Метод конституційно-правового регулювання

1. Презентація на тему: Метод конституційно – правового регулювання

ВИКОНАЛА СТУДЕНТКА 2 КУРСУ
ГРУПИ ЮД
- 641:
ГУЦАЛЮК М.Д.

2. Зміст:

1. Метод, методологія.
2. Метод конституційного права.
3. Характеристика конституційного права.
4. Визначення методу конституційного регулювання.
5. Сутність, структурні та функціональні особливості методу конституційного регулювання визначаються характером і
специфікою предмета регулювання.
6. Ознаки методу конституційного права.
7. Метод правового регулювання характеризується трьома основними чинниками.
8. Імперативний метод.
9. Диспозитивний метод.
10. Рекомендаційний метод.
11. Заохочувальний метод.
12. Методологія науки конституційного права.
13. Спеціальні методи.
14. Складні й динамічні процесі.
15.Універсальність методу конституційного регулювання.
16.Висновок.

3.

Метод науки – це сукупність правил, прийомів, принципів
пізнання, які забезпечують отримання об"єктивних, достовірних
знань.
Методологія – це вчення про методи пізнання, теоретичне
обгрунтування використовуваних у науці методів і способів
пізнання; теорія методів, сукупність певних теоретичних
принципів, логічних прийомів і конкретних способів дослідження
явищ; система певних теорій, гносеологічних та онтологічних
принципів, законів і категорій, які опосередковують загальні
властивості й зв"язки буття і наукового пізнання.

4.

Метод конституційного права —це система
способів, прийомів цілеспрямованого юридичного
впливу норм конституційного права на суспільні
відносини, що є предметом конституційноправового регулювання.

5.

Характеристика конституційного права не вичерпується
його предметом. Важливе значення має метод регулювання, під яким, звичайно, розуміють систему прийомів і способів, за допомогою яких норми галузі права
впливають на конкретні суспільні відносини, впорядковують їх щодо цілей і завдань правового регулювання.

6.

Визначення методу конституційного регулювання не
вичерпується встановленням способів правового впливу
суб'єктів конституційного права на суспільні відносини.
Важливо також встановлювати коло та статус таких
суб'єктів, якими є народ, нація, особа тощо.

7.

Сутність, структурні та функціональні особливості методу конституційного
регулювання визначаються характером і специфікою предмета регулювання.
1. За допомогою конституційного регулювання закріплюються не всі, а найголовніші, кардинальні принципи й
положення, які визначають зміст та основні напрями розвитку суспільства. Роль цього регулювання є надзвичайно
важливим і полягає в тому, щоб об'єднати волю народу України в одне ціле, спрямувати народ на досягнення
завдань і цілей, які стоять перед ним.
2. Максимально високий юридичний рівень — характерна особливість цього методу. Конституція України на
найвищому законодавчому рівні закріплює відносини, що виникають і діють у процесі здійснення основ
повновладдя народу України. І це закономірно, оскільки Конституція має абсолютну вищу юридичну силу, а всі
інші акти повинні беззастережно їй відповідати. Безпосереднє закріплення — визначальний метод галузі конституційного права України.
3. У конституційному праві переважають методи імперативного, централізованого регулювання, при якому
відносини між суб'єктами права ґрунтуються на засадах субординації, тобто підпорядкування одного суб'єкта
іншому. І це невипадково, оскільки об'єктом конституційного правового впливу є основоположні відносини
владарювання (влади) народу України. Така імперативність відрізняє розглядувану галузь від інших галузей, де міра
категоричності приписів може бути значно слабшою.
4. Однією з особливостей методу конституційного регулювання є його установчий характер. В суспільстві є багато
відносин, які потребують первинного правового впливу, тобто регулюються "вперше". Не випадково у цьому
відношенні виняткова роль Конституції, яка встановлює основи конституційного ладу, принципи взаємовідносин
особи й держави тощо. Саме таким методом встановлюються порядок формування органів державної влади,
прийняття правових актів органів державної влади, конструкція правової системи тощо.
5. Метод конституційного регулювання має універсальний характер. Його дія в більшості випадків поширюється на
всі сфери життєдіяльності, а норми інших галузей регламентують конкретні сторони суспільного життя.
6. Специфічною рисою методу, що розглядається, є поєднання безпосереднього, прямого регулювання суспільних відносин нормами конституційного права з непрямою (опосередкованою) дією всієї Конституції, її
інститутів та окремих норм.
7. Поєднання стабільності й динамізму — одна із специфічних ознак методу конституційного регулювання. З
одного боку, Конституція — це надзвичайно постійний, стійкий політико-правовий документ, про що свідчить,
зокрема, порядок зміни її положень.

8. Ознаки методу конституційного права:

а) регулює найважливіші політичні, економічні, соціальні,
культурні (духовні) та інші, тісно пов'язані з ними суспільні
відносини;
б) обумовлений функціями конституційного права;
в) має, здебільшого, імперативний (категоричний)
характер;
г) сприяє реалізації інтегративної функції
конституційного права по відношенню до інших галузей
національного права; представлений сукупністю
різноманітних способів (методів) спеціального впливу на
конституційно-правові відносини тощо.

