Similar presentations:
Синтаксис словосполучення речення
1. Київський національний лінгвістичний університет Кафедра української філології та славістики
ЛекціяСИНТАКСИС
СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ
РЕЧЕННЯ
підготувала к. ф. н.,
доцент В.П. Заскалета
2. Синтаксис. Словосполучення. Речення
1.Предмет синтаксису. Одиницісинтаксису.
2. Словосполучення. Типи словосполучень.
3. Проблема сурядних словосполучень у
сучасній синтаксичній науці.
Класифікація сурядних словосполучень.
4. Підрядні словосполучення, їх
класифікація. Способи зв’язку слів у
підрядному словосполученні.
5. Речення, його основні ознаки.
Класифікація речень.
6. Просте двоскладне речення. Головні
члени речення, їхні різновиди та способи
вираження.
7. Другорядні члени речення, їхні
різновиди та способи вираження.
8. Односкладне речення, його різновиди.
9. Неповні речення, їхні різновиди.
10. Нечленовані конструкції (словаречення) (7-8 - самостійно).
3. С И Н Т А К С И С
СИНТАКСИССИНТАКСИС
(гр.
syntaxis
–
складання,
впорядкування) – розділ граматики, що вивчає
будову, семантику й функціонування синтакс.
одиниць
ПРЕДМЕТ
РОЗДІЛИ
СИНТАКСИСУ
ВИВЧЕННЯ
СЛОВОФОРМА
Синтаксис
словосполучення
Синтаксис
СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ
речення
Синтаксис складного
РЕЧЕННЯ
синтаксичного цілого
ТЕКСТ
СЛОВОФОРМА
Мінім. синтакс. одиниця, яка бере участь
у форм-ні словосполучення і речення. У конкретному вияві
вона є членом речення (ім-к може бути підметом, іменною
част. СІП, додатком, обставиною, неузгодж. означенням,
прикладкою) або виступає в ролі звертання. К-сть
словоформ у реченні не завжди збігається з к-стю слів:
Серпень з вереснем схрестили Довгі шпаги несмертельні.
Функцію одного чл. реч. м. виконувати ціле словосп-ня.
Синтакси
СЛОВОСПОСиннт.
ЛУЧЕННЯ
Синтакс. одиниця, що
утворюється
поєднанням двох або
більше повнозн. слів на
основі підряд. зв’язку
РЕЧЕННЯ
Осн., грамат.
оформлена, інтонац. завершена
комунікативно-мовна одиниця,
що є засобом вираження думок,
емоцій, почуттів та ставлення до
висловлюваної думки
ТЕКСТ
Синтакс.
одиниця,
що
утв-ся
поєднанням в одне ціле низки речень і хар-ся
відносною завершеністю теми, єдністю думки й
тісною
структурною
пов’язаністю
всіх
компонентів
4. СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ
СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ – це синтакс. одиниця, що являєсобою мінімальне смислове і грамат. поєднання двох або
більше повнозначних слів, послідовно пов’язаних між
собою засобами синтакс. зв’язку.
Типи словосполучень
За лексико-семантичною структурою
ЛЕКСИЧНІ
КНЛУ, мовний
апарат
Кривий Ріг,
складні
назви
держустанов,
орг-цій,
термінологія
різних
галузей науки, техніки,
пром-сті, с.-г., к-ри, мва, лексично нечленні
загальні складні назви,
назви геогр. об’єктів
СИНТАКСИЧНО
ВІЛЬНІ
ФРАЗЕОЛОГІЧНІ
усталені звороти,
які відтвор-ся в
мовленні
шаньки м’яти,
автоматично
вбиватися в
(зрощення,
колодочки, брати
єдності,
сполучення) рушники;
СИНТАКСИЧНІ
будуються
за
певною
моделлю і є фрагментами
речення. Густі сутінки
оповивали
землю.
Синтаксично
вільні
словосполучення: сутінки
(які?)
густі,
оповивали
(що?) землю.
СИНТАКСИЧНО
НЕЧЛЕНОВАНІ
склад-ся зі слів синтакс.
несамостійних і виконують
роль одного з чл. реч-ня.
Ліс
–
це
частина
природи. кожен із нас
змушений обговорювати
різноманітні справи
5.
