43 ІТАЛІЯ

1.

ІТАЛІЯ
1. Наслідки Другої світової війни.
2. Політична боротьба в країні після визволення.
Проголошення республіки.
3. Італійське «економічне диво».
4. Розвиток країни з 60-х рр. ХХ ст.
Д/з: 67-74.

2.

1.Наслідки Другої світової війни.

3.

1.Наслідки Другої світової війни.
Показники
Характеристика
Людські втрати Загинуло близько 500 тис. і таких, що зникли
безвісти.
Матеріальні
збитки
На 1945 р. об’єм промислового виробництва
складав 40 % довоєнного, ВВП був на рівні 1909 р.
Територіальні
зміни
Утрата всіх колоній (Лівія, Сомалі). Поділ
території Трієсту з Югославією. Передача острова
Додеканес Греції.
Безробіття, проблеми інвалідів.
Соціальноекономічні
зміни
Політичні зміни Повалення монархії, проголошення республіки.
Домінування у політичному житті ХДП, СПІ, КПІ.

4.

18 червня 1946 р. Італію було офіційно
проголошено республікою.
Утворено коаліційний уряд з представників ХДП,
ІСП й ІКП.
У травні 1947 р. членів ІКП було виведено зі складу
уряду, а Італія одержала перші 100 млн. доларів у
вигляді позики.
Конституцію схвалила більшість Установчих зборів і
з 1 січня 1948 р. вона набрала сили.
10 лютого 1947 р. підписано мирний договір з
Італією в Парижі. Він проголошував розвиток Італії
як демократичної і незалежної держави.

5.

У 1948 році Італія прийняла допомогу
США за планом Маршалла, в 1949 році
вступила до НАТО. У середині 50-х років
Італія зіграла активну роль в
переговорах зі створення спільного
ринку, договір про створення якого було
підписано в Римі 25 березня 1957 року. У
1957 році Італія вступила до ЄС

6.

Причини та передумови
італійського «економічного дива»:
• Аграрна реформа дещо зняла гостроту соціальної
напруги на селі та земельну проблему.
• Селяни отримали за викуп і кредит 1,5 млн га землі.
Реформа сприяла розширенню внутрішнього ринку,
модернізації сільського господарства.
• Державна підтримка великих корпорацій,
стимулювання централізації капіталу – поява великих
промислових імперій: ФІАТ, Монтекатіні, Піреллі,
Едісон, Оліветті та ін.
• Створення великих державних підприємств і значного
за обсягами державного сектору економіки (до 40 %
промисловості).

7.

Причини та передумови
італійського «економічного дива»:
• Значні капіталовкладення у розвиток відсталого Півдня
країни.
• Дешева робоча сила.
• Залучення іноземного капіталу.
• Участь у європейських інтеграційних процесах (засновниця
ЄЕС).
• Створення широкої системи соціального забезпечення, яка
сприяла формуванню внутрішнього ринку.
• Структурна перебудова економіки, орієнтація на експорт.
Оновлення технологічної бази, запровадження досягнень
НТР.
• Надання пільг малому та середньому бізнесу. Широкий
випуск недорогих якісних товарів повсякденного вжитку,
побутової техніки, одягу, взуття тощо.

8.

Наслідком італійського «економічного дива» стало виникнення
нової «патерналістської» політики підприємців.
Вона полягала в їхній турботі про соціальні потреби робітництва
в обмін на його лояльність. У 1960 р. було прийнято
закон, що сприяв гендерному рівноправ’ю населення країни.
Зокрема, він встановлював рівну оплату праці чоловіків
і жінок за однакову роботу, усував інші форми дискримінації
жіноцтва.
Негативним наслідком італійського «економічного дива»
було поглиблення нерівномірності в розвитку промислової
Півночі та аграрного Півдня. Безробіття на аграрному Півдні
примушувало багатьох людей виїздити на заробітки до інших
країн.

9.

