Міжнародні валютно - фінансові організації

1. Лекція

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
Юридичний Інститут
Лекція
Міжнародні валютно - фінансові
організації

2. Питання для розгляду

• 1. Сутність сучасної міжнародної економічної
організації. Критерії визначення, цілі та функції
МЕО.
• 2. Історія виникнення Міжнародного валютного
фонду. Цілі та функції Фонду.
• 3. Організаційна структура. Вступ до МВФ.
• 4. Основні напрями діяльності МВФ. Умови
надання кредитів.
• 5. Міжнародний банк реконструкції і розвитку.

3.

• Міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації є важливою складовою
сучасної інституційної структури світових валютно-фінансових відносин.
Виникли вони після Другої світової війни (за винятком Банку міжнародних
розрахунків, який засновано 1930 р.), їх функціонування та розвиток є
одночасно важливою передумовою та елементом механізму поглиблення
світогосподарських зв'язків у цілому.
Міжнародні фінансові інституції постали внаслідок дії цілої низки загальних та
спеціальних чинників. До чинників виникнення МФО слід віднести:
• поглиблення інтернаціоналізації господарського життя;
• вихід відтворювального процесу за національні кордони;
• швидкий розвиток і посилення ролі транснаціональних корпорацій та банків у
світовій економіці;
• активізацію міждержавного та наднаціонального регулювання всіх форм
сучасних міжнародних економічних відносин;
• необхідність створення організаційних основ міждержавного механізму
спільного вирішення країнами валютно-фінансових проблем світогосподарського
розвитку.

4.

5. Міжнародні фінансові організації

Міжнародні та регіональні валютно-фінансові організації – це установи, які створені
на базі багатосторонніх валютних відносин між державами.
Цілі діяльності МФО:
• - стабілізація і розвиток міжнародної валютно-фінансової системи;
• - міждержавне валютне та кредитно-фінансове регулювання;
• - розробка та координація стратегії і тактики розвитку світової фінансової та валютної
системи;
• - акумуляція фінансових ресурсів та їхнє використання з метою забезпечення
стабільності національного, регіонального та світового економічного розвитку;
• - збирання та обробка інформації, наукові дослідження з проблематики міжнародних
фінансових відносин.
Функціями міжнародної організації вважаються зовнішні вияви її діяльності щодо
виконання своїх завдань. Найважливіші функції МФО:
• - регулювання міжнародних валютно-фінансових відносин;,
• - нагляд за станом міжнародної валютної системи;
• - сприяння макроекономічній стабілізації та структурній перебудові реального сектору
економіки, поширенню досвіду трансформаційних перетворень у країнах з перехідною
економікою;
• - моніторинг розвитку економіки країн-членів і виконання ними зобов'язань перед
МФО.

6. Група Світового банку

Світовий банк (The World Bank) створено у 1944 році як Міжнародний банк реконструкції та
розвитку (International Bank for Reconstruction and Development). У червні 1944 р. у містечку
Бреттон-Вудз (штат Нью-Хемшир, США) зібралися делегати від сорока чотирьох країн з метою
визначити організаційну структуру післявоєнної міжнародної економіки і закласти підвалини
Світового банку та Міжнародного валютного фонду.
Делегати Бреттон-Вудзької конференції прагнули створити у майбутньому глобальну організацію,
мета якої – надавати допомогу у відбудові та розвитку країн-членів організації, спонукати розвиток
продуктивних сил і ресурсів у менш розвинених країнах і тим самим сприяти підвищенню
продуктивності, рівня життя і добробуту у цих країнах.
Група Світового банку (The World Bank Group) – це сукупність багатосторонніх організацій розвитку, які
належать і підзвітні урядам країн-членів організацій. Група Банку має неполітичне спрямування.
Статутами її організацій забороняється при прийнятті рішень брати до уваги політичні міркування або
втручатися у політичні справи країн-членів організацій.
Світовий банк не є "банком" у загальному розумінні цього слова, це міжнародне співтовариство
країн або "акціонерів", які мають своїх представників у Раді виконавчих директорів. Ці представники
визначають політику Банку і здійснюють нагляд за його діяльністю.
Світовий банк має представництва у 100 країнах, і кількість його штатних працівників налічує приблизно
10 600 в усьому світі. Потужним джерелом енергії Банку є багатий міжнародний досвід його
працівників.

