klinika_ta_etiologiya_rozumovoyi_vidstalosti_8_slajdiv_prostishe_bilshe (1)

1.

Клініка та етіологія розумової відсталості
Інтелектуальні порушення — це стан, який виникає ще в період розвитку дитини та впливає на її навчання,
спілкування і повсякденне життя.
Причини можуть бути різними: спадковість і генетичні зміни, деякі хвороби обміну речовин, інфекції, вплив
алкоголю та інших шкідливих речовин, проблеми під час вагітності й пологів, травми мозку.
Основні прояви: дитині може бути складніше запам’ятовувати, концентрувати увагу, розуміти складну
інформацію, говорити, виконувати рухи та самостійно вирішувати побутові завдання.
Важливо враховувати не лише рівень інтелекту, а й те, наскільки людина може сама спілкуватися, навчатися,
доглядати за собою та пристосовуватися до життя.
1/8

2.

Поняття та відмінність від деменції
2/8
Інтелектуальне порушення розвитку формується в дитинстві або під час іншого періоду розвитку. Воно може
впливати на навчання, спілкування та самостійність.
Найчастіше труднощі помітні у трьох сферах:
• навчання — важче читати, рахувати, розуміти складні правила та працювати з інформацією;
• спілкування — складніше розуміти правила поведінки, пояснювати свої думки та будувати стосунки;
• побут — може бути потрібна допомога в самообслуговуванні, плануванні справ і забезпеченні безпеки.
Термін «олігофренія» є старим і зараз використовується переважно в історичному або спеціальному контексті.
Деменція відрізняється тим, що це втрата вже сформованих здібностей. Тобто спочатку людина розвивалася
відносно нормально, а потім її пам’ять, мислення та інші здібності почали погіршуватися.

3.

Етіологія та фактори ризику
Причини можуть виникати до народження, під час пологів або вже після народження дитини.
До народження:
• генетичні та хромосомні зміни;
• спадкові порушення обміну речовин;
• інфекції під час вагітності;
• алкоголь та інші токсичні речовини;
• тяжкі порушення розвитку дитини в утробі.
Під час пологів:
• нестача кисню;
• асфіксія;
• травми під час пологів;
• інші тяжкі ускладнення.
Після народження:
• тяжкі інфекції мозку;
• черепно-мозкові травми;
• деякі отруєння та порушення обміну речовин.
Серед відомих генетичних причин — синдром Дауна, синдром ламкої Х-хромосоми та інші генетичні стани.
Іноді точну причину встановити не вдається.
3/8

4.

Клінічна картина
4/8
Прояви можуть бути різними, залежно від причини та ступеня порушення.
Мислення і навчання: дитині може бути важче порівнювати предмети, знаходити спільне, робити висновки,
розуміти абстрактні поняття та застосовувати вивчене в новій ситуації.
Сприйняття: інформація може сприйматися повільніше, тому допомагають картинки, приклади та практичні дії.
Пам’ять і увага: дитина може швидше відволікатися, втомлюватися та забувати новий матеріал. Часто потрібне
повторення.
Мовлення: можливий пізніший розвиток мовлення, невеликий словниковий запас і труднощі з розумінням
складних речень.
Емоції та поведінка: може бути важко контролювати емоції, довго працювати над одним завданням або
самостійно починати справу.
Також можуть зустрічатися труднощі з рухами, слухом, зором та інші супутні порушення.

5.

Характеристика ступенів інтелектуального порушення
Легкий
IQ 50–69*
Навчання базовим академічним навичкам можливе. Основні труднощі — складні узагальнення,
абстрактне мислення, планування та перенесення знань.
Можливе засвоєння базових знань, комунікації, самообслуговування та простих практичних дій.
IQ 50–69*
IQ 35–49*
Часто потрібна регулярна допомога.
Можна навчатися
читати, писати та
рахувати.
Найбільші
труднощі —
Обмежене мовлення й навчальні можливості. Основний акцент — комунікація,
IQ
35–49*
складні
завдання, IQ 20–34*
самообслуговування, безпека та практичні навички.
Можна
засвоїти
планування
й
базові
знання,
абстрактне
навчитися
мислення. У побуті
спілкуватися,
часто можлива
доглядати
за
значна
Значна залежність від постійної підтримки. Можливе формування окремих простих навичок за
IQ
20–34*
собою
та
IQ ≤19*
самостійність.
інтенсивного навчання.
Навчання
має
бути
виконувати
прості
простим
дії. Частоі потрібна
поступовим.
регулярна
Основна
увага —
допомога.
спілкуванню,
IQ ≤19*
самообслуговуван
Людина значною мірою залежить від допомоги інших. За постійного навчання можна формувати окремі прості навички.
ню, безпеці та
щоденним
навичкам.
5/8

6.

Особливості психічного становлення дітей
Мислення: дитині часто легше працювати з конкретними предметами та прикладами, ніж із абстрактними
поняттями. Може бути складно виділити головне та зрозуміти причину і наслідок.
Навчання: краще працюють короткі й зрозумілі інструкції, завдання по кроках, картинки, приклади та багато
повторень. Новий матеріал бажано поступово ускладнювати.
Мовлення: невеликий словниковий запас і труднощі з розумінням складних висловів можуть ускладнювати
навчання та спілкування.
Увага і пам’ять: дитина може швидко втомлюватися, відволікатися та забувати матеріал. Тому корисні короткі
заняття з перервами.
Емоції та поведінка: може бути невпевненість, залежність від дорослого, імпульсивність або пасивність.
Соціальні навички: важливо поступово навчати спілкуванню, правилам поведінки, самообслуговуванню та
безпечній поведінці.
6/8

7.

Клініко-педагогічні форми та корекційна допомога
7/8
У навчальному матеріалі виділяються різні форми: неускладнена форма, форми з труднощами уваги та
працездатності, мовленнєвими проблемами, особливостями поведінки та недорозвитком особистості.
Стан може поєднуватися з іншими проблемами: епілепсією, гідроцефалією, порушеннями слуху або зору,
труднощами рухів та іншими порушеннями.
Для правильного визначення особливостей потрібне комплексне обстеження. Оцінюють розвиток дитини,
мислення, пам’ять, мовлення, рухи, уміння спілкуватися та виконувати повсякденні справи.
Корекційна допомога спрямована на розвиток мислення, пам’яті, мовлення, уваги, емоцій, рухів і навичок
самостійності.
Навчання має бути індивідуальним: прості інструкції, наочність, повторення, поступове ускладнення та постійна
підтримка. Важливо, щоб разом працювали сім’я, педагоги, психологи, медичні та соціальні спеціалісти.

8.

Висновок
8/8
Інтелектуальне порушення розвитку впливає не тільки на навчання, а й на спілкування, поведінку та
повсякденну самостійність.
Причини можуть бути різними: генетичні зміни, хвороби обміну речовин, інфекції, шкідливі впливи, проблеми
під час вагітності й пологів, травми та інші ураження мозку.
Прояви також різняться. У когось більше труднощів із навчанням і мовленням, у когось — з увагою, поведінкою,
рухами або самообслуговуванням.
Ступінь порушення визначають не лише за тестами інтелекту. Важливо подивитися, що людина може робити
сама і в яких ситуаціях їй потрібна допомога.
Своєчасне навчання, корекційні заняття, підтримка сім’ї та правильні умови допомагають розвивати сильні
сторони людини та робити її більш самостійною.
Головне — враховувати не тільки труднощі, а й можливості кожної людини.
Головний принцип: оцінювати не лише обмеження, а й збережені можливості та необхідний рівень підтримки.