Виклики, практики та стратегія реалізації реформ у регіонах

1. відділ регіональної політики 19.11.2014 р.

Національний інститут стратегічних досліджень
ВИКЛИКИ, ПРАКТИКИ ТА СТРАТЕГІЯ
РЕАЛІЗАЦІЇ РЕФОРМ У РЕГІОНАХ
УКРАЇНИ: «Україна – 2020»
відділ регіональної політики
19.11.2014 р.

2. Базові тренди розвитку регіональної економіки в умовах загострення екзогенних та ендогенних ризиків

послаблення/розрив усталених виробничо-коопераційних
зв’язків на регіональному, міжрегіональному рівні;
падіння обсягу внутрішніх капіталовкладень та відтік прямих
іноземних інвестицій;
нестабільна динаміка зовнішньої торгівлі у регіонах;
сповільнення темпів зростання доходів і видатків місцевих
бюджетів;
дисбаланси на регіональних ринках праці, скорочення
реальних доходів працюючого населення;
зростання заборгованості з виплати заробітної плати в
регіонах;
зростання диспропорційності соціально-економічного розвитку регіонів України.

3.

«Ми хочемо змінити найближчу до народу місцеву владу, надавши
самоврядуванню реальних повноважень, яких ще ніколи не знала
система місцевого самоврядування в історії України»
Виступ Президента України П. Порошенка
на Дні діалогу представників органів місцевого самоврядування
та органів державної влади
«Хибна регіональна політика останніх років є однією з причин
виникнення складної політичної ситуації в Україні. Надмірна
централізація влади і абсолютна втрата зв’язку з людьми призвели до
надзвичайно негативних явищ в регіонах»
Віце-прем'єр-міністр України – Міністр регіонального розвитку,
будівництва та житлово-комунального господарства В. Гройсман

4. Суспільний запит щодо децентралізації та реформування місцевого самоврядування зумовлений наступним:

відсутні рівноправні партнерські відносини між центром і регіонами;
порушується
принцип субсидіарності в процесі розподілу повноважень
(компетенції) між різними рівнями влади;
порушується принцип бюджетної автономії та фінансової самостійності
місцевих бюджетів;
місцеве самоврядування в Україні залишається фінансово неспроможним;
спостерігалась фактична підпорядкованість місцевого самоврядування
виконавчій владі (у т.ч. ОДА);
обмеженими є права громад у сфері земельних відносин;
фрагментарними
є повноваження у сфері стимулювання місцевого/регіонального розвитку;
відсутні дієві важелі впливу органів місцевого самоврядування на розвиток
відповідних територій;
застарілою є система АТУ України, що не відповідає вимогам повсюдності
місцевого самоврядування.

5. Модель відносин держави та регіонів потребує кардинального перегляду

розширення повноважень
регіонів у сфері
управління власним
розвитком
створення державою
організаційно-інституційних
передумов та дієвих стимулів
для економічного зростання на
рівні регіонів
зміцнення фінансового
забезпечення місцевого
самоврядування (шляхом
перегляду податкової
політики і міжбюджетних
відносин)

6.

Реформування місцевого самоврядування і
територіальної організації влади

7.

Новації реформ у регіонах України
зниження енергоємності регіональної економіки, поширення
енергозбереження, перехід до використання альтернативної та
відновлюваної енергетики;
диверсифікація регіональної економіки, пошук нових ринків збуту ;
підтримка вітчизняних товаровиробників: «купуй українське»;
посилення відкритості, прозорості процедур прийняття рішень на
місцевому, регіональному рівні ;
боротьба з корупцією на місцях;
формування муніципальної міліції;
добровільне об’єднання громад з метою вирішення спільних для
регіонів проблем розвитку;
впровадження засад сталого регіонального розвитку (у т.ч. у сфері
утилізації ТПВ, екологізації виробництва, водопостачання та
водовідведення);
долучення регіонів України до реалізації «Карпатської» та «Дунайської»
стратегії ЄС.

8.

Нормативно-правові акти (2014 р.), що
регламентують найважливіші напрями
державної регіональної політики в Україні:
«Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2020 року» (від 6
серпня 2014 р. № 385);
«Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної
організації влади в Україні» (від 1 квітня 2014 р., № 333-р);
«План заходів щодо реалізації Концепції реформування місцевого
самоврядування та територіальної організації влади в Україні» (від 18
червня 2014 р., № 591-р);
Закон України «Про співробітництво територіальних громад» (від 17 червня
2014 р.);
Закон України «Про ратифікацію Додаткового Протоколу до Європейської
хартії місцевого самоврядування про право участі у справах органу
місцевого самоврядування» (від 2 вересня 2014 року, № 1664-VII,
Додатковий протокол, вчинений 16 листопада 2009 року у м. Утрехті.

9.

На порядку денному – ухвалення низки
законопроектів, спрямованих на
впровадження реформ на регіональному рівні:
«Про засади державної регіональної політики»;
«Про добровільне об’єднання територіальних громад»;
«Про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо реформи
міжбюджетних відносин)»;
«Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких інших законів
України (щодо податкової реформи)»;
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо
децентралізації повноважень у сфері архітектурно-будівельного
контролю та удосконалення містобудівного законодавства»;
«Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному
будинку»;
«Про житлово-комунальні-послуги»;
«Про муніципальну поліцію»;
«Про місцевий референдум» та ін.

