Руменоцентез. Руменотомія великої рогатої худоби

1. Руменоцентез.

Руменотомія великої рогатої худоби
виконала Павлова О. С.

2. Руменоцентез

• Показання. Дану маніпуляцію виконують з діагностичною і
лікувальною метою.
• При надмірному переповненні рубця газами (тимпания) нерідко
виникає загроза загибелі тварин від асфіксії. У цих випадках в
якості невідкладної лікувальної допомоги проводять прокол органу,
щоб видалити надлишок газів і ввести через прокол
противобродильні і інші препарати. Клінічно буває складно
відрізнити газову тимпанію від пінистої. При останньої видалити
піну через прокол неможливо. Вдається тільки уточнити діагноз і
ввести в порожнину рубця відповідні препарати.

3.

• Фіксація. Фіксують тварина зазвичай в положенні
стоячи. Лише тяжкохворих, що лежать корів (биків)
фіксують в боковому положенні.

4.

• Техніка операції. Пункцію рубця проводять в точці,
що лежить на середині горизонтальної лінії,
проведеної від останнього лівого ребра до нижнього
краю відповідного зовнішнього бугра клубової кістки
(маклока). Як правило, це центр голодної ямки.
Звичайним шляхом готують операційне поле.
Ставлять гострий троакар в зазначену точку і
направляють його в бік протилежної (правого)
ліктьового суглоба.

5.

• Потім сильним ударом долонею руки по рукоятці
інструменту проколюють усі верстви черевної стінки і
рубця. Якщо шкіра у тварини товста, її попередньо
надрізають скальпелем.
Троакар необхідно просувати в порожнину рубця, аж
до моменту упору щитка гільзи троакара в шкіру.
Потім притискають щиток до шкіри і витягують стилет.

6.

• Необхідно видаляти (випускати) гази поступово, щоб
уникнути різкого перепаду тиску в черевній порожнині,
оскільки це може спричинити за собою різку зміну тиску
крові з клінічними проявами колапсу. Регулюють
виділення газів з гільзи троакара, прикриваючи отвір
гільзи. При закупорці просвіту гільзи кормовими масами
видаляють їх стилетом або зондом. Видаливши гази,
вводять через гільзу троакара антібродильні речовини
(тімпанол і ін.), Вставляють стилет і, притиснувши шкіру
пальцями, витягають весь інструмент. Рану змащують
спиртовим розчином йоду.

7.

• Клінічні спостереження, проведені багатьма
дослідниками, показали, що після проколу рубця по
описаній вище методиці нерідко утворюються свищі,
розвивається місцевий перитоніт, а іноді і
ретроперитональні флегмони.

8.

• Після проколу рубця по викладеному вище методу і
видалення газів зміщена стінка рубця поступово
повертається в нормальне положення, внаслідок чого
гільза троакара виходить за межі цього органу. У таких
випадках припиняється виділення, знову скупчуються
гази і розвивається вторинна тимпания.
За таких обставин зазвичай
проводять повторні проколи.
Останні, за даними автора, нерідко
ускладнюється перитонітом,
спайками рубця з очеревиною, а
іноді і більш важкими процесами.

9. RUMENOTOMIA

• Операцію РОЗКРИТТЯ Рубця (RUMENOTOMIA)
проводять для видалення сторонніх предметів з сітки
при травматичному ретикуло, ретикулоперитоніті;
закупорки книжки і переповненні рубця кормовими
масами.

10.

• Організація операції.
Насамперед призначають голодну дієту на 1-2 доби, води дають
досхочу; стежать за тим, щоб тварини не поїдали підстилкову
солому.Далі дають свіжоскошену траву чи сіно (в малих
кількостях).
Для прискорення евакуації кормових мас з рубця ,вдаються до
зондування і промивання рубця або призначенню блювотних
засобів, з яких найбільш ефективною виявилася настоянка білої
чемериці, що вводиться внутрішньовенно (0,1-0,2 мл) з
фізіологічним розчином після попередньої дачі всередину
вазелінового або касторової олії (200 мл). Для порушення
функцій предшлунків роблять масаж рубця по 10-15 хвилин
через кожні 2-3 години. З появою скорочень рубця і жуйки
призначають соляну кислоту і гіркоти. Якщо ці способи не дали
очікуваного результату, роблять руменотомію з видаленням
кормових масс та сторонніх предметів з рубця.

11.