До словосполучень не належать
Словосполучення, що становлять граматичну єдність: складаються зі
слів синтаксично несамостійних і виконують роль одного з членів
речення: Ліс – це частина природи; Кожен із нас і на роботі, і вдома
змушений обговорювати різноманітні справи; Багато хто не знає
правил обговорення справ і через те витрачає на це надто багато
часу.
• Синтаксично нечленовані словосполучення можуть складатися:
а) з числівника й залежної від нього форми іменника: семеро козенят,
троє дітей, п’ятнадцять кроків;
б) з неозначено кількісного числівника або прислівника з кількісним
значенням і залежною від них формою іменника: декілька студентів,
чимало часу;
в) з іменника в називному відмінку, що набуває значення міри, й іменника
в родовому відмінку: склянка кави, кілограм пшениці, більшість дітей;
г) з іменника, що має значення сукупності з іменником у родовому
відмінку: зграя птахів, гурт хлопців, група туристів;
ґ) з іменника, числівника або займенника в називному відмінку та
іменника або займенника в родовому відмінку з прийменником: хтось із
нас, перший з групи, дехто з них, кімната для гостей;
д) складні присудки: Той не сміє називатися людиною, хто не любить
рідної матері (В.Сухомлинський)
СИНТАКСИЧНО НЕЧЛЕНОВАНІ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ
• Сполучення іменних частин мови з дієсловами-зв’язками
• Аналітичні форми слів
• Сполучення повнозначних слів зі службовими
• Підмет і присудок
Вулиці були змиті, але з дерев уже встигло нападати листя (В.Шевчук)
Люб’язні вороги ще більш ворожі (А.Листопад); Буду я навчатись мови
золотої… (А.Малишко)
Вчора над містом летіли гуси (Є.Плужник)
Низькі двері хатини були розчинені (В.Малик)
Кучеряве світло весняного вечора кинулось йому в очі (М.Хвильовий)
6.
ЗА КІЛЬКІСТЮКОМПОНЕНТІВ
ПРОСТІ
СКЛАДНІ
складаються з двох
повнознач. чи
займенникових слів;
можуть бути
парними,
трислівними і
чотирислівними
тихий вечір,
купити книгу,
їзда верхи,
чоловік високого
зросту,
проїхати тисячу
метрів,
жити душа в
душу,
хотів почати
читати книгу
утворені з трьох або більше
повнознач. слів і
розмежовуються на два чи
більше простих
словосполучень
думки про
майбутню
подорож
думки (які?)про
подорож;
про подорож
(яку?) майбутню
7.
За типом синтаксичногозв’язку
Предикативні
підмет +
присудок
Сурядні
Утв. з двох або кількох
синт.
рівноправних
компонентів (слів або
словосполучень): червень
і
липень.
Кожен
компонент самостійний,
не пояснюється іншим
компонентом і сам не
пояснює його.
Засоби
зв’язку
- сполучники (єдн.,
розділ., протиставні)
- інтонація
Непредикативні
Підрядні
складаються з двох або
кількох пов’язаних за
змістом і граматично
нерівноправних
елементів мови (слів
або словосполучень),
з яких один завжди
головний
(підпорядкувальний,
пояснюваний), а
другий – залежний
(підпорядкований,
пояснювальний)
8.
Сурядне словосполученнясмислове й граматичне поєднання
двох або більше повнозначних слів як
граматично рівноправних
Слова вогонь і вода - сурядне
словосполучення, оскільки ці слова:
а) поєднуються за змістом (називають
явища
природи);
б) між ними існує грамат. зв'язок
(виражся спол-м і
однаковим
відмінком;
в) граматично рівноправні (немає
головного й залежного слів);
г) є будівельним матеріалом для речення:
Вогонь і вода добре служать, але
лихо панують (Нар. творчість).
У сурядному словосполученні
іменники здебільшого стоять в одному
відмінку (розум і серце, розумом і серцем),
дієслова — в одній особі й числі
(дивитеся і не бачите, реве та стогне),
прикметники — в одному роді, числі й
відмінку (чесної й справедливої).
9.
КЛАСИФІКАЦІЯСУРЯДНИХ СЛОВОСПОЛУЧЕНЬ
За видом зв’язку
ВІДКРИТІ
ЗАКРИТІ
може об’єднуватися
необмежений ряд
компонентів:
і прибирали, і
чистили, і чепурили;
продовження не
передбачають, поєдн-ся
тільки два компоненти:
любов і ненависть;
не лише на словах, а й на
ділі
За засобами зв'язку
Сполучникові
то спека, то
холод;
земля і люди
ЄДНАЛЬНІ
вказують на
сукупність певних
предметів, явищ і
вираж-ся за доп.