4. Розвиток країни з 60-х рр. ХХ ст.

10.

Починаючи з 1960 р. християнсько-демократична
партія (ХДП), прагнучи утримати більшість у
парламенті, включає у склад урядів представників інших
партій.
У 1960 р. створено коаліцію з правими партіями
(монархісти і неофашисти).
У 1963-1976 рр. ХДП в коаліції з соціалістами.
Лівоцентристський уряд Альдо Моро посилив вплив
держави на економіку: прийняв п’ятирічну економічну
програму, націоналізував електротехнічну
промисловість, запровадив 40-год робочий тиждень,
розширив права профспілок, посилив захист орендаторів
землі і обмежив спекуляцій в житловому будівництві.

11.

Наприкінці 1960-х рр. Італія, як і інші країни
Заходу, охоплена масовим молодіжним рухом, який
підтримали робітники.
Листопад 1969 р. – загальний страйк 20 млн. осіб.
Майже всі вимоги страйкуючих були задоволені.
Економічна криза 1974-1975 рр. загострила
проблеми Італії. Зросла популярність комуністів,
які на виборах 1976 р. набрала 34,4% голосів (227
місць у парламенті з 630). Лідери ХДП відмовились
допустити комуністів в уряд. Це призвело до кризи в
суспільстві і розколу ХДП.

12.

Частина ХДП на чолі з Альдо Моро стали на шлях
співпраці з ІКП. Але стабільність в країні не
влаштовувала лідерів «Червоних бригад» –
ультралівої терористичної організації, яка прагнула
прийти до влади на хвилі соціального невдоволення.
Альдо Моро було викрадено, а згодом його труп було
знайдено в машині у центрі Риму.
У 1980-х рр. при владі уже п’ятипартійні уряди. Але
чим більше партій в уряді, тим менш він тривкий.
Постійна зміна урядів стала традицією Італії.
Політична нестабільність сприяла розвитку
тероризму як з боку неофашистів, так і з боку
ультралівих організацій. З 1969 р. по 1981 р. від рук
терористів загинуло 386 осіб.

13.

Досягнуто успіхів у боротьбі проти терористів і
мафії:
1986 р. – найбільший за історію судовий процес над
мафією.
1992 р. – операція «Чисті руки» – наймасштабніша в
історії країни кампанія боротьби з корупцією.
.
Кримінальні справи відкрито проти 3 тис. осіб: проти
кожного четвертого депутата, кожного шостого міністра,
мерів великих міст тощо. Понад 20 політичних діячів
наклали на себе руки.
Парламентські вибори 1994 р. продемонстрували крах
старої партійної системи з майже 50-річним
домінуванням християнських демократів.
Перша республіка в Італії завершилася.

14.

Прем’єр-міністри Італії (з 1996р.)
Романо Проді
1996 - 1998
Коаліція
дерево»
Массімо
д’Алема
1998 - 1999
Ліві демократи
Джуліано
Амато
2000 - 2001
Коаліція
дерево»
Сильвіо
Берлусконі
2001 - 2005
Вперед, Італія
Романо Проді
2006 -2008
Коаліція
дерево»
Сильвіо
Берлусконі
2008 - 2011
Народ свободи
Маріо Монті
2011 - 2013
Незалежні
«Оливкове
«Оливкове
«Оливкове

15.

Енріко Летта 2013 - 2014
Коаліція «Італія.
Загальне благо»
Маттео Ренці 2014 - 2016
Демократична
партія+ союзники
Паоло
Джентілоні
Демократична
партія+ союзники
2016 - 2018
«Уряд змін»
Джузеппе
Конте
2018 - 2021
Маріо Драґі
2011 - 2022
Незалежні
З 2022
«Правоцентристсь
ка коаліція»
Джорджа
Мелоні

16.

Італійська Республіка
4-та в Європі (8-ма у світі) за ВВП,
4-та в Європі (15-та у світі) –
за золотовалютними резервами.