Аутична дитина: особливості та напрямки корекції

1. Аутична дитина: особливості та напрямки корекції

кандидат психологічних наук
Таран Оксана Петрівна
доцент кафедри спеціальної психології,
корекційної та інклюзивної освіти
Київського університету імені Бориса
Грінченка

2. Аутизм

особливий тип розвитку дитини, що
характеризується нерівномірністю та
порушенням зв’язку дитини з навколишнім
світом та виявляється у порушенні комунікації,
соціалізації та уяви.
Кожна дитини з аутичним спектром порушень
поряд з загальними аутичними проявами має
свою особливість, своєрідність, отже потребує
індивідуального підходу у взаємодії.

3. Аутизму (за Ф.Аппе):

не викликаний «холодним» стилем виховання
що має біологічну природу
зберігається впродовж всього життя
не завжди характеризується спеціальними або
«видатними» здібностями
зустрічатися в людей із різним (IQ), але
зазвичай супроводжується загальним
зниженням інтелекту
не «шкарлупа», усередині якої перебуває
«звичайний» дитина, що хоче вийти назовні

4. Основними клінічними проявами аутизму за Е. К. Лютовою, Г. Б. Моніною

Основними клінічними проявами аутизму
за Е. К. Лютовою, Г. Б. Моніною
побічні реакції на сенсорні подразники;
порушення розвитку мовлення;
труднощі комунікації та соціальної взаємодії;
стереотипність поведінки.

5. Побічні реакції на сенсорні подразники при аутизмі

Сенсорна гіперчутливість:
Акустична – дитина не терпить шуму, гаміру, певіних звуків, вона закриває
вуха, кричить, намагається піти геть.
Візуальна – дитина реагує на яскраве світло, вона може мружити очі, затуляти
очі долонями тощо.
Тактильна – дитина не переносить дотику, прогладжувань, певних видів тканин,
знімати одяг, торкатись певних речовин та предметів тощо.
Смакова/нюхова – дитина протестує проти певної їжі/запахів тощо.
Сенсорна гіпочутливість – до болю, до холодного / гарячого тощо.
Стимулювання певної сенсорної системи задля збалансування сенсорного
дисбалансу, автостимуляція для самозаспокоєння:
візуальна (розглядати вогонь, світло тощо),
вестибулярна (гойдання, коливання, кружляння, стрибки, немов на батуті
тощо),
тактильна (гра з водою, піском, крупами, волоссям тощо),
акустична (повторне прокручування певної мелодії тощо) та ін.

6. Порушення розвитку мовлення

• Затримка мовленнєвого розвитку, або регрес – втрата
набутих слів між 15-м і 30-м місяцями.
• У спілкуванні не використовує ні жестів, ні міміки.
• Володіння великим словниковим запасом, без розуміння
значення, не використання їх у спілкуванні.
• «Буквальне розуміння мовлення» – не розуміння
переносного, метафоричного значення слів.
• Ехолалії – механічне повторення почутого.

7. Порушення комунікації та соціальної взаємодії

Дитина рідко встановлює зоровий контакт (периферійний
зір).
Переважно бавиться сама, перебуває наче у своєму
власному світі.
Не реагує на прості вказівки, на звертання до неї, хоча її
поведінка в інших ситуаціях свідчить про те, що у дитини
немає проблем зі слухом.
Виявляє значно менше цікавості до навколишнього світу,
ніж від неї сподіваються.
Не наслідує в іграх інших дітей, поведінки батьків.
Не виявляє зацікавлення до гри з однолітками.

8. Стериотипність поведінки

Має стереотипні рухи, напр., клацає пальцями, крутить
головою, погойдується.
Протестує проти змін у середовищі довкола неї чи в
способі життя (напр., проти зміни меблів у помешкання
чи зміни маршруту, яким ходить у садочок).
Надмірно захоплюється числами, датами, поодинокими
предметами, якоюсь однією темою.
Має обмежене коло уподобань, напр., бавиться лише
одним (часто незвичним) предметом, часто і
багаторазово складає в ряд свої іграшки і т.п.
Дитину важко зупинити в її повторюванні стереотипних
дій чи фраз, відвернути її увагу на щось інше.
Потребує точного дотримування встановлених ритуалів,
різко реагує на будь-які зміни.

9. Особливості ігрової діяльність аутичних дітей

• недостатня здатність та відсутність безпосереднього інтересу до
ігрової діяльність;
• тривала зупинка на етапі вивчення предметного світу;
• орієнтування при маніпулюванні з предметами та іграшками на
їх сенсорну привабливість;
• відмова використання предметів та іграшок за призначенням;
• практично не здатні використовувати в грі предмети-замісники;
• сюжетно-рольова гра самостійно практично не формується,
через труднощі взяти на себе роль іншого.

10.

Ігрова
терапія
Театральна
студія
Арт-терапія
Розвиток
дитини з
аутизмом
Заняття
з піском
Кінезотерапія
Музичні
заняття

11.

12.

13. Прфесійно-важливі якості особистості фахівця

Комунікативність;
Креативність, винахідливість;
Гнучкість, лабільність
Прогностичні здібності;
Усвідомлене позитивне ставлення до
професійної діяльності;
Терпимість та терплячість;
Емпатія та інтуїція;
Емоційна стійкість;
Наполегливість та цілеспрямованість;
Прагнення до самовдосконалення.

14. Умови ефективної взаємодії фахівця з аутичною дитиною

• Здатність налагоджувати контакт з дитиною, вміння
підлаштовуватись, відзеркалювати дитину;
• Взаємодіяти з дитиною на вербальному, невербальному та
тілесному рівнях;
• Цікавість до дитини, здатність приймати її такою якою вона
є, намагатись зрозуміти причини її проявів;
• Враховувати потенціал дитини, (наявні знання, вміння,
навички, стереотипні захоплення тощо);
• Виявляти гнучкість та креативність у взаємодії з дитиною;

15.

• Готовність до певних поведінкових реакцій (істеричних,
агресивних, аутоагресивних дій тощо) та здатність
змінювати їх у конструктивні форми;
• Мати внутрішні ресурси, тобто витримувати супротив
дитини;
• Відчувати власну впевненість у взаємодії з дитиною;
• Намагатись допомагати дитині доводити розпочату справу
до кінця;
• Відслідковувати особливості взаємодії з дитиною та
оцінювати її ефективність.

16. Показники ефективної взаємодії фахівця з аутичною дитиною

• Установлення/покращення контакту “очі в очі”;
• Емоційне, поведінкове реагування при зустрічі та у ході
взаємодії;
• Виникнення терпимості до фізичного контакту;
• Виконання інструкцій;
• Виникнення у дитини терпимості до присутності
фахівця;
• Відчуття фахівцем контакту, комфорту та позитивних
змін у розвитку дитини в процесі взаємодії.

17. Дякую за увагу!