Психологія, як наука, її предмет і основні завдання

1. ПСИХОЛОГІЯ як наука

Лекція № 1

2. План

1. Психологія як наука, її предмет і основні
завдання.
2. Поняття про психіку та її основні функції.
3. Методи психологічних досліджень.
4. Напрями, школи та концепції в психології
ХХ ст.

3. 1. Психологія як наука

З найбільш ранніх етапів розвитку людства
постає проблема розуміння внутрішніх
(неявних) рушійних сил людини.
Внутрішній світ завжди був певною
таємницею, оскільки саме особливості
психічного життя відрізняли людину з
тваринного світу природи.

4.

Тому і перші спроби осягнути особливу
внутрішню організацію людини відбувались у
первісних суспільствах у міфологічному ключі,
як певний дар вищих сил.
Це так званий етап стихійного вивчення
психології, який базувався на загальних
спостереженнях і не мав теоретичних
узагальнень.

5. “ДУША”

Перші наукові узагальнення щодо природи
внутрішнього
життя
людини,
його
особливостей і будови було здійснено у
період античності.
Саме тоді і виникла назва науки:
психологія
в перекладі з грецької -
«псюхе» (душа), «логос»
слово), тобто наука про душу.
-
(наука,

6.

Тому тогочасна наука
демонструвала загальні
тенденції переходу від
міфологічного типу
світогляду до наукового.
Виникають два провідні
напрями в тогочасній
психології –
ідеалістичний та
матеріалістичний
Психе – богиня
дихання і душі,
нематеріального
начала в людині.

7. Ідеалістична психологія

Основним
представником був
ПЛАТОН, на думку
якого ДУША є
безсмертною і
незмінною, після смерті
людини вона покидає
тіло і потім може заново
втілитись.

8.

Позитивним результатом платонівського
вчення про душу є виразна диференціація
душі і тіла, психічного і фізичного, і подальша
диференціація всередині душі різних її
частин - розумної, зверненої до ідей,
афективно-вольової і чуттєвої, зверненої до
жадання.

9. Матеріалістична психологія

Представники її розглядали душу в руслі
атомарної теорії будови Всесвіту.
ДЕМОКРИТ (V- IV ст. до н. е.), творець першої в
історії античної філософії - великої матеріалістичної
системи, будує першу послідовно розроблену
матеріалістичну психологію. Розрізняючи вже,
мабуть, психічне і фізичне, він прагне пояснити
психічні процеси як продукт руху дуже тонких і
досконалих атомів. Виходячи із загального
матеріалістичного вчення, він спеціально розробляє
теорію сприйняття, яке він пояснює як результат
проникнення в наші органи чуття найдрібніших
атомів, що виходять з речей. Матеріалістичні
традиції Демокрита отримують потім подальший
розвиток, особливо у Епікура і пізніше в Римі у
Лукреція Кара.

10.

АРИСТОТЕЛЬ вважав, що
душа так само смертна, як і
тіло, проте складається
зовсім з інших атомів, які
створюють
структуру,
подібну до воску, на якій
все залишає свій відбиток.

11.

Він розрізняє ніби три різні види душі рослинну, тваринну і розумну. Кожну з них він
відносить до певного рівня органічного життя:
перша специфічна для рослин, ще що не
володіють
ні
спеціальними
органами
сприйняття, ні центральним регулюючим
органом; друга - для тварин, у яких вже є
диференційовані органи відчуття і руху, а
третя - для людини, яка має пізнавальний і
діяльний розум.

12. Середньовіччя

У цей період душа і внутрішній світ
загалом розглядався в руслі теології, як
певна вічна сутність людини, яка дається
вищою силою (Богом) і після смерті
повертається до нього.
Головним авторитетом
у філософії (і,
відповідно, в науці про душу) залишається
Аристотель.

