ЄКПЛ 1

1. Права людини як об’єкт захисту Конвенції

Курс «Європейська конвенція про захист прав людини та юридична
практика»
Лекція 1 (13.05.26)
Наталія Сатохіна, к.ю.н., доц. кафедри прав людини та юридичної
методології

2. Питання

1. Ідея прав людини: ґенеза та сучасне розуміння.
2. Поняття та основні властивості прав людини. Структура прав
людини.
3. Проблема обґрунтування прав людини. Ідея людської гідності.

3. 1. Передісторія ідеї прав людини

Отфрід Хьоффе говорить про існування «будівельного матеріалу
для створення ідеї прав людини» у всіх культурах:
- кримінальне право, яке у всіх культурах захищає людську гідність;
- критика несправедливого панування (наприклад, у
«Махабхараті»);
- конфуціанська ідея про вроджену гідність людини;
- союз ірокезів, який ще у XV ст. оголосив усіх членів племені
свободними і рівними в правах та привілеях.
В Європі ідеї свободи та рівності сягають античності та
християнської думки.

4. Ідеї природних прав та суспільного договору

Томас Гоббс, «Лефіафан» (1651)
природний стан як війна кожного проти кожного
↓
потреба у самозбереженні
↓
відмова від власного необмеженого права
↓
суспільний договір
↓
утворення держави як гаранта суспільного договору

5. Ідеї природних прав та суспільного договору

Джон Локк, «Два трактати про правління» (1690)
свобода і рівність у природному стані
природні права на життя, свободу і власність
↓
суспільний договір і створення держави для захисту природних прав
+
право на опір:
«Якщо хто-небудь з тих, хто перебуває при владі, перевищує дану
йому за законом владу і використовує силу, що знаходиться в його
розпорядженні для таких дій по відношенню до підданих, які не
дозволяються законом … то йому можна чинити опір, як і всякій іншій
людині, яка силою зазіхає на права іншої».

6. Подальша історія

18 ст. – перші документи з прав людини:
Декларація незалежності США (1776)
Білль про права (США, 1791)
Декларація прав людини і громадянина (1789)
19 ст. – соціально-економічні права і скасування рабства.
початок 20 ст. – рівні права жінок і чоловіків.
починаючи з 1948 р. – утвердження універсальних стандартів прав
людини.

7. Основні тенденції

1. Емансипація різних груп (рабів, жінок, працівників
тощо).
2. Юридизація прав людини.
3. Гуманізація права в цілому.
4. Посилення активізму.

8. Сучасні характеристики прав людини

«дієве міжнародне нормативне мірило людяності» (Ґеорг Ломанн
та Штефан Ґосепат)
«моральний горизонт нашої доби» (Робер Бадентер)
«всесвітня секулярна релігія» (Елі Візель)
«остання з усіх наших громадянських релігій, душа бездушного
світу» (Режи Дебре)
«остання утопія» (Семюел Мойн)

9. Покоління прав людини

Георг Єллінек:
негативні свободи (status negativus), активні права участі
(status activus), соціальні права частки (status positivus)
Томас Х. Маршалл:
громадянські, політичні, соціальні
Карел Васак:
1. Свобода
громадянські і політичні права
2. Рівність
соціальні, економічні, культурні
3. Братерство
права солідарності

10. Література до питання «Ґенеза ідеї прав людини та сучасне розуміння»

• Гоббс Т. Левіафан, або Суть, будова і повноваження держави церковної та цивільної / пер. з
англ. Р. Димерець, В. Єрмоленко, Н. Іванова, Є. Мірошниченко, Т. Олійник; передмова та
примітки Т. Польська та В. Малахов. Київ : Дух і Літера, 2000.
• Зимовець Р. Покоління прав людини. Велика українська юридична енциклопедія: у 20 т.
Харків: Право, 2017. Т. 2: Філософія права / Редкол.: С.І. Максимов (голова) та ін. С. 575–579.
• Лок Дж. Два трактати про правління / пер. П. Содомора. Київ: Наш Формат, 2020. 312 с.
• Руссо Ж.-Ж. Про суспільну угоду, або принципи політичного права / пер. з фр. та коментарі О.
Хома. Київ : Port-Royal, 2001. 349 с.
• Moyn S. The Last Utopia: Human Rights in History. Harvard University Press, 2010. URL:
https://docenti.unimc.it/benedetta.barbisan/teaching/2017/17581/files/the-last-utopia-humanrights-in-history.
• Vasak K. Human Rights: A Thirty-Year Struggle: the Sustained Efforts to give Force of law to the
Universal Declaration of Human Rights. The UNESCO Courier. 1977. № XXX, 11. P. 28–29, 32. URL:
https://unesdoc.unesco.org/ark:/48223/pf0000048063.

