передавальна система.
Приймальна система.
Система дискретного перетворення відеосигналів (ДПВ).
Система первинної обробки інформації (ПОІ).
Система відображення.
Система обертання антени (СОА) та система передачі
азимуту (СПА).
8. Наземний радіолокаційний запитувач НРЗ-6П (1Л24).
9. Система синхронізації.
10. Система горизонтування.
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.

65.

11. Система орієнтування.
12. Система підйому та опускання антени.
13. Система управління захисту і контролю.
14. Система первинних джерел живлення.
15. Система вторинних джерел живлення.
16. Система повітряного та рідинного охолодження.
17. Апаратура спряження.
18. Апаратура зв’язку.
19. Апаратура об’єктивного контролю.
20. Контрольно-вимірювальна апаратура.
Кожна із систем виконана конструктивно у вигляді одного
чи декількох шаф, блоків, вузлів.

66.

Пример скорочень прийнятих в документації РЛС 19Ж6
195БВ01М – перші дві цифри визначають належність до
РЛС 19Ж6, третя цифра визначає належність до шафи – 5, до
блоку – 4, дві букви визначають назву пристрою (БВ – блоки
випрямлячів), останні дві цифри визначають номер
модифікації. За номером модифікації може бути буква “М”, що
визначає модернізацію даної модифікації шафи або блоку.
Для визначення субблоків, комірок і вузлів замість перших
трьох цифр вказують: И3 – субблок, И2 – комірка, И1 – вузол.

67.

Загальні принципи роботи РЛС 19Ж6
За принципом формування, прийому та обробки
радіолокаційних сигналів РЛС 19Ж6 є багатоканальною та
містить у собі:
канал радіолокаційної інформації (РЛІ) – основний канал, що
забезпечує
виявлення,
визначення
координат
та
супроводження цілей – приймально-передавальний;
канал захисту головного променя (ЗГП) – додатковий канал
(ДК1), що забезпечує захист РЛС від АШП, що діють по
головному променю ДН основної антени – приймальний;
канал компенсації (придушення) бокових пелюсток (КБП) –
додатковий канал (ДК2), що забезпечує захист РЛС від АШП,
які діють з напрямку бокових пелюсток ДН основної антени –
приймальний;

68.

канал придушення бокових відповідей (ПБВ) – додатковий
канал (ДК2), що забезпечує захист РЛС від відповідних
імпульсних перешкод (ВІП), які були прийняті боковими
пелюстками ДН основної антени – приймальний;
канал пеленгу (П) – додатковий канал (ДК2), що забезпечує
пеленгацію постановників АШП – приймальний;
канал пізнавання – автономно працюючий канал, що
забезпечує визначення державної приналежності цілей –
приймально-передавальний.

69.

Канали РЛІ, ЗГП та пізнавання мають кожний свою антену,
а канали КБП, ПБВ та П мають спільну антену ПБВ і
реалізують свої функції згідно з призначенням в залежності від
обраного режиму захисту.
Канали РЛІ та пізнавання працюють автономно з
наступним об’єднанням в системі ПОІ та прив’язкою сигналів
пізнавання до сигналів відлуння по дальності та азимуту.
Кожний з каналів, крім каналу пізнавання, має у своєму
складі 4 частотних підканали, що відповідають 4-м
кутомісцевим напрямкам прийому та обробки сигналів.
Обробка сигналів в підканалах здійснюється окремо з
наступним об’єднанням в загальний потік інформації перед
поданням на індикатор.

70.

Робота каналу РЛІ при відсутності активних перешкод.
Канал РЛІ призначений для формування, передачі та
випромінювання потужних коротких зондувальних сигналів,
прийому, підсилення, перетворення в цифровий код,
визначення координат, обробки та відображення на екрані
індикатора відбитих від цілей сигналів та результатів обробки
в цифровій формі.
До складу каналу входять:
передавальна система;
частина елементів хвилевидного тракту;
основна антена РЛС;
приймальна система;
система дискретного перетворення відеосигналів;
система первинної обробки інформації;
система відображення.

71.

РЛС 19Ж6 працює в режимі істинної внутрішньої
когерентності. Загальний принцип побудови таких РЛС
полягає в наявності двох високостабільних генераторів
безперервних коливань: генератора частоти гетеродину (fг) та
генератора проміжної частоти (fпр), що одночасно приймають
участь у формуванні зондувальних сигналів та обробці
прийнятих сигналів відлуння.
При формуванні зондувальних сигналів в результаті
змішування частот двох генераторів виникає безперервне
коливання несучої високої частоти:
fнес=fг+fпр
періодичні “вирізки” з якої і використовуються в якості
зондувального сигналу.

72.

Оскільки в РЛС 19Ж6 використовується 4-х частотний
зондувальний сигнал, то формування його здійснюється у 4-х
паралельних каналах збуджувача передавача, для чого
використовується 4 гетеродини. Перед поданням на вихідний
підсилювач 4 радіоімпульси об’єднуються в один складний 4-х
частотний сигнал. При цьому до вихідного підсилювача
висуваються великі вимоги щодо стабільності роботи. При
прийомі та обробці відбитих сигналів гетеродинна частота
використовується в приймачі для зниження високої частоти на
низьку
проміжну,
а
безперервні
коливання
fпр
використовуються в якості опорного сигналу при фазовому
детектуванні для виділення допплерівської добавки частоти.
Оскільки в РЛС 19Ж6 сигнали відлуння можуть надходити у
кожному промені, така обробка здійснюється окремо в
кожному з 4-х частотних підканалів.

73.

Використання одних і тих же генераторів для формування
зондувальних сигналів і обробки відбитих сигналів дозволяє
зменшити флюктуації початкових фаз сигналів, відбитих від
пасивних перешкод, що підвищує якість їх придушення.
Робота РЛС починається при надходженні до передавача
імпульсів запуску з синхронізатора. Пристрій формування
сигналів передавача (збуджувач) формує 2-х або 4-х частотний
(в залежності від режиму огляду) малопотужний сигнал певної
тривалості та несучої частоті. Цей сигнал із збуджувача
надходить до вихідного підсилювача потужності, побудованого
на клістроні.

74.

До катоду клістрона надходять потужні високовольтні
імпульси (до 55кВ) з модулятора, що збігаються у часі із
зондувальним сигналом збуджувача. З виходу підсилювача
зондувальні сигнали, підсилені за потужністю до 350кВт, через
елементи хвилевидного тракту надходять до антени і
випромінюються у простір.
Прийняті антеною РЛС відбиті сигнали проходять ті ж самі
елементи антенно-хвилевидного тракту, що і зондувальні
сигнали але у зворотній послідовності до феритового
циркулятора, що виконує функцію перемикача “прийомпередача”, а з нього до приймальної системи. В приймальної
системі після попереднього підсилення здійснюється частотне
розділення сигналів між чотирма частотними підканалами з
подальшим зниженням частоти до fпр. Після подальшого
підсилення сигнали кожного частотного підканалу надходять
до свого фазового детектора, а потім до системи дискретного
перетворювання відеосигналів.

75.

В системі ДПВ аналогові сигнали перетворюються у
цифрову форму і розподіляються між 8-ма швидкісними
фільтрами, в яких здійснюється когерентне накопичення
сигналів. Розподіл сигналів по фільтрам створює умови для
виявлення швидкісних корисних об’єктів на фоні
малошвидкісних або нерухомих пасивних перешкод, а
когерентне накопичення сигналів збільшує відношення
сигнал/шум, що підвищує імовірність правильного виявлення.
Накопичені у фільтрах системи ДПВ, сигнали надходять до
системи ПОІ, де здійснюється виявлення корисних сигналів на
фоні перешкод, визначення координат та характеристик цілей,
вирішення завдань екстраполяції і супроводження цілей та
об’єднання сигналів 4-х частотних підканалів у загальний
потік інформації.
З системи ПОІ інформація надходить до системи
відображення та через апаратуру спряження до зовнішніх
систем.

76.

Особливості обробки сигналів відлуння в умовах дії активних
перешкод.
При дії на вході РЛС активних перешкод прийом,
підсилення та обробка корисних сигналів здійснюється також
в каналі РЛІ, але при цьому для послаблення впливу АП на
виявлення цілей, в залежності від типу перешкод та їх
інтенсивності, вмикаються в роботу ті чи інші допоміжні
канали та пристрої.
Так, наприклад, канали ЗГП та КБП, за винятком антени та
деяких елементів хвилеводного тракту, являють собою один і
той
самий
тракт,
який
є
додатковим
каналом
автокомпенсатора.

77.

Прийом сигналів каналом ЗГП здійснюється антеною ЗГП з
вертикальною поляризацією, а каналом КБП – антеною ПБВ з
горизонтальною поляризацією. Комутація антен здійснюється
хвилевидним перемикачем в залежності від режиму захисту
(“ЗГЛ” або “КБЛ”), що встановлює оператор на пульті
управління.
Канал ПБВ реалізується при встановленні на пульті
управління режиму “ПБО”. Він містить у собі всі елементи
каналу КБП і додатковий пристрій бланкування, що
забезпечує захист РЛС від ІПВ, що були прийняті боковими
пелюстками ДН основної антени. При цьому канал
відключається від автокомпенсатора і захист від АШП
відсутній.

78.

Канал пеленгу (П) фактично є каналом КБП і додатково
містить у собі спеціальний пеленгаційний приймач з високим
динамічним діапазоном, а також пеленгаційний виявляч, що
розташований в системі ПОІ. Забезпечує прийом та обробку
АШП з напрямку бокових пелюстків ДН основної антени, що
дозволяє пеленгаційної апаратурі виключити пеленгацію по
боковим пелюсткам. Канал вмикається автоматично в
кожному періоді повторення на прикінці дистанції (в стробі
ІЗ-10).
“ІЗ”
“ІЗ”
“ІКД”
“ИЗ-10”
t
230 c
Прийом, підсилення та перетворення сигналів в
допоміжних каналах здійснюється таким же чином, як і в
основному каналі РЛІ.

79.

Канал пізнавання складається з НРЗ 1Л-24, частини
елементів антенна–хвилевидної системи та системи ПОІ.
Канал працює автономно та забезпечує формування та
випромінювання кодованих сигналів запиту, прийом, обробку
та замішування сигналів пізнавання в загальний потік
інформації з прив’язкою їх до відповідних сигналів відлуння
цілей.

80.

При появі на вході РЛС АШП автоматично спрацьовує канал
пеленгу, який ввімкнений постійно. На екрані на азимуті
постановника АШП з’являється відмітка пеленгу, при появі
якої оператор робить висновок про наявність в тактичній зоні
постановника активних перешкод для прийняття рішення на
застосування апаратури захисту. При натисненні кнопки “ЗГЛ”
або “КБЛ” на пульті управління оператор дає дозвіл на
вмикання додаткового каналу АКП в усіх чотирьох
кутомісцевих
каналах,
при
цьому
до
додаткового
приймального каналу підключається або антена ЗГП, або
антена ПБВ відповідно.
Сигнали, що були прийняті антеною ЗГП (ПБВ), через
відповідні елементи хвилевидного тракту та приймальної
системи по чотирьом кутомісцевим (частотним) підканалам
надходять до додаткових входів АКП.

81.

При наявності в основному та додатковому каналі АКП
взаємно корельованих перешкод, що перевищують певний
рівень (3дБ над рівнем власних шумів), здійснюється
автоматичне вмикання в роботу АКП. При цьому в основному
каналі (завдяки додатковому) здійснюється компенсація АШП
та виділення на їх фоні корисних сигналів. Подальша обробка
здійснюється таким же чином, як і при відсутності перешкод.
У разі дії на вході нестаціонарних активних перешкод (НАП)
певної інтенсивності в блоці фазових детекторів замість
лінійного каналу підсилення (ЛК) вмикається схема “ШОПШДАРП” при наявності з пульту управління дозволу
оператора на вмикання цього режиму (кнопка “НАП”
натиснута). При цьому НАП придушуються, не завдаючи
шкоди корисним сигналам.

82.

При прийомі імпульсних перешкод у відповідь (ІПВ) в блоці
аналізу НАП та формування бланків ПБВ здійснюється
порівняння інтенсивності імпульсних перешкод, що були
прийняті основною антеною та антеною ПБВ. При
перевищенні сигналів в додатковому приймальному каналі
ПБВ над сигналами в основному каналі РЛІ, що є ознакою дії
ІПВ з напрямку бокових пелюсток ДН основної антени, блок
формує бланки ПБВ, які в системі ДПВ бланкують ділянки
дистанції на час дії ВІП.

83.

Тема 2.
Передавальна система РЛС 19Ж6.
Заняття №1 Загальні відомості і принцип роботи
передавальної системи РЛС 19Ж6.

84.

Питання заняття
1. Призначення, технічні характеристики і склад передаючої
системи.
2. Принцип роботи пристрою формування сигналів
передавача (ш.195ГВ03).
3. Принцип роботи вихідного підсилювача (ш.195ГГ01).
4. Принцип роботи модулятора (ш.195ГМ01).
5. Принцип
роботи
високовольтного
випрямляча
(ш.195БВ01).

85.

Призначення, технічні характеристики і склад
передавальної системи
Передаюча
когерентної
радіоімпульсів
системи та
коливань на
системи.
система (ПерС) призначена для формування
послідовності
потужних
зондувальних
несучої частоти на вході антенно-хвилевідної
малопотужних безперервних гетеродинних
чотирьох частотах на вході приймальної
Для отримання когерентної послідовності зондувальних
радіоімпульсів необхідно забезпечити високу стабільність:
несучої частоти зондувального сигналу;
періоду повторення імпульсів запуску передавача;
закону зміни початкових фаз зондувальних сигналів від
періоду до періоду.

86.

Висока стабільність частоти зондувального сигналу
досягається побудовою передавача за схемою: малопотужний
задавальний генератор з незалежним збудженням – вихідний
підсилювач потужності.
Висока стабільність періоду повторення (Тп) імпульсів
запуску
(ІЗ)
передавача
забезпечується
системою
синхронізації, яка формує ці імпульси.
Висока стабільність закону зміни початкових фаз
зондувального сигналу забезпечується:

87.

формуванням сигналу шляхом “вирізки” радіоімпульсів з
безперервної, стабільної за частотою напруги fпр імпульсами
запуску передавача зі стабільним періодом повторення і з
подальшим переносом спектра сигналу в область високих
частот: fнес=fпр+fгетер.
застосуванням вихідного підсилювача зі стійкою фазовою
характеристикою, при якій фазова структура сигналу на
виході підсилювача повністю повторює структуру сигналу на
вході.

88.

89.

Технічні характеристики
1.Номінальна імпульсна потужність: Рімп ном 350кВт;
в режимі зниженої потужності: Рімп зниж=(10 50)% Рімп ном
2.Середня потужність: Рсер 3кВт
3.Зондувальний сигнал чотирьохчастотний. Робочі частоти:
f1, f3, f5, f7 – для РЛС 19Ж6;
f2, f4, f6, f8 – для РЛС 19Ж6-1
4. Довготривала відносна нестабільність несучих частот – не більше 10-4
5. Ширина основного пелюстка енергетичного спектра на рівні 0,25
амплітуди – не більше 2/ і МГц
6. Амплітуда бокових пелюсток енергетичного спектру – не більше 25%
7. Робота передавача в режимах захисту від ПРЛР – періодичне зняття
системою синхронізації запуску з передавача та вобуляція частотою
повторення
8.Склад, тривалість та розстановка імпульсів в зондувальному сигналі
задаються системою синхронізації в залежності від режиму запуску та
режиму огляду простору, що ввімкнені
9. Потужність, що споживається передавачем: Рспож 30кВт
10. Термін готовності до роботи:
tгот=2хв. 45с. (в режимі нормального ввімкнення)
tгот=2хв. (в режимі форсованого ввімкнення)

90.

Склад передаючої системи
шафа 195ГВ03(04) – пристрій формування сигналів
передавача – малопотужний високостабільний генераторзбуджувач;
шафа 195ГГ01(02) – потужний вихідний підсилювач;
шафа 195ГМ01 – модулятор;
шафа 195БВ01 – високовольтний випрямляч (джерело
живлення модулятора).

91.

92.

Принцип роботи пристрою формування
сигналів передавача (ш.195ГВ03)
Шафа
195ГВ03(04)
призначена
для
формування
радіоімпульсних сигналів передавача та безперервних
сигналів гетеродинів в чотирьох частотних підканалах.
В передавальній системі шафа використовується як задавальний
пристрій.

93.

Технічні характеристики
1. Вихідна імпульсна потужність зондувальних сигналів
регулюється в процесі настройки і повинна знаходитись в
межах 7 60Вт.
2. Потужність гетеродинних сигналів – не менш 0,075Вт.
3. Частоти гетеродинних сигналів fГ1(fГ2), fГ3(fГ4), fГ5(fГ6),
fГ7(fГ8) та зондувальних імпульсів наведені у спецдодатку до
Формуляру, ч.I.
4. Тривалості радіоімпульсів визначаються режимом
огляду та запуску і наведені в таблиці для Рідкого запуску.

94.

