Лекція 3 (5)

1.

Психологія професійного становлення
Сутність та етапи професійного
становлення.
Складові та чинники професійного
становлення.
Поняття професіоналізму та його
роль у професійному становленні
фахівця.

2.

Психологія професійного становлення
Професіогенез
цілісний безперервний процес становлення особистості
фахівця, який починається з моменту вибору і прийняття
майбутньої професії і закінчується, коли людина припиняє
активну трудову діяльність.
Два напрямки професіогенезу
особистості
формування внутрішніх засобів
професійної діяльності, що включають
спеціальні знання, уміння і навички,
мотиваційні аспекти професійної
діяльності, професійні риси характеру,
здатність до професійного спілкування,
рефлексію, інтелектуально-творчі
якості, адекватний індивідуальний стиль
професійної діяльності
формування та засвоєння зовнішніх
(соціальних) засобів професійної
діяльності, що супроводжується
накопиченням певних соціальних
регуляторів в даному професійному
співтоваристві, освоєння соціального
простору професії, відповідних
матеріалів і інформаційних засобів
професійної діяльності.

3.

Становлення фахівців у професійній діяльності можливе лише за активної участі в цьому процесі їхньої особистості, використання власного потенціалу, мотивації, що
передбачає формування готовності до самовдосконалення і самореалізації у сфері соціальної роботи.
Е. Зеєр звертає увагу на успішність особистісно-професійного становлення, що передбачає різні рівні активності фахівця:
1) вищий рівень (коли професійна діяльність приносить радість творчості, свідчить про наявність творчого потенціалу);
2) виконавчий рівень – коли фахівець є «споживачем культури», технічним виконавцем, при цьому копіює взірці поведінки з інших працівників.
Справжнього професіоналізму (вищого рівня) фахівець з соціальної роботи набуває через співвідношення творчості (новатора, винахідника) і майстерності в
гармонійній взаємодії з професією.
Майстерність є засобом самореалізації творчих задумів особистості у своїй справі.
Як зазначав К. Платонов, майстерність – це властивість особистості, придбана з досвідом, як вищий рівень професійних умінь у певній області, досягнутий на основі
гнучких навичок і творчого підходу

4.

Професійне становлення фахівця
процес прогресивної зміни його особистості внаслідок соціальних впливів, професійної діяльності і власної активності,
спрямованої на самоудосконалення і самоздійснення.
Професійне становлення – це формування професійної спрямованості, компетентності, соціально значущих та професійно
важливих якостей і їх інтеграція, готовність до постійного професійного зростання, пошук оптимальних прийомів якісного і творчого
виконання діяльності у відповідності до індивідуально-психологічних особливостей людини.

5.

Професійний розвиток вважається досить складним
процесом, що має циклічний характер
Професійне становлення
людини охоплює тривалий
період її життя (35 – 40 років).
Впродовж цього часу
змінюються життєві та
професійні плани,
відбувається зміна
соціальної ситуації,
провідної діяльності,
перебудова структури
особистості
Ю.П. Поваренков процес
становлення і реалізації
професіонала розглядає як
послідовне чи паралельне
вирішення комплексу завдань
професійного розвитку, які
ставить перед собою суб’єкт
пізнання і прийняття соціальної
ситуації професійного розвитку із
урахуванням своїх життєвих і
професійних цілей.

6.

"Оптант"
стадія підготовки до життя, до праці, свідомого і відповідального планування і
вибору професійного шляху. Оптація – це не стільки вказівка на вік, скільки на
ситуацію вибору професії (людина, що знаходиться в ситуації професійного
самовизначення називається "оптантом"; у ситуації "оптанта" цілком може
виявитися і доросла людина, наприклад, безробітний).
"Адепт"
Основні стадії
розвитку людини
як суб'єкта праці
(якщо брати з початку опанування професії)
"Адаптант"
"Інтернал"
"Майстер"
"Авторитет"
"Наставник"
стадія професійної підготовки, яку проходить більшість
випускників шкіл.
стадія входження в професію після завершення
професійного навчання (продовжується від декількох
місяців до 2 - 3 років).
стадія входження в професію як повноцінного колеги,
здатного стабільно працювати на нормальному рівні
стадія, коли працівник помітно виділяється на загальному тлі
(про нього можна сказати: "кращий" серед "гарних").
стадія, яка означає, що працівник став "кращим серед
майстрів".
стадія, яка характеризує вищий рівень роботи будьякого фахівця;
працівник не просто чудовий фахівець у своїй галузі, але і Вчитель,
здатний передати кращий свій досвід учням і втілити в них
частину своєї душі.

7.

Чотири етапи у формуванні професійних
здібностей у процесі оволодіння
професією:
Входження в
діяльність
учень освоює діяльність по
інструкції, не маючи власного
досвіду; система професійних
здібностей ще не сформована,
провідною професійно-важливою
якістю (ПВЯ) є довгострокова
пам'ять і ряд спеціальних ПВЯ,
число яких дуже обмежене.
Первинна
професіоналізація
стадія професійної
підготовки, яку
проходить більшість
випускників шкіл.
Стабілізація
професійні здібності, що відповідають за прийом і
переробку інформації, виступають на перший план, у
той час як частина професійних здібностей випадає зі
структур ПВЯ; при цьому дані якості в кількісному
плані можуть залишатися на високому рівні; на цьому
рівні діяльність починає реалізовуватися в
індивідуальному способі її виконання; суб'єкт звертає
більше уваги на прогнозування і планування
діяльності щодо її виконавчої частини.
Вторинна
професіоналізація
відбувається зміна ПВЯ, суб'єкт
переходить від системи
професійних здібностей, що
реалізовують діяльність до
нагромадження професійного
досвіду, до системи ПВЯ,
заснованій на особистому
досвіді.