єдн. спол-в
ЗІСТАВНОПРОТИСТАВНІ
Безсполучникові
крик, галас, метушня;
сині, зелені, рожеві,
червоні
Типом ССВ між
компонентами
РОЗДІЛОВІ
вказують
на
часову
несумісність,
взаємовиключення або почерговість
появи певн. предметів та
явищ і вираж. за доп.
розділ. спол-в
вказують на протилежність певних
предметів та явищ і вираж-ся за доп.
протист. сполучників
ГРАДАЦІЙНІ
передаються
спол-ми
як - так і,
не тільки - а й,
не тільки - але
й,
не лише - а й,
не лише - але й,
якщо не - то,
не стільки скільки:
10.
КЛАСИФІКАЦІЯПІДРЯДНИХ СЛОВОСПОЛУЧЕНЬ
Іменникові
За морфологічним
вираженням головного слова
(субстантивні)
Іменник у ролі головного слова
сполуч.-ся:
а) з прикметником (літній день);
б) з іменником у непрямих
відмінках без прийм. та з прийм.
(каша з пшона, схід сонця);
в) із займенником (це питання);
г) з дієприкметником
(непрочитана книга);
ґ) з прислівником (читання
мовчки, сорочка навипуск);
д) з інф-м (завдання прочитати,
уміння говорити)
Прикметникові
(ад’єктивні)
Прикметник у ролі головного слова
сполучається:
а) з ім-м у непр. відмінках без прийм. і з
прийм. (потрібний учням, вдячний за
допомогу);
б) з прислівником (дуже веселий);
в) із займенником без прийменника та з
прийменником (вдячний мені, залежний від
тебе);
г) з інфінітивом (неспроможний вивчити)
Числівникові
(нумеральні)
Дієслівні
(вербальні)
Числівником у ролі головного слова сполучається:
а) з ім-м у непрямих відмінках ( двоє хлопців, мало учнів);
б) з числівником (троє з восьми, п’ятий з-поміж шести)
Головне слово - особові форми дієслова,
інфінітив, дієприкметник і дієприслівник, які поєднуються:
а) з ім-м у непр. відмінку без прийм. та з прийм. (виконати завдання,
підійти до будинку, посивілий від горя);
б) з інфінітивом (учитися малювати, просити допомогти);
в) з прислівником (бігти швидко, прийти вчасно, відповідати
впевнено);
г) із займенником з прийм-ом або без нього
(зустрітися з ним, з
гадати про нас)
Займеннико
Прислівникові
(адвербіальні)
Прислівник у ролі головного слова
сполучається:
а) з іменником (високо в небі,
далеко від міста);
б) з прислівником (пізно ввечері, не
зовсім вчасно)
(прономінальн
Займенник у ролі головного слова
сполучається:
а) з іменником у непрямих відмінках
(дехто з учнів);
б) з прикметником (хтось веселий);
в) із займенником (щось інше, кожен
із
нас)
11.
ЗА СЕМАНТИКО-СМИСЛОВИМИВІДНОШЕННЯМИ
МІЖ ГОЛОВНИМ І ЗАЛЕЖНИМ СЛОВОМ
Атрибутивні
Словосполучення, у яких
називається предмет і його постійна чи змінна
ознака: ширококрилий птах, мрії подорожувати,
шлях уперед, дівчина з карими очима
Об’єктні
Словосполучення, у яких
головне слово позначає дію (також опредмечену),
а залежне – об’єкт, на який спрямована ця дія:
зателефонувати
друзям, згадати про море,
Адвербіальні
присвячений матері, любов до природи
Адвербіальні
Словосполучення, у яких гол. слово позначає дію,
стан чи якість, а залежне – різні обставини, за
яких реалізується дія, чи ступінь вияву ознаки або
стану: різко повернутися, закохатися до нестями,
опинитися між Сциллою та Харибдою, йти лісом,
дуже впевнений
Синкретичні
об’єктно-обставинні: липи горіли від меду
об’єктно-означальні: хатина біля діброви
означально-обставинні: читання напам’ять
12.