Тривалості радіоімпульсів для Рідкого запуску
Режим
огляду
Оберт
антени
1
імп (мкс) на частотах
f1(f2)
f3(f4)
f5(f6)
f7(f8)
кожний
3
3
3
3
2
1
6
6
-
-
2
2
-
-
6
6
3
1
3
3
3
3
3
2
6
3
1.5
1.5
4
кожний
6
6
-
-
В режимі Частого запуску тривалість зондувальних
сигналів в усіх режимах огляду зменшується у два рази.

95.

Склад шафи 195ГВ03
1.Кварцевий генератор (ИЗГВ01, 03,05,07 (02,04,05,07)) – 4 шт.
2.Чотирьохканальний підсилювач – помножувач на 32 (бл.
194ГВ07, 08).
3.Змішувач передавача (бл. 194ГВ01) – 4 шт.
4.Клапан-підсилювач (с/бл. ИЗПУ03) – 4 шт.
5.Смугово-пропускаючі фільтри (бл. 194ВВ58, 59, 60, 61) – 4 шт.
6.Радіоімпульсні підсилювачі (бл.194ГВ11, 13,15,17 (12,14,16,18))
– 4 шт.
7.Частотний суматор (бл. 194ВВ83) – 1 шт.
8.Направлений відгалужувач (бл. 194ВВ24) – 1 шт.
9.Регулюючий атенюатор (бл. 194ВВ13) – 4 шт.
10.Детекторна головка (бл. 194ГВ02) – 1 шт.
11.Імпульсний модулятор (бл. 194ГФ02) – 1 шт.
12.Відеопідсилювач-обмежувач ВЮ660.036 – 1 шт.
13.Плата заборони ВЮ3.660.054 – 1 шт.

96.

97.

UПЧ
t
UІЗ.1-1
t
UПЧ
(fПЧ)
t
Uгет
.
t
(fГ1)
Uвих.ЗМ (f = f + f )
Г1
П1
ПЧ
t
Часові діаграми формування р/імпульсів несучої частоти fП1
Uвих. МРД
(194ГФ02)
Ufп1(1к)
Ufп3(2к)
14 мкс (Р3)
8 мкс (Ч3)
+1,8(кВ)
t
6(12) мкс
fП1
t
fП3
t
Ufп5(3к)
fП5
Ufп7(4к)
t
fП7
t
Часові діаграми вихідних сигналів ш. 195ГВ03

98.

Заборона з ВЮ3.660.054
КГ
(Л1)
Підсилювач помножувач
на 2 (Л3)
Підсил.
Л2
fГ/32
С21
Д2
ИЗГВ01 (03, 05, 07)
1/3fГ
на приймач
на контроль
16
fГ/2
2
fГ
ФКВВ-3
Поділ. потужн.
2-й канал
3-й канал
4-й канал
бл. 194ГВ07
Формувач гетеродинних напруг
2/3fГ
на змішувач

99.

Формувач гетеродинних напруг
Здавальним пристроєм в кожному підканалі виступає
кварцевий автогенератор з помножувачем на два – субблок
И3ГВ01 (И3ГВ03, И3ГВ05, И3ГВ07), який виконаний на
металокерамічних тріодах Л1, Л2, Л3 типу ГС-14.
З виходів АГ безперервні коливання на частоті fГ1/32 (fГ3/32,
fГ5/32, fГ7/32) надходять до чотирьох входів блоку 194ГВ07, який
призначений для підсилення сигналів та помноження частот
до значення fгетер.

100.

До складу блоку 194ГВ07 входять:
4 підсилювачі-помножувачі частоти на 16 – субблоки
И3ГВ11, И3ГВ13, И3ГВ15, И3ГВ17, кожен з яких являє собою
транзисторний підсилювач-помножувач з коефіцієнтом
помноження – 16;
4 подвоювачі частоти – субблоки И3ГВ17, И3ГВ19, И3ГВ21,
И3ГВ23, що являють собою варакторні подвоювачі частоти
паралельного типу;
4 феритові вентилі ФКВВ3-3, що призначені для розв’язки
виходів помножувача частоти з наступними каскадами (з
навантаженням).

101.

З виходів вентилів блоку 194ГВ07 вже повністю сформовані
сигнали 4-х гетеродинних частот по чотирьох лініях зв’язку
надходять до 4-х поділювачів потужності – блоків 194ВВ14.
Кожен блок являє собою трійникове з’єднання смугових ліній
і призначений для поділення потужності сигналу гетеродинної
частоти у співвідношенні 1/3 (на приймальну систему) та 2/3
(на змішувачі сигналів передавача).

102.

Формувач
імпульсів
проміжної
частоти
(клапанпідсилювач ПЧ) – (субблок И3ПУ03) призначений для
формування “вирізки” з безперервного сигналу проміжної
частоти коротких радіоімпульсів за допомогою імпульсів
запуску передавача ІЗ1-1 (ІЗ1-2, ІЗ1-3, ІЗ1-4), що надходять з
синхронізатора. Субблок містить у собі попередній
підсилювач, електронний ключ, 8-ми каскадний вихідний
підсилювач та стабілізоване джерело живлення 12В.
fПЧ
fПЧ
(з бл. 354ПУ01)
Електронний
ключ
ІЗ1-1 (з бл. 194РХ01)
8-ми каскадний
підсилювач
На схему
контролю
(контроль ІЗ1-1)
на
змішувач

103.

Змішувач сигналів передавача – блок 194ГВ01 призначений
для перетворення радіоімпульсів на fпр у НВЧ-радіоімпульси
на fнес за допомогою сигналу гетеродина, що надходить з блоку
194ГВ07: fнесі=fГі+fпр (і=2, 4, 6, 8 або і=1, 3, 5, 7).
Кожний з 4-х блоків являє собою балансний змішувач,
виконаний на відрізках смугових ліній та настроєний на одну
із чотирьох балансних частот.
Феритовий вентиль - ФКВВ3-3 призначений для
виключення впливу наступних каскадів на роботу попередніх
при відбитті сигналів у разі неузгодженості їх навантажень.
Смугово-пропускаючий фільтр – блок 194ВВ58 (59, 60, 61)
являє собою п’ятирезонаторний смуговий фільтр, що виділяє
із множини гармонійних коливань, присутніх на вході,
сигнали несучої частоти та придушує інші частотні складові.

104.

Підсилювач – блок 194ГВ11 (13, 15, 17) являє собою
літерний
чотирьохкаскадний
радіоімпульсний
НВЧпідсилювач, виконаний на уніфікованих модулях 1УИ04Б.
Для забезпечення роботи підсилювача в імпульсному режимі
до анодів модулів надходить імпульсна напруга +1,8кВ
тривалістю дещо більшою за тривалість вхідного
радіоімпульсу.
Регулюючи атенюатори – блок 194ВВ13 призначений для
плавної зміни рівня НВЧ-потужності на виході шафи
збуджувача. Принцип роботи заснований на явищі
поглинання НВЧ-енергії при внесенні поглинача у ВЧ-поле.
Частотний суматор – блок 194ВВ83, який являє собою
багатоствольну систему смугових фільтрів та трійників. В
ньому сигнали різних частот, що надходили до 4-х входів,
об’єднуються на одному виході.

105.

Далі
загальний
чотирьохчастотний
сигнал
через
направлений відгалужувач (блок 194ВВ24) надходить до виходу
шафи. Відбір частини потужності зондувального сигналу у
відгалужувачі здійснюється для контролю форми огинаючої
вихідного сигналу за допомогою детекторної головки (блок
194ГВ02).
Загальним елементом для усіх чотирьох підканалів є
модулятор (блок 194ГФ02), який призначений для
формування модулюючих імпульсів підсилюючих модулів
амплітудою +1,8кВ, а також для формування сигналів
аварійного стану (коротке замикання навантаження та
режиму холостого ходу).
1,8кВ
2кВ
3кВ зі
шк. 195
ГМ01
Д8 Д19
Тр1
С5,
С6
Д20
E
1,8к
R25,
R42
R26

106.

Пристрій контролю та сигналізації шафи забезпечує:
вимикання вихідних напруг імпульсного модулятора
(194ГФ02) у разі аварійного зникнення будь-якої з
розжарюючих напруг підсилюючих модулів з індикацією на
відповідному світлодіоді “АВАРИЯ НАКАЛА” на передній
панелі шафи;
вимикання кварцових генераторів у разі надходження
команди на заборону випромінювання;
відключення імпульсної напруги +3кВ, що надходить з шафи
195ГМ01 до блоку 194ГФ02 у разі висунення шафи або
відключення вхідного високовольтного роз'єму (порушення
ланцюгів блокування). При цьому засвічується світлодіод
“АВАРИЯ БЛОКИРОВКИ”;

107.

формування сигналу несправності шафи з індикацією на
світлодіоді “НЕИСПР. 194ГВ04” на передній панелі шафи
автоматики 195УУ01 у разі зникнення радіоімпульсного
сигналу будь-якого з підканалів при наявності відповідного
імпульсу запуску;
подання внутрішнім споживачам напруг живлення 27В
тільки після виходу на режим зовнішніх джерел живлення в
ланцюгах 27В;
вимикання радіоімпульсних сигналів на виходах усіх
підканалів шафи за командою від системи автоматики при
вимірюванні коефіцієнту шуму приймального пристрою.

108.

Принцип роботи вихідного підсилювача
(ш.195ГГ01)
Вихідний підсилювач призначений для підсилення за
потужністю
зондувальних
радіоімпульсів,
сформованих
збуджувачем, до значення не менш 350 кВт.

109.

Технічні характеристики
1.Робочі частоти f1, f3, f5, f7.
2.Вхідна імпульсна НВЧ потужність встановлюється
індивідуально для кожного клістрона в процесі настройки для
кожної із чотирьох робочих частот і знаходиться в межах
5 50Вт.
3.Вихідна імпульсна потужність при узгодженні з
навантаженням, що забезпечує коефіцієнт стоячої хвилі
(КСХ) 1,25 – не менш 350кВт.
4.Інтенсивність паразитного НВЧ-випромінювання, що
просочується – не більш 10мкВт/см2.
5.Потужність дози рентгенівського випромінювання – не
більше 1,05мР/год.
6.Охолодження рідинне (антифриз-65) та повітряне.
7.Термін готовності до роботи (прогріву клістрона) –
(2 0,25)хв.

110.

Склад:
1.Клістрон (КИУ-77І(ІІІ)).
2.Соленоїд (бл. 64ГК01).
3.Імпульсний трансформатор (бл. 194ГГ01).
4.Амплітудний обмежувач (бл. В-30).
5.Блок живлення соленоїда (бл. 194БВ03).
6.Блок живлення накалу клістрона (бл. 194БВ04).
7.Стабілізатор струму перемагнічування (бл. Л-20).
8.Випрямляч живлення ЕРН (бл. Л-013).
9.Сильфон (бл. 194ВВ52М).
10.Перехід (бл. 194ВВ50).
11.Комірка И2ХК100 (для контролю).
12.Перетворювач середньої прохідної потужності (бл. 194ВВ05).
13.Направлений відгалужувач (бл. 194ВВ08).
14.Коаксіальне навантаження (бл. 194ВВ72).

111.

112.

З виходу збуджувача 4-х частотний НВЧ-сигнал через
вентиль Э1, призначений для розв’язання підсилювачів шаф
195ГВ03 та 195ГГ01, та коаксіально-хвилевидний перехід (блок
194ВВ50) надходить до входу клістрона КИУ-77(ІІІ), який
використовується в якості підсилювального приладу. В РЛС
19Ж6 використовується 9-ти резонаторний пролітний клістрон
з електромагнитним фокусуванням променя. Величина
потужності вхідного сигналу на кожній частоті встановлюється
індивідуально регулюючими атенюаторами на виході
збуджувача для кожного екземпляра клістрона з метою
забезпечення максимального коефіцієнта підсилення на даній
частоті внаслідок нерівномірності АЧХ клістрона.

113.

Модулюючі імпульси негативної полярності амплітудою до
3кВ з виходу імпульсного модулятора (шафа 195ГМ01)
надходять до первинної обмотки імпульсного трансформатора
(блок 194ГГ01). З вторинної обмотки трансформатора
модулюючі імпульси негативної полярності амплітудою до
55кВ надходять до катоду клістрона.
Робота клістрона в режимі підсилення можлива тільки при
одночасній присутності на вході чотирьохчастотного сигналу та
модулюючого імпульсу в катоді. Для забезпечення стійкої
роботи клістрона та виключення перекручування фази
вхідного
сигналу
тривалість
модулюючого
імпульсу
вибирається трохи більшою за тривалість вхідного НВЧ
сигналу, а система синхронізації забезпечує його формування з
випередженням
для
впевненого
перекриття
фронтів
зондувального імпульсу. З виходу клістрона підсилений за
потужністю НВЧ-сигнал надходить до хвилевидного тракту і
далі до антени.

114.

Фокусування електронного променя клістрона здійснюється
постійним магнітним полем соленоїда (блок 64ГК01), який
отримує живлення постійним струмом від спеціального
випрямляча (блок 194БВ03). Струм соленоїда встановлюється у
межах 22А 27А в залежності від екземпляра клістрона.
Довговічність клістрона забезпечується при роботі його в
умовах високого ступеня вакууму всередині балона. Вакуум
підтримується
за
допомогою
постійно
діючого
електророзрядного насосу (ЕРН). Конструктивно ЕРН
розташований в корпусі клістрона. Живлення ЕРН
здійснюється від свого випрямляча (субблок Л-013), який
забезпечує постійну напругу між електродами насоса 2,8 3,5кВ.

115.

Живлення розжарення клістрона, який з’єднаний з катодом
(катод прямого розжарення), здійснюється від блоку 194БВ04
через вторинну обмотку імпульсного трансформатора.
Внаслідок того, що у вторинній обмотці ІТ формується дуже
потужний модулюючий імпульс амплітудою (-55кВ), необхідно
застосовувати заходи для захисту низьковольтного джерела
розжарення та виключити протікання через нитку розжарення
струму, що зумовлений високою напругою. Для цього вторинна
обмотка ІТ складається з двох однакових котушок, що з’єднані
послідовно для постійного струму розжарення та паралельно
для імпульсного струму катода (конденсатори С1 С4).

116.

Внаслідок цього –55кВ подається в катод одночасно з двох
кінців нитки підігрівача, виключаючи протікання по ній
струму. Крім того, конденсатори С3 та С4, заряджаючись від
високовольтного джерела, шунтують на корпус вихід джерела
розжарювання
на
час
дії
модулюючого
імпульсу,
перешкоджаючи тим самим проникненню високої напруги в
низьковольтне джерело живлення. Блок 194БВ04 забезпечує
роботу клістрона в режимі форсованого розжарювання на
протязі перших двох хвилин (Uнак=14В 5%) та нормального
розжарювання весь наступний час (Uнак=12,6В 5%).

117.

Схема корекції модулюючого імпульсу (амплітудний
обмежувач) призначена для зменшення коливань на вершині
модулюючого імпульсу, що виникають внаслідок перехідних
процесів в ІТ. Амплітудний обмежувач складається з блоку В30, який являє собою діодно-резисторну збірку, та
конденсаторів С12, С13. Він підключений паралельно до
вторинної обмотки ІТ.
У разі появи на вторинній обмотці ІТ модулюючого імпульсу
конденсатори С12, С13 заряджаються через діоди блока В-30 до
номінального значення (-55кВ). Після закінчення модулюючого
імпульсу діоди закриваються негативною напругою на аноді, а
конденсатори повільно розряджаються через резистори блока
В-30 на вторинну обмотку ІТ. Постійна часу ланцюга розряду
обирається так, щоб до моменту надходження наступного
модулюючого імпульсу конденсатори розрядились до значення
(95% 98%) Uном.

118.

З надходженням чергового модулюючого імпульсу діоди
відкриються тільки в момент досягнення модулюючим
імпульсом рівня, близького до номінального (значення
(95% 98%)Uном), тобто напруги конденсаторів, що частково
розрядились. В момент відкриття діодів конденсатори
підзаряджаються, дуже навантажуючи вторинну обмотку ІТ,
хоча й на короткий термін. Тим самим здійснюється
згладження перехідних коливань на вершині переднього
фронту модулюючого імпульсу. Амплітудний обмежувач діє
тільки на передній фронт і майже не впливає на інші
параметри модулюючого імпульсу.

119.

Схема перемагнічування імпульсного трансформатора
призначена для зменшення (зняття) остаточної індукції в осерді
ІТ. Вона складається із стабілізатора постійного струму (блок
Л20) та дроселя Др1.
Внаслідок дії потужних модулюючих імпульсів однієї
полярності в трансформаторі виникають великі прирости
магнітної індукції і, як наслідок, – велика залишкова індукція
в осерді ІТ. Постійне магнітне поле залишкової індукції
зменшує магнітну проникність осердя та індуктивний опір
обмоток, що, в свою чергу, викликає зростання струму, що ще
більше намагнічує трансформатор і збільшує залишкову
індукцію.

120.