8.

Психологія професійного становлення
За А.К. Марковою, можна виділити
такі рівні професіоналізму:
1) до професіоналізм (людина вже працює, але не має
повного набору якостей справжнього професіонала);
2) професіоналізм (людина – професіонал, тобто
стабільно працює і виконує усе, що від неї вимагається);
3) суперпрофесіоналізм (творчість, особистісний
розвиток, вершина професійних досягнень);
4) непрофесіоналізм, псевдопрофесіоналізм (зовні
досить активна діяльність, але при цьому людина або
робить багато "браку" у роботі, або сама деградує як
особистість);
5) післяпрофесіоналізм (людина може виявитися
""професіоналом у минулому", "екс-професіоналом", а
може – наставником для інших фахівців).
Етапи освоєння
професії:
1) адаптація до професії;
2) самоактуалізація в професії –
пристосування людини до професії;
3) гармонізація з професією – людина
легко виконує завдання за засвоєними
технологіями (працює як би "граючи");
4) перетворення, збагачення своєї
професії – справжня творчість припускає
пошук нових, більш досконалих способів
досягнення бажаного результату;
5) вільного володіння декількома
професіями;
6) етап творчого самовизначення себе як
Особистості – прагнення реалізувати свою
головну життєву ідею

9.

В.А. ГУПАЛОВСЬКА ЗАПРОПОНУВАЛА
ТАКУ ПОЕТАПНУ СТРУКТУРУ
ПРОФЕСІЙНОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ:
1-й етап – професійне самовизначення:
а) вибір професії;
б) професійна освіта;
2-й етап – професійний розвиток:
в) професійна адаптація;
г) апробація теоретичних знань у практичній діяльності;
д) професійне самовдосконалення, підвищення
кваліфікації;
3-й етап – професійне становлення:
е) підвищення рівня професіоналізму;
ж) набуття професійного авторитету;
з) досягнення активності, самостійності, творчого підходу
у професійній діяльності.
В.О. ТОЛОЧЕК ЗРОБИВ ВИСНОВОК, ЩО
ОСНОВНИМИ ЕТАПАМИ ПРОЦЕСУ
ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ
ПРИДАТНОСТІ ЛЮДИНИ МОЖНА
ВВАЖАТИ ТАКІ:
1) трудове виховання і навчання (підготовка дитини, підлітка до праці і
вибору професії);
2) професійна орієнтація (допомога у виборі професії: освіта,
консультація, корекція професійних планів, оптація – знаходження
мінімального досвіду в конкретній роботі й ін.);
3) професійний відбір (визначення ступеня придатності людини до
даної професії, трудової посади, робочого місця);
4) професійна підготовка (обґрунтування і розробка рекомендацій,
програм навчання, методик, засобів і ін.);
5) професійна адаптація (розробка засобів, методів, критеріїв оцінки
успішності діяльності суб'єкта, виявлення критичних факторів
адаптації, кризових періодів; у цілому – психологічний супровід суб'єкта
на початкових етапах його професійної кар'єри);
6) професійна діяльність (забезпечення раціональної організації її
умов, процесів, безпеки, оптимальних ділових контактів і взаємодії,
розвиток професіоналізму, ефективності, задоволеності працею,
охорони праці й ін.);
7) професійна атестація (періодична оцінка кваліфікації з метою
обґрунтування рекомендацій з посадових переміщень, оплати праці,
перепідготовки й ін.);
8) професійна реабілітація (відновлення стану психічного і фізичного
здоров’я)

10.

Ю.П. Поваренков у професійному
становленні виділив п’ять стадій:
1) допрофесійного розвитку;
2) пошуку і вибору професії (оптація);
3) професійного навчання;
4) самостійної професійної діяльності;
5) післяпрофесійного розвитку.
При цьому у кожній стадії автор виділяє три
нормативних періоди:
1) адаптація чи завершення завдань
розвитку попередньої стадії;
2) період вирішення основного завдання
професійного становлення даної стадії;
3) підготовка до переходу на нову стадію
розвитку.

11.

СКЛАДОВІ ТА ЧИННИКИ
ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ
Основними складовими професійних досягнень можна вважати:
• освіченість;
• системність і аналітичність мислення (уміння прогнозувати розвиток ситуації і передбачати
результат рішень, уміння мислити масштабно й реалістично одночасно);
• комунікативні уміння й навички ефективної міжособистісної взаємодії;
• високий рівень саморегуляції (уміння керувати своїм станом, стійкість до стресів);
• ділова спрямованість (активність, наполегливість і цілеспрямованість, спрямованість на прийняття
рішень, уміння розв'язувати нестандартні проблеми й задачі, прагнення до постійного підвищення
професіоналізму);
• ясна Я-концепція, реалістичне сприйняття своїх здібностей і можливостей, адекватна та висока
самоповага.

12.

Критерії професійної
самореалізації особистості
В.А. Гупаловська виділити такі критерії професійної самореалізації
особистості (стосовно жінок):
1
2
відповідність діяльності
принципу задоволеннякорисності стосовно самої
людини, соціуму, світу;
досягнення цілей,
здійснення планів –
реалізація цінностей і
сенсожиттєвих орієнтацій;
Психологія професійного становлення
3
4
відчуття себе суб’єктом власної
життєдіяльності, що можна
розуміти як вміння приймати
самостійні рішення і діяти
згідно з ними, нести за них
відповідальність –
автономність;
відчуття власної
спроможності, віра в себе,
націленість на подальший
творчий розвиток –
позитивне самоставлення,
самоповага, креативність.

13.