13. Відродження

В епоху гуманізму у зв'язку із збільшеним інтересом до
людини привертає до себе увагу питання про особливості
особистості та вплив на неї природних та інших умов.
Інтерес до цих проблем конкретної психології виражається
в низці трактатів, починаючи з роботи відомого гуманіста
Людвіга Вівеса («De anima et vita», 1538) і закінчуючи
пізнішими роботами, присвяченими пізнанню людей і
проблемі характерів (трактат Ла Шамбре «L'Art de connaître
les hommes» (“Мистецтво розуміти людей”), 1648, і
Лабрюєра «Les Charactères de Theophraste» (“Характер
Теофраста”), 1688 ).

14.

У XVI ст. вперше
з'являється і сам
термін «психологія»
для позначення науки:
у 1590 р. Гокленіус
публікує першу роботу
під цим заголовком, а в
1594 р. його учень
Гасман - другу.

15. Новий час

Проте, починаючи з 17 ст., душа починає
розглядатись у руслі механістичної теорії,
як одна з функцій (механізмів) організму.
Саме
в
той
час
було
відкрито
рефлекторну природу нервової системи.
Однак такий підхід був також дещо
однобічним, оскільки ігнорував соціальний
вплив на особистість.

16.

Особливе місце в історії
психології належить РЕНЕ
ДЕКАРТУ. Від Декарта ведуть
свій початок найважливіші
тенденції, що розкриваються в
подальшому
розвитку
психології. Декарт вводить
одночасно
два
поняття:
поняття рефлексу - з одного
боку, сучасне інтроспективне
поняття свідомості з
іншого.

17. ХІХ ст.

Загальний
розвиток
філософії
та
гуманітарної сфери, призводить до посиленого
інтересу до внутрішніх чинників соціальної
поведінки людини, а відкриття у фізіології та
інших природничих науках - до виділення
окремого предмета дослідження – психіки,
що дало можливість психології розробити
власну методологію, відкрити перші лабораторії
і остаточно відокремитись від інших наук.

18.

У 1879 в Лейпцизі
В. Вундт організу-вав
лабораторію
фізіологічної психології, яка пізніше
була реорганізова-на
в Інститут експериментальної
психології.

19. ПСИХОЛОГІЯ

- наука про факти, механізми і
закономірності психічного життя
особистості.
Внаслідок
специфічності
предмета
дослідження психологія перебуває на
перетині гуманітарних та природничих
наук.

20. 2. Поняття про психіку та її основні функції.

Оскільки сам предмет психології є досить
складним та неоднозначним
явищем
і
потребує
подальших
досліджень, то і визначення психіки повинне
враховувати усі особливості його подвійної
природи – матеріальної (біологічної) та
ідеальної.

21. Психіка

-
властивість особливим чином
організованої
матерії,
що
полягає в ідеальному суб҆єктивному відображенні об҆єктивного світу та регуляції
поведінки людини.

22. Особливим чином організована матерія

- це мозок (ЦНС), будова якого (нервова
тканина) дає можливість відображувати.
Саме наявність мозку (матеріального
носія психіки) стає важливою особливістю
живої природи, що визначає істот, які мають
здатність мати психіку.

23. Одним із центральних залишається питання, що таке відображення

Психічне
відображення є специфічною
реакцією
на
об҆єкти
дійсності,
результатом
чого є створення індивідуальної копії (образу)
цієї дійсності з подальшою можливістю перекомбінації її елементів.

24. Причини суб҆єктивності психіки:

Генетична відмінність індивідів одного
виду;
Особливості філогенезу (захворювання,
спосіб життя тощо);
Онтогенез (виховання, соціальні умови,
індивідуальний досвід).

25. Функції психіки (основні):

1. Відображення
дійсності.
2. Регуляція
поведінки.

26. Класи психічних явищ

Психічні процеси
Пізнавальні
:
увага,
відчуття,
сприймання,
пам’ять,
мислення,
уява
Емоційновольові:
емоції,
почуття,
воля
Психічні
стани
Психічні
властивості
стрес,
темперамент,
апатія,
характер,
пристрасть, здібності.
фрустрація,
настрій,
бадьорість,
афект.