9. Метод правового регулювання характеризується трьома основними чинниками:

порядок
установлення прав та
обов'язків
ступень їхньої визначеності і
самостійність дії суб'єктів
шляхи забезпечення прав і обов'язків

10. Імперативний метод -  це один із основних методів правового регулювання, який передбачає категоричну та детальну регламентацію

Імперативний метод -
це один із основних методів правового регулювання,
який передбачає категоричну та детальну регламентацію поведінки учасників правових
відносин. Він спирається на субординації і підпорядкуванні, а також використовується для
регулювання найбільш значущих для держави інтересів. В імперативному методі
правового регулювання ширшим є застосування встановлення обов'язків, обмежується
державою ініціатива суб'єктів суспільних відносин, серед юридичних документів,
переважними є акти одностороннього волевиявлення, а правова регламентація має
загальний характер.
Характерними рисами імперативного методу
є:
Сувора підлеглість одних суб'єктів іншим
Виконавська дисципліна
Пряме виконання вказівок юридичними та фізичними особами

11. Диспозитивний метод – це один із методів правового регулювання, який передбачає впорядкування суспільних відносин за допомогою

Диспозитивний метод – це один із методів правового регулювання, який передбачає
впорядкування суспільних відносин за допомогою дозволів, які передбачають вільну саморегуляцію
суб'єктами власної поведінки, на основі принципів права.
В даному методі більша перевага надається дозволу, а не зобов'язанню та заборонам, в такому
випадку учасники суспільних відносин можуть відступати від визначених у правових актах варіантів
поведінки, і самі можуть вирішувати свою роль участі в таких відносинах, а право визначає лише
найважливіші моменти їх взаємодії. Диспозитивний метод ґрунтується на рівноправності і
незалежності сторін один від одного, він передбачає вільну саморегуляцію суб'єктами своєї
поведінки, але встановлює межі і процедури такої саморегуляції.
Він є характерним для приватного права, тому що наділяє самостійністю певну особу у
виборі варіанта поведінки, право визначає найбільш важливі аспекти його взаємодії.
Диспозитивний метод здійснюється шляхом:
Установлення правил, що встановлюють межі дозволеної поведінки
Субсидіарних правил, які застосовуються тільки в тому разі, якщо особи не домовилась про
встановлення певних правил між собою (не забажали або забули їх встановити)
Правил, що закріплюють принципи правового регулювання певної сфери суспільних відносин.

12.

Рекомендаційний метод – це метод правового регулювання, який
полягає у наданні учасникам правових відносин вказівок, що не
несуть в собі обов’язкової юридичної сили, стосовно прийнятої для
суспільства для суспільства, ефективної поведінки.
Суб'єктам не забороняється обирати той варіант поведінки, який на
їхню думку є найбільш правильним, або використати той варіант,
що був рекомендований вказівкою, частково. Прикладом
застосування цього методу може слугувати розроблення
уповноваженими державними органами певних трудових договорів
(контрактів) між роботодавцем та працівником, які сприяють
усуненню виникнення всіляких непорозумінь між ними.

13.

Заохочувальний метод – це метод правового регулювання, який
передбачає створення таких умов, за наявності яких вибір суб'єктом
певного варіанта юридично значущої поведінки надасть йому
додаткових матеріальних (наприклад, премія) або нематеріальних
благ (додаткові дні відгулу).
Метод використовує стимулювання за допомогою комплексного
застосування різних способів правового заохочення такої поведінки
суб'єктів, яка є найбільш бажаною для досягнення цілей, що
поставлені державою

14.

Методологія науки конституційного права
спрямована на практику. Вона даєнаукове
обгрунтування діяльності державних органів,
народних депутатів,інститутів самоврядування.
Методологічна підготовка спеціалістів з
конституційного права має своїм завданням
озброєння їх необхіднимизнаннями, які принесуть
практичну віддачу.
У науці конституційного права з успіхом
використовуються здобутки і методи соціології,
психології, кібернетики, синергетики тощо. При
цьому треба мати на увазі, що в науці, системі
знань взагалі є два рівні – емпіричний і теоретичний.

15. Спеціальні методи

як правило, значна кількість, оскільки розмаїта
сама конституційно-правова матерія. Серед них
– системний та соціологічний метод, метод
кількісного та якісного аналізу, порівняльний,
історичний, формально-логічний (догматичний)
метод та ін.

16. Складні й динамічні процеси

відбуваються у сфері функціонування
механізму народовладдя в нашій країні, ставлять
питання про нові підходи до осмислення й оцінки
державно-правових (конституційних) явищ. Один із
перших кроків у цьому напрямі – нові, нетрадиційні
підходи до самої методології державно-правової
науки, до тих її понять і категорій, які ще не так давно
вважались незмінними.

17. Універсальність методу конституційного регулю­вання

Універсальність методу
конституційного регулювання
полягає і в тому, що його вплив поширюється
практично на всі галузі системи
національного права. Загальне регулювання,
таким чином, набуває в певній площині рис
конкретного, персоніфікованого регулювання.

18. Висновок:

Таким чином, конституційний метод правового
регулювання є однією із найважливіших
кваліфікаційних ознак, які виокремлюють
конституційне право в самостійну ланку всієї
системи національного права України.