Форми залягання гірських порід

1. На самостійне опрацювання:

1. Форми залягання гірських порід (інтрузивних,
ефузивних та ін.).
2. Процес
формування
складов,
пластів.
Визначення. Види складок (синклінальні,
антиклінальні), форми складок.
3. Розривні тектонічні порушення.
4. Геологічна діяльність річок, льодовиків, морів,
озер.
5. Геологічна діяльність вітру. Коразія, дефляція,
еолова транспортація, акумуляція пісків. Види
алювію, пролювій, делювій.
6. Умови утворення осадів. Теригенні осади,
біогенні осади, кремнисті осади, хемогенні
осади.

2. Вивітрювання та продукти вивітрювання

Первинним процесом, що спричиняє формування
уламкових відкладів та підготовлює матеріал для
подальшого транспортування та відкладення є процес
вивітрювання.
Вивітрювання (гіпергенез) – сукупність процесів фізичного
руйнування, хімічного і біохімічного розкладу мінералів
та гірських порід різного походження, а також
заміщення їх новими. Головні фактори хімічного
вивітрювання – вільний кисень, вуглекислий газ,
органічні речовини і вода. Оскільки вода відіграє
найголовнішу роль, то хімічне вивітрювання інтенсивно
проявляється у вологому тропічному кліматі. У вологому
помірному кліматі воно менш інтенсивне. У сухому
кліматі, де води мало, і в дуже холодному, де вода
більшу частину року знаходиться у твердому стані,
хімічне вивітрювання дуже слабке, і на перший план тут
виступає вивітрювання фізичне.

3.

Фізичне вивітрювання. Основні фактори
фізичного вивітрювання – добові і сезонні
коливання температури, які викликають
почергове об’ємне розширення і стиснення
гірських порід, періодичне замерзання води у
порах і тріщинах, діяльність кореневих систем
рослин. Особливим видом фізичного
вивітрювання є десквамація - злущення,
відшаровування порід. Найінтенсивніше
десквамація проявляється в аридному кліматі,
де при інсоляційному (від сонячного
випромінювання) нагріванні створюються
сильні перепади температур у тонкому
приповерхневому шарі породи. Це призводить
до утворення тріщин, паралельних поверхні
виходу, відокремлення пластин і лусок.

4.

Хімічне вивітрювання. Основні види
перетворення порід при хімічному
вивітрюванню повязана із діяльністю води,
кисню, вуглекислоти, органічних кислот та
цілого ряду розчинених у воді іонів ( , Cl-, Ca2+,
Mg2+, Na+, K+) є окислення, карбонатизація,
гідроліз та гідратація.
Органічне вивітрювання. Органічне
вивітрювання – процес зміни порід при впливі
нижчих (бактерії, водорості, грибки, мохи,
лишайники) і вищих рослин та тварин. Дуже
велику роль у хімічній зміні мінералів
відграють органічні кислоти, які виділяють
живі організми або утворюються при розкладі
їх відмерлих залишків. Головним продуктом
органічного вивітрювання є ґрунти.

5.

Елювій. Результатом всіх видів процесів вивітрювання
є накопичення продуктів вивітрювання, частина з
яких переміщується, а частина, яка залишається на
місці, складає особливий тип континентальних
відкладів – елювій.
Елювій – топографічно незміщені рихлі продукти
вивітрювання гірських порід. Розрізняють
термофракційний, кріогенний та хемоморфний
елювій.
Кори вивітрювання. Сукупність продуктів
вивітрювання на значних площах або видовжених
смуг вздовж тектонічно ослаблених зон називають
корами вивітрювання. Масштаби площ їх
розвитку, потужність і склад залежать від
температури, вологості, рельєфу, рослинного
покриву та тривалості процесів

6.

З процесами вивітрювання тісно пов’язане утворення
ґрунту за рахунок біохімічного перетворення продуктів
вивітрювання та збагачення їх органічною речовиною гумусом.
Грунт характеризується, насамперед, наявністю органічної
речовини і численних мікроорганізмів (бактерій і
нижчих грибів). Процеси ґрунтоутворення або
ґрунтоутворенням досить своєрідні, так що їх
виділяють із власне елювіальних процесів.
Найважливіший фактор ґрунтоутворення – рослинність. Її
коренева система пронизує грунт і, вилучаючи із неї
поживні речовини, впливає хімічно на мінерали ґрунту.
Величезні маси органічної речовини відмерлих рослин
перероблюються мікроорганізмами і перетворюються у
перегній або гумус. Значна частина гумусу складається
із гумінових кислот, які, у свою чергу, переважно є
колоїдними речовинами, розчиненими у воді.

7.

Власне грунт поділяється на два горизонти – верхній
горизонт А і нижній горизонт В. Горизонт А
називається елювіальним горизонтом або
горизонтом вимивання. Він найбільш збагачений
гумусом. Тут відбувається найбільш інтенсивне
вивітрювання мінералів ґрунту, а всі або частина
розчинених і колоїдних продуктів вивітрювання
виноситься водою у нижні горизонти ґрунту.
Горизонт В називається ілювіальним горизонтом
або горизонтом вмивання. У ньому міститься
менше гумусу і менш інтенсивно перебігають
процеси вивітрювання. Але головною його
особливістю є те, що у ньому відкладається частина
колоїдних і водорозчинних продуктів вивітрювання.

8.

Тип ґрунтів поступово змінюється з мірою просування в
глиб зони степів і пустель. За чорноземами спочатку
йдуть каштанові ґрунти, потім бурі напівпустельні і,
наприкінці, сіроземи пустель помірного поясу. Останні
є настільки малорозвиненими ґрунтами, що
забарвлення, структура і інші властивості сіроземів
багато в чому визначається складом порід, на яких вони
розвинені.
Аналогічний ряд змінюючи один одного ґрунтових типів
можна прослідити у тропічному поясі з мірою
просування від постійно вологої при екваторіальної
зони або дощових районів з мусонним кліматом до
поясу пустель. Латеритні ґрунти тропічних лісів навіть у
найвищих горизонтах не віднаходять залишків гумусу,
хоча вміст його буває значно більше ніж у ґрунтах
підзолистих ґрунтів. Тут переважають безбарвні гумусові
кислоти.

9.

У ґрунтах вологих субтропічних лісів під забарвленим
гумусом верхньої частини горизонту А розташовується
сильно освітлений горизонт, для якого розрізняють лісні
субтропічні жовтоземи і червоноземи.
Крім автоморфних ґрунтів, у кожній зоні можуть виникати
гідроморфні ґрунти. Вони утворюються там, де ґрунтові
води лежать біля поверхні Землі і грунт переважно
насичений водою.
Іншого вигляду гідроморфні ґрунти набувають в понижених
ділянках у країнах з семиаридним і аридним кліматом. Тут
ґрунтові води, як правило, засолені. При близькому
заляганні їх до поверхні відбувається інтенсивне
випаровування, на заміну випареній воді знизу
підтягуються нові порції і знову випаровуються, а солі
випадають у твердому вигляді. Так утворюються
солончаки, у яких верхні частини розрізу збагачені
сульфатами і хлоридами.