27. Формування людської психіки можливе лише за наявності таких умов:

1.
Мова.
2.
Суспільство.
3.
Праця.
4.
Тип мозку.

28. 3. Методи психологічних досліджень

Метод – спосіб, шлях наукового пізнання, за допомогою
якого здійснюється пізнання предмета науки.
Його ознаки:
1.Об҆єктивність.
2.Системність.
3.Цілісність.
4.Предметність.
Б.Ананьєв
відповідно
до
етапів
психологічного
дослідження поділив методи на 4 групи: організаційні,
емпіричні, кількісний і якісний методи обробки даних,
інтерпретаційні.

29. 1. Організаційні методи

1.1. Порівняльний – реалізується шляхом
зіставлення результатів дослідження окремих
індивидів або груп.
1.2. Лонгітюдний – застосовують при вивченні
результатів багаторазових обстежень тих самих
осіб протягом тривалого часу.
1.3. Комплексний – доречний тоді, коли те саме
психічне явище вивчають різними засобами або
навіть у різних науках.

30. 2. Емпіричні методи

31.

2.1. Спостереження – цілеспрямоване збирання
психологічних фактів поведінки і діяльності
особистості з метою їх подальшого аналізу і
тлумачення.
Види:
Включене – дослідник на деякий час приєднується
до групи, яка є об’єктом дослідження;
Невключене – ніхто у групі не знає, що за ним
спостерігають;
Інтроспекція (самоспостереження) – власних
психічних явищ.

32.

2.2. Експеримент – метод збирання фактів у спеціально
створених умовах, які забезпечують активний прояв
необхідних психічних явищ.
Види:
Констатувальний (вивчають наявні психічні факти без
зовнішнього втручання);
Формувальний (психічні якості досліджують у процесі
навчання і виховання).
За місцем проведення й особливостями оснащення:
Польовий (природний) – явища вивчають у звичних для
того, кого досліджують, умовах, причому особа навіть
не здогадується про участь у досліді;
Лабораторний – у спеціально обладнаному приміщенні
за допомогою психологічної апаратури відповідно до
інструкції.

33.

2.3. Тест – короткочасне стандартизоване
випробування, спрямоване на визначення у
того, кого досліджують, показників розвитку
певних психічних явищ.
За
допомогою
тестів
визначають
наявність певних знань, навичок і вмінь,
характеризують
деякі
властивості
особистості,
встановлюють
професійну
придатність людини тощо.

34.

2.4. Бесіда – метод збирання фактів про
психічні явища в процесі безпосереднього
спілкування за спеціально розробленою
програмою.
Мета полягає у здобуванні необхідної
інформації з відповідей співрозмовника на
заздалегідь підготовлені запитання.

35.

2.5. Інтерв’ю – метод отримання
соціально-психологічної інформації шляхом
усного опитування.
На відміну від бесіди, інтерв’юер не
повинен
переривати
респондента,
коментувати його відповідь чи підштовхувати
до певних висновків.

36.

2.6. Анкета – метод збирання фактів на
основі письмового самозвіту досліджуваних
за спеціально розробленою програмою.

37.

2.7. Соціометрія – метод кількісного
визначення взаємозв’язків, які утворюються
між
членами
групи
в
процесі
міжособистісного спілкування і взаємодії.
Є методом вивчення стосунків у малих
групах.

38.

2.8. Аналіз продуктів діяльності – метод збирання фактів
під час вивчення матеріалізованих результатів психічної
діяльності людини – архівних матеріалів, щоденників, креслень,
малюнків, виготовлених предметів тощо.

39. 3. Методи кількісної та якісної обробки даних

Кількісні методи:
- Метод середніх
величин;
- Коефіцієнтний аналіз;
- Графічні методи;
- Матричний метод;
- Моделювання.
Якісні методи:
- Аналіз,
- Синтез,
- Узагальнення.

