НА_ЗАХИСТ_Презентація_Болотний_Є_-_2_

1.

КИЇВСЬКИЙ СТОЛИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА
Вплив плюралістичної теорії демократії на становлення
президентської влади в Україні
Виконав:
Болотний Єгор​
група ПОЛб-1-24-4.0д
Науковий керівник:
Костюк Тетяна Олександрівна,​
д.н.держ.упр., доц.,
професор кафедри​
політології та соціології​

2.

Актуальність роботи​
Актуальність теми зумовлена тим, що плюралістична теорія демократії,
яка пояснює функціонування влади через конкуренцію та компроміси між
різними групами інтересів, є важливою концептуальною рамкою для аналізу
більшості політичних процесів сучасності.
Становлення політичної системи незалежної України загалом та
інституту президентства зокрема відбувалось в умовах гострої боротьби між
політичними силами, фінансово-промисловими групами та регіональними
елітами, що безпосередньо корелює з базовими положеннями плюралізму і
дає грунтовні підстави для його контекстуального вивчення.

3.

Мета:
дослідити вплив плюралістичної теорії демократії на
еволюцію президентської влади в Україні та виявити основні
чинники такого впливу на різних етапах розвитку незалежної
держави.

4.

Об'єкт та Предмет
дослідження
Об’єктом дослідження є плюралістична теорія демократії.
Предметом дослідження є вплив плюралістичної теорії
демократії на формування та розвиток інституту
президентства в Україні.

5.

ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Теоретичні основи плюралістичної демократії
1.1. Історико-політологічний аналіз теорії політичного плюралізму
1.2. Основні принципи взаємодії у демократичному суспільстві у світлі теорії політичного
плюралізму
Розділ 2. Формування та еволюція інституту президентства в світлі теорії політичного
плюралізму
2.1. Вплив плюралізму на розвиток президентської влади у демократичних країнах
2.2. Особливості інституціоналізації президенталізму та системи владних відносин в Україні в
умовах плюралізму
Розділ 3. Сучасний стан та виклики для президентської влади в Україні в контексті
теорії політичного плюралізму
3.1. Сучасне конституційне визначення та практична реалізація функцій Президента України
3.2. Проблеми політичної взаємодії та зміцнення статусу Президента в Україні
Висновки
Список використаних джерел та літератури

6.

Висновки дослідження ​
Завдання 1:
вивчити
концептуальні
основи
плюралістичної
теорії демократії
та її провідних
теоретиків
У ході вивчення праць Р. Даля (концепція поліархії), Д.
Трумена (теорія груп інтересів) та Ч. Ліндбла
(інкременталізм) встановлено, що політичні рішення є
результатом конкуренції та компромісу, а не волею єдиного
центру влади. Плюралістична теорія демократії має
особливу вагу для політичних систем перехідних суспільств,
де влада розподіляється між численними групами інтересів.
Становлення президентської влади в Україні наочно
демонструє, що плюралістичні механізми функціонують як
цілісна система довготривалого узгодження інтересів в усіх
сферах суспільного життя — від конституційного дизайну
до повсякденної взаємодії між главою держави,
парламентом, урядом та групами впливу.

7.

Висновки дослідження ​
Завдання 2:
проаналізувати
принципи
взаємодії
у
демократичному
суспільстві
У ході аналізу плюралістичної теорії демократії
встановлено, що взаємодія у демократичному суспільстві
ґрунтується на чотирьох ключових принципах. По-перше,
конкуренція – різні групи змагаються за вплив на владу, що
унеможливлює монополізацію. По-друге, компроміс –
політичні
рішення
є
результатом
балансу
між
суперечливими інтересами. По-третє, відкритість – доступ
до інформації та свобода висловлювань є базовими
умовами. По-четверте, рівність можливостей – кожна група
має право впливати на політику незалежно від ресурсів.
Порушення цих принципів призводить до домінування
окремих груп та спотворення демократичних механізмів.

8.

Висновки дослідження ​
Завдання 3:​
дослідити
вплив
теорії
плюралізму на
розвиток
президентської
влади
в
демократичних
країнах
Досвід демократичних країн (США, Франції, Польщі, а
також деяких країн Латинської Америки) свідчить, що
вплив плюралізму на розвиток президентської влади є
неоднозначним:
у
країнах
з
розвиненими
плюралістичними механізмами Німеччина, Нідерланди,
Швеція, Данія, Швейцарія – незалежними медіа, сильним
громадянським суспільством, конкурентними виборами –
президентська влада функціонує збалансовано, під
постійним контролем груп інтересів та інших гілок влади;
натомість у країнах зі слабким плюралізмом, таких як
Росія, Нікарагуа, Болівія президентська влада тяжіє до
концентрації та авторитаризму, оскільки бракує
ефективних стримувань і противаг

9.

Висновки дослідження ​
Інституціоналізація президенталізму в Україні відбувалася не
як лінійний рух до плюралістичної демократії, а як серія
компромісів
між
конкуруючими
політичними
та
Завдання 4:​ олігархічними групами, які нерідко консервували ресурсну
виявити
нерівність. Конституційні реформи 1996, 2004, 2010, 2014 рр
особливості
постійно змінювали баланс між президентом, парламентом
становлення та та урядом: у 1996 та 2010 рр вони створили модель «сильної»
розвитку
президентської влади, тоді як у 2004 та 2014 рр запровадили
президенталізму більш обмежену парламентсько-президентську модель.
в Україні
Однак навіть у періоди формальних обмежень президенти
(зокрема, П. Порошенко, В. Зеленський) зберігали значний
вплив через контроль над парламентською більшістю,
силовим блоком та адміністративним ресурсом.

10.

Висновки дослідження
Завдання 5:​
визначити
сучасну роль
та
функції
Президента
України
у
системі
політичних
відносин в
державі.
Сучасний
стан
президентської
влади
в
Україні
характеризується розривом між конституційним визначенням і
практичною реалізацією: Президент залишається домінуючим
гравцем у політичній системі, особливо в умовах воєнного стану,
але створює ризики для плюралістичних механізмів. Основними
проблемами є: конституційна невизначеність його місця в
системі поділу влади; олігархічний вплив та неформальні
практики; слабкість механізмів політичної відповідальності.
Зміцнення статусу Президента має відбуватися не через
розширення повноважень, а через вибудовування збалансованої
моделі взаємодії з іншими гілками влади шляхом проведення
конституційної реформи; завершення судової реформи;
посилення парламентського контролю; запровадження реального
механізму імпічменту; продовження політики деолігархізації.

11.

Джерела та література​
1. Даль Р. Поліархія: участь і опозиція. Київ : Основи, 2002. 208 с.
2. Конституція України : прийнята 28 червня 1996 р. Київ: Преса України, 1997.
80 с.
3. Мацієвський Ю. В. Політичні інститути та процеси в Україні. Острог : НаУОА,
2019. 200 с.
4. Остапенко М. «Політичний плюралізм: багатогранність змісту» 2011. № 6. С.
29-35.
5. Рудич Ф. М. Інститут президентства в Україні: політико-правові засади та
практика функціонування. Київ. Логос. 2018. 240 с.
6. Chang H. Lari T. «Economics, Pluralism, and Democracy» 2024. Vol. 17, no. 2. P.
1-38.

12.

Дякую за
увагу!