Історія виникнення фармакології

1. Презентація

Історія виникнення
фармакології

2.

Фармакологія (грец. pharmakon –
ліки,logos – вчення; єгипетське “фармакі”
– той, хто дарує зцілення) – це наука про
дію на організм хімічних сполук, які
використовуються для лікування,
профілактики і діагностики захворювань
людей і тварин.

3.

Фармакологія як наука
сформувалася у середині
ХІХ ст., хоча відомості
про властивості й
застосування лікарських
засобів для лікування
різноманітних
захворювань доходять до
нас із глибокої давнини.
Відомо, що
неандертальці ще за 10045 тисяч років до н.е.
застосовували лікарські
рослини.

4.

Гіппократ —
давньогрецький лікар.
Він сформулював своє
бачення медицини:
“ Лікувати – означає
забирати з організму
погане і давати те, чого
бракує ”. Гіппократ широко
використовував лікарські
рослини, причому радив їх
застосовувати в
натуральному вигляді. Він
вважав, що за такої умови
лікарські рослини
зберігають свою
лікувальну силу.
ГІППОКРАТ
460-377 рр. до н.е.

5.

ДІОСКОРИД
(40 н. е., — 90 )
Педаній Діоскорид —
давньоримський військовий лікар
грецького походження, фармаколог і
натураліст.
Основна робота Діоскорида — «Про
лікарські речовини» (лат. De materia
medica) містить опис 1000 різних
медичних препаратів і 600 рослин,
розбитих на 4 групи: благовонні
рослини, харчові, медичні і
виноробні. В середні віки «De
materia medica» вважалася
основним джерелом по ботаніці і
фармакології. Багато які з назв
рослин, які використовуються
сьогодні, були дані Діоскоридом.

6.

Клавдій Гален — грецький
лікар, хірург і
філософ римської доби.
Гален вважав, що
людське тіло складається із
щільних і рідких частин,
досліджував організм
шляхом спостереження за
хворими і розкриття трупів.
Одним з перших став
основоположником експерементальної медицини.
Його основні праці з
анатомії: «Анатомічні
дослідження», «Про
призначення частин
людського тіла».
ГАЛЕН
(131—200)

7.

Авіценна - перський вченийенциклопедист, філософ, лікар, хімія.
Вважається найвпливовішим
поліматом Золотої доби ісламу.
Ібн Сіна написав близько 450
трактатів на теми з різних галузей
науки, з них збереглося близько 240.
Більшість з його праць (близько 150)
присвячені філософській тематиці,
40 — медицині. Найвідомішими
роботами є «Книга зцілення»,
обширна філософська і наукова
енциклопедія, і ”Канон лікарської
науки ” який був основним
підручником для вивчення медицини
у багатьох середньовічних
університетах. У другій і п’ятій книзі
опису присвячено майже 900
лікарських засобів із рослин,
мінералів та органів тварин.
Авіценна
(980 — 1037)

8.

У 18-му столітті Ганеман запропонував власну систему лікування гомеопатію.
Основні принципи гомеопатії:
а) закон подібності, згідно з яким хвороби
виліковуються тими засобами, які у великих дозах
викликають у здорових людей подібні даному
захворюванню хворобливі явища;
б) закон малих доз діючої речовини, згідно з яким
сила дії лікарських речовин збільшується по мірі
зменшення її дози (концентрації);
в) необхідність випробування лікарських речовин на
людях.

9.

ПАВЛОВ І. П.
(1849-1963)
Фізіолог І.П.Павлов був експериментатором,
який почав свою роботу в клініці. Праці
І.П.Павлова проводились у трьох
напрямках:
1) роботи по вивченню вищої нервової
діяльності, а саме: вивчення механізму дії
кофеїну і бромідів. Було встановлено, що
броміди підсилюють процеси гальмування у
корі головного мозку, а кофеїн підсилює
процеси збудження у корі головного мозку;
2) у сфері кровообігу разом із Чистовичем
розробили метод серцево-легеневого
препарату, що дало можливість дослідити
вплив серцево-судинних засобів на хвилинний
об'єм серця; вивчена дія горицвіту весняного
(Бубнов), конвалії (Богоявленский) на серце.
3) у сфері травлення вивчена дія гіркот на
травлення. Було доведено, що гіркоти
подразнюють смакові рецептори, розміщені у
ротовій порожнині, рефлекторно стимулюють
секрецію шлункового соку (через ЦНС стимулюючи центр голоду).

10.

Великий внесок у розвиток
фармакології зробив академік
М.П.Кравков, який очолив
кафедру фармакології у
Військово-медичній академії
(Санкт Петербург). М.П.Кравковим
вперше введено у клініку
внутрішньовенний гедоналовий
наркоз, вивчено особливості його
дії при патології серця,
ендокринних залоз, багато зробив
для вирішення питання загальної
фармакології, написав посібник
"Основи фармакології", що
витримав декілька перевидань.
М.П.Кравков створив школу
фармакологів і по праву
вважається засновником
фармакології. Ним розроблена
методика ізольованих органів.
КРАВКОВ М. П.
(1892-1981)

11.

Розвиток фармакології на Україні
АМБРОДИК-МАКСИМОВИЧ
(1744-1812)
Нестор Максимович АмбродикМаксимович - український та
російський вчений, родом з
Полтавщини працював у
Петербурзі; професор акушерства у
Петербурзьких госпіталях і
повивальному інституті. Медик і
вчений,
педіатр, ботанік, фітотерапевт. Автор
перших в Російській
імперії підручників з акушерства та
медичних словників. Головні праці:
«Мистецтво сповивання», «Анатомофізіологічний словник», «Словник
медико-хірургічний латинською та
російською мовою». Також був
автором перших в Росії праць з
ботаніки й фітотерапії «Новий
ботанічний словник російською,
латинською та німецькою мовою»,
«Початкові основи ботаніки», «Опис
цілющих рослин»

12.

ІВАН ЧЕКМАН
(04.10.1936)
Вивчає фармакологію
препаратів рослинного
походження. Встановив, що
ефірні масла рослин мають
властивість утворювати
комплекси з ксенобіотиками,
зменшувати їх токсичність та
виводити з організму.
Автор понад 900 наукових
праць, в тому числі 67
монографій, довідників,
підручників, посібників,
словників, 20 методичних
рекомендацій, 70 патентів.
Підготував 22 докторів і 35
кандидатів медичних наук.