Similar presentations:
Соціальна відповідальность в процесі реалізації права володіння, користування, розпорядження національним капіталом
1.
Миживемо не уз’ясовується,
кризі, ми перебуваємо
у соціальній і
• «Неочікувано
що ми, виявляється,
наближаємось
економічній
прострації, ми ледве животіємо у пост• докризовому
усталених характеристик
світу»
-з
стані… Наша«третього
держава
неспроможна
аномальною поляризацією доходів,
цього змінити,
оскількизлиття
для неї
національний
• неприпустимими
масштабами
влади
і
інтерес – химера; домінує приватний, і доказів
власності,
• монополізацією
з боку
структур…
цьому
достатньо.всього
До того
ж єолігархічних
сумнів у ефективному
• За закликами
до стабілізації
та зростання
добробуту
використанні
державою
своєї
власності.
• не можна не бачити віддалення від європейських
прискорення
інтеграції
у європейський
простір
•Для
стандартів
якості життя,
як і від
стандартів свободи,
слід формувати
динамічний
перехід
країни та її
• справедливості,
соціального
включення,
соціальної
згуртованості»
громадян у новий культурний стан, у нову якість
• [А.М. Колот Корпоративна
соціальна
людського
та соціального капіталів,
відповідальність:
• які
сучасна
філософія, проблеми
засвоєння/
А.М. Колот
є продуцентами
інноваційного
способу
життя –
// Економіка України.основи
– 2014. -європейського
№ 3. – С. 70-81].розвитку.
[В.Онищенко В. // Економіка України. – 2014. – №4.
– С. 12.]
2. Лекція 1. Передумови формування соціальної відповідальності в процесі реалізації права володіння, користування, розпорядження національн
Лекція 1. Передумови формування соціальноївідповідальності в процесі реалізації права
володіння, користування, розпорядження
національним капіталом
3. План
• 1.1. Суб'єкт-суб'єктна взаємодія вуправлінні національним багатством
• 1.2. Діалог і солідаризм в економічній
моделі
• 1.3. Cоціальна відповідальність як
передумова формування базису
соціальної стабільності та соціальної
справедливості
4.
Стан суспільної свідомості, що супроводжуєсучасний суспільний дискурс в Україні,
подібний до загострення описаної Е.
Дюркгеймом аномії.
Аномія - соціологічне і соціальнопсихологічне поняття, що означає моральнопсихологічний стан індивідуальної і
суспільної свідомості, який характеризується
розкладанням системи цінностей,
обумовленим кризою суспільства,
протиріччям між проголошеними цілями і
неможливістю їх реалізації для більшості.
Виражається у відчуженості людини від
суспільства, апатії, розчаруванні в житті,
злочинності
5.
Р. Мертон: «надзвичайне значення, щонадається в суспільстві накопиченню багатства
як символу успіху перешкоджає встановленню
повністю ефективного контролю над
використанням інституційно врегульованих
способів його придбання». «Обман, корупція,
аморальність, злочинність» – такі звичні для
України явища – «увесь набір заборонених
засобів стає все більш звичним, коли значення,
що надається підтримуваній даною культурою
меті досягнення успіху перевищує значення
координованих інституційних засобів її
досягнення»
6.
Р. Мертон пропонує п’ятьальтернативних способів
•С
адаптації індивідуума до умов,
що існують у суспільстві або
групі:
підпорядкування,
інновація (оновлення),
ритуалізм,
ретритизм (відхід від життя)
заколот.
7.
Українське суспільство не в стані більшездійснювати
- ані ритуального поклоніння бюрократичній
традиції,
- не підкорюється
- не намагається втекти від реальності,
але
перебуває на етапі переходу від «заколоту»
до «інновацій та оновлення».
Цілі визначені новою культурою постМайданного суспільства, при цьому існує
потреба в інституціональних засобах їх
8. Передумовою цільної, неаномічної особистості є стійке і згуртоване суспільство. Таке суспільство може бути вибудовано через інституаліза
Передумовою цільної,неаномічної особистості є стійке і
згуртоване суспільство. Таке
суспільство може бути
вибудовано через
інституалізацію інновацій,
спрямованих на підвищення
довіри, соціальної активності і
відповідальності.
9.
Інновації, що поглиблюють почуттяспівучасті, рівного доступу до
прийняття рішень, запобігають
атомарному розпаду суспільства і
втраті державності.