Зростання залишкової індукції та струму, що намагнічує
трансформатор, сприяє зростанню вихрових струмів Фуко, які
створюють сильне розмагнічююче поле та збільшують теплові
витрати. У підсумку, через певний час майже прямокутна
форма модулюючого імпульсу зазнає суттєвих негативних змін,
які полягають у зменшенні амплітуди наприкінці імпульсу.
Зменшення залишкової індукції досягається поступовим
розмагнічуванням осердя за час паузи між модулюючими
імпульсами шляхом пропускання через первинну обмотку ІТ
постійного струму в напрямку, зворотньому до струму
намагнічування (струму імпульсу).

121.

Внаслідок того, що при зміні режиму запуску змінюється
тривалість модулюючого імпульсу (14мкс або 8мкс), для кожної
тривалості модулюючого імпульсу (різної тривалості дії струму
намагнічування) потрібне своє певне значення струму
перемагнічування. Тому при зміні режиму запуску
здійснюється перемикання режиму роботи стабілізованого
випрямляча (блоку Л20) на різні значення струму
перемагнічування (10А або 6А) за командами, що надходять з
шафи модулятора 195ГМ01 (“+12В ЧАСТЫЙ”).
Дросель Др1 призначений для виключення проникнення
високовольтного модулюючого імпульсу до низьковольтного
джерела струму. Конденсатор С10 захищає від пробоїв
низьковольтні ланцюги перемагнічування у разі випадкового
вмикання високої напруги без блоку Л20.

122.

Для зняття позитивних викидів після закінчення
модулюючого імпульсу на вході ІТ паралельно його первинній
обмотці підключена збірка діодів Д45 Д58, Д59 Д72 та
обмежуючі резистори R49, R50.

123.

Контроль
за
амплітудою
модулюючого
імпульсу
здійснюється за допомогою схеми вимірювання високої
напруги, яка являє собою піковий детектор, зібраний на діодах
Д1 Д160 блоку В-30 та конденсаторах С12, С13, до яких через
ланцюг додаткових резисторів R161 R280 блоку В-30
підключений мікроамперметр ВП2 “ВЫСОКОЕ”. Шкала
мікроамперметра проградуйована в кіло Вольтах.
З виходу другого пікового детектора, що підключений до
додаткової обмотки ІТ, через резистор R61 “ВЫСОКОЕ”
постійна напруга, пропорційна амплітуді модулюючого
імпульсу, в якості сигналу зворотнього зв’язку надходить до
шафи високовольтного випрямляча 195БВ01 для забезпечення
стабілізації амплітуди модулюючого імпульсу.

124.

Сигнал з виходу пікового детектора через підсилювач,
зібраний на транзисторі Т1 у вигляді команди “+27В ВМИК.
ЗВОРОТН. ЗВ’ЯЗКУ” надходить до шафи високовольтного
випрямляча 195БВ01 для перемикання його в режим
зовнішнього зворотнього зв’язку.
Вимірювальний прилад ВП-4 “Мощность” підключений до
термопарних датчиків, що встановлені у хвилявидному тракті.
Він призначений для вимірювання середнього значення
падаючої та відбитої від антени потужності НВЧ-сигналу.

125.

Комірка И2ХК100 призначена для захисту каналу
розжарювання клістрона. При перевищені Uнак номінального
значення комірка И2ХК100 формує сигнал аварії з індикацією
на світлодіодах. При цьому сигнал аварії також надходить до
ш.195УУ01 для вимикання РЛС. В разі зниження
розжарювання, комірка формує сигнал несправності, який
також надходить до шафи автоматики 195УУ01, після чого
знімаються імпульси запуску з модулятора.
На платі ВЮ3.660.028 розташовані елементи автоматики
шафи, а на платі ВЮ2.426.022 – елементи сигналізації
аварійного стану пристроїв та блоків передавальної системи.

126.

Принцип роботи модулятора (ш.195ГМ01)
Модулятор призначений для накопичення електричної
енергії
високовольтного
випрямляча
в
паузах
між
випромінюванням та формування потужних відеоімпульсів
заданої тривалості для вихідного підсилювача в імпульсному
режимі.
Технічні характеристики:
1. Параметри вхідних імпульсів запуску модулятора:
U=2,4 4,5B; τi=1 3мкс.
2.Параметри вихідних імпульсів:
U=-(2 3)кВ; τi=14мкс (8мкс).
3.Вихідний опір модулятора м=7,5Ом.
4.Відносна середньо-квадратична нестабільність амплітуди
вихідних імпульсів від періоду до періоду – не більше 3*10-4.

127.

Склад:
1.Зарядний дросель Др2.
2.Плата затримки заряду ВЮ2.222.006.
3.4 ідентичних лінійних імпульсних модулятора, кожний з
яких складається з плати зарядних діодів ВЮ2.222.005, плати
формування ВЮ2.066.014 та блока комутації 244ГМ05
(модулятори з’єднані паралельно для забезпечення
необхідного струму при розряді через первинну обмотку ІТ).
4.Блок запуску та захисту 194ГМ01.
5.Блок стабілізації 194ГМ02.

128.

+3,5кВ
Зар. Др.2
(195БВ01)
Плата
затримки
заряду
Плата
зарядних
діодів
1
2
3
+7кВ
4
UМИ
-3кВ
ФЛ
(195ГГ01)
(195ГВ01)
+7кВ
Блок
комутації
(244ГМ05)
Стабілізатор
+3,5кВ
напруги
(194ГМ02)
ІЗ.3
(194РХ01)
Блок запуску
та захисту
(194ГМ01)
1
ЗАП.2
ЗАП.3
ЗАП.4
Структурна схема модулятора ш.195ГМ01

129.

Постійна напруга позитивної полярності U=+3,5кВ з
ш.195БВ01 надходить на зарядний дросель Др.2. Зарядний
дросель Др.2 разом з ємкостями ФЛ створює послідовний
коливальний контур за допомогою якого вдається підняти
напругу на вході ФЛ до подвійного значення. Після зарядного
дроселя Др.2 напруга амплітудою +7кВ через плату затримки
заряду надходить на плати зарядних діодів і далі на плати
формування. Після резонансного заряду ФЛ з надходженням
ІЗ на бл. 244ГМ05 з бл. запуску та захисту 194ГМ01, тиратрони
ТГИ1-1000/25 в бл. 244ГМ05 підпалюються та підключають
входи ФЛ на корпус, тобто здійснюється розряд ФЛ. Виходи
ФЛ з’єднані паралельно і створюють загальний вихід
модулятора з якого модулюючі імпульси –3кВ прямокутної
форми негативної полярності надходять на первинну обмотку
ІТ (бл. 194ГГ01) і на модулятор (бл. 194ГФ02 ш. 195ГВ01).

130.

Плата затримки заряду, яка складається з двох ланцюжків
послідовно з’єднаних діодів та послідовного коливального
контуру, створеного дроселями Др2, Др3 та конденсаторами
С25 С32. Контур, після розряду ФЛ перезаряджається та
затримує зростання напруги ВВВ на анодах тиратронів
(ТГИ1-1000/25 в бл. 244ГМ05) на протязі близько 50мкс, що
необхідно для відновлення їх перемикаючої здібності після
проходження через них імпульсів розрядного струму.
Час заряду (Тз), що дорівнює половині періоду коливань
послідовного контуру (Т0) обирається трохи менше періоду
повторення імпульсів запуску модулятора
ТЗ
Т0
2
;
T0 2
Lзар .др Сфл .

131.

132.

Плати зарядних діодів призначені для виключення розряду
ФЛ через джерело +3,5кВ (ВВВ) при досягненні Uфл 3,5кВ під
час резонансного заряду, а також фіксації напруги +7кВ на
вході ФЛ.
Пристрій захисту модулятора, що розташований на кожній
платі і складається із послідовно з’єднаних діодів Д4 Д22 та
трансформатора струму Тр1, призначений для захисту
модулятора від зворотної напруги, що виникає на ФЛ в разі
неузгодженості
опору
навантаження
з
хвильовим
навантаженням модулятора Rнав фл. Пристрій захисту
кожного каналу при перезаряді ФЛ і проходженні через нього
розрядного струму, що перевищує встановлений поріг,
виробляє сигнал “Імп. перезар.”, який надходить на бл.
запуску і захисту 194ГМ01 та знімає імпульс запуску
відповідного каналу.

133.

134.

135.

Плати формування являють собою індуктивно-ємкісні лінії
ланцюгового типу і складаються з набору ідентичних LC
комірок. Кількість комірок визначає кількість накопиченої
енергії і, як слідство, час розряду, тобто тривалість
модулюючого імпульсу (14мкс або 8мкс відповідно) шляхом
підключення (повна лінія) або відключення (неповна лінія)
частини комірок за допомогою високовольтних вимикачів ВВ20, керування якими здійснюється від блоку запуску та
захисту 194ГМ01.
Хвильовий опір кожної лінії – 30Ом, а сумарний хвильовий
опір всіх чотирьох ліній, ввімкнених паралельно – 7,5Ом.
Наявність 4-х паралельно працюючих каналів модулятора
зумовлена необхідністю створення високих зарядних струмів
при низькому хвильовому опорі і ніяк не пов’язана з
наявністю в РЛС 4-х кутомісцевих напрямків.

136.

Заряд ФЛ здійснюється по колу: “+” ВВВ джерела 3,5кВ
зарядний дросель Др2 плата затримки заряду плати
зарядних діодів верхня обкладинка конденсаторів
формуючих ліній нижня обкладинка конденсаторів
первинна обмотка імпульсного трансформатора ш.195ГГ02
корпус.
Формуючі лінії усіх 4-х каналів модулятора заряджаються
до напруги +7кВ. В момент надходження ІЗ модулятора до
блоків комутації 244ГМ05 ФЛ одночасно розряджаються через
комутуючі
тиратрони
ТГИ1-1000/25
на
загальне
навантаження (первинна обмотка ІТ) по колу: верхня
обкладинка конденсаторів ФЛ катушки ФЛ анод
тиратрона корпус первинна обмотка ІТ нижня
обкладинка конденсаторів ФЛ.

137.

138.

Блоки комутації 244ГМ05, фактично, є підмодуляторами і
призначені для формування з малопотужних імпульсів
запуску модулятора вихідних імпульсів з амплітудою та
тривалістю, які б забезпечили підпалення (поджиг)
комутуючих тиратронів (ТГИ1-1000/25). Вхідні ІЗ надходять до
ліній затримки, що регулюються з метою узгодження моменту
запуску 4-х комутаторів при роботі їх на загальне
навантаження. З ліній затримки ІЗ надходять до формувачів
(вузол В-3101), які формують імпульси тривалістю 4÷7мкс та
амплітудою до 15÷20В. Блоки комутації в усіх чотирьох
каналах абсолютно однакові і взаємозамінні.

139.

Стабілізатор напруги – блока 194ГМ02 призначений для
забезпечення
необхідної
величини
відносної
середньоквадратичної нестабільності амплітуди вихідних
імпульсів модулятора від періоду до періоду (не гірше 0,03%).
Блок є спільним для усіх чотирьох каналів модулятора.
Принцип його роботи полягає в регульованому розряді плат
формування у разі перевищення напруги на ФЛ до необхідної
постійної величини (+7кВ), при коливаннях напруги
високовольтного випрямляча.

140.

Необхідність стабілізації зумовлена нестабільністю роботи
ВВВ, а також закономірною зміною UВВВ при перемиканні Тп
за рахунок зміни напруги зворотнього зв’язку, що знімається з
пікового детектора шафи 195ГГ02. Тільки за рахунок
припустимої нестабільності UВВВ (2%) напруги на його виході
може бути в межах 3500 70В. На виході ФЛ нестабільність
напруги вже досягне 140В, а на виході ІТ (катоді клістрона)
1,1кВ, що неприпустимо.
Основними елементами блоку є:
підсилювач постійного струму (ППС) – с/бл. ИЗГМ01;
поділювач напруги ВВВ;
поділювач напруги плат формування;
регулююча лампа Л1-ГМИ-46Б.

141.

R37-R58
+7кВ
(з ФЛ)
“Редкий”
R26
“Частый”
UC2(Л1)
Л1
ГМИ46Б
Рег. UC2
+3,5кВ
УПТ
с/бл. ИЗГМ01
(195БВ01)
ІК(Л1)
UC2
Гн1
С3
С4
UНАК(Л1)
Гн2
Пристрій
контролю
“Авария”
На 194 ГМ01
Функціональна схема бл. 194ГМ02

142.

Принцип роботи блоку 194ГМ02.
Напруга ВВВ через поділювач напруги (R17 R22, R24 R35)
та фільтруючі конденсатори С3, С4 надходить до підсилювача
постійного струму (с/б ИЗГМ01). В ППС ця напруга
використовується як опорна та порівнюється з напругою, що
надходить з формуючих ліній через поділювач R37 R50 до
другого входу ППС. Сигнал різниці підсилюється та з виходу
субблоку надходить до сітки лампи Л1. В момент часу, який
наступає одразу після розряду формуючих ліній, напруга з
виходу ППС зумовлена тільки напругою з виходу ВВВ. З
виходу ППС на сітку Л1 подається негативна постійна напруга
–26В -56В, лампа Л1 закрита.

143.

Під час заряду формуючих ліній на другому вході ППС
напруга буде зростати пропорційно збільшенню напруги на
формуючих лініях. До тих пір, поки Uфл на вході ППС не
зрівняється з опорною напругою (Uввв) напруга на сітці лампи
Л1 залишається в межах –26В -56В і лампа буде закрита
(т. “а-б”). При подальшому збільшенні Uфл напруга на виході
ППС буде збільшуватись доки не досягне напруги
відкривання лампи (т. “б-в”). В момент відкривання лампи
(досягненні Uфл значення +7кВ) і при подальшому зростанні
резонансного заряду ФЛ, зростає і напруга на сітці Л1. При
досягненні Uфл максимального значення – максимальна і
напруга на сітці Л1.(т.“г”) Лампа відкрита та знаходиться в
режимі насичення. При відкритті лампи формуючі лінії
починають розряджатись.

144.

При цьому Uфл на вході ППС зменшується до тих пір, поки
напруга на виході ППС, а значить і на сітці лампи, не досягне
рівня закривання лампи (Uфл=+7кВ - т. “д”). Такий стан є
сталим (устойчивим) для стабілізатора і може зберігатись
досить довго (“д-е”). В момент надходження ІЗ модулятора ФЛ
лавиноподібно розряджаються через первинну обмотку ІТ
ш.195ГГ02, а напруга на сітці Л1 падає до рівня –26В -56В і
процес
повторюється.
Значення
напруги,
до
якої
розряджається ФЛ обирається нижче рівня можливих змін
Uфл. Цей рівень регулюється резисторами “ЧАСТЫЙ” та
“РЕДКИЙ” в ППС. На лампу Л1 (ГМИ-46Б) на протязі
перших двох хвилин подається форсоване розжарювання
(28В), а потім – номінальне (26В).

145.

146.

Блок 194ГМ01 призначений для формування імпульсів
запуску блоків 244ГМ05, керування високовольтними
вимикачами ВВ-20, захисту шафи 195ГМ01 в аварійних
ситуаціях та світлової сигналізації технічного стану.
З блоку синхронізації на один вхід узгоджуючого вхідного
каскаду надходять ІЗ модулятора ІЗ-3, а на другий вхід –
сигнал “ЗАПРЕТ ЗАПУСКА” від комірки захисту И2КП24 та
бланкуючий імпульс з виходу формувача бланкуючих
імпульсів. З виходу вхідного узгоджуючого каскаду, при
наявності “лог 1” (відсутності заборони та бланку) на його
другому вході, ІЗ надходять до входу формувача імпульсів.
Сформовані за тривалістю ІЗ подаються на вхід формувача
бланкуючих імпульсів, а потім – на вихідний підсилювач.

147.

З вихідного підсилювача розмножені по чотирьох
напрямках та підсилені ІЗ модулятора одночасно надходять до
4-х блоків комутації 244ГМ05. Формувач бланкуючих
імпульсів формує імпульси негативної полярності, що
відповідають рівню “лог 0” з тривалістю 0,5 0,8 періоду
повторення ІЗ. Наявність бланкуючого імпульсу захищає
модулятор від випадкових спрацьовувань, тобто підвищує
перешкодостійкість. Сигнал “ЗАПРЕТ ЗАПУСКА” розриває
тракт надходження ІЗ при виникненні аварійних ситуацій в
роботі передавача.

148.

Пристрій автоматики та сигналізації (комірка И2КП24)
складається з двох каналів – формування сигналу “АВАРІЯ”
та формування сигналу “НЕСПРАВНІСТЬ”.
Канал формування сигналу “АВАРІЯ” формує сигнал “+12В
АВАРИЯ” при надходженні одного із сигналів:
“перевищення перезар. 1 (2,3,4)”;
“АВАРИЯ 194ГМ02”;
“АВАРИЯ 195БВ01”.
Сигнал “АВАРІЯ” надходить до ш. 195ГГ01, а з нього до
шафи 195УУ01 для зняття запуску модулятора і вимикання
ВВВ. Канал також формує сигнал “ЗАПРЕТ ЗАПУСКА” при
перевищенні імпульсу струму перезаряду одного з каналів
модулятора встановленого порогу. Заборона запуску
здійснюється також за командами “+27В ЗАПРЕТ ЗАП” із
шафи автоматики 195УУ01 та “+27В<1000В” із шафи 195БВ01.