• Симптоматика. Хвороба проявляється незабаром
після поїдання твариною корму у великих кількостях.
Клінічні ознаки наростають повільно.
Загальний стан пригнічений, хворі малорухливі,
стоять згорбивши спину і підвівши ноги під живіт,
лягають обережно, зі стогонами і на короткий час.
Періодично з'являються ознаки занепокоєння:корови
озираються на живіт, б'ють ногами. З початку
хвороби тварини відмовляються від корму, зрідка
випивають кілька ковтків води. Жуйка відсутня.

12.

• Живіт збільшений в об'ємі з лівого боку сильніше,
ніж з правого, особливо в нижній частині. Голодна
ямка випинається. Рухи рубця спочатку посилені і
прискорені, а потім слабшають і можуть
припинитися.

13.

• Вміст рубця при пальпації виявляється спочатку
тістоподібний, пізніше твердим. Відзначається
також скупчення газів у верхній частині рубця.
Сама пальпація нерідко болюча. Перкусією в
області рубця встановлюють тупий звук, у верхній
же частині рубця, особливо при розвитку
тимпаніі, - тимпанічний. При аускультації руху
рубця не прослуховуються і тільки у легких
випадках хвороби чутні слабкі і тихі
перистальтичні шуми.

14.

• З першого ж дня хвороби розвиваються ознаки
серцево-судинної недостатності: серцевий поштовх
посилений, пульс частий і слабкий. Дихання
прискорене. Температура тіла нормальна. Вона
підвищується тільки при розвитку інтоксикації.

15.

• Якщо хвороба протікає легко і своєчасно розпочати
лікування, хворі тварини через 2-3 дні видужують, у
більш важких випадках одужання настає на 5-10-й
день. При важкому перебігу хвороби і пізно почате
лікування вона може затягнутися на кілька тижнів і
закінчитися летально внаслідок розвитку
гастроентериту або виснаження. При сильному
переповненні і особливо при розвитку вторинної
тимпаніі парез мускулатури рубця настає швидко,
тоді хворі можуть загинути від асфіксії.

16.

• Патологоанатомічні зміни. Обсяг живота
збільшений. Рубець розширений і в ньому
міститься незвично велика кількість
кормових мас, які видають смердючий
запах, і різну кількість газів. Якщо хвороба
тривала понад 10 днів, стінки рубця
виявляються гіперемійованні і покритими
дрібними крововиливами, такі ж
крововиливи можуть бути у сітці і книжці,
епітелій легко відшаровується.

17.

• Фіксація тварин.
• Фіксація великої рогатої худоби в стоячому положенні
вимагає в першу чергу закріплення голови, щоб
уникнути пошкодження рогами. Для цього здавлюють
носову перегородку пальцями або носовими
ножицями і одночасно захоплюють один ріг.

18.

• Грудну кінцівку фіксують припідніманням або
застосовують закрутку на передпліччі з мотузяною
петлею і дерев'яного бруска, іноді кінцівку згібают в
зап'ясті і пов'язують її мотузкою в області п'ястка і
передпліччя.

19.

• Для фіксації тазових кінцівок використовують
мотузяну петлю, якою стягують обидві кінцівки вище
скакальних суглобів, Також можна використовувати
прийом-протягування хвоста між ногами і
утримування його на рівні колінного суглоба.

20.

• Показання та протипоказання до операції
• Травматичний ретикуло і ретикулоперітоніт;
• переповнення рубця важкоперетравним кормом, яке
призводить до наполегливої атонії передшлунків;
• інтоксикація внаслідок поїдання отруйних кормів.
Тільність не служить протипоказанням до операції .

21.

• На 1-2-й день після операції може з'явитися вогнищева
підшкірна емфізема, яка не вимагає спеціального
лікування. У випадках, коли підшкірна емфізема охоплює
великі ділянки, необхідно для видалення повітря в
окремих місцях після обробки операційного поля зробити
насічки шкіри.
Результат операції залежить насамперед від правил і
техніки проведення операції, стадії захворювання і стану
організму. При травматичному ретікулоперитоніті,
особливо в початкових стадіях захворювання, завалі
рубця, закупорці книжки, пінистої тимпании результат
руменотоміі сприятливий. Молочна і відтворна здатність
тварин повністю відновлюються.

22.

• Техніка операції.
Перш ніж приступити до операції,лікар що
оперує повинен спочатку переконається, що
довжина його руки відповідає відстані від
центру голодної ямки до дна сітки. Для цього,
витягнувши праву руку і приклавши її до
тулуба тварини, щоб плечовий суглоб
виявився на рівні центру голодної ямки,
кінцями пальців торкаються заднього краю
лопатки.

23.

