Н`епс. Перша в світі фотографія. Вид із вікна окна.1826 рік

Н`епс. Первая в мире фотография. Вид из окна.1826 г.

43.88M

Category:

history

Історія фотографії

1. Історія фотографії

ІСТОРІЯ ФОТОГРАФІЇ

2.

Сам термін "фотографія" (фр.
photographie від ін.-грец. φῶς
(родовід. п. φωτός) "світло" та
γράφω "пишу"; світлопис техніка малювання світлом)
з'явився 1839 року, його
використали одночасно та
незалежно два астрономи англійська, Джон Гершель, та
німецька, Йоганн фон Медлер.
У Російській імперії досить
довго використовували
буквальний переклад
"світлопис" цього самого
терміну, але він врешті-решт
поступився місцем
загальноприйнятому.

3.

• Давньокитайський філософ Мо-цзи
ще V столітті до нашої ери описав
дію це явище].
• Пізніше, у IV і V століттях, грецькі
математики Аристотель та Евклід
незалежно один від одного описали
аналогічний устрій.
• Основою винаходу фотографії
послужило спостереження
знаменитого грецького вченого
Аристотеля.
• У IV столітті до н. він описав цікаве
явище: світло, що проходить крізь
маленький отвір у віконній
віконниці, малює на стіні той
пейзаж, який видно за вікном.
Зображення виходить
перевернутим і дуже тьмяним, але
відтворює натуру без спотворень.
Аристотель.

4.

CAMERA OBSCURA

5.

Наприкінці X століття н.е. в роботах арабських учених з'явилися перші згадки
про camera obscura (з лат. "темна кімната") - пристосування для точного
змальовування пейзажів і натюрмортів.

6.

7.

Зображення, таким чином, виходило перевернутим і для його нормального
розташування в 1573 Ігназіо Данті здогадався застосувати дзеркало, а через
30 років Йоганн Кеплер застосував в камері-обскурі лінзи і тим самим збільшив
отримане зображення.
Така камера була не дуже зручна через великі розміри і в 1665 Роберт Бойль
сконструював першу камеру-обскуру маленького розміру.
У 1727 році Йоганн Шульц, лікар з Галле, робив у сонячний день досліди з
розчином азотнокислого срібла та крейдою, суміш яких він висвітлював у
скляній посудині. Коли посудину виставляли на сонячне світло, поверхня
суміші чорніла. При струшуванні розчин знову ставав білим. За допомогою
шматочків паперу Шульц отримував на поверхні рідини силуети, за допомогою
збовтування знищував їх та отримував нові візерунки. Ці оригінальні досліди
здавалися йому лише забавою, і минуло ще сто років, перш ніж помічене їм
властивість азотнокислого срібла додумалися використовувати під час
виготовлення фотографічних пластин.
В 1770 швейцарський хімік Карл Шееле зробив відкриття і довів, що зображення
отримане за допомогою хлориду срібла і оброблене аміаком не стирається.
Після цього у застосування увійшов процес прояву знімків на папері.

8.

• -Її конструкція змінювалася і вдосконалювалася, але
основою залишався ящик з маленькою дірочкою в
передній стінці. Згодом камеру забезпечили збираючою
лінзою, а ящик зробили з двох половинок, які можна було
рухати, щоб сфокусувати картинку.

9. Переносна камера-обскура

ПЕРЕНОСНА КАМЕРА-ОБСКУРА
Техніка давала змогу отримувати зображення, залишалося
лише зафіксувати його без участі малювальника.

10.

Найважливішим для доказу теорії Гокні став "Портрет подружжя
Арнольфіні" Яна ван Ейка, написаний 1434 року. Для свого часу ця картина
вирізнялася неймовірною деталізацією. Дзеркало, в якому відбивається вся
кімната, і металевий канделябр складної форми часто друкуються
окремими фрагментами як доказ віртуозності майстра. Така реалістичність
досягається найточнішою передачею кольору і світлотіні. Але на око
зробити таку роботу майже неможливо, бо відблиски змінюються, варто
лише рухати головою або перевести погляд.

11.

Щоб усе зображення опинилося у фокусі, полотно під
проекцією потрібно рухати. Але це спричиняє
спотворення пропорцій, яке теж нерідко зустрічається в
живописі того періоду. Наприклад, у "Антеї"
Парміджаніно неправдоподібно велике плече, а в "леді
Дженовезе" Антоніса Ван Дейка - занадто маленька
голова.

12. Н`епс

Н`ЕПС
Уперше це вдалося зробити
лише в XIX столітті французу
Жозефу Нісефору Ньєпсу
Н`єпс почав покривати
металеві пластинки бітумним
лаком (асфальтом). Під дією
світла лак ставав
нерозчинним, але на різних
ділянках різною мірою залежно від яскравості
освітлення. Після обробки
пластинки розчинником і
травлення кислотою на ній
виникав рельєф, подібний до
гравірованого

13. Н`епс. Перша в світі фотографія. Вид із вікна окна.1826 рік

Н`ЕПС. ПЕРША В СВІТІ ФОТОГРАФІЯ. ВИД ІЗ ВІКНА ОКНА.1826
РІК

14. Н`епс. Первая в мире фотография. Вид из окна.1826 г.