149.

Канал формування сигналу “НЕСПРАВНІСТЬ” подає на
шафу 195ГГ01 сигнал “+12В НЕСПР” при надходженні до
нього хоча б одного з сигналів:
“НЕСПР. ВВ-20”;
“НЕСПР. 195БВ01”;
“БЛОКІР. ВУЗЛІВ”;
“БЛОКІР. ДВЕРЕЙ”.
Світлодіоди на передній панелі блока сигналізують про
надходження сигналів “АВАРІЯ”, “НЕСПРАВНІСТЬ” та про
діючий режим запуску.

150.

Яч. И2АГ6
(на бл. 244ГМ05)
Зан.1
Зан.2
Зан.3
Зан.4
Формувач
Імпульс перезаряда 1
Імп. перез. 2
Імп. перез. 3
Імп. перез. 4
Поріговий пристрій
яч. И2КП2
Розмножувач
Пер.
пер.1
ИЗ-3
(194РХ01)
Узгоджений
каскад
Формувач
бланк. імп.
Транзисторні
ключі
СУЗіК
Пер.
пер.3
Пер.
пер.4
Канал формування
сигналу “Аварія”
Д2
Д3
“Редкий”
“Неспр.”
ФЛ
ВВ-20
Яч. И2КП24
“Неспр. ВВ-20”
“Аварія ГМ02” (з бл. 194ГМ02)
“Аварія БВ01” (з шаф. 195БВ01)
Світлодіоди
Д2- “Редкий”
Д3- “Частый”
Д4,Д5- Блокіровки
Д6- ВВ20
“Аварія”
“Неспр. 195БВ01” “Блокіровка”
Канал формув. сигн.
“Несправність”
(яч. И2КП3)
Д8-Д10
Д21-Д23
“Частый” +27В
“Запр. Зап.”
“Частый”
Пер.
пер.2
Д7- БВ01(несправність)
Д8,Д21-Д23- перебільш. перезаряду
Д9- 194ГМ02
Д10- БВ01 (аварія)
Структурна схема бл. 194ГМ01.
Д4-Д7
На
шк.
195
ГГ
01

151.

Принцип роботи високовольтного випрямляча
(ш.195БВ01)
Високовольтний випрямляч (шафа 195БВ01) призначений
для живлення постійною стабілізованою напругою імпульсного
модулятора.
Технічні характеристики:
1.Напруга живлення – 3ф 220В 5%, 400Гц.
2.Лінійний струм споживання 120А.
3.Вихідний струм навантаження – 2,5 8,3А.
4.Вихідна напруга шафи в режимі:
“Рідкий номінальний”: - 2,9 3,4кВ;
“Частий номінальний”: - 2,9 3,3кВ;
“Рідкий знижений”: - 2,5 3кВ;
“Частий знижений”: -2,5 3кВ.
5.Нестабільність вихідної напруги – не більше 2%.

152.

Величина вихідної напруги шафи в процесі роботи може
змінюватись в залежності від обраного режиму роботи. Шафа
може працювати в одному з чотирьох режимів:
“Рідкий знижений”
“Частий знижений”
“Рідкий номінальний”
“Частий номінальний”
Склад:
1. 3 блоки магнітних регуляторів – БМГ-03М.
2. Блок підсилення – Л-10.
3. Комірка керування – И2ХП1.

153.

154.

Напруга 3ф 220В 400Гц надходить до шафи 195БВ01 з
первинних джерел живлення (електростанція 99Х6) через
шафу розподілу живлення 195БП01.
Кожна фаза трьохфазної мережі 220В 400Гц подається на
свій магнітний регулятор, який призначений для
регулювання напруги на його виході в межах 110÷20В в
залежності від значення сигналів керування, які надходять з
блока підсилення Л-10.
Зміна напруги на виході кожного блока БМГ-03 досягається
перерозподілом вхідної напруги живлення зовнішньої мережі
(220В) між автотрансформатором Тр1 та трансформатором
Тр2, які з’єднані послідовно.

155.

Кожна
силова
обмотка
трансформатора
та
автотрансформатора розбита на дві частини, які з’єднані
таким чином, щоб в обмотці керування не наводилась ЕРС
основної частоти. При зміні струму обмотки підмагнічування
змінюється ступінь насиченості осердя, отже змінюється і опір
силових обмоток змінному струму. Зміна струмів обмоток
керування здійснюється блоком Л-10. Якщо через обмотку
керування Тр1 протікає мінімальний струм, а через обмотку
керування Тр2 – максимальний, то магнітопровід Тр2
насичується, індуктивність, і як наслідок, опір силових
обмоток Тр2 змінному струму стають дуже малими.

156.

При цьому майже вся вхідна напруга 220В падає на силовій
обмотці автотрансформатора Тр1. Вихідна напруга, що
знімається з середньої точки автотрансформатора через малий
опір обмотки Тр2, буде дорівнювати половині вхідної напруги.
В цьому випадку напруга на виході основного випрямляча
буде мінімальною.
Якщо через обмотку підмагнічування Тр1 протікатиме
максимальний струм, а через відповідну обмотку Тр2 –
мінімальний, то буде насиченим вже магнітопровід
автотрансформатора Тр1 і індуктивний опір його силових
обмоток змінному струму буде дуже малий. При цьому майже
вся вхідна напруга буде прикладена до виводів первинної
обмотки Тр2.

157.

Вторинна обмотка Тр2 через закорочену обмотку
автотрансформатора Тр1 з’єднується послідовно з первинною
обмоткою Тр2. Вихідна напруга, що знімається з послідовно
ввімкнених первинної та вторинної обмоток Тр2, буде
дорівнювати вхідній або навіть перевищувати її. В цьому
випадку напруга на виході основного випрямляча буде
максимальною.
Таким чином, при плавній протифазній зміні струмів
обмоток керування магнітних регуляторів вихідна напруга
кожного блоку БМГ-03 буде плавно змінюватись у межах від
110В до 220В.

158.

159.

Величина струму підмагнічування в обмотках керування
БМГ-03 залежить від напруги зворотнього зв’язку, яка
надходить до підсилювача Л-10 або з поділювача напруги на
виході випрямляча (внутрішній зворотній зв’язок) або з шафи
195ГГ02 (зовнішній зворотній зв’язок), а також від величини
опорної напруги, яка регулюється.
Опорна напруга, яка надходить на підсилювач з комірки
И2ХП1 системи керування захисту та контролю порівнюється
з напругою зворотнього зв’язку. Різниця цих напруг
перетворюється підсилювачем у струми підмагнічування
БМГ-03. Співвідношення струмів на обмотках керування Тр1
та Тр2 у блоках БМГ-03 буде визначатись величиною та
знаком сигналу різниці.

160.

З виходів магнітних регуляторів напруга кожної фази
подається до підвищуючого трьохфазного трансформатора Тр1
та основного випрямляча, який зібраний на діодах Д1 Д48 за
схемою Ларіонова. Випрямлена напруга через фільтр (Др1,
Др2, С1 С48), призначений для згладження пульсацій,
подається на вихід шафи.
В режимах “Рідкий знижений” та “Частий знижений”
використовується тільки основний випрямляч. В режимах
“Рідкий номінальний” та “Частий номінальний” послідовно
та узгоджено з основним випрямлячем підключається ще й
додатковий випрямляч (Тр2, Д49 Д60) на який трьохфазна
напруга 220В 400Гц подається з шафи розподілу живлення
195БП01 минаючи магнітні регулятори. Вмикання в роботу
додаткового випрямляча дозволяє підвищити напругу на
виході шафи.

161.

При вмиканні РЛС три фази напруги 220В 400Гц одразу
подаються на блок підсилення Л-10 та випрямляч +27В
(Тр3,4,5; Д61 Д66). Випрямляч забезпечує постійною не
стабілізованою напругою елементи автоматики модулятора
(ш. 195ГМ01), вихідного підсилювача (ш. 195ГГ02), блок Л-10
та схему керування захисту та контролю самої шафи 195БВ01
(ВВВ). При цьому з блоку Л-10 на магнітні регулятори
подається сигнал керування, що забезпечує мінімальний
коефіцієнт передачі магнітних регуляторів, так званий
стартовий режим блока підсилення. Це необхідно для
усунення викидів напруги при вмиканні високої напруги
шафи.

162.

При вмиканні “Високої” напруги на СКЗіК (комірку
И2ХП1) з шафи автоматики 195УУ01 подається сигнал
керування “ Вмик. вис.”. Комірка И2ХП1 в цьому випадку
формує сигнал керування “+27В ВМИК. ТКС ВИС.”, який
подається на шафу розподілу живлення ш. 195БП01. За цим
сигналом у ш. 195БП01 спрацьовує трьохфазний комутатор і
до магнітних регуляторів надходить напруга зовнішньої
мережі 220В 400Гц. Через декілька мілісекунд ком. И2ХП1
формує на блок Л-10 керуючий сигнал “+27В ВІДКЛ. СТАРТ”,
за яким у бл. Л-10 вимикається стартовий режим і блок
підсилення переходить у режим регулювання.

163.

В даній ситуації працює тільки основний випрямляч, отже
передавач працює в режимі зниженої потужності. При
надходженні з шафи автоматики 195УУ01 команди “ номін.
реж” (на пульті управління натиснута кнопка “РН”) ком.
И2ХП1 формує на шафу 195БП01 сигнал “+27В ВМИК. ТКС
НОМ.”, за яким шафа розподілу живлення видає 3ф 220В на
додатковий випрямляч. Передавач переходить в режим
номінальної потужності.

164.

Для кожного з 4-х режимів роботи ВВВ ком. И2ХП1 схеми
керування, захисту та контролю формує 4 опорні напруги, які
регулюються потенціометрами R122 R125. Це забезпечує
можливість вирівнювання середньої потужності передавача у
різних режимах запуску, тобто стабільність енергії, що
випромінюється у простір, а це, в свою чергу, забезпечує
стабільність параметрів виявлення.
Внаслідок того, що опорна напруга комірки И2ХП1
стабілізована, буде стабілізована і вихідна напруга
високовольтного випрямляча.
До вихідної шини шафи підключений поділювач (R49 R75,
R78, R79), з якого знімається частина вихідної напруги в
якості сигналу внутрішнього негативного зворотнього зв’язку
для керування підсилювачем (бл. Л-10).

165.

Схема СУЗіК (ком.И2ХП1) забезпечує:
встановлену програму вмикання ВВ;
формування опорної напруги для 4 режимів роботи ВВ;
вимірювання вихідної напруги та струму навантаження;
сигналізацію на світлодіодах несправності бл. Л-10 та
аварійного стану шафи (К.З. навантаження);
формування сигналу “+27В<1000В” на шафу 195УУ01, за
яким знімається запуск з модулятора, забороняючи його
роботу;
встановлення рівня опорної напруги у різних режимах
роботи шафи потенціометрами R122 R125;
захист шафи у разі короткого замикання в навантаженні
за допомогою схеми захисту (Р1, R117 R121).

166.

167.

168.

Тема 2.
Передавальна система РЛС 19Ж6.
Заняття №2 Конструкція та контроль функціонування (КФ)
передавальної системи.

169.

Питання заняття
1. Розміщення апаратури і конструкція передавальної
системи.
2. Призначення і розташування органів управління,
контролю і сигналізації.
3. Контроль функціонування передавальної системи.

170.

Розміщення апаратури і конструкція
передавальної системи
Шафа 195ГВ01.
Шафа виконана в уніфікованому корпусі типу П-2 з
кабельною коробкою зверху корпуса. Блоки та субблоки, що
входять до складу шафи, встановлені на висувному,
поворотному вертикальному шасі на спеціальних місцях,
панелях і кронштейнах, електричне з'єднання шафи з
пристроєм причепу здійснюється через НЧ і ВЧ роз'єми
кабельної коробки.

171.

Шафа 195ГГ01.
Шафа виконана у вигляді оригінальної конструкції.
Дверцята
обладнані
електричним
блокуванням.
Низьковольтна шафа віддалена від високовольтної. Для
захисту особового складу від рентгенівського випромінювання
на колектор клістрона (КИУ) вдягнено швидкоз'ємний ковпак
(свинцевий). Соленоїд (бл. 64ГК01) встановлений на
амортизаторах. З'єднання клістрона з системою рідинного
охолодження (РО) здійснюється за допомогою гідророз'ємів.

172.

Шафа 195ГМ01.
Шафа виконана в алюмінієвому корпусі і має оригінальну
конструкцію.
Всі
елементи
схеми
скомпоновані
в
функціонально закінчені плати, які розміщені по відсікам,
легко доступні і заміняємі, що підвищує ремонтопридатність і
зменшує час відновлення. В нижньому відсіки розміщені блоки
244ГМ05, в другому відсіки – плати діодів, в третьому – плати
формуючих ліній (ФЛ). В верхньому відсіки розташовані:
зарядний дросель Др1, плата затримки заряду, блок 194ГМ01.

173.

Шафа 195БВ01М.
Конструктивно виконана у звареному алюмінієвому корпусі.
Шафа розділена на 4 відсіки. В нижньому відсіки розміщені
низьковольтні елементи схеми, в середньому – високовольтні, а
у верхньому – конденсатори - фільтри. В окремому відсіки елементи бл. Л-10.
Кожний відсік має дверцята. Дверцята середнього і
верхнього відсіків мають електричне блокування. Крім того,
середній відсік обладнано механічними розрядниками. Верхній
відсік може бути відкритий лише після відкривання середнього
відсіку, для цього необхідно повернути спеціальний ключ, при
цьому спрацьовує розрядник і здійснює розряд конденсаторів
через резистори, а після відкривання дверцят спрацьовує
другий розрядник і здійснює подальший розряд безпосередньо
на корпус.
Електричне з'єднання шафи з причепом здійснюється за
допомогою роз'єму типу РП10, а з ш.195ГМ01 за допомогою
високовольтного кабелю.

174.

Призначення і розташування органів
управління, контролю і сигналізації
Органи управління, контролю і сигналізації шафи
195ГВ04(03).
На верхній панелі шафи:
1. Світлодіоди під загальним гравіюванням “НЕТ ЗАПУСКА”
сигналізують про відсутність на вході шафи імпульсів запуску
передавача (ИЗ1-1 ИЗ1-4) в кожному з чотирьох підканалів.
2. Світлодіоди “ЗАПРЕТ” і “НЕТ ПЧ” сигналізують про
наявність на вході шафи команди заборони випромінювання і
про відсутність безперервного сигналу проміжної частоти
відповідно.

175.

На передній панелі шафи:
1. Перемикач КОНТРОЛЬ і вбудований мікроамперметр
М1400, за допомогою яких перевіряються:
наявність живлячих напруг шафи (у положеннях
перемикача +125В, +150В, +27В, -27В, +5В, -6,3В);
наявність і амплітуда безперервних коливань (середня
потужність) кварцових АГ (положення перемикача “ВИХОД –
У1, У2, У3, У4”);
наявність і амплітуда імпульсної напруги модулятора –
блоку 194ГФ02 (перемикач у положенні “АНОД+5кВ”).
Вимірювання здійснюється при натисненні кнопки
“НАЖАТЬ”. У положеннях перемикача “У1 У4” стрілка
приладу повинна знаходитись в межах червоного сектора.
Крім того, у гніздах “±Uзм” за допомогою пересувного
вольтметра з більш високим класом точності перевіряється
справжнє значення живлячих напруг (при технічному
обслуговуванні). Гнізда “±Uп” призначені для технічної
перевірки і калібровки вбудованого мікроамперметра.

176.

2. На передній панелі блоку 194ГВ08: за допомогою
стрілочного приладу і чотирьох кнопок I1, I2, I3, I4
перевіряються струми споживання помножувачів на 16. При
натисненні кнопки відхилення стрілки повинне бути в межах
зафарбованого сектора. Гнізда “±Uп” призначені для технічної
перевірки і калібрування вбудованого мікроамперметра.
3. В
гніздах
“+27В(1,3)”,
“+27В(2,4)”
і
“КОРПУС”
контролюються живлячі напруги субблоків помножувачів за
допомогою пересувного стрілочного вольтметра.
3. Гнізда “ОГИБ” і “КОРПУС” дозволяють спостерігати за
допомогою осцилографа форму огинаючої вихідного сигналу
збуджувача.
4. У гніздах “ “ і “КОРПУС” під загальним гравіюванням
“КОНТРОЛЬ 194ГФ02” перевіряється наявність і форма
вихідного модулюючого імпульсу блока 194ГФ02.

177.

5. Атенюатори, що розташовані під кришкою у нижній частині
шафи під гравіюванням “2КАН”, “4КАН”, “1КАН”, “3КАН”,
дозволяють плавно регулювати потужність вихідного сигналу
збуджувача у відповідному частотному підканалі.
6. Світлодіоди під загальним гравіюванням “АВАРИЯ”
сигналізують про порушені блокування шафи, зникненні
розжарювання підсилюючих модулів у кожному підканалі, а
також про вихід із ладу або про аварійний режим роботи блоку
модулятора (194ГФ02).

178.