ЗДІЙСНЕНИЙ Е.Ф. ЗЄЄРОМ АНАЛІЗ ДАЄ МОЖЛИВІСТЬ ВИДІЛИТИ ЧОТИРИ
ОСНОВНІ ОСОБИСТІСНІ СКЛАДОВІ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ ФАХІВЦЯ:
1. Спрямованість особистості, яка характеризується системою домінуючих потреб, мотивів, відносин, ціннісних орієнтацій та установок.
Компонентами професійної спрямованості є:
• мотиви (наміри, інтереси, схильності, ідеали);
• ціннісні орієнтації (зміст праці, заробітна плата, добробут, кваліфікація, кар'єра, соціальний стан тощо);
• професійна позиція (ставлення до професії, установки, очікування і готовність до професійного розвитку);
• соціально-професійний статус.
На різних стадіях становлення ці компоненти мають різний психологічний зміст, зумовлений характером провідної діяльності і рівнем
професійного розвитку особистості.
2. Професійна компетентність – сукупність професійних знань, умінь, а також способів виконання професійної діяльності. Її основні
компоненти:
• соціально-правова компетентність (знання й уміння в галузі взаємодії із суспільними інститутами і людьми, а також володіння
прийомами професійного спілкування і поведінки);
• спеціальна компетентність (підготовленість до самостійного виконання конкретних видів діяльності, уміння вирішувати типові
професійні задачі й оцінювати результати своєї праці, здатність самостійно здобувати нові знання й уміння за фахом);
• персональна компетентність (здатність до постійного професійного росту і підвищення кваліфікації, а також реалізації себе в
професійній праці);
• аутокомпетентность (адекватне уявлення про свої соціально-професійні характеристики і володіння технологіями подолання
професійних деструкцій);
• екстремальна професійна компетентність (здатність діяти в умовах, що раптово ускладнилися, при аваріях, порушеннях технологічних
процесів).
3. Професійно важливі якості – це психологічні якості особистості, що визначають продуктивність (продуктивність, якість,
результативність і ін.) діяльності. Вони багатофункціональні і разом з тим кожна професія має свій ансамбль цих якостей.
4. Професійно значимі психофізіологічні властивості (зорово-рухова координація, окомір, нейротизм, екстраверсія, реактивність,
енергетизм тощо). Розвиток цих властивостей відбувається вже в ході освоєння діяльності. У процесі професіоналізації одні
психофізіологічні властивості визначають розвиток професійно важливих якостей, інші, професіоналізуючись, здобувають самостійне
значення.

14.

Психологія професійного становлення
ПРОФЕСІЙНА ПРИДАТНІСТЬ
міра відповідності якостей людини актуальним вимогам діяльності, а також її здатність виконувати відповідні трудові
функції у даний час.
Під придатністю мається на увазі не тільки факт певної підготовленості, навченості, але і природна здатність людини
швидко і суб'єктивно легко опановувати професію й успішно справлятися із широким колом професійних завдань при
мінімальних психофізіологічних витратах. Інший можливий варіант – людина може стати потенційно успішним
працівником, але лише за умови значних витрат сил, засобів і часу на її професійну підготовку. Нарешті, працівник
може тимчасово втратити деякі важливі якості суб’єкта праці внаслідок тих чи інших причин.

15.

Психологія професійного становлення
Завдання визначення рівня професійної придатності має два шляхи розв’язання, що базуються на основі різних
підходів: "за максимумом" та "за мінімумом".
Для реалізації першого підходу необхідним є виявлення осіб з високим рівнем розвитку ПВЯ, тобто відбір за
найбільш відповідними якостями, що не враховує потенціал розвитку, який існує в осіб із зниженими (але в межах
фахових вимог) показниками.
Другий підхід, "за мінімумом", полягає у визначенні ознак професійної непридатності та, на цій основі, – у виявленні
кола осіб, що є прогностично неперспективними у плані професійної успішності. Це дає можливість вчасно
переорієнтувати їх на інший фах, що більше відповідає їх особистісним якостям.
Виділяють три провідних критерії професіоналізації:
Професійна
продуктивність
–
характеризує ефективність професійного
розвитку
особистості
і
ступінь
відповідності даного процесу соціальнопрофесійним вимогам; оцінюється на
основі
показників
продуктивності,
якості та надійності, що мають свою
специфіку у залежності від того, яке
завдання вирішується.
Професійна ідентичність – характеризує
рівень значущості для суб’єкта професії та
професіоналізації в цілому (свідчить про
ступінь прийняття суб’єктом професії та
професіоналізації як засобу задоволення
своїх потреб й самореалізації; про ступінь
прийняття себе як професіонала; про ступінь
прийняття системи цінностей, відповідних
професійній спільноті).
Професійна
зрілість
–
сформованість
особистісного
контуру регулювання процесу
професійного
розвитку,
усвідомлення своїх можливостей
і потреб.

16.

Психологія професійного становлення
За А.К. Марковою, на становлення професіонала впливають такі суперечливі (амбівалентні) тенденції:
1) протиріччя між саморозвитком і самозбереженням у професії;
2) протиставлення результатів і процесу праці (наприклад, невідповідність результату праці і його "психологічної
ціни");
3) невідповідність предметних, соціальних еталонів та норм праці індивідуальним нормам і критеріям;
4) неузгодженість становлення різних видів компетентності (спеціальної, соціальної, особистісної, індивідуальної);
наприклад, професійна компетентність може в когось сильно випереджати соціальну;
5) неузгодженість темпів розвитку мотиваційної й операціональної сфери професійної діяльності;
6) різна роль і ступінь виразності процесів розвитку і компенсації в різних людей, а також в однієї людини на різних
етапах розвитку;
7) нерівномірність засвоєння окремих дій і цілісної структури професійної діяльності;
8) протиставлення у свідомості людини прагнення до вузької спеціалізації і потреби довідатися щось про суміжні
професії, бути "універсалом";
9) розбіжність проявів психічних якостей у тієї самої людини у професійній і в непрофесійній сферах;
10)неузгодженість "ціннісного відношення до себе в праці і до праці в собі" (наприклад, "любити мистецтво в собі, чи
себе в мистецтві");
11)розбіжність між конкурентністю, що підсилюється на ринку праці, безробіттям і умінням частини людей робити
самостійні вибори в професійній сфері, бути готовим до помилок, уміти запропонувати себе як професіонала
(мається на увазі те, що "професійна кваліфікація людини – це її приватна власність і її треба вміти запропонувати
на ринку праці");
12)некваліфіковане використання способів професійної діяльності деякими фахівцями й установами, що йде в розріз
із запитами суспільства і призводить до випуску продукції низької якості.