Н`ЕПС. ПЕРВАЯ В МИРЕ ФОТОГРАФИЯ. ВИД ИЗ ОКНА.1826 Г.
Жозеф Н`єпс придумав замінити дзеркало в камері-обскурі на аркуші
паперу, покриті солями срібла. Світлочутливість цього матеріалу змушувала
паперову поверхню чорніти при потраплянні денного світла. 1816 року за
допомогою цього методу Жозефу вдалося зафіксувати пейзаж зі свого вікна.
Зображення недовго тішило око - щойно Ньєпс дістав аркуш із камери,
картинка моментально почорніла. Через рік винахідник зацікавився смолою
хвойного гваякового дерева. Вона відрізнялася особливою властивістю - під
впливом спирту аморфна речовина втрачала свою розчинність. За рахунок
контрасту між зміненою і незайманою смолою можна було вловити
зображення.
Дивно, але основним матеріалом для першої фотокопії послужив
"природний асфальт". У 1822 році Ньєпс скопіював гравюру із
зображенням глави католицької церкви Папи Пія VII. Жозеф
наніс розчинений у лавандовій олії бітум (суміш
високомолекулярних вуглеводнів та їхніх похідних) на
відшліфований вапняний камінь або металевий лист. Потім
Ньєпс наклав аркуш паперу з намальованою гравюрою на
кам'яну поверхню і поставив отриману конструкцію під світло
сонячних променів. Жозеф назвав цей процес геліографією,
тобто методом, за якого гравюра "малюється" ультрафіолетом.

15.

Свій спосіб Ньєпс назвав геліогравюрою.
Зйомка методом Ньепса тривала 6–8 годин на яскравому сонці.
Достоїнство методу Ньепса було те, що зображення виходило
рельєфним, і його можна було розмножити у кожному числі
екземплярів.

16.

1.Тонкий лист срібла припаювали до товстого листа міді.
2.Срібна поверхня полірувалася до блиску.
3.Срібна пластина в темряві оброблялася парами йоду, завдяки чому ставала
чутливою до світла.
4.Підготовлена пластина вкладалася у темряві у фотокамеру.
5.Камера встановлювалася на триногу, виносилася на вулицю і спрямовувалася на
нерухомий об'єкт зйомки, освітлений яскравим сонцем.
6.Об'єктив відкривався на час від 15 до 30 хвилин.
7.Приховане зображення виявлялося і закріплювалося в наступному порядку:
1. Пластину клали в невелику кабіну під кутом 45° над контейнером з ртуттю,
яку спиртівкою нагрівали до 150 градусів за Фаренгейтом (67 °C).
2. За пластиною велося уважне спостереження доти, поки зображення не ставал
видимим завдяки утворенню ртутної амальгами на експонованих частинах
платівки, в яких йодид срібла зруйнувався, і срібло перетворилося на метал.
3. Пластина занурювалась у холодну воду, щоб поверхня стала твердою.
4. Пластина переносилася в розчин звичайної кухонної солі (яка після 1839
замінена гіпосульфітом натрію (тіосульфат натрію) — фіксувальною речовино
відкритою Джоном Гершелем і негайно узятою для використання Дагером).
5. Потім пластину ретельно промивали, щоб припинилася дія фіксажу.
Знімок виходив досить високої якості — чіткі деталі як у світлі, так і в тінях, однак,
копіювання знімку було неможливим.

17.

Майстерня митця (фр. L’Atelier de l'artiste.) Дагеротип
1837 року роботи Даге́ра.

18. Луи Жак Дагер

ЛУИ ЖАК ДАГЕР
• -Цілою епохою в історії
фотографії став
винахід француза Луї
Жака Дагера.
• -Перший у світі
фотоапарат був
зроблений у 1839 році
Луї Жак Манде
Дагером.

19.

Оригінальна камера дагера, зроблена Альфонсом Жиру, її розміри – 12х14,5х20
дюймів. Напис на бирці «Апарат не має гарантії, якщо на ньому немає підпису
пана Дагера та печатки пана Жиру

20. ДАГЕРОТИП

• Зображення (дагеротип)
отримували на срібній платівці,
обробленої парами йоду. Після
експонування протягом 3-4 годин
платівку виявляли в парах ртуті
та фіксували гарячим розчином
кухонної солі або гіпосульфіту.
Дагеротипи відрізнялися дуже
високою якістю зображення, але
можна було отримати лише один
знімок.
Церковь в Холируде, Эдинбург, 1834

21.

Бульвар дю Тампль 1838г
(Первая в мире фотография с человеком).

22. 23. Перший фотопортрет

ПЕРШИЙ ФОТОПОРТРЕТ
Перший фотопортрет у світі —
автопортрет Роберта
Корнеліуса, 1839 рік. Після
зняття кришки з
фотооб'єктива, він кинувся в
кадр, де просидів більше
хвилини до закриття лінзи.
Слова, написані на
зворотному боці власною
рукою Корнілія, свідчать:
«Перша картина у світі колинебудь. 1839 рік. »

24.

Авраам Лінкольн
Дороті Кетрін Дрейпер. Перший
в історії жіночий фотопортрет,
знятий Джоном Дрейпером 1840
року

25.

