42 НІМЕЧЧИНА

1.

НІМЕЧЧИНА
1. Наслідки Другої світової війни.
2. Розкол Німеччини на ФРН і НДР.
3. Західнонімецьке «економічне диво».
4. НДР у 1949-1990 роках: тоталітарний режим за
радянським зразком.
5. Об'єднання Німеччини 3 жовтня 1990 р. та її розвиток
з 1990-х рр.
Д/з: ст. 61 – 67.

2.

1. Наслідки Другої світової війни.

3.

4.

1. Наслідки Другої світової війни.
Показники Характеристика
Людські
втрати
Загинуло 7,836 млн осіб (за іншими даними 11—13 млн), 12 млн –
знаходились у полоні, 12 млн стали біженцями.
Матеріальн Майже повне руйнування міст та інфраструктури країни, особливо
і збитки
східних районів. Сплата репарації переможцям у вигляді конфіскації
устаткування, обладнання, цінних речей, товарних поставок і
використання
праці
німців.Втрата
сілезького
промислового
району.Втрати під час бойових дій: Західна зона – 20 %, Східна зона –
45%. Втрати в результаті репарацій: Західна зона – 12 %, Східна зона –
25%.
Територіал
ьні зміни
Передача 24 % території на користь Польщі та СРСР.
Розкол Німеччини на ФРН і НДР.
Утворення Західного Берліна.
Економічні
зміни
Повне руйнування промислового і сільськогосподарського виробництва.
Соціальні
зміни
Присутність у країні 8 млн німців – біженців із Чехословаччини, Польщі
та інших країн Східної Європи.
Політичні
зміни
Установлення окупаційного режиму (1945—1952 рр.)
Розкол Німеччини на дві держави — ФРН (демократичний устрій) і НДР
(тоталітарний режим).

5.

6.

Територія Німеччини була розділена на 4 зони. Її
управління здійснювала РМЗС (Рада Міністрів Закордонних
справ). У 1947 р. був підписаний мирний договір з
Німеччиною, 1955 з Австрією. За рішенням Контрольної
Ради, Німеччина більше не повинна була бути загрозою
миру. У Німеччині необхідно було провести:
1
2
3
• ДЕМІЛІТАРИЗАЦІЮ
та
ДЕНАЦИФІКАЦІЮ.
• (роззброєння і
ліквідація нацизму)
• ДЕМОКРАТИЗАЦІЮ.
• ДЕКАРТЕЛІЗАЦІЮ.
• (знищення картелів
і монополій)

7.

Зони контролю в
Німеччині

8.

Зони впливу у
Берліні

9.

2. Розкол Німеччини. Утворення ФРН і НДР
Зони
окупації
Німеччини

10.

Вирішальним в розколі Німеччини стало введення в Західній зоні
західної марки та приєднання Західної зони до плану
Маршалла. СРСР у відповідь ввів у Східній зоні свою валюту.
Серпень 1949 р.- вибори в бундестаг (парламент ), 7 вересня
1949 р. в Західній зоні проголошена ФРН, канцлером став
лідер Конрад Аденауер. У 1955 р. ФРН вступила в НАТО.
Західна марка
Федеральний канцлер ФРН
Конрад Аденауер, 1949-1963 рр.
Марка НДР

11.

Провідними політичними силами країни стали
християнські демократи (об’єднання Християнськодемократичного союзу і Християнського соціального
союзу – ХДС/ХСС) та соціал-демократи (Соціалдемократична партія Німеччини – СДПН).
Відповідно до концепції післявоєнної економічної
політики в країні в період відбудови (1948-1951 рр.)
утверджується соціальна ринкова економіка.
Передумови подальшого успішного економічного
розвитку ФРН:
- допомога США за «планом Маршалла» в сумі 1,4
млрд доларів +
- створення соціальної ринкової економіки +
- грошова реформа.

12.

Берлин
ГДР
Бонн
ФРГ

13.

3. Німецьке «економічне диво».

14.