17.

Одним із провідних чинників досягнення
вершин професійної майстерності вважається
самоактуалізація, заснована на реалізації свого
особистісно-професійного
потенціалу.
Особистості, що самоактуалізуються, не тільки
вирізняються
високими
потенційними
можливостями, але й вміють поповнювати свій
потенціал та володіють усвідомленими чи
неусвідомленими техніками його актуалізації.
Е.Ф. Зєєр узагальнив уявлення про чинники
професійного становлення, представивши їх у
вигляді певної моделі.
"Внутрішні"
чинники
професійного
становлення у багато чому співвідносяться із
розглянутими вище складовими професійного
становлення фахівця

18.

Поняття професіоналізму
це інтегральна якість (новоутворення) суб’єкта праці, що характеризує
продуктивне виконання професійних завдань, яке зумовлене творчою
самодіяльністю і високим рівнем професійної самоактуалізації.
А.К. Маркова виділяє два його види:
1) "нормативний професіоналізм" є сукупністю особистісних характеристик людини, необхідних для успішного
виконання праці;
2) "реальний професіоналізм" відображає факт володіння людиною необхідним нормативним набором психічних
якостей, коли професіоналізм стає внутрішньою характеристикою особистості.

19.

1) соціальну зрілість – опанування правовими нормами, засобами сумісної професійної діяльності, що прийняті в соціумі прийомами
професійного спілкування тощо;
2) особистісну зрілість – опанування механізмами самовираження і саморозвитку, механізмами протидії професійним деформаціям;
3) діяльнісну зрілість – володіння на високому рівні професійною діяльністю, механізмами самореалізації і саморозвитку в межах
професії, здатність до творчих проявів своєї індивідуальності .
Т.М. Буякас визначила три основні підстави професіоналізму:
1) творчий підхід до справи;
2) органічне переплетіння, єдність процесів професійної
діяльності та життя;
3) високий рівень розвитку ціннісно-смислової сфери.
Але найбільш ґрунтовний аналіз поняття та сутності
професіоналізму було зроблено А.О. Деркачем, який представив
професіоналізм в якості системи, що складається з чотирьох
взаємозалежних підсистем: професіоналізму особистості,
професіоналізму діяльності, нормативності діяльності і поведінки
та продуктивної Я-концепції.

20.

Професіоналізм особистості - якісна характеристика суб'єкта праці, що відображає
високий рівень професійно важливих і індивідуально-ділових якостей, акмеологічних
інваріантів професіоналізму, високий рівень креативності, адекватний рівень домагань,
мотиваційну сферу і ціннісні орієнтації, спрямовані на прогресивний розвиток фахівця.
Нормативність діяльності і поведінки є якісною характеристикою суб'єкта праці, що
відображає високий рівень моральної регуляції професійної діяльності та поведінки і
включає: знання про професійну етику, уявлення про моральність і моральні норми;
позитивне ставлення до професійної діяльності, прагнення до самореалізації і досягнень,
моральні і професійні установки й інтереси; володіння способами і прийомами,
необхідними для розуміння змісту моральних норм і розпоряджень; позитивне ставлення
до осіб, з якими здійснюються професійні взаємодії, обов'язковість і відповідальність перед
ними; здатність до морального співпереживання, здатність відчувати задоволення від
роботи; ініціативність; моральну самооцінку своєї підготовки, результатів діяльності і
відносин.
Продуктивна Я-концепція – це якісна характеристика суб'єкта праці, що відображає
стійку усвідомлену і пережиту як неповторну систему уявлень суб'єкта праці про самого
себе, на основі чого він будує свої відносини і взаємодії. Адекватні уявлення дозволяють
сформувати реалістичні особистісно-професійні стандарти, програми розвитку і
саморозвитку, вибудовувати гармонічну і продуктивну систему професійних взаємодій і
відносин.
Професіонал - суб'єкт професійної діяльності, що володіє високими показниками
професіоналізму особистості і діяльності, має високий професійний і соціальний статус,
систему особистісної і діяльнісної нормативної регуляції, що динамічно розвивається,
постійно націлену на саморозвиток і самовдосконалення, особистісні і професійні
досягнення, що мають соціально-позитивне значення.
Професіоналізм
діяльності
це якісна характеристика суб'єкта праці, що
відображає високу професійну кваліфікацію і
компетентність, різноманітність ефективних
професійних навичок і умінь, у тім числі заснованих
на творчих рішеннях, володіння сучасними
алгоритмами і способами вирішення професійних
задач, що дозволяє здійснювати діяльність з
високою і стабільною продуктивністю.

21.

