Тема ІІ світової війни та руху опору в повоєнні десятиліття

1. Література хх століття.

ЛІТЕРАТУРА
ХХ СТОЛІТТЯ.
Тема ІІ Світової Війни та руху опору в повоєнні
десятиліття.

2.

Скінчилася Друга світова війна.
У світі склалися воєннополітичні блоки, які
протистояли один одному.
Двополюсність світу вплинула
й на літературний процес.
З'явилися «країни со
ціалістичної співдружності», у
їхніх літературах
запроваджувався
«соціалістичний реалізм».

3.

Однак цьому методові чинився опір
(гласний і негласний) у польській,
угорській, чеській та інших літературах.
Почала роз падатися система
колоніалізму, наростала національновизвольна боротьба в Азії, Африці.
Численні локальні конфлікти та війни
продовжували тримати людство в
напруженні. І хоча в 60-70-х рр. XX ст.
загрозу третьої світової війни було
відвернено, атомний при вид блукав по
земній кулі.

4.

Мал. 1, 2. Воєнна тематика
Мал. 3. Соціалістичний реалізм

5.

Найяскравіші представники — Ж. П.
Сартр, А. Камю.
Однією з найпоширеніших і найболючіших у
літературі цього часу була, звісно, воєнна тема.
Великий вплив на її розкриття мав
екзистенціалізм.
Екзистенціалізм (лат. існування) — один із
провідних напрямів у філософії XX ст. —
літературна течія, що набула найвиразні шого
розвитку у Франції 30-40-х рр. У літературі
екзистенціалізму закарбувалися напружене
переживання духовної кризи західної цивілізації,
відчуття втрати сенсу буття, зображення
нездоланно го трагізму людського життя — його
приреченості на самотність, відчуженість і
занедбаність у ворожому світі, змалювання
ситуації морального вибору особистості в
«межовій» ситуації.

6.

Світова художня література повоєнних років жила
проблемами й тривогами свого часу, сподіваючись, що
людство нарешті скаже: «Прощавай, зброє!».
З’являються нові жанри, наприклад «робітничий роман»
(літератури німецька, англійська, американська,
чехословацька); «антиколоніальний роман» (англійська
література).

7.

Письменники розуміли, що у XX ст.
світова спільнота опинилася перед
вибором шляху в майбутнє, і від цього
вибору за лежить саме її існування. Тому
з тривогою постійно порушували цю
проблему. Одні віддавали перевагу
формам умовним, алего ричним, інші —
життєподібним. Французький письменник
Робер Мерль та американський митець
Рей Бредбері звернулися до жан ру
роману-антиутопії, зосередивши увагу на
бездуховності тоталітаризму, небезпеці
ідеологічних чвар, які можуть призвести
до катастрофи.
У другій половині XX ст. бурхливо
розвиваються «масова культура»,
«масова література», які не збагачують,
не вдосконалюють суспільство й людину,
а маніпулюють ними. Малохудожня
книжкова продукція пропагує бездумний,
безтурботний, іноді жорстокий і
розпусний спосіб життя.

8.

Мал. 1. Рей Бредбері
Мал. 3. Антиутопія
Мал. 2. Робер Мерль

9.

Письменники гуманістичного
спрямування борються за душу й розум
людини, і саме це є об’єднувальним
началом у літературі XX ст.
«Старий світ» (Європа) ближче
ознайомлює з літературою «Нового світу»
— американською. Активізуються
літератури так званого «третього світу», на
авансцену світової літератури 1950 1960-х
рр. виходять роман, поезія Латинської
Америки. Європа пізнає художній світ
японської літератури.
З настанням 20-го століття японська література
починає проникати на Захід. Завдяки перекладам західні
читачі знайомляться з творами японських авторів. Твори
нового часу, що найбільше читаються часто на
англійській і іншій мовах, включають "Кікьо"
("Повернення додому") Осарагі Дзіро, "Кінкакудзі" ("Храм
Золотого павільйону") Мішіма Юкіо і "Таде куу муші"
("Хтось вважає за краще і кропиву") Танідзакі Дзюнітіро.

10.

У 1968 р. Японія здобуває свого першого
Нобелівського лауреата в галузі літератури японському письменнику Кавабата Ясунарі (1899-1972)
присуджується Нобелівська премія за успіхи в області
літературної творчості. Кавабата широко відомий за
кордоном численними перекладами своїх творів,
включно з такими, як "Снігова країна", "Тисяча
журавлів" і "Кіото", "Стогін гори" і інші. Його стиль
пронизаний прагненням до краси, надзвичайним
ліризмом і загостреною чутливістю.
У 1994 р. Нобелівська премія з літератури була
присуджена ще одному японському письменнику - Ое
Кендзабуро.
Мал. 1. Кавабата Ясунарі

11. Постмодернізм.

Постмодернізм — напрям у —
У світовій літературі 1960–70-х рр.
з’явилися нові явища і тенденції:
активізувалися провідні літературі та
мистецтві другої половини ХХ ст. Для
прихильників постмодернізму
характерні розчарування в ідеалах та
сумніви в загальноприйнятих
цінностях, критичне ставлення до
раціональних засад буття, розуміння
неоднозначності та суперечливості
світобудови. Провідними ознаками
постмодерністського стилю є тотальне
висміювання, гра з «чужим» текстом,
суміш різноманітних стилів,
використання елементів масової
літератури тощо.

12. Магічний реалізм.

60–70-ті рр. ХХ ст. — це час розквіту і
так званого «магічного реалізму», що
сміливо поєднував реалістичні й
символічні узагальнення, життєву, навіть
побутову достовірність і міф,
національну своєрідність та
універсальність, раціональне,
дидактичне й ірраціональне, містичне.
«Магічний реалізм» дав світові
блискучих майстрів слова,
найвидатнішим серед яких є Ґабріель
Ґарсія Маркес. Цей колумбійський
письменник приголомшив художній світ
ХХ ст. своїми романами, і найвідоміший
серед них — «Сто років самотності».
Звернувшись до народно-міфологічної
фантастики, він створив фантастичний
усесвіт, який міцно переплітається з
історичними реаліями
латиноамериканського континенту.