7.

• Вперше термін "Світовий банк" було застосовано до Міжнародного
банку реконструкції та розвитку у статті про Бреттон-Вудську
конференцію, що була опублікована у журналі "Економіст" (The
Economist) 22 липня 1944 p. Перше засідання рад керуючих МБРР та
МВФ, що відбулося у березні 1946 р. у Саванні (штат Джорджія, США),
офіційно називалося "Установчі збори Світового Фонду та Банку". У
деяких статтях про цю конференцію використовувалась словосполука
"світовий банк". Виникнувши як свого роду прізвисько, цей термін у
1975 р. став офіційним коротким найменуванням МБРР та МАР.
• Світовий банк підтримує зусилля країн, спрямовані на інвестування у
людські ресурси шляхом будівництва шкіл, оздоровчих центрів,
постачання питної води та електроенергії, формування орієнтованих на
розвиток урядів та захисту довкілля.
Світовий банк надає консультації, технічну допомогу і позики для
впровадження конкретних проектів. Щорічно Банк надає своїм
країнам-членам допомогу у сумі близькій до $20 млрд. для
фінансування десятків і сотень проектів.

8. Група Світового Банку

Група Світового Банку
Міжнародний банк реконструкції та розвитку – МБРР (The International Bank for
Reconstruction and Development – IBRD). Створений у 1944 p. Надає допомогу країнам з
середнім рівнем доходу. Більшість своїх коштів МБРР одержує шляхом продажу
облігацій на міжнародних ринках капіталу.
Міжнародна асоціація розвитку – MAP (The International Development Association – IDA).
Створена у 1960 p. Підтримує 81 найбіднішу країну з доходом на душу населення не
більше, ніж $865, яким вона надає безвідсоткові кредити, технічну допомогу та
консультації, www.worldbank.org/ida.
Міжнародна фінансова корпорація – МФК (The International Finance Corporation – IFC).
Створена у 1956 p. Сприяє розвитку країн-клієнтів шляхом фінансування інвестицій у
приватний сектор, www.ifc.org.
Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій – БАТІ (The Multilateral Investment
Guarantee Agency – MIGA). Створене у 1988 p. Заохочує іноземні інвестиції шляхом
надання гарантій іноземним інвесторам на покриття збитків, спричинених
некомерційними ризиками у країнах, що розвиваються, www.miga.org.
Міжнародний центр врегулювання спірних питань щодо інвестицій – МЦВСПІ (The
International Centre for Settlement of Investment Disputes – ICSID). Створений у 1966 p.
Забезпечує інструменти для врегулювання шляхом погоджувальних або арбітражних
процедур спірних питань щодо інвестицій між іноземними інвесторами та країнамиодержувачами інвестицій, www.worldbank.org/icsid.

9.

Фінансові резерви Банку формуються з декількох джерел – прибутків від інвестицій,
зборів, сплачуваних країнами-членами, внесків країн-членів, і, власне, погашення
позик країнами-позичальниками.
Існує два види позик:
Інвестиційні позики (Investment Loans) для товарів, робіт і послуг з метою підтримки
проектів економічного і соціального розвитку у широкому діапазоні секторів. Реалізація
таких проектів розрахована на тривалий час — зазвичай від п'яти до десяти років.
Позики стратегічного розвитку (Development Policy Loans) для підтримки політики та
інституційних реформ. Вони розраховані на коротший термін – один-три роки. Раніше
такий тип позик носив назву Системні позики.
Світовий банк також надає незначну кількість грантів, призначених для підтримки
інновацій та партнерства. Це гранти Ринку ідей розвитку (Development Marketplace –
www.developmentmarketplace.org. Глобального екологічного фонду (Global Environmental
Facility – www.worldbank.org/gef), Програми "Інформація для розвитку" (The Information for
Development Program — www.infodev.org).
Нарешті, Світовий банк пропонує кілька типів гарантійних інструментів з тим, щоб
захистити інвесторів та тих, хто надає комерційні позики від ризиків, пов'язаних з
інвестуванням у країни, що розвиваються, (www.worldbank.org/guarantees)