Дагеротипія залишалася домінуючою технологією
фотографії аж до винаходу мокрого колодіонного
процесу в 1851 році[33]. Нині (2017 рік) набула деякого
поширення як альтернативний фотопроцес у
середовищі фотохудожників[41].

26.

Ціанотипія
Цианотипія — старий спосіб монохромного фотографічного друку, який
давав відбитки блакитного відтінку. Цей спосіб був винайдений
в 1842 році британським ученим і астрономом, сером Джоном Гершелем.
Цей процес був популярний в колі технічних фахівців у ХХ столітті.
Простота і дешевизна процесу дозволяли їм робити великомасштабні
копії своїх креслень, які відомі під назвою «синька» (англ. Blueprint).

27.

Ціанотипія

28. Уільям генрі тальбот

УІЛЬЯМ ГЕНРІ ТАЛЬБОТ
Третьою людиною, яка
стояла біля витоків
фотографії, був англієць
Вільям Генрі Талбот. Він
робив знімки на папері,
просоченому солями срібла.
Отримане негативне
зображення Талбот друкував
контактним способом і зі
збільшенням. Свій спосіб
винахідник назвав
"калотипією" (з грец.
"прекрасний відбиток").
Головною перевагою
калотипії стала можливість
отримання кількох копій
одного зображення.

29.

Ще влітку 1835 Телбот з півгодинною витримкою зробив знімки своєї дачі. Ця
будівля «вперше намалювала себе сама» повідомив він («Фотографічний
вісник», 1889). Але першим світлографічним зображенням, зробленим на натурі,
був все-таки вид з вікна майстерні на сусідські дахи,
виконаний Ньепсом дев'ятьма роками раніше. Дагер не даремно поспішав зі
своїм дітищем. Фокс Телбот, дізнавшись у січня 1839 про
повідомлення Д. Ф. Араго, зробленому в Паризької академії наук, тут же
представив заяву про свій спосіб закріплення світлового зображення
в Лондонське королівське товариство. Відомості про спосіб англійського
винахідника були оприлюднені англійським науковим журналом. Фокс Телбот
вчений з художницькою схильністю назвав свій винахід «калотипією», від
грецького слова «калос» краса. Зображення виходило у камері-обскурі на
папері, просоченому світлочутливим розчином. Паперову платівку проявляли,
потім закріплювали. Це був негатив. З паперового негативу друкували позитивне
зображення на світлочутливому папері.

30.

Дагерротипи були кращими за
якістю, набагато чіткішими за
калотипи, але за рахунок
можливості копіювання
калотипія все-таки зайняла
свою нішу. До того ж не можна
однозначно стверджувати, що
зображення Тальбота негарні.
Наприклад, вода на них
виходить набагато живіша, ніж
на дагеротипах. Ось,
наприклад, озеро Катрін у
Шотландії – знімок 1844 року.

31.

Колодієвий процес — ранній фотографічний процес, який використовує як
сполучного середовища для світлочутливих кристалів галогенідів
срібла колодій, нанесений на скляну підкладку. В кінці 1850-х років він
повністю замінив дагеротипію, завдяки вищій світлочутливості і якості
зображення. Найпоширенішим був так званий «мокрий колодієвий процес»,
що вимагав негайного експонування і лабораторної обробки готової емульсії,
яка втрачала свої властивості під час висихання. Ця особливість
ускладнювала фотознімання поза студією. Однак, крім мокрого, відомий
і «сухий колодієвий процес», який дозволяв брати запас готових
фотопластинок навіть у тривалі експедиції[1]. Сухі колодієві пластини мали
дуже низьку світлочутливість, недостатню для портретування, але давали
можливість знімати нерухомі об'єкти: пейзаж, архітектуру, предмети[2]. До
кінця XIX століття колодієвий процес витіснили технологічніші фотоматеріали
з желатиносрібною фотоемульсією[3][4].

32.

Альбуміновий друк було вперше представлено у 1847–1850 роках, у
розпал епохи дагеротипії. І хоча дагеротипні відбитки, можливо, були
одними з найкрасивіших, але вони мали деякі недоліки: їх було складно та
важко робити, вони були невеликими та створювали єдиний унікальний
оригінал – тобто в процесі ви отримували лише один відбиток.
Альбуміновий друк, винайдений
французьким фотографом Луї Дезіре
Бланкар-Евраром, першим давав змогу
створювати негатив, який можна було
використовувати для створення
кількох відбитків. Альбумінові
відбитки були популярні з 1850-х років
до початку ХХ століття.
Термін "альбумін" походить від білка,
який відокремлено від яєчних жовтків,
який використовували як покриття
для паперу, надаючи йому глянцевого
покриття. Воно слугувало емульсією
для підтримки і зв'язування
світлочутливих хімікатів.

33.

Альбумінові відбитки являли собою різновид контактного
друку, коли вкритий білком папір поміщали безпосередньо під
негатив і піддавали впливу ультрафіолетового випромінювання
сонця. Зображення з'явилося на папері під час експонування.
Коли відбиток був близький до повної експозиції, його
прибирали від світла і поміщали у фіксувальну ванну з
тіосульфатом натрію, яка фіксувала експозицію відбитка і
запобігала подальшому потемнінню. Часто додавали тонер для
поліпшення кольору й тону відбитка, що також збільшувало його
довговічність.

34.