ТИПИ ГРАМАТИЧНОГО ЗВ’ЯЗКУУ СЛОВОСПОЛУЧЕННІ
Узгодження
Тип (форма, спосіб)
підрядного зв’язку, за якою
вибір форми залежного
слова зумовлюється
формами головного (рід,
число, відмінок) для
вираження атрибутивних
ССВ
Головне
слово
Іменник
або будь-яка
субстантивована
частина мови:
відповідальний
черговий, перші
квіти
Залежне
слово
ПРИКМЕТНИК (мудрий чоловік, весела
вдача, охочий до розмов юнак);
ЗАЙМЕННИК
(усі подорожі, моє бажання, такі новини);
порядковий і кількісний ЧИСЛІВНИК
(перша людина планети, із трьох джерел),
ДІЄПРИКМЕТНИК
(потерпілі народи, пожовкле листя),
ІМЕННИК-ПРИКЛАДКА
(дівчина-красуня, місто Глухів)
13.
Різновиди узгодженняПовне
узгодження прикм. форм у всіх
категоріях – у роді, числі й відмінку:
журавлинний сік
Смислове
узгодження іменників подвійного
роду з прикм.-м з урахуванням реальних ознак
статі, змісту: цей розумака – ця розумака.
Умовнограматичне
якщо слова не мають категорії
роду або числа, то для узгодження прикм.-х
форм добирається якась найпридатніша –
здебільшого середнього роду однини: журливе
«ку-ку», голосне «ура», хто(сь) такий, знайомий;
що(сь) таке, близьке.
Асоціативнограматичне
коли
прикметникові
форми
сполучаються з незмін. словами, абревіатурами,
власними назвами, то їх узгоджують з тими
поняттями,
з
якими
вони
асоціюються:
Чорнобильська АЕС (станція), складна ідиш
(мова), свіжа путасу (риба)
Неповне
узгодження прикм.-х форм з
іменниками в множині та числ.-х форм у
непрямих відмінках (крім знахідного): зимові
вечори, шістьом переможцям, чотирма вітрами
14.
Приляганняформа (спосіб) підрядного
зв’язку, за якого залежне слова поєднується з
головним тільки за змістом, оскільки є
незмінним: йти швидко, дуже голосно,
прохання приїхати.
Різновиди прилягання
За морфологічною
належністю
головного слова
придієслівне - наполегливо
працює
придієприкметникове одягнений вишукано
придієприслівникове –
вивчивши напам'ять
приіменникове –
кава по-закарпатськи
приприкметникове –
щасливий несказанно
приприслівникове –
дуже весело
відмінкове
прилягання
За формою
залежного слова
власне прилягання
прислівникове: дуже
самовпевнений; ретельно
оглядає
дієприслівникове: говорити
затинаючись; ідуть співаючи
інфінітивне: наказ
атакувати; прохання
приїхати; прийшов зустріти
фразеологічне: сидить ні в
сих ні в тих; вискочив як Пилип
з конопель
займенникове: його (її)
будинок, мама, місце, речі
до повнозначного слова приєднується відмінкова
чи відмінково-прийменникова форма
власне відмінкове: працювати годину, перейти
кімнатою
відмінково-прийменникове: сміятися від
радості, крикнути від болю, сидіти край столу.
15.
КеруванняТип
підрядного
зв’язку між компонентами словосполучення,
коли головне слово вимагає від залежного
слова певної відмінкової форми: зустрів
(кого?) друга, посперечався (з ким?) з другом,
надіюся (на кого?) на друга
За морфологічним вираженням
головного компонента
прикм-ве
дієслівне
присл.-ве
вартий уваги,
повний води,
вірний присязі
посватав Оксану,
прив’язавши до сідел;
вкрита снопами
сумно
дівчині,
видно гори
За характером вираження
безпосереднє
безприйменникове
Засобом грамат.
зв’язку у
словосполученні є
закінчення залежного
слова:
підставити вітрила
вітрові; розмовляти
його мовою; символ
правосуддя,
дослідження мови, час
цвітіння, келих
мудрості.
опосередковане
прийменникове
Грамат. зв’язок
виражається
закінченням
залежного
компонента й
прийменником:
вивчаємо з користю
для себе; з роками
тягне у село; Крізь
будні, свята, ювілеї,
дати аж мерехтять
літа… (І.Савич)
16.