«Економічне диво» – прискорене
економічне зростання ФРН у середини 1950 –
1970-хх рр., перетворення у ІІ економіку світу .
За три роки обсяг промислового
виробництва збільшився в 2,5 рази і ФРН
наздогала провідні західні країни.
Кількість безробітних скоротилася, життєвий
рівень швидко підвищувався,дозвілля,
притаманне лише заможним верствам
суспільства, стало загальнодоступним.

15.

Причини «економічного дива»:
1. Солідні стартові можливості.
2. Хороша промислова база, сучасне устаткування.
3. Успішні реформи уряду.
4. Гнучка податкова і кредитна політика.
5. Значні іноземні інвестиції (за планом Маршалла ФРН
отримала 50 млрд дойчмарок).
6. Організованість нації (працьовитість, талант й
цілеспрямованість німецького народу).
7. Дешева робоча сила (робочий тиждень становив 52
години, заробітна плата складала 65 % довоєнної).
8. Підтримка економіки з боку держави (довгострокові
кредити, 30 % акцій підприємств належало державі).
9. Відсутність військових видатків до 1955 р.,
присутність іноземних військ.

16.

Західний Берлін через 10 років після війни.

17. Уряди християнських демократів К. Аденауера (1949-1963), Л. Ерхарда (1963 – 1966), К. Кізінгера (1966 – 1969), долаючи

внутрішні виклики,
проводили соціально ринкові перетворення, а
зовнішню політику базували на принципах
атлантизму, поглибленні взаємодії країн Заходу,
активно включали ФРН у об’єднання західного
світу та невизнання існування НДР.

18.

Уряд соціал-демократа В.Брандта (1969 – 1974) у
внутрішній політиці посилив соціальну роль
держави (збільшення виплат і допомог) та пішов,
виходячи з необхідності мирного співіснування, на
зближення з НДР, СРСР, Чехословаччиною та
Польщею.
Керівник
СРСР
Л.Брежнєв і
канцлер ФРН
В.Брандт.

19.

Криза 1973-1975 рр. призвела до посилення інфляції,
росту безробіття, зростання цін.
Для уряду соціал-демократа Г. Шмідта (1974 – 1982)
головним завданням стало подолання економічної кризи,
що досягла свого піку.
З 1976 р. економіка ФРН перейшла до стадії
зростання.
Новий коаліційний уряд із християнських демократів та
вільних демократів, очолив лідер ХДП Г. Коль
(1 жовтня 1982року – 27 жовтня 1998 року).
У 1986-1988 рр. ФРН стала першо. у світовому експорті.

20.

4. НДР у 1949-1990 рр.: тоталітарний режим за
радянським зразком.

21.

У радянській зоні окупації Німеччини 7 жовтня 1949 р.
було утворено Німецьку Демократичну Республіку
(НДР).(ФРН проголошено в Західній зоні 7 вересня
1949 р.)
За сприяння СРСР Соціалістична єдина партія
Німеччини (СЄПН) здобула перемогу на виборах до
місцевих органів влади. Марксисти здійснювали владу в
країні монопольно.
Радянський Союз та керівництво НДР прагнули довести
світові «переваги соціалізму» на прикладі розвитку
«першої соціалістичної держави на німецькій землі»,
випередити ФРН у прихованому змаганні.

22.

Берлин
ГДР
Бонн
ФРГ

23.

У НДР було досягнуто значних успіхів у розвиткові
промисловості на основі форсування індустріалізації.
Але колективізація призвела до зменшення обсягу
сільськогосподарського виробництва, повільно
розвивалася легка промисловість.
Усе це спричинило зниження життєвого рівня
населення НДР порівняно з ФРН.
Тоталітарна система, що зміцнювалася, викликала
невдоволення значної частини населення.

24.