Вікторіанська епоха і портрети мерців
Фотографії мертвих людей - це дуже популярна і розтиражована історія. У
Мережі можна знайти багато подібних добірок: красиві, ошатні чоловіки, жінки
і - найчастіше - діти із заплющеними очима напівсидять або лежать в
оточенні живих родичів. Далеко не завжди можна здогадатися, що
центральний герой композиції вже в кращому світі. Такі знімки були широко
поширені в Європі та Америці другої половини XIX століття

35.

Вікторіанська епоха і портрети мерців
Так ось, через високі ціни на знімки і складність процесу багатьох просто
не встигали сфотографувати за життя. Особливо це стосувалося дітей дитяча смертність у XIX столітті була жахливою і при цьому абсолютно
звичною. Сім'ї були великими, в середньому 2-3 з 10 дітей помирали від
хвороб за відсутності антибіотиків, вакцин та інших сучасних засобів.
Люди похилого віку теж за життя знімалися рідко - за часів їхньої
молодості фотографії не було, а в старості їм було вже не до того.

36.

Вікторіанська епоха і портрети мерців
Жанр пішов на спад уже на початку XX століття, а до 1920-х років
зник остаточно. Поширилися компактні особисті камери, зйомка
стала повсюдною і дешевою, важко було знайти людину, яка жодного
разу не потрапляла в об'єктив. А нам на пам'ять залишилося безліч
жахливих фотографій. Утім, багато з них здаються дуже елегантними
і цікавими, поки ти не здогадуєшся, що зображені на них вікторіанські
красуні мертві.

37.

Французький невролог Гійом Дюшен, який жив у XIX
столітті, досліджував реакцію м'язів і нервів на електричні
імпульси. Згодом його роботи лягли в основу
електронейроміографії, діагностичного тесту, що дає змогу
виявити пошкодження нерва.

38.

Нім Дісдері перебрався до Парижа, де розробив і 1854 року
запатентував "карт де візит" - фотоапарат із чотирма об'єктивами, що
робив вісім невеликих фотографій розміром 1,125×3,25 дюйма на
"повній" фотоплатівці формату 8,5×6,5 дюйма. Ці вісім фотографій,
кожна з яких являла собою візитну картку розміром 2,5×4 дюйми,
продавали приблизно за 4 долари, більш ніж удвічі дешевше за те, що
зазвичай просили портретні фотографи за один повнорозмірний
відбиток[12][немає в джерелі][13]. Це був перший у світі патент на
візитні картки[14] (недоступне посилання з 08-09-2017 [2917 днів]).
Дісдері також винайшов подвійну форматну камеру[15].

39.

Технологія Дісдері мала величезний успіх і швидко
поширилася по всьому світу. За оцінкою одного
німецького туриста, студія Дісдері в Парижі "стала
"Храмом фотографії" - місцем, унікальним за своєю
розкішшю та елегантністю. Щодня він [Дісдері] продає
портрети [на суму] від трьох до чотирьох тисяч франків"
[16]. Виготовлення недорогих фотографій у великих
кількостях призвело до швидкого занепаду дагеротипії, а
також перетворило візитні картки на предмет
колекціонування. Величезним попитом стали
користуватися візитки знаменитостей, що започаткували
культ "зірок" у Європі та США[15][17].

40.

На початку свого створення фотографія не сприймалась як один із самостійних видів
мистецтва і слугувала живопису або науці
Шарль Негр, Вуличні музиканти на
набережній Бурбон, 1853.

41.

Перший поліцейський портрет
Фотографувати злочинців намагалися ще в 1840-ті роки. Але через відсутність
стандартів використовувати ці фотографії в поліцейській роботі було складно.
Революцію в кримінальному портреті здійснив Альфонс Бертильон. Він
розробив систему ідентифікації злочинців, яка отримала назву "бертильонаж",
і стандартизував параметри зйомки. Він перший запропонував фотографувати
людей у фас і в профіль.

42. Перше підводне фото

ПЕРШЕ ПІДВОДНЕ ФОТО
Найперше підводне
фото було зроблено
Вільямом Томпсоном
у 1856 році. Під час
зйомки фотоапарат
було встановлено на
дні моря недалеко
від Веймонта
(Великобританія)

43. Перший рентгенівский снимок

ПЕРШИЙ РЕНТГЕНІВСКИЙ СНИМОК
Першим рентгенівським
знімком був знімок
пензля дружини
Вільгельма Рентгена,
1895 рік.

44.

Фотографія ставала дедалі
популярнішою, новоявлені
фотографи знімали не лише манірні
портрети з накрохмаленими
обличчями, а й дуже живі сцени
навколишнього світу.
Ось це фото 1853 року. Чарльз
Негре зняв його на дахах собору
Паризької Богоматері, йому позував
художник Генрі Ле Сек. Обидва
належали до першого покоління
фотографів.

45.

У 1860-х роках ще були в
строю справжнісінькі
японські самураї. Чи не
ряжені актори, а самураї як
вони є. Незабаром, після
того, як фотографію було
зроблено, самураїв
скасують як стан.

46.

47.

Хронофотографічний апарат Лонда з
12 об'єктивами. 1891 рік

48.