Органи управління, контролю і сигналізації шафи 195ГГ02.
На передній панелі шафи:
1. Перемикач “КОНТРОЛЬ” - для підключення ділянок
електричних ланцюгів до вимірювальних приладів:
в положеннях “МОЩН.” і “КОНТР ФЦ” по стрілочному
приладу “МОЩНОСТЬ” перевіряється рівень падаючої та
відбитої хвилі відповідно: Рсер=Nвим·5; Рімп=Рсер·Q де Q скважність.
у цих же положеннях, але по іншій шкалі – “НАКАЛ
/шк.25В/” (зелене маркування) по стрілочному приладу
“КОНТРОЛЬ” перевіряється величина напруги розжарювання
клістрона (грубо). Потенціометром “КАЛИБР” здійснюється
калібрування ВП “КОНТРОЛЬ” після вимірювання U
розжарювання приладом з більш високим класом точності.

179.

“ТОК ЭРН” і “НАПР ЭРН” /шк. 5кВ/ перевіряється режим
роботи ЕРН по ВП “КОНТРОЛЬ”. При цьому кнопка
“КОНТРОЛЬ ЭРН” повинна бути обов'язково натиснута. У
противному випадку відбувається вимикання “Високого”.
Струм ЭРН через 2хв після вмикання не повинен
перевищувати 15мкА. Напруга ЭРН повинна знаходитись в
межах 2,8 3,5кВ.
2. По стрілочному приладу “ВИСОКОЕ” контролюється
амплітуда імпульсної напруги на вторинній обмотці ІТ.
3. За допомогою вимикача “ВИСОКОЕ-ВЫКЛ” здійснюється
вмикання ВВВ при місцевому керуванні (перемикач “РР-ДУ”
на ш. 195УУ01 – в положенні “РР”).
4. Світлодіоди під загальним гравіюванням “АВАРИЯ”
сигналізують про аварію збуджувача (“ГВ”), модулятора
(“МОДУЛ”), блоків і вузлів шафи (“194БВ03”, “194БВ04”,
“Л-20”) і стану блокіровки (“БЛОКИР”).

180.

5. У гнізді “НАПР. КАТОДА” контролюється форма
модулюючого імпульсу в катоді клістрона (через додаткову
обмотку ІТ).
6. Потенціометром “ВИСОКОЕ” встановлюється рівень
зовнішнього зворотного зв'язку для регулювання ВВВ. При
цьому змінюється амплітуда модулюючого імпульсу і вихідна
потужність передавача.

181.

На блоці 194БВ03:
1. Стрілочний прилад “ТОК СОЛЕНОИДА” дозволяє
контролювати величину робочого струму соленоїда. Величина
цього струму встановлюється відповідно до паспорта на
клістрон (у межах 22 27А) потенціометром “РЕГ. ТОКУ
СОЛЕНОИДА”.
2. Світлодіоди
під
гравіюванням
“АВАРИЯ
ПРЕДОХРАНИТЕЛЕЙ” і “АВАРИЯ БОЛ-МЕН” сигналізують
про аварійний стан блоку при перегоранні запобіжників в
ланцюгах живлення блоку і відхиленні вихідного струму блоку
від номінального на величину більшу припустимого значення
на (5 15%) (рег.И2XK25).
3. В гніздах “~220В ФА, ФВ, ФС” і “+5В”, “+12В”, “-12В”,
“+27В”, “ ” контролюються живлячі напруги блоку.

182.

На блоці 194БВ04 (всередині шафи):
Потенціометри “НОМИН” і “ФОРСИР” призначені для
регулювання
напруги
розжарювання
клістрона
(по
пересувному стрілочному приладу).

183.

Органи управління, контролю і сигналізації шафи 195ГМ01.
На блоці 194ГМ01:
1. За допомогою перемикача “КОНТРОЛЬ” (при натисненні
кнопки) по стрілочному приладу перевіряється наявність
напруг живлення блока (покази приладу – в межах
зафарбованого сектору).
2. Світлодіоди “РЕДКИЙ” і “ЧАСТЫЙ” сигналізують про
ввімкнений режим запуску.
3. Світлодіоди під гравіюванням “НЕИСПРАВНОСТЬ” и
“АВАРИЯ” сигналізують про стан блокувальних контактів,
технічний стан ВВВ і вузлів модулятора, а також про режим
роботи формуючих ліній (“ПРЕВЫШ. ПЕРЕЗАР.”).

184.

На блоці 194ГМ02:
1. За допомогою потенціометрів “НАКАЛ НОРМ.” і “НАКАЛ
ФОРС.” встановлюється режим розжарювання регулюючої
лампи (ГМИ–46Б) стабілізатора напруги. Контроль напруги
розжарювання здійснюється пересувним вольтметром, що
підключається до гнізд “НАПР. НАКАЛА” на передній панелі.
2. У гніздах “НАПР. СЕТКИ” і “ ”, “ТОК КАТОДА” і “ ”
контролюється форма імпульсної напруги на сітці і в катоді
регулюючої лампи.
3. У гніздах “~220В”, “~6,3B”, “–6,3В”, “+6,3В”, “–150В”,
“+150В” за допомогою пересувного вольтметру перевіряється
величина напруг живлення блока.

185.

4. Світлодіоди під гравіюванням “НЕИСПРАВНОСТЬ”
сигналізують:
про перегорання запобіжників в ланцюгах джерел живлення
“+150В”, “+6,3В”, “–150В”, “~6,3В”;
про порушення блокувальних контактів блока – “БЛОКИР”
(при висуненні блока);
про порушення блокування високовольтних роз’ємів на
вході блока при подачі напруг із ВВВ (“ВЫПР. ОТКЛ”) і
формуючої лінії (“ЛФ ОТКЛ”).
5. Запобіжники під гравіюванням “ПРЕДОХР. ВЕНТ” і
відповідні їм гнізда встановлені в ланцюгу живлення
вентилятора повітряного охолодження регулюючої лампи.

186.

На субблоці И3ГМ01 (під кришкою “РЕГ. И3ГМ01”):
1. Потенціометрами “ЧАСТЫЙ” (R2) і “РЕДКИЙ” (R3)
регулюється величина напруги, до якої розряджаються плати
формування (напруги (-15±10)В і (10±10)В) на осцилограмі.
Резистори R2 і R3 регулюють величину вхідного сигналу
“НАПРЯЖЕНИЕ ЛИНИИ”, що надходить з поділювача
напруги блока 194ГМ02 (перевірюється в гнізді “UC1”).
2. Потенціометром “РЕГ.UC2” (R14) на вході диференційного
підсилювача встановлюється величина опорної напруги з
поділювача напруги ВВВ і контролюється на гнізді “UC2” (Гн2)
в межах (50±3)В. Регулювання проводиться при вимиканні
ВВВ роз’єму плат формування і ввімкненому “ВИСОКОМУ”.
3. Потенціометром R20 встановлюється величина вихідної
напруги підсилювача постійного струму (на сітці регулюючої
лампи) в режимі спокою при відсутності вхідних сигналів (при
вимкненому “ВИСОКОМУ”) в межах –(26 56)В.

187.

Органи управління, контролю і сигналізації шафи 195БВ01.
На передній панелі шафи:
1. За допомогою стрілочних приладів ИП2 – “НАПРЯЖЕНИЕ
ВЫПРЯМИТЕЛЯ” і ИП1 – “ТОК ВЫПРЯМИТЕЛЯ”
контролюються відповідно вихідна напруга ВВВ та струм
навантаження при вмиканні передавача.
2. Світлодіоди
під
гравіюванням
“РЕГУЛИРОВКА
ВЫСОКОГО НАПРЯЖЕНИЯ” сигналізують про ввімкнений
режим роботи ВВВ в залежності від виду запуску (“РЕДКИЙ”,
“ЧАСТЫЙ”). Розташовані під світлодіодами потенціометри
дозволяють регулювати рівень опорної напруги, а отже і
вихідної напруги для кожного режиму роботи ВВВ і виду
запуску (за величиною середньої потужності передавача).

188.

3. Світлодіод “< 1000В” сигналізує про те, що напруга ВВВ не
досягла 1000В. Потенціометр “РЕГ <1000B” дозволяє
регулювати момент перемикання схеми (гасіння світлодіода)
при якому забезпечується вимикання високої напруги.
4. Світлодіоди
під
загальним
гравіюванням
“НЕИСПРАВНОСТЬ АВАРИЯ” сигналізують про коротке
замикання в навантаженні “К3”, порушення блокіровки шафи
“БЛОКИР”, аварії блоку Л-10 “Л-10”, а також перегорання
запобіжників, що встановлені в ланцюгу живлення
випрямляча “+27B”.
5. У гніздах “~220В ФА, ФВ, ФС” і “+27В” контролюється
наявність і величина напруг живлення шафи і випрямляча
“+27В”.

189.

На блоці Л-10:
1. Потенціометрами “РЕГ. ВЫСОКОГО” і “УСТОЙЧИВ”
регулюється величина внутрішнього зворотного зв’язку і
стійкість роботи схеми порівняння з опорною. “РЕГ.
ВЫСОКОГО” в РЛС 19Ж6 не використовується!
2. Лампа “АВАРИЯ” сигналізує про перегорання запобіжника
в ланцюгу живлення 220В 400Гц.
3. В гніздах “+9В”, “-9В” контролюється напруга з давача
стабілізатора струму.
4. В гніздах “ ”, “+”, (0 9В) контролюється сигнал зворотного
зв’язку.
5. Перемикач “РЕГ-РАБ” (на шасі всередині блоку) в
положенні “РЕГ” примусово переводить блок у режим
внутрішнього зворотного зв’язку.
6. Потенціометр “РЕГ U СТАРТ” дозволяє встановити
початкові струми підмагнічування БМГ-03, а отже і Uввв в
стартовому режимі. В РЛС 19Ж6 не використовується!

190.

Контроль функціонування передавальної
системи
Встановити органи управління в початкове положення і
ввімкнути РЛС.
Перевірити огинаючу зондувального сигналу в усіх режимах
огляду з робочого місця оператора послідовно в усіх режимах
огляду і видах запуску, при 50% і 100% імпульсній потужності
ПерС. Для цього: підключити вхід осцилографа до детекторної
головки бл. 194ГФ02 (АХС), синхронізація імпульсом запуску
ИЗ3.
Перевірити середню потужність Рср ПерС.
Перевірка здійснюється по приладу “МОЩНОСТЬ” на
ш.195ГГ01, використовуючи вираз:
Рср=Nвим·5 = 0,6·5 =3кВт, де
Nвим – показ приладу в міліамперах.

191.

Тема 3.
Антенна-хвилевідна система, система
обертання антени, система передачі
азимуту.
Заняття №1-1 Антенна система РЛС 19Ж6.

192.

Питання заняття
1. Призначення, антенна - хвилевідної системи.
2. Антенна система (АС). Принцип побудови і робота.

193.

Призначення, антенна - хвилевідної системи
Антенна – хвилевідна система призначена для:
передачі зондувальних сигналів радіопередавального
пристрою РЛС і сигналів запиту наземного радіозапитувача
(НРЗ) до антени і направленого випромінювання
електромагнітної енергії у простір;
прийому сигналів відлуння, відбитих від цілей (канал РЛІ)
і сигналів відповіді від цілей і їх передачу на приймачі РЛС і
НРЗ відповідно;
прийому активних шумових перешкод додатковими
антенами ЗГП (захисту головного променя) і ПБВ
(придушення бокової відповіді) та їхню передачу до
приймального пристрою;

194.

комутації сигналів нижньої і верхньої зон в каналах РЛІ і
ЗГП;
комутації на вхід додаткового приймального каналу
сигналів від антен ЗГП або ПБВ;
подачі каліброваних шумів у тракти проходження
сигналів для контролю чутливості каналів приймача;
підсилення сигналів високої частоти прийнятих
додатковими антенами ЗГП і ПБВ.

195.

Антенна система (АС). Принцип побудови і
робота.
Антенна система призначена для формування у просторі
діаграм направленості заданої форми, а також прийому
сигналів допоміжними антенами з метою захисту від
активних перешкод.
Технічні характеристики
1. АС забезпечує по каналах РЛІ та ЗГП нормальну роботу по
сітках робочих частот двох літер:
f1 f3 f5 f7 – 19Ж6, f2 f4 f6 f8 – 19Ж6-1
2. АС забезпечує по каналах РЛІ та ЗГП формування ДН в
нижній зоні від –20 до 6 та у верхній зоні – від 6 до 30 за
рахунок використання різних випромінювачів. Перемикання
випромінювачів здійснюється за командами від СУЗіК за час,
що не перевищує 0,1 сек або 5 мкс по каналах РЛІ та ЗГП
відповідно. В каналі РЛІ АС випромінює та приймає сигнали з
горизонтальною поляризацією, а в каналі ЗГП здійснює
прийом сигналів із вертикальною поляризацією.

196.

3. Ширина ДН каналів РЛІ та ЗГП у вертикальній площині за
рівнем – 3дБ (половинної потужності): для променів нижньої
зони - 0,5Р=1 30 ; для променів верхньої зони - 0,5Р=6 . В
горизонтальній площині за рівнем –3дБ для всіх променів
нижньої та верхньої зони ширина ДН не перевищує 2 .

197.

198.

4. Рівень перших бокових пелюсток для променів НЗ у
вертикальній та горизонтальній площині – не більше -25дБ,
для променів верхньої зони в обох площинах – не більше -20дБ.
Середній рівень фону за межами сектора 15 від головного
променя ДН в горизонтальній та вертикальній площині для
НЗ не більше -40дБ, для ВЗ – не більше -34дБ.
5. По каналу ЗГП АС формує ДН на прийом з
характеристиками головного променя, дуже близькими до
характеристик головного променя каналу РЛІ.

199.

200.

6. По каналах пізнавання в ІІІд та VIIд АС формує ДН у
вертикальній площині спеціальної форми (близької до
косекансної), яка перекриває НЗ та ВЗ каналу РЛІ.
Поляризація сигналів в каналах пізнавання – вертикальна.
Ширина ДН антени НРЗ VIIд в горизонтальній площині
складає 5 , антени НРЗ ІІІд - 8 . Рівень перших бокових
пелюсток для обох діапазонів в горизонтальній площині не
більше -17 дБ, у вертикальній – не більше -12 дБ.

201.

7. Антена ПБВ забезпечує перевищення коефіцієнта
підсилення антени GAпбв над коефіцієнтом підсилення основної
антени GAрлі в напрямках бокового випромінювання в усій
півсфері, в окремих секторах припускається не перекриття до
–2дБ.
Антени ПБП НРЗ ІІІд та VIIд забезпечують аналогічне
перекриття бокових пелюсток основних антен НРЗ не менш
ніж на 3дБ в усій півсфері.
8. Напрямки істинних максимумів променів ДН та
рівносигнальних
напрямків
дещо
відрізняються
від
розрахункових. Вони визначаються експериментально та
вводяться до постійного запам’ятовуючого пристрою (ПЗП)
автоматичного вимірювання координат.

202.

9. Коефіцієнт підсилення антени:
по каналу РЛІ: GA=8000 (НЗ); GA=2000 (ВЗ);
по каналу ПБВ: GAПБП=40 (НЗ, ВЗ);
по каналу пізнавання: GAVIIд=300; GAІIIд=150;
10.Висота електричного центру антени відносно основи
площадки складає: hА=6,8м;
11.Кут нахилу максимуму першого (нижнього) променя ДН
відносно нормалі до дзеркала антени складає 3 10 .
12.Кут нахилу апертури дзеркала відносно вертикальної вісі
для ідеальної позиції складає -2 45 . В залежності від
конкретної позиції та кутів закриття його величина може
регулюватись за допомогою спеціальної тяги в межах від
+1 25 до -3 45 .

203.

204.

Склад
До складу антенної системи входять:
дзеркало (відбивач), спільне для каналів РЛІ, ЗГП та НРЗ;
чотирьохканальний випромінювач;
2-а блоки додаткових антен (антена ПБВ та антени ПБП
каналів пізнавання ІІІд та VIIд);
механізм згортання та опускання антени.

205.

Принципи побудови антенної системи.
Дзеркало являє собою несиметричну вирізку з параболічного
циліндра з фокусною відстанню 2,6м, зрізаного двома
горизонтальними площинами, які віддалені одна від одної на
5,5м та перпендикулярні фокальній площині, і площиною, що
паралельна фокальній і віддалена від неї на 3,5м. Таким
чином, проекція дзеркала на площину, яка буде нормальною до
фокальної (апертура), має розмір 5500мм 3500мм.

206.

207.

Нормаль до площини випромінювача в горизонтальній
площині складає з фокальною площиною кут 37 12 .

208.

Використання в якості дзеркала несиметричної вирізки з
параболічного циліндра забезпечує усунення тіньового ефекту
випромінювача,
виключає
реакцію
дзеркала
на
випромінювач та надає можливість використовувати
випромінювач з кутомісцевою чутливістю у поєднанні з
великою апертурою дзеркала.
Відбиваюча поверхня дзеркала виконана суцільною, що
усуває просочування ЕМЕ у задню напівсферу розкриву,
зменшуючи тим самим рівень задньої пелюстки, та дозволяє
відбивати сигнали будь-якої поляризації. Крім того, це
збільшує жорсткість конструкції, що особливо важливо для
мобільної РЛС. Однак, така конструкція збільшує
вітрильність та вагу дзеркала.

