Сутність процесу виховання воїнів ЗС України

1. ТЕМА. ВИХОВНА РОБОТА В ПІДРОЗДІЛАХ ЗС УКРАЇНИ.

Заняття 1. СУТНІСТЬ ПРОЦЕСУ ВИХОВАННЯ
ВОЇНІВ ЗС УКРАЇНИ

2. МЕТА: Засвоїти та зрозуміти сутність процесу виховання воїнів ЗСУ, принципи, методи виховання, знати їх характеристику;

Навчальні питання
1. Сутність процесу
виховання
військовослужбовців.
2. Принципи , методи
виховання та їх
характеристика.
Література
1. 1. Концепція виховної роботи у ЗС України та інших
військових формуваннях. Від 04.09.1998 р.
2. Наказ Міністра Оборони Украины №583 от
10.11.2010 "Про затвердження інструкції з
організації інформаційно пропагандистського забезпечення у Збройних
силах України
3. Наказ Міністра оборони України від 20.03.2013
№ 188 “Про затвердження Інструкції з
організації воєнно-ідеологічної підготовки у
Збройних Силах України”
4.Організаційно-методичні вказівки щодо організації
роботи з з особовим складом у Збройних
Силах України у 2013 році затверджені
заступником начальника Генерального штабу
Збройних Сил України 21.11.2012 № 20564/С..
4. Наказ НачальникаГенерального штабу Збройних
Сил України від 16 грудня 2012 року “Про
впровадження психологічної підготовки
особового складу в навчальний процес
підготовки органів управління та військ (сил)”.
5.“Концепція впровадження психологічної підготовки
у Збройних Силах України”.
6. Статути Збройних Сил України.- К.:Атіка, 2006.432с.

3. ВИХОВАННЯ ВОЇНІВ

Виховання воїнів – це
процес цілеспрямованого,
систематичного та
організованого
педагогічного впливу на
свідомість, почуття, волю
воїнів з метою формування
в них наукового кругозору,
високих моральних,
бойових та професійних
якостей, розвитку та
самовдосконалення
фізичних сил,
психологічних якостей та
звичок поведінки.
Суб’єкт виховання –
колективний. Це
командири, актив
підрозділу та
безпосередньо військовий
колектив.
Об’єкт виховання – воїни
підрозділів.

4. ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ ВИХОВАННЯ ВОЇНІВ

військова спрямованість виховання;
здійснення під час виховання морально
психологічної підготовки воїнів до бою;
об’єкт виховання – дорослі люди зі сформованими
звичками, поглядами.
виховання здійснює командир, якому надані певні
права і повноваження;
виховання відбувається постійно у військовому
колективі, який має свою організацію, статутні
взаємовідносини, військовий побут;
свобода дій і поведінки тих кого виховують
обмежена рамками статутів.

5. ФУНКЦІЇ ВИХОВАННЯ

Формуючо-розвиваюча: Суть в формуванні у
воїнів нових якостей і вдосконаленнях тих що є;
Мобілізації: Збудження воїнів до активних дій в
конкретних ситуаціях;
Профілактична: Попередження порушень
воїнами статутних вимог;
Перевиховання: Подолання негативних якостей
особистості з метою розвитку позитивних,
"перекування характеру";
Потяг до самовиховання: Опора на зусилля
кожного воїна в інтересах свого всебічного
розвитку.

6. СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ ВИХОВАННЯ ВОЇНІВ ЗС УКРАЇНИ

Формування наукового світогляду.
Воїнське виховання.
Затвердження гуманістичної моралі.
Правове виховання.
Патріотичне виховання.
Виховання релігійної терпимості.

7. ФОРМУВАННЯ НАУКОВОГО СВІТОГЛЯДУ

Формування наукового світогляду - головна
складова всього виховного процесу.
Воно ставить наступні завдання:
сформувати у воїнів науковий світогляд. Науковий
світогляд дає можливість повніше, глибше і
швидше усвідомлювати характер нашої епохи,
перспективу розвитку нашого суспільства,
призначення і завдання ЗСУ.
формування у особового складу любові і
відданості Батьківщині і народові України;
формування правильного розуміння подій, які
відбуваються в країні і за кордоном;

8. ВОЇНСЬКЕ ВИХОВАННЯ

Воїнське виховання – передбачає формування у
особового складу якостей, які обумовлюються
особливостями військової служби, веденням
бойових дій:
дисциплінованість і виконання своїх службових
обов’язків;
рішучість і самостійність;
бойової активності і сміливості, та інших якостей.
В центр виховної роботи ставиться формування у
кожного воїна ЗСУ глибокого шанування до
військової праці, служби.

9. ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ

Правове виховання – це цілеспрямований систематичний
вплив вихователів на воїнів, з метою формування в них
правосвідомості, морально-правових переконань, звичок
неухильного виконання вимог законів України і військових
статутів.
Задачами правового виховання являються:
формування звички діяти у відповідності з приписаннями
норм права. Саме звички надають поведінці воїна стійкий
характер: гальмують почуття, коли вони не відповідають
вимогам закону, статуту;
без сперечання вислуховувати накази і точно їх виконувати;
бути ввічливим, стриманим, коректним;
розвиток у воїнів нетерпимості до порушників військового
правопорядку, глибокої поваги до законів.

10. ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ

Патріотичне виховання – спрямоване на
формування розуміння свого патріотичного
обов’язку.
Завдання у цій галузі виховання:
виховання у військовослужбовців любові до
батьківщини, народу України, його звичаїв,
традицій;
формування у воїнів почуття дружби і товариства,
високої культури міжнаціонального спілкування;
виховання нетерпимості до проявів націоналізму і
шовінізму, на національної обмеженості і
національного егоїзму ;

11. ВИХОВАННЯ РЕЛІГІЙНОЇ ТЕРПИМОСТІ

Виховання релігійної терпимості:
знання основних релігійних течій в країні;
виховання терпимості до релігійних
переконань своїх товаришів;
виховання переконань у необхідності
мирного урегулювання міжконфесійних
суперечок;
сприяння задоволенню потреб проведення
релігійних обрядів, які не йдуть в супереч з
вимогами служби.

12. ПРИНЦИПИ ВИХОВАННЯ

Принципи виховання – це вихідні
науково-педагогічні положення, на основі
яких здійснюється процес виховання, або
це такі педагогічні положення, які
відображають закономірності виховного
процесу і які стали нормативними
вимогами для вихователів.
Для принципів головне – відобразити
суттєві закономірні зв’язки, які існують в
військово-педагогічному процесі і надати
їм науково-нормативний характер.

13. СИСТЕМА ПРИНЦИПІВ

В сучасній військовій педагогіці існує наступна
система принципів:
цілеспрямованість, науковість, патріотичність;
виховання в процесі військової діяльності;
виховання в колективі – через колектив;
індивідуальний підхід у вихованні;
опора на позитивне в особистості та колективі;
поєднання вимогливості до підлеглих з повагою
до їхньої особистості, гідності і піклуванням про
них;
єдність, злагодженість і спадкоємність.

14. ЦІЛЕСПРЯМОВАНІСТЬ, НАУКОВІСТЬ, ПАТРІОТИЧНІСТЬ:

Його вимоги:
ясне та чітке розуміння мети та завдань виховання;
повага особистості військовослужбовця, якого виховують,
його гідності, сприймання його особистих цілей, потреб та
зацікавленості;
створення сприятливих умов для формування особистих
якостей військовослужбовців, розкриття їх здібностей;
органічна єдність колективістського та особистого у
вихованні з пріоритетом загальнолюдських цінностей;
тісний зв’язок виховання з життям, з конкретними
завданнями військовослужбовців.
плановість виховного процесу;
цілеспрямованість та наполегливість у досягненні виховних
цілей та задач;
формування зацікавленості військовослужбовців у
вихованні, включення їх у процес самовиховання.

15. ВИХОВАННЯ В ПРОЦЕСІ ВІЙСЬКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Цей принцип вимагає такої організації всіх без винятків видів
діяльності, яка у максимальному ступені сприяла б розвитку
воїнів, формуванню в них високих морально-бойових,
психологічних та фізичних якостей.
Основні вимоги цього принципу:
правильна та чітка організація військової праці.
моральне та матеріальне стимулювання передових воїнів.
При цьому дуже важливо своєчасно виявляти і заохочувати
зразкові дії і вчинки воїнів.
організація змагань.
поєднання військової праці з організованим дозвіллям і
відпочинком.
вміла організація виховної роботи в процесі військової праці.