40. 4. Інтерпретаційні методи

Генетичний - дає змогу інтерпретувати весь
оброблений
матеріал
дослідження
в
характеристиках розвитку з виділенням етапів,
стадій, критичних моментів тощо.
Структурний - є засобом встановлення
структурних зв'язків між якостями особистості, що є
предметом аналізу.

41. 4. Напрями, школи та концепції в психології ХХ ст.

На початку XX ст. в психології виникає
кризова ситуація: не дав помітних результатів
метод інтроспекції; не вдалося уточнити
специфіку психічної реальності, вирішити
проблему зв’язку психічних явищ з фізіологічними, виявився значний розрив між психологічною теорією і даними експериментальної роботи. Спроби подолання цієї кризи
призвели до формування декількох впливових
шкіл (напрямів) у психологічній науці.

42. Біхевіоризм

Основоположником є американський учений Д. УОТСОН (18781958). Психологія як наука повинна
займатися
не
свідомістю,
душевними явищами, які недоступні
науковому
спостереженню,
а
поведінкою. Уотсон вважає, що
основне завдання біхевіоризму (з
англ. bеhаviour – поведінка) полягає
в накопиченні спостережень за
поведінкою таким чином, щоб
можна було сказати наперед, яка
буде реакція людини на відповідну
ситуацію (стимул)

43. Гештальтпсихологія

Виникла в Німеччині завдяки зусиллям Т. ВЕРТГЕЙМЕРА, В. КЕЛЕРА І
К. ЛЕВІНА, які висунули
програму вивчення психіки з
точки зору цілісних структур
(гештальтів).
Заслуги
гештальтпсихології
полягають у розробці поняття
психологічного
образу,
в
затвердженні
системного
підходу до психічних явищ.

44. Психоаналіз

Засновником є ЗИГМУНД ФРОЙД
(1856-1939). Уперше загальні положення психоаналізу він виклав у 1900 р. у "Тлумаченні сновидінь". Ключовими
термінами психоаналізу є:
o несвідоме - уявлення про те, що
існує психічна діяльність, якої суб'єкт
не усвідомлює;
o опір - ідея про те, що на ставлення
людини до об'єкта впливає ставлення
до минулих об'єктів (насамперед тих,
що оточували її в дитинстві);
o лібідо - психічна енергія, джерело
якої - у несвідомому.

45.

З. Фройд ввів у психологію ряд важливих тем:
несвідома мотивація, захисні механізми психіки,
роль сексуальності в ній, вплив дитячих психічних
травм на поведінку в зрілому віці тощо. Однак вже
його найближчі учні дійшли висновку, що не тільки
сексуальні потяги визначають психічний розвиток
особистості, а переважно, почуття неповноцінності і
необхідність компенсувати цей дефект (А. Адлер),
або колективне несвідоме (архетипи), які вібрали в
себе загальнолюдський досвід (К. Юнг).

46. Когнітивна психологія

Її представники У. НАЙССЕР,
А. ПАЙВІО та інші відводять
у
поведінці
суб’єкта
вирішальну роль знанням (з
лат. cognito – знання).
Основне
поняття
–
“схема”. Вона – те, що є в
голові людини: план збору і
програма
переробки
інформації про
об’єкти і
події.

47. Гуманістична психологія

Напрям пов'язаний з іменами
А. МАСЛОУ (1908-1970),
К. РОДЖЕРСА (1902-1987),
Г. ОЛЛПОРТА (1897-1967),
він укорінений у
психотерапевтичній практиці.
Головним предметом вважає
ОСОБИСТІСТЬ як унікальну
цілісну систему, яка являє собою
не щось нерухоме, а живу
можливість самоактуалі-зації неповторного вияву в реальному
житті
індивідуаль-ного
потенціалу людського буття,
властивого кожній людині.