11. 2. Основні властивості прав людини

1. Права людини – це права.
2. Носій прав людини – людина.
3. Права людини – це моральні права.
4. Права людини мають пріоритет.
5. Права людини – це мінімальні стандарти.
6. Права людини гарантуються державою в обсязі міжнародних
стандартів.
7. Права людини універсальні.

12. 1) Права

Типологія Веслі Хофельда:
1. Привілей/свобода (privilege/liberty).
A має привілей х тоді і тільки тоді, якщо A не має обов'язку не х.
2. Вимога (clame).
A може вимагати від B х тоді і тільки тоді, якщо B має обов'язок х
перед A.
3. Повноваження (power).
А має повноваження тоді і тільки тоді, якщо А може змінити власні
або чужі права.
4. Імунітет (immunity).
B має імунітет тоді і тільки тоді, якщо A не може змінити права B.

13. Структура права власності

14. Інші типології прав

• Активні (свободи та повноваження) права/пасивні (вимоги та
імунітети) права
• Негативні права/позитивні права
Моральна необхідність забезпечення позитивних прав може бути
такою ж великою, як і моральна необхідність забезпечення
негативних прав (Генрі Шу).

15.

У точному сенсі всі права – це вимоги.
(Веслі Хофельд)
Мати право – означає мати валідну вимогу.
(Джоел Файнберг)

16. 2) Носій прав людини

Носієм прав людини є будь-яка людська істота.
• З якого моменту людина є людиною?
• Коли людина припиняє бути людиною?
• Чи може бути людство в цілому суб'єктом прав
людини?
• Чи можуть інші суб’єкти бути наділені правами,
аналогічними правам людини?
+ права окремих груп/групові права/колективні
права

17. 3) Права людини – це моральні права

Права людини – це моральні права,
які трансформуються у права
юридичні шляхом закріплення у
позитивному праві, однак «дійсними
вони є виключно завдяки їхній
правильності» (Роберт Алексі).
природні/позитивні
природні, невід’ємні, невідчужувані

18. 4) Права людини мають пріоритет

Права людини є пріоритетними щодо норм
позитивного права, національної безпеки,
добробуту тощо.
Рональд Дворкін використовує метафору «права
людини як козири».
абсолютні права/відносні права

19. 5) Права людини – це мінімальні стандарти

Права людини – це мінімальні стандарти, які
захищають лише основні, фундаментальні інтереси та
призначені радше для того, щоб уникнути гіршого, ніж
досягти кращого.
• Які інтереси є фундаментальними?
• Соціальні права?
МПГПП: «Кожна держава… зобов'язується поважати і
забезпечувати всім перебуваючим у межах її території
та під її юрисдикцією особам права, визнані в цьому
Пакті».
МПЕСКП: «Кожна держава… зобов'язується… вжити в
максимальних межах наявних ресурсів заходів для
того, щоб забезпечити поступово повне здійснення
визнаних у цьому Пакті прав усіма належними
способами…».

20. 6) Права людини гарантуються державою в обсязі міжнародних стандартів

Типи зобов’язань держави щодо
прав людини:
1. Поважати («вертикальний ефект
прав людини»)
2. Захищати («горизонтальний ефект
прав людини»)
3. Забезпечувати

21. 7) Права людини універсальні

Носієм прав людини є будь-яка
людина як людина, незалежно
від того, до якої релігійної,
моральної чи політичної
спільноти вона належить.