10. Керівництво Світовим Банком

• Кожна з п'яти інституцій Світового банку має так звані Статті Угоди або
документи, що їм дорівнюють. Ці документи визначають цілі, структуру,
діяльність організації, а також механізми володіння та керування.
• Рада керуючих
Кожна країна представлена у Раді одним керуючим (губернатором), у
переважній більшості випадків державним службовцем у ранзі міністра.
Існує єдина Рада керуючих для МБРР, МФК та МАР, окрема Рада керуючих
для БАТІ та Адміністративна рада для МЦВСПІ.
Раз на рік, восени ради керуючих Групи Світового банку та МВФ проводять
спільне засідання, відоме як Річні збори.
Виконавчі директори
Загальне поточне керівництво Групою Світового банку здійснює Рада
виконавчих директорів. Головою Ради є Президент Групи Світового банку.
Виконавчі директори перебувають у штаб-квартирі Банку у Вашингтоні. Рада
виконавчих директорів затверджує позики та приймає стратегічні рішення
стосовно діяльності Банку. Рада виконавчих директорів зазвичай збирається
двічі на тиждень.

11. Історія виникнення МВФ

• Міжнародний валютний фонд заснований на Конференції Об’єднаних
Націй з валютно-фінансових питань, яка відбувалась з 1 по 22 липня
1944 року в Бреттон-Вудсі штату Нью-Хемпшир Сполучених Штатів
Америки. В ній брали участь 44 держави. Вони прийняли Заключний
акт, в який входили і так звані статті угоди (Articles of agreement) про
Міжнародний валютний фонд. Ці статті угоди виконують роль його
статуту. 27 грудня 1945 року угода про створення МВФ була
ратифікована 29 державами, а у березні 1946 року на установчій сесії
Ради управляючих Міжнародним валютним фондом в
американському м. Саванна були прийняті додаткові постанови, що
регулюють діяльність МВФ. З 1 березня 1947 року Фонд приступив до
виконання своїх операцій.
• Спеціалізована установа ООН
• Капітал МВФ створюється із внесків країн-членів у відповідності із
встановленою для кожної країни квотою, яка визначається із
врахуванням економічного потенціалу і місця даної країни у світовій
економіці. Квоти переглядаються не рідше ніж раз у 5 років.

12. Цілі МВФ

1) політика в області підтримання паритетів валютних курсів. Згідно з статутом МВФ
повинен підтримувати стабільність валют і упорядковані валютні відносини між
країнами-членами, а також перешкоджати девальвації валют з міркувань конкуренції.
За початковими правилами країна, яка вступала в Міжнародний валютний фонд,
повинна була узгоджувати з ним офіційний паритет своєї валюти в золоті чи доларах
США і не допускати відхилення офіційних валютних курсів більше, ніж на один відсоток.
Змінити офіційні валютні паритети держави-члени могли тільки шляхом узгодження з
керівництвом Фонду.
2) надавав допомогу в створенні багатосторонньої системи платежів по поточних
операціях між країнами-членами. При цьому він проголосив необхідність усунення
обмежень на трансферт валюти. Фонд стверджує, що валютні обмеження
перешкоджають розвитку світової торгівлі.
3) надання країнам-членам кредитів в іноземній валюті, які могли б дозволити їм
виправити порушення рівноваги їхніх платіжних балансів, а також скоротити тривалість
і рівень незбалансованості міжнародних платіжних балансів країн-членів МВФ.
4) сприяння розширенню і збалансованому зростанню світової торгівлі з метою
підтримання високого рівня зайнятості, а також для розвитку виробничого потенціалу
всіх членів цієї організації.
5) систематичне проведення консультацій по валютних проблемах, створення
постійного механізму, призначеного заохочувати співробітництво в області валютної
політики.