Психологія професійного становлення
КОМПЕТЕНТНІСТЬ
сукупність знань, поінформованості, авторитету в якій-небудь
області. Структура і зміст професійної компетентності визначаються
специфікою праці.
Виділяють такі види професійної компетентності:
01
спеціальна компетентність – високий рівень володіння професійною
діяльністю, здатність проектувати свій професійний розвиток;
02
соціальна компетентність – володіння прийомами професійного
спілкування, співробітництва, що дозволяють успішно виконувати
спільну діяльність, відповідальність за результати своєї праці;
03
особистісна компетентність – володіння прийомами
самовираження і саморозвитку, засобами протидії професійній
деформації особистості;
04
індивідуальна компетентність – володіння прийомами
самореалізації і розвитку особистості в рамках професії, уміння
раціонально організувати свою працю (без перевантажень,
хронічної утоми, вікового зниження продуктивності).

22.

Психологічна
компетентність
До підсистем психологічної компетентності, за В.О. Толочеком,
відносяться:
1) соціально-перцептивна (знання людей у внаслідок спостережливості і
проникливості);
2) соціально-психологічна (знання закономірностей поведінки і
діяльності людини, включеної в соціальну групу);
3) аутопсихологічна (самопізнання, самооцінка, самоконтроль емоцій,
станів, працездатності, поведінки, а також самоефективність);
4) комунікативна (знання стратегій і методів ефективного спілкування);
5) психолого-педагогічна (знання методів здійснення впливу.
За А.О. Деркачем, до підсистем психологічної компетентності ще відносить
такі як: рефлексивна, акмеологічна та когнітивна.
Ще двома важливими поняттями, пов’язаними із поняттям
професіоналізму та близькими до нього, є поняття професійної
майстерності та свідомості (самосвідомості).
Професійна майстерність розглядається як психічне утворення, яке
виявляється у високому рівні розвитку знань, навичок, вмінь, ПВЯ
особистості, що забезпечують її успіх у даній професійній діяльності.
Професійна самосвідомість – це самосвідомість людини, для якої
конкретна трудова діяльність є головним засобом ствердження почуття
власної гідності, особистості що відбулася.
забезпечує ефективну взаємодію суб'єкт-суб'єктних
відношеннях і являє собою систему знань про людину я
індивіда, суб'єкта, особистості й індивідуальності,
включеної в міжособистісну взаємодію, що забезпечує
ефективність.

23.

Професійна позиція
фахівця
передбачає систему відносин, що окреслює методологічну основу
його діяльності, відношення до основних наукових положень і
категорій, вплив на вибір видів професійної діяльності, методів і
технологій роботи, визначає морально-етичні принципи, характер
і форми взаємодії, ціннісно-рольову детермінацію розвитку
свідомості, опанування нормами, стереотипами і способами
поведінки.
Формування професійної позиції є динамічним процесом, що
відбувається під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників,
впливає на рівень сформованості кожного з компонентів цієї
позиції:
• мотиваційно-ціннісний,
• когнітивно-діяльнісний
• рефлексивний

24.

ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ
становить собою сукупність професійних якостей, знань, умінь і навичок, необхідних для виконання
професійної діяльності. Щоб бути конкурентоспроможним і життєздатним варто опанувати:
Øкомпетентністю сприйняття (проведення спостереження, аналіз, постановка діагнозу),
Øкомпетентністю взаємодії (успішне встановлення взаємовідносин та здійснення діяльності –
аналіз ситуації, розуміння випадку, обмін інформацією, пояснення, аналіз із наступним висновком, який,
у свою чергу, має бути засобом надання допомоги та сприяння у подальшому самостійному вирішенні
проблеми),
Øкомунікативною компетентністю (установлення контакту, взаємодії, налагодження довірливих,
доброзичливих відносин),
Øрефлексивною компетентністю (реконструкція процесу надання допомоги, мета якої –
переконатись у правильності зробленого або того, що можна було зробити).

25.

Психологія професійного становлення
Важливою складовою професійної компетентності є здатність до самостійного здобування нових знань та вмінь
(самоосвіти) і подальшого їх застосування у практичній діяльності.
Обов’язковими, на нашу думку, є опанування інтегративними показниками професійної культури (мовою, стилем
спілкування, ставленням до себе та власної діяльності, суміжних галузей тощо). Зокрема, на різних стадіях
становлення особистості фахівця ці компоненти будуть мати різний психологічний зміст, зумовлений особливостями
професійної діяльності та рівнем її професійного розвитку.
«Професійно-важливі якості співвідносяться з певною діяльністю і характеризуються як здатності до конкретної
діяльності. Причому вони в цій же діяльності і розвиваються».
Становлення особистості фахівця неможливе без опанування професійно-важливими якостями (ПВЯ) –
індивідуальними якостями суб’єкта діяльності, що впливають на ефективність діяльності й успішність її освоєння. Це
психологічні якості особистості, що визначають продуктивність, якість і результативність діяльності.
На думку В. Бодрова, професійно-важливими якостями є «...вся сукупність психологічних якостей особистості, а також
цілий ряд фізичних, антропологічних і фізіологічних характеристик людини, які визначають успішність навчання і
реальної діяльності»

26.

Психологія професійного становлення
Упродовж становлення особистості фахівця у професійній діяльності деякі психофізіологічні властивості
зумовлюють розвиток ПВЯ, а інші, у процесі професіоналізації набувають самостійного значення (професійнозначущі якості). Це окремі динамічні риси особи, окремі психічні та психомоторні властивості, що проявляються у
рівні розвитку відповідних психічних і психомоторних процесів, а також фізичні якості, які відповідають вимогам до
людини будь-якої певної професії і сприяють успішному оволодінню цією професією (Григор’єва, 1997, с. 65).

27.