За семантикою головного словаСемантико-граматичні особливості
голов. слова вимагають обов’язкової появи
Сильне залежного
слова у певній відмінковій формі:
у формі знахідного відмінка без прийм-ка:
знайти (кого?) друга; відвідати (що?) виставку
у формі родового відмінка:
а) коли позначає частину від цілого: випити води;
б) у заперечних конструкціях із часткою не:
не прочитав книги;
в) коли літературними є паралельні форми
родового та знахідного відмінка:
співав пісні - співав пісень
у формі О. в. на позначення знаряддя праці:
писати (чим?) олівцем; різати (чим?) ножем.;
між префіксованим дієсловом та іменником з
прийменником, коли префікс дублює
прийменник – написати на дошці, відійти від
дверей;
при деяких зворотних дієсловах, які обов’язково
вимагають наявності іменника (у певній
відмінковій чи прийменниково-відмінковій формі):
милуватися садом, розуміється на квітах);
у деяких прикметникових словосполученнях –
притаманний для когось,
характерний для чогось,
властивий комусь
Слабке
Семантико-граматичні
особливості головн. слова не потребують
обов’язкової появи залежного слова у певній
відмінковій формі:
жити надією, жити в розлуці.
17. РЕЧЕННЯ ЯК ОСНОВНА ОДИНИЦЯ СИНТАКСИСУ
РЕЧЕННЯ – основна, граматично оформлена зазаконами певної мови, інтонаційно завершена
комунікативно-мовна одиниця, що є засобом
вираження думок, емоцій, почуттів та ставлення до
висловлюваної думки.
ОЗНАКИ
Предикативність
Інтонаційна
оформленість
Предикативність
РЕЧЕННЯ
Модальність
Смислова
завершеність
Граматична
організованість
(з грецької –
«висловлення, твердження»)
співвіднесеність змісту речення з
об’єктивною дійсністю.
Завдяки предикативності зміст речення
трактується як реальний чи можливий,
бажаний
тощо.
Головним
носієм
предикативності є присудок.
Предикативність формується граматичними
значеннями модальності, способу і часу.
18.
Модальністьвираження мовцем свого
ставлення (ствердження, зеперечення, бажання,
передбачання) до змісту висловлювання.
Модальність виражається дієсл. способами (Ми
вчимося. Ми б училися. Коли б ми вчилися.),
модальними частками (ніби, хіба що, чого доброго
тощо), спец. модальними словами (здається,
кажуть, безумовно, напевно, мовляв та ін.).
Інтонац. оформленість
Інтонація – це єдність висоти, сили, темпу і тембру
мовлення, які є засобом організації словесного
вираження
висловлювання
й
емоційно-вольових
показників виразності. Тому інтонац. оформленість
залежить від мети висловлення і буває: розповідна,
питальна, оклична. Інтонація завжди вказує на
завершеність речення. Тому навіть одне слово може
стати реченням: Весна. Ранок. Холодно.
Граматична організованість
Речення складається із слів, об’єднаних за
граматичними законами певної мови. Слова в
реченні набувають певної граматичної форми,
поєднуються різними типами зв’язку, становлять
єдине граматичне ціле.
Смислова завершеність
Речення
хар.-ся
відносною
закінченістю
висловленої думки і в мовному потоці є
частиною розгорнутого повідомлення.
19.
ПРОСТЕ ДВОСКЛАДНЕ РЕЧЕННЯДВОСКЛАДНИМ
наз.
речення,
граматичний центр якого виражений двома
головн. членами – підметом і присудком.
Душа горить в смертельному вогні (В.Стус)
Батько вишні садив на межі (Г.Чубач)
Членами
речення
бувають
повнозначні
частини
мови
і
нерозкладні словосполучення, що
виконують функцію слова.
Члени
речення
ГОЛОВНІ
ДРУГОРЯДНІ
підмет
присудок
предикативний
центр
ПІДМЕТ
означення
прикладка
додаток
обставина
зв’язок –
координація
Підмет
із
залежними
словами становить
групу підмета
Присудок
залежними
становить
присудка
ПРИСУДОК
із
словами
групу
20.
ГОЛОВНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯПІДМЕТ
– це грамат. незалежний гол. член
двоскл. речення, що означає предмет, ознака,
дія чи стан якого виражається присудком.
Відповідає на питання хто? що? Летіли і
летіли журавлі На південь, всі дорогою одною,
Перлистими,
сріблистими
ключами
(М.Рильський). В чужому квітнику не пахнуть
квіти (А.Листопад)
основні
ознаки
виражає граматичну
предметність
входить до схеми реч.