Від стану революції існує лише два
шляхи – тотальна руйнація, як сталося
в 1917 і 1991 рр. або адаптація через
інновації.
10.
Liquid democracy - демократія, щотече, гнучка демократія є
альтернативою і новацією, що долає
стан аномії, заповнює пустоти
процедур; теоретична концепція
прийняття рішень за найбільш
широкої участі, у злиття прямої і
представницької демократії з тим,
щоб зробити можливості участі
доступними для переважної
більшості членів суспільства у всіх
сферах його життя, зокрема засобами
Інтернет
11.
Роль виконавчої влади :1. чітке визначення всіх зацікавлених
сторін,
2. урахування їх інтересів тією чи іншою
мірою,
3. розробка зрозумілої форми для
отримання від громадян інформації та
пропозицій щодо цих інтересів,
4. артикуляція втілених суспільних потреб,
12.
Гарретт Джонстон говорить:«Парламент в демократичних країнах
існує, тому що раніше було
неможливо фізично запитати
кожного громадянина його думку про
кожну законодавчої ініціативи на
стадії кожного читання кожен день.
13. Одним з перспективних напрямків розвитку методології державного управління Ю. Сурмін називає
• його перетворення на соціоінженернунауку, на державний менеджмент, що
органічно поєднує методологію
наукового пізнання з методологією
практичного управління державою.
14. В суб’єкт – суб’єктній методології для цього слід їх розглядати всіх рівнях
1. «держава-макросуб'єкт- державамакрооб'єкт»;2. «держава-мезосуб'єкт - державамезооб'єкт».
В такій моделі держава не є чимось зовнішнім по
відношенню до суспільних процесів, іншими
словами, держава-суб'єкт не є відокремленою від
держава-об'єкта, а перманентно інтегрована у
суспільні мережеві горизонтальні структури
держава-об'єкта, які є природними для
суспільства і виключають ієрархічність.
15.
В умовах застосування суб’єкт –суб’єктної методології об’єкт
управління дослідником розглядається
як цілісна система у всій
багатоманітності взаємозв’язків і
протиріч, а об'єкт самого дослідження
включає взаємозв’язок суб’єкта і об’єкта
управління як діалектичну єдність.
16.
• Г.В. Атаманчук: «розуміння ефективностіуправління міститься в системі «суб'єкт
управління – взаємодії (дії) - об'єкт
управління» і вимірюється і оцінюється за
станом і виробництвом, результатом і якістю
функціонування в цілому таких управлінських
систем за структурою, обсягом та
актуальністю вироблених і спожитих
ними матеріальних, суспільних і духовних
продуктів.
• Саме таке розуміння ефективності управління
сприяє розкриттю реального внеску суб'єктів
управління в життєдіяльність людей,
суспільства, дозволяє обґрунтовано і точно
аналізувати результати управління»
17.
• Мистецтво управління державою уринковій економіці – узгодження
інтересів та свідоме спрямування їх у
визначеному напрямку, що і є основою
досягнення суспільного блага.
18. 2.
• Сучасна держава зумовлена існуваннямдіалогу, легітимізується в процесі і
набуває усіх сенсів – соціальної,
демократичної, правової, оскільки
досвід продемонстрував, що за межами
продуктивного діалогу смисли не
реалізуються.
19.
• В Україні наявна історична традиціянародовладдя, яка сформувалася ще за
часів Київської Русі та збереглася
протягом століть бездержавності.
Характерною особливістю даної традиції є
визнання пріоритету інтересів громади у
порівнянні з інтересами держави.
М. Костомаров у статті «Дві руські
народності» стверджував, що
рухомою силою української історії
завжди був вільнолюбивий дух народу
і що «ані поляки, ані росіяни не
можуть вважати своєю землю, де
живе наш народ»
20.
• Трагедії вплинули на колективнепідсвідоме, поглибивши прірву між
державою, яка знищувала народ у тому
числі й економічними методами.
• Україна ще довгі десятиліття буде
залишатись пост-геноцидним
суспільством, де сакральною цінністю є
не влада і держава, а земля, що дає
сили.
• В такому суспільстві економіка поза
діалогом неможлива, а земля є
найвищою цінністю і джерелом
багатства.
21.