209.

У антени з частотним скануванням у разі орієнтації
променя в напрямку нормалі до випромінювача має місце
послаблення потужності випромінювача у порівнянні з
іншими положеннями променя. Цей ефект отримав назву
ефекту нормалі. Для виключення його випромінювач формує
нижній промінь під кутом 3 10 відносно нормалі у
вертикальній площині

210.

Чотирьохканальний випромінювач складається із:
випромінювача каналів РЛІ та ЗГП нижньої зони;
випромінювача каналів РЛІ та ЗГП верхньої зони;
випромінювача основної антени НРЗ IIIд;
випромінювача основної антени НРЗ VIIд.
Конструктивно всі випромінювачі виконані у вигляді
суцільного блока, який встановлено у фокальній площині
дзеркала. Випромінювач верхньої зони розташований
паралельно випромінювачу нижньої та зсунутий на 160мм від
фокальної площини. Це призводить до зміщення ДН ВЗ
відносно ДН НЗ в горизонтальній площині на деякий кут
ВЗ. Змішення зони огляду в область кутів місця від 6 до 30
забезпечується за рахунок більшої куточастотної чутливості
випромінювачів верхньої зони.

211.

Випромінювач каналів РЛІ та ЗГП нижньої зони.
Випромінювач складається із двох конструктивно
об’єднаних, електрична незалежних випромінювачів: РЛІ та
ЗГП.
Випромінювач РЛІ являє собою приймально-передавальні
вертикальні лінійні грати з частотним скануванням
максимуму ДН у вертикальній площині.
До складу випромінювача входять:
каналізуючий хвилевід;
63 юстировочних фазообертачі;
63 поділювачі потужності;
63 пари випромінюючих елементів.

212.

Випромінюючі елементи збуджуються в каналізуючому
хвилеводі біжучою хвилею.
Елементи в парі по горизонталі живляться синфазна, а
сусідні пари по вертикалі збуджуються із зсувом фаз:
d/ хв,
де хв – довжина хвилі в хвилеводі, d – відстань між парами
випромінюючих елементів (d=76,6 мм).

213.

У разі зміни частоти зондувального сигналу змінюються
та хв в неоднаковій мірі внаслідок дисперсійних властивостей
хвилеводів каналізації, відповідно змінюється фазове
розподілення і, як наслідок напрямок випромінювання.
Застосування в РЛС дзеркальної антени з випромінювачем,
який має куточастотну чутливість, дозволяє реалізувати
метод парціальних діаграм при одноканальній побудові
потужного вихідного каскаду передавальної системи, а також
фідерної та антенної системи, що забезпечує компактність їх
конструкцій.

214.

В якості системи каналізації сигналів використовується
регулярний хвилевід з перерізом 72 34мм. Відбір потужності з
хвилеводу здійснюється за допомогою зондів, що введені в
хвилевід через отвори в його широкій стінці. Зондові
відбірники потужності являють собою неоднорідності в
хвилеводі, які викликають відбиття частини біжучої хвилі.
Відбиті від сукупності неоднорідностей хвилі геометрично
складаються на вході випромінювача (каналізуючого
хвилеводу), створюючи результуючу відбиту хвилю.
Якщо ж при певній і зсуви фаз будуть кратними 2
(при цьому промінь буде орієнтований у напрямку нормалі
антени), то хвилі, які будуть відбиті від всіх неоднорідностей в
хвилеводі, складаються у фазі, потужність результуючої
відбитої
хвилі
стає
максимальною,
а
потужність
випромінювання – мінімальною. Такий ефект отримав назву
ефекту нормалі в антенах з частотним скануванням променя.

215.

Для зменшення рівня бокових пелюсток ДН у
вертикальній площині уздовж розкриву випромінювача
створюється згладжений амплітудний розподіл поля виду
“квадрат косинусу на п’єдесталі”:
E(l)=0,075+0,925 cos2 l/L
де L – вертикальний розмір випромінювача,
l – відстань елемента випромінювання від середини
випромінювача -L/2 l L/2.

216.

Необхідний, у відповідності із цим розподілом, рівень
потужності, яка відбирається для кожного випромінювача,
досягається вибором відстані для зондів від вузької стінки
хвилеводу та глибини занурення зондів за експериментально
знятими залежностями. Крім того такий розподіл поля
принципово не допускає відбору всієї потужності, що
надходить до каналізуючого хвилеводу від передавача.
Для
поглинання
невипроміненої
потужності
та
забезпечення тим самим у хвилеводі необхідного режиму
біжучої хвилі до кінця хвилеводу пристикований поглинач
потужності (баластне навантаження).

217.

ЕМЕ
від
відбірників
потужності
по
жорсткому
коаксіальному
кабелю
подається
до
юстувальних
фазообертачів, які здійснюють вирівнювання електричних
довжин трактів від відбірників потужності до випромінювачів,
чим досягається лінійний фазовий розподіл поля у розкриві
випромінювача по вертикалі.
З виходу фазообертача ЕМЕ передається на двоканальний
поділювач потужності (трійник), а з його виходу – до
випромінювачів (пари антен типу “хвильовий канал”).
В випромінювачах РЛІ (ЗГП) НЗ і ВЗ використовуються
однакові випромінювачі типу “хвильовий канал” (с/б И3АА09),
котрі складаються із активного вібратора і чотирьох
директорів. Узгодження активного вібратора з лінією передачі
(симетрування) здійснюється чвертьхвилевою щілиною.
Рефлектором є суцільний металевий екран кожуху
випромінювача.

218.

Випромінювач ЗГП нижньої зони має таку ж конструкцію і
такі ж елементи, що і випромінювач РЛІ нижньої зони.
Різниця між ними полягає у тому, що:
по-перше, напівхвильові вібратори випромінювача ЗГП
орієнтовані вертикально, тому що антена ЗГП приймає
сигнали з вертикальною поляризацією;
по-друге, замість потужного поглинача на кінці хвилеводу
використовується малопотужне узгоджене навантаження,
оскільки випромінювач працює тільки на прийом.
Щоб забезпечити суміщення променів антен РЛІ та ЗГП,
здійснено суміщення по горизонталі випромінюючих
елементів обох випромінювачів. Для цього випромінювачі РЛІ
та ЗГП розташовуються перед екраном, чергуючись один з
одним по вертикалі. Обидва випромінювачі розташовані в
загальному металевому кожусі, а випромінюючі елементи
закриті ковпаком із радіопрозорого матеріалу ПС-100.

219.

Випромінювач каналів РЛІ та ЗГП верхньої зони.
Як і випромінювач РЛІ та ЗГП нижньої зони, цей
випромінювач складається із двох електрична незалежних, але
конструктивно об’єднаних випромінювачів РЛІ та ЗГП.
Обидва випромінювачі ідентичні за конструкцією та
відрізняються тільки орієнтацією пар випромінювачів, які
також чергуються між собою. Випромінюючі елементи та
тракти каналізації до них ВЧ коливань від відбірників
потужності (зондів) ідентичні відповідним елементам
випромінювачів РЛІ та ЗГП нижньої зони.
Однак, на відміну від випромінювача НЗ, цей випромінювач
повинен при тих же розмірах дзеркала антени і тих же частотах
НВЧ сигналів формувати чотири більш широких у
вертикальній площині промені, які були б орієнтовані під
більшими кутами місця та мали б більше взаємне зміщення
один відносно одного за кутом місця.

220.

Для формування більш широких променів випромінювач ВЗ
має менший розмір по вертикалі, ніж випромінювач НЗ.
Більше, ніж у НЗ, взаємне зміщення сусідніх променів по
куту місця досягнуто застосуванням випромінювача з більшою
куточастотною чутливістю, в якому в якості системи
каналізації використовується змійковий хвилевод, який
забезпечує геометричне уповільнення хвилі

221.

При меншому вертикальному розмірі випромінювача
лінійка випромінювачів складається тільки із 46 пар
випромінюючих елементів (по 23 для РЛІ та ЗГП).
Оскільки потужність, що підводиться від передавача,
повинна бути в цьому випадку випромінена меншою кількістю
випромінювачів, їх зв’язок з хвилеводом обраний більш
сильним: відбір потужності до трьох перших пар здійснюється
за допомогою петлі зв’язку, а до інших – за допомогою штирів,
що глибоко занурені у хвилевод та мають контакт з його
протилежною стінкою.

222.

Випромінювач НРЗ ІІІ діапазону.
Випромінювач складається з:
12 випромінюючих елементів, які розташовані перед
металевим кожухом випромінювача у вигляді двох
вертикальних лінійок по 6 випромінювачів у кожній та
орієнтованих вертикально;
двох шестиканальних поділювачів потужності;
одного двоканального поділювача потужності.
В розкриві випромінювача формується поле із спеціальним
амплітудно-фазовим розподілом, що дозволяє сформувати у
вертикальній площині однопелюсткову ДН типу косекансної,
яка оптимальним чином перекриває верхню та нижню зони
огляду каналу РЛІ.

223.

Такий амплітудно-фазовий розподіл поля досягається
використанням
у
кожній
вертикальній
лінійці
шестиканального
поділювача
потужності
із
заданим
розподілом амплітуд на його виходах, а також фаз, що
досягається довжиною з'єднуючих коаксіальних кабелів.
Формування необхідної ширини ДН у горизонтальній площині
здійснюється
горизонтально
розташованими
парами
випромінюючих елементів з рівноамплітудним та синфазним
живленням,
яке
забезпечує
двоканальний
поділювач
потужності.

224.

Випромінювач НРЗ VII діапазону.
До складу випромінювача входять:
39 випромінюючих елементів типу “хвильовий канал”, які
розташовані
перед
металевим
екраном
(кожухом
випромінювача) у вигляді трьох вертикальних лінійок по 13
випромінювачів у кожній;
трьох тринадцяти канальних поділювачів потужності;
одного трьох канального поділювача потужності.
Принцип формування ДН та фазового розподілу поля в VII
діапазоні аналогічний принципу формування в ІІІ діапазоні.

225.

Антена ПБВ РЛС та антени ПБП каналів пізнавання ІІІд та
VIIд призначені:
для забезпечення роботи апаратури придушення імпульсних
перешкод у відповідь (ІПВ) і шумових перешкод (ШП) з
напрямків бокового прийому каналу РЛІ основної антени;
для забезпечення роботи пристрою придушення сигналів у
відповідь, що були прийняті боковими пелюстками ДН антени
НРЗ ІІІ і VІІ діапазонів.
Для забезпечення нормальної роботи апаратури, антени ПБВ
і ПБП повинні мати коефіцієнт підсилення на 3дБ вищий аніж
коефіцієнт підсилення основних антен каналів РЛІ і НРЗ по
боковим
пелюсткам.
Це
забезпечується
відповідним
розташуванням випромінювачів, їхньою ДН і коефіцієнтом
підсилення.

226.

Конструктивно антена виконана у вигляді двох антен,
рознесених у просторі: ПБВ та ПБП задньої та передньої
напівсфери. Обидві антени за конструкцією та принципом
роботи однакові. Кожна антена являє собою три вертикальні
лінійки елементарних випромінювачів (напівхвильових
вібраторів):
для ПБП НРЗ ІІІд – по 6 випромінювачів для антен задньої
та передньої напівсфери;
для ПБП НРЗ VIIд – по 13 випромінювачів;
для ПБВ РЛС – по 13 випромінювачів.
Випромінювачі каналу ПБВ РЛС орієнтовані горизонтально,
інші – вертикально. Сигнали, прийняті випромінювачами
відповідного каналу складаються синфазна за допомогою
смугових поділювачів (суматорів). Діаграми направленості по
азимуту розглянутих антен практично кругові.

227.

Тема 3.
Антенна-хвилевідна система, система
обертання антени, система передачі
азимуту.
Заняття №1-2 Хвилевідно-коаксіальні тракти (ХКТ).

228.

Питання заняття
1. Призначення, технічні данні, склад і принцип роботи
тракту каналу радіолокаційної інформації (РЛІ).
2. Тракт каналу захисту головного пелюстка (ЗГП).
3. Тракт пеленгаційного каналу (П) і подавлення бокових
відгуків (ПБВ).
4. Тракти каналів наземного радіолокаційного запитувача
(НРЗ).

229.

Призначення, технічні данні, склад і принцип
роботи тракту каналу радіолокаційної
інформації (РЛІ)
Фідерну систему можна умовно розділити на тракти,
виходячи з їх функціонального призначення:
тракт каналу РЛІ – основний, приймальна –
передавальний;
тракт каналу ЗГП – додатковий, приймальний;
тракт каналів ПБВ, КБП, П – додатковий, приймальний;
тракт каналів пізнавання.

230.

Тракт каналу РЛІ призначений для:
передачі зондувальних сигналів від передавача та
сигналів запиту від НРЗ до антенної системи;
передачі прийнятих антеною відбитих сигналів та
сигналів відповіді повітряних об’єктів до приймальних
систем РЛС та НРЗ відповідно;
частотного ущільнення сигналів, прийнятих додатковими
антенами РЛС (ПБВ, ЗГП) та сигналів, прийнятих
додатковими антенами НРЗ (ПБП) за допомогою селекторів
та триаксіальної лінії з метою зменшення кількості каналів
передачі;
захисту передавальної системи від сигналів, відбитих від
нерегулярностей і неоднорідностей хвилевідного тракту в
режимі передачі;

231.

захисту приймальної системи від потужних сигналів,
прийнятих антенною системою;
контролю чутливості приймальних пристроїв основного та
додаткових каналів, середньої потужності передавача та
параметрів зондувальних сигналів;
механічного розв’язання та електричного спряження
нерухомої та рухомої частини хвилевідного тракту за
допомогою обертового зчленування;
перемикання каналу РЛІ з режиму роботи “на прийом” в
режим роботи “на передачу” та назад;
захисту хвилевідного тракту від високочастотних пробоїв.

232.

Технічні характеристики
1. Переріз хвилевідного тракту а в = (72 34)мм.
2. Коефіцієнт стоячої хвилі по напрузі в хвилевідному тракті
передавальної системи: Кс 1,25.
3. Хвилевий опір коаксіальних трактів приймальної частини
= 50Ом.
4. Витрати НВЧ енергії: в режимі прийому 2,4дБ;
в режимі передачі 1,6дБ.
5. Діапазон робочих частот fн1 fн8.
6. Імпульсна робоча потужність Рі ≥ 350кВт.
7. Середня робоча потужність Рсер ≥ 3кВт.

233.

Склад
До складу тракту в режимі передачи входять наступні
пристрої (в напрямку проходження сигналів від передавальної
системи до антени):
направлений відгалужувач – блок 194ВВ08 – призначений
для відгалуження частини сигналу для контролю обвідної на
виході передавача та для роботи системи фазування;
датчик вимірювача середньої падаючої потужності – блок
194ВВ05 – відрізок хвилеводу з чотирма вбудованими
термопарними датчиками ТПД-008;
датчик пробою ВЧ тракту – блок 354УУ01 – знімає запуск з
передавача (модулятора) у разі іскрових пробоїв у тракті,
виконаний на основі фотоелектронного датчика;
феритовий циркулятор ФЦВВ2-15А – призначений для
електричного розв’язання передавача та приймача, що
працюють на одну антену, та захисту їх від впливу потужного
сигналу, відбитого від антени. В основі лежить принцип зміни
дисперсійних властивостей хвилеводу у магнітному полі;

234.

хвилевідний перемикач – блок 194ВВ01 – трьохканальний
електромеханічний перемикач штирового типу, який
підключає антенне плече ФЦ або до антени (робочий бойовий
режим) або до генератора ВЧ шумів (в режимі вимірювання
коефіцієнту шуму приймальних каналів) за командами з
робочого місця оператора;
струмознімач – блок 194АТ01 – призначений для передачі
низькочастотних відео- та НВЧ - сигналів з нерухомої частини
апаратури на рухому (що обертається) частину, яка
розташована на антені;
еліптичний гнучкий хвилевод – секція 02 – забезпечує
швидке згортання та розгортання антени з бойового
положення у похідне та назад;
хвилевідний
перемикач
–
блок
194ВВ79
–
електромеханічний перемикач, призначений для комутації
ЕМЕ або на випромінювач НЗ, або на випромінювач ВЗ.

235.

В режимі роботи тракту РЛІ на еквівалент антени, ЕМЕ з
антенного плеча ФЦ надходить через хвилевідний поділювач
потужності (субблок И3ВВ01) до двох блоків 194ВВ07, що
являють собою поглиначі НВЧ енергії. Охолодження блоків –
рідинне.
До складу тракту в режимі прийому сигналів (в напрямку
розповсюдження енергії від антени до приймача) входять ті ж
самі елементи, що працюють на передачу у зворотній
послідовності до ФЦ, а також:
розрядник попереднього захисту приймача (блок 194ВВ51 з
газорозрядними вставками РР – 509) та розрядник захисту
приймача РР-192-1А. Принцип роботи розрядників заснований
на явищі виникнення НВЧ-розряду в газонаповненому
відрізку передавальної лінії, який створює відбиваючу
площину з низьким опором. Розрядники встановлені в
приймальному плечі ФЦ та підпалюються відбитою хвилею,
що виникає в момент випромінювання сигналу;

236.