Перші фотографії руху
Едвард Мейбрідж був захоплений ідеєю навчитися робити фотофіксацію
руху. Однак його найзнаменитіша серія - "Саллі Гарднер у галопі" стала
результатом не наукового дослідження, а суперечки. Замовник знімків
стверджував, що під час галопу кінь відриває всі чотири ноги від землі, а
його приятелі - що ні. Серія з 12 фотографій допомогла розв'язати суперечку,
а розроблені Мейбриджем технології відіграли велику роль у становленні
кіно.

49.

1874 року, Стенфорд на своїй фермі в Пало-Альто побудував «фотодром». Уздовж бігового треку з
одного боку розташовувалася довга біла стіна, а з іншого — 12 кабін з фотоапаратами. До
найшвидкодійніших для того часу гільйотинних затворів усіх фотоапаратів приєднувалися нитки,
протягнуті впоперек треку через рівні проміжки. Кінь, пробігаючи, розривав ногами нитки, по черзі
приводячи в дію фотоапарати, кожен з яких фіксував окрему фазу руху з витримкою 1/25 секунди[7]. Для
фотознімання використовували мокрий колодієвий фотопроцес, що вимагає приготування
фотопластинок безпосередньо перед зніманням і їх негайного проявлення. Окремі кабіни для
фотоапаратів призначалися для того, щоб 12 помічників одночасно обробляли фотоматеріал для
знімання. Їх робота починалася за сигнальним свистком, забезпечуючи синхронну готовність[8].
Результатом досліду стала серія фотографій, які зафіксували окремі фази руху коня на кличку Селлі
Гарднер, на одній з яких чітко видно момент відриву всіх чотирьох ніг.
Витративши на експерименти загалом 40 тисяч доларів, Майбрідж значно поліпшив якість знімків,
використавши новітні сухі желатиносрібні фотопластинки, які не потребують команди асистентів, і
довівши число фотоапаратів до 24[9]. Найбільшу популярність отримала серія знімків 1879 року під
назвою «Леланд Стенфорд молодший верхи на поні Джипсі»[10]. Отримані фотографії
використовувалися для наукового аналізу руху, а також могли наноситися на барабан зоотропа,
дозволяючи спостерігати рухоме зображення. Винахідник удосконалив і цю технологію,
сконструювавши зоопраксископ[4]. Успіх дослідів Майбріджа був несподіваним для нього самого: досі
ніхто не бачив настільки точного документування руху. Досліди з застосування хронофотографії стали
масово повторювати в інших країнах, винаходячи нові пристрої для фіксації руху фотоспособом.

50.

Для фотомонтажу "Два способи життя" Оскар Гюстав зробив понад
тридцять окремих фотографій, які потім довго і копітко зводив
воєдино. В основі сюжету лежить історія про вибір, який належить
зробити в житті двом юнакам. Однак, незважаючи на закладену в
колаж ідею моральності, знімок викликав великий скандал і був
визнаний аморальним через оголених натурниць.

51.

1858 – год, когда был сделан первый фотомонтаж. ”Угасающая” – так
называется эта работа, составленная из пяти различных негативов.

52.

Kodak - вагоме слово у фотоіндустрії
Ім'я Kodak визнано в усьому світі за його багаторічну
спадщину в розвитку способів збереження зображень. 127
років тому, 1888 року на світ з'явилася компанія Kodak.
Саме її засновнику, американцю Джорджу Істмену (George
Eastman) ми зобов'язані тим, що фотографія
перетворилася з елітарного мистецтва на масове. Він був
одним із перших, хто успішно налагодив масове
виробництво сухих пластин для фотографів, а потім поклав
перший простий фотоапарат до рук звичайного споживача
1888 року. Таким чином, він зробив громіздкий і складний
процес простим у використанні та доступним майже для
всіх. Так само, як Істмен поставив за мету зробити
фотографії "такими ж зручними, як олівець", компанія Кодак
продовжує розширювати можливості для людей знімати
їхнє повсякденне життя.

53.

Kodak Nr. 1 — фотографічний апарат Джорджа Істмена, що увійшов
до історії фотографії, як перший серійний фотоапарат з фотоплівкою.
Випускався у 1889-1895 роках. Вважають, що Kodak Nr. 1 заклав
основи аматорської фотографії. Продовженням стала серія дешевих
камер Kodak Brownie.

54.

Механік, який працює з паровою
помпою, Льюїс В. Гайн, 1920 рік

55.

У 1925 році почалося серійне виробництво фотоапарата
"Leica I", що став зразком для наслідувань і родоначальником
найчисленнішого класу апаратури, популярного аж до появи
цифрової фотографії[24]. У 1932 році розпочато випуск
головного конкурента "Лейки" - фотоапарата "Contax" цього ж
формату[14]. Майже одночасно з появою малоформатних
фотоапаратів 1930 року в Німеччині розпочато випуск
одноразових фотобалонів, які спростили зйомку з імпульсним
освітленням і зробили її безпечною[25]. Результатом стало
впровадження в затвори синхроконтакту, що забезпечив
автоматичну синхронізацію і зйомку з фотоспалахом на
моментальних витримках замість ручної.

56.