22. Структура прав людини

Н має право на О, адресоване А, в силу G.
Н (right holder) – носій
O (object) – об’єкт
A (adressee) – адресат
G (ground) – підстава
H, O, A, G, право – ?

23. Література до питання «Основні властивості прав людини»

• Кірсте С. Транспозитивні основи позитивних прав людини. Філософія права і
загальна теорія права. 2012. № 2. С. 178–195. URL:
http://phtl.nlu.edu.ua/article/view/184127.
• Сатохіна Н. Філософія прав людини. Велика українська юридична
енциклопедія: у 20 т. Харків: Право, 2017. Т. 2: Філософія права / Редкол.: С.І.
Максимов (голова) та ін. С. 922–927.
• Dworkin R. Rights as Trumps. Theories of Rights, ed. J. Waldron. Oxford : Oxford
University Press, 1984. P. 153–167.
• Hohfeld W. Fundamental Legal Conceptions / ed. W. Cook. New Haven : Yale
University Press, 1919.
• Nickel J. Human Rights. The Stanford Encyclopedia of Philosophy (Fall 2021
Edition) / ed. N. Zalta. URL: https://plato.stanford.edu/entries/rights-human/.
• Shue H. Basic Rights: Subsistence, Affluence, and U.S. Foreign Policy. Princeton :
Princeton University Press, 1996.

24. 3. Проблема обґрунтування прав людини

Обґрунтування прав людини – це виявлення їх граничних підстав,
тобто того, яким чином права людини вкорінені у бутті.
• Чи існують права людини незалежно від їх юридичного
закріплення та політичної важливості?
• Чому людина має права? (описова стратегія)
• Чому людина повинна мати права? (нормативна стратегія)

25. Полярність поглядів

Декларація незалежності США:
Ми вважаємо за самоочевидні істини,
що всіх людей створено рівними; що
Творець обдарував їх певними
невідчужуваними правами, до яких
належать Життя, Свобода і прагнення
Щастя…
Аласдер Макінтайр, Після чесноти: не
існує ніяких природних прав, а «віра у
них – це те саме, що віра у відьом чи
єдинорога».

26. Чому потрібне обґрунтування прав людини?

1. Моральний авторитет ПЛ сприяє їх реалізації та
запобігає повному ігноруванню ПЛ у несправедливих
правових системах.
2. Моральне обґрунтування відповідного юридичного
права допомагає у його тлумаченні.
3. Від обґрунтування ПЛ залежить їх обсяг та ієрархія.

27. Сучасні підходи до обґрунтування прав людини

Теорія волі
(в основі – кантіанство)
Дж. Ролз, Р. Дворкін, Г. Шу,
А. Джевірт
↓
свобода волі
↓
маргінальні випадки?
Теорія інтересу
(в основі – утилітаризм)
Дж. Фінніс, О. Хьоффе
↓
фундаментальні людські
інтереси
↓
людська природа?
універсальність?

28. Людська гідність як нормативний фундамент прав людини

Ст. 1 Загальної декларації прав людини:
Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та
правах.

29. Ідея людської гідності

Людська гідність – це безумовна цінність будь-якої людської істоти.
Це своєрідний «Фактор Х», деяка важлива суто людська якість, яка гідна
мінімального рівня поваги.
Френсіс Фукуяма, Наше постлюдське майбутнє: «Будь-яке створіння,
позбавлене “Фактора Х”, можна варити, істи, катувати, перетворювати на
раба або переробляти його труп, але той, хто зробив це щодо людини,
буде винен у “злочині проти людяності”».
• Подібність до Бога?
• Раціональність та автономія? Здатність створювати себе за власним
проєктом?
• Біологічна природа?

