47_Особливості_розвитку_країн_Центрально_Східної_Європи_в_другій

1.

Особливості розвитку країн Центрально-Східної
Європи в другій пол. 1940– на поч. 1980-х рр.
План
1. Становище країн ЦСЄ після ІІ світової війни.
2. Встановлення в країнах ЦСЄ комуністичних режимів.
3. Наростання внутрішньої нестабільності у 1950 – на поч.
1980-х рр.
4. Антикомуністичні виступи.
5. Економічні і військові союзи СРСР з країнами ЦСЄ.
Д/з: Ст. 75-95.

2.

1. Результати Другої світової війни для
народів ЦСЄ.

3.

У роки Другої світової війни деякі з країн
регіону були окуповані німецькими й
італійськими військами (Польща, Чехія,
Югославія, Албанія),
інші стали союзниками Німеччини й Італії
(Болгарія, Угорщина, Словаччина, Румунія).
Червона армія вигнала з території ЦСЄ нацистів
та їхніх прибічників.

4.

Тяжкі наслідки Другої світової війни для ЦСЄ:
1.Багатомільйонні людські жертви (9–12 млн осіб) –
регіон – головний театр бойових дій, окупацій,
Голокосту та масового терору.
2.Знищено чи пошкоджено тисячі міст і сіл, мільйони людей
утратили домівки.
2. Зруйнована економіка, населення не мало роботи,
продуктів і засобів для існування,
3. Країни-союзники Німеччини, мали сплатити
переможцям репарації.
.

5.

6.

Тяжкі наслідки Другої світової війни для ЦСЄ:
4. Звільнившись від нацистської окупації, Східна
Європа опинилася під совєтською окупацією, адже в
регіоні була розміщена мільйонна Червона армія.
5. Наймасштабніше в європейській історії
переміщення населення (> 30 млн осіб): як з власної
волі, так і насильно. Від примусових депортацій з
однієї країни до іншої найбільше постраждали німці
(12–14 млн), поляки (2 млн), українці (500тис) та угорці
(220тис.) До СРСР з Європи було повернуто (часто
примусово) майже 5,4 млн остарбайтерів і
політичних емігрантів.

7.

2. Встановлення в країнах ЦСЄ комуністичних
режимів.

8.

Передумови встановлення комуністичних режимів у
країнах ЦСЄ:
1. У країни ЦСЄ внаслідок розгрому Німеччини
ввійшла Радянська армія – Румунія, Угорщина,
Болгарія, Польща, Чехо-Словаччина, Югославія,
Албанія та радянська зона окупації Німеччини
потрапили в повну залежність від СРСР.
2. СРСР і Радянська армія були популярними серед
широких верств населення країн регіону.
3. Комуністичні партії – учасники руху Опору
сподівалися при допомозі СРСР захопити владу.
4. Місцева буржуазія та її партії була ослаблені.

9.

10.

Історичні кордони Польщі порівняно із сьогоденням

11.

12.

Етапи встановлення комуністичних режимів
І (1945–1946 рр.) – створення коаліційних урядів
(комуністи + інші партії – учасники Руху Опору)
1. До влади прийшли Народні фронти.
2. Ліквідовано фашистські партії та організації. покарано
військових злочинців
3. Проведено демократичні перетворення: відновлено
конституції, парламенти, багатопартійність…
4. Почалося відновлення зруйнованої економіки,
розв’язання соціальних проблем.

13.

ІІ (1946–1947 рр) – у формально коаліційних урядах
ключові посади отримують комуністам
1. При підтримці радянських спецслужб комуністи
поступового витісняють своїх союзників по
Народних фронтах.
2. Ліквідовується поміщицьке землеволодіння.
3. Націоналізовано власність нацистських злочинців
та їхніх поплічників.
4. Здійснюються соціальні реформи, умови для
здобуття освіти й користування культурними
цінностями.
5. Ще зберігаються приватна власність,
багатопартійність, плюралізм думок.

14.

ІІІ (1947–1948 рр.) – створення однопартійних
комуністичних диктатур «радянського зразка»:
1. За підтримки СРСР були сформовані комуністичні
уряди без інших партій.
2. Проголошено «народну демократію», але насправді
ліквідовано справжню багатопартійність,
представницьку демократію з вільними виборами.
3. Права та свободи громадян декларувалися, але не
визнавалися.
4. Встановлюється партійний контроль над усіма
державними органами та суспільним життям. Сильна
залежність комуністичних партій цих країн (за
винятком Югославії) від сталінського диктату.

15.

5. Складаються режими одноособової влади та
«культи» місцевих вождів: Б. Берута у Польщі;
Й. Броз Тито в Югославії; К. Готвальда у ЧехоСловаччині; Г. Георгіу-Деж у Румунії; М. Ракоші в
Угорщині; Е. Ходжа в Албанії.
6. Головною опорою влади стають силові структури.
7. Проводяться репресії, але не такі масові, як у СРСР.
8. 1949 р. майже в усіх країнах регіону офіційно
проголосили курс на побудову основ соціалізму –
відбуваються соціально-економічні перетворення за
зразком сталінського СРСР.

16.

Важливим інструментом впливу СРСР на країни
регіону було створення у вересні 1947 р. замість
Комінтерну Інформаційного бюро комуністичних
партій (Комінформбюро), до якого увійшли дев’ять
Комуністичних партій Європи: СРСР, Болгарія, Польща,
Румунія, Чехо-Словаччина, Угорщина, Югославія,
Італія, Франція. Його діяльність повністю керувалася з
Москви. Через рік з нього було виключено Югославію,
яка не підкорялася сталінському диктату.