Масова фотографія (кінець XIX - початок XX століття)Плівка і компанія Kodak (1888):Джордж Істман випустив камеру Kodak
№1 з рулонною плівкою. Його слоган: "Ви натискаєте кнопку - ми
робимо все інше".- Leica і 35-мм формат (1925):Оскар Барнак створив
компактну камеру Leica I, що використовує кіноплівку. Це поклало
початок фоторепортажам і вуличній фотографії.- Кольорова
фотографія:- Автохром (1907, брати Люм'єр) - перші кольорові знімки
на скляних пластинах.- Kodachrome (1935) - революційна кольорова
плівка для масового ринку.

57.

Перше кольорове фото - 1861 рік.
Як і більшість інших
експериментальних фотографій,
за своїм змістом це зображення
небагате. Картата стрічка з
шотландського вбрання - ось і вся
композиція, з якою вирішив
поекспериментувати відомий
учений Джеймс Максвелл. Зате
вона кольорова.

58.

1.1. Три зйомки:
2.Об'єкт (бант з тартану) тричі фотографували на чорно-білу
плівку, використовуючи червоний, зелений та синій фільтри
перед об'єктивом.
3.2. Проєктування:
4.Отримані три чорно-білі знімки були оброблені та спроєктовані
на екрані за допомогою трьох окремих проєкторів, кожен з яких
мав відповідний кольоровий фільтр.
5.3. Створення кольору:
6.Коли ці три зображення збігалися на екрані, їхнє змішування
кольорів створювало повнокольорове зображення,
демонструючи тим самим принцип адитивного змішання
кольорів.

59.

Перша кольорова фотографія - 1877 рік. Француз Дюко де Орон
спробував зробити це методом потрійної експозиції - тобто,
фотографуючи одну й ту саму сцену тричі через світлофільтри та
комбінуючи різні матеріали під час проявлення. Він назвав свій спосіб І.

60.

Автохром Люм'єр — це ранній процес кольорової
фотографії, запатентований у 1903 році[1] братами
Люм'єр у Франції і вперше представлений на ринку в 1907
році. Автохром був адитивним кольоровим процесом
«мозаїчної екранної пластини»[2]. Це був основний способ
кольорової фотографії, що використовувався до появи
субтрактивної кольорової плівки в середині 1930-х років.

61.

Для отримання кольорового
знімка з рухомими об'єктами
використовували три
фотокамери зі
встановленими на них
кольоровими
світлофільтрами (червоним,
зеленим і синім) Знімки, які
вийшли, давали змогу
відтворити під час проєкції
(а пізніше й у пресі)
кольорове зображення.
Изображение Лонг-Айленда, сделанное
в 1904 году в Нью-Йорке

62.

Перший прототип був сконструйований Оскаром Барнаком[de] у
1913 році. Барнак використав стандартну 35-мм кіноплівку, але
розширив розмір одного кадру до 24×36 мм. Барнак
стверджував, що пропорція 2:3 є найліпшою й на одну плівку
можна було вміщувати до 40 кадрів (пізніше розмір
стандартної плівки було зменшено до 36 кадрів). Тоді Барнак
працював на заводі E. Leitz Optische Werke, директором якого
був Ернст Ляйтц[de].
Дуже цікава історія появи Барнака серед інженерів заводу
Leitz. Оскар Барнак, що до того працював на заводі Zeiss
(майбутньому конкуренті Leica — Zeiss Contax), перейшов до
Ляйтца через те, що той гарантував йому медичне страхування
й належне лікування за кошти компанії, у чому йому відмовили
на заводі Zeiss. Оскар Барнак мав дуже слабке здоров'я і
хворів на астму, через яку пізніше й помер.
Вислів Барнака — «Маленькі негативи — великі кадри» — з
часом доконечно змінив світ фотографії.

63.

У 1923 р. був винайдений перший фотоапарат у якому використовується
35 мм плівка, взята з кінематографа. Це дало можливість отримувати
невеликі негативи і друкувати великі зображення лише для знімків.
Через 2 роки фотоапарати фірми «Leica» вийшли у масове виробництво

64.

Багатодітна мати, 32 роки, Доротея
Ланж, Велика депресія (1936)

65.

Віктор Йоргенсен, "Прощальний
поцілунок війні" (Kissing the War
Goodbye). Нью-Йорк, Таймс-сквер, 14
серпня 1945 р.

66.

Після Другої світової війни почалося поширення дзеркальної
фотоапаратури, що забезпечує візуальний контроль глибини
різкості і точне фокусування об'єктивів будь-якої фокусної
відстані[26]. Першими в цьому класі стали двооб'єктивні
дзеркальні фотоапарати, позбавлені більшості недоліків
однооб'єктивних: затемнення видошукача і труднощів
фокусування під час діафрагмування, а також неповного
відображення знімаємого кадру і вібрації через рухоме
дзеркало. Одну з головних незручностей вдалося усунути з
винаходом дахоподібної пентапризми, яку вперше
використали в камерах "Rectaflex" (Італія, 1948), "Alpa
Prisma Reflex" (Швейцарія, 1949) і "Contax-S" (НДР, 1949), і
яка дала змогу знімати з рівня очей, а не "від
пояса"[27][28][29][30].

67.