30. Критика ідеї особливої цінності людини

«Основний елемент — прийняття до уваги інтересу
істоти, яким би цей інтерес не був — повинен,
відповідно до принципу рівності, поширюватися на
всі істоти — чорних і білих, жінок і чоловіків, людей і
не-людей».
«За будь-якого справедливого порівняння
морально релевантних характеристик, таких як
раціональність, самосвідомість, автономія,
задоволення, біль тощо, теля, свиня та курка значно
випереджають плід на будь-якому терміні
вагітності».
Пітер Сінгер
Визволення тварин (1975)
Життя, яке ти можеш
врятувати: Діяти зараз,
щоб покласти край
світовій бідності (2009)

31. Юрген Хабермас «Концепт людської гідності та реалістична утопія прав людини»

• Нормативним витоком сучасних
основоположних прав людини та
каталізатором їх розвитку є ідея людської
гідності.
• Повага до людської гідності забороняє
державі використовувати будь-яку людину
лише як засіб, навіть для порятунку життя
інших людей.
• Незважаючи на пізню «конституційну
кар’єру» поняття гідності, тісний зв’язок
між ним і правами людини існував завжди.

32. Рішення Федерального Конституційного суду Німеччини щодо Закону про авіаційну безпеку (2006)

Закон про авіаційну безпеку:
Якщо пасажирський літак перетворено на живу бомбу, його можна
збити, щоб захистити більшу кількість людей на землі.
Основний закон ФРН, ст. 1:
(1) Гідність людини недоторканна. Поважати та захищати її –
обов’язок усіх органів державної влади.
Рішення ФКСН:
Обов’язок держави захищати життя потенційних жертв
терористичного акту має поступитися обов’язку поважати людську
гідність пасажирів, «<…> оскільки обмежене повноваження
держави розпоряджатися їхнім життям заперечується тією цінністю,
яка належить кожному з пасажирів від початку і заради нього
самого».

33. Людська гідність у Конвенції

1. Право людини
ст. 3 Конвенції: Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому,
що принижує гідність, поводженню або покаранню.
2. Фундамент усіх інших прав, «осердя духу Конвенції».
(Справа ЄСПЛ «Лакатуш проти Швейцарії» (2021))
Конституційний Суд України:
…людську гідність необхідно трактувати як право, гарантоване ст. 28 Конституції
України, і як конституційну цінність, яка наповнює сенсом людське буття, є
фундаментом для усіх інших конституційних прав, мірилом визначення їх сутності та
критерієм допустимості можливих обмежень таких прав.
(Рішення КСУ від 23 травня 2018 р. № 5-р/2018)
Людська гідність має безумовний пріоритет над усіма іншими правовими цінностями.

34. Дилеми, пов’язані з людською гідністю

• Чи можна застосовувати катування для
отриманні інформації про теракт, що
готується?
• Чи існує «право на смерть»?
• Чи мають батьки право визначати
генетичні якості дитини?

35. Література до питання «Проблема обґрунтування прав людини. Ідея людської гідності»

1. Алексі Р. Існування прав людини. Право України. 2011. № 8. С. 121–130.
2. Булыгин Е. К проблеме обоснования прав человека. Проблеми філософії права. 2006-2007.
Том IV-V. С. 149–152. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/13550/17Bulygin.pdf?sequence=1.
3. Сатохіна Н. Обґрунтування прав людини. Велика українська юридична енциклопедія: у 20 т.
Харків: Право, 2017. Т. 2: Філософія права / Редкол.: С.І. Максимов (голова) та ін. С. 534–539.
4. Fukuyama F. Our Posthuman Future. Consequences of the Biotechnology Revolution. New York:
Farrar, Straus and Giroux, 2002. Part II. Chapter 9. Фукуяма Ф. Наше постчеловеческое будущее:
Последствия биотехнологической революции. Москва, 2004. Часть II. Глава 9.
5. Habermas J. The Concept of Human Dignity and the Realistic Utopia of Human Rights.
Metaphilosophy. 2010. Vol. 41. № 4. P. 464–480. URL: https://www.jstor.org/stable/24439631.
Хабермас Ю. Концепт человеческого достоинства и реалистическая утопия прав человека.
Вопросы философии. 2012. № 2. С. 66–80.
6. Habermas J. The Future of Human Nature. Cambridge: Polity Press, 2003. Хабермас Ю. Будущее
человеческой природы. На пути к либеральной евгенике. Москва: Весь мир, 2002.
7. Singer P. Practical Ethics. Cambridge: Cambridge University Press, 1999.