як його гол. член
переваж. вираж. Н.в.
займає типову позицію
перед присудком
перебуває у двобічному
(предикативному) зв’язку
з присудком
поєднується з присудком
способом
предикативного зв’язку –
координацією
семантика
суб’єкт дії: Я на
вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті
квітки (Л.У.).
об’єкт дії: Згадавсь
мені рядок одного
вірша (Д.Павличко).
носій стану:
І синя тінь лежить
від будяка сухого
(П.Мовчан).
носій ознаки:
Вранці на палубі я був
першим (М.Ірчан).
дія-процес: І
плакати – це також
щастя (Олесь Гончар)
21.
ЗА СТРУКТУРОЮПРОСТИЙ
ПІДМЕТ
СКЛАДЕНИЙ
ПІДМЕТ
ВИРАЖЕНІ
іменником: Відчиняє двері
осені вересень (В.Ткаченко)
займенником: Так ніхто
не кохав…(В.Сосоюра)
субст. прикм-м:
Грамотний – тямущий і
на все видющий
інфінітивом: Першою
думкою в Остапа було
тікати (М.Коцюбинський)
числівником: Останніми
вийшли двоє
субст.
дієприкм-м:
Поранений
лежить
в
снопах… (П.Воронько)
субст. вигуком: Гучне
«Ура» пронеслось тоді над
лугами …Л.Первомайський
субст. прислівником:
Можливо, це «потім» і не
настане (О.Іваненко)
лексичн. словосполуч: “Диво
калинове” Д. Білоуса – це
наша духовна історія
фразеолог. словосполуч.:
Ні богові свічка ні чортові
кочерга – людина
невизначеного характеру
синтаксичним словосп.-м:
- числівник + іменник у Н.в. чи Р.в.: А
на березі ріки три стоять стрункі
дубки (Л.Первомайський) Пильно
дивляться тисячі вікон (Б.Олійник)
- іменник із значенням сукупності +
іменник у Р.в.: Гурт хлопців підійшов
до берега.
- іменник (займенник) у Н.в. + іменник в
О.в.: Дмитрик з Гаврилком вчепились
ззаду за сани… (М.Коцюбинський)
- іменники більшість, меншість,
частина + іменник у Р.в.: Більшість
дітей відвідує дитсадок.
- іменник (займенник) у Н.в. + іменник
(займенник) у Р.в.: Кожен з нас
сподівається на успіх.
- іменник із значенням міри + іменник у
Р.в.: Кілограм пшениці коштує дві
гривні.
- інфінітив + іменник в О.в.: Бути
прикладом у роботі, в навчанні, в
побуті повинно стати невід’ємною
частиною батьківського авторитету
(В.Сухомлинський)
22.
ПРИСУДОК – головний, граматичноне залежний, член двоскл. речення, що
означає дію, стан, якість, властивість
предмета, позначуваного підметом.
Питання що робить підмет? що з ним
робиться? яким (чим) він є (був, буде)?
основні ознаки
характеризує підмет
входить до структ.
схеми речення як
його головний член
найчастіше вираж.
дієсл. формами
займає типову
позицію після
підмета
перебуває у
двобічному
(предикативному)
зв’язку з підметом
поєднується з підметом
способом
предикативного зв’язку
– координацією
семантика
дія: І мрії полинуть над
ясні
зірки,
в
країну
далекую чар (М.Рильський)
стан: Трохименко був
блідий, схвильований …
якість: А його очі були ще
синіші за небо…
(О.Гончар)
кількість:
Сто років - це ж дуже
багато (О.Іваненко)
належність: Неначе сонце
засіяло, неначе все на
світі стало моє
(Т.Шевченко)
родова характеристика:
Світязь – душа народу…
(Р.Братунь)
23.
ЗА СТРУКТУРОЮПРОСТИЙ
дієслівний
СКЛАДЕНИЙ
СКЛАДНИЙ
(подвійний)
Складений
дієслівний
Складений
іменний
Ускладнена
форма
складеного
дієслівного
Ускладнена
форма
складеного
іменного
24.
Простий дієслівний присудоквиражається одним дієсловом
дієсловом дійс. сп-бу
тепер., мин. та майб.
