Культурне життя в Україні у другій половині 40-х – на початку 50-х років

1. Культурне життя в Україні у другій половині 40-х – на початку 50-х років.

Література і мистецтво.

2.

3.

По закінченню війни окремі письменники, в умовах певного послаблення
контролю з боку режиму, спробували дещо відійти від партійних настанов
в галузі літератури. Відновлення ідеологічного тиску на суспільство було
довірено Андрію Жданову - секретарю з ідеології, близькому помічникові
Й. Сталіна. Ідеологічна кампанія, що в сучасній історичній науці
отримала назву "жданівщина", була спрямована насамперед проти тих, хто
прагнув послаблення ідеологічного тиску з боку керівної комуністичної
партії. Водночас ця кампанія мала на меті ще більше піднести значення
російської культури і науки на противагу успіхам інших народів.
Протягом 1945-1948 pp. було прийнято чотири постанови ЦК ВКП (б) про
спрямування розвитку літератури і мистецтва. У липні 1946 р. ЦК ВКП (б)
звинуватив українських комуністів у неправильному доборі кадрів та їхній
недостатній політико-ідеологічній підготовці в галузі науки, літератури і
мистецтва.

4.

Андрій Жданов

5.

Критиці "за націоналізм" було піддано перший том "Історії України" за
редакцією М. Петровського "за грубі політичні помилки і
перекручення буржуазно-націоналістичного характеру".
Вершиною ідеологічного наступу став 1951 р., коли було піддано
необгрунтованій і різкій критиці патріотичний вірш В. Сосюри
"Любіть Україну". Цей вірш був названий "ідейно порочним твором".
Автора змусили опублікувати принизливе каяття. В дусі критики 19461948 pp.
У 1948 р. з ініціативи вищого партійного керівництва в СРСР
розгорнулася боротьба з так званими "космополітами", яка поширилася
і в Україні. Цього разу в поле зору партійних ідеологів потрапили
літературні і театральні критики, євреї за національністю. У 1950 р.
було ліквідовано кабінет єврейської історії Академії наук УРСР. Ще
раніше, у 1949 р. заарештували його провідних співробітників.
Протягом 1948-1952 pp. у зв'язку з так званою "Справою Єврейського
Антифашистського Комітету" було репресовано 19 єврейських
письменників України.

6.

Група єврейських літераторів та письменників,
більшість з яких стали жертвами справи Єврейського
антифашистського комітету, кінець 1946 р.

7.

Постійного контролю зазнавали діячі літератури і
мистецтва. З ініціативи партії в Україні було проведено
кампанії, спрямовані проти творчої інтелігенції. Лише
протягом 1946–1948 pp. ЦК КП(б)У прийняв низку
постанов: «Про спотворення та помилки у висвітленні
історії літератури в книзі „Нариси історії української
літератури“», «Про журнал сатири і гумору „Перець“»,
«Про журнал „Вітчизна“», «Про репертуар драматичних і
оперних театрів УРСР і заходи до його поліпшення», «Про
політичні помилки та незадовільну роботу Інституту
історії України Академії наук УРСР», "Про стан і заходи
поліпшення музичного мистецтва на Україні.

8.

Журнал сатири і
гумору „Перець“
Журнал „Вітчизна“

9.

У названих документах спотворювалося культурне життя
в Україні, зокрема література, мистецтво, стан історичної
науки, близько сотні українських діячів науки, культури і
мистецтва було звинувачено в українському буржуазному
націоналізмі. Особливу завзятість у цій боротьбі
проявляв Л. Каганович, який у 1947 р. був першим
секретарем ЦК КП(б)У. Він постійно провокував союзне
керівництво, органи державної безпеки на політичні
репресії щодо національно-патріотичних сил в Україні.
Великої втрати зазнала українська культура в результаті
вилучення з бібліотек у 1954 р. 111 назв книг, які вийшли у
1925–1953 pp. Під заборону потрапили книги багатьох
політичних діячів і письменників (М. Скрипника, П.
Любченка, С. Єфремова, О. Олеся, В. Еллана-Блакитного,
М. Зерова, Л. Квітки, І. Микитенка та ін.).

10.

Л. Каганович
першим секретарем ЦК КП(б)У
В. Еллан-Блакитний
О. Олесь
Любченко Панас
Петрович

11.