XX століття: технологічний проривДзеркальні фотоапарати (SLR):У 1950-х з'явилися однооб'єктивні
дзеркалки (Nikon F, 1959), що стали стандартом для професіоналів.Миттєва фотографія:Polaroid Land Camera (1948) Едвіна Ленда давала
змогу отримувати знімки за хвилину.- Цифрові технології:- Перша
цифрова камера (1975, Kodak) - роздільна здатність 0.01 Мп.- 1990-ті:
комерційні цифрові камери (Sony Mavica, Nikon D1).- 2000-ті: смартфони
з камерами (перший iPhone з фотофункцією - 2007

68.

Американська компанія Polaroid почала виробництво фотоапаратів
миттєвого друку в далекому 1937 році (масовий випуск починається по
закінченню Другої світової війни). Фотоапарати Polaroid пройшли шлях
від аналогових чорно-білих пристроїв до сучасних цифрових моделей з
кольоровим друком. Однак технологія швидкого отримання яскравих
знімків залишається незмінною, а продукція «Полароїд» до сих пір
конкурує навіть з сучасними цифровими фотокамерами.
Історія виникнення компанії Polaroid бере початок в США післявоєнних
років. На той момент технологія фотографування базувалась на
тривалому проявленні знімків в спеціальній лабораторії. В 50-ті роки
минулого століття бренд «Полароїд» вийшов на ринок з прогресивним
винаходом — за допомогою нової фотокамери отримувати якісні
деталізовані фото можна було через 20-30 секунд після виконання
знімка.

69.

У чому полягає суть створення фото
Технологія миттєвої зйомки базується на двох варіантах — класичний друк та
використання кристалічного матеріалу Zero Ink (новітня технологія в сучасних
фотоапаратах). Однак загальний принцип отримання деталізованої фотографії
включає наступні етапи:
•вставлення до фотоапарату у відповідний слот спеціального картриджу —
касети Polaroid, яка складається з рамок для фотодруку;
• виконання знімку, після чого фоточутливий матеріал починає проявлятись —
це відбувається завдяки наявності спеціальних реагентів;
•проходження плівки через ролики та поступова передача кольорів на
фотопапері;
•подача готового знімку користувачу, на що потрібно до 15 секунд.
Проявлення кристалічними чорнилами Zero Ink особливо не відрізняється. На
фотопапері знаходяться чутливі кристали у три шари, які після нагрівання
надають фотографії необхідного забарвлення. Розхідники призначені для
отримання кольорових, чорних, білих або чорно-білих знімків. Однієї
стандартної касети вистачить для отримання восьми фото.

70.

Появі цифрових фотоапаратів передували відеофотоапарати, що являли
собою відеокамеру, пристосовану для аналогового запису нерухомих
зображень на відеокасету або відеодискету. Перший відеофотоапарат
розробив 1975 року інженер компанії Eastman Kodak Стівен
Сассун (англ. Steven Sasson). Застосована у ньому матриця мала
роздільність 0,01 мегапікселя. Першим цифровим фотоапаратом
споживацького рівня 1980 року став Sony Mavika, що використовував для
запису знімну карту SRAM[2]. Того ж року Kodak створив
перший цифровий дзеркальний фотоапарат «Electro-Optic Camera» на
основі малоформатного фотоапарата Canon New F-1[3

71.

Розвиток технології ПЗС, винайдених Віллардом Бойлом і
Джорджем Смітом 1969 року, не обійшов стороною і
фотографію. У 1984 році з'явилися перші промислові зразки
відеофотоапаратів Sony, Canon, Nikon і Fuji, деякі з яких були
використані під час Олімпіади в Лос-Анджелесі для
оперативного передавання фотоінформації зі США до
Японії[46]. У 1989 році аналогічний пристрій Sony Pro Mavica
MVC-5000 було використано CNN під час висвітлення подій
на площі Тяньаньмень для передавання знімків радіоканалом
безпосередньо до редакції[47]. Однак, аналоговий спосіб
запису зображення виявився мало придатним для
практичного використання, і його швидко витіснили цифрові
технології, що розвивалися. У 1988 році побачив світ перший
цифровий фотоапарат споживчого рівня "Fuji DS-1P", що
використовує для запису знімну карту SRAM[48].

72.

У 2003 році на ринку з'явився аматорський дзеркальний фотоапарат
Canon EOS 300D, вартість якого вперше опустилася нижче
психологічної позначки в 1000 доларів[56]. Протягом року аналогічні
дзеркальні моделі випустили Nikon і Pentax. Завдяки цьому факту, а
також початку широкого розповсюдження персональних комп'ютерів,
відбулося масове витіснення плівки та остаточний перехід до
цифрової фотографії як у професійній, так і в аматорській сферах.
Поява цифрової фототехніки наклала відбиток і на технологію
оперативного отримання фотоінформації з місць та її доставки
замовникам у фотожурналістиці. Миттєва готовність файлу,
придатного для передавання мережею Інтернет, дала змогу
відмовитися від фототелеграфа і фільм-сканерів, довівши проміжок
між зйомкою і появою фотографії на новинній стрічці до 1-2
хвилин[57].

73.

