Демократичні реформи 60-70-х років ХІХ століття

1. Демократичні реформи 60-70-х років ХІХ ст.

2. Демократична громадськість –

та частина народу, яка здатна
висловлювати й захищати
потреби народу.

3. Земська реформа

Земства – виборні органи місцевого
самоврядування, які діяли під контролем
урядової адміністрації.
Дворяни – 75%; Селяни – 10%.
Земські збори скликались 1 раз на рік і тривали
кілька днів.

4.

Земства будували й утримували дрібні та всі
повітові лікарні, де населення отримувало
безплатну медичну допомогу.
Освіта сільського населення
Займалися с/г, вдосконалювали його.
Будували шляхи
Організація поштового зв’язку
Привчали населення до самоврядування

5.

Прагнули обмеження царського
абсолютизму, прийнявши конституцію та
провівши конституційні реформи.
Піднімали питання про викладання у
школах українською мовою

6. Реформа міського самоврядування

1870 р. – проведено реформу міського
самоврядування.
Членів міських дум обирали всі платники
податків.
Дума обирала міського голову та міську управу
Дбали про міський благоустрій, промисли,
комун.господарство, школи, лікарні, транспорт

7. Судова реформа 1864 р.

Суд став дійти за основними принципами
права.
Суд стає безстановим.
Суд перестав бути закритим
В суді знову з’являється дві сторони:
обвинувачення і захист.
Суд проголошувався незалежним від
втручання державної адміністрації.

8. Військова реформа 1874 року

Ліквідовано рекрутські набори.
Загальна військова повинність для всіх
чоловіків, які досягли 20 років.
Строк служби: 6 років для сухопутних
військ і 7 років для флоту.

9. Фінансова реформа 1862 року

Усе управління грошовими прибутками і
витратами було зосереджене в міністерстві
фінансів.
Встановлено гласність бюджету.
Процвітала корупція.
Розширилися можливості українців у
підприємницькій, і торгівельній діяльності.

10. Зміни в соціальній структурі суспільства

Поширилося майнове розшарування селянства
15% - куркулі; 25% - середняки, 60% - бідняки.

11. Пролетаріат –

(з лат. – незаможний городянин) –
суспільна верства найманих робітників
(пролетаріатів), джерело існування
якого – продаж своєї робочої сили
власникам засобів виробництва.