13. Організаційна структура МВФ

Вищим органом є Рада керуючих, куди входять представники всіх країн-членів. Вона
збирається 1 раз на рік, обмежується, як правило, загальною дискусією, прийняттям
лише таких рішень, які за Статутом не можуть бути передані іншому органу.
Керуючими, як правило, є міністри фінансів або керівники центральних банків. Як
вищий орган Рада визначає політику Фонду, вирішує головні, принципові питання.
Виконавчим органом Фонду, який керує всіма поточними справами, є Виконавча рада
(директорат), до якої входять 24 виконавчих директори. Вибори проводяться 1 раз на
два роки.
Система виборів досить складна, вона враховує вагу тих чи інших країн у формуванні
ресурсів Фонду.
Ключова роль у структурі Фонду належить директору розпоряднику. Він призначається
Виконавчою радою і не може бути ні керуючим, ні виконавчим директором. Директор
розпорядник є головою директорату (Виконавчої ради) без права голосу за винятком
таких випадків, коли голоси розподіляються порівну. Він є також головною
адміністративною особою секретаріату МВФ. У його функції входить ведення поточних
справ, призначення посадових осіб МВФ — його заступника, секретаря, скарбника,
завідуючих відділами, генерального радника юридичного відділу, завідуючого
адміністративною службою, завідуючого Європейською штаб-квартирою Фонду (в Парижі), співробітників апарату. Від діяльності адміністративного апарату й експертів
Фонду багато в чому залежить не тільки функціонування Фонду, а й доля багатьох
людей, цілих країн і регіонів. Тому добір кандидатур на зайняття посад у Фонді
здійснюється дуже ретельно. 2 тис. співробітників МВФ — це головним чином
економісти, статистики, фінансисти, спеціалісти з оподаткування, лінгвісти, редактори.

14. Види кредитів МВФ

Вже не використовуються:
нафтовий механізм (Oil Facility) — створений у відповідь на нафтову кризу 70-х років.
Через нього 55 країн — імпортерів нафти, чий платіжний баланс найбільше потерпів у
результаті різкого підвищення цін на нафту, отримали 6,9 млрд СПЗ (СПЗ - спеціальні
права запозичення) . До таких країн належали як найбідніші країни "третього світу", так
і далеко не бідні європейські країни: І млрд дол. був наданий Великій Британії та 1,5
млрд доларів — Італії. Умови надання кредитів за цим механізмом були досить
жорсткими: передбачалося виконання країною-реципієнтом рекомендацій МВФ при
проведенні національної енергетичної й валютної політики, а ставка обслуговування
перевищувала 7 %. Останній кредит у межах нафтового механізму було надано 1983 p.;
довірчий (фідуціарний — fiduciary) фонд, авуари якого (4 млрд СПЗ, отриманих у 1976
р. у результаті продажу за ринковими цінами 25 млн тройських унцій золота із своїх
резервів) впродовж 5 років — до 1981 р. — використовувалися для надання пільгових
позик найбіднішим країнам на 10 років під 0,5 % річних;
механізм стабілізаційного фінансування (Buffer Stock Financing Facility) — створений
влітку 1969 p. у розвиток механізму компенсаційного фінансування, кошти якого
призначалися для покриття надвисоких збитків країн, що були спричинені різкими
коливаннями світових цін на сировину та/або продукти харчування. В результаті
використання механізму стабілізаційного фінансування 18 країн — членів Фонду взяли
участь у заходах зі стабілізації цін на олово, цукор і каучук. Свого максимуму
опосередкована участь Фонду в цих заходах досягла в 1986 p., коли було виділено 375
млн СПЗ;