Обходячи політичні утиски, українські літератори
доносили до читача високі ідеї гуманізму, почуття
патріотизму, любові до своєї Батьківщини.
Так, у ці роки прийшли до широкого загалу поеми А.
Малишка «Прометей», О. Гончара «Прапороносці». М.
Рильський створює «Ленінградські нариси», М. Бажан —
«В дні війни», П. Воронько — «Весняний грім», М.
Стельмах — «Шляхи світання», В. Некрасов — «В окопах
Сталінграда», Ю. Яновський — роман «Жива вода», П.
Панч — роман «Гомоніла Україна», в яких змальовано
події з української історії 1939–1948 pp., та ін. Плідно
працювали О. Довженко, В. Сосюра, А. Малишко, Л.
Первомайський, П. Тичина, М. Рильський, О. Копиленко,
М. Стельмах. Боротьбі з пережитками присвятили свої
твори сатирики і гумористи Остап Вишня та С. Олійник.

12.

13.

Після визволення України повертаються з евакуації і
відновлюють роботу театри, створюються нові колективи.
На кінець 40-х років в Україні діяло 96 театрів. Стало
помітним підвищення художнього рівня театрального
мистецтва.
Значною подією в мистецькому житті республіки стало
проведення в березні—травні 1958 р. фестивалю «Перша
українська театральна весна», участь в якому взяли майже
всі театри, активно включившись у творче змагання за
право показу глядачам найкращого доробку. Високу
оцінку дістали спектаклі «Веселка» М. Зарудного
Вінницького обласного музично-драматичного театру ім.
М. Садовського, «Мій друг» М. Погодіна Харківського
академічного театру ім. Т. Шевченка, опера «Лісова
пісня» В. Кирейка Львівського театру опери та балету ім.
І. Франка. Ці спектаклі одержали дипломи лауреатів
фестивалю.

14.

15.

Великі завдання на завершальному етапі війни постали перед
працівниками українського кіномистецтва. У червні 1944 р.
повернулася з евакуації й одразу розгорнула свою діяльність
Київська студія художніх фільмів. Творчим успіхом
кінематографістів був вихід на екрани фільмів «Нескорені» за
повістю «Батьки і діти» Б. Горбатова — про боротьбу шахтарів
Донбасу проти фашистських окупантів.
Розгорнула роботу Українська студія хронікальних фільмів, яка
повернулася до Києва влітку 1944 р. Кіностудіями України
1951 р. було випущено лише 9 фільмів, а в 1956 р. на Київській,
Одеській та Ялтинській кіностудіях щорічно знімалося 4—7
фільмів. Позитивну оцінку глядачів дістали «Тривожна
молодість» режисерів О. Алова і В. Наумова, «Весна на
Зарічній вулиці» Ф. Миронера та М. Хуцієва.

16.

Переломною у розвитку українського кіномистецтва
стала хрущовська «відлига», яка дала можливість
митцям певною мірою відійти від ідеологічних
штампів. Наприкінці 50-х років в Україні щороку
виходило на екрани 16—20 кінокартин. Почали
працювати студії хронікально-документальних і
науково-популярних фільмів. Діячі українського кіно
створили низку фільмів, які здобули широку
популярність. Серед них «Надзвичайна подія»
режисера В. Івченка, «Партизанська іскра» О.
Маслюкова та М. Маєвського, «Григорій Сковорода»
І. Кавалерідзе та ін.

17.

18.

Українська культура повоєнного часу — період, що охоплює
близько 15 років , із середини 1940-х до кінця 1950-х років.
Митці постійно перебували під тиском вимог так званого
методу соцреалізму, який показував життя в прикрашеному
вигляді. Типовим прикладом таких творів стали п’єси О.
Корнійчука «Калиновий гай», «Приїздіть у Дзвінкове». Однак
існує думка, що вони мали право на існування, оскільки
допомагали переживати труднощі повоєнного часу.
Історичний факт
«Про те, у яких умовах працювали українські літератори,
свідчать дані дослідників: у 1938-1954 pp. українська
література втратила 223 письменників, 17 із них розстріляно,
8 покінчили життя самогубством, 175 заарештовано або
заслано, 16 пропали безвісти і лише 7 померли своєю смертю.

19.

Па жаль «залізна завіса», якою заслонив себе від світу
Радянський Союз, штучно відокремила від України культуру
української діаспори.
У 1950 р. українська література збагатилася видатним
твором Івана Багряного «Сад Гетсиманський», за який автору
в 1991 р. присуджено посмертно Державну премію України ім.
Тараса Шевченка. Іван Багряний — письменник, політичний
діяч, багаторічний в’язень ГУЛАГу набагато раніше, аніж О.
Солженіцин, ознайомив західну громадськість із тією
брутальною атмосферою свавілля, беззаконня та
нелюдськими умовами, які панувати в Україні та в усьому
СРСР.»
З постанови ЦК КП(б)У «Про репертуар
драматичних і оперних театрів УРСР і
заходи до його поліпшення»
12 жовтим 1946 р