10.

Стратегія розвитку «Україна – 2020» поєднує 62
реформи та спеціальні програми, у т.ч.
першочергових: 8 реформ та 2 програми
- оновлення влади та антикорупційна реформа;
- судова реформа;
- реформа правоохоронної системи;
- реформа системи національної безпеки та оборони;
- децентралізація та реформа державного управління;
- дерегуляція та розвиток підприємництва;
- податкова реформа;
- реформа системи охорони здоров’я.
Програма енергонезалежності .
Програма популяризації України у світі.
«Мета наших амбітних реформ – досягти європейських стандартів життя і
підготуватися до того, щоб у 2020 році подати заявку на членство в ЄС».
Президент України П. Порошенко.

11.

Нова державна регіональна політика,
зорієнтована на реалізацію стратегії розвитку
«Україна - 2020», передбачає:
перехід від жорсткої системи державного управління по вертикалі «центр –
регіон» до політики децентралізації та реформування територіальної
організації влади на принципах субсидіарності;
перехід від політики єдиного центру до мультицентристської політики
координації секторального та просторового розвитку регіонів;
перехід від політики «вирівнювання» до політики створення рівних
можливостей для збалансованого розвитку регіонів, зростання їх
конкурентоспроможності;
перехід від політики визначення спеціальних територій (у т.ч. депресивних)
для надання їм субсидій та цільової допомоги держави до надання
інституційної та інвестиційної підтримки всім регіонам (за допомогою ДФРР,
державно-приватного партнерства);
використання дієвих механізмів та інструментів оптимального використання
місцевих ресурсів, їх спрямування на розвиток територій;
перехід від прямих інструментів державної підтримки регіонального розвитку
(субсидій, податкових пільг, списання заборгованості) до гібридних
інструментів стимулювання регіонального розвитку (залучення технічної
допомоги, кредитів, розвитку ринку місцевих запозичень).

12.

Нова державна регіональна політика до 2020 року
передбачає координацію секторальної політики
та політики просторового розвитку у наступних
сферах:
транспортна та інфраструктурна політика (розвиток цифрових
телекомунікацій) – основа конкурентоспроможності територій;
політика підтримки малого та середнього бізнесу на місцевому і
регіональному рівні (у т.ч. створення бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів);
політика у сфері зайнятості: оптимізація регіональних ринків праці,
підвищення кваліфікації трудових ресурсів; розвиток регіонального ринку
освітніх послуг (у т.ч. освіта упродовж життя);
політика сприяння розвитку інновацій, технічної модернізації
виробництва, венчурних фірм, технопарків, кластерів – складова
структурно-інноваційної перебудови регіональної економіки;
політика сталого регіонального розвитку: заходи, спрямовані на
збереження навколишнього середовища, мінімізацію негативного
антропогенного впливу на довкілля, зростання енергонезалежності,
перехід до використання відновлюваних джерел енергії.

13.

Пріоритети координації державної регіональної
політики в Україні та регіональної політики ЄС:
«Україна – 2020» – «Європа – 2020»
забезпечення конкурентоспроможності громад, здатних на рівноправних
засадах долучитися до євроінтеграційних процесів на місцевому рівні, брати
активну участь у входженні на європейські ринки;
розбудова на регіональному рівні сучасної конкурентоспроможної
транс’європейської мережі у сфері транспорту і телекомунікацій,
енергетичної інфраструктури;
сприяння інтенсифікації розвитку сільськогосподарського виробництва,
збалансованому розвитку села, вирішенню проблем транспортної
доступності, інфраструктурного забезпечення сільських територій;
узгодження секторальних реформ з регіональною політикою, зорієнтованою
на сталий розвиток урбанізованих територій – збалансований розвиток на
рівні: «сільська територія – село – місто» як основа комфортного та безпечного
проживання людини на всій території країни;
упровадження політики сталого регіонального розвитку (захист довкілля,
зменшення викидів вуглецю, розвиток відновлюваної енергетики, органічного
с/г виробництва);
формування єдиного освітнього простору, сприяння розвитку наукових
досліджень і технологій, упровадження політики інноваційних зрушень.

14.

Нова регіональна політика України до
2020 р. ставить за мету:
широку децентралізацію управління регіональним розвитком;
розбудову дієвого та спроможного місцевого самоврядування на
засадах субсидіарності;
узгодження політики секторального та просторового розвитку;
проведення адміністративно-територіальної реформи;
сприяння розвитку
ініціативи;
людського
капіталу
та
громадської
налагодження партнерської взаємодії на рівні «держава – регіон
– громада»
задля територіальної, економічної та ідеологічної
консолідації України

15.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!

16. відділ регіональної політики 19.11.2014 р.

Національний інститут стратегічних досліджень
ВИКЛИКИ, ПРАКТИКИ ТА СТРАТЕГІЯ
РЕАЛІЗАЦІЇ РЕФОРМ У РЕГІОНАХ
УКРАЇНИ: «Україна – 2020»
відділ регіональної політики
19.11.2014 р.