15. Види кредитів (2)

• механізм додаткового фінансування — так звана пільга Віттевена
(Witteven Fund) — названий на ім'я тогочасного директорарозпорядника Фонду. Через цей механізм надавалися запозичені
Фондом кошти 26 країнам, чий дефіцит платіжного балансу набагато
перевищував їхню квоту. Кошти, виділені через цей механізм (7,8
млрд. СПЗ), були цілком вичерпані до 1981 p.;
• політика розширеного доступу (Enlarged Access Policy), яка полягала в
наданні Фондом власних і запозичених коштів своїм членам винятково
для здійснення економічних програм, що підтримувалися Фондом
відповідно до угод про "стенд-бай" за високими кредитними частками
або за розширеним кредитним механізмом. До використання цього
механізму вдавалися в разі потреби члена Фонду в кредитах, чия
величина та/або тривалість користування перевищувала параметри
звичайних кредитів МВФ. Наприкінці 80-х років частка кредитів,
виділених у межах механізму розширеного доступу, сягала 25 — 35 %
загальної суми наданих Фондом позик

16. Види кредитів (3)

• Тепер країни — члени МВФ можуть отримувати гроші через сім
механізмів кредитування, які умовно поділимо на три групи:
• звичайні:
• => кредити підтримки — SBA (Stand-by Arrangements);
• => програми розширеного фінансування — EFF (Extended
• Fund Facility);
• спеціальні:
• => компенсаційне фінансування — CFF (Compensatory Financing Facility);
• => додаткове резервне фінансування — SRF (Supplemental Reserve
Facility);
• => надзвичайна кредитна лінія — CCL (Contingent Credit Lines);
• пільгові:
• => надзвичайна термінова допомога — ЕА (Emergency Assistance);
• => механізм боротьби з бідністю та економічного зростання — PRGF
(Poverty Reduction and Growth Facility).

17. Механізм надання фінансових ресурсів

Програма “стендбай” – SBA – триває від 12 до 18 місяців, повертати кошти треба
починати після трьох з половиною років після одержання і повністю повернути через 5
років.
Програма фонду спеціальних трансформацій – STF – спеціальна початкова програма
для перехідних економік (нею скористалися всі без винятку країни з перехідною
економікою), повертати треба починаючи через чотири з половиною роки і повністю
повернути за 10 років.
Програма фонду розширеного кредитування – ЕFF – кошти надаються на 10 років.
Для найбідніших країн аналогом EFF є програма ESAF, де процентні ставки є
субсидовані. Проте останнім часом коштів для субсидування не вистачає, тому деякі із
бідних країн вимушені користуватися змішаними програмами, де лише частина є
субсидованою (EPP-ESAP blend).
Програма компенсації втрати експортних надходжень або додаткових витрат на
імпорт зерна – CCFP – компенсує важко передбачувані обставини (неврожай, криза
ринків, падіння експортних цін, тощо), але доступ по такій програмі обмежений 60%
від квоти у порівнянні із 100-300% від квоти по інших програмах.
Програма додаткових резервів – SRF – на випадок валютно-фінансової кризи —
можна запросити дуже значні фінансові ресурси — понад 300% від квоти. Але такі
кошти треба повернути протягом 12-18 місяців, або сплачувати практично ринкові
відсоткові ставки за користування ресурсами протягом довшого періоду.