Невдоволення комуністичною владою НДР:
•червень 1953 р. – у 300 населених пунктах
страйкувало 400 тис. трудящих;
•невдоволення у 1956 р. на тлі подій у Польщі та
Угорщині – владі вдалося запобігти повстанню;
•«голосування ногами» населення НДР проти
комуністичної влади – емігрувало до ФРН
•у ніч на 13 серпня 1961 р. навколо Західного Берліна
було зведено бетонну стіну довжиною 115 км.

25.

Втеча німців з НДР до ФРН
Будівництво стіни

26.

Хонеккер и Брежнєв на марці НДР
Президент НДР Є.Хонеккер, 1979-1989 рр.

27.

5. Об'єднання Німеччини 3 жовтня 1990 р. та її розвиток з 90-х
рр. ХХ ст.
«Застій» у НДР пов’язаний з президентом
Є.Хонеккером. Розрив рівня життя між НДР та ФРН
збільшився. До середини 80-х років у НДР остаточно
намітилася криза влади, ідеології та політики правлячої
партії. СРСР на хвилі перебудови не підтримав
Хонеккера і 18 жовтня 1989р. він пішов у відставку,
розпочалася «оксамитова революція».
Під загрозою посилення демонстрацій 8 листопада
1989 р. відкрито «Берлінську стіну». Набирали сили
опозиційні партії.

28.

20 грудня в НДР приїхав канцлер Г. Коль. Об'єднання НДР і
ФРН прийняло стихійний характер. Після виборів 18
березня 1990р. в НДР, 1 липня 1990 р. в НДР вводилася
марка ФРН.
Падіння Берлінської стіни 8
листопада 1989 р.
Канцлер ФРН та об'єднаної
Німеччини Г. Коль, 19821998 рр.

29.

Для врегулювання зовнішніх аспектів об'єднання
Німеччини відбулися переговори за формулою
«2+4» (ФРН, НДР плюс СРСР, США, Велика
Британія, Франція).
12 вересня 1990 США, СРСР, Франція і
Великобританія в Москві підписали договір про
остаточне врегулювання відносин щодо
Німеччини.
3 жовтня 1990 р. проголошено акт об’єднання
Німеччини, фактично НДР увійшла до складу
ФРН.

30.

Зусилля, спрямовані на економічний
розвиток східнонімецьких земель, ослабили
економіку ФРН і спричинили її спад
у 1993 р. У суспільстві замість ейфорії
після об’єднання з’явилися ознаки
розчарування.
За результатами виборів 1998 р. в бундестаг
виникла коаліція соціал-демократів і
«зелених», уряд очолив лідер СДПН
Ґ.Шрьодер (1998 –2005).

31.

У 2005 р. канцлером ФРН уперше в її історії стала
жінка – представниця християнських демократів
А. Меркель (2005-2021).
Після збройної агресії Російської Федерації проти
України у 2014 р. А. Меркель підтримала
запровадження санкцій проти Росії, але разом з тим
не сприяла посиленню позицій України.
2021-2025рр. - уряд очолював лідер СДПН
О. Шольц.
З 2025р – Ф. Мерц (ХСС).

32. Німеччина – лідер об’єднаної Європи: 30% економіки ЄС, 3-а у світі, 1-а в Європі - за обсягом за ВВП, пром. виробн. (після КНР,

США).

33. У світовому господарстві Німеччина спеціалізується на - фінансових і транспортних послугах, торгівлі, туризмі, -

машинобудуванні, хімічній промисловості,
чорній металургії та окремих виробництвах
харчової промисловості (м’ясна, цукрова,
пивоварна).
ФРН - лідер європейського машинобудування
(50 % вартості, 60 % експорту).

34. Успіхи економіки ФРН - дотримання змішаної, соціально-ринкової моделі, яка поєднує вільні ринкові відносини з державним

Успіхи економіки ФРН дотримання змішаної, соціально-ринкової моделі,
яка поєднує вільні ринкові відносини
з державним регулюванням економіки.
Основний акцент робиться на соціальному
забезпеченні.
У центрі системи – підприємницька діяльність
держави.
На соціальні програми
ФРН витрачає понад 1/3 ВВП.