Процес професійного
самовизначення особистості
передбачає урахування особливостей розвитку ціннісно-смислової природи індивіда, способів та
інструментів взаємодії між оточуючим середовищем, особистістю та світом професій. Провідним
чинником професійного самовизначення особистості виступає розвиток рефлексивної свідомості та
самосвідомості, що охоплює професійний і особистісний аспекти. Процес професійного
самовизначенняособистості передбачає поєднання внутрішніх та зовнішніх чинників, сформованість
системи практичних дій індивіда в умовах сучасного ринку праці, зорієнтованих на прийняття
рішення щодо змісту та шляхів упровадження прийнятого рішення, моніторингу результатів та
усвідомлення наслідків.

28.

РЕАЛІЗАЦІЯ ПРОФЕСІЙНОГО ПЛАНУ ПЕРЕДБАЧАЄ РОЗВ’ЯЗАННЯ ЗАВДАНЬ
ЩОДО САМОВИЗНАЧЕННЯ ОСОБИСТОСТІ:
−генерувати установку на самоактивність, самопізнання, самодослідження як підґрунтя фахового
самовизначення;−ознайомити із галузями та видами професій, запитом на ринку праці, вимогами до певної
професії;
−забезпечити самопізнання шляхом самодослідження із формуванням особистої позиції та місця в майбутній
професійній діяльності;
−формувати здатність зіставляти особисту позицію та місце з вимогами професії, продукувати професійний
план і перевіряти рівень його виконання;
−формувати здатність розгляду різноманітних напрямів професійної діяльності, зважаючи на їх спорідненість
за психологічними рисами та схожістю вимог до майбутнього фахівця;
−генерувати умови для перевірки перспектив для самореалізації в різноманітних напрямах професійної
діяльності через фахові практики;
−генерувати умови для розвитку професійноцінних рис індивіда;
−формувати позитивну мотивацію та готовність до плинних змін в межах обраної професії і переорієнтації на
нові види діяльності в межах обраної фахової діяльності;
−виховувати моральні, національні та професійні риси особистості, розумні запити та оцінювання
результатів.

29.

Про затвердження професійного стандарту «Практичний психолог закладу освіти» Лист МОН № 6/1427 від 30.11.20
року
Професійна діяльність практичного психолога в професійному стандарті розкладена на такі трудові функції:
üздійснення психологічної профілактики;
üздійснення психологічної просвіти щодо психологічного благополуччя та психічного здоров'я;
üздійснення психологічної діагностики;
üнадання психологічної допомоги за запитом та/або відповідно до виявленої потреби в такій допомозі;
üздійснення власного професійного розвитку та самоосвіта;
üспівпраця з педагогічними (науково-педагогічними) працівниками щодо організації ефективної освітньої діяльності
та співучасть у створенні, підтримці та розвитку психологічно безпечного освітнього середовища в закладі освіти;
üздійснення організаційно-методичної діяльності під час виконання трудових функцій.
У межах кожної трудової функції вказано компетентності, якими має володіти практичний психолог. Усі компетентності
діляться на дві групи: загальні (громадянська, соціальна, цифрова, особиста та навчальна, лідерська, підприємницька,
культурна обізнаність та самовираження, мовна, етична) та професійні (пункт 4 професійного стандарту).
Професійний стандарт кодифікований - кожна трудова функція, компетентність, знання, уміння та навички мають свій
шифр.
Суб'єкти підвищення кваліфікації повинні, використовуючи цю кодифікацію, чітко повідомляти практичному психологу,
на розвиток якої компетентності, яких знань та умінь спрямовані їхні навчальні курси. Така практика має важливе
значення для планування практичним психологом свого професійного розвитку.

30.

Стадії професійного становлення особистості фахівця
ПРОФЕСІЙНО-ОСОБИСТІСНІ НОВОУТВОРЕННЯ
професійної
підготовки
професійної
адаптації
самовизначення
проектування
актуалізація свого
Я, розвиток
позитивної Яконцепції,
просоціальні
ціннісні орієнтації,
позитивна
внутрішня
мотивація вибору
професії та
навчання,
професійна
самоідентифікація
інтерпретація та
реінтерпретація
особистого,
соціокультурного
досвіду,
усвідомлення себе
суб’єктом власної
життєвої
активності й
автором свого
життя, об’єктом
персональних
спостережень
і трансформацій
самодетермінація,
внутрішня
мотивація
діяльності, вибір
і реалізація
соціальних ролей,
свідомий акт вияву
та утвердження
власної
позиції в
проблемних ситуаціях, суб’єкт професійної діяльності
створення і
реалізація проекту
«Я»,
толерантність до
невизначеності
проекту «Я»,
«завдання на
смисл», позитивне
ставлення
до проектування
професійного шляху
саморегуляція
управління
психічними
станами,
самооцінка
фізичних і психічних
ресурсів,
самостимуляція,
самоконтроль
самовідповідальніст
ь, самоактивність,
самопізнання,
самоорганізація
навчальної
діяльності
психологічна готовність до виконання
професійної
діяльності,
самопрограмування,
самокорекція
прийнятих цілей
саморозуміння,
самопрогнозування
самоствердження,
самовдосконалення
самореалізація
рефлексія
виявлення
особистісних смислів,
ціннісні уявлення
стосовно життєвого і
професійного шляху,
сформованість
«Я-концепції»,
когнітивні знання
уміння і навики,
професійна культура
інтеріоризація
суспільних цінностей,
соціальна зрілість,
форму-вання
ключових
компетентностей,
професійного
потенціалу
особистості,
морально-етичні
норми
усвідомлення
власного «Я»,
самоаналіз
емоційних станів,
поведінки, певних
ситуацій,
орієнтація на
майбутнє
мотивація,
цілепокладання,
усвідомлення
потреби у
самоствердженні,
самоздійсненні,
розвиток здібностей,
ПВЯ, емоційна,
соціальна,
комуніка-тивна
компетентність,
самотворення
ціннісно-мотиваційна система,
раціональне
використання
особистісного
потенціалу
усвідомленість
гуманістичних
установок
самоаналіз
поведінки,
професійної
діяльності, ступінь
рефлексії
професійної
готовності

31.