17.

У Югославії інша модель – «самоврядний соціалізм»:
• селяни могли виходити з кооперативів і створювати фермерські
господарства, продавати й орендувати землю, використовувати
найманих робітників;
• управління підприємствами здійснювалося самими трудовими
колективами, а не державою чи партійною бюрократією;
• більше повноважень отримали республіки, що входили до
Югославської Федерації;
• пріоритети: десталінізація, демократизація, децентралізація,
дебюрократизація, ринкова економіка, розвиток зв’язків з
країнами Заходу.
Югославія прийняла американську допомогу за «планом
Маршалла» і відмовилася від сліпого наслідування радянської
моделі соціалізму.
Зовнішня політика рівновіддаленість від СРСР і США.

18.

3. Наростання внутрішньої нестабільності
в 1950 – на поч. 1980-х рр.

19.

Причини наростання внутрішньої нестабільності:
1. Комуністичні режими країн ЦСЄ не мали масової
підтримки населення, перетворилися на
диктатуру комуністичних партій.
2. Повна залежність країн регіону від СРСР у
внутрішній і зовнішній політиці.
3. Ізольованість країн регіону від
західноєвропейських країн.
4. Ігнорування національних, соціально-економічних
особливостей кожної з країн.
5. Позбавлення населення власності, його відірваність
від засобів виробництва.

20. 6. Неефективна модель господарювання. Диспропорції в економічному розвитку: відставало с/г й виробництво товарів широкого

вжитку,
знизився життєвий рівень населення.
7. Загальна технологічна відсталість.
10. Сприяли наростанню внутрішньої нестабільності:
• успіхи країн Західної Європи у відновленні
економіки у післявоєнний період;
• високий рівень життя населення країн Західної
Європи;
• смерть Й. Сталіна і початок «відлиги» в СРСР;
• критика «культу особи» Й. Сталіна на XX з’їзді
КГІРС.

21.

4. Антикомуністичні виступи.

22.

Антикомуністичні виступи:
Німецька Демократична Республіка (1953р.) У 300
містах і селищах НДР страйкувало понад 400 тис. осіб.
За допомогою радянських військ виступи було
придушено: загинуло 200 робітників, тисячі було
ув’язнено.
Польща (1956 р.) виступ робітників м. Познань
підтримали студенти й ліберально налаштована
інтелігенція. Виступи жорстоко придушені польськими
військами: 100 осіб загинуло, кілька сотень поранено,
понад 300 заарештовано.

23.

Угорська революція 1956 р.
Улітку 1953 р. сталініста М. Ракоші змусили піти у відставку.
Прем’єр-міністром став Імре Надь, розпочато реформи:
примусової колективізації, припинено політичні репресії, звільнено
тисячі політичних в’язнів. Розпочався демонтаж сталінської
системи, відновили діяльність колишні коаліційні й опозиційні
політичні партії. Проте у
1955 р. І. Надя і змусили в піти у відставку. Невирішені протиріччя
викликали революційний виступ у 1956 р., який досяг піку 23
жовтня 1956 р. До влади прийшло нове керівництво на чолі з
І.Надєм, який заявив про відновлення політичного плюралізму,
вихід Угорщини з Варшавського договору і звернувся за допомогою
до військ НАТО. Війська СРСР придушили народне повстання.
Угорщину очолив прорадянський Я.Кадар, проте і він змушений
пом’якшити режим і економічну політику.

24.

«Празька весна» 1968 р. у Чехословаччині.
У січні ЦК КПЧ очолив Александр Дубчек, розпочато
реформи – «соціалізм з людським обличчям»:
• скасовано цензуру;
• розпочалася демократизація суспільства (свобода
слова, ЗМІ…), яку назвали «празька весна».
ЧССР демонструє незалежність від СРСР.
Все це викликало вторгнення військ Варшавського
договору (СРСР, НДР, Польщі, Болгарії, Угорщини) та
припинення реформ
ЧССР очолив прорадянський Г.Гусак.

25.

5. Економічні і військові союзи СРСР з
країнами Центральної-Східної Європи.

26.

Підпорядкувавши собі ЦСЄ політично, СРСР установив
над регіоном також економічний контроль.
У 1949 р. було створено Раду економічної
взаємодопомоги (РЕВ) (СРСР, Болгарія, Угорщина,
Польща, Румунія і Чехословаччина) – організації для
спільного розв’язання економічних проблем,
підвищення рівня життя, науково-технічного
співробітництва та реалізації спільних проектів.
Наприкінці 1970-х рр. модель соціалістичного поділу
праці в рамках РЕВ почала давати збій: неефективна
модель централізованого планування, блокувала
ініціативу підприємств, була низька, порівняно з
країнами Заходу, якість товарів.
РЕВ розпущено у 1991 р.

27.

СРСР у відповідь на створення НАТО (1949р.) створює
під своєю егідою військово-політичний союз країн ЦСЄ:
у травні 1955 р. у Варшаві підписано Договору про
дружбу, співробітництво і взаємну допомогу. До
Організації Варшавського договору (ОВД) увійшли
СРСР, Польща, Чехословаччина, НДР, Румунія,
Болгарія, Албанія, Угорщина.
Розпочалося блокове протистояння у світі, відбувалося
постійне нарощування збройних сил. СРСР ніс головні
витрати з утримання ОВД і фактично повністю
визначав його політику.
ОВД розпущено у 1991 р.