Готичний собор та його елементи

1. Готичний собор та його елементи

2.

Го́тика (італ. gotico, від
назви германського
племені готів),
готичний стиль —
художній стиль, що був
завершальним етапом
у розвитку
середньовічної
культури країн
Західної Європи (між
серединами XII і XVI
століть).

3.

Готика зародилася в
Північній частині
Франції (Іль-де-Франс) у
середині ХІІ ст. і досягла
розквіту в першій
половині ХІІІ ст.

4.

Готичний художній стиль визначився у своїх типових
рисах під час розвитку західноєвропейської
середньовічної художньої культури. Беручи початок в
середині XII ст. у північних та центральних областях
Франції на теренах Іль-де-Франсу, він отримав
загальноєвропейське поширення і пройшов ряд
самостійних етапів еволюції та національних версій

5.

6.

Особливе місце в мистецтві готики займав собор —
вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і
живопису (вітражів).

7.

Розвиток мистецтва готики відбивав і кардинальні
зміни в структурі середньовічного суспільства:
початок формування централізованих держав, ріст і
зміцнення міст, висування світських сил — міських,
торговельних і ремісничих, а також придворнолицарських кіл. В міру розвитку суспільної
свідомості, ремесла і техніки слабнули підвалини
середньовічного релігійно-догматичного світогляду,
розширювалися можливості пізнання й естетичного
осмислення реального світу; складалися нові
архітектурні типи і тектонічні системи. Інтенсивно
розвивалися містобудування і цивільна архітектура.

8.

Зі зростанням чисельності
міст та піднесенням ролі, яку
вони відігравали, зростала
потреба в нових формах
організації праці. Ремісники
у містах об‘єднувалися в
союзи та цехи. Зміцнення
міських ремесел сприяло
формуванню міської
культури.

9.

У 12 ст. абат Сугерій, який служив у першому
готичному соборі Абатство Сен-Дені в Іль-де-Франс,
написав трактат "Про освяченні церкви Сен-Дені", де
описав символічність всіх елементів архітектури
готичного собору.

10.

Для готики
характерний
символікоалегоричний тип
відображення. Від
романського стилю
готика успадкувала
верховенство
архітектури в
системі мистецтв і
традиційні типи
будинків.

11.

Особливе місце в
мистецтві готики
західноєвропейських
країн займав міський
собор — вищий зразок
синтезу архітектури,
скульптури і живопису
(переважно вітражів).
Непорівнянний простір
собору, вертикалізм його
веж і зводів,
підпорядкування
скульптури ритмам
динамічності
архітектури,
багатобарвне сяйво
вітражів робили сильний
емоційний вплив на
віруючих.

12.

Готика Англії виникла дуже рано (наприкінці ХІІ ст.)
й існувала до XVI ст. Млявий розвиток міст призвів
до того, що готичний собор став не міським, а
монастирським, оточеним полями і луками.

13.

Араби привнесли в мистецтво Іспанії розвинуту
культуру орнаменту і залишили низку прекрасних
пам'яток архітектури, серед яких мечеть у Кордові
(XVIII ст.) і палац Альгамбра в Гранаді (XIII–XV ст.)
— мавританський стиль. .

14.

Готичний стиль поширився у Польщі протягом XIV–
XV ст. На півдні, в районі Кракова, домінувала готика
французького типу. Німецька готика поширилася на
Заході й Півночі Польщі.

15.

У XIV столітті бурхливий розвиток європейських
міст стимулював демократизацію готики, її
застосування в позакультовій архітектурі. Елементи
готичного стилю починають використовувати навіть
у предметах повсякденного вжитку (меблі). Історія
мистецтва оперує поняттями «англійська,
французька, німецька готика».