самоосмислення, уточнення
або навіть
переосмислення і
переконстрування особистого
проекту
готовність до якісного
виконання
професій-ної діяльності,
саморе-гуляція у
професійній діяльності
життєстійкість,
професійна
копетент-ність,
професійне
самоствердження,
кваліфікованість
професіоналізм,
індивідуальний стиль
діяльності,
самоцінність,
самоставлення
Я-потенційне, яке вже
можливе за умови
«розтотожнення» із самим
собою, пошук нових смислових
контекстів, створення
персональних смислів,
ідеальних особистісних
проектів, життєвих стратегій,
нових самоідентифікацій
відповідальність,
оперативність, локус
контролю
соціальне задоволення
від професійної
праці, суб’єктивне
благополуччя, повна
реалізація потреби щодо
самоздійснення, власного
творчого Я, творча
експансія
розуміння змісту
соціальної роботи і
свого призначення,
самовдосконалення ПВЯ і
властивостей,
самоствердження
фахівця як професіонала,
професійний менталітет,
професіоналізація
особистісна зрілість,
самоприйняття
себе як професіонала і
свого досвіду,
самоефективність,
цілісність
рефлексія
успішності
програвання
ролей
фахівця з
соціальної
роботи
вдосконалення
професійної
майстерності
і передачі
досвіду
творче самовираження,
сприйняття себе
як професіонала,
автономність,
творча мотивація,
прагнення передати
досвід, життєтворчість
концепція власного життя та
засоби її
втілення у життєвих
практиках,
автономність, особистісна і
професійна
зрілість
самоконтроль інтенсивності,
напруже-ності роботи,
впливу психогенних
чинників, позитивне
ставлення до
творчої діяльності,
формування ціннісної
позиції, світогляду як
фахівця-майстра
зріле Я-особистості
самовдосконалення
значущих для
особистості
властивостей, сторін,
якостей та ін., розуміння
власного статусу,
рівня майстерності
самоцінність і
самореалізація
фахівця
як професіонала,
досягнення «акме»,
висококваліфікованість, реалізація
особистісного
потенціалу
рефлексія
професійної
діяльності як
фахівцямайстра
післятрудова
задоволеність
(незадоволеність)
професійними
досягненнями
вибудовування власного
особистісного та
життєвого проектів як основи
подальшого становлення
зміна соціальної ролі,
стилю
життєдіяльності,
професійної
спрямованості
цілісність як гармо-нія
всіх рівнів
зростання людини, їхня
узгодженість,
наставництво
самоздійснення,
суб’єктивна
інтерпретація успіху
(невдач)
цінність
осмислення
власного
професійного
досвіду
формування
професійної
компетентності
формування власної
системи смислів
соціальної роботи
адаптивність
формування
професійної
майстерності
мотивованість
досягнення успіху,
прагнення досягнути
ідеалу фахівця з
соціальної роботи,
внутрішньої гармонії
персоналізація –
досягнення певного
професійного статусу,
професійна ідентичність
рефлексивніст
ь, соціальна
рефлексія,
аналіз
професійної
діяльності

32.

Становлення особистості фахівця передбачає опанування не лише знаннями і нормами професійної діяльності
у мотиваційному та в інструментальному планах, але і прагнення досягнути високої продуктивності та якості у
здійсненні власної трудової діяльності, розвиток професійних перспектив, реалізацію автором власного
сценарію свого професійного життя, самовдосконалення у процесі особистісного і професійного становлення,
збагачення власного професійного досвіду творчим доробком, сприяння підвищенню престижу професії
фахівця у суспільстві і суспільного інтересу до цього виду діяльності.
Крім того, становлення особистості фахівця не завжди знаменує собою появу конструктивних новоутворень
(нових сенсів, особистісних здібностей, автономної мотивації, самоактуалізації, професійної майстерності).
Перехід від однієї стадії становлення особистості фахівця до іншої не завжди має конструктивний характер. За
певних умов можуть розвиватись і деструктивні явища через негативні наслідки робочих стресів, що постійно
накопичуються у вигляді стійких змін структури й змісту професійної діяльності та структури особистості
суб’єкта, вектора професійного становлення (кризи), зумовлених накопиченням зовнішніх і внутрішніх
суперечностей, професійними деформаціями тощо

33.

Стадії
стадія
професійної
підготовки
стадія
професійної
адаптації
Професійноособистісні
новоутворення
становлення
Конструктивні зміни
самовизначення
формування цілісних уявлень стосовно професійної
діяльності, соціальної та професійної спрямованості,
мотивів, набуття когнітивних знань, умінь і навиків у
професійній діяльності, адекватність самооцінки,
просоціальність, професійне самовизначення, професійна
придатність, корекція прийнятих цілей, задач,
самоконтроль, опосередкований досвід, самоаналіз, самозвіт
та ін.
проектування
пристосування до соціальних і професійних норм, умов,
процесів трудової діяльності, процес входження фахівця у
професію, у сферу професійних відношень, опанування новою
соціальною роллю, готовність до реалізації професійної
діяльності, внутрішня мотивація професійної діяльності на
проектування професійного шляху фахівця, створення і
реалізація проекту «Я», толерантність до невизначеності
проекту «Я», набуття професійно-важливих якостей,
позитивне ставлення до проектування професійного шляху
Деструктивні зміни
невдале формування професійних намірів та їх реалізація,
несформованість «Я-концепції», проблеми з її корекцією, хибний
професійний вибір, неадекватність самооцінки, незадоволеність
професійною підготовкою, проблеми щодо перебудови провідної
діяльності (з навчально-професійної на власне професійну у ВНЗ), зміна
соціально-економічних умов життя, низьке саморозуміння
невдалий досвід соціально-професійної адаптації, розбіжності між
професійними очікуваннями і реальныстю, невідповідність досвіду і
бажання бути автором власного життя та об’єктом персональних
спостережень і трансформацій, нездатність до реалізації проф. діяльності,
конфліктність, невміння будувати професійні стосунки, опановувати
соціальні ролі фахівця, відсутність готовності до роботи та внутрішньої
мотивації щодо проектування професійного шляху, набуття професійноважливих якостей, негативне ставлення до проектування професійного
шляху

34.