18. Надання кредитів МВФ

• Техніка надання кредитів фактично представляє собою процес купівліпродажу валюти. Зацікавлена країна отримує у МВФ необхідну їй
вільно конвертовану валюту чи СПЗ в обмін на свою національну
валюту.
• Міжнародний валютний фонд проводить свої фінансові операції тільки
з країнами-членами, точніше, з такими їхніми офіційними органами, як
центральні банки, казначейства чи валютні стабілізаційні фонди. Доступ
до грошових ресурсів Фонду залежить, в першу чергу, від масштабів
потреб країни в коштах для оздоровлення платіжного балансу.
• Кредити, які надаються Міжнародним валютним фондом обмежуються
певними лімітами, що встановлюються керівництвом цієї організації
відносно квоти країн-членів.
• Кожна країна може отримати від Фонду без будь-яких умов і без
процентів першу порцію іноземної валюти в розмірі 25% її квотивнеску.
• http://library.if.ua/book/13/1221.html

19. Співробітництво МВФ – Україна

Закону України “Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного
банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної
асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій” (1992)
Перший етап (1994-1995 роки). У цей період Україні було надано фінансову допомогу
у вигляді системної трансформаційної позики (STF-Systemic Transformation Facility) на
суму 498,7 млн. СПЗ або 763,1 млн. дол. США для підтримки платіжного балансу
України. Проте, через невиконання Україною ряду умов програму було завершено
завчасно.
Другий етап (1995-1998 роки). Україна отримала від МВФ кредити на загальну суму
1318,2 млн. СПЗ. (1935 млн. дол. США.) за трьома річними програмами „Стенд-бай”
(Stand-By). Головною метою цих кредитів була підтримка курсу національної валюти і
фінансування дефіциту платіжного балансу України.
Третій етап (1998-2002 роки). Програма розширеного фінансування (EFF-Extended
Fund Facility), передбачала надання Україні кредиту на загальну суму 2,6 млрд. дол.
США. У грудні 2000 року термін дії Програми EFF було продовжено до вересня 2002
року, але в решті-решт Фонд так і не надав Україні залишкової суми кредитів
(визнавши негативними висновки останнього перегляду ходу виконання програми).
Таким чином, Україна отримала у рамках Програми EFF 1193,0 млн. СПЗ (1591,0 млн.
дол. США.), які були спрямовані на поповнення валютних резервів Національного
банку України.

20.

• Четвертий етап (2004-2005 роки). Після завершення
співробітництва за Програмою EFF Уряд України серед
прийнятних форм подальшого співробітництва України з
Міжнародним валютним фондом на безкредитній основі
обрав попереджувальну програму “Стенд-бай”.
• П’ятий етап (з 2005 року). Наступним етапом у відносинах
з МВФ стали безкредитні стосунки між Україною та МВФ.
Співробітництво України з МВФ було зосереджено на
наданні технічної допомоги, спрямованої на усунення
загроз стабільності та вирішення проблем, пов’язаних з
макроекономічною, грошовою, валютною, податковою та
бюджетною політикою. У середньостроковій перспективі
таке співробітництво також може включати надання
технічної допомоги з питань, пов’язаних з боргом, тіньовою
економікою та прогнозуванням.
• Шостий етап (2014-2016 рр.??)

21. Міжнародний банк реконструкції та розвитку

Статут МБРР
створення сприятливих умов для продуктивних виробничих капіталовкладень,
заохочення приватних іноземних довгострокових інвестицій і регулювання їх
міжнародного потоку, сприяння реконструкції й розвитку територій країн-членів,
сприяння проведенню конверсії військової економіки в цивільну. Статут вказує і на
конкретні форми фінансової діяльності Банку — гарантування приватних
закордонних інвестицій або участь у них, надання власних кредитів на прийнятних
умовах за відсутності або недостачі приватного капіталу, надання або гарантування
кредитів у зв'язку з міжнародним фінансуванням іншими каналами.
У системі фінансових інститутів для забезпечення економічної стабільності
повоєнного світу Банк був задуманий і як кредитна установа, і ще більшою мірою —
як міст, за допомогою якого можна буде полегшити переміщення приватних
капіталів. Така функція закріплена у с. 2 Статуту, де говориться, що Банк має сприяти
приватним іноземним інвестиціям шляхом їх гарантування.
Свою діяльність як спеціалізована установа ООН Міжнародний банк реконструкції й
розвитку розпочав у 1947 р., коли була підписана угода між ООН і Банком. Згідно із
цією угодою ООН визнає, що "дії банку в наданні позик є прерогативою самого
банку"; для ООН найдоцільнішим буде "утримуватися від рекомендацій відносно
позик та умов їх надання". Контакти з ООН здійснюються через її секретаріат і
більшою мірою — через адміністрацію технічної допомоги та ЕКОСОР. Банк також
бере участь у діяльності ПРООН, підтримує контакти з іншими спеціалізованими
установами ООН.

