Гострий перитоніт

1. ГОСТРИЙ ПЕРИТОНІТ

2.

Гострий перитоніт - запалення вісцерального
і паріентального листків очеревини, що
характеризується місцевими і загальними
симптомами.
Кількість хворих на гострий перитоніт
останніми роками не зменшується. На
планеті від гострого перитоніту щороку
вмирає більш як 500 тисяч осіб.

3.

Летальність
при
гострому
перитоніті
становить 4-58% і залежить від часу, що минув
від початку захворювання до оперативного
втручання, причини, що викликала перитоніт,
характеру збудника інфекції, віку хворого,
наявності супутніх захворювань тощо. Високу
летальність має післяопераційний перитоніт,
обумовлений
переважно
неспроможністю
анастомозів.

4. КЛАСИФІКАЦІЯ ЗА ПОШИРЕННІСТЮ ГОСТРОГО ПЕРИТОНІТУ (за М.І.Кузіним, 1976, з доповненнями)

відмежований
займає 1 анатомічну
ділянку
місцевий
невідмежований
займає 1-2 анатомічні
ділянки
перитоніт
дифузний
займає 2-5 анатомічних
ділянок
розповсюджений
розлитий
займає більше 5
анатомічних ділянок

5. Головні симптоми розповсюдженого перитоніту

1. Біль животі (найбільш ранній симптом).
2. Напруження м'язів черевної стінки (виникає
рефлекторно, незалежно від свідомості та волі хворого).
3. Симптоми подразнення очеревини:
- Берштейна (підтягування яєчка до зовнішнього отвору
пахового каналу внаслідок скорочення м'язів, що піднімають
його);
- Менделя (виявлення зони найбільшої перкуторної
болючості);
- Воскресенського;
- Щьоткіна-Блюмберга.
4. Нудота та блювота (на початку захворювання мають
рефлекторний характер).

6. ШКАЛА ОЦІНКИ МАНГЕЙМСЬКОГО ІНДЕКСУ ПЕРИТОНІТУ

№
параметри
1
Вік(років)
2
3
4
5
6
7
8
Стать
Органна недостаність
Злоякісна пухлина, що не є причиною
Тривалість перитону до операції Більше 24
год.
Первинне вогнище
Розповсюджений перитоніт
Ексудат
величина
бали
> 50
5
< 50
0
ЖІноча
5
ЧОЛОВІЧА
0
є
7
відсутня
0
є
4
відсутня
0
НІ
4
ТАК
0
поза товстою кишкою
4
у товстій кишці
0
є
6
Відсутній
0
Прозорий
0
в'язкий,
6

7. ЛІКУВАННЯ РОЗПОВЮДЖЕНОГО ПЕРИТОНІТУ

Лікування перитоніту має проводитися у
палаті інтенсивної терапії чи в
реанімаційному відділенні за присутності
хірурга.
Треба враховувати його стадії, характер
збудника, поширеність запалення, ступінь
порушення метаболітичних процесів і
функції життєвоважливих органів.
Розповсюджений перитоніт слід
прийматим як на велику раньову
поверхню.

8. Мета операції:

1. Видалення ексудату й інфікованого
матеріалу.
2. Усунення чи обмежування джерела
інфекції.
3. Декомпресія травного каналу.
4. Адекватне дренування черевної
порожнини.