стадія формування
професійної компетентнос
ті
стадія формування
професійної майстерності
стадія вдосконалення
професійної майстерності і
передачі досвіду
післятрудова стадія
саморегуляція
розвиток і формування професійної компетентності,
професійно-важливих якостей, здібностей,
формування власної системи смислів у сфері
соціальної роботи, готовність до якісного виконання
професійної діяльності, саморегуляція у професійній
діяльності, самоцінність фахівця
відсутність розвитку і бажання формувати
компетентність, професійно-важливі якості,
здібності, нема власної системи смислів соціальної
роботи, низький рівень самоорганізації та
саморегуляція у професійній діяльності, відсутня
самоактив-ність, самоцінність фахівця
самовдосконалення,
самоствердженн
мотивованість досягнення успіхів, розуміння змісту
соціальної роботи і свого призначення, самоприйняття
себе як професіонала та свого досвіду, мотивованість
досягнення успіху, прагнення досягнути ідеалу
фахівця з соціальної роботи, внутрішньої гармонії,
корекція життєвих і професійних цілей,
самовдосконалення професійно важливих якостей і
властивостей, самоствер-дження фахівця як
професіонала
незадволеність соціально-професійним статусом,
особливостями кар’єрного зростання, фінансових
можливостей, відсутність потреби у
кваліфікаційному зростанні, мотивації та власного
бажання професійно вдосконалюватися; наявність
конфліктів у колективі або із керівництвом, що
гальмують професійне становлення, професійні
деформації (кризи), професійне вигорання
самореалізація
розуміння власного статусу, рівня майстерності,
прагнення передати досвід, позитивне ставлення до
творчої діяльності, особистісна і професійна зрілість,
формування ціннісної позиції, світогляду як фахівцямайстра, творча мотивація, високий рівень
кваліфікації, передача досвіду, зворотній зв’язок,
життєтворчість, реалізація особистісного потенціалу,
самоцінність і самореалізація фахівця як професіонала,
досягнення «акме»
невдоволеність собою, зміна ціннісно-смислової
сфери, проблеми зі здоров’ям, професійні
деформації, внутрішньо особистісні конфлікти,
професійна неефективність, відсутність
можливостей професійного розвитку, обумовлена
суб’єктивними чи об’єктивними перепонами
рефлексія
цінність осмислення власного професійного досвіду,
самоздійснення, суб’єктивна інтерпретація успіху,
задоволеність професійними досягненнями, зміну
соціальної ролі, стилю життєдіяльності,
наставництво, професійну спрямованість (потреби,
мотиви, установкиі цілі її життєдіяльності)
суб’єктивна інтерпретація невдач,
незадоволеність професійними досягненнями,
зміна соціальної ролі, стилю життєдіяльності,
втрата професійної ідентифікації, незадоволеність
життям, надлишок вільного часу, проблеми
фінансового, морального, матеріального,
психологічного характеру

35.

Д/з
1)Визначити
військового
2)Визначити
практичної
3)Визначити
умовах
особливості
професійної
діяльності
практичних
психологів
в
умовах
стану
можливі
утруднення
у
професійному
професійні
деструкції,
становленні
фахівця
у
сфері
психології
можливі
військового
кризи,
стану
з
якими
стикається
психолог
в

36.

СХІДНА ПРИТЧА
Все в твоїх руках
ДАВНИМ-ДАВНО В СТАРОВИННОМУ МІСТІ ЖИВ МАЙСТЕР,
ОТОЧЕНИЙ УЧНЯМИ. ЯКОСЬ НАЙЗДІБНІШИЙ ІЗ НИХ
ЗАДУМАВСЯ: «А ЧИ Є ПИТАННЯ, НА ЯКЕ НАШ МАЙСТЕР НЕ
ЗМІГ БИ ДАТИ ВІДПОВІДІ?» ВІН ПІШОВ НА КВІТУЧІ ЛУКИ,
ВПІЙМАВ НАЙКРАСИВІШОГО МЕТЕЛИКА І СХОВАВ ЙОГО
МІЖ ДОЛОНЯМИ. МЕТЕЛИК ЧІПЛЯЛАСЯ ЛАПКАМИ ЗА
ЙОГО РУКИ І УЧНЕВІ БУЛО ЛОСКОТНО.
ПОСМІХАЮЧИСЬ, ВІН ПІДІЙШОВ ДО МАЙСТРА І
ЗАПИТАВ:
– Скажіть, який метелик у мене в руках: живий чи
мертвий?
Він міцно тримав метелика в зімкнутих долонях і був
готовий будь-якої миті стиснути їх заради своєї істини.
Не дивлячись на руки учня, Майстер відповів:

37.

Все
в твоїх
руках
....

38.

THANK YOU!
Катерина ПАВЛЕНОК
Лектор
+380-99-06-00-759
kateryna.s.pavlenok@lpnu.ua
Проспект В'ячеслава Чорновола 57 (36
навчальний корпус), 507 каб.