• . В українському політикумі визрілорозуміння того, що поза цивілізованим
діалогом політичних сил виключити
апокаліптичний сценарій соціальноекономічного розвитку неможливо. Це
підтвердилось кризою державності
2013-2014 року.
• Наслідком трагічних подій повнно було
стати усвідомлення необхідності всіма
політичними силами не лише
підтримання продуктивного діалогу між
собою, але і наявності перманентного
зв’язку з громадськістю.
22.
• Держава – за змістом «публічна ілегітимна (нормативно виражена)
владна сила суспільства»
• Держава за формою - структура
володарювання, яка постійно
поновлюється у результаті спільних дій
людей, дій, які здійснюються завдяки
представництву, і яка впорядковує
суспільні дії у тій чи іншій царині
23. Державне управління відрізняється від інших видів управління соціальними системами специфічною ознакою – правом застосування примусу
За умов відсутності довіри всуспільстві до інституту держави і її
атрибутів створюються умови
розхитування суспільної злагоди.
24.
• Держава - макро-інститут виконує від іменінароду управлінські завдання, до яких
зокрема включається управління значною
часткою національного багатства.
• До складу національного багатства
включається вся сукупність матеріального,
людського, природного, екологічного капіталу
суспільства.
• Соціальний капітал складає 78 % у
сукупному багатстві розвинених країн і є
основою взаємної довіри, балансу інтересів і
соціальної стабільності в державі.
25.
• Діалог - (від грецького dialogos – бесіда) інформативна і екзистенційна взаємодія міжсторонами, що здійснюють комунікації, яка є
засобом досягнення порозуміння
• Консенсус – (від латинського consensus –
згода, співучасть) – у звичайному вжитку
означає єдність думок, суджень, взаємну
згоду людей. У соціологічному сенсі
консенсус – це згода індивідів відносно норм і
цілей соціальної спільноти, членами якої вони
є, а також відносно розподілу ролей і
винагород всередині цієї спільноти
26.
• Соціальна інтеграція і солідаризація наоснові суспільного діалогу є наслідком
консенсусу.
• Законодавча база утворюється у тій чи
іншій системі цінностей, притаманних
суспільству щодо яких у суспільстві є
певний консенсус.
27.
• Підтримання суспільного діалогу – однаіз базисних функцій державного
управління, яка є носієм змістовної
ознаки державного управління як
макросистеми, оскільки, саме вона
утворює підґрунтя консенсусу,
соціальної стабільності.
• Консенсус може виникнути внаслідок
діалогу, у найбільш загальному,
філософському розумінні функція
діалогу у сфері державного управління
може бути описана наступним чином
наступним чином:
• c = f(d), де d - діалог, c - консенсус.
28.
• Утворення механізмів суспільногодіалогу на макро-рівні законодавчими
ініціативами за прикладом інших країн є
малоефективним не лише внаслідок
міжнаціональних відмінностей, але
також через низький рівень довіри
суспільства до державних інституцій.
• Завданням державного управління є
інституалізація функції суспільного
діалогу та пошук засобів його
імплементації на мікро-рівні, у
територіальних органах державного
управління.
29.
Діалог у державному управліннісуспільним розвитком забезпечує
діалектику:
• 1. розв'язання суперечностей через
перетворення антагоністичних зовнішніх
і внутрішніх протиріч розвитку
соціально-економічної системи на
неантагоністичні шляхом інституалізації
державно-суспільного діалогу.
30.
2. ціннісного, екзистенціального
управління (К’єркегор, Сартр, Камю),
яке в особі публічної адміністрації
свідомо оптимізує конкуруючі
феномени державного управління на
мікро-, мезо-, макро-рівні на користь
людини і суспільства, що є формою
прояву закону єдності і боротьби
протилежностей.
31.
3. реалізації закону переходу
кількісних змін у якісні, що як правило
проявляється через досягнення
якісних показників зростання сукупного
капіталу суспільства, що включають в
першу чергу людський і соціальний
капітали. Показники ж рівня
економічного розвитку лише
опосередковано свідчать про якість
публічного управління.
32.
• Соціальна система сучасного суспільстває конфліктною за своєю суттю, що
проявляється через:
• 1. - неспроможність держави
забезпечити персоналізацію частини
національного багатства в процесі
приватизації
• 2.- соціальні революції як форма руху
суспільної свідомості з історично
визначеним для України апокаліптичним
сценарієм зміни характеру соціальноекономічної системи