часу
Білі гуси летять над
лугами, в синім небі
біліють снігами (О.Олесь).
дієсл. аналіт.
формою майб. часу
Як же без мене ти будеш
рости, хто тебе стане у
люди вести? (О.Олесь)
дієсловом наказ.
способу
дієсл. формами
умовного способу
Хай він жде біля криниці,
Хай скучає до зірниці
(А.Малишко)
Сказав би словечко, так
вовк недалечко (Н. тв.).
інфінітивом
Люди орати, а він спати
(Н.тв.)
дієслівно-вигук.
формою
А зима тут снігу – кидь!
(О.Олесь)
звуконаслід.
словами
дієсловом бути
фразеологічним
сполученням
Пливе човен, води повен,
та все хлюп-хлюп-хлюп.
І буде правда на землі
(Т.Шевченко)
Ти
даремне
поклонів.
не
бий
25.
СКЛАДЕНИЙ ДІЄСЛ. ПРИСУДОК (С Д П)Допоміжне дієслово
(граматичне значення)
Інфінітив
(лексичне значення)
+
Фазові дієслова
вказують на початок;
кінець; продовження дії
На синьому небі почали
вже зорі виблискувати
(Б.-І. Антонич).
Модальні дієсл (вираж.
можливість/неможливість,
бажання, зобов’язання,
волевиявлення, мисленя,
мовлення)
Я
хочу
бачити
світ
розплющеними очима
(І.
Драч).
Ніхто
не
наважувався
починати
розмову (М.Коцюбинський)
прикметниками типу
здатен, схильний, радий,
готовий, змушений
Рад
іще
раз
він
побачить отаку зиму
(В.Сосюра).
Молодість
здатна
творити
несподіване …(Я.Качура).
фразеологізм
Поставив він за справу
честі найважчий камінь
спершу перенести
(Крижанівський)
Не є складеним дієслівним присудком:
1) інф-в + особ. або род. дієсл. руху : Я пішов купатися.
2) інф-в + дієсл. мовлення, спонукання Командир
наказав атакувати.
Ти примусиш його працювати
Ускладнена фма СДП
Модальне
+
=
дієслово
Інф-в
фазов. чи
мод. д-ва
+
Інф-в - носій
осн. лекс. зння присудка
Інженер мусив погодитися виїхати
26.
СКЛАДЕНИЙ ІМЕННИЙ ПРИСУДОК (СІП)Дієслово-зв’язка
+
- БУТИ (в усіх часових і
способових формах)
Бо ти є Вічність. Ти є Правда,
Добро і Краса народу нашого
(С.Плачинда)
- ЯВЛЯТИ СОБОЮ,
СТАНОВИТИ
Місто являло собою жахливі
руїни
- ВИЯВЛЯТИСЯ, ЗВАТИСЯ,
ВВАЖАТИСЯ, ОПИНЯТИСЯ,
НАЙМЕНУВАТИ, РОБИТИСЯ,
УТВОРЮВАТИ, СТАВАТИ,
ЗАЛИШАТИСЯ тощо
Мірошник той Хомою звався
(Л.Глібов).
- ІТИ, ПОВЕРНУТИСЯ,
СТОЯТИ, СИДІТИ, ЛЕЖАТИ,
ПРАЦЮВАТИ, СЛУЖИТИ,
РОБИТИ тощо Додому Степан
повернувся зовсім хворим
Усклад
-нена
ф-ма =
СІП
особ. (родова)
ф-ма доп.
модальн.
(фазового)
д-ва
Іменна частина
ІМЕННИК: Земля – мов
казка (В.Симоненко).
ПРИКМЕТНИК: Осінь була
дощова, холодна, вітряна
(А.Хижняк).
ЗАЙМЕННИК: Тут кожен
камінь – мій, і кожен подих
– мій.
ЧИСЛІВНИК: О земле
вічна, ти – одна на світі!
(Є.Маланюк)
ДІЄПРИКМЕТНИК: Тепле
повітря навкруги було
напоєне густими
пахощами степових квітів
(О.Гончар).
ПРИСЛІВНИК: Жити на
землі – не просто.
стійким СЛОВОСП-М: Був
він стріляною птицею.
+
д-возв’язка
у ф-мі
інф-ва
+
іменна
частина
Я хотів би вітром бути… (М.Рильський).
Справа починала бути поганою
(М.Коцюбинський)
27.
