Товариство "Аненербе"

1.

2. Історія секретного товариства Аненербе починається в 1933 році. Тоді в Мюнхені проходила пересувна виставка під назвою

«спадщина предків», в перекладі з
німецького «Аненербе».
Її організатор - специалист по давнім релігіям Герман Вірт. Він цікавився історією
древньогерманських племен, вивчав їх вірування. Керівництво Третього рейху таку
діяльність схвалило.

3. Три людини - Герман Вірт, Ріхард Вальтер і Генрі Гіммлер заснували громадську організацію, яку назвали «німецьке спадщина»,

«дойче Ананербе». Згодом,
статут товариства був змінений, Герман Вірт став окремо практикуючим
дослідником, а в структурі товариства з'явилося багато офіцерів СС. Незабаром
Аненербе стає структурою СС і отримує статус «головного управління А»

4. « Аненербе » займалася аж ніяк не історичними дослідженнями. Тут були об’єднані дуже різні наукові (і ненаукові) напрямки , але

для всіх них
була характерна одна
загальна особливістьноваторський, проривний
характер досліджень і
робіт. Основні напрямки
діяльності « Аненербе »
були : окультні науки;
астрономія ; біологія ;
ботаніка ; історія первісного
суспільства ; вивчення
карстових утворень і печер ;
метеорологія та геофізика і
тд…

5. У роботі « Аненербе » дивним чином поєднувалися величезний діапазон досліджень і одностороння нацистська ідеологічна

спрямованість, високопрофесійні наукові розробки
світового рівня і пошуки авантюрно- містичного характеру, типу міфічної Шамбали, яку
шукають досі.

6. Одним із головних завдань « Аненербе » було досягнення першості німецької науки в усіх областях- від археології до лінгвістики,

Одним із головних завдань « Аненербе » було досягнення першості німецької науки в усіх областяхвід археології до лінгвістики, від історії до природничих наук. Це давало працівникам цієї організації
певну самостійність. Більшість вчених пішло на службу в « Аненербе » не через кар’єри, а заради
можливості самостійної роботи, гарантованої вищими інстанціями СС. Незважаючи на нацистську
ідеологічну спрямованість своєї діяльності, шеф СС Г. Гіммлер, якому безпосередньо
підпорядковувалася організація « Аненербе », дбав, насамперед, про високий науковий рівень її
співробітників, що й забезпечило інноваційні результати досліджень у багатьох галузях науки.

7. Історія « Аненербе » досі містить безліч таємниць. Більшість з її підрозділів розташовувалося на заході Німеччини, тому основні

архіви цієї організації потрапили в
США. Тільки наприкінці 60-х років минулого століття мала частина з них була
розсекречена.

8. Після об’єднання Німеччини інтерес до « Аненербе » виник знову, але в публікаціях про цю організацію майже не залишилося

справжніх фактів, а лише вигадки і фантазії
журналістів. Мабуть, єдиним більш-менш достовірним джерелом інформації стала книга
Г. У. фон Кранца, сина колишнього співробітника « Аненербе », який втік після війни в
Аргентину. Г. У. фон Кранц написав цю книгу після того, як в паперах, що залишилися
після смерті батька, виявив об’ємистий архів, присвячений « Аненербе », в тому числі
досьє на її організаторів і керівників. Книга називається : « Аненербе ». Спадщина
предків. Секретний проект Гітлера ».

9. У конспектах полковника вермахту Вільгельма Вольфа був знайдений наказ про формування загонів для відправки в Антарктиду.

Конспекти були знайдені учасниками
СМЕРШу, і цією експедицією зацікавився Сталін. Після війни за наказом Сталіна
відправили вже радянську експедицію на чолі з генералом ВМФ Миколою Кузнєцовим.
Результати експедиції були засекречені, але нацистські бази були знайдені. Відповідно до
доступних архівних документів, вхід на базу знаходиться на глибині 450 метрів, і база
знаходиться під озером Восток. Відомо, що ще в 1938 році німецькі кораблі почали
регулярно курсувати а Антарктиду, в 1940 році, за вказівкою Фюрера, приступили до
будівництва військових баз.