Цифрові фотокамери можна поділити на декілька класів:
•Фотокамери із вбудованою оптикою:
• Компактні («Компактна мильниця» традиційних розмірів). Відзначаються малими
розмірами і вагою. Малий фізичний розмір матриці означає низьку чутливість або високий
рівень шумів. Також цей тип камер зазвичай відрізняється відсутністю чи недостатньою
гнучкістю ручних налаштувань експозиції.
• Компактні фотокамери з незмінними фікс-фокальними об'єктивами: Fujifilm FinePix X100,
Sigma DP1. Здебільшого, за винятком незмінної оптики, мають показники бездзеркальних
фотокамер.
• Надкомпактні, мініатюрні. Відрізняються не тільки розмірами, але часто і відсутністю
видошукача та екрану.
• Вбудовані в інші пристрої. Вирізняються відсутністю власних засобів керування.
• Псевдодзеркальна — зовнішнім виглядом нагадують дзеркальну камеру, а також,
переважно крім цифрового дисплея, оснащені електронним видошукачем. Зображення у
видошукачі такого апарату відтворюється на окремому цифровому екрані, або на
основному екрані, який здатен повертатися. Здебільшого, мають різьбу на об'єктиві для
приєднання насадок і світлофільтрів (приклад — Konica Minolta серія моделей Z).
• Напівдзеркальна — камери, в яких є наведення по матовому склу крізь знімальний
об'єктив, проте немає можливості змінювати об'єктив. У таких апаратах оптична схема
містить світлорозподільну призму, яка спрямовує від 10 до 50 % світлового потоку на
матове скло, а інше передається на матрицю. (Приклади — Olympus E-10, E-20)

74.

Сучасна ера (XXI століття)- Соціальні мережі та мобільна
фотографія:Instagram (2010) перетворив фотозйомку на інструмент
комунікації.- Штучний інтелект:Автофокус, поліпшення знімків у
реальному часі (Google Pixel, iPhone).- Екологічний тренд:Відродження
інтересу до плівкової фотографії та аналогових процесів.

75.

ПЕРШІ 3Д -ФОТОГРАФІЇ
Професор Лондонського королівського
коледжу Чарльз Уітстоун в далекому
1833 побудував дзеркальний стереоскоп
- прилад дозволяв бачити об'ємну
картинку, використовуючи пару вихідних
картинок зі зміщенням. Картинки були
картинками в повному розумінні цього
слова - Чарльз Вітстоун малював їх
власноруч. І малював він їх не від
хорошого життя - фотографія була
винайдена Луї Дагером лише через
шість років після відкриття Вітстоуна - у
1839 році, а в 1844-му Людвіг Мозер
випустив свій перший стереоскопічний
фотоапарат.

76. Фотографические техники

ФОТОГРАФИЧЕСКИЕ ТЕХНИКИ
Стереофотографія
Стереопара видового снимка. 1862 год

77.

У 1920-х роках компанія Cavenders, що
продає сигарети, шукала спосіб
підвищити продажі. Щоб зробити
упаковку привабливішою, він
звернувся до знайомого фотографа,
Дердена Холмса, з проханням
придумати щось чіпляюче погляд.
Фотограф запропонував незвичайну
ідею: надрукувати на пачках сигарет
по два знімки поруч один з одним,
один для лівого ока, інший для
правого. При цьому зображення на
одному знімку було трохи зміщене в
сторону, і при погляді на знімки
створювалося відчуття глибини
фотографії, ефекту 3D.
Сьогодні ці знімки перетворили на gifзображення і отримали справжній і
звичний ефект 3D.

78.

Золотий вік
стереофотографії На
початку XX століття стерео
по обидва боки Атлантики
перетворилося на цілу
індустрію: безліч компаній
випускали стереоскопи і
стереофотоапарати,
друкарні друкували
стереокартки з видами міст,
звірів і напівоголених
красунь. Особливою
популярністю
користувалися
стереолистівки з
церемоніями весіль
царствених осіб.

79.

80. 81. Фотографические техніки

ФОТОГРАФИЧЕСКИЕ ТЕХНІКИ
Панорамна фотографія — техніка виконання фотографії, із
використанням спеціального обладнання чи програмного
забезпечення, за допомогою яких отримані зображення мають
горизонтально подовжене поле зору. Іноді це
називають широкоформатною фотографією.
Термін «панорамна фотографія» також застосовують як:
•Фотографія з великим кутом огляду, що перевищує можливості
звичайних об'єктивів, а часто і понад 180 градусів;
•Звичайна фотографія «довгого» формату, із співвідношенням
сторін 1 × 2, 1 × 3 і більше;
•Фотографія, отримана шляхом технології складання панорам з
окремих кадрів (при цьому вона може мати невеликий кут огляду і
стандартне співвідношення сторі

82. Фотографічні техніки

ФОТОГРАФІЧНІ ТЕХНІКИ
Спектрозональная зйомка
Фотография минерала в видимых и ультрафиолетовых лучах

83. Фотографічні техніки

ФОТОГРАФІЧНІ ТЕХНІКИ
світлографіка
Суть цього способу полягає в переміщенні джерел світла в поле зору
фотоапарата, що відпрацьовує тривалу витримку

84.

Пінхол - це камера без об'єктива, роль якого виконує малий отвір. Це
найпростіша конструкція фотоапарату.
В современной фотографии также распространено название «пинхол»
(англ. pinhole — булавочное отверстие).

85. Різновиди фотографії

РІЗНОВИДИ ФОТОГРАФІЇ
• Фотоаматорство
• Комерційна фотографія
• (рекламна, інтер'єрна,
• предметна, стічна і т.д.)
• Фотожурналістика
• Фотомистецтво