22. Структура МБРР

• Вищим керівним органом Банку є Рада керуючих, до якої входять
представники всіх країн-членів (як правило, міністри фінансів або їх
заступники). Рада керуючих збирається 1 раз на рік. Вона має
повноваження приймати рішення, якщо присутня більшість членів і
якщо вони мають не менше за 2/3 голосів, які можуть бути подані при
голосуванні.
• При голосуванні, як і в МВФ, застосовується "виважена" система
голосування. Кожний представник країни-члена має 250 голосів плюс
один голос за кожну акцію (вартість 100 тис. дол.). Для прийняття
більшості рішень досить простої більшості, в тому числі при прийомі
нових членів. Жодна країна не має можливості заблокувати прийняття
рішення з будь-яких питань.
• Вищий орган оперативного керівництва — Рада виконавчих
директорів. Усього їх 24, причому 5 призначаються державами; що
мають найбільшу кількість акцій, а 19 — обираються керуючими з
інших країн. Кожний член Ради представляє кілька держав-членів.

23.

• Рада керуючих обирає президента МБРР, який керує штатом службовців,
відповідає за керування справами, діє відповідно до вказівок виконавчих
директорів з питань, що стосуються загальної політики Банку. Президент є за
посадою і головою Ради керуючих. Пост президента — ключовий у системі
управління Банком. Він має дуже важливі повноваження. Банк надає позики
лише в тому випадку, коли їх сума, умови надання і сплати рекомендуються
президентом Раді виконавчих директорів, яка приймає остаточне рішення.
Отже, президент фактично здійснює все керівництво діяльністю Банку. Всі
президенти Банку були представниками США. Так є й тепер.
• Адміністративний персонал також складається головним чином з
представників США. Вони становлять принаймні більше половини вищого
адміністративного персоналу, хоча формально серед персоналу —
представники кількох десятків країн. Структура секретаріату МБРР —
функціонально-регіональна. Існують відділи Європи, Африки, Далекого
Сходу, Південної Азії, " Середнього Сходу, Америки, технічних операцій,
консультативної служби економічного розвитку, адміністративний, юридичний. Крім того, функціонують комітет позик і спеціальний комітет аналізу
підсумків економічного розвитку у світі за останні 20 років і перспектив на
майбутнє.

24. Діяльність МБРР

При проведенні операцій Банк керується принципами, які визначені у Статуті:
·
надавати позики лише для виробничих цілей (у таких галузях, як енергетика,
сільське господарство і розвиток сільських районів, освіта, охорона здоров'я, планування сім'ї і харчування, шосейні дороги і залізниці, електрозв'язок) і приділяти
належну увагу перспективам погашення заборгованості за цими позиками;
·
кожна позика повинна гарантуватися відповідним урядом, за винятком
особливих обставин, надаватися для конкретних проектів;
·
Банк має переконатися, що необхідні кошти не можуть бути отримані з інших
джерел за прийнятних умов;
·
використання позик не може бути обмежене купівлями в якихось конкретних
країнах-членах;
·
рішення Банку при наданні позик повинні грунтуватися лише на економічних
міркуваннях.
Позики надаються країнам-членам або комерційним приватним установам на їх
територіях під гарантію урядів. Уряди ж мають контролювати використання позик,
виконання рекомендацій Банку, надання йому звітів про використання позик, а
також потрібну інформацію. При прийнятті рішення про надання кредиту МБРР
ретельно вивчає кредитоспроможність позичальника. Внаслідок цього іноді Банк
відмовляється надати кредити саме тим країнам, яким вони найбільш потрібні.