16. ВИХОВАННЯ В КОЛЕКТИВІ – ЧЕРЕЗ КОЛЕКТИВ

Виховна сила колективу полягає і в самому процесі колективної праці.
Загальними зусиллями встановлюються між воїнами відносини
товариської взаємодопомоги, взаємоконтролю та високої
вимогливості, що впливає на формування почуття відповідальності,
дисциплінованості, сумісного виконання обов’язків.
умови виховного впливу колективу
активна та цілеспрямована діяльність офіцерів підрозділу;
використання сили суспільної думки, традицій, опори на актив;
встановлення статутних взаємовідносин. Статутні взаємовідносини у
військовому колективі являються необхідною умовою формування у
воїнів таких якостей як слухняність, ретельність, готовність до
взаємодопомоги;
постійне керівництво виховною діяльністю колективу. Командир
підрозділу не тільки опирається на актив, але і спрямовує його
діяльність на успішне виконання бойових завдань, на зміцнення
військової дисципліни;
підвищення відповідальності кожного воїна за стан справ в
колективі.

17. ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПІДХІД У ВИХОВАННІ

Стаття 120 статуту внутрішньої служби ЗС України
зобовязує кожного командира взводу « знати військове
звання, прізвище ,імя та по батькові кожного підлеглого,
число, місяць та рік народження, віросповідання, ділові
якості та морально-психологічний стан ,захоплення, рід
занять перед військовою службою, родинний стан, адресу
батьків (рідних), успіхи й недоліки на службі, постійно
вести індивідуальну роботу з виховання…»
основні вимоги цього принципу:
постійно вивчати і всебічно знати підлеглих;
обґрунтований відбір засобів педагогічного впливу і
передбачення його наслідків;
всебічний аналіз результатів виховної роботи.

18. ОПОРА НА ПОЗИТИВНЕ В ОСОБИСТОСТІ ТА КОЛЕКТИВІ

Сутність принципу полягає в тому, щоб використати
найкращі, позитивні якості людини та опиратися на них.
Людям завжди властиве прагнення до кращого. Тільки через
позитивне можна показати воїну, до чого він мусить
прагнути, чого досягти чесною та добросовісною працею.
Основні вимоги принципу:
підходити до виховання воїнів з оптимістичних позицій;
використання кращих якостей воїна у вихованні;
показ перспектив розвитку воїна;
дотримання педагогічного такту в критиці недоліків;
вміле використання сили прикладу;
створення необхідних умов для розвитку у воїнів кращих
якостей;

19. ПОЄДНАННЯ ВИМОГЛИВОСТІ ДО ПІДЛЕГЛИХ З ПОВАГОЮ ДО ЇХНЬОЇ ОСОБИСТОСТІ, ГІДНОСТІ І ТУРБОТОЮ ПРО НИХ

Військовослужбовці повинні розуміти доцільність
вимог, які висовуються до них;
вимогливість несумісна з приниженням особистої
гідності;
вимогливість повинна бути послідовною,
поширюватися на всіх воїнів;
вимогливість повинна зростати разом з розвитком
свідомості воїнів;
вимогливість повинна бути обгрунтованою.

20. ЄДНІСТЬ, ЗЛАГОДЖЕНІСТЬ І СПАДКОЄМНІСТЬ

Єдність – розуміється військовою педагогікою як єдність цілей та
задач виховання.
єдність об’єктивної оцінки вихователями стану справ у підрозділі;
єдність оцінки вихователями вчинків та поведінки воїнів;
єдність вимог до підлеглих.
Злагодженість – визначає висування всіма вихователями
статутних вимог до воїнів.
правильне застосування принципів та методів виховання;
вплив на воїнів загальними зусиллями командирів, вихователів,
активу.
Спадкоємність – розвиток всього кращого, що досягнуто у
вихованні особистості і колективу.
розвиток та збагачення колективних традицій, колективного
досвіду;
підтримання форм і методів роботи з підлеглими, що виправдали
себе, позитивну практику міжособистих відносин, що склалися.

21. МЕТОДИ ВИХОВАННЯ це способи психолого - педагогічного впливу командирів на свідомість, почуття і психіку воїнів з метою формування в них в

МЕТОДИ ВИХОВАННЯ це способи психолого - педагогічного впливу
командирів на свідомість, почуття і психіку воїнів з метою формування в
них високих морально-бойових та професійних якостей, звичок статутної
поведінки.
ТРАДИЦІЙНО-НОРМАТИВНІ МЕТОДИ ВИХОВАННЯ
Переконання;
Тренування, вправа;
Виховання на прикладі;
Заохочення;
Примус;
Критика і самокритика;
Навіювання.