• Найбільш розповсюджений
оперативний доступпаракостальний розріз у
лівої голодної ямки. Шкіру
розсікають паралельно
останньому ребру,
відступивши від нього на
ширину трьох пальців ззаду
і на ширину долоні нижче
вільних кінців
поперечнореберних
відростків поперекових
хребців. Довжина розрізу
18-20см. Далі розсікають всі
шари черевної стінки в
напрямку розрізу шкіри.

24.

• Для ізоляції черевної
порожнини необхідні гачки і
гумовий лист (40х40см). У
центрі цього листа
прорізають овальний отвір
(18х9 см), а по кутах-невеликі
отвори або прикріплюють
металеві петлі для
прив'язування тасьм від
бинта довжиною 1 м кожна
(або для прикріплення
гумових трубок). Коли
проведена лапаротомія, до
операційного поля
прикладають гумовий лист з
таким розрахунком, щоб
отвір в ньому збігалося з
розрізом шкіри.

25.

• Після цього тасьмами або гумовими трубками, перекинутими
через тулуб, фіксують гумовий лист на лівій стороні черевної
стінки. Оперуючий захоплює рукою, введеної в черевну
порожнину, дорсокаудальную стінку рубця, витягує її назовні і
гачками фіксує до верхнього і нижнього країв отвору гумового
листа.
Потім поступово розсікає
скальпелем стінку рубця і з
боку слизової оболонки
захоплює її гачками та
розпластує на гумовому
аркуші. На всю фіксацію
потрібно 6-10 гачків.

26.

• Таким чином, вся стінка рубця досить
щільно прикриває краї шкірном'язової рани черевної стінки і
розпластується на гумі, чим
перешкоджає проникненню в рану
вмісту рубця під час його евакуації.
Випливаюча з рани черевної стінки і
рубця кров утворює кров'яний згусток,
який щільно приклеює вивернуту стінку
рубця і цим доповнює ізоляцію рани.
При поганому приляганні країв рубця
до гуми в проміжках між гачками під
стінку рубця підкладають смужки марлі,
що покращує ізоляцію рани.

27.

• Завдяки фіксації розпластаної стінки рубця створюється повна
можливість вільного введення руки в порожнину рубця і сітки і
поступового вилучення його вмісту (залишають приблизно
тільки четверту частину його). Якщо операцію виконують з
приводу завалу рубця або скупчення отруйного корму, то його
звільняють максимально.

28.

• Рідкий вміст, зазвичай
накопичується в нижньому
відділі рубця, видаляють
сифоном, застосовуючи
гумовий шланг (довжина1, 5 м,
діаметр 5 см
Після звільнення рубця руку вводять в сітку і
досліджують її. Всі встромлені та вільно
лежачі тіла видаляють. Цьому допомагає
покладений на дно сітки магніт, який
притягує магнітні тіла, дозволить їх витягти
одночасно.

29.

• При наявності в стінці сітки абсцесів їх розкривають
скальпелем з боку порожнини сітки звільняють від
вмісту, а потім промивають порожнину абсцесу
антисептичним розчином із застосуванням кухля
Есмарха. Крім того, рекомендується проникнути
пальцями в порожнину книжки. У разі її
переповнення в отвір між сіткою і книжкою частково
вводять два пальці і розминають вміст книжки, а
потім через шланг від кухля Есмарха в порожнину
книжки вливають 1л 1% - ного розчину іхтіолу. На
закінчення в порожнину сітки вливають той же
розчин (загальна кількість чистого іхтіолу не повинно
перевищувати 20 г).

30.

• Стінку рубця зашивають
дворядним швом. Попередньо
стерильним тампоном
забирають частки вмісту рубця і
кров'яні згустки з країв рани
рубця, потім з верхньої частини
розтягнутої стінки рубця
знімають 2-4 гачка, видаляють
марлеву прокладку і
приступають до накладення на
неї безперервного шва з кетгуту

31.

• При цьому голку вколюють
з боку слизової оболонки
через всі шари стінки рубця
(шов, Шмід). У міру
закриття стінки рубця
знімають гачки. Зробивши
перший поверх шва,
приступають до накладення
другого поверху за
способом Ламбера або
Плахотіна-Садовського
(безперервний шов).

32.

• Поверхню першого шва присипають порошком пеніциліну
(500-600тис. ОД). Рану черевної стінки зашивають глухим
двоповерховим швом: перший поверх-безперервним швом
(захоплюють очеревину і всі шари, включаючи внутрішній
косий м'яз живота, другий поверх-вузлуватим швом
(зшивають шкіру з підлеглими шарами, включаючи
зовнішній косий м’яз живота). Перед накладенням
шва,рану присипають пеніцелліном. На операцію йде
близько 40-50 хв, тварина її переносять добре.

33. Дякую за увагу