25.

• Позики призначаються для фінансування конкретних, заздалегідь
обумовлених проектів. Країна-позичальник подає замовлення на
кредит з додатком розробленого проекту. Він ретельно
розглядається експертами, керівництвом Банку, і лише після цього
виноситься рішення про надання кредиту (або ж відмову в ньому).
Таким чином, МБРР має можливість певною мірою регламентувати
інвестиційну політику країн, що розвиваються. При виборі проектів
для фінансування перевага віддається тим, реалізація яких
необхідна для успішного функціонування приватних місцевих та
іноземних підприємств.
• У 80-ті роки більшість проектів за участю МБРР здійснювалась із
залученням як кредиторів третіх сторін — державних та
міждержавних організацій розвитку (в тому числі спеціалізованих
установ ООН), органів експортного кредитування промислово
розвинутих країн, комерційних банків, неурядових організацій. Усі
ці інститути розглядають партнерство з Банком як гарантію того, що
їх капітали будуть повернуті, а прийняті рішення — найбільш
виваженими й обґрунтованими.

26. МБРР та Україна

• Закон України 1992 року
• За 20 років співробітництва України та МБРР нашій державі було
запропоновано фінансових ресурсів на суму понад 7,2 млрд. доларів
США (з них вже використано понад 5,2 млрд. дол.)
• Більшу частину позикових коштів, що отримала Україна останніми
роками від МБРР для реалізації проектів за кредитними угодами
(84%), вкладено у системні перетворення через фінансування
державного бюджету і тільки 16% спрямовано на реалізацію
інвестиційних між народних проектів
• . Програми структурної перебудови передбачають підтримку окремих
реформ господарської реорганізації й економічної політики, у першу
чергу тих, що спрямовані на зменшення диспропорцій зовнішньої
торгівлі, зменшення бюджетного дефіциту або зниження інфляції.

27.

Першу угоду щодо отримання Україною кредиту від Міжнародного банку
реконструкції та розвитку було підписано власне у 1993 році. Угода була
розрахована на суму в 500 млн. дол.. Основним напрямком використання
цих коштів була реабілітація української економіки, що перебувала в той
час в затяжній структурній кризі, а також політично та економічно держава
перебувала у повній залежності від Російської Федерації та користувалася
загальною грошовою одиницею Співдружності Незалежних держав (СНД)
– радянським рублем. Наприкінці 1995 року Україна та МБРР підписали
“Меморандум про взаєморозуміння щодо стратегії допомоги Світового
банку Україні на 1996 – 1998 роки”. Загальна сума, яку МБРР був готовий
надати нашій державі становила понад 2 млрд. дол.
Наступна програма “Стратегія з питань допомоги Україні на період 2004 –
2007 років” була підписана у 2002 році. Її реалізація полягала у таких
напрямках: підвищення конкурентоспроможності національної економіки,
прискорення вступу України до СОТ, поглиблення демократичних
перетворень та ін.

28.

• Надалі Україна зі Світовим банком здійснювали
співпрацю в рамках прийнятої у грудні 2007 року
останнім Стратегії партнерства з Україною на період 2008
– 2011 рр. Вона мала на меті сприяти сталому
економічному зростанню та політичній стабілізації у
країні, посиленню конкурентоспроможності України, а
також поліпшенню державних послуг в сфері охорони
здоров’я та освіти.
• Щодо сучасного етапу взаємодії, то в лютому 2012 року
Рада виконавчих директорів Світового банку схвалила
Стратегію партнерства Світового банку з Україною на
2012 – 2016 роки. У ній розглядаються питання кращого
впровадження міжнародних проектів, а такою ставиться
мета зміцнення діалогу між державою, громадянами і
бізнесом