хвилевідно – коаксіальний перехід – блок 194ВВ57 – для
стикування прямокутного хвилеводу з коаксіальним кабелем;
електрична керований мікросмуговий атенюатор часового
автоматичного регулювання підсилення (ЧАРП) – блок
194ВВ22.

237.

Принцип роботи.
Принцип роботи тракту каналу РЛІ заснований на
властивостях порожнистих металевих труб-хвилеводів, в
даному випадку прямокутного перерізу, передавати енергію
НВЧ потрібної потужності в заданому діапазоні частот.
Вмикання у хвилеводи певним чином розміщених різних
резонансних і нерезонансних елементів, а також діелектричних
і феритових матеріалів дозволяє реалізувати пристрої з
потрібними характеристиками, які забезпечують у сукупності
необхідні функції тракту у різних режимах роботи РЛС.
В режимі передачі зондувальні сигнали з виходу
передавальної системи через сильфон, призначений для
електричного узгодження і механічного розв’язання клістрона
з хвилевідним трактом, через блок вимірювача прохідної
потужності (ВПП) надходять на вхід направленого
відгалужувача.

238.

В блоці вимірювача прохідної потужності енергія ЗС за
допомогою чотирьох термопарних датчиків перетворюється у
термо-е.р.с. (сигнал пропорційний середній потужності). ЗС
контролюється стрілочним приладом “Мощность” на передній
панелі шафи вихідного підсилювача (ш. 195ГГ01/02).
В блоці направленого відгалужувача частина енергії сигналу
відгалужується для здійснення
контролю
параметрів
зондувальних сигналів, а також подається в приймальну
систему для формування фазувальних імпульсів.
З блока направленого відгалужувача ЗС надходить до
першого плеча феритового циркулятора ФЦВВ2-15А, який
забезпечує роботу передавача і приймача на одну антену, а
також їх захист від впливу відбитого сигналу. Сигнал у ФЦ
розповсюджується тільки в напрямку пліч 1→2→3→4.

239.

Сигнал з виходу плеча 2 ФЦ надходить на блок хвилевідного
перемикача (бл. 194ВВ01) і далі на вхід струмознімача (бл.
194АТ01),
де
конструктивно
вмонтовано
хвилевіднокоаксіальне обертове зчленування.
Четверте плече ФЦ через датчик вимірювача потужності
(бл. 194ВВ05) – підключене до балансного навантаження - бл.
194ВВ06. Навантаження поглинає відбиту хвилю, що виникла у
хвилеводі під час випромінювання та повторно відбиту від
приймального плеча 3 ФЦ розрядниками. Цей термопарний
давач, встановлений у плечі 4 ФЦ, призначений для оцінки по
стрілочному приладу рівня відбитої хвилі (якості узгодження
тракту).

240.

Струмознімач (бл. 194АТ01) забезпечує:
передачу низькочастотних, відеочастотних сигналів, напруг
постійного струму від нерухомої частини до обертової і
навпаки;
роботу в якості НВЧ обертового зчленування, котре
забезпечує електричне і механічне спряження нерухомих і
обертових разом з антеною елементів НВЧ тракту.
З блоку струмознімача сигнал надходить на еліптичний
гнучкий хвилевод (секцію 02) і далі на хвилевідний перемикач
зон Н3 або В3 РЛІ (бл. 194ВВ79), що являє собою
двоканальний хвилевідний перемикач штирового типу з
електромеханічним приводом.

241.

В режимі прийому до складу тракту входить частина
блоків, що працюють в режимі передачі (до феритового
циркулятора). Феритовий циркулятор, завдяки своїм
невзаємним властивостям, спрямовує сигнал в приймальне
плече (3), до якого підключений пристрій захисту приймача,
що складається з попереднього каскаду (бл. 194ВВ51) з
газорозрядними вставками РР-192-А1.
Принцип роботи розрядників заснований на явищі
виникнення НВЧ-розряда у газонаповненому відрізку
передавальної лінії, який створює відбивну поверхню з
низьким опором. Розрядники вмикаються відбитою хвилею в
момент випромінювання сигналу.

242.

З розрядника захисту приймача сигнал надходить через
хвилевідно-коаксіальний перехід (бл. 194ВВ57) на електронна
керований атенюатор часового автоматичного регулювання
підсилення (бл. 194ВВ22М), призначений для розширення
динамічного діапазону приймача. Атенюатор зібрано на
відрізках смугових ліній і р-і-n діодах, які забезпечують
послаблення НВЧ сигналу по закону напруги керування,
котра надходить з блока управління (бл. 194УУ06). Потім
сигнал надходить на підсистему підсилення і перетворення
сигналу НВЧ і далі на обробку.

243.

В режимі вимірювання коефіцієнта шуму приймального
каналу РЛІ по каналу управління через коаксіальну
збуджувальну головку хвилевідного перемикача (бл. 194ВВ01) в
тракт вводиться калібрований шумовий сигнал від ГШ (бл.
244УК01). Передача шумового сигналу в бік приймальної
системи відбувається аналогічно передачі сигналів в режимі
роботи на прийом.

244.

Тракт каналу захисту головного пелюстка (ЗГП)
Тракт призначений для передачі прийнятих антеною ЗГП
відбитих перешкодових сигналів вертикальної поляризації до
приймальної системи та введення в додатковий приймальний
канал каліброваних шумів для контролю чутливості каналу
ЗГП.
Склад і особливості конструктивного виконання:
До складу тракту входять елементи (у напрямку
проходження сигналу від антени ЗГП до приймальної
системи):
трьохканальний перемикач – блок 194ВВ51 (194ВВ91).
Забезпечує
надходження
до
тракту
сигналів
від
випромінювача ЗГП НЗ чи ВЗ або від генератора
каліброваних шумів;
електрична керований мікросмуговий атенюатор ЧАРП –
блок 194ВВ22;
підсилювач високої частоти (ПВЧ). Функціонально
входить до приймальної системи;

245.

p-i-n – діодний перемикач – блок 194ВВ71. Забезпечує
комутацію на додатковий вхід приймача сигналів, прийнятих
або антеною ЗГП або антеною ПБВ;
селектор частотних каналів – блок 194ВВ47. Забезпечує
частотне ущільнення сигналів, що були прийняті однією із
додаткових антен РЛС (ЗГП або ПБВ) та сигналів НРЗ з
метою передавання їх по триаксіальному кабелю та через
струмознімач.
Являє
собою
сукупність
трьох
смугопропускаючих фільтрів, які об’єднують на зовнішньому
провіднику триаксіального роз’єму сигнали антени ЗГП чи
ПБВ та основної антени НРЗ (ІІІд чи VІІд). Сигнали
додаткових антен НРЗ (ІІІд або VІІд) передаються по
внутрішньому провіднику триаксиалу;

246.

триаксіальне зчленування, що обертається (конструктивно
входить до складу струмознімача). Призначене для
механічного розв’язання та електричного стикування НВЧ
рухомої (що обертається) та нерухомої частини тракту;
селектор частотних каналів – блок 194ВВ70. За
конструкцією повністю ідентичний блоку 194ВВ47 та виконує
зворотну функцію – частотне розділення сигналів, що
надійшли з триаксіального кабелю.

247.

Екран
ЗГЛ або
Бл. 194 ВВ71
ПБО
1
Опромінювач
НРЗ ІІІд.
2
Опромінювач
НРЗ VIІд.
3
Трубчатий провідник
Внутрішній
провідник
194 ВВ70
Триаксіальний
кабель
4
3
2
1
На приймач
ДК (ЗГЛ або ПБО)
4
194 ВВ47
194 ВВ25
Опромінювач
ПБЛ ІІІд.
На
НРЗ
194 ВВ20(ВВ21)
Опромінювач
ПБЛ VІІд.
На
НРЗ
194 ВВ62
Функціональна схема триаксіальної частини хвилевідного тракту.

248.

Тракт пеленгаційного каналу (П) і подавлення
бокових відгуків (ПБВ)
Тракт призначений для передачі прийнятих антеною ПБВ
сигналів з горизонтальною поляризацією до приймача та
введення в додатковий приймальний канал каліброваних шумів
для контролю чутливості каналу ПБВ (КБП, П).
Склад.
До складу тракту входять елементи (в напрямку
проходження сигналу від антени ПБВ до приймача):
двоканальний перемикач – блок 194ВВ90. Призначений для
комутації на вхід тракту сигналів або з антени ПБВ або з ГШ.
Виконаний на p-i-n діодах;
підсилювач високої частоти (ПВЧ). Функціонально входить
до складу приймального пристрою;
p-i-n діодний перемикач – блок 194ВВ71. Спільний для
каналів ПБВ та ЗГП. Призначений для підключення до
додаткового входу приймача сигналів з антени ЗГП або ПБВ.

249.

Принцип роботи.
Прийняті
антенами
ПБВ
сигнали
надходять
на
двохканальний перемикач (бл. 194ВВ90). В залежності від
команд управління, котрі надходять на перемикач, на його
вихід проходять сигнали від антени ПБВ, або від генератора
шуму (бл. 244УК01). Далі сигнал по радіочастотному кабелю
надходить для підсилення на НВЧ (виріб В-1) і далі через
перехід (бл. 194ВВ44) на p-i-n діодний перемикач ЗГП-ПБВ (бл.
194ВВ71).
Далі тракт повністю повторює тракт ЗГП, розглянутий
вище.

250.

Тракти каналів наземного радіолокаційного
запитувача (НРЗ)
Тракти призначені для передачі запитувальних сигналів від
НРЗ до антени та відповідних сигналів від антени до НРЗ, а
також для захисту приймальної системи НРЗ від потужних
зондувальних сигналів РЛС, що просочуються на вхід в момент
випромінювання.
Склад.
Тракти каналів НРЗ поділяються на 4 частини:
тракт запитно-відповідного каналу ІІІ діапазону;
тракт запитно-відповідного каналу VII діапазону;
тракт каналу ПБП ІІІ діапазону;
тракт каналу ПБП VІІ діапазону.

251.

До складу трактів каналів НРЗ входять наступні пристрої:
елементи частотного ущільнення – селектори частотних
каналів (бл. 194ВВ25, 194ВВ70, 194ВВ62, 194ВВ47);
коаксіальні переходи (бл. 194ВВ63 і бл. 194ВВ64) для ІІІ і VІІ
діапазонів відповідно, котрі забезпечують підключення НРЗ,
що має 75-омні вихідні рознімачі, до трактів каналів НРЗ з 50омними рознімачами;
коаксіальні фільтри (бл. 194ВВ20 і бл. 194ВВ21) для ІІІ і VІІ
діапазонів, які забезпечують захист НРЗ від потужних
зондувальних імпульсів каналу РЛІ;
триаксіальна лінія, що забезпечує поряд з передачею
сигналів каналу НРЗ, передачу сигналів каналу ЗГП та П
(ПБВ);
триаксіальне обертове зчленування, котре конструктивно
входить до складу бл. 194АТ01.

252.

Принцип роботи
Принцип роботи трактів каналів НРЗ заснований на
використанні частотного ущільнення каналів і застосуванні
триаксіальної лінії передачі. В якості елементів частотного
ущільнення використовуються селектори частотних каналів.
Сигнали, що були прийняті основними антенами НРЗ ІІІд
або VІІд по коаксіальному кабелю надходять до двох
роздільних входів селектора каналів – блока 194ВВ47. Через два
смугових фільтра, встановлених на входах блока та настроєних
на частоти ІІІд та VІІд, сигнали надходять до зовнішнього
(трубчастого) провідника триаксіального вихідного роз’єму. На
цей же трубчастий провідник з третього входу селектора
каналів подається сигнал з перемикача каналів ЗГП та ПБВ.
Смуговий фільтр, що встановлений на цьому ж вході,
настроєний на прийняття сигналів в робочому діапазоні РЛС.

253.

Сигнали, що були прийняті антенами ПБП ІІІд та VІІд
надходять до двох роздільних входів ще одного, додаткового
селектора каналів – блока 194ВВ62. Через два смугові фільтра,
настроєні на частоти ІІІд та VІІд, сигнали об’єднуються на
вихідному
коаксіальному
роз’ємі
та
надходять
до
внутрішнього провідника триаксіального вихідного роз’єму.
Оскільки РЛС може працювати або в режимі ЗГП
(підключена антена ЗГП) або в режимах КБП, ПБВ та П
(підключена антена ПБВ), а НРЗ – працювати тільки в ІІІд чи
VIIд, тому на вході триаксіального роз’єму селектора 194ВВ47
будуть присутні:
на внутрішньому провіднику – відповідні сигнали ІІІд або
VІІд, що були прийняті відповідною антеною ПБП;
на зовнішньому (трубчастому) провіднику – відповідні
сигнали основного каналу НРЗ (ІІІд чи VIIд) одночасно з
сигналом, що був прийнятий або антеною ЗГП або антеною
ПБВ в залежності від діючого режиму захисту.

254.

З селектора каналів (бл. 194ВВ47) комплексний сигнал через
зчленування що обертається блока струмознімача надходить до
селектора каналів – блока 194ВВ70, що розташований вже на
нерухомій частині апаратури. Блок 194ВВ70 має таку ж
конструкцію, що і блок 194ВВ47 і виконує зворотню функцію,
тобто частотне розділення сигналів.
З виходів селектора 194ВВ70 відповідні сигнали основного
каналу НРЗ ІІІд чи VІІд, кожний по своєму кабелю через
коаксіальні фільтри нижніх частот надходять до відповідних
входів приймача НРЗ. ФНЧ необхідні для захисту НРЗ від
потужних гармонік зондувального сигналу РЛС, що присутні
на вході антен НРЗ під час випромінювання.

255.

Відповідні сигнали ПБП ІІІд або VІІд по загальному
коаксіальному кабелю з виходу бл. 194ВВ70 надходять до входу
додаткового селектора – бл. 194ВВ25, який абсолютно
ідентичний селектору 194ВВ62, де розділяються та через свої
захисні ФНЧ надходять до відповідних додаткових входів
приймача НРЗ.
Сигнали ЗГП(ПБВ) зі свого виходу селектора 194ВВ70
надходять до додаткового входу приймача РЛС.

256.

Тема 3.
Антенна-хвилевідна система, система
обертання антени, система передачі
азимуту.
Заняття №1-3 Система обертання антени (СОА).
Система передачі азимуту (СПА).

257.

Питання заняття
1. Система обертання антени (СОА).
2. Система передачі азимуту (СПА).

258.

Система обертання антени (СОА)
Призначення
Система обертання антени призначена для обертання
антенної системи за азимутом.
Технічні характеристики
швидкість обертання n1 = 12 0,6 об/хв, n2 = 6 0,3 об/хв;
напруга живлення двигуна обертання – 3 фази 220В
400Гц;
потужність, що споживається при n1 - Рспож 10,4кВт, при
n2 – Рспож 5,7кВт;

259.

До складу системи входять:
1. Привід обертання, який складається з:
опорно-поворотного пристрою ОПУ-100;
блоку 194АВ01, що являє собою єдину електромеханічну
конструкцію, яка складається із редуктора, електродвигуна
та ручного приводу.
2. Елементи системи керування, захисту та контролю
(СКЗіК), які розташовані на пульті оператора 195УФ01 та на
шафах 195УУ01 та 195БП01.

260.

Принцип роботи.
Обертаючий момент від двохшвидкісного асинхронного
двигуна ДРЧ132916/8 01 через гнучку втулково-пальцеву
муфту, що призначена для пом’якшення ударів, поштовхів, а
також для компенсації незначних радіальних, кутових та
вісєвих зміщень, редуктор з передавальним числом 5,8 та
запобіжну фрикційну муфту, яка настроєна на максимальний
обертаючий момент, передається до вихідного валу ОПУ-100.
Швидкість обертання асинхронного двигуна визначається
із співвідношення:
60 f
n
k
p
де : f – частота напруги мережі;
p – кількість пар полюсів статорної обмотки;
k – коефіцієнт, що враховує особливості конструкції ротора.

261.

Зміна швидкості обертання антени здійснюється за рахунок
зміни кількості пар полюсів статорної обмотки двигуна за
допомогою комутатора обмоток.
При вмиканні двигуна на 16 пар полюсів на його валу
розвивається швидкість 2850 об/хв, що відповідає швидкості
обертання антени (вихідного валу ОПУ-100) 6 об/хв.
При вмиканні двигуна на 8 пар полюсів на його валу
розвивається швидкість 5700 об/хв, що відповідає швидкості
обертання антени 12 об/хв.
При проведенні регламентних робіт та згортанні антенної
системи для оберту вала ОПУ-100 використовується ручний
привід, який за допомогою зубчатої муфти з’єднаний з вхідним
валом редуктора блоку 194АВ01.
ОПУ-100 являє собою круглу основу, в якій встановлений
сферичний підшипник, та силова передача, яка механічно
з’єднана з вихідним валом редуктора блока 194АВ01.

262.