СКЛАДНИЙ (подвійний)ПРИСУДОК склад-ся з двох повнознач. слів:
дієслів руху, д-сті або стану і предикат. члена
(прикм-ка, дієприкм-ка, займ-ка, числ-ка, ім-ка)
СЕМАНТИКА
дієслова
СТАН (тимчасове
перебування в стані):
стояти, сидіти,
спати, читати
РУХ: їхати, ходити,
кинутися,
повернутися
Перехід з одного
стану в інший:
стати, рости,
родитися, зупинитися
ДІЯЛЬНІСТЬ: жити,
працювати, служити
МОВЛЕННЯ:
сказати, доповнити,
обзиватися
Наприклад
Сава Андрійович
сидить
засмучений
Я приїхала до вас
за вчительку
(М.Коцюбинський)
Не кожен родиться
крилатим.
В моєму серці ти
жила веселою і
молодою.
Лукаш прощався
сумний, невеселий.
Першим обізвався
батько.
28. НЕЧЛЕНОВАНІ РЕЧЕННЯ (слова-речення) – особл. структур. тип простого речення, який хар-ся синтакс. нерозкладністю і склад-ся з одного слова. Н
НЕЧЛЕНОВАНІ РЕЧЕННЯ (словаречення) – особл. структур. типпростого
речення,
який
хар-ся
синтакс. нерозкладністю і склад-ся з
одного слова. Не поділ-ся за чл. речен
КЛАСИФІКАЦІЯ
1. СТВЕРДЖУВАЛЬНІ (схвалюють сказане):
- Чи ви не з села? - Еге...
2. ЗАПЕРЕЧНІ (виражають незгоду зі
сказаним): -Хіба довідались? - Ні!
3. СПОНУКАЛЬНІ (спонукають до виконання
дії): - Геть! Геть! Дітей моїх обібрав! Жінку
голодну лишив
4. ПИТАЛЬНІ (спонукають до пояснення своєї
думки, уточнення її; виражаються ствердж.
або спонукальними словами):
- Здорові були, діду! - Га? - питає дід Тиміш
5. ЕМОЦІЙНО-ОЦІННІ (виражають емоції захоплення, обурення, страх):
- Ох! Красота! - вигукнув мисливець
6. Слова-речення, що виражають
ВІТАННЯ, ПРОХАННЯ, ПОДЯКУ,
ВИБАЧЕННЯ: -Добрий вечір, дядьку
Мартине! А бог на поміч!.. - гукають
Мартинові здалека.
29. НЕПОВНІ РЕЧЕННЯ – речення, у яких пропущено один чи декілька потрібних для його структури членів, що встановлюється з попереднього реченн
НЕПОВНІ РЕЧЕННЯ – речення, уяких пропущено один чи декілька
потрібних для його структури членів,
що встановлюється з попереднього
речення чи ситуації мовлення.
РІЗНОВИДИ
ВЛАСНЕ-НЕПОВНІ:
- контекстуальні: Червоними
озерами цвіли в лісосмузі маки.
Синіми озерами біля них – сокирки.
- ситуативні: На Василенка (у
маршрутці). Візьми (ручку)
- парцельовані: Шпак – як враг, на
садки налітає. А дятел – у-у-у…
Трудяга.
- обірвані: Я не Ганна, Не наймичка.
Я… Та й оніміла
ЕЛІПТИЧНІ
Садок вишневий коло хати. В небі
журавлів готичний ключ. Біля кладки
верба. Тут обелісків ціла рота.
Кругом непроглядь.
30.
Мої кохані, милі вороги!Я мушу вам освідчитись в симпатії.
Якби було вас менше навкруги,–
людина може вдаритись в апатію.
Мені смакує ваш ажіотаж.
Я вас ділю на види і на ранги.
Ви – мій щоденний, звичний мій тренаж,
мої гантелі, турники і штанги.
Спортивна форма – гарне відчуття.
Марудна справа – жити без баталій.
Людина від спокійного життя
жиріє серцем і втрачає талію.
Спасибі й вам, що ви не м’якуші.
Дрібнота буть не годна ворогами.
Якщо я маю біцепси душі –
то в результаті сутичок із вами.
Отож хвала вам!
Бережіть снагу.
І чемно попередить вас дозвольте:
якщо мене ви й зігнете в дугу,
то ця дуга, напевно, буде вольтова.
Ліна Костенко