Система керування, захисту і контролю призначена для
забезпечення програмного вмикання режимів обертання з
поданням звукового сигналу.
Крім того, схема СКЗіК забезпечує:
стрибкоподібну (ривком) зміну швидкості обертання антени
при надходженні команд управління з ДПУ чи МПУ (6 об/хв чи
12 об/хв);
автоматичне вимикання живлення двигуна обертання при
перевантаженнях в ланцюгах живлення (окремо для 6 об/хв та
12 об/хв) за допомогою автоматів захисту на шафі 195БП01. При
цьому здійснюється автоматичне перемикання швидкості
обертання з 6 об/хв на 12 об/хв або навпаки;

263.

відключення живлення двигуна обертання у разі порушення
блокувань:
а) на ручці приводу ручного обертання;
б) на передній панелі блока 194БВ14, який розташований
на ОПУ-100 (при знятій кришці);
в) на верхньому кінці задньої опори стійки антени (при
порушенні робочого вертикального положення антени).
вимикання обертання при вмиканні режиму “ОСТАНОВ”
на МПУ;
автоматичне вимикання обертання при довготривалих
повітряних навантаженнях зі швидкістю повітря понад 25м/с
за сигналом анемометра.

264.

195УФ02
(ПДУ)
«КФ»
»
6об.
6об.
12об. ш. 195УУ01М 12об.
КФ
Вмик.
(СУЗіК)
сигн.
195БП01
Розподіл.
шафа
195ПС02М
195УТ02
195ПУ02
Елементи
управління,
захисту і
контролю
Ознака обертання
6об., 12об.
Ручний привод
Запобіжна
муфта
Редуктор
Сирена
Д
Втулочнопальцева
муфта
Вихідний вал 6/12 об/хв.
Муфта
Бл. 194АВ01
Опорноповоротний
пристрій
Бл. 194ЛВ01
Структурна схема системи обертання

265.

Система передачі азимуту (СПА)
Призначення
Блок 194ЛВ01М (давач “кут-код”) призначений для
перетворення кутового положення ОПУ-100 у 12-розрядний
послідовний код з ціною молодшого розряду 5,27 , формування
маштабних азимутальних імпульсів (МАІ) та позначки
“ПІВНІЧ”.
Блок встановлений на ОПУ-100. Вхідна вісь блока
механічно з’єднана з однією з вимірювальних вісей редуктора
за допомогою люфтовибираючої муфти.
Технічні характеристики:
1. Середньоквадратичне
значення
похибки
результату
перетворення кута оберту - не більше 5,27 (ціна молодшого
розряду).
2. Кількість міток МАІ за один оберт антени – 4096.
3. Швидкість обертання вхідної вісі – 0 12 об/хв.

266.

До складу СПА входять:
синусно – косинусний трансформатор, що обертається 5БВТД – 2 шт;
субблок електронного перетворення - И3ЛВ04М;
механічний редуктор, який передає обертання від вхідної
вісі блока до трансформаторів, що обертаються, та шкалам
грубого відрахунку ГВ та точного відрахунку ТВ.
Принцип роботи
До входу блока 194ЛВ01 із системи синхронізації надходять
імпульси запуску “ИЗ”, тактові імпульси “ТИ – 0,375” (4 МГц)
та азимутальна поправка на орієнтування антени “Код
орієнт”, яка складається з вихідним поточним кодом азимута.
Поправка визначається за допомогою гірокомпаса, який
входить до системи орієнтування, при розгортанні РЛС на
новій позиції та дорівнює куту між напрямком на “Північ” та
продольною віссю напівпричепа.

267.

N
оріент
продольна
вісь
S
Визначення поправки на орієнтування РЛС
Покази давача при орієнтуванні фокальної вісі антени
уздовж продольної вісі напівпричепа визначаються на заводі
експериментально при установці блока 194ЛВ01М на ОПУ-100.
Поправка набирається за допомогою перемикачів, що
територіально розташовані у ш. 195ПС02, і звідти надходить до
блоку 194ЛВ01М у двійковому коді.
З урахуванням цієї поправки при орієнтуванні максимуму
ДН на північ на виході давача “кут-код” повинен бути
нульовий код.

268.

Вихідний код поточного азимуту антени (з урахуванням
поправки на орієнтування) надходить знову до шафи 195ПС02
для затримки на час, що необхідний для обробки сигналів.
З виходу шафи 195ПС02 поточний код азимуту (з поправкою
у 3-у режимі В3, яка враховує зміщення напрямку ДН
верхньої зони відносно основного напрямку випромінювання
нижньої зони) надходить до апаратури автоматичного
вимірювання координат ш. 195ЛВ01 для визначення азимуту
виявлених цілей і вирішення задач супроводження цілей. З
виходу ш. 195ЛВ01 поточний код азимуту “Код ” у складі
узагальненої
кодограми
відображення
надходить
до
індикаторного пристрою (ш. 195РР01) для забезпечення
обертання розгортки за азимутом.

269.

Поточний код азимуту видається з виходу блока 194ЛВ01М у
вигляді послідовної 16-розрядної кодограми молодшим
розрядом вперед. Для синхронної передачі та прийому
кодограми паралельно передаються тактові імпульси “ТИ –
0,375”.
Склад кодограми поточ:
1р – “лог 1” – імпульс синхронізації;
2 13р – код азимуту;
14р – “авария ЛВ”;
15р – ознака “К3” лінії зв’язку;
16р – ознака “ХХ”лінії зв’язку.

270.

Мітки “МАІ” та “Північ” надходять до:
апаратури спряження (ш. 195УТ01) для передачі інформації
про поточний азимут антени РЛС на спряжені системи (АСУ),
що необхідно для синхронного обертання розгорток
індикаторів РЛС і АСУ;
імітатора цілей та перешкод (ш. УЦ–10) – для забезпечення
роботи процесора за заданою програмою;
шафи автоматики (ш. 195УУ01) для підрахунку кількості
обертів антени, що, в свою чергу, необхідно для формування
команд на перемикання зон огляду (2 та 3 режими), а також
для вимикання та вмикання передавача за заданою
програмою в режимі захисту від проти радіолокаційних
снарядів (ПРЛС).

271.

272.

Принцип роботи (бл. 194ЛВ01).
Блок працює за принципом перетворення вхідного
сигналу: кут оберту вхідної вісі – фазовий зсув несучої частоти
вихідних напруг СКВТ – інтервал часу – код.
Генератор імпульсів формує прямокутні імпульси з
високостабільною частотою 4МГц та тривалістю 0,125мкс
типу “меандр”. Імпульси з генератора надходять до
поділювача частоти з коефіцієнтом ділення 4096 (212) та до
формувача відміток “МАІ” та “Північ”. На виході поділювача
формуються прямокутні імпульси з частотою повторення
976,56Гц, які надходять до формувача синусоїдальної напруги,
що являє собою п’ятикільцевий активний RC-фільтр.
Синусоїдальна напруга частотою 976,56Гц через підсилювач
потужності подається до роторних обмоток збудження СКВТ
ТВ та ГВ в якості опорної напруги. Вісь СКВТ ТВ зчленена
безпосередньо із вхідною віссю блока, а вісь СКВТ ГВ – через
редуктор з коефіцієнтом редукції на зниження –16.

273.

Гармонійні коливання напруги з синусних та косинусних
обмоток СКВТ ГВ та ТВ, промодульовані по амплітуді за
законом синуса:
Uвих СКВТ ТВ=Umsin atsin 0Пt
та косинуса:
Uвих СКВТ ТВ=Umcos atsin 0Пt
надходять до фазообертачів ТВ та ГВ. Кожний фазообертач
являє собою RC-контур, в якому здійснюється зсув фази
несучої (опорної) частоти синусоїдальної напруги та
складання її з косинусоїдальною на загальному навантаженні.
Результуючий сигнал на виході фазообертача буде
частотномодульований
Uвих ФО=Umsin( at+ 0Пt)
Фаза цього сигналу відносно фази опорної напруги в
кожний момент часу буде змінюватись пропорційно куту
оберту антени від 0 до 2 (один оберт).

274.

Формувачі часових інтервалів перетворюють різницю фаз
цих сигналів в часові інтервали. Таким чином, тривалість
часових інтервалів буде пропорційна куту оберту антени.
Максимальний часовий інтервал досягається при повному
оберті антени і буде дорівнювати одному періоду опорного
коливання, що вміщує 4096 ТІ з частотою 4МГц. Часові
інтервали у формувачах кодів ТВ та ГВ заповнюються ТІ,
кількість яких підраховується лічильником. Код лічильників
записується в регістри кодів ТВ та ГВ. Для спряження
сигналів точного та грубого відрахунку використовується
схема спряження, на виході якої формується 12-розрядний
код, у 8 молодших розрядах якого передається код ТВ, а в 4
старших – код ГВ.

275.

U
Напруга
збудження
0
U 0
Вихідна
напруга
фазообертача ТО
90
t
180
270
0
90
180
270
0
90
180
270
39,375
t
U
Вихідна
напруга
фазообертача ГО
0
U t
Часовий
інтервал
ТО
U
Часовий
інтервал
ГО
U
Число
імпульсів
ТО U
Число
імпульсів
ГО
90
180
270
t
t
t
t

276.

В суматорі здійснюється додавання до поточного коду
давача поправки на орієнтування антени. Сформований в
суматорі поточний код азимуту перетворюється у вихідному
регістрі у 16-розрядний код та через зсуваючий регістр
вихідна кодограма молодшим розрядом вперед з кожним
імпульсом запуску ІЗ0 з частотою ТІ-375 кГц видається в
лінію зв’язку та на світлове табло.
Формувач відмітки “Північ” формує імпульси при зміні
значення двох старших розрядів коду поточ із стану “11” в
стан “00”.

277.

У разі рівності вихідного коду лічильника міток “4096” та
коду “ поточ” на виході пристрою порівняння формується
потенційний сигнал за рівнем “лог 0” та забороняє
проходження ТІ на вихід схеми збігу. При збільшенні поточ на
5,27 (ціна молодшого розряду) на виході пристрою
порівняння формується сигнал за рівнем “лог 1”, що дозволяє
проходження ТІ на лічильник міток МАІ та формувач МАІ.
На виході формувача з’явиться прямокутний імпульс МАІ, а
код лічильника міток збільшиться на 1 і знову зрівняється з
поточ. Таким чином, при оберті вхідної вісі на кут 5,27
формується один імпульс МАІ, а за повний оберт – 4096
імпульсів.

278.

279.

1:1Б
А
1:1(1:1Б)
ФормуГеневач
ратор
напруги
імп. 4МГ
збудж.
4МГц ц И2АФ5
И2АФ5
sinTO
Фазооберт. ТО
СКВТ
cosTO
И2АФ5
ТО
1Б:1(1:1)
sinГO
Фазооберт. ГО
СКВТ
cosГO
И2АФ5
ГО
Формув
часових
інтерв.
ТО
Формув
.
кода
ТО
YTO
И2ИП4
Формув
часових
інтерв.
ГО
И2ИП5
И2ИП4
Y ГO
Формув
кода
ГО
Схема
спряження
Суматор
кодів
Вихідн
.
регістр
Вихідн
.
підсил.
И2ИП5
И2ИП5
И2ИП7
И2ИК36
Код Т
195ПС02
Світлове
табло
195ПС02
И2ИП5
4МГц
Пристрій
керування
Форм.
МАІ
ОС
Сигн. Кер.
МАІ
МАІ
Вихідний МАІ
підсилюв 194УТО
ЦЛЗ
И2ИП4, 5
ТІ
И2ИП5
ОС
И2ИП5
ОС
ОС
И2ИК36
194УТО
ІЗО,ПР.ЗАП,VА
ІЗО,ТІ
195ПС02
призн, об.
195УУ01
Схема
контроля
И2ХК29, ИП7
СТРУКТУРНА СХЕМА БЛОКА 194ЛВ01
Відмова
195ПС02

280.

Тема 3.
Антенно-хвилевідна система, система
обертання антени, система передачі
азимуту.
Заняття №2 Контроль функціонування АХС, СОА, СПА.

281.

Питання заняття
1. Розміщення в апаратурі і конструкція елементів АХС,
СОА, СПА.
2. Призначення і розташування органів управління,
контролю і сигналізації АХС, СОА, СПА.
3. Контроль функціонування АХС, СОА, СПА.

282.

Розміщення в апаратурі і конструкція елементів
АХС, СОА, СПА.
При вимкненій апаратурі на РЛС показати розміщення
елементів АХС, СОА і СПА, по можливості використовуючи
структурні та функціональні схеми. Розглянути особливості
конструктивного виконання кожного елементу систем.
Відмітити, що феритовий циркулятор та еквівалент антени
охолоджуються системою рідинного охолодження.

283.

Призначення і розташування органів
управління, контролю і сигналізації АХС, СОА,
СПА.
На пульті 195УФ01:
кнопка "АНТ" – для управлінням блоком 194ВВ01 (режим
АНТ- ЕКВ);
кнопка "ЗГЛ" - для управління блоком 194ВВ71 –
комутація на вхід додаткового приймального каналу сигналу
антени ЗГЛ;
кнопки
"КБЛ",
"ПБВ"
–
аналогічно,
тільки
підключається антена ПБВ.
При відтиснутих кнопках ЗГЛ, КБЛ, ПБО завжди
підключена антена ПБВ!

284.

кнопка "КШ ОК" – управління блоком 194ВВ01 – на вхід
антенного плеча ФЦ подається сигнал ГШ і знімається запуск
з передавача;
кнопка "КШ ДК" – управління блоками 194ВВ51 та
194ВВ90 підключення до додаткового входу приймача
сигналів ГШ каналів ЗГП і ПБВ відповідно та знімається
запуск з передавача;
кнопки "Режим 3" – в 3 режимі через оберт антени
спрацьовує перемикач зон 194ВВ79;
кнопка "ВАРУ" – вмикаються атенюатори ЧАРП,
розташовані в каналах РЛІ і ЗГП.

285.

На шафі 195УУ01:
вимикач "АНТ-ЭКВ" і перемикач "Режим 3" – аналогічно
до відповідних кнопок ДПУ (195УФ01);
світлодіоди
"Обороты "1", "2" - визначають момент
спрацювання перемикачів зон в 3 режимі;
світлодіоди "Верх", "Низ" - визначають поточне положення
перемикача зон;
світлодіод
"194БВ14"
під
загальною
гравіровкою
"Неисправность" – сигналізує про несправності в ланцюгах
живлення елементів ХКТ.
На шафі 195ГГ02:
перемикач "Контроль" в положенні "Контроль ФЦ" по
приладу "Мощность" дозволяє оцінити рівень відбитої хвилі у
ХКТ для обчислення КСВ.

286.

СОА і СПА:
кнопка "12 об" на пульті 195УФ01 (аналогічно вимикчу "12
об – 6 об" на шафі 195УУ01) – для перемикання швидкості
обертання антени;
автомати захисту "Вращ 6" і "Вращ 12" – для видачі
живлення на систему обертання і відключення при
перевантаженнях (на шафі 195БП01);
тумблер "ОСТАН-ВЫКЛ" на шафі 195УУ01 – для зняття
живлення з двигуна обертання.

287.

Контроль функціонування АХС, СОА, СПА
Встановити органи управління в початкове положення і
ввімкнути РЛС.
Перевірка систем обертання антени і передачи азимуту
призводится по індикаторам РЛС в режимах обертання антени
6 та 12 обертів, для чого на ДПУ 195УФ01 натискають кнопку
“12 об”.
Перевірка функціонування елементів антенно-хвилевідної
системи проводиться при ввімкненої високої напрузі і
включає:
1.Перевірка стану хвилевідного тракту, яка оцінює рівень
відбитої від неоднорідностей тракту потужності. Вимір
проводиться по прибору “МОЩНОСТЬ” на передній панелі
шафи 195ГГ01(02) при положенні перемикача “КОНТРОЛЬ
ФЦ”. Показники не повинні перевищувати 0,12мкА при
роботі на антену та 0,07мкА при роботі на еквівалент антени,
що відповідає КБХ 80%.

288.

2.Перевірка працездатності апаратури захисту від пробоїв в
ВЧ тракті.
Видача системою захисту сигналів короткочасного зняття
запуску з шафи 195ГВ03(04). Призвести короткочасне
натиснення кнопки “КОНТРОЛЬ 1” на блоці 354УУ01. При
цьому на шафі 195ГВ03(04) повинні засвітитися світлодіоди
“НЕТ ЗАПУСКА”.
Перевірка видачі системою захисту сигналів аварії, для
чого: призвести 3 6 короткочасних натиснення кнопки
“КОНТРОЛЬ 1” на блоці 344УУ01 з інтервалом 3 5с. Після
чого зафіксуйте вимикання високої напруги і загорання
світлодіодів “АВАРИЯ” на блоці 344УУ01 та “АВАРИЯ ГГ” на
шафі 195УУ01. Натисніть кнопку “КСА” на шафі 195УУ01,
зафіксуйте ввімкнення високої напруги. При цьому світлодіоди
“АВАРИЯ” на блоці 344УУ01 та “АВАРИЯ ГГ” на шафі
195УУ01 повинні погаснути.
Вимкнути високу напругу відтиснувши кнопку “ВЫС” на
ДПУ 195УУ01. Вимкнути РЛС.